Ільчук М.М., Іщенко Т.Д. (ред.) Підприємницька діяльність та агробізнес

Подождите немного. Документ загружается.

460

Розділ 13

Катастрофічний ризик — це ризик, який вимірюється

втратами, що перевищують розмір очікуваного доходу до вартості

майна фірми.

Прийнятним є ризик, за якого підприємець зважується на

здійснення господарських операцій. Ними можуть бути допусти-

мий, критичний і катастрофічний ризики, які не перевищують

граничного рівня їх.

Для надмірного ризику характерні високі втрати виробничих

ресурсів. Тому до підприємницьких справ, яким він притаманний,

не слід вдаватися взагалі або здійснювати їх, попередньо розро-

бивши програму заходів щодо зменшення втрат.

Знання цих різновидів ризику дає змогу фірмі правильно ви-

рішувати питання, пов’язані зі здійсненням чи відмовою від реа-

лізації підприємницьких проектів.

Перспективний ризик може виникнути за межами поточно-

го року. Такий ризик важче прогнозувати, є більш прихованим.

Його передбачення та виявлення потребують значних зусиль.

Поточний ризик може бути в плановому році. Результати та-

кого ризику безпосередньо впливають на річні техніко-економічні

показники. Тому цей вид ризику потрібно найдокладніше вивчати

і аналізувати.

Оперативний ризик пов’язаний зі здійсненням підприємни-

цької діяльності в межах короткого періоду часу (до одного міся-

ця). Здебільшого оперативний ризик є додатковим (новоутворе-

ним) щодо поточного ризику. Заходи щодо зменшення втрат від

нього мають бути терміновими і дієвими.

До ризиків, які можуть бути застраховані, належать такі, втра-

ти від яких відшкодовуються страховими компаніями. Їх перелік

визначається відповідними нормативними актами. Більшість ри-

зиків у нашій країні поки що не підлягають страхуванню. Поділ

ризиків на ті, що підлягають, і ті, що не підлягають страхуванню,

дає змогу розробляти ефективну систему заходів щодо запобігання

їм і зниження втрат від негативних явищ.

Виправданим є ризик, обґрунтований заходами щодо змен-

шення втрат від нього, причому кошти, витрачені на здійснення

цих заходів, є меншими від розміру вигоди, яку буде отримано від

упровадження їх. У цьому разі фірма має корисний результат. Із

рис. 13.2 бачимо, що виправданий ризик характерний для зони

ІV. Виправданим є і той ризик, вжиті заходи щодо якого дали мо-

жливість уникнути значної шкоди.

Невиправданий ризик пов’язаний з понесенням фірмою ве-

ликих втрат. Цей вид ризику характерний також для ситуацій, за

яких вартість запобіжних заходів перевищує розмір зменшення

зумовлених ними втрат. У ринкових умовах виправданий підпри-

ємницький ризик виступає як ступінь компетентності господарсь-

кого керівника.

461

и страхóвання ó підприємництві Ризиê підприємця та

Моральний ризик — це поведінка індивіда, який свідомо або

підсвідомо підвищує ризик втрати, сподіваючись на відшкодуван-

ня страховою компанією. Це може виявлятися, зокрема: по-перше,

у недостатній увазі (наприклад, тимчасова відсутність працівника

на об’єкті, який він охороняє); по-друге, у неправді (наприклад,

інсценування крадіжки матеріальних цінностей). Для запобіган-

ня моральному ризику страхові компанії вживають запобіжних

заходів (виконання клієнтами певних обов’язкових умов, залучен-

ня сторонніх фахівців для розслідування причин, що призвели до

втрат).

Поняття комерційного ризику. Діапазон чинників і джерел

комерційного ризику досить широкий. Проте на відміну від вироб-

ничого ризику він обмежується переважно сферою купівлі-

продажу товарів. Перелік чинників і джерел комерційного ризику

подано у табл. 13.3.

Таблиця 13.3. Чинники і джерела комерційного ризику

Основні чинники

ризику

Джерела ризику

Ринкові

Товарообігу

Клієнтура

Політичні

Природні

Безгосподарність

Суб’єктивні

Посилення конкурентної боротьби, відсутність до-

статньої інформації про поведінку покупців на рин-

ку, зростання інфляційних процесів, недоліки в

організації рекламної діяльності та стимулювання

збуту тощо

Відсутність належної організації зберігання і

транспортування товарів, яка призводить до їхніх

втрат, зниження якості, споживчих властивостей

продукції

Надійність виконання встановлених домовленостей

Зміна законодавчих актів щодо мита, різних відра-

хувань, штрафів, додаткових витрат

Землетруси, пожежі, буревії тощо

Крадіжки, псування матеріальних цінностей та їх

нестача

Якість ухвалених управлінських рішень, порушен-

ня виконавчої дисципліни співробітниками фірми,

хвороба працівника тощо

Як бачимо з табл. 13.3, класифікація чинників і джерел комер-

ційного ризику за формою мало відрізняється від аналогічної кла-

сифікації у виробничому підприємництві. Проте за сутністю вони

різні. Відмінності між класифікацією чинників і джерел виробни-

чого і комерційного ризиків випливають із характеру та змісту

виробничого і комерційного підприємництва.

Сутність підприємницького та фінансового ризиків. Нас-

лідки ризику — це безпосередній результат дії чинників ризику

на рівень можливих втрат. Вони залежать конкретно від видів

підприємницького ризику.

462

Розділ 13

Можливими наслідками виробничого ризику є: перевитрати

матеріальних ресурсів; зменшення обсягів виготовленої та реалі-

зованої продукції; зниження цін на вироблену продукцію; зрос-

тання поточних витрат; втрата основних виробничих фондів;

втрата прибутку від підвищення ставок податку, розміру банків-

ського відсотка; введення нових обов’язкових відрахувань; переви-

трати фонду споживання.

Комерційний ризик може спричинити підвищення закупівель-

ної ціни товару, яке не блоковано умовами договору про закупівлі,

зниження ціни, за якою реалізується товар, зменшення обсягу за-

купівель та продажу продукції, зростання витрат обігу, псування і

нестачу товарів, зменшення розміру прибутку, втрату майна фір-

ми, матеріальних цінностей.

Фінансовий і валютний ризики призводять до втрат певної су-

ми грошей.

До окремої групи належать наслідки ризику, що виникли вна-

слідок нещасних випадків, які призвели до нанесення шкоди здо-

ров’ю та працездатності працівників підприємств.

Як правильно зауважують X. Драганов, Б. Ілієв і В. Каменов,

ці втрати складаються з трьох складових:

 втрат, спричинених тілесним ушкодженням;

 моральних втрат;

 втрат, зумовлених неможливістю використання працівника у

виробничо-господарській діяльності фірми.

Перших два види втрат є персональними і мають відшкодову-

ватися фірмою працівнику. Третій вид втрат є наслідком підпри-

ємницького ризику, який завдає шкоди лише фірмі.

Отже, наслідки ризику досить різні. Без зведення їх до певної

системи може ускладнитися порядок визначення розміру відпо-

відних втрат. Тому потрібно класифікувати наслідки підприємни-

цького ризику за ступенем послідовності їх виникнення та розра-

хунку. За цією ознакою розрізняють прямі та побічні втрати від

упущеної вигоди та узагальнені наслідки (втрати) підприємниць-

кого ризику.

До прямих належать такі втрати:

 матеріальних ресурсів (сировини, основних та допоміжних

матеріалів, палива, енергії, комплектуючих виробів, запасних ча-

стин);

 основних виробничих фондів від наслідків ризикованих дій,

коли ці втрати не досягають розміру майнового стану фірми;

 зниження цін на продукцію в разі відхилення фактичних по-

казників якості від нормативних;

 готової продукції внаслідок її нестачі, псування, крадіжок;

 грошей унаслідок їх безпосередньої втрати чи зменшення вар-

тості;

463

Ризи підприємця страх вання підприємництві êи та ó ó

 втрати від підвищення ставок податку, відсотка за банківсь-

кий кредит тощо;

 фонду споживання.

Прямі втрати є первинними. Їхній розмір впливає на розмір як

побічних, так і узагальнених втрат.

Побічні втрати — це втрати, безпосередньо не пов’язані з під-

приємницьким ризиком, а є наслідком прямих втрат. Наприклад,

унаслідок землетрусу завдано шкоди виробничим будівлям цеху,

що унеможливлює подальше використання потокових ліній, що

залишилися неушкодженими. Втрати від їх простоїв будуть побіч-

ними. Якщо втрати основних виробничих фондів досягають розмі-

ру майнового стану, то побічні втрати не визначають.

До побічних втрат належить також зростання умовно-постій-

них витрат у розрахунку на одиницю продукції.

Побічні втрати мають дві характерні особливості:

 їхній асортимент ширший за прямі втрати;

 на відміну від прямих втрат вони є прихованими, менш під-

датливими до виявлення. Втрати від упущеної вигоди характерні

для альтернативних господарських операцій. Якщо реалізований

варіант виявився гіршим, то фірма несе втрати від упущеної виго-

ди.

Приклад. Фірма вклала кошти в підприємницький проект, який

дає дохід 8 %, водночас придбання акцій іншого підприємства забезпе-

чило б їй дивіденди 12 %. Ця різниця у 4 % доходу і становить втрачену

вигоду.

Узагальнені втрати є розрахунковими і складаються з прямих і

побічних втрат та упущеної вигоди:

уппб

ВВ В=+ +

(13.1)

де В

— прямі втрати; В

пб

— побічні втрати; В

— розмір упущеної

вигоди.

До узагальнених втрат належать:

 сукупні втрати виробничих ресурсів, які виявляються у зрос-

танні поточних витрат;

 обсяг недовиробленої (недореалізованої) продукції внаслідок

усіх різновидів ризику;

 втрати прибутку;

 втрати основних виробничих фондів.

На характер чинників і джерел фінансового ризику впливають

такі особливості фінансового підприємництва:

 товаром у фінансовому підприємстві є гроші, цінні папери і

валюта;

464

Розділ 13

 залежність фінансового стану фірми від розміру курсу гро-

шей, валюти і цінних паперів, обмеження на валютно-грошові

операції тощо;

 вплив на вартість грошей, цінних паперів чинника часу (гро-

ші сьогодні завжди більш вартісні, ніж завтра);

 можливість різноваріантності здійснення інвестицій у під-

приємницькі проекти;

 можливість формування активів підприємства за рахунок рі-

зних позик: коротко- чи довготермінових.

Ці особливості фінансового підприємництва зумовлюють відпо-

відні чинники ризику. Одним із них є чинник часу. Сума грошей,

яку має фірма у певний період, має для неї завжди більше зна-

чення, ніж той самий розмір коштів у майбутньому.

Гроші з часом частково втрачають свою вартість через інфля-

цію, ризик, схильність до ліквідності.

Інфляція пов’язана із загальним підвищенням цін. Унаслідок

цього купівельна спроможність грошової одиниці зменшується.

Ризик також приводить до зменшення втрат грошей, яке спри-

чинюється:

а) неможливістю точного передбачення повернення грошей,

вкладених сьогодні, оскільки немає твердої гарантії фінансової

стійкості компанії у майбутньому;

б) відсутністю впевненості в інвесторів щодо отримання диві-

дендів на придбані акції, оскільки умови купівлі їх не передбача-

ють ніяких формальних щодо цього зобов’язань продавців про

розміри дивідендів;

в) імовірністю падіння цін на акції, в які вкладено кошти. Лік-

відність — це показник того, як швидко можна продати активи й

отримати гроші. Вона також є чинником втрати грошима своєї

вартості.

Інвестори, схильні до ліквідності, віддають перевагу наявним

грошам. Якщо вони зважилися на їх вкладення у певні справи, то

розраховують на значні майбутні доходи, аби виправдати ризик. У

цьому разі висока винагорода є компенсацією за втрату ліквіднос-

ті. Коли інвестори віддають перевагу неризикованим проектам,

сподівані доходи будуть досить низькими.

Часовий чинник ризику характерний для інвестицій у проекти,

що потребують для свого здійснення різних термінів. Для трива-

лішого періоду часу ризик більший. Тому кредитор має отримати

додаткову винагороду порівняно з варіантом, коли кошти вклада-

ють у короткотермінові проекти.

Отже, чинник ризику в разі інвестування в різночасові проекти

зводиться до вибору таких двох альтернативних варіантів:

 інвестування короткотермінових проектів за гарантованих,

але низьких доходів від них;

 інвестування довготермінових проектів, що можуть забезпе-

чити вищі доходи, але без достатньої гарантії. Фінансовий ризик

465

підприємця та с Ризиêи трахóвання ó підприємництві

пов’язаний також із чинником інвестування проектів різних влас-

ників. Фірми характеризуються неоднаковими рівнями організа-

ції виробництва, результативністю виробничо-господарської діяль-

ності, обсягами виробництва і реалізації продукції, розміром при-

бутку, позиціями на ринку тощо. Інакше кажучи, фірми розрізня-

ють за рівнем ризику. Все це впливає на можливість своєчасного

повернення інвестованих коштів, розмір відсотка, під який пози-

чають гроші.

Підприємець ризикує, вкладаючи кошти саме в цей проект, а

не в інший, або навпаки. Немає ніякої гарантії, що вибраний ва-

ріант буде найбільш вдалим. Цей різновид фінансового ризику

називають ризиком упущеної вигоди.

До чинників фінансового ризику належить вибір джерел фі-

нансування активів фірми. У ринкових умовах ними можуть бути

коротко- або довготермінові заборгованості. За нормальних еконо-

мічних умов довготермінові позики вважають дорожчими, ніж ко-

роткотермінові. Причиною цього є чинник часу. Що триваліший

період, на який видаються позики, то більшою мірою позикодавці

опиняються перед невизначеністю. Тому і ризик неплатоспромож-

ності та вплив інфляції для довготермінових позик є значно біль-

шими. Часткового його компенсування досягають подорожчанням

цих позик. Такий ризик і вплив інфляції для короткотермінових

позик є меншими, тому їх вважають дешевшими.

Крім того, довготермінові позики дають змогу використовувати

кошти упродовж тривалішого періоду часу, не поновлюючи їх із

року в рік. Це забезпечує ліквідність фірми, без якої вона не може

успішно здійснювати господарські операції.

У разі використання короткотермінових позик ліквідність фір-

ми може бути забезпечена за вчасного повторного отримання но-

вих позик.

Отже, використання довготермінових позик як джерела фінан-

сування активів фірми має перевагу під кутом зору забезпечення

її ліквідності, однак вони є дорожчими. Короткотермінові позики

дешевші, проте існує непевність щодо вчасного повторного отри-

мання їх. Тому фінансування активів фірми за рахунок довго- чи

короткотермінових позик має певний ризик.

13.5. Критерії та поêазниêи

підприємницьêоãо ризиêó

У загальному процесі управління підприємницьким ризиком

одне з центральних місць належить системі його показників та

розрахунку їх.

У літературі, присвяченій підприємницькому ризику, немає

однозначних підходів до цього питання, проте їх можна звести до

таких варіантів:

466

Розділ 13

 одні автори пропонують оцінювати розмір ризику за показ-

ником частоти появи певного рівня втрат, який розраховують як

частку від ділення кількості втратних випадків на загальну кіль-

кість втратних і виграшних випадків;

 друга група економістів вважає, що для цих цілей найбільше

підходить математичне очікування абсолютного рівня втрат і сту-

пеня можливого відхилення очікуваних втрат від середнього зна-

чення;

 треті дотримуються думки, що таким показником може бути

розмір відносних втрат, який визначають як відношення абсолют-

них втрат від певного виду діяльності до абсолютного розміру до-

ходу від цього виду діяльності.

Показник частоти появи певного рівня втрат відповідає за змі-

стом показнику ймовірності виникнення втрат. Він характеризує

можливість виникнення втрат того чи іншого рівня. Проте обме-

жувати дослідження ризикованих ситуацій лише одним показни-

ком неправомірно.

Щодо показника розміру відносних втрат, який визначають

відношенням абсолютних втрат від певного виду діяльності до аб-

солютного розміру доходу від цього виду діяльності, то слід зазна-

чити, що значення цього показника буде тим вищим, що більшою

буде сума абсолютних втрат. Що саме цей показник характеризує і

де конкретно в управлінні ризиком він може використовуватися?

Припустити, що зазначений показник адекватний імовірності

втрат не можна, бо значення ймовірності втрат є обернено пропор-

ційним до самого розміру втрат. Інше припущення, що відносний

розмір втрат може бути використаний у розрахунках безпосеред-

ньо до абсолютного їх значення, теж безпідставне, оскільки втра-

ти — це категорія первинна порівняно з будь-якими іншими по-

казниками, що стосуються ризику.

Отже, цей показник повною мірою не може характеризувати

підприємницький ризик. Він придатний лише для аналітичних

цілей. Математичне очікування показника абсолютного рівня

втрат є більш прийнятним, проте з точки зору певної системи воно

не дає вичерпної оцінки ризику.

Для характеристики та вимірювання підприємницького ризику

слід використовувати систему показників, яка має відповідати та-

ким вимогам:

а) ґрунтуватися на теорії ймовірності, оскільки підприємниць-

кий ризик — категорія ймовірнісна;

б) мати конкретне використання в управлінні ризиком (оціню-

вати рівень ризику, враховуватися під час розроблення певних

антиризикових заходів, а також у разі здійснення ризикованих

операцій тощо);

в) ураховувати різні за змістом і формою показники ризику (аб-

солютні, відносні, порівнянності ризиків).

467

ó Ризиêи підприємця та страхóвання підприємництві

Система показників ризику охоплює: абсолютні; ймовірності

виникнення втрат; порівнянності рівнів ризику.

Абсолютні показники ризику є величиною можливих втрат у

вартісному вираженні від здійснення ризикованих господарських

операцій. Їх використовують для:

 встановлення видів підприємницького ризику (допустимого,

критичного, катастрофічного);

 визначення ймовірності втрат певного рівня. Знаючи їхній

розмір, на основі кривої ризику встановлюють ймовірність втрат,

які будуть у плановому періоді;

 розроблення конкретних заходів щодо зменшення негативно-

го впливу ризику на результати виробничо-господарської діяльно-

сті фірми.

Показники ймовірності виникнення втрат належать до гру-

пи відносних показників. Вони дають змогу виробляти узагальне-

ну оцінку ризику, приймати рішення про здійснення ризикованих

операцій чи відмову від них.

Показники порівнянності рівнів ризику застосовують під час

вибору варіантів здійснення господарських операцій, наприклад

вкладення коштів у різні проекти.

Абсолютний розмір втрат — величина ймовірна. Інакше кажу-

чи, вони можуть бути в реальній дійсності більшими або меншими

від очікуваних. У зв’язку з цим слід розрізняти такі втрати від ри-

зику: максимальні ймовірні; очікувані ймовірні; мінімальні ймо-

вірні.

Максимальні ймовірні втрати можуть виникати за найбільш

несприятливих умов, якими характеризуються ризиковані ситуа-

ції.

Очікувані ймовірні втрати — це найбільш можливі втрати,

розраховані на основі чинників ризику, поява і дія яких є найреа-

льнішими.

Мінімальні ймовірні втрати можуть бути за найсприятливі-

ших умов, коли негативний вплив окремих чинників є най-

меншим.

Дані про максимальні та мінімальні ймовірні втрати застосо-

вують під час проведення аналізу ризикованих ситуацій та з ме-

тою визначення різних параметрів розсіювання (стандартного

відхилення, дисперсії тощо), які використовують у розрахунках

показників порівнянності рівнів ризику.

Способи розрахунку очікуваних, максимальних та мінімальних

ймовірних втрат однакові. При цьому різні розміри втрат зумов-

люються різною інтенсивністю дії чинника ризику (мінімальною,

максимальною, очікуваною).

Методика визначення втрат (абсолютних показників) залежить

від виду підприємницької діяльності, конкретних чинників і дже-

рел ризику та наслідків, спричинених ними.

468

У виробничому підприємництві розмір втрат від ризику розра-

ховують так:

а) від можливого зниження обсягу виробництва і реалізації

продукції:

p б

(

іі і

B ),

ПЦ ЗЗ

=−

∑

(13.2)

де В

— втрати від ризику, спричиненого можливим зниженням

обсягу виробництва і реалізації продукції; ВП

бі

— ймовірне змен-

шення обсягу виробництва і реалізації і-го виду продукції у нату-

ральному вираженні; Ц

— ціна за одиницю і-го виду продукції;

ЗЗ — розмір змінних витрат на одиницю і-го виду продукції; п —

кількість і-х видів продукції.

б) від імовірного зниження цін:

р.ц

іі

ЦВП

=Δ

∑

(13.3)

де В

р.ц

— втрати від ризику, пов’язаного з можливим зниженням

цін; ∆Ц; — ймовірне зниження ціни одиниці і-го виду продукції;

ВП

— запланований обсяг випуску і реалізації і-го виду продукції.

в) від можливої перевитрати фонду споживання:

р.сфпс

ФС ФС ФВ ЧП ЧП В=−=⋅+Δ⋅

(13.4)

де В

р.с

— втрати від ризику, який може спричинити перевитрату

фонду споживання; ФС

— розмір фонду споживання з урахуван-

ням імовірної дії негативних чинників; ФС

—

плановий розмір

фонду споживання; ∆В

— ймовірне перевищення середніх виплат

на одного працівника з фонду споживання порівняно із заплано-

ваним рівнем унаслідок проведення ризикованих операцій; ЧП —

планова чисельність працівників; ∆В

— ймовірна перевитрата

фонду споживання внаслідок перевищення середніх виплат на

одного працівника; ∆ЧП — ймовірне перевищення чисельності

працівників порівняно з її плановою кількістю внаслідок прове-

дення ризикованих операцій; В

— середні очікувані виплати з

фонду споживання на одного працівника; ∆ЧП ⋅ В

— ймовірна

перевитрата фонду споживання внаслідок перевищення чисель-

ності працівників;

Розділ 13

г) від імовірної перевитрати матеріально-сировинних і палив-

но-енергетичних ресурсів:

р.мфп

іі і і

ММ МЦ МЦ

=−=Δ + Δ

∑∑

(13.5)

469

зи підприємця вання підприємництві Ри êи та страхó ó

де В

р.м

— втрати від ризику, який може призвести до перевитрати

матеріально-сировинних і паливно-енергетичних ресурсів; М

—

ймовірні очікувані витрати матеріально-сировинних і паливно-

енергетичних ресурсів на заданий обсяг виробництва продукції у

вартісному вираженні; М

— планові витрати матеріально-

сировинних і паливно-енергетичних ресурсів на заданий обсяг ви-

робництва продукції у вартісному вираженні; ∆М

— ймовірна пе-

ревитрата і-х видів матеріально-сировинних і паливно-енергетич-

них ресурсів у натуральному вираженні на заданий обсяг виробни-

цтва продукції; Ц

— початкова (планова) ціна одиниці і-х видів

ресурсів; M

—

планові витрати і-х видів матеріально-сировинних і

паливно-енергетичних ресурсів на заданий обсяг виробництва про-

дукції у натуральному вираженні; ∆Ц

— ймовірне зростання ціни

одиниці і-х видів ресурсів; k — кількість і-х видів матеріально-

сировинних і паливно-енергетичних ресурсів; Σ∆М

— ймовірна

перевитрата матеріально-сировинних і паливно-енергетичних ре-

сурсів у вартісному вираженні внаслідок можливого зростання цін;

д) унаслідок можливої безгосподарності:

р.г

∑

(13.6)

де В

р.г

— витрати від ризику, спричиненого можливими наслідка-

ми безгосподарності; В

— ймовірні втрати від і-го виду безгоспо-

дарності (псування товарно-матеріальних цінностей, їх нестача

від природних втрат, сплата штрафів тощо); І — кількість різно-

видів безгосподарності;

е) від можливого стихійного лиха та екологічних катастроф:

р.с.кмс.к

ВВК

=⋅

∑

(13.7)

де В

р.с.к

—

втрати від ризику, пов’язаного з можливим стихійним

лихом та екологічними катастрофами; В

мі

— вартість і-х об’єктів

чи майна підприємства; К

с.кі

— частка (коефіцієнт) імовірних

втрат і-х об’єктів чи майна підприємства, пов’язаних зі стихійним

лихом та екологічними катастрофами; s — кількість різновидів

об’єктів чи майна підприємства;

є) від крадіжок і рекету:

р.к

∑

(13.8)

де В

р.к

— втрати від ризику, що можуть бути наслідком крадіжок і

рекету; К

— ймовірні втрати від і-х видів крадіжок та рекету (під

час транспортування матеріальних цінностей, у процесі виробни-