Кузьмін В.В. Фінансові основи підприємництва

Подождите немного. Документ загружается.

кредити, які часто отримують колективні господарства і фер

мери для придбання сільськогосподарської техніки, пально

мастильних матеріалів, мінеральних добрив, гербіцидів тощо.

Кредити посередникам фондового ринку та іпотечні кредити,

що надаються під заставу відповідно цінних паперів і нерухо

мості, значного поширення в Україні ще не набули; таке кре

дитування лише започатковується в практиці господарюван

ня.

Основним способом погашення кредитів є разове повер

нення зі сплатою певного відсотка за користування ними. Ра

зом з тим можливе повернення кредитних ресурсів навиплат,

тобто здійсненням кількох послідовних платежів у межах за

гальної суми кредиту з урахуванням відсотка за користування

ним.

Зовсім недавно в Україні визнано за необхідне розрізняти

можливі методи стягнення відсотка за кредит. Певний відсо

ток дозволяється сплачувати в момент надання або повернен

ня кредиту, а також внесками відповідних сум через певні

(рівномірні) проміжки часу. Такі методи забезпечують більшу

гнучкість і ефективність системи кредитування.

На етапі реалізації підприємницького проекту

підприємець приймає рішення щодо вибору найбільш прий

нятного способу формування підприємницького капіталу.

Рішення має базуватись на результатах порівняльного аналізу

всіх доступних на даний час можливостей формування капіта

лу. Доступними вважаються всі виявлені джерела формуван

ня капіталу.

Наприклад, при започаткуванні ідеї була вже відома за

гальна потреба у капіталі. Для прийняття остаточного рішен

ня необхідно побудувати схему можливих джерел формуван

ня капіталу. Ілюстративний приклад наведено у табл. 7.3.

Нижче даються необхідні пояснення:

(1) — сегментним є рішення, що приймається по кожному

конкретному пункту табличної схеми визначенням найбільш

доцільного варіанта з усіх наявних (“+” — варіант, якому на

дається перевага);

Òåìà 7

(2) — спільним є виробництво (кооперація), що

здійснюється на основі договору, за яким підприємець отри

мує право користуватися будівлею, але певну частину виго

товленої продукції передає партнерувласнику;

Таблиця 7.3

Схема можливих варіантів формування підприємницького

капіталу (дані умовні)

(3) — для обладнання цеху є лише одна можливість —

купівля технічних засобів виробництва;

(4) — сума витрат на кінець року охоплює платежі за орен

ду обладнання офісів (20 тис. грн) та лізинг верстатів, при

ладів, інструментів (50 тис. грн), автомобільного транспорту

(30 тис. грн).

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ

Åëåìåíòè

êàï³òàëó

Ìîæëèâ³ äæåðåëà

Âèòðàòè íà

ð³÷íå ïî-

ãàøåííÿ,

òèñ.ãðí.

Ñåãìå-

íòíå

ð³øåí-

íÿ (1)

1. Áóä³âëÿ

Îðåíäà

Êóï³âëÿ

Ñï³ëüíå âèðîáíèöòâî (2)

100

600

150

2. Îáëàäíàííÿ îô³ñ³â

Îðåíäà, ë³çèíã

Êóï³âëÿ

200

3. Óñòàòêóâàííÿ öåõó

Êóï³âëÿ (3)

200

4. Âåðñòàòè, ïðèëàäè

òà ³íñòðóìåíòè

Ë³çèíã

Êóï³âëÿ

500

5. Àâòîìîá³ëüíèé

òðàíñïîðò

Ë³çèíã

Êóï³âëÿ

300

Çàãàëüíà ïîòðåáà ó

êàï³òàë³, ó òîìó

÷èñë³:

íà ïî÷àòîê ðåàë³çàö³¿

ïðîåêòó

íà ê³íåöü ðîêó (4)

Ï³äñóìêîâ³ äæåðåëà:

Êóï³âëÿ-1

Êóï³âëÿ-3

Îðåíäà-2,Ë³çèíã-4

Ë³çèíã-5

900

800

100

Äæåðåëî íåîáõ³äíîãî

êàï³òàëó

Ï³äñóìêè ãîñïîäàðñüêî¿

ä³ÿëüíîñò³

Êðåäèò áàíêó

Ïîçè÷êîâ³ êîøòè ïàðò-

íåð³â

100

500

300

У табл. 7.3 наведено умовний приклад формування

підприємницького основного капіталу. Те саме необхідно

здійснити стосовно оборотного капіталу, враховуючи у розра

хунках конкретні його складники і можливі варіанти джерел

фінансування.

Ясна річ, на момент початку реалізації підприємницького

проекту виявити (розрахувати) з достатньою точністю всі по

треби у фінансових ресурсах досить складно. Тому варто пе

редбачати якісь резервні кошти.

При формуванні стартового (початкового) підприємниць

кого капіталу підприємець має враховувати не тільки його за

гальну величину у вартісному обчисленні, а й прогнозовану

економічну вигоду від вкладення у власне діло. Для цього,

звичайно, він має визначити з достатньою вірогідністю очіку

вані прибутковість підприємницького проекту і строк окуп

ності капіталу (інвестицій), розрахований з використанням

показника чистого прибутку.

Реальна можливість сформувати необхідний стартовий

капітал разом з бажанням і здатністю започаткувати власне

діло є обов’язковою передумовою здійснення потрібної

суспільству ефективної підприємницької діяльності, її актив

не і вміле використання сприятиме розвитку економіки Ук

раїни і підвищенню добробуту населення.

Òåìà 7

Òåìà 8. Á³çíåñ-ïëàí: ñóòí³ñòü, ïðèçíà÷åííÿ ³

ìåòîäîëîã³ÿ ðîçðîáêè

8.1. Ñóòí³ñòü òà ôóíêö³¿ á³çíåñ-ïëàíó

Виникнення будьякої підприємницької ідеї ставить бага

то різноманітних запитань: хто виступає як конкретні спожи

вачі, яким є ринок продукту підприємства, які кошти не

обхідні для реалізації проекту, чи виправдовує себе проект

економічно, тощо. Задля отримання відповідей на ці запитан

ня й складається бізнесплан.

Бізнес*план — це письмовий документ, в якому викладе

но сутність підприємницької ідеї, шляхи й засоби її реалізації

та охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та

фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості

управління ним. Бізнесплан підсумовує ділові можливості та

перспективи, пояснює, як ці можливості можуть бути реалізо

вані існуючою командою менеджерів.

У бізнесплані формулюються перспективи та поточні цілі

реалізації ідеї, оцінюються сильні й слабкі сторони бізнесу, на

водяться результати аналізу ринку та його особливостей, ви

кладаються подробиці функціонування підприємства за цих

умов, визначаються обсяги фінансових і матеріальних ре

сурсів для реалізації проекту.

Бізнесплан дає можливість визначити життєздатність

фірми за умов конкуренції, прогнозує процеси розвитку ви

робництва, конкретизує шляхи досягнення мети і подолання

перешкод, є чинником, що стимулює інтереси потенційних

інвесторів у їхніх пошуках вкладання коштів у розвиток ви

робництва.

У ринковій системі господарювання бізнесплан виконує

дві найважливіші функції:

1) зовнішню — ознайомити різних представників ділового

світу із сутністю та основними аспектами реалізації конкрет

ної підприємницької ідеї;

2) внутрішню (життєво важливу для діяльності самого

підприємства) — опрацювати механізм самоорганізації, тобто

цілісну, комплексну систему управління реалізацією

підприємницького проекту.

Традиційно бізнесплан розглядається як інструмент за

лучення необхідних для реалізації проекту фінансових ре

сурсів. Зовнішні інвестори та кредитори ніколи не вкладати

муть гроші в бізнес, якщо не ознайомляться з ретельно підго

товленим бізнеспланом. Такий план має переконати по

тенційних інвесторів у тому, що підприємницький проект має

чітко визначену стратегію успіху та заслуговує на фінансову

підтримку.

Не менш важливою є і внутрішня функція бізнесплану, в

межах якої можна виділити два напрямки його застосування:

1) як інструменту стратегічного планування та оператив

ного управління діяльністю підприємства. Розробка бізнес

плану вимагає визначення не тільки стратегічних напрямків і

цілей діяльності, а й оперативних дій для досягнення таких.

Тобто бізнесплан є основою поточного планування всіх ас

пектів діяльності підприємства, він сприяє глибшому усвідо

мленню працівниками особистих завдань, пов’язаних зі

спільним для них бізнесом;

2) як механізму аналізу, контролю й оцінки діяльності

підприємства. Бізнесплан дає змогу аналізувати, контролю

вати й оцінювати успішність діяльності в процесі реалізації

підприємницького проекту, виявляти відхилення від плану та

своєчасно коригувати напрямки розвитку бізнесу.

Таким чином, в умовах ринкової системи господарювання

бізнесплан — це активний робочий інструмент управління,

відправний пункт усієї планової та виконавчої діяльності

підприємства; це документ, який визначає оптимальні за ча

сом і найменш ризиковані шляхи реалізації підприємницького

проекту. Ступінь деталізації бізнесплану залежить від харак

Òåìà 8

теристики фірми незалежно від того, належить вона до сфери

послуг чи до виробничої сфери. Специфіка бізнесплану поля

гає в тому, що це комплексний документ, який відображає всі

основні аспекти підприємницького проекту. В ньому розгля

дається широке коло проблем, на які може натрапити

підприємець, і визначаються способи їх розв’язання. Водночас

слід зазначити, що принципи управління за допомогою бізнес

плану передбачають необхідність урахування в процесі роз

робки конкретного бізнесплану багатьох специфічних для да

ного підприємницького проекту факторів. Відтак з’являється

можливість класифікувати бізнесплани за певними ознаками:

1) за сферою бізнесу (виробництво, будівництво,

роздрібна та оптова торгівля, надання послуг, посередницька

діяльність тощо);

2) за масштабами бізнесу (великий, середній, малий);

3) за характеристиками продукту бізнесу (традиційний,

принципово новий, виробничотехнічного чи споживчого при

значення).

У межах кожної класифікаційної ознаки можна виокрем

лювати й розробляти: а) повний бізнесплан комерційної ідеї

або інвестиційного проекту (для потенційних партнерів та

інвесторів); б) бізнесплан фірми (для ради директорів або

зборів акціонерів): в) бізнесплан структурного підрозділу

(для вищого керівництва фірми). Можуть також складатися

спеціальні (скорочені) бізнесплани для певного кола заінте

ресованих осіб, а також бізнесплани розвитку конкретного

регіону для органів із бюджетними повноваженнями.

8.2. Ìåòîäîëîã³ÿ òà ñòàä³¿ ðîçðîáêè á³çíåñ-ïëàíó

Сьогодні вже очевидно, що без бізнесплану не можна уп

равляти виробничою діяльністю. Складання бізнесплану —

нагальна потреба, продиктована виробничою діяльністю. Ро

бота над планом — це робота над організацією виробничої

діяльності. Запорукою успіху підприємницької діяльності є

успішний початок справи. Процес складання бізнесплану є

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ

специфічним у кожному конкретному випадку. Тому практич

но неможливо дати якусь універсальну (стандартну) схему йо

го розробки.

Найбільш складною є процедура опрацювання бізнеспла

ну для започаткування нового бізнесу. Узагальнення

підприємницького досвіду дає змогу виділити в процесі роз

робки такого бізнесплану три стадії: початкову, підготовчу,

основну.

Якщо йдеться про розробку бізнесплану для розширення

вже наявного бізнесу, то необхідність у початковій стадії

відпадає. Обґрунтовуючи проект удосконалення діяльності

підприємства, теж можна обмежитися лише основною

стадією. Розглянемо докладніше кожну зі стадій розробки

бізнесплану.

Початкова стадія. Опрацювання бізнесплану для засну

вання нового бізнесу починається з розробки концепції, тобто

тих принципових рішень, які закладаються в його основу. У

межах робота над концепцією майбутнього бізнесу:

1) здійснюється пошук підприємницької ідеї;

2) вибирається сфера діяльності;

3) обґрунтовується доцільна форма організації бізнесу;

4) приймається рішення щодо способу започаткування

бізнесу. Найвідповідальнішим етапом, від якого багато в чому

залежать усі інші рішення щодо створення бізнесу, є пошук

ідеї майбутнього бізнесу. Джерелами таких ідей найчастіше

бувають: вивчення запитів і побажань споживачів; критичний

аналіз товарів, які випускають інші фірми; бесіди з продавця

ми торговельних закладів; вивчення технічної літератури та

патентної інформації; результати власних досліджень і розро

бок. Для пошуку підприємницьких ідей використовуються

різноманітні методи (“мозкового штурму”, конференції ідей,

“колективного блокнота”, контрольних запитань, фокальних

об’єктів тощо). Вибір сфери підприємницької діяльності (ви

робництво, оптова торгівля, роздрібна торгівля, послуги,

будівництво, фінансова діяльність тощо) відбувається з ураху

ванням:

Òåìà 8

1) суті та спрямованості самої ідеї майбутнього бізнесу;

2) особистих факторів (власний практичний досвід та по

тенціал, наявність відповідної освіти та знань, відповідність

сфери бізнесу інтересам і вподобанням самого підприємця);

3) зовнішніх факторів (реальна економічна ситуація, зако

нодавчо заборонені сфери й види діяльності, необхідність

ліцензування діяльності, державні пріоритети в розвитку окре

мих галузей, сучасні й майбутні потреби споживачів, ступінь

конкуренції в галузі, стадії життєвого циклу виробів, наявність

необхідних ресурсів, інші специфічні зовнішні фактори).

Будьяка підприємницька діяльність відбувається в межах

певної організаційної форми. Процедура вибору ор

ганізаційноправової форми бізнесу передбачає:

1) визначення форм організації бізнесу, які відповідають

законодавству України;

2) визначення особливостей, переваг і недоліків кожної з

цих форм;

3) визначення критеріїв вибору форми організації бізнесу

(ступінь відповідальності, ситуація з податками, обсяг фінан

сових потреб для започаткування бізнесу, ступінь контролю за

фірмою, можливість залучення інших власників, наявність уп

равлінських здібностей у підприємця, можливість зростання

бізнесу в майбутньому чи простота його ліквідації);

4) безпосередній вибір форми організації бізнесу.

До основних питань опрацювання концепції майбутнього

бізнесу належить також вибір способу започаткування бізне

су. Традиційно розглядають три основні способи започатку

вання бізнесу:

1) створення нового підприємства “з нуля”;

2) придбання фірми, що вже існує;

3) придбання франшизи, тобто ліцензії, яка надає

підприємцеві (фірмі) право на продаж (виробництво, заняття

певною діяльністю) товарів чи послуг, у великої фірми, яка

вже добре відома споживачам.

Підготовча стадія. Наявність концепції власної справи

ставить перед підприємцем велику кількість цілком конкрет

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ

них запитань. Чим його бізнес відрізнятиметься від бізнесу

конкурентів? Що сприятиме або заважатиме його становлен

ню та розвитку? На які конкурентні переваги слід орієнтува

тися? Якими мають бути програма дій та пріоритети діяль

ності майбутнього бізнесу? Отримати відповіді на них — це за

вдання підготовчої стадії розробки бізнесплану. Відтак на

підготовчій стадії:

1) збирається та аналізується маркетингова, виробнича,

фінансова й загальноекономічна інформація про майбутній

бізнес (процес формування інформаційного поля бізнеспла

ну). Чим більше інформації буде зібрано, тим більш обґрунто

ваними будуть наступні розрахунки;

2) з’ясовуються сприятливі можливості та загрози розвит

ку бізнесу в зовнішньому середовищі. Для вивчення факторів

зовнішнього середовища всю їх сукупність, як правило,

поділяють на три групи: загальноекономічні фактори, галузеві

фактори, конкуренти;

3) оцінюються сильні та слабкі сторони фірми. Сильні

сторони фірми — це її особливі, унікальні або принаймні

оригінальні способи конкурентної боротьби. Слабкі сторони

— це те, в чому фірма відстає від конкурентів;

4) визначається місія фірми, тобто головне призначення,

специфічна роль, особливий шлях у бізнесі, що відрізняти

муть її від конкурентів;

5) формулюються конкретні цілі діяльності фірми, тобто

чітко визначається те, чого фірма хоче досягти за певний

проміжок часу;

6) аналізуються стратегічні альтернативи та вибирається

стратегія діяльності фірми. Вибираючи стратегію,

підприємець, як правило, орієнтується на одну з можливих ти

пових стратегій бізнесу: контроль за витратами, дифе

ренціацію; фокусування.

Основна стадія — це безпосереднє опрацювання бізнес

плану. Головна мета цієї стадії — довести економічну

доцільність створення даного бізнесу, переконливо показати,

як саме гроші чи інші ресурси потенційного інвестора забезпе

Òåìà 8

чать йому очікуваний зиск. Інвестор має побачити прибуток

не після, а до того, як вкладе гроші в запропонований проект.

Звичайно, зробити це можна за допомогою ретельно підготов

леного бізнесплану. При цьому сформульовані на початковій

і підготовчій стадіях концепція, місія, цілі та стратегія майбут

нього бізнесу утворюють “каркас” бізнесплану, визначають

його спрямованість, логіку побудови і зміст відповідних

розділів.

8.3. Ñòðóêòóðà òà ëîã³êà ðîçðîáêè á³çíåñ-ïëàíó

Більшість підприємців опрацьовують бізнесплани для за

лучення інвесторів до фінансування свого проекту. Найс

кладнішою та найбільш повною щодо висвітлення питань є

процедура розробки бізнесплану для виробничої діяльності.

Тому далі розглядатимемо структуру, зміст та методику роз

робки бізнесплану, орієнтованого на залучення інвестицій у

виробничу діяльність (див. Додаток), у структурі якого, як

правило, виділяють такі складові.

1. Титульний аркуш.

2. Зміст бізнес$плану.

3. Резюме.

4. Галузь, фірма та її продукція (послуги).

4.1. Поточна ситуація і тенденції розвитку галузі.

4.2. Опис продукту (послуги) фірми.

4.3. Патенти, товарні знаки, інші права власності. Стра

тегія зростання фірми.

5. Дослідження ринку.

5.1. Загальна характеристика ринку продукту.

5.2. Цільовий ринок бізнесу.

5.3. Місцезнаходження фірми.

5.4. Оцінка впливу зовнішніх чинників.

6. Маркетинг$план.

6.1. Стратегія маркетингу.

6.2. Передбачувані обсяги продажу.

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ