Кузьмін В.В. Фінансові основи підприємництва

Подождите немного. Документ загружается.

Першочергове право на створення селянського (фер

мерського) господарства надається громадянам, які прожива

ють у сільській місцевості й мають необхідну кваліфікацію або

досвід роботи у сільському господарстві.

Конкурсний відбір бажаючих створити фермерське госпо

дарство проводить районна (міська) конкурсна комісія, склад

якої формує районна державна адміністрація (виконавчий ор

ган місцевого самоврядування) і затверджує голова районної,

міської адміністрації, в адміністративному підпорядкуванні

якої є район.

Земельні ділянки громадянам України для ведення се

лянського (фермерського) господарства передаються у при

ватну власність і надаються в користування, у тому числі на

умовах оренди.

Передача земельних ділянок у приватну власність і надан

ня їх у користування здійснюється із земель запасу, а також зе

мель, вилучених (викуплених) у встановленому порядку.

Безоплатно земельні ділянки передаються у приватну

власність громадян для ведення селянського (фермерського)

господарства у межах середньої земельної частки, що обчис

люється в порядку, передбаченому Земельним кодексом Ук

раїни.

Селянське (фермерське) господарство зобов’язане:

1) забезпечувати використання землі за цільовим призна

ченням та відповідно до умов її надання;

2) ефективно використовувати землю відповідно до про

екту внутрігосподарського землеустрою, підвищувати її ро

дючість, застосовувати природоохоронні технології вироб

ництва, не допускати погіршення екологічної обстановки на

території внаслідок своєї господарської діяльності;

3) здійснювати комплекс заходів щодо охорони земель, пе

редбачених ст. 84 Земельного кодексу України;

4) своєчасно вносити земельний податок або орендну пла

ту за землю;

5) не порушувати права власників інших земельних діля

нок і землекористувачів, у тому числі орендарів;

Òåìà 5

6) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, ме

режі зрошувальних і осушувальних систем;

7) дотримуватися режиму санітарних зон і територій, що

особливо охороняються;

8) дотримуватися правил добросусідства:

9) дозволяти власникам і користувачам земельних діля

нок прохід до доріг загального користування, а також для спо

рудження або ремонту межових знаків і споруд;

10) не чинити перешкод у проведенні робіт для державних

потреб, а також для спорудження необхідних комунікацій до

суміжних земельних ділянок;

11) вживати заходів щодо недопущення можливості стоку

дощових і стічних вод, проникнення отрутохімікатів і міне

ральних добрив на суміжну земельну ділянку.

У власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) госпо

дарство, можуть бути земля, житлові будинки, квартири, пред

мети особистого користування, предмети домашнього госпо

дарства, продуктивна і робоча худоба, птиця, бджолосім’ї,

посіви та посадки сільськогосподарських культур і насаджен

ня на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена про

дукція і доходи від її реалізації, транспортні засоби, кошти,

акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і ви

робничого призначення для ведення селянського (фермер

ського) господарства і заняття підсобними промислами.

Майно цих осіб належить їм на праві спільної сумісної

власності, якщо інше не передбачено угодою між ними. Майно

селянського (фермерського) господарства перебуває під захи

стом держави нарівні з іншими формами власності.

Прохід по землях селянського (фермерського) господар

ства, проїзд на тракторах, автомобільному і гужовому транс

порті, пересування на човнах, купання і рибальство у водой

мах господарства, розміщення на цих землях палаток і прожи

вання в них, розведення багаття та інші подібні дії дозволя

ються лише за згодою власника господарства і за умови збере

ження природних компонентів в екологічно чистому вигляді.

Селянське (фермерське) господарство діє в умовах само

окупності. Всі витрати господарство покриває за рахунок

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ

власних доходів. Фермерське господарство самостійно визна

чає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує вироб

ництво сільськогосподарської продукції, її переробку у вста

новленому порядку та реалізацію, за власним розсудом підби

рає партнерів з економічних зв’язків у всіх сферах діяльності,

у тому числі іноземних. Воно може разом із сільськогоспо

дарським виробництвом займатися будьяким іншим видом

діяльності, не забороненим законодавством України.

Фермерське господарство має право вступати у договірні

відносини з будьякими підприємствами, установами і ор

ганізаціями, з окремими громадянами, самостійно вибирати

партнерів, у тому числі іноземних, для укладання договорів.

Спори, що виникають під час виконання договорів,

вирішуються судом або арбітражним судом.

Селянське (фермерське) господарство має право відкри

вати на свій вибір у будьякій установі банку розрахунковий

та інші рахунки, включаючи валютний, вільно розпоряджати

ся власними коштами, що є на цих рахунках, використовуючи

їх як на безготівковій основі, так і готівкою відповідно до зако

нодавства.

Списання коштів із розрахункового рахунку селянського

(фермерського) господарства, крім платежів до бюджету, може

провадитися лише за його згодою, або за рішенням суду, або на

підставі виконавчого напису та в інших визначених законодав

чими актами випадках. Платежі до бюджету вносяться в поряд

ку й у терміни, що встановлюються законодавством України.

Фермерське господарство має право одержувати в устано

вах банків, у підприємств і кооперативів довготермінові та ко

роткотермінові позички на підставі укладеного кредитного до

говору, який визначає умови кредитування. Господарство

одержує кредит під заставу майна, поручительство (гарантію)

та інші види забезпечення зобов’язань.

Діяльність селянського (фермерського) господарства при

пиняється у разі:

1) рішення членів селянського (фермерського) господар

ства про припинення його діяльності;

Òåìà 5

2) припинення права власності на землю, права користу

вання земельною ділянкою у випадках, передбачених ст.ст. 27

і 28 Земельного кодексу України;

3) визнання селянського (фермерського) господарства не

платоспроможним (банкрутом);

4) якщо не залишається жодного члена селянського (фер

мерського) господарства або спадкоємця, який бажає продов

жити діяльність господарства.

В Україні перші селянські (фермерські) господарства

з’явилися у 1991 р., і вже у 1992 р. їх кількість збільшилась у 7

разів. Сьогодні в Україні кількість селянських (фермерських)

господарств становить понад 43 тис., на одне фермерське гос

подарство припадає в середньому по Україні 65,6 га сільсько

господарських угідь (табл. 5.1). Однак розвиток цієї важливої

форми підприємницької діяльності не в усіх регіонах прохо

дить однаково. Це пояснюється, з одного боку, особливостями

введення сільського господарства в різних економічних райо

нах, а з іншого — різним ставленням до розвитку фермерства

органів місцевого самоврядування.

Таблиця 5.1

Селянські (фермерські) господарства України

(на кінець року)

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ

Ð³ê

Ê³ëüê³ñòü ñåëÿíñüêèõ

ãîñïîäàðñòâ

Ïëîùà íàäàíèõ ñ³ëüñü-

êîìó ãîñïîäàðñòâó

óã³äü, ãà

ó ò.÷. ð³ëë³, ãà

1991

2 098

39 737

30712

1992

14681

292 252

259 807

1993

27 739

558 175

63 851

1994

31 983

699 694

7 182 888

1995

34 778

788 521

7 182 888

1996

35 353

835 039

764 960

1997

35 927

932 221

85 737

1998

35 485

1 029 200

954 950

1999

35 884

1 162 300

1 084 180

2000

39 500

1 982 775

1 840 532

2001

41 599

2 585 800

2 410 900

2002

43 042

2 822 070

2 637 000

Òåìà 6. Ï³äïðèºìíèöòâî â ô³íàíñîâ³é ñôåð³

6.1. Ñóá’ºêòè ï³äïðèºìíèöòâà ô³íàíñîâîãî

ñïðÿìóâàííÿ

Крім двох основних типів підприємницької діяльності

виділяють ще один (третій) — підприємництво у фінансовій

сфері, що, з одного боку, належить до посередницької діяль

ності, а з іншого — до надання безпосередніх послуг. Це пере

творює фінансове підприємництво у складову частину кожно

го з обох типів підприємницької діяльності.

Підприємництво у специфічній фінансовій сфері може

здійснюватись банкірами або фінансистами шляхом створен

ня й організації діяльності банків або інвестиційних компаній

(фондів).

Банками є спеціалізовані установи, що акумулюють вне

ски тимчасово вільних грошових коштів фізичних і юридич

них осіб, надають ці грошові кошти у тимчасове користування

у вигляді кредитів, стають посередниками у взаємних плате

жах і розрахунках між підприємствами, установами (ор

ганізаціями) та окремими особами. Таке визначення сто

сується, щоправда, державних і комерційних банків.

Національний банк України здійснює регулювання грошового

обігу, включаючи емісію нових грошей.

Інститути спільного інвестування

Закон України “Про інститути спільного інвестування

(пайові і корпоративні інвестиційні фонди)” від 15.03.2001 р.

визначає правові і організаційні основи створення, діяльності

і відповідальності суб’єктів спільного інвестування, особли

вості управління їх активами, встановлює вимоги до складу,

структури і зберіганню активів, особливості розміщення і

обертання цінних паперів інститутів спільного інвестування,

порядок і обсяг розкриття інформації інститутами спільного

інвестування з метою ефективного розміщення фінансових

ресурсів інвесторів.

Згідно зі ст.3 Закону інститут спільного інвестування

(ІСІ) — це корпоративний інвестиційний фонд чи пайовий

інвестиційний фонд, що здійснює діяльність, пов’язану з

обєднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з ме

тою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери

інших емітентів, корпоративні права і нерухомість.

Одним з ІСІ є корпоративний інвестиційний фонд. Згідно

з законодавчим формулюванням корпоративний інвес

тиційний фонд — це ІСІ, що створюється у формі відкритого

акціонерного товариства і здійснює виключно діяльність з

спільного інвестування.

Він створюється згідно з законодавством з питань діяль

ності акціонерних товариств з урахуванням особливостей, що

встановлені Законом.

Цей фонд здійснює свою діяльність, якщо 70 чи більше

відсотків у середньорічній вартості активів, що належать йому

на правах власності, вкладені у цінні папери.

Корпоративний інвестиційний фонд не має права: еміту

вати і розміщувати цінні папери, окрім акцій; залучати кредит

у розмірі більшому, ніж 10% його активів; надавати активи під

заставу в інтересах третіх осіб; розміщувати акції за ціною,

нижчою від номінальної вартості, розміщувати акції за ціною,

нижчою від вартості чистих активів корпоративного інвес

тиційного фонду в розрахунку на одну акцію; розміщувати

акції понад заявлену кількість; відмовлятися від викупу влас

них акцій з причин, що не вказані в Законі чи в нормативно

правових актах комісії; створювати інші спеціальні чи ре

зервні фонди.

Акції корпоративного інвестиційного фонду повинні бути

тільки простими іменними.

Органами корпоративного інвестиційного фонду є загаль

не зібрання акціонерів і наглядова рада.

Пайовий інвестиційний фонд — це активи, що належать

інвесторам на праві загальної дольової власності, що знахо

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ

дяться в розпорядженні компанії з управління активами і

обліковуються останньою окремо від результатів її госпо

дарської діяльності. Мінімальний обсяг активів пайового інве

стиційного фонду не може бути менше розміру початкового

статутного фонду (капіталу) корпоративного інвестиційного

фонду. Пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою.

Пайовий інвестиційний фонд створюється за ініціативою

компанії з управління активами шляхом придбання інвестора

ми випущених нею інвестиційних сертифікатів.

Особливості діяльності пайового інвестиційного фонду

визначаються його регламентом.

Загальна характеристика корпоративного інвестиційно

го фонду

Ознаки:

1) організаційноправова форма закритого акціонерного

товариства;

2) здійснює виключну діяльність у сфері спільного інвес

тування.

Види:

1) диверсифікований;

2) недиверсифікований.

Діяльність регулюється:

1) Законом “Про інститути спільного інвестування

(майові і корпоративні інвестиційні фонди)”;

2) статутом.

Органи управління:

1) загальне зібрання акціонерів;

2) наглядова рада.

Загальна характеристика пайового інвестиційного фонду

Ознаки:

1) активи, що належать інвесторам на праві загальної до

льової власності, що знаходяться в розпорядженні компанії з

управління активами і обліковуються останньою окремо від

результатів її господарської діяльності;

2) не є юридичною особою.

Òåìà 6

Діяльність регулюється:

1) Законом “Про інститути спільного інвестування

(пайові і корпоративні інвестиційні фонди)”;

2) регламентом.

До цього варто додати, що суб’єктами підприємництва

фінансового спрямування можна вважати також інвестиційні

банки, які спеціалізуються на фінансуванні довгострокових

інвестицій, включаючи придбання контрольного пакета акцій.

6.2. Ðèíîê ô³íàíñîâèõ ðåñóðñ³â

Успішний розвиток підприємства (фірми) постійно вима

гає мобілізації, розподілу і перерозподілу фінансових коштів.

Цей процес здійснюється на ринку фінансових ресурсів, на

якому найповніше можна виявити попит на різні платіжні за

соби і їх пропозиції. Схематично функціональна структура

інтегрованого ринку фінансових ресурсів представлена на рис.

6.1, з нього видно, що ринок фінансових ресурсів інтегрує кре

дитний і валютний ринок, а також ринок інструментів влас

ності (цінних паперів).

Кредитний ринок— це механізм, за допомогою якого вста

новлюються взаємовідносини між підприємствами, що потре

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ

ÐÈÍÎÊ Ô²ÍÀÍÑÎÂÈÕ ÐÅÑÓÐÑ²Â

Êðåäèòíèé

ðèíîê

Ðèíîê ãðîøî-

âèõ ðåñóðñ³â

Ðèíîê ³íñòðóìåíò³â âëàñíîñò³

Ðèíîê ³íñòðóìåíò³â

ïîçè÷àííÿ

Ðèíîê âèðîáíè÷èõ

³íñòðóìåíò³â

Âàëþòíèé

ðèíîê

Ðèíîê

ö³ííèõ

ïàïåð³â

Á³ðæîâèé

Ïîçàá³ðæîâèé

Рис. 6.1. Функціональна структура інтегрованого ринку фінансових

ресурсів

бують фінансових коштів для свого розвитку, та організаціями

і громадянами, які можуть їх надати (позичити) на певних

умовах.

До головних функцій цього ринку належать:

• об’єднання дрібних індивідуальних грошових заощад

жень населення, державних підприємницьких утво

рень, фірм приватного бізнесу, зарубіжних інвесторів і

створення в такий спосіб великих (надвеликих) грошо

вих фондів;

• трансформація грошових коштів у позичковий капітал,

що забезпечує зовнішні джерела фінансування

капітальних вкладень сфери матеріального вироб

ництва;

• надання позичок державним органам і населенню для

вирішення таких важливих завдань, як покриття бюд

жетного дефіциту, фінансування житлового

будівництва, тощо.

Отже, кредитний ринок дозволяє здійснювати нагромад

ження, рух, розподіл та перерозподіл позичкового капіталу

між сферами народного господарства країни і цим самим

сприяти розвитку і зростанню ефективності підприємств.

Валютний ринок можна кваліфікувати як вправно діючий

механізм, що допомагає встановлювати і постійно підтримува

ти правові й економічні взаємовідносини між продавцями і

споживачами валюти. Попит на іноземну валюту зумовлений

залежністю національної економіки від імпорту та конверто

ваності національної валюти. За умови її повної конвертова

ності будьяка юридична чи фізична особа може брати участь

у зовнішньоекономічній діяльності, вільно продавати, купува

ти і обмінювати національну валюту на іноземну за

відповідним курсом без будьяких обмежень чи прямого втру

чання держави.

Ринок цінних паперів об’єднує частину кредитного ринку

(зокрема ринок інструментів позичання, або боргових зо

бов’язань) і повністю ринок інструментів власності. Інакше

кажучи, цей ринок охоплює операції з випуску й обігу інстру

Òåìà 6

ментів власності і позичання, а також їхніх гібридів і похідних.

До інструментів власності належать усі види акцій, до інстру

ментів позичання — облігації, векселі, ощадні сертифікати, а

до гібридних інструментів — цінні папери, що мають ознаки як

облігацій, так і акцій (наприклад привілейовані акції і конвер

табельні облігації), виробничих інструментів — ф’ючерсні

контракти, опціони тощо. Отже ринок інструментів позичання

є елементом кредитного ринку і має справу з позичковим

капіталом, тоді як ринок інструментів власності — з власним

капіталом (частками власниківакціонерів) фірми.

Ринок грошових ресурсів (грошовий ринок) — певний

сектор ринку позичкових капіталів, де здійснюються депозит

нопозичкові операції (на строк до одного року). Цей ринок

обслуговує рух оборотних коштів підприємств і організацій,

короткострокових коштів банків, установ, населення. На гро

шовому ринку об’єктом купівліпродажу є тимчасово вільні

грошові кошти. Основними суб’єктами грошового ринку вис

тупають комерційні банки, брокерські контори та інші фінан

совокредитні інституції, які мобілізують і перерозподіляють

грошові кошти підприємств, банків, населення.

Описаний вище “зріз” ринку фінансових ресурсів характе

ризує його агреговану (інтегровану) структуру. Кожна зі скла

дових ринку може бути сегментована на простіші елементи.

Так, з багатоелементного ринку цінних паперів можна виокре

мити первинний і вторинний; біржовий і позабіржовий ринки.

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ