Кузьмін В.В. Фінансові основи підприємництва

Подождите немного. Документ загружается.

до людей і не здатна на повагу, партнерство і дружбу, не утруд

нює себе виваженою аналітичною діяльністю, не сприймає чу

жих думок і пропозицій.

Це ще раз підтверджує об’єктивну необхідність висунення

надзвичайно великих вимог до фігури підприємця, що у свою

чергу обумовлює високу професійну та моральноетичну

підготовку людей, які мають намір займатися підприємниць

кою діяльністю. А з іншого боку, це можливо лише за умов ак

тивного сприяння держави підготовці підприємницьких

кадрів, навчанню майбутніх підприємців, інформованості їх з

питань підприємництва, що, відповідно, вимагає відкриття

спеціальних навчальних закладів, організації інформаційних

центрів, бізнесінкубаторів. Підготовка і підвищення

кваліфікації підприємницьких кадрів набувають особливого

значення на етапі активного реформування економіки Ук

раїни на ринкових засадах. Саме висококваліфікований, еко

номічно та юридичне підготовлений майбутній підприємець

повинен стати ключовою постаттю (фігурою) ринкової еко

номіки.

Òåìà 2

Òåìà 3. Ñóá’ºêòè ï³äïðèºìíèöüêî¿ ä³ÿëüíîñò³,

¿¿ âèäè òà ôîðìè

3.1. Ñóá’ºêòè ï³äïðèºìíèöüêî¿ ä³ÿëüíîñò³

(ï³äïðèºìö³) ÿê ñóá’ºêòè ãîñïîäàðþâàííÿ

Загальні положення щодо осіб, які можуть займатися під

приємницькою діяльністю, містяться у Господарському

кодексі України та Цивільному кодексі України. Для характе

ристики цих осіб означені нормативні акти допускають пара

лельне існування декількох термінів: “суб’єкт підприємниць

кої діяльності”, “суб’єкт підприємництва”, а також

“підприємець”. Натомість ЦК України відмовляється від єди

ного узагальнюючого поняття і запроваджує термін

“підприємець” стосовно фізичних осіб, а також прикметник

“підприємницькі” стосовно юридичних осіб — товариств.

Поняття “суб’єкт підприємницької діяльності” співвідно

ситься із поняттям “суб’єкт господарської діяльності” так са

мо, як співвідносяться поняття “підприємницька діяльність” і

“господарська діяльність”, тобто як часткове із цілим. Тому під

час характеристики суб’єктів підприємницької діяльності ми

будемо, звичайно, звертатися і до загальних ознак, притаман

них суб’єктам господарської діяльності.

Суб’єктами господарювання (в тому числі підприємцями)

визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють

господарську (підприємницьку) діяльність.

Господарсько*виробничими є майнові та інші відносини,

що виникають між суб’єктами господарювання при безпосе

редньому здійсненні господарської діяльності. До них, зокре

ма, належать договірні відносини між суб’єктами

підприємницької діяльності і, відповідно, відносини, що вини

кають між ними у разі порушення таких зобов’язань.

Під організаційно*господарськими відносинами ро

зуміються відносини, що складаються між суб’єктами господа

рювання та суб’єктами організаційногосподарських повнова

жень у процесі управління господарською діяльністю. Відно

сини між суб’єктом підприємницької діяльності та органом

державної податкової служби з приводу сплати податків,

придбання торговельного патенту тощо належать саме до ор

ганізаційногосподарських. До них також належать відносини

між суб’єктом підприємницької діяльності — юридичною осо

бою та його засновниками. Більш докладно ці відносини ми

розглянемо далі.

Внутрішньогосподарськими, у свою чергу, є відносини,

що складаються між структурними підрозділами суб’єкта гос

подарювання, та відносини суб’єкта господарювання з його

структурними підрозділами. Зокрема, у процесі затвердження

положення про структурний підрозділ (філію, представ

ництво) та виділення йому майна суб’єктом підприємницької

діяльностівласником між власником та філією складаються

такі відносини.

Класифікація суб’єктів підприємницької діяльності

Частина 2 ст. 55 ГК України містить загальний перелік

суб’єктів господарювання, який можна застосувати і для кла

сифікації суб’єктів підприємницької діяльності. Ними вважа

ються:

1) господарські організації — юридичні особи, створені від

повідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підпри

ємства, створені відповідно до цього кодексу, а також інші

юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та за

реєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства,

які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані від

повідно до закону як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи гос$

подарських організацій (структурні одиниці), утворені ними

для здійснення господарської діяльності. На рис. 3.1 подається

їх узагальнена схема.

Òåìà 3

Рис. 3.1. Субєкти підприємницької діяльності за законодавством України

3.2. Ïðèâàòíå, êîëåêòèâíå òà äåðæàâíå

ï³äïðèºìíèöòâî

Підприємництво може набувати різноманітних форм за

лежно від того, чи діє підприємець самостійно, особисто або в

партнерстві з іншими підприємцями, користується лише своїм

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ

Ô³çè÷í³ îñîáè

Ñóá’ºêòè ï³äïðèºìíèöüêî¿ ä³ÿëüíîñò³

Þðèäè÷í³ îñîáè

Ï³äïðèºìñòâà

Îá’ºäíàííÿ ï³äïðèºìñòâ

Óí³òàðí³

(îäèí çàñíîâíèê)

Êîðïîðàòèâí³

(äâà ³ á³ëüøå çàñíîâíèêè)

Äåðæàâí³

ï³äïðèºìñòâà

Êîìóíàëüí³

ï³äïðèºìñòâà

Ï³äïðèºìñòâà, çà-

ñíîâàí³ íà âëàñíî-

ñò³ îá’ºäíàííÿ

ãðîìàäÿí

Ï³äïðèºìñòâà, çà-

ñíîâàí³ íà âëàñíî-

ñò³ ðåë³ã³éíî¿ îðãà-

í³çàö³¿

Ïðèâàòí³ ï³äïðè-

ºìñòâà ( ç îäíèì

çàñíîâíèêîì)

Ïðèâàòí³ ï³äïðèºìñòâà

(ç äâîìà òà á³ëüøå çàñíîâ-

íèêàìè)

Êîîïåðàòèâí³ ï³äïðèºìñ-

òâà ( êîîïåðàòèâè)

²íø³ ï³äïðèºìñòâà

( êîëåêòèâí³, ñ³ëüñüêîãî-

ñïîäàðñüê³, ôåðìåðñüê³

ãîñïîäàðñòâà òà ³íø³)

Ãîñïîäàðñüê³ òîâàðèñòâà

Àñîö³àö³¿

Êîðïîðàö³¿

Êîíñîðö³óìè

Êîíöåðíè

Âèðîáíè÷èé

Îáñëóãîâóþ÷èé

Ñïîæèâ÷èé

Àêö³îíåðíå

òîâàðèñòâî

Òîâàðèñòâî ç îáìåæå-

íîþ â³äïîâ³äàëüí³ñòþ

Òîâàðèñòâî ç äîäàòêî-

âîþ â³äïîâ³äàëüí³ñòþ

Ïîâíå òîâàðèñòâî

Êîìàíäèòíå òîâàðèñòâî

майном або водночас і майном інших осіб, використовує свою

працю або залучає найманих працівників.

Найпростіша форма підприємництва — це провадження

підприємницької діяльності без створення юридичної особи,

за умови державної реєстрації як громадянинапідприємця.

Кожен громадянин може, наприклад, вирощувати овочі у

своєму городі та продавати їх тим, хто бажає купити. Така

діяльність дозволялась і раніше, але з певними обмеженнями,

і мала назву “індивідуальна трудова діяльність”.

Зараз в Україні зареєстровані у встановленому порядку

фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю

без створення юридичної особи та є офіційними суб’єктами

підприємництва. У 2002 р. в Україні було зареєстровано май

же 2,5 млн громадянпідприємців (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Кількість зареєстрованих громадянпідприємців

в Україні, чол.

Громадянинпідприємець має право на власний розсуд ко

ристуватися майном, що йому належить. До роботи він може

залучати до 10 осіб, які перебувають у трудових відносинах з

ним, включаючи членів своєї сім’ї. Треба мати на увазі, що

відповідно до Цивільного кодексу України громадянин

підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями всім май

Òåìà 3

1992 ð.

200 292

1993 ð.

426 594

1994 ð.

672 257

1995 ð.

859 579

1996 ð.

875 677

1997 ð.

883 432

1998 ð.

1 395 000

1999 ð.

1 595 000

2000 ð.

1 828 000

2001 ð.

2 092 000

2002 ð.

2 412 000

ном, що йому належить. Він може розпочати та припинити

діяльність у будьякий час за власним бажанням.

Приватне підприємництво не обмежується діяльністю

фізичних осіб (громадянпідприємців). Будьякий дієздатний

громадянин, котрий бажає створити власну господарську ор

ганізацію, має право набути статусу офіційної юридичної осо

би, зареєструвавши суб’єкта підприємницької діяльності як

приватне підприємство (приватну фірму).

Приватне підприємство — це підприємство, яке засноване

на власності фізичної особи, яке набуває статусу юридичної

особи. Власником приватного підприємства, підприємцем є

єдина особа, єдиний громадянин — суб’єкт підприємницької

діяльності. Але власник приватного підприємства має право

найму будьякої кількості працівників, котрі є не власниками

(господарями) підприємства, а найманими працівниками. І

незважаючи на те, що вони беруть участь у підприємницькій

діяльності як виконавці “волі господаря”, їх не можна вважати

підприємцями. У даному випадку підприємець — це власник і

засновник приватної фірми.

До приватного підприємництва близькими є селянські

(фермерські) господарства та сімейні підприємства, які фор

мально належать до колективних форм підприємництва, але в

дійсності є різновидом приватного підприємництва.

Підприємець як власник приватного підприємства має ве

ликий простір свободи дій та прийняття рішень. Однак така

“незалежність” здобувається ціною повної персональної

відповідальності. Тобто з цього випливає висновок, що один

підприємець — слабкий воїн у великому полі бізнесу.

Тому підприємці схильні до об’єднання коштів і зусиль, до

переходу від індивідуального до колективного підприєм

ництва. Але не слід думати, що колективне підприємництво

обов’язково вимагає відмови підприємця від приватної влас

ності на майно при створенні колективної фірми, зареєстрова

ної як юридична особа.

Індивідуали можуть зберігати майнові права, створюючи

спільне підприємство, з’єднувати тільки свої зусилля, створю

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ

ючи єдину команду. Для цього достатньо закріпити єдність

своїх дій загальною угодою (установчим договором) про ство

рення виробничого кооперативу, товариства з громадян, серед

яких панує взаємна довіра.

Отже, колективне підприємство має властивість поєдну

ватися і приватною власністю на всі фактори виробництва. У

товаристві, кооперативі кожен учасник (засновник) може

об’єднувати з іншими власні засоби виробництва, кошти, май

но, нарешті, свою інтелектуальну власність.

Подальше об’єднання коштів, капіталів, зусиль, уп

равління веде до великих інтегративних форм колективного

підприємництва у вигляді синдикатів, корпорацій тощо.

Якщо ж до підприємництва приєднуються державні

структури, то в ньому беруть участь підприємства і організації,

засновані на державній формі власності, тоді існують всі

підстави говорити про державне підприємництво. Державне і

особливо комунальне підприємництво (як різновид державно

го підприємництва) може здійснюватися у формі оренди влас

ності відповідної територіальної громади (адміністративноте

риторіальної одиниці) та державної власності підприємцями.

3.3. Âèäè ï³äïðèºìíèöüêî¿ ä³ÿëüíîñò³

Підприємницька діяльність — різноманітна, як різно

манітні людські потреби. Всі численні прояви підприємниць

кої діяльності можна поділити на три основні її види: виробни

че підприємництво; комерційне підприємництво; фінансово

кредитне підприємництво (рис. 3.2).

Виробниче підприємництво є найважливішим, визна

чальним, провідним видом підприємницької діяльності, спря

мованим на виробництво продукції, послуг, інформації тощо,

які підлягають реалізації споживачам. Ця діяльність

здійснюється підприємствами, що виготовляють різноманітну

продукцію, виконують будівельні, ремонтні та інші роботи, на

дають побутові, консультативні, інформаційні та інші послуги,

створюють духовні блага тощо.

Òåìà 3

Рис. 3.2. Види підприємницької діяльності

У період 1998–2000 рр. кількість малих підприємств за ос

новними видами економічної діяльності зросла з 173404 до

217930 (табл.3.2).

Таблиця 3.2

Кількість малих підприємств за основними видами

економічної діяльності

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ

Âèäè

ï³äïðèºìíèöòâà

Âèðîáíè÷å

(âèðîáíèöòâî ïðîäóêö³¿, ïîñëóã, ³íôîðìàö³¿ òîùî,

ÿê³ ï³äëÿãàþòü ðåàë³çàö³¿ ñïîæèâà÷àì)

Ô³íàíñîâî-êðåäèòíå

( îá’ºêòîì òîâàðíî-ãðîøîâèõ â³äíîñèí º ãðîø³,

âàëþòà òà ö³íí³ ïàïåðè)

Êîìåðö³éíå

(ïîâ’ÿçàíå ç îáì³íîì, ðîçïîä³ëîì

³ ñïîæèâàííÿì òîâàð³â òà ïîñëóã)

1998

1999

2000

Âñüîãî ïî åêîíîì³ö³

173404

197127

217930

ó òîìó ÷èñë³

ñ³ëüñüêå ãîñïîäàðñòâî, ìèñëèâñòâî òà

ë³ñîâå ðèáàëüñòâî

3440

4589

7839

ïðîìèñëîâ³ñòü

26166

30253

34497

áóä³âíèöòâî

14873

16175

18323

îïòîâà òà ðîçäð³áíà òîðã³âëÿ (âêëþ-

÷àþ÷è òîðã³âëþ òðàíñïîðòíèìè çà-

ñîáàìè òà ïîñëóãè ç ¿õ ðåìîíòó)

89928

100148

101113

ãîòåë³ òà ðåñòîðàíè

5959

6655

7538

òðàíñïîðò

5363

6598

8483

îïåðàö³¿ ç íåðóõîì³ñòþ, çäàâàííÿ ï³ä

íàéì òà ïîñëóãè êîðèñòóâà÷àì

17140

20827

26371

îñâ³òà

1182

1439

1672

Îõîðîíà çäîðîâ’ÿ òà ñîö³àëüíà äîïî-

ìîãà

1591

1859

2042

Êîëåêòèâí³, ãðîìàäñüê³ òà îñîáèñò³

ïîñëóãè

6495

7209

7467

Як бачимо з таблиці по всім видам економічної діяльності

відбувається збільшення кількості малих підприємств.

Перспективними для ведення бізнесу можна вважати

сільське господарство, мисливство та рибальство ( кількість

малих підприємств збільшилась більш, ніж у 2 рази), а також

промисловість, транспорт та освіту.

Виробниче підприємництво належить до найбільш склад

них, серйозних, суспільно необхідних і водночас важких видів

бізнесу. З цим частково пов’язаний і той факт, що до виробни

чого підприємництва спостерігається значно менше тяжіння,

ніж до інших видів підприємницької діяльності, які значно

швидше й простіше приносять прибутки. Так, із загальної

кількості діючих малих підприємств лише кожне шосте

функціонує в промисловості (16,4 % від загальної кількості

діючих малих підприємств), кожне дванадцяте — у

будівництві (8,6 %), лише 4,4 % — на транспорті. Однак в оп

товій та роздрібній торгівлі, включаючи торгівлю транспорт

ними засобами та послуги з їх ремонту, діють 3/5 малих

підприємств (40,6 %) (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Кількість підприємств та чисельність працівників малих

підприємств за галузями економіки України у 2002 р., (%)

Òåìà 3

Ê³ëüê³ñòü ï³äïðè-

ºìñòâ, îäèíèöü

Ñåðåäíÿ ÷èñåëüí³ñòü

âñ³õ ïðàö³âíèê³â

Âñüîãî

100

Ó òîìó ÷èñë³: Ïðîìèñëîâ³ñòü

16,4

21,8

Ñ³ëüñüêå ãîñïîäàðñòâî

4,9

7,3

Òðàíñïîðò

4,4

5,1

Áóä³âíèöòâî

8,6

12,4

Îïòîâà òà ðîçäð³áíà òîðã³âëÿ,

âêëþ÷àþ÷è òîðã³âëþ òðàíñïî-

ðòíèìè çàñîáàìè òà ïîñëóãè ç

¿õ ðåìîíòó

40,6

26,9

Îïåðàö³¿ ç íåðóõîì³ñòþ, çäà-

âàííÿ ó íàéì òà ïîñëóãè êîðèñ-

òóâà÷àì

14,8

13,9

Êîëåêòèâí³, ãðîìàäñüê³ òà îñî-

áèñò³ ïîñëóãè

3,8

5Ä

Ãîòåë³ òà ðåñòîðàíè

3,4

4,1

²íø³ âèäè ä³ÿëüíîñò³

3,1

3,4

Для багатьох виробниче підприємництво не асоціюється з

бізнесом. Для них бізнес — це комерція, а не виробництво. І такі

люди глибоко помиляються. Бізнес найтіснішим чином пов’яза

ний з виробництвом. Без виробничого підприємництва торго

вельний бізнес не мав би матеріальної (речової) основи, зали

шилася б лише можливість торгувати імпортними товарами.

У центрі виробничого підприємництва — виготовлення

споживчих благ. Таким чином, до виробничого

підприємництва належать і заводи, і фабрики, і перукарні, і

кав’ярні, і школи, і ліцеї, і агрофірми. Ці підприємства можуть

і самі реалізувати свою продукцію, але головна їх функція —

виробництво.

Виробниче підприємництво тісно пов’язане з бізнесом у

сфері обігу, сприяє йому. Товари, що виробляються, необхідно

продавати, обмінювати на гроші або на інші товари. З історії

розвитку підприємництва видно, що бізнес у сфері ремесел по

роджував купецький бізнес (комерційне підприємництво).

Цей зв’язок простежується протягом багатьох століть. При

цьому виробництво не завжди займало активну позицію. Ко

мерційний бізнес, зокрема торгівля, яка мала попит та товари,

значно активізувала виробниче підприємництво.

Принципова схема виробничого підприємництва зображе

на рис. 3.3.

Рис. 3.3. Принципова схема виробничого підприємництва

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ

Âîëîäàð ðîáî÷î¿

ñèëè

Âëàñíèêè

îáîðîòíèõ

êîøò³â

Ïîêóïåöü

òîâàðó

Ï²ÄÏÐÈªÌÅÖÜ

Âëàñíèêè îñíîâíèõ

çàñîá³â

Ãì

Ãò

Ãî

ÐÑ

Ãî

ÎÇ