Кузьмін В.В. Фінансові основи підприємництва

Подождите немного. Документ загружается.

Інноваційна модель підприємництва передбачає активне

використання будьяких (у межах закону) і насамперед нових

управлінських рішень для підприємницької діяльності, особ

ливо коли бракує власних природних ресурсів. Схема дій за

цієї моделі підприємницької діяльності така: формулювання

головної мети; вивчення зовнішнього середовища з метою по

шуку альтернативних можливостей; порівняльна оцінка влас

них ресурсів і знайдених можливостей; пошук зовнішніх до

даткових джерел ресурсів; аналіз можливостей конкурентів;

реалізація завдань згідно з вибраною концепцією.

Для започаткування і тривалого здійснення

підприємництва необхідні самі підприємці. Останніх не

безпідставно вважають центральними особами у бізнесі.

Підприємця інколи порівнюють з полководцем, здатним з

меншими силами виграти бій у кількісно переважаючого про

тивника. Держава буде багатою, якщо принаймні 5–7 % її ак

тивного населення матиме нахил до підприємництва.

1.3. Ðîëü ³ çíà÷åííÿ ï³äïðèºìíèöòâà â åêîíîì³ö³

Розуміння сутності підприємництва пов’язано також з

визначенням його ролі в економіці різних рівнів системи гос

подарювання. Конкретно роль і значення підприємництва в

економічному розвитку країни можна звести до такого.

• Поперше, підприємництво слугує важелем для зміни

структури економіки. Для підприємців основний спонукаль

ний мотив — можливість одержання прибутку. Вони майже

завжди концентрують свої дії на розвитку перспективних на

прямків господарської діяльності, віддача від яких може пере

вершити середні показники.

• Подруге, розвиток підприємництва створює “поживне

середовище” для конкуренції. Забезпечуючи освоєння пер

спективних виробництв, підприємці сприяють швидшому

оновленню технікотехнологічної бази і номенклатури про

дукції фірми. Вони стимулюють господарську активність,

Òåìà 1

підтримуючи конкуренцію й існуючий ринок.

• Потретє, підприємництво можна вважати каталізато

ром економічного розвитку. Цей своєрідний прискорювач

істотно впливає на структурну перебудову в економіці;

збільшення обсягів виробництва і надання послуг; стимулюван

ня інвестиційної діяльності; підвищення рівня попиту і пропо

зиції; прискорення темпів економічного розвитку національної

економіки в цілому.

• Почетверте, підприємництво сприяє економії і

раціональному використанню всіх ресурсів. Діяльність

підприємця нерозривно пов’язана з господарським ризиком.

Саме ця обставина є потужним стимулом економії ресурсів,

вимагає від підприємця детального аналізу рентабельності

проектів, відповідального ставлення до інвестицій, раціональ

ного витрачання ресурсу, найму робочої сили.

• Поп’яте, підприємництво забезпечує сильнодіючі сти

мули до високоефективної праці. У більшості випадків особи

стості, котрі мають власний бізнес і завдяки цьому сильніші

спонукальні мотиви, більше заінтересовані в якісній і продук

тивній праці, ніж наймані працівники. Такий психологічний

феномен вільної праці для одержання власного зиску забезпе

чує ще більший виграш для економіки в цілому.

Розглянуті вище прояви значущості підприємницької

діяльності дозволяють зробити загальний висновок.

Підприємництво виконує особливу функцію в економіці і

народному господарстві, змістова сутність якої зводиться до

оновлення економічної системи, створення інноваційного се

редовища, що спричиняє руйнацію традиційних структур і

відкриття шляху до перетворень, зрештою стає тією силою, ко

тра прискорює рух економіки по шляху ефективності,

раціоналізації, бережливості і постійного оновлення.

Нагромаджений досвід усіх без винятку індустріально

розвинутих країн з ринковою економікою соціального спря

мування незаперечно підтверджує, що підприємництво — не

обхідна умова досягнення економічного успіху.

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ

Òåìà 2. Ôóíêö³¿ òà ïðàâîâèé ñòàòóñ

ï³äïðèºìöÿ

2.1. Ï³äïðèºìåöü — êëþ÷îâà ô³ãóðà ðèíêîâî¿

åêîíîì³êè

Успіх у підприємництві базується на здатності

підприємця приймати правильні (обґрунтовані) рішення.

Підприємець є визначальною особистістю у підприємництві,

ключовою (центральною) фігурою у ринковій економіці.

Будьякий підприємець працює як ділова людина, але не будь

яку ділову людину можна назвати підприємцем. Хто ж такий

підприємець? Чим він відрізняється від інших суб’єктів госпо

дарської діяльності?

Підприємцем прийнято вважати ділову людину, котра ви

гадує щось нове або поліпшує щось вже існуюче і реалізує це у

практичній діяльності. Зміст самостійного прийняття інно

ваційного рішення підприємцем зводиться до організації ви

робництва і постачання на ринок товарів та послуг з певним

зиском для себе. Таким чином, ми можемо дати визначення

поняття підприємець. Підприємець — це людина, яка здійснює

самостійну, систематичну, ініціативну, ризикову діяльність,

спрямовану на виробництво товарів та надання послуг з ме$

тою одержання прибутку або особистого доходу І передбачає

здійснення нововведень. Отже, підприємець — це суб’єкт, що

поєднує у собі комерційні, організаторські та новаторські

здібності для пошуку і розвитку нових видів, методів вироб

ництва, нових благ та їх нових якостей, нових сфер застосу

вання капіталу.

Саме ініціатива, самостійність, творчість та динамізм доз

воляють енергійним людям, якими і є підприємці, перетворю

вати цікаві ідеї на реальність. Успіх підприємницької діяль

ності багато в чому залежить від здібностей і таланту людини,

яка нею займається. Це, власне, й робить підприємця цент

ральною постаттю ринкової економіки в цілому.

Поняття “підприємець” часто вживають як синонім таких

понять, як “господар”, “власник”, “новатор”, “бізнесмен”. Лю

дину, яка організувала свою справу і веде її, називають саме

одним з цих понять. Але постає запитання: чи можна назвати

підприємцем суб’єкта, котрий має свою майстерню або ферму,

де виробляється певна продукція, реалізація якої дає йому

змогу лише існувати? Певна: річ, що ні. Підприємця від інших

суб’єктів господарювання відрізняють специфічні функції, які

він виконує (повинен виконувати) та визначальні (харак

терні) ділові якості його особистості.

Які ж основні функції виконує підприємець? Він виконує

чотири функції, властиві саме цьому виду діяльності: ресурс

ну, управлінську, інноваційну, ризикову (рис. 2.1).

Рис.2.1. Основні функції підприємця

Ресурсна функція полягає у тому, що підприємець бере

на себе ініціативу поєднання фінансових, виробничих, ма

теріальних, сировинних, людських, інформаційних, інтелекту

альних та інших ресурсів у процесі виробництва товару чи на

дання послуги, організовує виробництво, розподіляє засоби

виробництва і трудову діяльність.

Управлінська функція підприємця полягає у прийнятті

управлінських рішень на всіх стадіях виробничої та збутової

діяльності, здійснення організації, планування, мотивації та

контролю виробництва.

Інноваційна функція передбачає здійснення інновацій

(нововведень), освоєння нової продукції, нових технологій та

нових форм організації виробництва і праці, пошук нових

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ

Îñíîâí³ ôóíêö³¿ ï³äïðèºìöÿ

Ðåñóðñíà

²ííîâàö³éíà

Óïðàâë³íñüêà

Ðèçèêîâà

ринків збуту, нових засобів задоволення потреб споживача,

перехід від традиційних до нових форм господарювання, які

не мають аналогів у господарській діяльності.

Ризикова функція полягає в необхідності прийняття

рішень, які спрямовані на досягнення успіху, але не гаранту

ють його через невизначеність та мінливість економічної ситу

ації. Підприємець ризикує не лише своєю власністю, вкладе

ними коштами, а й своєю працею, часом, діловою репутацією.

Функції підприємця є підставою для виділення

підприємницької діяльності у самостійний фактор вироб

ництва. Ось чому ми стверджуємо, що існує чотири фактори

виробництва: земля, праця, капітал та здатність до

підприємницької діяльності. Кожний фактор виробництва

дістає винагороду. Так, земля — земельну ренту, праця — за

робітну плату, капітал — відсоток, а підприємець за здатність

до підприємництва — підприємницький дохід.

Підприємницький дохід складається з двох частин: нор

мального (звичайного) прибутку та економічного прибутку

(надприбутку). Нормальний (звичайний) прибуток — це

відшкодування підприємцю за його працю з організації ре

сурсів та управління виробництвом, що пов’язано з ресурсною

та управлінською функціями. Він визначається як різниця

між виручкою від реалізації продукції та витратами на її ви

робництво. Економічний прибуток (надприбуток) — це спе

цифічна частина підприємницького доходу, одержання якого

пов’язано з функціями ризику і особливо інновації. Це — вина

города за інноваційнопідприємницьку діяльність (рис. 2.2).

Рис.2.2. Складові підприємницького доходу

Òåìà 2

Ï³äïðèºìíèöüêèé äîõ³ä

Íîðìàëüíèé (çâè÷àéíèé)

ïðèáóòîê

Åêîíîì³÷íèé ïðèáóòîê

(íàäïðèáóòîê)

Характер підприємницької діяльності висуває певні вимо

ги до особистості підприємця. Тому підприємець повинен ма

ти не лише бажання або нахил до підприємництва, а й певні

ділові якості й риси характеру. За даними п’ятирічного проек

ту виявлення “профілю підприємця”, організованого амери

канською фірмою “МакБер енд Компані”, виділено 21 най

важливішу рису “оптимального типу підприємця”. Найбільш

важливі серед них:

• організаційногосподарське новаторство;

• готовність та здатність до ризику;

• пошук нових можливостей та ініціативність;

• орієнтація на ефективність та якість продукції і обслу

говування;

• майнова відповідальність та цілеспрямованість;

• висока інформованість та постійне спостереження;

• здатність до “жертв” в інтересах справи;

• чіткість, планомірність у роботі;

• здатність переконувати людей, комунікабельність,

чесність, тощо (рис.2.3).

Отже, деякі найважливіші характерні риси підприємця є

результатом навчання та досвіду, а інші — продуктом розвит

ку природних даних людини. Звичайно, перелік позитивних

ділових якостей підприємця можна було б продовжувати. Але

й зазначеного вище досить для підсумку: підприємцем не на

роджуються — підприємцем стають. Тому підприємцем має

бути людина не лише з яскраво вираженими рисами лідера, зі

здатністю впливати на інших людей, а й професійно підготов

лена. А для цього треба вчитися основам підприємництва і

постійно збагачуватись практичним досвідом. Саме такі люди

досягають підприємницького успіху.

2.2. Ïðàâà, îáîâ’ÿçêè òà â³äïîâ³äàëüí³ñòü ï³äïðèºìöÿ

До підприємницької діяльності висуваються багатогранні

економічні, соціальні, правові й навіть політичні вимоги.

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ

Підприємець має успішно вести справи на своїй фірмі, тобто

його призначення — наповнювати ринок новими товарами і

послугами, до того ж за якомога низькими цінами. Це вимагає

від нього новаторського підходу.

Тому діяльність підприємців має бути ефективною і ко

рисною. Поперше, підприємець особисто зацікавлений у

Òåìà 2

ÕÀÐÀÊÒÅÐÍ² ÐÈÑÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÖß

Îðãàí³çàö³éíî-ãîñïîäàðñüêå

íîâàòîðñòâî

Ïîøóê íîâèõ ìîæëèâîñòåé

Îð³ºíòàö³ÿ íà åôåêòèâí³ñòü

òà ÿê³ñòü

Ìàéíîâà â³äïîâ³äàëüí³ñòü

Çäàòí³ñòü äî «æåðòâ» â

³íòåðåñàõ ñïðàâè

Ñèñòåìàòè÷íå ïëàíóâàííÿ

Ïîñò³éíå ñàìîîíîâëåííÿ

Íàä³éí³ñòü

Íåñòàíäàðòí³ñòü

Ãîòîâí³ñòü äî ðèçèêó

²í³ö³àòèâí³ñòü

Ö³ëåñïðÿìîâàí³ñòü

Âèñîêà ³íôîðìàòèâí³ñòü

Ïîñò³éíå ñïîñòåðåæåííÿ

Çäàòí³ñòü ïåðåêîíóâàòè

Êîìóí³êàáåëüí³ñòü

×åñí³ñòü

Ð³øó÷³ñòü

Рис.2.3. Найважливіші характерні риси підприємця

своїй справі, тому він використовує свої знання для розширен

ня масштабів власного бізнесу і завдяки цьому має більше

шансів досягти успіхів. Подруге, підприємець може швидше і

з меншими зусиллями задовольняти суспільні потреби і рин

ковий попит, оскільки завжди намагається вгадати цей попит

ще на стадії формування і завдяки цьому отримати певний

зиск раніше, ніж його конкуренти. Потретє, діяльність

підприємця сприяє тому, що задоволення ринкового попиту

відбувається з меншими витратами для суспільства. Отже,

підприємець виконує важливу суспільну функцію, його

діяльність необхідна будьякому суспільству.

Великої ваги у цьому зв’язку набуває чітке визначення

правового статусу підприємця, тобто його прав, обов’язків і

відповідальності, особливо визначення правового статусу

підприємця в умовах формування підприємницького сектору.

Зокрема це насамперед стосується України, де підприєм

ництво робить лише перші кроки і нинішні українські

підприємці ще не досягли світового рівня. Більше того,

підприємництвом часто називають діяльність, далеку від під

приємництва, таку, що пов’язана з шахрайством, протизакон

ними діями тощо. Все це потребує розроблення законодавчих

актів, у яких були б визначені права, обов’язки та

відповідальність підприємців.

Сьогодні в Україні з метою забезпечення свободи розвит

ку підприємництва, встановлення правових гарантій його

функціонування визначені певні права, обов’язки і

відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності.

Розглянемо детальніше правовий статус підприємця, тоб

то його права, обов’язки та відповідальність.

Права підприємця. Право — це нормативна форма вира

ження принципу формальної рівності господарюючих

суб’єктів в економічних відносинах, це система встановлених

або санкціонованих державою загальнообов’язкових правил

(норм) поведінки. З метою реалізації господарської ініціативи

підприємець має право:

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ

• створювати для здійснення підприємницької діяль

ності будякі види підприємництва;

• купувати повністю або частково майно та набувати

майнового права;

• самостійно формувати господарську діяльність, обира

ти постачальників та споживачів, встановлювати ціни і

тарифи, вільно розпоряджатися прибутком;

• укладати з громадянами трудові договори щодо вико

ристання їхньої праці (контракти, угоди);

• самостійно визначати форми, системи і розміри оплати

праці та інші види доходів осіб, що працюють за най

мом;

• отримувати будьякий необмежений за розмірами осо

бистий дохід;

• брати участь у зовнішньоекономічних відносинах,

здійснювати валютні операції;

• користуватися державною системою соціального забез

печення і соціального страхування.

Обов’язки підприємців. Обов’язки — це правові норми

(правила), що підлягають обов’язковому виконанню. Основні

обов’язки підприємців полягають у тому, щоб:

• укладати трудові договори (контракти, угоди) з грома

дянами, які приймаються на роботу за наймом;

• здійснювати оплату праці осіб, які працюють за най

мом, на рівні, не нижчому за мінімальні розміри, вста

новлені законодавством;

• забезпечити відповідні умови і охорону праці, а також

інші соціальні гарантії;

• дотримуватися прав з метою реалізації законних інте

ресів споживачів, забезпечуючи надійну якість вироб

лених товарів (послуг);

• отримувати ліцензію на діяльність у сферах, які підля

гають ліцензуванню відповідно до чинного законодав

ства.

Відповідальність підприємця. Відповідальність — це

правове та етичне відношення підприємців до суспільства (до

Òåìà 2

господарюючих суб’єктів, до споживачів тощо), яке характе

ризується виконанням правових норм (правил).

Відповідальність підприємця зводиться до того, що він

відповідає:

• за зобов’язаннями, пов’язаними з цією діяльністю, усім

своїм майном, за винятком того, на яке відповідно до за

конодавчих актів не може бути звернене стягнення;

• за охорону навколишнього середовища;

• за додержання заходів з техніки безпеки, охорони

праці, виробничої гігієни та санітарії;

• за заподіяну шкоду і збитки.

Суб’єкт підприємницької діяльності може бути визнаний

судом або арбітражем банкрутом, якщо майна, яке йому нале

жить, не вистачає для покриття заборгованості й немає пер

спектив для фінансового оздоровлення підприємства. Найма

ному працівникові, який втратив працездатність, підприємець

забезпечує відшкодування витрат у випадках і в порядку, пе

редбачених законодавством.

Як бачимо, підприємництво спрямоване на ефективне ве

дення господарства, сприяє вияву і розвитку особистості лю

дини, її здібностей і потреб, передбачає персональну еко

номічну й адміністративну відповідальність підприємця. Воно

несумісне з втратами, некомпетентністю, крадіжками. У

підприємницькій діяльності повною мірою використовуються

комерційний талант людини, її честолюбство. Особливе місце

в цивілізованому підприємництві у партнерських відносинах

займають чесність і порядність.

Тому очевидно, що не варто займатися підприємницькою

діяльністю людині, яка не схильна до сумлінної праці, ігнорує

свої права, не виконує відповідні обов’язки, не несе ніякої пер

сональної відповідальності, не відчуває необхідності постійно

вчитися і поповнювати свої знання, не має особистого тяжіння

до творчої праці та ініціювання нових ідей і проектів, не здат

на до самопожертви заради свого бізнесу. Справжній і відчут

ний підприємницький успіх не прийде до людини, котра не

вірить у себе, свою підприємницьку ідею, ставиться з підозрою

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ