Кузьмін В.В. Фінансові основи підприємництва

Подождите немного. Документ загружается.

Òåìà 7. Ñóòí³ñòü ï³äïðèºìíèöüêîãî êàï³òàëó,

ìåõàí³çì òà äæåðåëà éîãî ôîðìóâàííÿ

7.1. Ñóòí³ñòü ³ ñêëàäîâ³ åëåìåíòè

ï³äïðèºìíèöüêîãî êàï³òàëó

Для здійснення бізнесової діяльності необхідно мати пев

ний стартовий капітал. Без наявності останнього не може бути

підприємництва. Чим потужніший і ефективніший капітал

підприємця, тим значніші й масштабніші результати його

діяльності.

Суспільство не може перешкодити намаганню підприємця

накопичувати власний капітал для подальшого розвитку

бізнесу, оскільки саме сумарний обсяг підприємницького

капіталу визначає рівень національного багатства. Тому, як

свідчить досвід господарювання, держава має обов’язково

підтримувати підприємництво, особливо в період його станов

лення. Нові виробничогосподарські утворення у сфері

підприємницької діяльності сприяють і забезпечують:

• підвищення рівня конкуренції в навколишньому сере

довищі підприємства;

• скорочення, а потім і ліквідацію дефіциту, зростання

обсягів виробництва продукції, підвищення якості то

варів;

• зниження цін на продуковані товари і підвищення до

ходів споживачів.

Зазначимо, що розуміти під капіталом лише певні речові

об’єкти власності було б помилкою. Капітал може існувати у

матеріалізованій і ментальній формах. Зокрема, знання,

вміння, здібності, “ноухау” тощо також розцінюють як спе

цифічний товар і капітал.

Під капіталом прийнято розуміти матеріальні та грошові

кошти, а також інтелектуальні напрацювання і організаторські

навички, котрі використовуються у процесі виробництва та

його обслуговування та є джерелом і засобом отримання при

бутку.

Економічну й елементну структуру підприємницького

капіталу фірми зображено на рис. 7.1, де видно, що

підприємницький капітал охоплює певні капіталоутворюючі

елементи, а саме:

1 ) усі технічні засоби виробництва (будівлі, споруди, ус

таткування, рухомий склад транспорту, інструменти тощо),

використовувані підприємцем на законній підставі (не лише

як об’єкти власності, а й на правах оренди, лізингу, тимчасово

го користування тощо);

2) матеріальні оборотні елементи виробництва (сировина

і матеріали, пристосування й інструменти одноразового або

короткочасного використання);

3) оборотні кошти у грошовій формі (фонд оплати праці,

кошти для придбання елементів оборотних фондів, фонди

обігу, у тому числі грошові кошти на розрахунковому рахунку

у банку);

4) інтелектуальну власність (якщо вона як така буде

сприйнята виробництвом або ринком), тобто власне

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ

Åëåìåíòíèé ñêëàä

Ï³äïðèºìíèöüêèé

êàï³òàë

Ïîä³ë çà åêîíîì³÷íèì

ïðèçíà÷åííÿì

• Òåõí³÷í³ çàñîáè

âèðîáíèöòâà

• Ìàòåð³àë³çîâàí³ îáîðîòí³

åëåìåíòè âèðîáíèöòâà

• Ãðîøîâ³ îáîðîòí³ êîøòè

• Îá’ºêòè ³íòåëåêòóàëüíî¿

âëàñíîñò³

• Îñíîâíèé êàï³òàë

• Îáîðîòíèé êàï³òàë

Рис. 7.1. Елементний склад і поділ за економічним призначенням

підприємницького капіталу

підприємницька ідея, спосіб виготовлення сировини або гото

вої продукції, спосіб надання товару нових властивостей і

якісних характеристик — все те, що прийнято називати “ноу

хау”.

Отже величину підприємницького капіталу Кн можна об

числити за формулою

Кн = Те + Ко + Мое + Він,

де: Те — технічні елементи;

Ко — оборотні кошти;

Мое — матеріальні оборотні елементи;

Він — інтелектуальна власність (нематеріальні активи).

Із сказаного випливає, що гроші стають капіталом, якщо

вони інвестовані у виробництво і приносять прибуток.

Залежно від того, хто надає грошові кошти для інвестуван

ня, розрізняють підприємницький і позичковий капітал. Як

уже зазначалося, підприємницький капітал відображує певну

суму грошей, що вкладаються у конкретне діло (виробництво)

з метою отримання прибутку або прав управління

підприємством (акціонерним товариством) через прямі чи

портфельні інвестиції. На відміну від підприємницькою по

зичковий капітал прямо не вкладається в конкретне діло (ви

робництво), а надається іншій особі (інвестору) в тимчасове

користування на засадах повернення і сплати певного відсот

ка. У даному випадку він є специфічним товаром, а його ціною

вважається депозитна (облікова) ставка чи позичковий відсо

ток.

Зрештою потрібно усвідомлювати, що капітал будьякої

підприємницької виробничої структури (підприємства,

фірми, компанії, корпорації) завжди розподіляють на основ

ний та оборотний за ознакою економічного призначення.

До складу основного капіталу входять усі технічні засоби

виробництва, без яких неможливо організувати нормальний

процес виробництва. Оборотний капітал охоплює все те, що

“проходить” через підприємство і призначене для виробничо

го й особистого (колективом працюючих) споживання або

Òåìà 7

продажу на ринку. Це передовсім сировина і матеріали; готова

продукція (ще не реалізована, а також реалізована, але ще не

оплачена покупцями); готівка у касі підприємства і на

банківських рахунках, включаючи кошти на оплату праці пер

соналу.

Розподіл капіталу на основний та оборотний має практич

не значення у зв’язку з різним за часом кругообігом і періодом

повернення. Як відомо, кругообіг і повернення (відшкодуван

ня) оборотного капіталу здійснюються швидше порівняно з

такими само процесами щодо основного капіталу. Якщо ос

новний капітал відшкодовується частинами у вигляді аморти

заційних відрахувань в міру його зношування (фізичного

спрацювання), то оборотний — відразу після виробництва і ре

алізації товару, його оплати споживачами. Усе це варто мати

на увазі при організації нового підприємства, практичній ре

алізації нового підприємницького проекту або ідеї.

Близьким за значенням (сутністю) до терміна “капітал”,

але не тотожним за величиною, є поняття капітальних вкла

день (вкладень капіталу), які характеризують реальні інвес

тиції у відтворення основних фондів (фіксованих активів) і на

приріст матеріальновиробничих запасів. Зазвичай капітальні

вкладення уособлюють певну сукупність фінансових коштів,

що органічно зв’язана з функціонуванням основного капіталу.

Отже за абсолютною величиною капітал значно переважає

капітальні вкладення, які в подальшому матеріалізуються пе

реважно в найбільшому за розміром елементі капіталу —

технічних засобах виробництва.

7.2. Ôîðìóâàííÿ ïî÷àòêîâîãî (ñòàðòîâîãî)

ï³äïðèºìíèöüêîãî êàï³òàëó

Мудре правило ділових людей, котрі глибоко поважають

свою професію, гласить: “Без грошей у підприємництві нічого

не досягнеш”. У такому випадку під грошима розуміють

капітал, що призначений для вкладення його у виробництво

або іншу сферу діяльності з метою отримання прибутку.

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ

Організація нового підприємства будьякого типу неми

нуче пов’язана з наявністю достатнього капіталу. Потреба

підприємця у певному обсязі капіталу залежить від планів йо

го діяльності, підприємницької ідеї, складності та масштаб

ності її практичної реалізації. Розмір початкового капіталу за

лежить від галузі, що в ній впроваджується підприємницька

ідея.

Початковим прийнято називати капітал, котрий вкла

дається у будьяке власне діло з самого початку практичної ре

алізації підприємницького проекту, на початковій стадії

підприємницької діяльності в цілому.

Наявний підприємницький капітал (сукупність усіх вит

рат у грошовій формі, які необхідно здійснити задля реалізації

проекту і отримання очікуваного економічного ефекту) може

створювати відповідний імідж підприємця як ділової людини,

а також бути однією з можливих гарантій досягнення ко

мерційного успіху у власній діяльності.

Загальний порядок формування

Потрібний розмір початкового (стартового) підприєм

ницького капіталу визначається на основі економічних розра

хунків щодо конкретного проекту, розробленого стосовно

прийнятої нової підприємницької ідеї.

Для розрахунків погреби у підприємницькому капіталі

існує відповідна процедура. Схема і алгоритм останньої пока

зані у табл. 7.1. За такою схемою можна визначити попередню

(приблизну) величину необхідних фінансових коштів.

Відштовхуючись від неї, підприємець має скласти (розробити)

конкретний план інвестицій, тобто обґрунтований і виваже

ний план вкладення грошей (капіталу) у всі заходи, які не

обхідно здійснити для реалізації проекту і започаткування ви

робництва нового товару. Такі економічні розрахунки

здійснюються у процесі розробки відповідного розділу бізнес

плану.

При розробці конкретного плану інвестицій доцільно вра

ховувати можливі варіанти дій стосовно формування окремих

елементів (складових) підприємницького капіталу.

Òåìà 7

Таблиця 7.1

Попередні розрахунки необхідної величини

підприємницького капіталу (цифри умовні)

1. Необхідні приміщення (виробниче, для офісу тощо)

можна не купити, а взяти в оренду. Оскільки орендна плата

буде включатись у вартість товарної продукції фірми, то пе

редбачати на це відповідні інвестиції не потрібно. Отже, за та

кої можливості підприємець може зменшити потребу в старто

вому капіталі. Це зменшення обсягу інвестицій буває досить

відчутним за умови, коли необхідні приміщення (адміністра

тивні, виробничі, складські тощо) купують разом з

відповідною земельною ділянкою.

2. Можна купити (придбати) не нове, а таке, що було в ко

ристуванні, устаткування або придбати його на засадах лізин

гу. Цим самим можна також помітно скоротити потрібну вели

чину стартового підприємницького капіталу.

3. За необхідності придбання нового устаткування також

можна зекономити певну суму власного підприємницького

капіталу. Для цього потрібно ґрунтовно вивчити можливі про

позиції ринку, продажні ціни на устаткування, що коливають

ся у певних межах, і вибрати найбільш економічні його види.

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ

Åëåìåíòè (ñêëàäîâ³) êàï³òàëó

Ñóìà,

òèñ.ãðí.

Îñíîâíèé êàï³òàë

1. Áóä³âë³ (àäì³í³ñòðàòèâí³, âèðîáíè÷³, ñêëàäñüê³)

600

2. Îáëàäíàííÿ îô³ñ³â

200

3. Óñòàòêóâàííÿ âèðîáíè÷èõ öåõ³â

500

4.Âåðñòàòè, ïðèëàäè òà ³íñòðóìåíòè

240

5. Àâòîìîá³ëüíèé òðàíñïîðò

300

À. Ï³äñóìîê ïî îñíîâíîìó êàï³òàëó

1840

Îáîðîòíèé êàï³òàë

6. Ñèðîâèíà

200

7.Çàëèøêè ãîòîâî¿ ïðîäóêö³¿ íà ñêëàä³

150

8.Çàáîðãîâàí³ñòü ïîêóïö³â

9.Êàñîâèé çàëèøîê ãîò³âêè

10. Êîøòè íà ðàõóíêó â áàíêó

500

Á. Ï³äñóìîê ïî îáîðîòíîìó êàï³òàëó

910

Çàãàëüíà ïîòðåáà ó êàï³òàë³ (À+Á)

2750

4. При визначенні суми потрібної готівки треба неодмінно

враховувати проміжок часу між започаткуванням вироб

ництва і надходженням перших доходів, оскільки в межах цьо

го терміну потрібно виплачувати заробітну плату. Відповідно

до тривалості такого періоду необхідно коригувати й обсяг

фінансових коштів за відповідними статтями передбачуваних

витрат.

У процесі розрахунків стартового підприємницького

капіталу варто не шкодувати часу на аналіз можливих

варіантів і вибирати найкращий з них, що забезпечить

мінімізацію потрібних інвестиційних ресурсів.

За теперішніх умов функціонування економіки України, її

галузевих концентрованих утворень (це властиво й іншим

країнам, що стали на шлях радикальних ринкових перетво

рень) формування підприємницького капіталу в перехідний

період має свої особливості, зумовлені відсутністю як не

обхідної інфраструктури, так і готовності (можливості) держа

ви сприяти практичній реалізації суспільне значущих

підприємницьких проектів.

У ситуації, що склалася, формування підприємницького

капіталу може здійснюватись, як свідчить зарубіжний досвід,

відповідно до концепції механізму прихованих партнерських

зв’язків, її зміст можна звести до таких дій (заходів):

1) розробляється конкретний підприємницький проект;

2) здійснюється розподіл проекту на окремі складові;

3) проводиться розміщення замовлень на виробництво

кожної складової загального проекту (окремого виду про

дукції або послуги);

4) в міру виготовлення окремих видів товару партнери по

ставляють їх автору (розробнику) цілісного проекту;

5) підприємець здійснює складальні операції, пакує і

маркує товар;

6) підприємець поставляє готовий товар споживачам і от

римує від них гроші;

7) отримавши гроші, підприємець розраховується зі

своїми партнерами;

Òåìà 7

8) після закінчення першого циклу виготовлення і ре

алізації продукції підприємець розпочинає новий цикл, мас

штабніший за перший.

Виробництво товару за названих умов можна започатку

вати майже з “нульовим” капіталом, оскільки не треба витра

чатись на формування власних виробничих потужностей,

оренду, а також на все інше, що необхідно для виробництва.

Однак це можна здійснити тільки тоді, коли партнеривироб

ники не вимагають попередньої оплати або є можливість отри

мати кредит від посередника (торгового агента) чи

банківський кредит.

З викладеного можна зробити практично важливий вис

новок: концепція механізму прихованих партнерських зв’язків

за певних умов може вказати вихід зі складного становища.

Крім того, ця концепція дозволяє використати ще одну мож

ливість формування підприємницького капіталу — через

прийняття на себе відповідних партнерських зобов’язань, тоб

то використання особливої форми підприємницької діяль

ності — франчайзингу.

7.3. Äæåðåëà ôîðìóâàííÿ ï³äïðèºìíèöüêîãî êàï³òàëó

Зрештою виникає найголовніше запитання: де можна взя

ти (як сформувати) потрібний підприємницький капітал?

Розв’язання цього завдання вимагає шляхом порівняльного

аналізу вибрати метод формування підприємницького капіта

лу, котрий був би прийнятним і найбільш ефективним. У ме

жах цієї проблеми слід виявити можливі способи формування

підприємницького капіталу. До них, зокрема, належать:

• перший — фінансові підсумки попередньої

підприємницької діяльності (власної або успадкова

ної);

• другий — особисті заощадження (не лише у грошовій, а

й у речовій, товарній формі);

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ

• третій — позичкові кошти, тобто отримані в борг з пев

ними зобов’язаннями (скажімо, сплата встановленого

відсотка за рік).

Третій спосіб формування початкового статутного капіта

лу має значне поширення в Україні; це так зване “зростання з

нуля”. При цьому варто зазначити, що отримати кредит не так

просто — потрібна тверда гарантія щодо його вчасного повер

нення. Такою гарантією може бути якість підприємницького

проекту, точність економічних розрахунків, висока

ймовірність значного ефекту, швидка оборотність і окупність

капіталу.

З огляду на економічне розуміння не треба плутати (ото

тожнювати) терміни “позика” і “кредит” (хоч кредит інколи

виступає у формі позики —безвідсоткового кредиту).

Позика (позичка) — це вид господарськоекономічної опе

рації, у процесі здійснення котрої одна сторона (позикода

вець) передає іншій стороні (позичальнику) у тимчасову

власність гроші або товари (речі), а позичальник зо

бов’язується повернути таку саму суму чи кількість товару в

обумовлений строк. Отже, позика надається завжди на умовах

повернення, але без комерційного зиску, тобто безкоштовно.

Кредит — господарськоекономічна операція з надання

однією стороною (зазвичай юридичною особою) іншій (юри

дичній або фізичній особі) грошей чи певного товару в борг

(строкове користування на засадах повернення) і, як правило,

за певну плату (сплату встановленого відсотка від загальної

суми кредиту). Кредитні операції є багато напрямленими і

порівняно численними. У зв’язку з цим їх варто групувати

(класифікувати) за певними ознаками (табл. 7.2).

За ознакою залежності від форми забезпечення (застави)

передовсім виокремлюють так звані бланкові позички, тобто

позички без будьякого забезпечення (матеріального чи

фінансового). Вексельні, під товарні та фондові кредити озна

чають кредитні операції, що здійснюються під заставу

відповідно векселів, товарних цінностей (майна) і цінних па

перів.

Òåìà 7

Будьякі кредити можуть мати різні строки повернення.

Існують так звані онкольні кредити, тобто кредити до запитан

ня, які повертаються на першу вимогу кредитора. Коротко,

середньо та довгострокові кредити надаються відповідно на

термін: до одного року, від одного до п’яти років, понад п’ять

років.

Таблиця 7.2

Групування кредитних операцій за певними ознаками

До найчисленнішої категорії позичальників належать

фірми (підприємства, організації, установи), яким надаються

відповідні кредити для поповнення власних оборотних коштів

або для інвестування різних за призначенням об’єктів.

За розмірами відносно великими є сільськогосподарські

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ

Êëàñèô³êàö³éí³ îçíàêè

Ãðóïè êðåäèòíèõ îïåðàö³é

Áëàíêîâ³ (áåç çàáåçïå÷åííÿ)

Âåêñåëüí³

Ï³äòîâàðí³

Ôîðìà çàñòàâè

(çàáåçïå÷åííÿ)

Ôîíäîâ³

Îíêîëüí³ (äî çàïèòàííÿ)

Êîðîòêîñòðîêîâ³

Ñåðåäíüîñòðîêîâ³

Ñòðîê ïîâåðíåííÿ

Äîâãîñòðîêîâ³

Êðåäèòè äëÿ ïîïîâíåííÿ òèì÷àñîâî¿ íåñòà÷³

îáîðîòíîãî êàï³òàëó àáî âêëàäåííÿ â

îñíîâíèé êàï³òàë

Êðåäèòè ïîñåðåäíèêàì ôîíäîâîãî ðèíêó

(ï³ä çàñòàâó ö³ííèõ ïàïåð³â)

Ñ³ëüñüêîãîñïîäàðñüê³ êðåäèòè íà ïîêðèòòÿ

êàï³òàëüíèõ ³ ïîòî÷íèõ âèòðàò

Êàòåãîð³ÿ ïîçè÷àëüíèê³â

²ïîòå÷í³ êðåäèòè (äîâãîñòðîêîâ³ êðåäèòè ï³ä

çàñòàâó íåðóõîìîñò³)

Êðåäèòè, ùî ïîâåðòàþòüñÿ ó ðîçñòðî÷êó

Õàðàêòåð ïîâåðíåííÿ

Êðåäèòè, ùî ïîâåðòàþòüñÿ â³äðàçó

(îäíîðàçîâî)

Ó ìîìåíò íàäàííÿ ïîçè÷êè

Ó ìîìåíò ïîâåðíåííÿ êðåäèòó

Ìåòîä ñòÿãíåííÿ â³äñîòêà

Ð³âíîì³ðíèìè âíåñêàìè ÷åðåç ïåâí³

ïðîì³æêè ÷àñó