Кузьмін В.В. Фінансові основи підприємництва

Подождите немного. Документ загружается.

номічних процесів і прийняття рішень у межах національних

економічних систем є найбільш перспективним. Він стає істо

рично виправданим для країн, що вирішують проблему вибо

ру способу соціальноекономічного розвитку.

Об’єктивними перевагами сучасної ринкової економіки є

ефективне і переважно раціональне використання виробни

чих ресурсів, динамізм, конкурентність, високі адаптаційні

властивості науковотехнічного прогресу тощо. Ринковий ме

ханізм господарювання забезпечує свободу економічного ви

бору, реалізацію власного економічного інтересу та взаємоуз

годженість інтересів ринкових суб’єктів. Не менш важливими

ознаками ринкової економіки є реалізація підприємницького

потенціалу, мобілізація самостійної ініціативи господарського

суб’єкта. Отже, мале підприємництво виступає рушійною си

лою соціальноекономічного розвитку.

Мале підприємництво є органічним структурним елемен

том ринкової економіки. Цей сектор економіки історично і

логічно відігравав роль необхідної передумови створення рин

кового середовища. Він був первинною вихідною формою

ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного вироб

ництва. Саме тому дрібнотоварне підприємництво відіграло

структуроутворюючу роль в історії становлення економіки

конкурентноринкового типу. Ця специфіка та своєрідне

функціональне призначення малого підприємництва набува

ють особливого значення для країн, які йдуть шляхом відтво

рення ринкової системи господарювання. Здатність малого

підприємництва до структуроутворення ринку висуває за

вдання його відродження та спрямовує в число першочерго

вих заходів реформування економіки України на її перехідно

му етапі.

У структурі сучасної змішаної економіки співіснують та

органічно взаємодоповнюються мале, середнє та велике

підприємництво. Але, на відміну від двох останніх, мале

підприємництво є вихідним, найбільш численним, а тому і

найбільш поширеним сектором економіки. Відмінності між

цими трьома видами підприємництва зумовлені різним рівнем

Òåìà 4

суспільного розподілу праці, характером спеціалізації та

усуспільнення виробництва, а також вибором технологічного

типу виробничого процесу.

Мале підприємництво — це самостійна, систематична,

ініціативна господарська діяльність малих підприємств та гро

мадянпідприємців (фізичних осіб), яка проводиться на влас

ний ризик з метою отримання прибутку. Практично це будь

яка діяльність (виробнича, комерційна, фінансова, страхова

тощо) зазначених суб’єктів господарювання, що спрямована

на реалізацію власного економічного інтересу.

Мале підприємництво здійснюється створенням розгалу

женої системи малих підприємств.

Малі підприємства — це організаційноекономічний вид

підприємств, які згідно зі ст. 2 Закону України “Про

підприємства в Україні” кваліфікуються за показником чисель

ності зайнятих працівників із градацією за сферами діяльності.

Зокрема до малих підприємств належать підприємства з

кількістю зайнятих від 15 до 200 осіб залежно від галузі або

виду діяльності Так, у промисловості та будівництві малими

вважаються підприємства, на яких працює до 200 осіб, в інших

галузях виробничої сфери — до 50 осіб, у науці та науковому

обслуговуванні — до 100 осіб, галузях невиробничої сфери —

до 25 осіб, а в роздрібній торгівлі — до 15 осіб.

Верховною Радою України 19 жовтня 2000 р. було ухвале

но Закон України “Про державну підтримку малого

підприємництва”, відповідно до якого суб’єктами малого

підприємництва є:|

• фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом

порядку як суб’єкти підприємницької діяльності (гро

мадянипідприємці);

• юридичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності

будьякої організаційноправової форми та форми

власності, в яких середньооблікова чисельність працю

ючих за звітний період (календарний рік) не перевищує

50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує

500 000 євро.

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ

Середньооблікова чисельність працюючих визначається з

урахуванням усіх працівників, у тому числі тих, що працюють

за договорами та за сумісництвом, а також працівників пред

ставництв, філій відділень та інших відокремлених

підрозділів.

4.2. Ôóíêö³¿ ìàëîãî ï³äïðèºìíèöòâà

Роль і місце малого підприємництва в національній еко

номіці найкраще виявляються в притаманних йому функціях.

Поперше, мале підприємництво формує конкурентне се

редовище. Відомо, що в умовах вільної ринкової економіки

конкуренція є відображенням відносин змагання між госпо

дарськими елементами, коли їх самостійна діяльність ефек

тивно обмежує можливості кожного з них вплинути на за

гальні умови обігу товарів на даному ринку, а також стимулює

виробництво тих товарів, яких потребує споживач. Тоді

діяльність учасників ринкових відносин набуває динамічного

характеру, вона пов’язана з економічною відповідальністю та

ризиком підприємця, що перетворює його на своєрідний соці

альний двигун економічного розвитку. Мале підприємництво

допомагає утвердженню конкурентних відносин, бо воно є ан

тимонопольним за своєю природою, що виявляється в різно

манітних аспектах його функціонування. З одного боку, малий

бізнес внаслідок численності елементів, що його складають, та

їх високого динамізму значно меншою мірою піддається моно

полізації, ніж великі підприємства. З іншого боку, за умов

вузької спеціалізації та використання новітньої техніки він ви

ступає як дійовий конкурент, що підриває монопольні позиції

великих корпорацій. Саме ця риса малого бізнесу відіграла

суттєву роль у послабленні, а іноді й у подоланні розвинутими

країнами притаманної великому капіталу тенденції до моно

полізації та затримки технічного прогресу.

Подруге, мале підприємництво, оперативно реагуючи на

зміни кон’юнктури ринку, надає ринковій економіці не

обхідної гнучкості. Ця його риса набула в сучасних умовах

Òåìà 4

особливого значення внаслідок швидкої індивідуалізації та

диференціації споживчого попиту, прискорення науково

технічного прогресу (НТП), зростання номенклатури промис

лових товарів та послуг.

Потретє, величезним є внесок малого підприємництва в

здійснення прориву з ряду важливих напрямів НТП, пере

дусім у галузі електроніки, кібернетики, інформатики. Сприя

ючи прискоренню реалізації новітніх технічних і комерційних

ідей, випуску наукомісткої продукції, малий бізнес тим самим

виступає провідником НТП. Наприклад, більшість дрібних

фірм, що з’явилися наприкінці 80х рр. у Великобританії, є

найбільш технічно оснащеними. А у СПІА на сектор малого

бізнесу припадає близько 50 % науковотехнічних розробок.

Почетверте, мале підприємництво робить вагомий внесок

у вирішення проблеми зайнятості. Ця функція виявляється у

здатності малого підприємництва створювати нові робочі

місця й поглинати надлишкову робочу силу під час циклічних

спадів та структурних зрушень економіки. У розвинутих

країнах на малий бізнес припадає в середньому 50 % всіх зай

нятих та близько 70–80 % нових робочих місць. Якщо у період

криз 70–80х рр. у розвинутих країнах ішов процес скорочен

ня робочих місць на великих підприємствах, то дрібні фірми їх

не тільки зберегли, а й навіть створювали нові.

Поп’яте, важлива функція малого підприємництва поля

гає в пом’якшенні соціальної напруги і демократизації ринко

вих відносин, бо саме воно є фундаментальною основою фор

мування середнього класу. Отже, воно виконує функцію по

слаблення притаманної ринковій економіці тенденції до

соціальної диференціації та розширення соціальної бази ре

форм, що здійснюються на даному етапі. Без орієнтації на та

ку соціальну базу ринкового середовища, яким є середній

клас, запроваджені реформи приречені на провал.

Таким чином, роль та функції малого підприємництва по

лягають не тільки в тому, що воно є одним із найважливіших

дійових факторів економічного розвитку суспільства, яке спи

рається на ринкові методи господарювання. Його важливою

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ

функцією є сприяння соціальнополітичній стабільності

суспільства, тобто воно відкриває простір вільному вибору

шляхів і методів роботи на користь суспільства та забезпечен

ня власного добробуту.

За умов дестабілізації економіки, обмеження фінансових

ресурсів саме суб’єкти малого підприємництва не вимагають

великих стартових інвестицій, мають швидке обертання ре

сурсів, спроможні за певної підтримки найбільш швидко й

економічно доцільно вирішувати проблеми демонополізації,

стимулювати розвиток економічної конкуренції.

Таким чином, мале підприємництво є невід’ємною рисою

будьякої ринкової господарської системи, без чого така еко

номіка і суспільство в цілому не можуть не тільки розвивати

ся, а й навіть існувати. Великий капітал, безумовно, визначає

рівень науковотехнічного і виробничого потенціалу, але осно

вою розвитку країн з ринковою системою господарювання є

мале підприємництво як найбільш масова, динамічна та гнуч

ка форма ділового життя. Саме в секторі малого

підприємництва створюється і функціонує чимала маса на

ціональних ресурсів, яка є живильним середовищем для се

реднього та великого підприємництва.

4.3. Îñîáëèâîñò³ ðîçâèòêó ìàëîãî ï³äïðèºìíèöòâà

â Óêðà¿í³ é çà êîðäîíîì

Про значення малого підприємництва свідчать інтегровані

показники, що характеризують стан сектору малого

підприємництва у розвинутих країнах та підкреслюють фун

даментальну роль малого підприємництва в соціальноеко

номічному та політичному житті кожної країни (табл. 4.1).

Показниками вагомої ролі малого підприємництва як інтегру

ючого структурного елемента системи сучасної ринкової еко

номіки є передусім дані про його кількісні параметри.

Òåìà 4

Таблиця 4.1

Стан розвитку малого та середнього підприємництва

(МСП), 1999 р.

Кількість діючих малих підприємств в Україні за останні

сім років збільшилась у 10 разів (з 19 598 у 1991 р. до 197 127

у 1999 р.). Про місце і значення малого та середнього

підприємництва свідчать показники його ролі в ринковій еко

номіці, зокрема частка МСП у загальній кількості зайнятих та

його частка у ВВП. Так, частка МСП у загальній кількості зай

нятих становить у США і Франції — 54 %, в Італії — 73, в

Японії — 78 %.

В Україні станом на 1 січня 2002 р. середньооблікова

кількість працівників, зайнятих на малих підприємствах, ста

новила 1808 тис. чол., тобто 9 % зайнятого населення. Більше

половини ВВП у розвинутих країнах припадає на сектор ма

лого та середнього підприємництва. Частка малих

підприємств у валовому внутрішньому продукті України у 5

разів менша, ніж у розвинутих країнах і становить лише близь

ко 11 % (табл. 4.2).

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ

Êðà¿íà

Ê³ëü-

ê³ñòü

ÌÑÏ,

òèñ.

Ê³ëüê³ñòü

ÌÑÏ íà

1000 ÷îë.

íàñåëåííÿ

Çàéíÿ-

òî â

ÌÑÏ,

ìëí

÷îë.

×àñòêà

ÌÑÏ ó

çàãàëüí³é

ê³ëüêîñò³

çàéíÿòèõ,

×àñò-

êà

ÌÑÏ ó

ÂÂÏ,

Âåëèêîáðèòàí³ÿ

2630,0

46,0

13,6

79,0

50-53

Í³ìå÷÷èíà

2290,0

37,0

18,5

46,0

50-54

²òàë³ÿ

3920,0

68,0

16,8

73,0

57-60

Ôðàíö³ÿ

1980,0

35,0

15,2

54,0

55-62

ÑØÀ

19300,0

74,2

70,2

54,0

50-52

ßïîí³ÿ

6450,0

49,6

39,5

78,0

52-55

Ðîñ³éñüêà

Ôåäåðàö³ÿ

836,2

5,7

8,1

9,6

10-11

Óêðà¿íà

233,6

4,8

1,8

9,0

10-11

Таблиця 4.2

Кількість малих підприємств та зайнятих на них

в Україні у 1991—2002 рр.

Мале підприємництво має економіковиробничі та

соціальноекономічні переваги, а саме: гнучкість, динамізм,

пристосування до мінливостей технології, здатність оператив

но створювати та впроваджувати нову техніку та технологію,

забезпечення соціальної стабільності, насичення ринку праці

новими робочими місцями, відкритість доступу та легкість

входження до цього сектору економіки. Крім того мале

підприємництво має і значні соціальнопсихологічні переваги,

в основі яких лежить специфічна мотивація до праці, яка пе

редбачає подолання елементів відчуження і залучення еле

ментів економічного та неекономічного заохочення.

Малому підприємництву притаманні соціальні джерела

активізації колективної праці, чого немає на великих фірмах.

Властивий невеликим підприємствам дух ініціативи,

підприємливості та динамізму виражається в особливих

людських стосунках та специфічному соціальнопсихо

логічному кліматі. У невеликих трудових колективах, пов’яза

них єдиним прагненням до самостійності та виживання, відро

джується почуття господаря, скорочуються до мінімуму еле

менти бюрократизму. Незначний чисельний склад малих

Òåìà 4

Ð³ê

Ìàë³ ï³äïðèºìñòâà, îäèíèöü

Ê³ëüê³ñòü çàéíÿòèõ, òèñ. îñ³á

1991

19 598

637,0

1992

50496

910,

1993

75003

1038,2

1994

79 827

986,4

1995

91 601

1042,4

1996

93 091

1159,7

1997

136 238

1395,5

1998

173 404

1560,0

1999

197 127

1677,5

2000

217 900

1709,8

2001

233 600

1808,0

2002

249 200

1899,0

підприємств дає змогу зблизити інтереси керівництва та

підлеглих; між співробітниками тут, як правило, відсутня бо

ротьба за престиж, яка поглинає значну частину творчої

енергії працюючих у великих корпораціях. На малих фірмах

відносини у трудовому колективі характеризуються просто

тою, відсутністю відчуженості, що породжує особливу атмо

сферу сумісної праці, яка допомагає швидкому вирішенню

трудових конфліктів між адміністрацією і працівниками.

Вирішення існуючих проблем розвитку малого підпри

ємництва в Україні, створення відповідного середовища по

требують докорінної перебудови державної політики щодо

сприяння цьому сектору економіки. Зокрема йдеться про

створення відповідної правової бази розвитку малого

підприємництва, фінансовокредитну та матеріальнотехнічну

підтримку, науковометодичне, інформаційноконсультатив

не та кадрове забезпечення малого підприємництва.

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ

Òåìà 5. Ñåëÿíñüêå (ôåðìåðñüêå) ãîñïîäàðñòâî

5.1. Ñóòí³ñòü ñåëÿíñüêîãî (ôåðìåðñüêîãî)

ãîñïîäàðñòâà

Селянське (фермерське) господарство є формою

підприємництва громадян України, які виявили бажання ви

робляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися

її переробкою та реалізацією.

Членами селянського (фермерського) господарства можуть

бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16річного віку, та

інші родичі, які об’єдналися для роботи в цьому господарстві.

Членами селянського (фермерського) господарства не можуть

бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудо

вим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське)

господарство може бути створене однією особою.

При створенні одним із членів сім’ї селянського (фер

мерського) господарства інші члени сім’ї та родичі самостійно

приймають рішення про участь у його діяльності. Інтереси се

лянського (фермерського) господарства перед підприємства

ми, установами та організаціями, окремими громадянами

представляє голова господарства.

Головою селянського (фермерського) господарства є за

сновник або особа, яка є його правонаступником. Голова се

лянського (фермерського) господарства може доручати вико

нувати свої обов’язки і використовувати права голови одному

з членів господарства. Голова і члени селянського (фермерсь

кого) господарства не можуть постійно працювати в інших

підприємствах, установах та організаціях.

Селянське (фермерське) господарство має найменування,

печатку і штамп.

Фермерське господарство в системі ринкової економіки

народногосподарського комплексу є рівноправною формою

ведення господарства поряд із державними, колективними,

орендними та іншими підприємствами і організаціями, госпо

дарськими товариствами. Виробничоекономічні відносини

селянського (фермерського) господарства з державними, ко

лективними, орендними та іншими підприємствами і ор

ганізаціями, господарськими товариствами, окремими грома

дянами будуються на основі договорів. Розрахункові операції

провадяться як на безготівковій основі, так і готівкою.

Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших

прав і законних інтересів селянського (фермерського) госпо

дарства, створює пільгові умови для кредитування, оподатку

вання, страхування, матеріальнотехнічного постачання на

період трирічного становлення селянського (фермерського)

господарства. Втручання в господарську або іншу діяльність се

лянського (фермерського) господарства державних чи інших

органів, а також посадових осіб не допускається. Збитки, за

подіяні селянському (фермерському) господарству непра

вомірним втручанням у його діяльність, підлягають відшкоду

ванню за рахунок винних. Спори про відшкодування збитків

вирішуються судом, арбітражним судом або третейським судом.

Селянське (фермерське) господарство має право бути за

сновником або членом асоціацій, консорціумів, корпорацій,

акціонерних товариств, інших об’єднань, кооперативів,

спільних підприємств з виробництва, переробки та реалізації

сільськогосподарської продукції, які обслуговують агропро

мисловий комплекс, а також несільськогосподарських

підприємств і організацій, у тому числі за участю іноземних

партнерів, брати участь у створенні або бути членом ко

мерційних банків.

5.2. Ñòâîðåííÿ òà ä³ÿëüí³ñòü ôåðìåðñüêèõ ãîñïîäàðñòâ

Право на створення селянського (фермерського) госпо

дарства кожний дієздатний громадянин України, який досяг

нув 18річного віку, виявив таке бажання, має документи, що

підтверджують його здатність займатися сільським господар

ством, та пройшов конкурсний відбір.

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ