Кузьмін В.В. Фінансові основи підприємництва

Подождите немного. Документ загружается.

В.В. Кузьмін

ФІНАНСОВІ

ОСНОВИ

ПІДПРИЄМНИЦТВА

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів

вищих навчальних закладів

КИЇВ — 2006

УДК 334.7(075.8)

ББК 65.29я73

К 89

Гриф надано

Міністерством освіти і науки України

(лист №14/18Г46 від 18.05.2006 р.)

Рецензенти:

Н.С. Миколайчук — доктор економічних наук, професор;

В.І. Благодатний — доктор економічних наук, професор;

М.А. Коваленко — кандидат економічних наук, професор.

Кузьмін В.В.

К 89 Фінансові основи підприємництва: Навч. пос. — К.: Центр

навчальної літератури, 2006. — 192 с.

ISBN 9663643080

Головна мета навчального посібника полягає в обґрунтуванні

послідовних кроків майбутнього підприємця щодо створення влас

ної справи, ефективному застосуванні фінансових знань при веденні

підприємницької діяльності.

Навчальний посібник орієнтований на впровадження активної

методики навчання. З цією метою використовується повний ком

плекс основних методів навчання: словесний, наочний і практичний.

Посібник розрахований на студентів вищих навчальних за

кладів, які навчаються за освітньопрофесійною програмою підго

товки бакалаврів з напрямку 05.01 “Економіка та підприємництво”

та спеціалістів, котрі професійно займаються підприємницькою

діяльністю.

ISBN 9663643080 © Кузьмін В.В., 2006

Ïåðåäìîâà

В період трансформації економіки України відбуваються

процеси пристосування фінансових відносин, що мали місце

між суб’єктами підприємницької діяльності в умовах команд

ноадміністративної системи управління, до умов функціону

вання фінансів у ринковому середовищі. У зв’язку з цим фор

мується нове бачення дисципліни “Фінансові основи

підприємництва” та її місце у процесі загальноекономічних пе

ретворень в державі.

Підприємства зараз працюють переважно в умовах ко

мерційного розрахунку, тобто основним джерелом їх фінансо

вого забезпечення є самофінансування — перевищення до

ходів над витратами, або беззбитковість діяльності, орієнтація

підприємств на одержання прибутку відповідно до визначеної

фінансової стратегії.

За таких обставин необхідна адекватна ринковій економіці

організація фінансової діяльності кожного підприємства. Це

потребує підготовки спеціалістів високої кваліфікації, які на ос

нові набутих теоретичних знань та практичних навиків могли б

розв’язувати ситуаційні завдання різної складності, зокрема

розробляти план дій по забезпеченню підприємства матеріаль

ними ресурсами; створенню та ефективному використанню

фінансових ресурсів, в тому числі й кредитних.

Успіх у здійсненні підприємницької діяльності залежить

від багатьох чинників. Однією з неодмінних умов досягнення

високої результативності практично в будьякій підприєм

ницькій діяльності є отримання мінімально необхідних знань,

уявлень про форми, принципи та сфери підприємницької

діяльності. Тобто підприємництву потрібно вчитися.

Головна мета навчального посібника полягає в обґрунту

ванні послідовних кроків майбутнього підприємця щодо ство

рення власної справи, ефективному застосуванні фінансових

знань при веденні підприємницької діяльності.

Ïåðåäìîâà

Головна ідея навчального посібника розкривається в оди

надцяти взаємопов’язаних темах, вивчення яких дає змогу от

римати повне уявлення про фінансові основи підприєм

ництва. Засвоївши матеріал цього навчального посібника, Ви

не станете одразу підприємцем або фахівцем з економіки, але

зможете більш свідомо і впевнено зробити професійний вибір

згідно зі своїми здібностями і переконаннями.

Навчальний посібник орієнтований на впровадження ак

тивної методики навчання. З цією метою використовується

повний комплекс основних методів навчання: словесний, на

очний і практичний.

Словесний метод навчання зводиться до послідовного ви

кладу матеріалу — від простого до складного. Навчальний

посібник насичений наочним матеріалом, який поданий у ви

гляді таблиць, схем, графіків.

Практичний метод зводиться до вирішення тестових та

практичних завдань для кращого засвоєння дисципліни. Для

закріплення знань пропонується також написання реферату.

Методика виконання роботи та тематика рефератів подана у

посібнику.

Посібник розрахований на студентів вищих навчальних

закладів, які навчаються за освітньопрофесійною програмою

підготовки бакалаврів з напрямку 05.01 “Економіка та

підприємництво” та спеціалістів, котрі професійно займають

ся підприємницькою діяльністю.

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ

Òåìà 1. Ñóòí³ñíà õàðàêòåðèñòèêà

ï³äïðèºìíèöüêî¿ ä³ÿëüíîñò³

1.1. Ï³äïðèºìíèöòâî ÿê ñó÷àñíà ôîðìà

ãîñïîäàðþâàííÿ

Щоб розв’язати вузол економічних проблем нашої країни,

необхідні радикальні заходи для створення механізму ринко

вих відносин, за допомогою якого реалізуються вимоги еко

номічних законів.

Прийняті Верховною Радою України закони значною

мірою юридично оформили механізм ринкових відносин і

створили умови для підприємництва бізнесу. Термін “бізнес”

поширений в усьому світі, у певній мірі його можна ототожню

вати з підприємництвом.

Що ж таке підприємництво? Відповідь на це питання ду

же важлива для економічної науки і господарської практики.

Вченіекономісти минулого виокремлювали три фактори

виробництва: 1) землю; 2) працю; 3) капітал. Сучасний досвід

господарювання свідчить про те, що процвітання країн з роз

винутою ринковою економікою забезпечує вміла реалізація їх

підприємницького потенціалу як четвертого фактора вироб

ництва.

Термін “підприємництво” запозичений з Франції. Він був

уведений в економічний лексикон на початку XVIII ст. фран

цузьким економістом Рішаром Кантільйоном, який характери

зував самостійного підприємця (ремісника, фермера, купця) як

індивідуального виробника і власника, діяльність котрого

обов’язково пов’язана з певним господарським ризиком.

Протягом тривалого періоду (з кінця XIX ст. до нашого

часу) підприємець не обов’язково є власником. Виникнення

системи кредиту зруйнувало феномен об’єднання в одній

особі власника і підприємця. Щоб стати підприємцем, не

обов’язково бути власником майна і мати реальний капітал.

Вдаючись до образних висловів, можна сказати: головним

капіталом підприємця є не гроші, не знаряддя або предмети

праці, а його господарський хист, уявлення про суспільні по

треби, знання психології споживача. Саме вони в кінцевому

підсумку зумовлюють очікуваний ним прибуток.

Необхідно і важливо також відрізняти підприємництво

від менеджменту, а підприємця від управляючого (керівника).

Підприємець — це самостійний агент ринку, котрий діє на свій

острах і ризик, під особисту відповідальність за результати

бізнесової діяльності. Менеджер — найманий працівник, який

організовує реалізацію завдань, поставлених підприємцем.

Він, як правило, не несе майнової відповідальності за свої дії.

Підприємець завжди є власником капіталу (хоча б у тій

частині, в якій він отриманий прибуток інвестує як власний

капітал), а також у тій або іншій мірі менеджером. При цьому

важливо зазначити, що підприємництво можна вважати особ

ливою сферою професійної діяльності, сутність якої полягає у

постійному перетворенні ресурсів і майна в реальний капітал,

тобто в те, що приносить прибуток.

Отже, підприємництво — це багатопланове явище, що мо

же бути описаним з економічного, психологічного і політично

го поглядів. У зв’язку з цим можна дати таке тлумачення

терміна “підприємництво”.

Підприємництво — це самостійна, ініціативна господарсь

кофінансова діяльність громадян, яка спрямована на отри

мання прибутку (доходу) і здійснюється від свого імені на

власний ризик та під свою особисту майнову відповідальність

або ж від імені і під майнову відповідальність юридичної осо

би — підприємства (організації).

Якщо діяльність фізичних або юридичних осіб не зв’язана

з отриманням прибутку, то вона не може вважатися

підприємницькою. Головне, що вирізняє підприємця серед

інших агентів суспільно корисної діяльності, — це можливість

і обов’язковість отримання певного зиску.

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ

Підприємництво не можна відносити до звичайної трудо

вої сфери діяльності: воно за своєю сутністю характеризує

творчу і активну діяльність бізнесменів. Підприємцям прита

манні особлива етика і навіть своєрідний світогляд, що дозво

ляє виокремлювати специфічну філософію підприємництва

(бізнесу), яку кваліфікують як практично корисну філософію

системи господарювання. В міру розвитку виробництва і

суспільства, зміни умов його життєдіяльності й загальної

культури філософія бізнесу не залишається незмінною: вона

завжди адаптується до сучасних вимог господарювання. Су

часна економічна наука визначає підприємництво як особли

вий вид діяльності, в основу якого покладені такі ознаки:

1) свобода вибору напрямків і методів діяльності, са

мостійність у прийнятті рішень;

2) постійна наявність фактора ризику;

3) орієнтація на досягнення комерційного успіху (зиску);

4) інноваційний характер діяльності.

Підприємництво — не лише особливий вид діяльності, а й

певні стиль і тип господарської поведінки, яким притаманні:

1) ініціативність і пошук нетрадиційних рішень у сфері

бізнесу;

2) готовність наражатися на власний ризик;

3) гнучкість і постійне самооновлення;

4) цілеспрямованість і наполегливість у бізнесовій діяль

ності.

Крім того, підприємництво — це комплекс особливих

функцій, виконуваних в економіці (народному господарстві),

спрямований на забезпечення розвитку і вдосконалення гос

подарського механізму, постійне оновлення економіки госпо

дарюючих суб’єктів, створення інноваційного поля діяльності.

Сучасна економічна література виокремлює три головні

функції сфери підприємницької діяльності:

• ресурсну (формування і продуктивне використання

капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних ре

сурсів);

Òåìà 1

• організаційну (організація маркетингу, виробництва,

збуту, реклами та інших господарських справ);

• творчу (новаторські ідеї, генерування й активне вико

ристання ініціативи, вміння ризикувати).

Із зазначених вище міркувань випливає такий важливий

висновок: підприємництво має завжди супроводжуватись на

уковотехнічною, організаційною і комерційноекономічною

творчістю, новими підходами до вирішення господарських за

вдань; воно зумовлює особливий, антибюрократичний стиль

господарської поведінки, підвалинами якого є, з одного боку,

постійний пошук нових можливостей і ресурсів, а з іншого —

персональна відповідальність за наслідки своєї діяльності.

Суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути:

• громадяни України та інших держав;

• юридичні особи — підприємства (організації) усіх

форм власності.

Законодавство України передбачає певні обмеження щодо

підприємництва. Зокрема, не дозволяється займатися

підприємницькою діяльністю таким категоріям громадян:

військовослужбовцям, посадовим особам органів прокурату

ри, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного

арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної

влади й управління, які здійснюють контроль за діяльністю

підприємств і організацій.

Об’єктами підприємницької діяльності можуть бути: то

вар; продукт; послуга.

Підприємницька діяльність здійснюється згідно з чинним

законодавством:

• без використання найманої праці;

• з використанням найманої праці;

• без утворення юридичної особи;

• з утворенням юридичної особи.

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ

1.2. Ïðèíöèïè çä³éñíåííÿ, ôîðìè, òèïè ³ ìîäåë³

ï³äïðèºìíèöüêî¿ ä³ÿëüíîñò³

У сучасних умовах господарювання ринкову економіку

визначають коротко як економіку вільного підприємництва.

Проте підприємництво здійснюється за певними принципами,

має власні форми, типи і моделі функціонування.

Основні принципи підприємництва:

• вільний вибір діяльності;

• залучення на добровільних засадах для здійснення

підприємницької діяльності майна і коштів юридичних

осіб і громадян;

• самостійне формування програми виробничої та інших

видів діяльності; вибір постачальників ресурсів і спо

живачів виготовлюваної продукції; встановлення цін

на товари і послуги відповідно до чинного законодавст

ва України;

• вільний найом працівників для здійснення бізнесової

діяльності;

• залучення і використання природних, трудових, ма

теріальнотехнічних, фінансових та інших видів ре

сурсів, якщо це не заборонено або не обмежено чинним

законодавством;

• вільне розпорядження прибутком, що залишається

після внесення платежів до відповідних бюджетів

згідно з законодавством;

• самостійне здійснення підприємцем — юридичною осо

бою зовнішньоекономічної діяльності, використання

будьяким підприємцем належної йому частки валют

ного виторгу на власний розсуд.

Визначальним принципом сучасного зарубіжного

підприємництва є такий: виробник, проводячи маркетингові

дослідження, спочатку знаходить покупця (споживача) про

дукції чи послуг, пропонованих для ринку, і лише після цьо

го приступає до її (їх) продукування. Саме у цьому вияв

ляється пріоритет споживача як провідної ланки ринкового

господарства.

Òåìà 1

Підприємництво як форма ініціативної діяльності може

бути представлена певними видами:

• будьякими видами виробничої діяльності;

• різноманітними видами торговельної діяльності;

• діяльністю з надання послуг;

• комерційним посередництвом тощо.

Підприємницька діяльність може здійснюватись як в

індивідуальній, гак і в колективній формі. Перша означає

здійснення її громадянами, тобто фізичними особами, вільни

ми у встановленні своїх прав і обов’язків на основі договору

(угоди) і у визначенні будьяких умов договору (угоди), що не

суперечать чинному законодавству. Друга — колективна — пе

редбачає межі та процедури, які окреслені більш строго з уча

стю держави. У таких випадках підприємницька діяльність

здійснюється вже на основі та в межах тих завдань і повнова

жень, котрі відбиті у засновницьких документах й статутах

підприємств (організацій) різних форм власності.

Зазначені вище форми підприємницької діяльності тісно

корелюють з можливими її типами. Основні з них такі:

• малий бізнес, що базується на особистій власності або

оренді;

• спільне підприємництво або партнерство, засноване на

колективній власності;

• корпоративне підприємництво, засноване на

акціонерній власності.

Багаторічний досвід господарювання у країнах з розвину

тою ринковою економікою свідчить про те, що традиційно

існують дві моделі підприємництва: класична та інноваційна,

але на практиці можливе їх поєднання.

Класична модель підприємництва орієнтована на макси

мально ефективне використання наявних ресурсів

підприємства. Схема підприємницьких дій за такої моделі до

статньо проста і чітко окреслена: оцінка наявних ресурсів; вив

чення можливостей досягнення поставленої мети; викорис

тання тієї можливості, яка зможе забезпечити максимальну

віддачу від наявних ресурсів.

Â.Â. Êóçüì³í Ô²ÍÀÍÑÎÂ² ÎÑÍÎÂÈ Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÒÂÀ