Кривуля О.М. Філософія
Подождите немного. Документ загружается.
Філософія______________________________________________
581
межі власної (або загальнолюдської) свідомості. Термін набув ужитку
з XVIII століття.
Імен школа – давньокитайська філософська школа (кит. – мінцзя).
За аналогією з давньогрецьким способом філософування представ+
ників школи називають по+європейські софістами, а за аналогією
з напрямками європейської середньовічної філософії цю школу ще
називають школою номіналістів. Школа звертала увагу на відношення
речей і вираження цих відносин у судженнях.
Індукція – перехід від знання окремих фактів до знання загального,
коли висновки про загальні властивості предметів якогось класу
робляться на основі дослідження окремих фактів.
Інтелігенція – (від лат. intellegentia – розуміння, розсудок, пізнава+
льна сила). У Канта інтелігенція – здатність суб’єкта уявляти те, що
за своєю природою недосяжне для відчуття .
Іньянцзя – давньокитайська філософська школа прибічників вчення
про Інь і Ян, яка переймалася переважно натурфілософськими
питаннями.
Істина – відповідність думок дійсності.
Історія в найбільш безпосередньому розумінні цього слова означає
перебування соціальної реальності у часі.
Карма (закон відплати) – термін давньоіндійської філософії, який
означає сукупність гарних і хороших вчинків, здійснених людиною
у її попередніх існуваннях, коли той чи інший загальний баланс
вчинків визначає подальшу долю людини.
Катарсис (від грець. κάθαρσις – очищення, оздоровлення) –
категорія давньогрецької філософії і естетики зокрема. Означала
звільнення (очищення) душі від пристрастей під впливом різних
факторів (напр., мистецтво, філософія).
Категорія – у філософії категоріями прийнято називати найбільш
загальні поняття (від грецького κατηχορια – висловлення, ознака,
визначення, судження).
Конфуціанство – вчення давньокитайського філософа Конфуція
(551–479 до н. е.) та його послідовників, у якому переважали
морально+політичні питання.
Концептуалізм – філософська позиція у часи середньовіччя, що
визнавала наявність у розумі людини загальних понять (концептів)
як особливої форми пізнання дійсності.
Концепція – певний спосіб розуміння якогось явища, або провідний
ідейний задум.
__________________________________________ О. М. Кривуля
582
Креаціонізм (від лат. creatio – створення, породження) – теологічна
концепція, за якою увесь світ в цілому, в усіх його формах створений
Богом.
Культура – соціальна програма діяльності і сукупність цінностей,
уявлень про світ і правил поведінки, спільних для великих груп
людей.
Легізм – давньокитайська філософська школа, засновником якої був
Шан Ян (390–338 р. до н. е.). Відома також як школа законників або
фацзя (кит.). Переймалася проблемами управління на основі
суворого дотримання законів і жорстокого покарання за провини.
Логос (грець. λόγος) – багатозначний термін, уведений у філософію
давньогрецькими мислителями. Означав «слово», «мова», «думка»,
«причина», «закон».
Локаята (за іншою назвою – чарвака) – давньоіндійська філо+
софська школа , опозиційна до ведичної традиції. Школа відкидала
уявлення про існування первісної духовної реальності, безсмертя
душі, а світ (включно з людиною) уявляла складеним із чотирьох
матеріальних елементів: земля, вода, вогонь і повітря.
Людина – істота, яку відрізняє наявність у неї культури, що
успадковується не генетично, а транслюється і розвивається за
рахунок мови, навчання й наслідування на базі перетворюючої
діяльності. Людину можна також представити соціально+культурною
формою буття біологічної істоти виду Homo sapiens.
Матеріалізм (від лат. materialis – речовинний, предметний) –
філософський світогляд, згідно з яким матерія (об’єктивна реальність)
є онтологічно першим началом відносно духовного, яке є похідним
від матеріального. З гносеологічної точки зору матеріалізм означає
позицію, за якою принципи не прикладаються готовими (взятими
з розуму) до природи й людської історії, а абстрагуються з них.
Звідси випливає, що не природа й людство узгоджуються з принци+
пами, а навпаки, принципи істинні лиш остільки, оскільки вони
відповідають природі й історії.
Матерія – поняття, яким охоплюється все, що існує об’єктивно,
тобто поза свідомістю людей.
Метафізика (від грець.
τα μετα τα φυσικά – те, що після фізики) –
розділ філософії, який з’ясовує першооснови та принципи буття.
З часів античності під метафізикою розумілось філософське вчення
про перші начала й причини всього сущого. Критичне ставлення до
традиційної метафізики започатковано у XVIII ст. Д. Юмом і І.
Кантом. Пізніше Гегель надав цьому терміну значення анти+
Філософія______________________________________________
583
діалектичного мислення. Впродовж XIX–XX ст. відбувались спроби
як спростувати будь+яку метафізику, так і дати оновлені її варіанти.
Нині можна говорити, що знецінюється не метафізика, а відбу+
ваються зміни її парадигм і тому у історії метафізики виділяють три
її форми: онтологічна метафізика, трансцендентальна філософія
свідомості, трансцендентальна семіотика.
Метод (грець. μέθοδος ) – спосіб дії, сукупність заходів для
досягнення певної мети, вирішення проблем або задач.
Методологія – наука про методи пізнання як спеціальний розділ
гносеології; у іншому смислі цей термін виражає множину методів.
Міф – фантастична вигадка, що пояснює походження або сутність
якого+небудь предмета чи явища шляхом приписування йому
людських понять і властивостей.
Модель (від фр. modele – зразок) – існуюча реально або в думці
система, яка, відтворюючи об’єкт дослідження, здатна заміщати його
так, що її вивчення дає дослідникові нову інформацію про цей об’єкт.
Моделювання – побудова моделі і наступне її дослідження думкою
або шляхом реального експерименту.
Моїзм – давньокитайська філософська школа, засновником якої був
Мо Ді (479–400 до н. е.) і яка стояла у опозиції до конфуціанства.
Головну увагу школа приділяла питанням етики й управління.
Монада (у філософії Г. В. Лейбніца) – проста, неподільна субстанція.
Монадологія – вчення Г. В. Лейбніца про монади.
Монізм (грець. μονάζ – одиниця) – філософська система, у якій всі
різновиди буття зрештою зводяться до єдиного начала.
Наука – систематизоване, теоретичне знання, що розвивається;
а також певний вид інтелектуальної діяльності, орієнтованої на
здобуття таких знань, які можуть стати теоретичною основою будь+
якої іншої людської діяльності.
Наукова картина світу – цілісна система конкретно+наукових
знань про Всесвіт або окремі його частини й зрізи (у такому разі
говорять про фізичну, біологічну, географічну тощо картину світу).
Номіналізм (лат. nomina – ім’я) – філософська позиція у часи
середньовіччя, що заперечувала реальне існування загального,
стверджуючи, що загальне існує лише як ім’я після речей.
Ноосфера – поняття, яке містить у собі ідею про необхідність з боку
об’єднаного людства раціональної організації взаємовідносин
суспільства і природи.
__________________________________________ О. М. Кривуля
584
Онтологія (лат. ontologia від грець. оντος – суще, те, що існує + λόγος –
вчення, наука) – розділ філософії, який вирішує найбільш загальні
питання буття, такі як його форми, структура, властивості, простір,
час, рух тощо.
Опис – система фіксування даних спостережень або експериментів
за допомогою прийнятих у науці позначень.
Патристика (від лат. patres – батьки, «батьки церкви») – період
у розвитку середньовічної філософії, коли християнська релігія
отримала легітимність і державну підтримку. Патристика пов’язала
християнську ідеологію з філософією та сформувала екзегетичний
метод філософування.
Плюралізм (лат. pluralis – численний) – філософська система, згідно
з якою існує декілька або безліч незалежних один від одного начал
буття.
Покоління (генерація) – група людей однієї вікової фази.
Політика – діяльність, що спрямована на досягнення і реалізацію
влади, яка розповсюджується на все суспільство.
Право – форма свідомого упорядкування суспільного життя шляхом
надходження від легітимної і єдиної для всього суспільства інстанції
(держави) норм і приписів імперативного характеру, їх повсюдного
систематичного примусового впровадження нею й контролю за їх
дотримуванням усіма без винятку членами суспільства.
Природа. У філософії поняття природи вживається у декількох
смислах. У широкому природа є те ж саме, що й матерія. Цей смисл
природи охоплює собою і суспільство. У більш вузькому значенні
природа є безпосереднім об’єктивним середовищем, в якому розгор+
тається людська історія, те, з чим стикається людина повсякчасно.
Додатковий смисл «природи» вбачають у випадку підкреслення
сутності чого+небудь (напр., «природа людини»).
Природне середовище – та частина природи, яка оточує людей
і впливає на них, та на яку вони самі впливають своєю виробничою
діяльністю. До другої половини XX ст. вживався термін географічне
середовище у смислі частини природи, а саме географічної оболонки
Землі, в якій розгортається історичний процес. Нині узвичаївся
термін «природне середовище», оскільки географічна оболонка, як
показав технічний прогрес, вже не обмежує просторові межі
людської діяльності.
Проблема стосовно науки означає суперечність між новими
фактами і пояснювальними можливостями старої теорії.
Філософія______________________________________________
585
Простір – спосіб співіснування предметів, коли вони скоординовані
один поруч з іншим, розташовані один біля другого.
Реалізм (лат. realis – дійсний) – філософська позиція у часи
середньовіччя, яка приписувала справжнє існування лише загаль+
ним поняттям, універсаліям.
Реальність – поняття, яким підкреслюється наявне буття, буття
актуальне, дійсне, на відміну, скажімо, від буття потенційного, або
вже втраченого.
Самсара – термін давньоіндійської філософії, означає вічний
колообіг життя та смерті. Метою життя має стати внутрішнє
звільнення від цього колообігу.
Свідомість – У широкому значенні це поняття виражає всі властиві
людині психічні процеси, і тому можна стверджувати, що духовне
здійснюється в людині як свідомість. У більш вузькому значенні
свідомість означає тільки вищу форму духовного осягнення
людиною себе і навколишнього світу, тобто розум і мислення.
Світ – деяка цілокупність явленої людям дійсності.
Світогляд – система загальних поглядів на світ і місце людини
у ньому, на ставлення людини до тієї дійсності, що оточує її, та до
самої себе; це найбільш узагальнені погляди на сенс життя та цілі
людської життєдіяльності.
Система – об’єкт, що характеризується цілісністю, організованістю,
наявністю інформаційних потоків та зв’язків, що творять цілісність.
Скептицизм – філософська школа доби еллінізму, засновник
Піррон (бл. 360–275 р. до н. е.).
Смисл життя – змістовна наповненість життя, розуміння людиною
свого призначення в світі, цільова спрямованість, ціннісна орієнто+
ваність, те, заради чого їй варто проживати власне життя.
Соліпсизм (від лат. sōlus – тільки один + іpse – сам) – філософська
позиція, що за єдину реальність визнає тільки мислячого суб’єкта.
Софізм (грець. σόφισμα – хитрість, виверт) – помилковий умовивід,
складений так, що на перший погляд видається правильним.
У давньогрецькій філософії софізми використовувались для отри+
мання перемоги у дискусіях за будь+яку ціну.
Софісти – ті давньогрецькі філософи («вчителі мудрості»), які
вважали знання відносним, заперечували об’єктивність істини,
використовували софізми.
Соціальна норма – форма презентації суспільних відносин на рівні
поведінки людей.
__________________________________________ О. М. Кривуля
586
Соціальна реальність – сукупна діяльність людей та її прямий
і побічний загальний результат.
Соціальна філософія – частина філософського знання, яка
спеціально і з найбільш загальних позицій досліджує якісну своєрід+
ність суспільства, структуру та взаємозв’язок різних компонентів
суспільного цілого.
Соціальне – (від лат. socius – загальний, спільний; той, що
знаходиться в союзі) сумісне, спільне, сукупне, яке передбачає
також зазначення видів сукупності з точки зору суб’єктів спільної
діяльності, типів взаємодії, результатів діяльності, відображення
вказаної сукупності в свідомості людей.
Соціальний порядок – усталені типи узгоджених взаємодій людей,
урегульованих стихійно сформованими або свідомо встановленими
правилами.
Спостереження – цілеспрямоване сприйняття об’єкта наукового
дослідження, що здійснюється безпосередньо або за допомогою
приладів.
Стоїцизм – філософська школи доби еллінізму, засновник Зенон
(333–262 р. до н. е.).
Структура – (з лат. strūctūra – споруда; улаштованість, порядок)
сукупність усталених зв’язків об’єкта, що забезпечують його
оформленість як даного, тотожного собі.
Субстанція – у широкому значенні означає самодостатню кінцеву
основу (сутність, підставу, причину) існуючого. У менш широкому
це поняття стосується субстратної основи, носія фундаментальних
властивостей сущого певного роду.
Суспільні відносини – спосіб сукупного взаємозалежного буття
певних груп людей, сутність якого (цього способу) зводиться до
наявності для них реальної можливості вступити з необхідністю
у актуальний взаємозв’язок через діяльність та її продукти.
Суспільство – системна єдність соціальних результатів діяльності
людей.
Теодицея (лат. theodicea – виправдання Бога, від грець. θεός, «бог» +
грець. δίκη, «справедливість») – релігійно+філософська доктрина, що
виправдовує благість Бога, не дивлячись на наявність у світі зла.
Теорія
(від грець. θεωρία – споглядання) – це достовірне, істинне
знання, що існує як певна система логічно пов’язаних висловлювань
щодо суттєвих зв’язків тих чи інших сторін дійсності.
Філософія______________________________________________
587
Традиція – механізм відтворення соціальних інститутів і норм, при
якому їх підтримка узаконюється одним фактом існування
в минулому.
Трансцендентальний – у кантівській філософії цей термін
вживається у значенні характеристики умов можливого досвіду,
завдяки яким (умовам) відбувається перехід до знань (від лат.
transcendo – здійснювати перехід).
Трансцендентний – у кантівській філософії цей термін стосується
судження про такий предмет, який ніколи не зустрічається і не
може зустрітися у людському досвіді, напр., Бог, світ в цілому тощо.
Універсалії – загальні поняття, загальні ідеї. Природа універсалій
стала предметом тривалих дискусій у середньовічній філософії.
Факт – подія, явище, процес, що потрапили до сфери наукового
пізнання і зафіксовані шляхом спостереження або експерименту.
Філософія – заснований на критичній силі індивідуального розуму
системний роздум про навколишній світ та людину.
Філософія історії – галузь філософського знання стосовно смислу
історії, сутності та логіки історичного процесу, його спрямованості,
суб’єктів та рушійних сил історії.
Цивілізація – сторона культури, увесь предметний світ, що ство+
рений людьми (артефакти), як носіями знань, умінь та навичок,
котрі дають змогу пристосовувати зовнішні явища й процеси для
задоволення матеріальних потреб.
Цінність – поняття, яке вживається: а) для відзначення у чому+
небудь наявності відповідної якості; цей смисл відчувається при
характеристиці предметів і явищ як таких, що «мають цінність»,
«є цінними»; б) для позначення тих складових духовності, які відобра+
жують специфічне ставлення людей до природних, соціальних та
духовних явищ з точки зору їх значимості.
Час – спосіб зміни станів предметів, коли ця зміна проходить
послідовно, одна за другою.
__________________________________________ О. М. Кривуля
588
______ ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК ______
Абеляр П. 126
Августин Аврелій 117+120, 129, 364,
404, 467, 478
Авенаріус Р. 293
Агріппа 95
Адлер А. 301
Акоф Р. 383
Аксаков К. С. 276+277
Алкуін 123+124
Анаксагор 74+75, 101, 530
Анаксімандр 66+67
Анаксімен 67, 74
Антісфен 81
Апель К.+О. 336+339
Аріес Ф. 513, 522
Арістід 113, 114
Арістіп 82
Арістотель 14, 53, 87+91, 98, 106, 128+
130, 329, 342, 346, 347, 349, 360, 386,
390, 473, 474, 479, 483, 484, 532+533,
552, 558
Аркесілай 94
Архімед 106+107
Бадараяна 54, 55
Бань Гу 42
Баранович Л. 256+257
Барт Р. 308, 310
Башляр Г. 566
Бекон Ф. 12, 149+152, 155, 160, 405,
446
Бергсон А. 321, 557
Бердяєв М. О. 284+286
Берклі Дж. 168+170, 344, 545
Берталанфі фон Л. 383
Блок М. 520
Боас Ф. 413
Боецій 125, 126
Бодрійяр Ж. 514
Брайтмен Е. Ш. 303
Бріхаспаті 55
Бруно Дж. 140, 142, 360
Будда 58+59
Булгаков С. М. 282+284
Бунге М. 346
Бюхнер Л. 545
Валла Л. 136+137
Ван Чун 42
Вардхамана 56
Василь Великий 120, 121
Вебер М. 385, 430+432
Вернадський В. І. 376+377
Вернан Ж.+П. 64
Вишенський Іван 255+256
Вівекананда С. 54
Віко Дж. 167+168, 406, 417
Вітгенштейн Л. 294, 447, 450+451,
556
Вольтер 181+183, 406
Вольф Х. 177+179, 191, 341
Врігт фон Г. Х. 443
Вятр Є. 426
Габермас Ю. 339, 434, 444+445
Гадамер Г.+Г. 322
Гайдегер М. 316, 333, 335, 342, 360
Філософія______________________________________________
589
Гайденко П.П. 340
Галілей Г. 307, 360
Гартман Н. 343
Гегель Г. В. Ф. 16, 17, 23, 66, 73, 104,
105, 229+248, 295+296, 313, 332, 352,
362, 390, 418+419, 486, 535, 558
Гейзенберг В. 345
Гелен А. 300
Гельвецій К. А. 184, 492
Геракліт Ефеський 15, 68+69, 474
Гердер Й. Г. 180+181, 406, 418, 454
Геродот 107, 404, 475
Герцен О. І. 278
Гесіод 418
Гіляров О. М. 259
Гіппарх 106
Гіппократ107
Гоббс Т. 155+158,159, 446
Гольбах П. А. 185+187, 349, 500
Горгій 78
Готама 52
Григорій Богослов 121
Григорій Ниський 121, 122
Гунсунь Лун 37
Гусерль Е. 304+307
Гьоффе О. 474, 476
Дамміт М. 446
Данте А. 135, 137
Дарвін Ч. 502
Декарт Р. 140, 152+155, 534, 540+541,
549
Дельоз Ж. 314+315
Демокріт 15, 75+76, 93, 94, 341, 530
Деннет Д. 537
Дерида Ж. 315+318
Джайміні 53, 54
Джеймс В. 319, 320, 555, 559
Дідро Д. 170, 345
Дільтей В. 321, 322
Діоген Сінопський 73, 81+82
Діонісій Ареопагіт 122, 123
Добжанський Ф. 501
Дун Чжуншу 41+42
Дюркгейм Е. 385, 442
Дьюї Д. 320
Ейнштейн А. 366
Еліаде М. 357
Емпедокл 73+74, 246
Енгельс Ф. 295+299, 333, 350, 502,
544
Енесідем 95
Епіктет 96
Епікур 92+93, 96, 571
Еразм Роттердамський 142+143
Еріксон Е. Г. 519+520
Євбулід 81
Євклід (математик) 106
Євклід (мегарець) 81
Зенон (Елейський) 72+73
Зенон (Кітійський) 96
Зіммель Г. 321, 410
Ілларіон (митрополит) 253
Ільїн І. О. 470
Іоан Дунс Скот 130
Іоан Скот Еріугена 124
Ішваракрішна 48+49
К’єркегор С. 24, 289+290
Кампанелла Т. 145
Канада 51, 52
Канетті Е. 427
Кант І. 176, 180, 192+208, 211+212,
241, 313, 331+332, 336, 338, 352,
360, 365, 444, 476, 484, 485, 535,
544, 551, 558, 568, 572
Капіла 48
Каразін В. Н. 357
Кардано Дж. 141
Карнеад 95
Карсавін Л. П. 287
Кассірер Е. 291, 300
Кельзен Г. 468+469
Кирило Туровський 254
Кіреєвський І. В. 275
Кістяківський Б. О. 470+471
Клеанф 96
Климент Смолятич 254+255
__________________________________________ О. М. Кривуля
590
Коен А. 440
Кожев О. 425+426
Козлов О. О. 259
Койре О. 554, 566
Коллінгвуд Р. 407
Конт О. 292, 332, 379
Конфуцій 31+33
Корет Е. 335
Костомаров М. І. 260
Котермак+Дрогобич Ю. 255
Крьобер А. 413
Куайн В. ван О. 447
Ксенофан 70
Куліш П. І. 261
Кун Т. 294, 566+568
Лакан Ж. 308, 310
Лакатос І. 566
Лао+цзи 39+40
Ле Гофф Ж. 359
Леві+Строс К. 308+310
Левкіпп 75, 93, 341
Лейбніц Г. 166+167, 177, 178, 534, 541
Леонтьєв Д.А. 569
Лессінг Г.Е. 179+180
Ліотар Ж.+Ф. 313
Лодій П. Д. 260
Локк Д. 158+160, 171+172,177, 197
Лоренц К. 365, 499
Лосєв О. Ф. 104
Луман Н. 394+397
Макіавеллі Н. 138, 14496
Мальбранш Н. 541
Мамардашвілі М. 537
Манхейм К. 410
Марк Аврелій Антонін 96
Маркс К. 295+299, 381, 385, 419, 499+
500, 552
Марціан
Мах Е. 292+293, 542+543, 545
Меліс (Самоський) 73
Мемфорд Л. 504+505
Мендельсон М. 179
Мен+цзи 33+34
Мертон Р. К. 438+439
Мід М. 521
Мірандола, Піко делла Дж. 138+139
Мо+ді 35, 36
Монтень М. 95, 516
Монтеск’є Ш. Л. 183+184, 373
Мор Т. 144+145
Морен Е. 496
Морріс Ч. 446
Мосс М. 455
Муньє Е. 302+303
Никифор (митрополит) 254
Ніколаї Ф. 179
Ніколай Кузанський 111, 139+140
Ніцше Ф. 290, 315, 568
Ньютон І. 190, 349, 360, 366
Оккам В. 130+131, 330
Ортега+і+Гасет Х. 382, 408, 520
Остін Д. 451+453
Острозький В.+К. 256
Панетій 96
Парацельс 140+141
Парменід 70+73
Парсонс Т. 414+416, 426, 443
Паскаль Б. 510
Патанджалі 50, 51
Патнем Х. 548+549
Петрарка Ф. 136, 138
Піррон 93+95
Пірс Ч. 318+319, 343
Піфагор 67+6878, 82+87, 88, 94, 97+
99, 328, 341, 530
Платон 78, 82+87, 88, 94, 97+99,
328, 341, 386, 530+531, 558
Плотін 97+103, 533
Поппер К. 352, 541
Порфірій 126
Посідоній 96
Потебня О. О. 271
Пріст С. 541, 546
Прокл 97, 103+105, 123
Прокопович Т. 257, 363
Протагор 77+78, 445, 475