5. Інструкція послам Війська Запорозького на Варшавський сейм 1666 року
23-23
Королівським привілеєм від ЗО березня 1668 р., про який ідеться в примітці 13-13,
Чигиринське староство було дароване урядово як гетьманові Петру Дорошенку (AGAD w
Warszawie, zesp. Metryka Koronna, MK, ks. 206. k. 452). Жоден сейм цей привілей не затвердив.
Окремого привілею Дорошенкові на це староство, напевно, не було.
24
У XVII і XVIII ст. Лисянка була містечком у Київському повіті Київського воєводства
(нині - селище міського типу, районний центр Черкаської области). З моменту виникнення її
як поселення у 1620-х рр. (Архив ЮЗР. Ч. V. Т. 1. С. 135-138) і до кінця 1650-х рр. Лисянка
з довколишніми селами становила маєток у складі Корсунського староства, а згодом стала
центром Лисянського староства. 12 липня 1658 р. під Торунню король видав привілей, яким
призначив прибутки з цього староства на утримання артилерії Війська Запорозького (AGAD
w Warszawie, zesp. Metryka Koronna, Sigillata, ks. 1, k. 109; Biblioteka Czartoryskich w Krakowie,
oddz. rękopisów, rkps 402, s. 474). Від 1659 р., за дозволом тодішнього сейму (Volumina legum.
Т. 4. S. 302-303) і виданим після нього 29 травня королівським привілеєм (РГАДА, ф. 389,
оп. 1, д. 220, л. 76об-77), Лисянський маєток перебував у приватному, дідичному володінні
гетьмана (до жовтня 1659 р.) і київського воєводи Івана Виговського. У зв’язку з цим Павло
Тетеря як гетьман в інструкції послам до короля від 22 січня (ст. ст.) 1663 р. просив надати
на козацьку армату прибутки з якогось іншого маєтку (Biblioteka Czartoryskich w Krakowie,
oddz. rękopisów, rkps 402.. s. 474). Як бачимо з коментованої інструкції, його прохання не за
довольнили.
Невідомо, чи повернув Павло Тетеря Війську Запорозькому згаданий привілей від
12 липня 1658 р., який він начебто забрав із собою, коли в червні 1665 р. втік з України (див.
далі примітку 65-65). Після загибелі в березні 1664 р. Івана Виговського Тетеря вважав, що
за цим привілеєм прибутки з Лисянського маєтку мають іти на артилерію Війська і сейм
повинен цей привілей затвердити. Про це дізнаємося з інструкції Лисянської ради послам
Війська на сейм від 30 листопада (ст. ст.) 1664 р. Тут вказано бажаний якісний особовий склад
козацької артилерії (армати): обозний, осавул, писар, хорунжий, пушкарі, армаші, шипоші,
ковалі, стельмах, римарі, фірмани (возниці). Усі вони, сказано в інструкції, повинні постійно
бути при арматі, а обов’язок гетьмана - разом із старшиною систематично контролювати їхні
прибутки з Лисянського маєтку і витрати. При арматі, читаємо далі, слід би мати допоміжний
загін («assistentia»), сформований зі складу полків (очевидно, городових), але краще якби це
була піхота з найманців («mercenatoriorum»), «які б ніколи від армати не віддалялися». Цю
піхоту гетьман мусив забезпечувати провіянтом із маєтків Білоцерківського староства, а
Річ Посполита щорічно мала сплачувати її полковникові 200 злотих, осавулові - 100, двом
сотникам - по 50, писареві - 50, хорунжим - по 30, рядовим - по 20 злотих. Бажано також,
щоб козацька артилерія складалася з 24 гармат («sztuk») (Ibid. S. 562-563). Додамо, що з
листа Петра Дорошенка до короля від 5(15) жовтня 1666 р. випливає, що в той час козацька
армата була дислокована в двох містечках Чигиринського староства, які в листі не названі
(ДорошенкоД. Гетьман Петро Дорошенко... С. 97). Привілей від 12 липня сейм так і не під
твердив. Наскільки відомо, після 1666 р. правобережне Військо Запорозьке не піднімало
питання про призначення прибутків із Лисянського маєтку на козацьку артилерію. У XVIII
ст. цей маєток належав до приватношляхетських володінь.
25
Ці президії - польські залоги, які навесні 1665 р. коронне військо, відходячи з Пра
вобережної України, залишило у спеціяльно споруджених попереднього року фортецях у
містах Біла Церква, Паволоч, Чигирин і Корсунь для захисту інтересів Речі Посполитої в
цьому регіоні. Корсунська залога існувала до весни 1665 р. (Величко С. Летопись событий...
16-6-1279
241