Микола Крикун
1867. Т. V: 1659-1665. С. 266-267, 269, 271-272), про дейнеків не сказано жодним словом,
що вимагає обережно ставитися до думки Дмитра Дорошенка. Відповіді на питання, хто такі
дейнеки у 1665 р., як і в попередніх та наступних роках, у тогочасних джерелах не знаходимо.
Див. також прим. 49-49.
12-12
Цікаво, що в інших джерелах немає згадок про те, що Петра Дорошенка двічі
(«duabus vicibus») обирали гетьманом. Як свідчать кілька документів, уперше це сталося в
козацькому таборі під містом Богуслав наприкінці другої декади серпня (ст. ст.) 1665 р. -
після того як кримські татари схопили Степана Опару, який із червня того року називав себе
правобережним гетьманом, і примусили його козаків погодитися на те, щоб їхнім гетьманом
став Петро Дорошенко (Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко... С. 51-53, 54; Biblioteka
Czartoryskich w Krakowie, oddz. rękopisów, rkps 402, s. 585). За одним із цих документів, 18 (28)
серпня «перед гетьманом» Петром Дорошенком Військо Запорозьке присягнуло на вірність,
послушенство і підданство польському королю, на дотримання приязні з кримським ханом
(тодішнім союзником Речі Посполитої) та на послушенство Дорошенкові, якого Військо
погодилося «прийняти» «за гетьмана». Наводимо текст цього унікального документа:
«Присяга вьїкона/інаїа всего войска ЕКМ. запорозког(о) пред его млстю Пномъ Петромъ
Дорошенкомъ, Гетманомъ ншимъ, и єго м. Пномъ пор8чникомъ. Во ими Wm4a и Сна и Дха
Стаго аминъ.
Мы, полковники, с8д^, асав8лы, сотники, атаманш и чернь, все товариство пахотное и
єздное присигаемо Гд8 Бг8, Престо и Бци и всЪмъ Стыл*, Бг8 в Тромци едином8 на том, ижъ за
волею Бжєю и помоч8 єго Стоіо маємо при верности, целости, послбшеяств'Ь и подданств^
его Кр. Ме., и в прыизны нєрозерванои, нездрадливоы а сталои, раз тепер поприсижнои, з
ханоле его млтю и з наместников его Камємвлеть м8рзою мешкати в згодЪ и приизни и оном
додержати; и гдеколвекъ си трафить на іакого неприятели нїїієго зобополне ц^ле и шире ити
из ными, ик нам вЪра и цнота каже, за цЪлост и достоинство Кроли ЕМс. и Речи Посполитом,
также и приизны ншєи, з ханомъ ЕМс. и мурзамы поприсижонеи, ити и здорове ншє класти
а его млсты пна Петра Дорошенка за гетмана ншего вой. ЕК. Млсти Запорозкого приняти и
в послбшенствЪ его зоставати, и завше на вшеликбю е^педыцию нєприитєлскую готовыми
быть. А такъ намъ, Бжє, поможи, ик каждьш з нас два палци под небомъ Сотворитєлєви
и образомъ его Стымъ кладемо. А єжєльї бы иначєи было, ты, Бжс всємог8щим, карам нас
вшєликилі каранеє, вышъ меноваяних полковниковъ, судей, асав8лов, сотниковъ, атаманю,
чернь и все товариство, Войско ЕКМс. Запорозкое на дшах, на добрах, ико Содома и Гомора.
Писан 8 табор8 дни ИІ, Августа АХ0Е».
Далі в документі наведений список козацької старшини, хто присягнув і «зо всЬми
сотниками и черню» згодився вважати Петра Дорошенка своїм гетьманом. Це городові
полковники - чигиринський Прокіп Бережецький, черкаський Андрій Воронко, корсунський
Гнат Уляновський, білоцерківський Харко Тарасенко (в інструкції від 20 лютого (ст. ст.)
1666 р. - Тараненко), паволоцький Яруш (в інструкції - Ярош Гриценко), уманський Григорій
Білогруд, торговицький Стефан Счербина (у тій самій інструкції - Щербан), кальницький
Василь Лобойко, київський Павло Хмельницький, колишній чигиринський Федір Коробка;
серденятські полковники - Стефан, Кирило Крижка, Лашко; піхотні запорозькі полковни
ки - Филип (в інструкції - Филип Іванович), Чорновіл (в інструкції - Іван Чорнобіль), Семен
(в інструкції - Семен Корсунець); піхотний полковник Андрій Мельник; генеральні судді - Гер
ман Гапонович, Михайло Суличич. Це оригінал документа, скріплений трьома печатками Вій
ська Запорозького (Biblioteka Czartoryskich w Krakowie, oddz. rękopisów, rkps 3912, s. 15-16).
236