Корнієнко О.Г, Слободянюк О.В. та ін. Загальна тактика

Подождите немного. Документ загружается.

ТЕРНОПІЛЬСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ЇМ. І.Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО

навчальний посібник

ЗАГАЛЬНА ТАКТИКА

Реокомендовано МОЗ України

як навчальний посібник для студентів

медичних академій, університетів

Тернопіль

"Укрмедкнига"

1999

УДК 355. 42 (075) ББК 68 я 7 314

Корнієнко О.Г, Слободянюк О.В, Ярошенко М.Б, Герасимів І.М. З 14 Загальна тактика: Навчальний

посібник. — Тернопіль: Укрмедкнига, 1999.—152с.

У навчальному посібнику викладені принципи організації Збройних сил України, основні

положення щодо підготовки і ведення сучасного загальновійськового бою механізованими

(танковими) підрозділами, а також основи їхнього бойового, технічного і тилового забезпечення.

Навчальний посібник призначений для студентів вищих медичних навчальних закладів.

Навчальний посібник першого видання доповнений розділами : пункт 7.6 "Вихід із бою і відхід", пункт 8.6

"Переслідування і зустрічний бій", пункт 9.3 "Перевезення полку залізницею. Принципи формування

військового ешелону. Райони завантаження і розвантаження. Підтримка бойової готовності при

перевезенні". Додаток №1 Завдання для самостійної підготовки студентів до групових вправ з теми №6

"Оборона механізованого полку" і теми №7 "Наступ механізованого полку", додаток №2 "Тактичне завдання

до тем №6 і №7", додаток №3 "Умовні позначення які застосовують у бойових документах". Додаток №4

"Скорочення, які застосовують в бойових документах."

Друге видання надруковано в Тернопільській державній медичній академії ім. І.Я. Горбачевського.

УДК 355. 42 (075) ББК 68 я 7

І81ЯЯ 966-7364-37-2 © Корнісню О.Г, Слободянюк О.В,

Ярошенко М.Б, Герасимів І.М., 1999

ЗМІС

ВСТУП

ГЛАВА ПЕРША. ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАІНИ..................................................................................8

1.1. види ЗБРОЙНИХ сил УКРАЇНИ, їх ПРИЗНАЧЕННЯ в МИРНИЙ І воєнний ЧАС..........9

1.2. СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА...............................................................................................12

1.3. ПІДРОЗДІЛИ, ЧАСТИНИ, З'ЄДНАННЯ ТА ОБ'ЄДНАННЯ СУХОПУТНИХ військ... .......15

ГЛАВА ДРУГА. ОСНОВИ СУЧАСНОГО ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО БОЮ.............................17

2.1. СУТЬ СУЧАСНОГО ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО БОЮ....................................................17

2.2. ВИДИ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО БОЮ........................................................................19

2.3. ХАРАКТЕРНІ РИСИ ТА ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО БОЮ.............21

ГЛАВА ТРЕТЯ. ОРГАНІЗАЦІЯ, ОЗБРОЄННЯ І БОЙОВА ТЕХНІКА

ПІДРОЗДІЛІВ МЕХАНІЗОВАНИХ (ТАНКОВИХ) ЧАСТИН.....................................................34

•3.1. ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА, II ПРИЗНАЧЕННЯ І СКЛАД ...................................34

3.2 ОРГАНІЗАЦІЯ, ПРИЗНАЧЕННЯ І ОЗБРОЄННЯ ОСНОВНИХ

ПІДРОЗДІЛІВ МЕХАНІЗОВАНИХ (ТАНКОВИХ) ЧАСТИН......................................................35

ГЛАВА ЧЕТВЕРТА. ОРГАНІЗАЦІЯ, ОЗБРОЄННЯ І ТАКТИКА ДІЙ

ЗБРОЙНИХ СИЛ ОСНОВНИХ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ.........................................................40

4.1. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ОЗБРОЄННЯ БРИГАД І ДИВІЗІЙ ЗБРОЙНИХ

СИЛ ОСНОВНИХ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ...............................................................................40

4.2. ОСНОВИ БОЙОВОГО ЗАСТОСУВАННЯ БРИГАД 1 ДИВІЗІЙ

ЗБРОЙНИХ СИЛ ОСНОВНИХ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ..............................................................44

4.3. ВИДИ ЗБРОЇ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ВЕДЕННЯ БОЙОВИХ ДІЙ. ЗВИЧАЙНА ЗБРОЯ....................49

ГЛАВА П'ЯТА. ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ВІЙСЬКАМИ.............................................................53

5.1. зміст І основні ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ ВІЙСЬКАМИ...............................................53

5.2. МЕТОДИ РОБОТИ КОМАНДИРІВ І ШТАБІВ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО БОЮ............................59

5.3. ПУНКТИ УПРАВЛІННЯ. ОРГАНІЗАЦІЯ ЗВ'ЯЗКУ..............................................................62

ГЛАВА ШОСТА. ВСЕБІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БОЮ..................................................................64

6.1. БОЙОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ,..............................................................................................64

6.2. ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ............................................................................................68

6.3. ТИЛОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ...............................................................................................71

6.4. МЕДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ.............................................................................................72

ГЛАВА СЬОМА. ОБОРОННИЙ БІЙ..........................................................................................74

7.1. ОСНОВИ ОБОРОННОГО БОЮ..........................................................................................74

7.2. МЕТА ОБОРОНИ. СПОСОБИ ПЕРЕХОДУ ДО ОБОРОНИ.....................................................77

7.3. ЗАВДАННЯ І БОЙОВИЙ ПОРЯДОК ЧАСТИНИ (ПІДРОЗДІЛІВ) В ОБОРОНІ..........................79

7.4. ПІДГОТОВКА ОБОРОНИ...................................................................................................83

7.5. ВЕДЕННЯ ОБОРОННОГО БОЮ...........................................................................84

7.6. вихід із БОЮ і відхід.....................................................................................................86

ГЛАВА ВОСЬМА. НАСТУПАЛЬНИЙ БІЙ.

8.1. основи НАСТУПАЛЬНОГО БОЮ.......................................................................................89

8.2 МЕТА НАСТУПУ. СПОСОБИ ПЕРЕХОДУ В

НАСТУП..............................................................................................................................91

83. ЗАВДАННЯ ТА БОЙОВИЙ ПОРЯДОК ЧАСТИН (ПІДРОЗДІЛІВ) У

НАСТУПІ.............................................................................................................................92

8.4. ПІДГОТОВКА НАСТУПУ.

...

..............................................................................................97

8.5. ВЕДЕННЯ НАСТУПУ....................................................................................................................98

8.6.ПЕРЕСЛІДУВАННЯ! ЗУСТРІЧНИЙ БІЙ..................................................................... .....................102

ГЛАВА ДЕВ'ЯТА. ПЕРЕСУВАННЯ військ.............................................................................................105

9.1.СПОСОБИ ПЕРЕСУВАННЯ

ВІЙСЬК...................................................................................................................105

9.2. МАРШ

9.3. ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПОЛКУ ЗАЛІЗНИЦЕЮ.

ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ВІЙСЬКОВОГО ЕШЕЛОНУ.

РАЙОНИ ЗАВАНТАЖЕННЯ І РОЗВАНТАЖЕННЯ.

ПІДТРИМКА БОЙОВОЇ ГОТОВНОСТІ ПРИ ПЕРЕВЕЗЕННІ..............................111

ГЛАВА ДЕСЯТА. РОЗТАШУВАННЯ ВІЙСЬК НА МІСЦІ............................................115

10.1 основи РОЗТАШУВАННЯ військ НА місці.............................................................115

10.2ОХОРОНА ВІЙСЬК ПРИ РОЗТАШУВАННІ ЇХ НА МІСЦІ..................................................116

ЗАКІНЧЕННЯ................................................................................................................119

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ........................................................................... 120

ДОДАТОК №1...........................................................................................................................121

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ТДО ГРУПОВОГО ЗАНЯТТЯ І ГРУПОВОЇ ВПРАВИ з ТЕМИ

№6 "ОБОРОНА МЕХАНІЗОВАНОГО полку"...........................................................................121

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ДО ГРУПОВОГО ЗАНЯТТЯ І

ГРУПОВОЇ

ВПРАВИ з ТЕМИ №7 "НАСТУП МЕХАНІЗОВАНОГО ПОЛКУ"................................................. 127

ДОДАТОК №2...............................................................................................................................132

ТАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ №6............................................................................................132

ТАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ №7.................................................................................137

ДОДАТОК №3..............................................................................................................................142

УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ, ЯКІ ЗАСТОСОВУЮТЬ У БОЙОВИХ ДОКУМЕНТАХ............................... 142

ДОДАТОК №4...............................................................................................................................149

СКОРОЧЕННЯ які ЗАСТОСОВУЮТЬ у БОЙОВИХ ДОКУМЕНТАХ............................................ 149

ДОДАТОК №5...............................................................................................................................151

СХЕМИ..........................................................................................................................................152

ПЕРЕДМОВА

Навчальний посібник складений відповідно до навчальних програм підготовки офіцерів запасу з числа

студентів вищих медичних навчальних закладів із загальної тактики.

Його автори ставили за мету розкрити основні положення бойових статутів щодо підготовки та ведення

сучасного загальновійськового бою ротою і батальйоном, а також основи організації бойового, технічного і

тилового забезпечення.

У навчальному посібнику подається все те, що являється основою загальновійськового бою: його зміст,

підготовка і принципи ведення наступального й оборонного боїв, пересування і розташування військ.

Теорія і практика загальновійськового бою розглядаються в розвитку і порівнянні з існуючими в минулому

поглядами на способи підготовки і ведення бою, що дозволяє простежити за певними закономірностями і

тенденціями розвитку тактики.

Сучасна теорія тактики знаходить своє відображення насамперед у бойових статутах Збройних сил України,

які узагальнили багатий досвід військ, практику військових і командно-штабних навчань, результати

теоретичних досліджень.

Однак, специфіка статутів не дозволяє обґрунтувати викладені в них положення, супроводжувати їх

прикладами, доказами, розрахунками, вказувати передумови і визначати закономірності розвитку способів

бойових дій. їх знання є важливою умовою глибокого розуміння сучасної теорії тактики, природи

загальновійськового бою, прояву творчості в бойових ситуаціях. Тому одним із завдань, яке ставили перед

собою автори посібника, є допомога студентам в оволодінні основами тактики під час самостійної роботи.

Сучасний офіцер, зокрема, офіцер-медик, повинен бути високоосвіченим у військово-технічному розумінні,

знати нові способи дій військ, які вироблені сучасною тактикою, брати активну участь у творчій роботі

щодо пошуку шляхів повної реалізації зростаючих можливостей як бойових підрозділів, так і підрозділів

медичного, технічного і тилового забезпечення.

При написанні посібника був використаний досвід. Другої світової війни, локальних воєн і військових

навчань.

Навчальний посібник розрахований на викладачів кафедр екстремальної військової медицини та студентів

вищих медичних навчальних закладів, які навчаються на цих кафедрах, і може використовуватися на

заняттях із загальної тактики.

ВСТУП

Військове мистецтво як наукова теорія поділяється на три складові частини — стратегію, оперативне

мистецтво і тактику.

Такий розподіл зумовлений специфічними особливостями ведення збройної боротьби різних масштабів. Він

дозволяє кожній частині військового мистецтва конкретно і цілеспрямовано досліджувати свій предмет.

Стратегія — складова частина військового мистецтва, його найвища галузь, яка охоплює теорію і практику

підготовки країн і їхніх Збройних сил до війни, планування і ведення стратегічних операцій в цілому. Вона

тісно пов'язана з воєнною доктриною держави і керується її положеннями у виконанні практичних завдань.

Оперативне мистецтво — складова частина військового мистецтва, яка охоплює теорію і практику

підготовки й ведення загальновійськових (загально-флотських), сумісних і самостійних операцій (бойових

дій) об'єднаннями різних видів Збройних Сил. Воно займає проміжне положення між стратегією і тактикою.

Оперативне мистецтво визначає завдання і напрямки розвитку тактики.

Тактика (від грецького слова taktika — мистецтво шикування військ, tassо — шикую війська)— складова

частина військового мистецтва, яка охоплює теорію і практику підготовки й ведення бою підрозділами,

частинами (кораблями) і з'єднаннями різних видів Збройних сил, родів військ (сил) і спеціальних військ.

Вона поділяється на загальну тактику і тактику видів Збройних сил, родів військ і спеціальних військ.

Загальна тактика досліджує закономірності загальновійськового бою і виробляє рекомендації щодо його

підготовки і ведення сумісними зусиллями підрозділів, частин і з'єднань різних видів Збройних сил, родів

військ та спеціальних військ. Основу загальної тактики становить тактика Сухопутних військ. Тактика видів

Збройних сил, родів військ і спеціальних військ розробляє специфічні питання бойового застосування

підрозділів, частин і з'єднань Збройних сил, роду військ і спеціальних військ у загальновійськовому бою й

самостійно.

Загальна тактика і тактика видів Збройних сил, родів військ і спеціальних військ знаходяться в тісному

взаємозв'язку. Вона визначає завдання підрозділів, частин і з'єднань видів Збройних сил, родів військ і

спеціальних військ у загальновійськовому бою, порядок і способи їхнього сумісного застосування і через це

впливає на розвиток їх тактики. Зміни в тактиці видів Збройних сил, родів військ і спеціальних військ

впливають на розвиток загальної тактики, вимагають уточнення та вдосконалення її рекомендацій.

Тактика має два аспекти — теоретичний і практичний. Теорія тактики досліджує зміст і характер сучасного

бою, розкриває закономірності й принципи ведення збройної боротьби тактичними силами і засобами,

вивчає бойові можливості військових формувань, розробляє способи підготовки й ведення бою. Теоретичні

положення тактики знаходять своє відображення в статутах, настановах, підручниках, навчальних

посібниках, військово-теоретичних працях. Практичний аспект охоплює діяльність командирів, штабів і

військ

щодо підготовки й ведення бою, тобто збір і вивчення даних обстановки, прийняття рішення й доведення

завдань до підлеглих, планування, підготовку військ і місцевості до бою, ведення бойових дій, управління

підрозділами, частинами, з'єднаннями, всебічне забезпечення бою.

Роль тактики в сучасних умовах, як підтверджує досвід локальних війн, досить велика. Це обумовлено тим,

що значна роль у досягненні перемоги над противником належить загальновійськовому бою, а також

великими можливостями, які має тактичне командування для виконання бойових завдань. Тому тактика

(тактична підготовка) військ є найважливішою частиною бойової підготовки військ.

Тактика — найдинамічніша галузь військового мистецтва. У зв'язку із прискоренням технічного прогресу,

швидше відбуваються зміни в тактиці, вдосконалюються засоби збройної боротьби.

Тактика максимально наближена до практичної діяльності військ. Рівень ії розвитку, якість тактичної

підготовки офіцерів штабів і військ багато в чому визначають успіх у досягненні перемоги в бою. Вона

розробляє способи застосування різних видів сучасної зброї, а також захисту військ від такої ж зброї

противника.

Розгромлення противника в бою досягають тісним поєднанням вогню, удару й маневру підрозділів, частин і

з'єднань різних родів військ і видів Збройних сил. Завдання тактики полягає в тому, щоб знайти оптимальне

поєднання елементів загальновійськового бою, а також сил і засобів, які беруть у ньому участь.

Важливим завданням тактики є вивчення сил і засобів противника, його поглядів на застосування їх в бою, а

також на способи ведення різних видів бою, виявлення сильних і слабких сторін озброєння, техніки,

організації військ і тактики дій противника.

Крім цього, тактика вивчає питання управління, всебічного забезпечення бою й виробляє практичні

рекомендації для їх вирішення в різних умовах; розробляє вимоги до організаційно-штатної структури

військових формувань і рівня їхньої бойової підготовки.

Сучасна тактика — це теорія і практика підготовки й ведення бою із застосуванням усіх, зокрема

найсучасніших, засобів збройної боротьби. Тому теорія і практика загальновійськового бою повинні

постійно вдосконалюватися з урахуванням вимог стратегії, оперативного мистецтва та змін у матеріальній

базі бою. А рівень тактичного мистецтва командирів, штабів і військ має безперервно підвищуватися.

Глава перша

ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ

Збройні сили України — це воєнно-державна структура, завдання якої — збройний захист суверенітету,

незалежності, неподільності України, а також захист від нападу ззовні. У випадку війни свої завдання вони

виконують у взаємодії з Прикордонними військами України, Національною гвардією, Службою

національної безпеки та іншими військовими формуваннями.

Принципи побудови Збройних сил України, їхня кількість і організація, порядок комплектації, дислокації й

відмобілізування визначаються Законом про Збройні сили України та іншими законодавчими актами

України.

У Законі України про Збройні сили зазначено, що вони призначені для збройного захисту незалежності,

територіальної неподільності та недоторканості України. Питання про використання Збройних сил для

виконання завдань не пов'язаних із захистом держави, вирішує тільки Верховна Рада України.

Структура Збройних сил України, їх кількісний склад, озброєння, економічне, фінансове і матеріально-

технічне забезпечення затверджує Верховна Рада України за поданням президента України.

Загальне керівництво Збройними силами здійснює Президент України, як Головнокомандуючий Збройними

силами і Голова Ради оборони України. Безпосереднє керівництво — Міністерство оборони України.

Функції та повноваження Міністерства оборони щодо керівництва Збройними силами визначаються

Законом України про захист та положенням про Міністерство оборони України, які затверджені

Президентом України. Комплектування Збройних сил військовослужбовцями здійснюють відповідно до

Закону України "Про загальновійськовий обов'язок і військову службу".

ЕТАПИ РОЗБУДОВИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Перший етап. На цьому етапі було здійснено реформування управління військових округів і армій,

формування боєздатних, повністю укомплектованих дивізій, створення стратегічних угрупувань, розробку

військових і бойових статутів, настанов щодо застосування родів військ і використання зброї та бойової

техніки.

Другий етап. Протягом 1993-94 рр. була реорганізована система тилового забезпечення, створена система

розробки сучасної зброї, військової техніки і проведення військово-наукових розробок, розгорнута система

оперативного забезпечення Збройних сил (розвідка всіх видів, система радіоелектронної боротьби,

інженерне, хімічне забезпечення), закінчено створення угрупувань Військово-морських сил.

Третій етап. На заключному етапі будуть розроблені єдиний план стратегічного застосування Збройних сил

України (на основі оборонної доктрини) та план підготовки структур оборони, а також сплановані система

підготовки громадян до служби і система створення державних стратегічних запасів.

1.1. ВИДИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ, ЇХ ПРИЗНАЧЕННЯ В МИРНИЙ І ВОЄННИЙ ЧАС

У системі заходів щодо підготовки та зміцнення Збройних сил України важливе значення надають

встановленню та вдосконаленню їхньої організаційної структури та складу.

У зв'язку з тим, що Збройні сили є складним організмом, складові частини якого мають свою специфіку

професійної підготовки і бойового застосування, їх поділяють на види. Кожний із них призначений для

ведення воєнних дій на суші, морі та в повітрі.

Збройні сили України складаються з чотирьох видів:

/. Сухопутних військ;

2. Військ Протиповітряної оборони;

3. Військова-Повітряних сил;

4. Військова-Морських сил.

Матеріальне і технічне забезпечення всіх видів Збройних сил — завдання тилу Збройних сил України.

ВИДИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Сухопутні війська Військово-Повітряні

Сили

Війська Протиповітряної

Оборони

Військово-

МорськіСили

РОДИ ВІЙСЬК

1. Механізовані. І. БА. І.ЗРВ. 1 Підводні сили.

2. Танкові. 2.ВА. 2.РТВ. 2. Надводні сили.

3. РВ і А. 3. ША. З.Спеціальні 3. ВМС авіація.

війська. 4. Берегові війська і морська піхота.

4. Аеромобільні. 4 РА. 5. Спец, війська.

5. Війська ППОСВ. 5. ВТА.

6. Армійська ав. 6. Спец, ав

7. Спеціальні війська.

Спеціальні війська Збройних сил

1. Розвідувальні. 9. Автомобільно-дорожні.

2. Військово-космічні. 10. Охорони тилу.

3. Інженерні. 11. Трубопровідні.

4. Хімічні. 12. Інженерно-аеродромні.

5.РЕБ. ІЗ. Пошуково-рятувальні.

6. Повітроплавальні. 14. Гідрографічні.

7. Зв'язку. 15. Гідрометеорологічні.

8. Технічного забезпечення.

Тил Збройних сил

1. З'єднання і частини матеріального забезпечення.

2. З'єднання і частини технічного забезпечення.

3. З'єднання, частини й установи медичного забезпечення

Кожен із видів Збройних сил складається з родів військ (родів авіації у Військово-повітряних силах, родів

сил у Військово-морському флоті), спеціальних військ і тилу. До роду військ (сил) входять військові

формування, які володіють притаманною тільки їм зброєю та військовою технікою зі своїми способами їх

бойового застосування.

Сухопутні війська — найчисельніший, комплексний за озброєнням і технічним оснащенням вид Збройних

сил, призначений для виконання стратегічних і оперативно-тактичних завдань на сухопутних театрах

воєнних дій (ТДВ). За своїми бойовими можливостями вони здатні самостійно або у взаємодії з іншими

видами Збройних сил відбивати вторгнення сухопутних військ, великих повітряних і морських десантів

противника, наносити йому одночасні масовані вогневі удари на всю глибину оперативного шикування,

проривати оборону противника, здійснювати стратегічний наступ у високих темпах на велику глибину та

закріплюватися на зайнятій території.

Основні властивості сухопутних військ: велика вогнева міць та ударна сила, висока маневреність і повна

бойова самостійність. Вони оснащені ракетною зброєю, іншими видами зброї та бойової техніки, засобами

зв'язку та транспортом.

Військово-повітряні сили призначені для нанесення ударів по авіаційних, сухопутних і морських

угрупуваннях противника, авіаційної підтримки Сухопутних військ і Військово-морських сил, а також для

ведення повітряної розвідки і повітряних перевезень. Вони мають у своєму складі такі роди авіації:

бомбардувальну, штурмову, винищувальну, розвідувальну, транспортну та спеціальну. Військово-повітряні

сили озброєні багатоцільовими надзвуковими винищувачами, бомбардувальниками, а також вертольотами.

Бомбардувальна авіація уражає важливі об'єкти в оперативній глибині противника, затримує та знищує його

резерви, веде повітряну розвідку.

Винищувальна авіація призначається для виявлення та знищення повітряного противника, ураження його

наземних об'єктів, ведення повітряної розвідки.

Штурмова авіація знищує засоби ураження і живу силу противника в тактичній та оперативній глибині,

уражає малорозмірні та рухомі об'єкти, знищує вертольоти, веде розвідку, розміщує мінні загородження.

Розвідувальна авіація призначена для ведення повітряної розвідки місцевості противника, та погоди,

знищення його особливо важливих об'єктів.

Транспортна авіація висаджує повітряний десант, перевозить вантажі, евакуює поранених та хворих, веде

розвідку, влаштовує мінні загородження.

Спеціальна авіація призначена для ведення радіоелектронної боротьби, забезпечення управління та зв'язку,

ведення розвідки, дозаправлення літаків пальним у польоті, евакуації поранених та ін.

Війська протиповітряної оборони ведуть боротьбу з повітряним противником, уражають його повітряні та

наземні угрупування, підтримують сухопутні війська та Військово-морські сили, всебічно забезпечують

бойові дії військ.

Вони складаються з таких родів військ: зенітно-ракетних, радіотехнічних та спеціальних.

Зенітно-ракетні війська виявляють та знищують повітряного противника, сповіщають, прикривають та

захищають угрупування військ від ударів із повітря.

Радіотехнічні війська призначені для ведення розвідки повітряного противника, забезпечення військ даними

про повітряну обстановку, сповіщення військ про неї, контролю за польотами своєї авіації та

радіоелектронної боротьби.

Спеціальні війська всебічно забезпечують підготовку та ведення бойових дій силами протиповітряної

оборони.

Військово-морські сили (ВМС) призначені для виконання завдань на морських та океанських театрах

воєнних дій (ТВД), знищення важливих наземних об'єктів противника, його сил на морі та базах, порушення

морських комунікацій, взаємодії із сухопутними військами при проведенні операцій на приморських

напрямках, висадки морських десантів, забезпечення транспортування матеріальних засобів морем і

виконання інших завдань. До складу Військово-морських сил входять: надводні сили, підводні сили, ВМС

авіація і берегові війська (берегові ракетно-артилерійські війська, війська берегової оборони), морська

піхота), а також формування суден допоміжного флоту, служби і частини спеціального призначення

(розвідки, зв'язку, спостереження, гідрографічна служба), частини й установи тилу.

Надводні сили мають у своєму складі надводні кораблі різних класів, які оснащені, залежно від

призначення, ракетним, торпедним, артилерійським, протичовновим, мінним озброєнням та іншими

бойовими і технічними засобами.

Надводні сили Військово-морських сил мають океанські кораблі та кораблі прибережної дії, які здатні

самостійно та у взаємодії з іншими родами сил флоту виконувати різні завдання на морських театрах.

Універсальність озброєння надводних кораблів дозволяє їм вести пошук і знищувати підводні човни та

надводні кораблі противника, висаджувати морські десанти і відбивати висадку морських десантів

противника, забезпечувати розгортання підводних човнів, охороняти транспортні та десантні кораблі під час

переходів морем, а також вирішувати інші питання.

Підводні сили складаються з підводних човнів, які оснащені сучасними видами зброї. Вони здатні наносити

удари ракетною зброєю по берегових об’єктах противника, знищувати його бойові надводні кораблі та

підводні човни, а також транспорт із військами і вантажем. Свої завдання підводні човни виконують

самостійно або у взаємодії з іншими родами сил флоту.

До складу авіації ВМС входить морська ракетоносна, протичовнова та розвідувальна авіація. Морська

ракетоносна авіація озброєна літаками, які мають значні дальність та швидкість польоту, ракети різного

призначення.

Протичовнова авіація має у своєму складі протичовнові літаки і вертольоти, які озброєні сучасними

засобами боротьби з підводними човнами. Вона здатна успішно виявляти підводні човни противника,

переслідувати та знищувати їх.

Берегові війська складаються з берегових ракетно-артилерійських військ та військ берегової оборони.

Берегові ракетно-артилерійські війська призначені для оборони узбережжя та важливих об'єктів на березі, а

також своїх прибережних комунікацій від Ударів сил флоту противника. Вони можуть залучатися до

підтримки сухопутних військ, які діють на приморських напрямках.

Війська берегової оборони необхідні для безпосереднього захисту узбережжя та важливих об'єктів на березі.

Морська піхота спеціально підготовлена для ведення бойових дій у складі морських десантів разом із

сухопутними військами або самостійно, а також для оборони військово-морських баз, портів і виконання

інших завдань.

1.2. СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА

Різниця в бойових властивостях різноманітного озброєння зумовила поділ сухопутних військ на роди військ

і спеціальні війська. Виходячи з цього, до складу сучасних сухопутних військ входять такі роди військ:

механізовані, танкові, аеромобільні, ракетні війська й артилерія (РВ і А), війська протиповітряної оборони

сухопутних військ (ППО СВ), а також армійська авіація, частини і підрозділи спеціальних військ, частини і

заклади тилу.

Механізовані й танкові війська становлять основу сухопутних військ. Вони призначені: в наступі — для

прориву оборони противника, знищення його угрупування, захоплення важливих районів, рубежів і об'єктів,

форсування водних перешкод, переслідування противника, що відступає, ведення зустрічних битв, боїв і дій

у складі морських та повітряних десантів; в обороні — для утримання районів, рубежів і позицій, які

займають війська, відбивання ударів противника і завдавання поразки його наступаючим військам.

Механізовані війська є найчисельнішим родом військ Збройних сил України. Вони, маючи високу бойову

самостійність і універсальність, здатні виконувати завдання на різній місцевості й в будь-яку погоду, на

головних або другорядних напрямках, в першому чи другому ешелоні бойових порядків (оперативного

шикування).

Основу механізованих військ становлять з'єднання і частини, які оснащені танками та бойовими машинами

піхоти, бронетранспортерами, сучасною артилерією та протитанковими керованими ракетами, засобами

ППО та всебічного забезпечення. Високоточна зброя надає з'єднанням більшу вогневу міць, ударну силу і

маневреність, забезпечує ведення бойових дій у високих темпах і на велику глибину.

Танкові війська — основна ударна сила сухопутних військ. Маючи потужний вогонь, високу рухливість і

маневреність, їх використовують переважно на головних напрямках: у наступі — в складі ударних

угрупувань у першому чи другому ешелоні, а в обороні — в складі других ешелонів і резервів для нанесення

контрударів (контратак) і завершення розгромлення противника, що вклинився в оборону.

Сухопутні війська озброєні танками Т-64, 1-12, Т-80. Танки, як засіб боротьби, призначені для виконання

широкого діапазону завдань у сучасному загальновійськовому бою. Сучасні танки створюють з

урахуванням останніх досягнень науки і техніки, на основі сучасних технологій. Вони вдосконалюються

шляхом підвищення вогневої потужності, рухливості, покращання експлуатаційних властивостей.

Підвищення вогневої потужності танків досягають: встановленням гармат великих калібрів, які

забезпечують великі початкові швидкості снарядів; створенням боєприпасів із великими можливостями

щодо ураження цілей; оснащенням приладами і механізмами, які підвищують імовірність влучення в ціль,

швидкострільність і маневреність вогню, скорочують час на підготовку вихідних даних для стрільби та

виконання пострілу; покращенням умов перебування в танку екіпажу.

Аеромобільні війська — високомобільний рід сухопутних військ, призначений для охоплення противника з

повітря і виконання завдань у його тилу, знешкодження засобів ядерного нападу, пунктів управління,

захоплення та утримання важливих районів, рубежів, об'єктів в оперативній і тактичній глибині противника.

Ракетні війська й артилерія є основними вогневими засобами сухопутних військ. Ракетні війська уражають

засоби ядерного і хімічного нападу, основні угрупування, військ авіації на аеродромах, засоби

протиповітряної оборони, пункти управління, тилові та інші важливі об'єкти противника в усій глибині його

оперативного шикування, а на приморських напрямках вони руйнують пункти базування Військово-

морських сил противника та знищують його бойові кораблі й судна. Ракетні війська складаються із: з'єднань

і частин оперативно-тактичних ракет, тактичних ракет і ракетно-технічних частин та підрозділів, які входять

до складу загальновійськових об'єднань.

Артилерія призначена для знищення та придушення засобів ядерного і хімічного нападу, артилерії, танків,

бойових машин піхоти, вертольотів на майданчиках, протитанкових та інших вогневих засобів, живої сили,

пунктів управління, засобів протиповітряної оборони, радіоелектронних засобів, руйнування

фортифікаційних споруд противника, дистанційного мінування місцевості та виконання завдань світлового

забезпечення.

Маючи велику потужність і влучність вогню, здатність швидко готуватися до виконання завдання,

здійснювати маневр і швидко зосереджувати вогонь на найважливіших об'єктах, артилерія залишається

основним засобом вогневого ураження противника. Свої завдання в загальновійськовому бою вона виконує

у взаємодії з авіацією, ракетними частинами та бойовими засобами інших родів військ.

Останнім часом відбулися якісні зміни: в артилерії збільшилась дальність її стрільби і потужність вогню;

широке застосування знайшла самохідна артилерія; з'явилися боєприпаси підвищеної потужності та з

готовими стрілоподібними і бойовими елементами, а також із системами самонаведення на ціль. Удос-

коналюються системи керування вогнем.

Суттєві зміни відбулися в протитанкових засобах. Впровадження у війська протитанкових керованих ракет з

автоматичною та напівавтоматичною системами керування, збільшення кількості протитанкових засобів

безпосередньо в підрозділах значно підвищують їхню можливість щодо ураження броньованих об'єктів

противника.

Артилерія складається із з'єднань, частин і підрозділів гаубичної, гарматної, реактивної, протитанкової

артилерії, мінометів, протитанкових керованих ракет, а також частин і підрозділів артилерійської розвідки.

Артилерія, яка організаційно входить до складу загальновійськових об'єднань, з'єднань, частин і підрозділів,

с військовою і поділяється на армійську, корпусну, дивізійну, бригадну, полкову та батальйонну.

Для вогневого ураження противника артилерія застосовує такі види вогню: вогонь по окремій цілі,

зосереджений вогонь, масований вогонь, нерухомий і рухомий загороджувальний вогонь, послідовне

зосередження вогню, вогневий вал і рухому вогневу зону.

Війська протиповітряної оборони сухопутних військ організаційно входять до складу загальновійськових

з'єднань, частин і підрозділів. Вони є одним із найважливіших засобів боротьби з повітряним противником.

Ці війська складаються із зенітно-ракетних, зенітних ракетно-артилерійських, зенітно-артилерійських,

радіотехнічних частин і підрозділів. Війська ППОСВ призначені для: знешкодження повітряного

противника на всіх можливих висотах його дій у будь-яку погоду, як вдень, так і вночі, в умовах активної

радіопротидії; недопущення ведення противником повітряної розвідки; боротьби з аеромобільними

військами і повітряними десантами на маршрутах їхнього польоту і під час висадки; знешкодження

вертольотів вогневої підтримки, які діють із засідок; своєчасного сповіщення військ про дії повітряного

противника; прикриття угрупувань військ, пунктів управління, аеродромів, тилових та інших об'єктів від

ударів противника з повітря, а також при перегрупуваннях (переміщеннях, пересуваннях) військ і

розміщенні їх на місці.

Вони озброєні рухомими зенітно-ракетними та артилерійськими комплексами, радіолокаційною технікою

для виявлення цілей і автоматизованими системами керування вогнем.

Зенітно-ракетні комплекси (системи) та зенітна артилерія військ ППОСВ мають високу ефективність вогню

і маневревість. Вони здатні знищувати повітряного противника в усьому діапазоні висот його можливих дій.

Залежно від організаційної належності з'єднання, частини і підрозділи можуть бути дивізійного, бригадного

або полкового підпорядкування.

Кількість частин і підрозділів військ ППО СВ у тій чи іншій ланці, їхня організація та типи зразків

військової техніки повинні відповідати способам дій військ, що прикриваються, типам засобів повітряного

нападу та способам їхніх дій в угрупуваннях військ і об'єктах тилу.

Так, у механізованих і танкових частинах є зенітні дивізіони, озброєні самохідними зенітно-ракетними,

зенітними гарматно-ракетними, зенітно-артилерійськими, радіолокаційними і переносними зенітними

комплексами, які здатні діяти в бойових порядках підрозділів і вести розвідку та вогонь у русі по літаках і

вертольотах тактичної, палубної та армійської авіації, яка діє переважно на граничне малих і на малих

висотах, і забезпечувати безпосереднє прикриття цих підрозділів на полі бою.

Радіотехнічні частини й підрозділи призначені для ведення розвідки повітряного противника, забезпечення

командних пунктів (пунктів управління) ППО і командних пунктів частин даними про новітряну

обстановку, сповіщення військ і контролю за польотами своєї авіації.

Засоби ППО СВ застосовують у тісній взаємодії з винищувальною авіацією. Це дозволяє успішно вести

боротьбу з літаками, вертольотами, безпілотними літальними апаратами (БПЛА) противника в будь-якій

обстановці.

Армійська авіація загальновійськових об'єднань і з'єднань є засобом командирів корпусів та дивізій. Вона

призначена для авіаційної підтримки військ шляхом знищення наземних об'єктів противника на передньому

краї та в глибині оборони, знищення повітряних десантів, мінування місцевості, ведення повітряної розвідки

і виконання завдань всебічного забезпечення бою.

Армійська авіація оснащена бойовими, транспортно-бойовими та десантними вертольотами,

різноманітними літаками та спеціальною авіацією.

Спеціальні війська призначені для виконання завдань щодо забезпечення бойових дій військ. Вони є в

кожному виді Збройних сил. До них належать: розвідувальні, інженерні, хімічні та інші війська (частини,

підрозділи).

Тил Збройних сил забезпечує війська всіма видами матеріальних засобів і зберігає їхні запаси, готує шляхи

сполучення, забезпечує військові перевезення тощо.

1.3. ПІДРОЗДІЛИ, ЧАСТИНИ, З'ЄДНАННЯ ТА ОБ'ЄДНАННЯ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК

Організаційно сухопутні війська складаються з армійських корпусів, дивізій, бригад, полків, окремих

частин, батальйонів, дивізіонів, батарей, рот, взводів, відділень та обслуг.

Корпус — оперативно-тактичне з'єднання в сухопутних військах та інших видах Збройних сил. У своєму

складі він може мати кілька з'єднань і частин родів військ, спеціальних військ, органів управління та

забезпечення.

Дивізія — основне тактичне з'єднання в різних видах Збройних сил. Вона призначена для виконання

тактичних завдань у складі армійських корпусів або самостійно, у взаємодії із з'єднаннями та частинами

інших родів військ і спеціальних військ, з авіацією, а на приморських напрямках — із силами флоту.

Найчастіше дивізія складається з декількох полків (бригад) та батальйонів різних родів військ (сил), частин і

підрозділів спеціальних військ і тилу. Залежно від належності до певного виду Збройних сил, призначення,

організації та озброєння, існує багато типів дивізій (механізовані, танкові, піхотні, авіаційні ППО та інші).

Механізовані й танкові дивізії є основними загальновійськовими тактичними з'єднаннями сухопутних

військ.

Бригада — тактичне з'єднання. За бойовим складом вона менша дивізії І призначена для ведення

загальновійськового, повітряною, морського бою або Для забезпечення бойових дій. Бригади бувають:

механізовані, танкові, артилерійські, ракетні, зенітно-ракетні тощо. У сухопутних військах бригада скла-

дається з декількох батальйонів (дивізіонів) основних родів військ, підрозділів спеціальних військ і тилу.

Полк — основна тактична частина в різних видах Збройних сил і родах військ, яка призначена для

виконання бойових завдань, здебільшого у складі з’єднання, а також самостійно. Залежно від належності до

роду військ (сил), спеціальних військ, він може вести загальновійськовий, протиповітряний, повітряний бій

або забезпечувати бойові дії. Переважно складається з управління, декількох батальйонів (дивізіонів),

підрозділів бойового, технічного, тилового та медичного забезпечення.

Механізовані й танкові полки є основними загальновійськовими тактичними частинами сухопутних військ.

Вони призначені для виконання тактичних завдань самостійно чи у взаємодії з об'єднаннями і частинами

інших військ і спеціальних військ, з авіацією, а на приморських напрямках — із силами флоту.

Батальйон — основний тактичний підрозділ у сухопутних, аеромобільних військах і морській піхоті. Може

бути механізованим (піхотним, мотопіхотним), танковим, аеромобільним, інженерно-саперним,

автомобільним тощо. Механізований батальйон складається з командування, штабу, трьох механізованих

рот і підрозділів (вогневої підтримки, протитанкового, зв'язку), технічного обслуговування, постачання та

медичного пункту. У складі танкового батальйону є три танкові роти та підрозділи бойового забезпечення.

Рота — основний тактичний підрозділ у Збройних силах. Може бути стрілецькою (механізованою),

піхотною (мотопіхотною), танковою, радіотехнічною, саперною, автомобільною тощо. Роти входять до

складу батальйонів (полків) або існують самостійно.

Взвод— підрозділ, який входить до складу роти, батареї. Можуть бути й окремі взводи у складі частин,

з'єднань, управлінь, закладів і т.д. Існують взводи механізовані, аеромобільні, артилерійські, мінометні,

протитанкові, розвідувальні, саперні, зв'язку, управління, комендантські, регулювання, медичні,

господарські, забезпечення, обслуговування тощо.

Як правило, взвод у своєму складі має два-чотири відділення (обслуги, екіпажі).

Відділення — первинний тактичний підрозділ. У ньому може бути 6-12 чоловік на чолі з командиром

(сержантом, старшиною). Воно входить до складу механізованих, мінометних, аеромобільних, саперних та

інших взводів. У танкових військах та авіації відділенню відповідає екіпаж танка (літака, вертольота), в

артилерії — обслуга гармати.

Обслуга — група військовослужбовців, яка безпосередньо обслуговує гармату, кулемет та інші види зброї і

техніки; первиннний (найменший) підрозділ в артилерії, військах ППО, зв'язку тощо.

ПРИДАННІ ТА ПІДТРИМУЮЧІ ЧАСТИНИ І ПІДРОЗДІЛИ

Придані сили й засоби — це підрозділи і частини, які переходять \ тимчасове підпорядкування командирів

загальновійськових з'єднань, частин і підрозділів для їхнього підсилення при виконанні поставлених

бойових завдань. Вихід приданих сил і засобів із підпорядкування здійснюють за вказівкою старшого

начальника.

Підтримуючі сили й засоби — це підрозділи, частини і з'єднання, як; призначаються старшим начальником

для виконання бойових завдань в інтересах тих підрозділів (частин, з'єднань) сухопутних військ, які

вирішують основні завдання в бою (операції). На відміну від приданих сил і засобів підтримуючі

залишаються в підпорядкуванні своїх прямих начальників.

Глава друга

ОСНОВИ СУЧАСНОГО ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО БОЮ

Характер сучасного загальновійськового бою вимагає від офіцерів, зокрема від офіцерів медичної служби,

глибоких знань сучасних засобів і способів ведення бойових дій, твердих практичних навичок щодо

управління військами в бою, виявлення самостійності та ініціативи.

Складовою частиною кругозору офіцера є тверде знання ним основ сучасного загальновійськового бою,

його суті, принципів, характерних рис, видів бою, забезпечення бойових дій.

2.1. СУТЬ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО БОЮ

У збройній боротьбі сухопутні війська можна застосовувати у формі операцій, битв, бойових дій, боїв та

ударів.

Бій — це організована збройна боротьба з’єднань, частин, підрозділів воюючих сторін; узгоджені за

метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр із метою знищення (розгромлення) противника та виконання

інших тактичних завдань у визначеному районі протягом короткого часу. Він є основною формою так-

тичних дій з'єднань, частин і підрозділів сухопутних військ, авіації і флоту.

Мета бою: знищення чи полонення живої сили противника, знищення та захоплення його озброєння,

бойової техніки й зменшення здатності противника до подальшого опору, її досягають потужними ударами

всіх видів зброї, а також активними й рішучими діями з'єднань, частин і підрозділів із проведенням маневру.

Сучасний бій є загальновійськовим, оскільки в ньому беруть участь підрозділи, частини та з'єднання всіх

родів військ, спеціальних військ, авіації і кораблів Військово-морських сил.

Зміст бою залежить, насамперед, від рівня розвитку озброєння й військової техніки. Основним змістом

сучасного загальновійськового бою є ядерні удари, якщо бойові дії ведуться із застосуванням ядерної зброї,

вогонь звичайних засобів ураження, удар і маневр військ. Способи його ведення залежать від обстановки та

видів зброї, яка використовується.

Ядерний удар — це один чи кілька ядерних вибухів, які відбуваються за короткий час із метою виконання

тактичного завдання. Здатність ядерної зброї повністю уражати противника в певному радіусі перетворює

ядерний удар у найважливіший елемент сучасного загальновійськового бою. Це зумовлено не лише

масовими втратами військ, але й створенням складної радіаційної та інженерної обстановки в районах

вибухів (завали, руйнування, пожежі, затоплення). При масовому застосуванні ядерної зброї радіоактивне

зараження (забруднення) місцевості буде одним із найважливіших факторів оперативної обстановки і може

суттєво впливати на характер і способи ведення бою.

Основним способом ведення бою з використанням тільки звичайної зброї є послідовне розгромлення

(ураження) угрупувань військ противника.

Він вимагає рішучого зосередження сил і засобів на головному напрямку (в районі); вмілої організації та

здійснення вогневого ураження угрупування противника при одночасному впливі на його резерви й об'єми в

глибині; рішучого нарощування зусиль для розвитку досягнутого успіху (відбивання ударів противника) на

найважливіших напрямках (у районах); постійної готовності військ до негайних дій із застосуванням зброї

масового ураження.

Удар — складова частина бою. Він полягає в одночасному ураженні угрупувань військ і об'єктів противника

шляхом потужного впливу на них звичайною зброєю або військами. Залежно від того, які засоби

використовуються, удари можуть бути вогневими, ракетними, ракетно-артилерійськими, авіаційними,

військами, а за кількістю засобів і об'єктів ураження — масованими, зосередженими, груповими,

поодинокими.

Вогневе ураження противника в загальновійськовому бою полягає: в узгодженому, одночасному та

послідовному комплексному вогневому впливові на нього засобів різних видів Збройних сил, родів військ і

спеціальних військ із застосуванням ракет і боєприпасів, заповнених звичайними й запалювальними

речовинами; в нанесенні ударів ракетними військами й авіацією із застосуванням ракет, бомб та інших видів

авіаційної зброї; у веденні всіх видів вогню артилерією та вогневими засобами танкових і механізованих

військ; застосуванні дистанційних мінновибухових загороджень і запалювальних речовин; а на приморських