Корнієнко О.Г, Слободянюк О.В. та ін. Загальна тактика

Подождите немного. Документ загружается.

352,РПГ-7 — 33, автомобілів вантажних — 20.

Механізований батальйон на бойових машинах піхоти (БМП) складається з командування батальйону,

штабу, взводу зв'язку, трьох механізованих рот, мінометної батареї, гранатометного взводу, медичного

пункту й взводу забезпечення. Організаційна структура механізованого батальйону на БМП приблизно така

ж, як і на БТР, але замість БТР підрозділи озброєні бойовими машинами піхоти. У механізованому

батальйоні на БМП немає протитанкового взводу. Крім цього, в механізованій роті на БМП замість

протитанково-кулеметного взводу є кулеметний взвод, який складається з двох кулеметних відділень по три

ротних кулемети в кожному. Всього в роті нараховують особового складу -110 чол., БМП — 12, РП Г-7 — 9,

автоматів — 63, РК — 6, РКК — 9.

Механізований батальйон на БМП усього має: особового складу — 480чол., мінометів 120-міліметрових —

8, АГС-17—6, БМП —42, БМП-ІК— 1, РК — 18, РКК — 27, автоматів — 315, РП Г — 7.

Танковий батальйон танкового полку складається з командування батальйону, штабу, взводу зв'язку, трьох

танкетних рот, медичного пункту й взводу забезпечення.

Взвод зв'язку складається з танка командира батальйону з екіпажем, радіовідділення (командир відділення,

радіотелефоніст, водій бронетранспортера — електромеханік, БТР із радіостанцією). Усього у взводі — 9

чоловік.

Танкова рота складається з: управління роти і трьох танкових взводів (по 3 танки в кожному взводі).

Усього в танковій роті особового складу — 43 чол., танків — 10. Медичний пункт складається з

начальника медичного пункту, трьох санітарів, водія-санінструктора. Усього нараховують 6 чол. особового

складу, 1 санітарний автомобіль УАЗ-452 А, 1 автопричіп АП-0,5.

Взвод забезпечення складається з командира взводу (прапорщик) і техніка (прапорщик), відділення

технічного обслуговування, автомобільного й господарчого відділень.

У відділенні технічного обслуговування нараховують 6 чол. особового складу, 1-РПГ-7, 1 машину

технічного обслуговування МТО, І автомобіль ЗІЛ-ІЗІ(ЗІЛ-І57).

В автомобільному відділенні особового складу -10 чол., вантажних автомобілів Урал-375 під боєприпаси —

5, під особисті речі й майно рот — 1, під ЗІП — І, автопаливозаправників — 3.

Господарче відділення складається з командира відділення, кухаря, кухаря-водія. Усього у відділенні

особового складу — 3 чол., кухня автомобільна ПАК-200 (ПАК-170)— І, автомобіль ЗІЛ-131 — І,

автопричіп АП-1,5— 1.

Усього в танковому батальйоні особового складу — 180 чол., танків — 31.

Танковий батальйон механізованого полку за організаційною структурою приблизно такий самий, як

танковий батальйон танкового полку, за включенням кількості танків.

У танковому батальйоні механізованого полку є: три танкових роти (по три танкових взводи і по чотири

танки в кожному взводі). Усього в танковій роті особового складу — 55 чол. і 13 танків; у батальйоні — 213

чол. і 40 танків.

Артилерійський дивізіон є вогневим підрозділом артилерії, який організаційно може входити до складу

механізованого (танкового) полку. Він призначений для ураження живої сили противника, знищення його

артилерії мінометів, танків та інших броньованих об'єктів, пунктів спостереження тощо

Артилерійський дивізіон складається з: командування, взводу управління, трьох артилерійських батарей ( в

кожній артилерійській батареї — по два вогневих взводи, в кожному взводі — по три 122-міліметрові

гаубиці) і взвода забезпечення.

Озброєння дивізіону: 122-міліметрових гаубиць — 18, особового складу — 220 чол.

Зенітний дивізіон є вогневим підрозділом військ противоповітряної оборони сухопутних військ і

організаційно входить по складу механізованих (танкових) полків. Він призначений для прикриття

підрозділів полку віл ударів із повітря літаків, вертольотів, безпілотних літальних апаратів та інших засобів

повітряного нападу противника.

Підрозділи зенітного дивізіону здатні уражати повітряного противника на висоті до 5000 м і на дальності до

6000 м.

Зенітний дивізіон складається з командування, взводу управління і трьох батарей (зенітної ракетної батареї,

озброєної ЗРК; зенітної артилерійської батареї, озброєної ЗАК; зенітної батареї, озброєної переносними

зенітними ракетними комплексами). У дивізіоні особового складу — приблизно 150 чоловік

Протитанкова батарея призначена для знищення танків, БТР та інших броньованих об'єктів противника.

Вона складається з трьох взводів, у кожному з яких є по три бойових машини ПТКР (БМ ПТКР). Усього в

протитанковій батареї особового складу — 40 чол., БМ ПТКР — 9 одиниць.

ПІДРОЗДІЛИ БОЙОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Розвідувальна рота призначена для ведення розвідки в усіх видах бою Складається з командування,

розвідувального взводу на БМП і розвідувального взводу на БРДМ. Усього в роті нараховують 60 чоловік

особового складу.

Рота зв'язку забезпечує зв'язок між командиром полку та командиром дивізії, пунктами підлеглих

підрозділів і сусідніми полками. Усього в роті є 50 чоловік особового складу.

Інженерко саперна-рота призначена для інженерного забезпечення бойових дій підрозділів полку. Вона

складається з командування і двох взводів: інженерно-саперного взводу (особового складу — 19 чол.,

причеп-них мінних розкладачів і загороджувальників (ПМЗ)-4; в бою використовується як рухомий загін

загородження (РЗЗ)); інженерно-технічного взводу (особового складу — 19 чол., чотири відділення

шляхових машин, відділення землерийних машин, відділення водопостачання, відділення важкіх мостів;

застосовується як загін забезпечення руху (ЗЗР)) і автомобільні відділення. Усього в роті є 50 чол. особового

складу.

Взвод радіаційної і хімічної розвідки — 25 чоловік. Складається з управління; трьох відділень радіаційної

й хімічної розвідки — 8 чол.; двох відділень спеціальної обробки озброєння й техніки — ІЗ чол.

Взвод регулювання руху та комендантської служби призначений для організації комендантської служби

при розташуванні на місці й при пересуванні підрозділів полку.

ПІДРОЗДІЛИ ТИЛОВОГО! ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Рота матеріального забезпечення полку призначена для утримання й перевезення запасів матеріальних

засобів, підвезення їх до підрозділів, а палива й боєприпасів — безпосередньо до бойових машин (вогневих

одиниць). При здійсненні зворотних рейсів здебільшого використовується для евакуації поранених і хворих

(насамперед), пошкодженої техніки і трофейного майна.

Вона складається із взводу підвезення боєприпасів; взводу підвезення паливно-мастильних матеріалів;

взводу підвезення продовольства; господарчого взводу; відділення технічного обслуговування. У роті

матеріального забезпечення особового складу — 95 чол.

Ремонтна рота призначена для здійснення поточного ремонту бронетанкової та автотракторної техніки,

озброєння, засобів зв'язку та оптичних приладів, а також для евакуації пошкодженої техніки з поля бою.

Складається з управління — 14 чол.; ремонтного взводу бронетанкової техніки — 10 чол.; ремонтного

взводу автомобільної техніки (АТ) — 1 чол.; ремонтного взводу озброєння — 14 чол.; ремонтного взводу

спеціальних робіт — 19 чол.; евакуаційного відділення — 4 чол. Усього в ремонтній роті особового складу

— 72чол.

ПІДРОЗДІЛИ МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Призначення, завдання, організаційно-штатна структура медичного пункту полку будуть розглянуті під час

вивчення дисципліни "Організація медичного забезпечення."

Глава четверта

ОРГАНІЗАЦІЯ, ОЗБРОЄННЯ І ТАКТИКА ДІЙ ЗБРОЙНИХ СИЛ ОСНОВНИХ ІНОЗЕМНИХ

ДЕРЖАВ

У зв'язку з постійним удосконаленням існуючих засобів збройної боротьби, а також впровадженням нових

зразків озброєння, змінюються і способи бойового застосування з'єднань, частин та підрозділів.

Знання основ бойового використання військ і озброєння Збройних сил основних іноземних держав, їхніх

організаційно-штатних структур необхідні кожному офіцеру для глибокого розуміння принципів

загальновійськового бою, тенденцій розвитку, озброєння, техніки і способів їхнього застосування, Без них

неможливо організувати успішне виконання поставлених перед підлеглими з'єднаннями, частинами й

підрозділами бойових завдань.

4.1. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ОЗБРОЄННЯ БРИГАД І ДИВІЗІЙ ЗБРОЙНИХ СИЛ ОСНОВНИХ

ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ.

Сухопутні війська Збройних сил основних іноземних держав мають принципово ідентичну структуру.

Організаційно вони складаються з армійських корпусів і дивізій.

Армійський корпус є оперативно-тактичним з'єднанням сухопутних військ У своєму складі він має декілька

дивізій і частини корпусного підпорядкування.

Головним тактичним з'єднанням сухопутних військ Збройних сил основних іноземних держав є дивізія.

Дивізії у своєму складі мають частини: підрозділи дивізійного підпорядкування і декілька бригад.

Бригада є найменшим тактичним з'єднанням. Вона може вести бойові; дії як у складі дивізії, так і

самостійно.

Залежно від бойового складу, озброєння, бойових можливостей та належності. Збройні сили основних

іноземних держав умовно поділяють на три категорії.

До першої категорії належать Збройні сили, дивізії яких мають бойовий потенціал, більший 0,8

максимального бойового потенціалу існуючих дивізій.

До другої категорії відносять Збройні сили, дивізії яких мають бойовий потенціал від 0,6 до 0,8

максимального бойового потенціалу існуючих дивізій

До третьої категорії належать Збройні сили, дивізії яких мають бойовш

потенціал, менший 0,6

максимального бойового потенціалу існуючих дивізій.

Усі існуючі в сухопутних військах Збройних сил основних іноземних держав дивізії першої категорії мають

ідентичну організаційну структуру Кожна складається з двох основних компонентів: дивізійної основи і

бойових батальйонів.

Дивізійну основу становлять постійно приписані до штату з'єднання частини і підрозділи, тобто —

командування і штаб дивізії з штабною ротою три штаби бригад, також із штабними ротами; окремі

батальйони: розвід)' вальний, військової розвідки й РЕБ, зв'язку й інженерний, армійської авіації (у пшд,

лпд, мпд і деяких мд і бртд — бригада армійської авіації); дивізійні артилерія, зенітний дивізіон, тил дивізії;

рота військової поліції. Співвідношення й тип бойових батальйонів визначають тип дивізії.

Окремі бригади (піхотні, механізовані й бронетанкові) мають також ідентичну організацію. Кожна може

мати від двох до п'яти батальйонів.

Розглянемо організацію механізованої дивізії першої категорії (схема 1).

Механізована дивізія першої категорії у своєму складі має: командування; штаб; штабну роту; три штаби

бригад із штабними ротами; п'ять мотопіхотних і п'ять танкових батальйонів; артилерію дивізії, яка

складається з трьох дивізіонів 155-міліметрових гаубиць, дивізіону 203,2-міліметрових гаубиць і реактивних

систем залпового вогню (РСЗВ); зенітний дивізіон "Чапарел Вулкан"; батальйони: розвідувальний, розвідки

й РЕБ, зв'язку, інженерний; бригаду армійської авіації; тил дивізії, до складу якого входять батальйони

тилового забезпечення бригад і дивізії та інші підрозділи бойового забезпечення й обслуговування: роту

військової поліції та роту захисту від зброї масового ураження (ЗМУ).

Бойові батальйони дивізії (танкові й мотопіхотні) мають у своєму складі по чотири бойових роти (танкових

і мотопіхотних відповідно), а в мотопіхотне-• му батальйоні, крім цього, є протитанкова рота. Мотопіхотна

рота складається з управління, трьох мотопіхотних взводів (у кожному взводі — по три мотопіхотних

відділення). У кожному відділенні є по дев'ять чоловік і по одній бойовій машині піхоти (БМП).

Протитанкова рота має у своєму складі три взводи, які озброєні протитанковими керованими ракетами

(ПТКР). Таким чином, у мотопіхотному батальйоні нараховують особового складу — приблизно 870

чоловік, БМП — 54, БРМ-7, 81-міліметрових самохідних мінометів — 6, ПТКР-18.

Танкова рота складається з чотирьох танкових взводів. У кожному танковому взводі є чотири танки. Усього

в роті — 14 танків (із них два — в управлінні).

У танковому батальйоні нараховують близько 580 чоловік особового складу, 58 танків, БРМ-7, 81-

міліметрових самохідних мінометів — 6.

Артилерійський дивізіон 155-міліметрових самохідних гаубиць має у своєму складі три батареї. У кожній

батареї є по вісім 155-міліметрових самохідних гаубиць.

Дивізіон реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) й 203,2-мілімет-рових гаубиць складається з двох

батарей (по 8 гармат) 203,2-міліметрових гаубиць і однієї батареї реактивних систем залпового вогню

"МLRS" — 9 пускових установок. У бригаді армійської авіації є чотири вертолітних батальйони: два

протитанкових, один загальної підтримки й один розвідувальний. Усього в ній нараховують 146 вертольотів,

із них вогневої підтримки — °. розвідувальних — 54, загального призначення (багатоцільових) — ЗО,

Радіотехнічної розвідки і перешкод— 12.

Кожна дивізія сухопутних військ має три батальйони тилового забезпечення бригад і батальйон тилового

забезпечення дивізії.

Бронетанкова й механізована дивізії за своєю організаційною структурою відрізняються лише кількістю

бойових батальйонів: у першій нараховують шість танкових і чотири мотопіхотних, у другій — п'ять

ґанкових і п'ять мотетних батальйонів. Бойовий і чисельний склад дивізій подано в табл. 4.1

Таблиця 4.1

Бойовий та чисельний склад дивізій першої категорії

Назва

з'єднай

ня

Особ.

складу.

ТИС. ЧО.'І.

Танків Гармат

і мімом

РСЗВ ПТКР Зеніти.

часоб.

зрк/за

БМП

і БТР

Верто-

льотів

(бойові

мд 18 250 170 9 270 92/24 700 146/50

бртд 18 250 170 9 270 92/24 700 146/50

Дивізія сухопутних військ Збройних сил другої категорії належить до основних тактичних з'єднань. Кожна

дивізія складається з частин і підрозділів дивізійного підпорядкування й трьох бригад.

Бригади с найменшим тактичним з'єднанням і можуть вести бойові дії як у складі дивізій, так і самостійно.

Дивізії сухопутних військ Збройних сил другої категорії відрізняються за типами бригад, які входять до

їхнього складу.

Мотопіхотна дивізія мас дві мотопіхотні й одну танкову бригади, а танкова дивізія — дві танкові та одну

мотопіхотну бригади. При цьому в усіх пі пах дивізій організація та озброєння бригад, а також частин і

підрозділів дивізійного підпорядкування, однотипні.

Детальніше розглянемо організацію мотопіхотної дивізії, її вважають основним тактичним з'єднанням

сухопутних військ, яке здатне вести бойові д як у складі армійського корпусу, так і самостійно.

Мотопіхотна дивізія складається із штабу дивізії, двох мотопіхотних бригад, танкової бригади, частин і

підрозділів дивізійного підпорядкування (схема 2

Мотопіхотна бригада організаційно складається з двох мотопіхотних батальйонів, змішаного батальйону

(мотопіхотний й танковий), артилерійного дивізіону, а також рот: винищувальне протитанкової, інженерної,

ремонтної і постачання. У мотопіхотній бригаді нараховують близько 3,5 тік, чоловік, танків — 54, 155-

міліметрових самохідних гаубиць— 18, 120-міліметрових самохідних мінометів — 12, пускових засобів (ПЗ)

ПТКР — 54, самохідних пускових засобів (СПЗ)-12, БМП —72, БТР —59, БРМ —8.

Мотопіхотний батальйон вважається бойовою частиною і є основне»" організаційною і розрахунковою

одиницею мотопіхотної дивізії. Він складається із: штабу, роти штабної та постачання, двох мотопіхотних

рот на БМП, мого піхотної роти на БТР. Батальйон нараховує приблизно 600 чоловік, на озброєні має БМП

— 24, ПЗ ПТКР — 21, 40-міліметрових протипіхотних гранатометів -' 20, 44-міліметрових РП Г —- 60,

кулеметів — більше ЗО, БТР — 15.

Мотопіхотна рота на БМП складається з відділення управління й трьох мотопіхотних взводів. '

Мотопіхотний взвод у своєму складі мас групу управління й два мотопіхотних відділення (по 10 чоловік). У

роті — понад 100 чоловік, на озброєні с: БМП — 11, ПЗ ПТКР — 6, 44-мілімегрових РПГ — 8, 7,62-

міліметровІ кулеметів — 7.

Мотопіхотна рота на БТР складається з відділення управління й трьох мотопіхотних взводів. У роті

нараховують близько 100 чоловік, на озброєнні знаходяться: БТР— 10, ПЗ ПТКР — 9, 40-міліметрових

протипіхотних гранатометів — 9, 44-міліметрових РПГ — 7, кулеметів — 6.

Змішаний мотопіхотний батальйон мотопіхотної бригади організаційно складається з роти штабної й

постачання, двох мотопіхотних і однієї танкової рот.

У батальйоні — понад 400 чоловік, на озброєнні є: танків -ІЗ, БМП _ ~24, ПЗ ПТКР — 12, 40-міліметрових

протипіхотних гранатометів _ 14, 44-"міліметрових РПГ — 42, БТР — 5. Мотопіхотна рота за

організаційною структурою аналогічна мотопіхотній роті на БМП мотопіхотної бригади.

У танковій роті — близько 60 чоловік і 13 танків. Танковий батальйон

вважають основною ударного силою мотопіхотних бригад сухопутних військ, у його складі с штаб, рота

штабна й постачання, три танкових роти (такої ж організації, як і танкова рота змішаного мотопіхотного

батальйону). В батальйоні нараховують понад 300 чоловік, 41 танк, 20 44-міліметрових РПГ, 5 БТР.

Артилерійський дивізіон складається з штабу, батареї штабної й постачання, двох вогневих батарей (у

кожній батареї є по три вогневих взводи, в кожному з яких — по три самохідні гаубиці). Дивізіон нараховує

близько 500 чоловік і 18 155-міліметрових самохідних гаубиць.

Винищувально-протитанкова рота (приблизно 100 чоловік) має у своєму складі чотири протитанкових

взводи (в кожному — по три самохідних пускових засоби). Роту використовують як протитанковий резерв

бригади. Під час бойових дій рота може придаватися одному з мотопіхотних батальйонів або діяти

самостійно на танконебезпечних напрямках.

Танкові бригади, які входять до складу дивізій сухопутних військ, мають однакові чисельність особового

складу, організацію та озброєння. Крім цього, всі підрозділи танкових бригад мають однакові організаційно-

штатні структури, озброєння й техніку, а також чисельність особового складу з аналогічними підрозділами

мотопіхотної бригади. Різниця між танковою і мотопіхотною бригадами полягає у співвідношенні в їхньому

складі танкових і мотопіхотних батальйонів, в організації та озброєнні змішаних і мотопіхотних

батальйонів.

Танкова бригада у своєму складі має штаб, змішаний танковий батальйон, Два танкових і мотопіхотних

батальйони, артилерійський дивізіон, роти: штабну, винищувально-протитанкову, інженерну, ремонтну й

постачання.

У танковій бригаді нараховують особового складу — понад 3 тис чол.., танків - 110, БМП - приблизно 50,

БРМ - 8, 155-міліметрових самохідних гаубиць —18,120-міліметрових мінометів — 12, СПЗ -12, ПЗ ПТКР

—4, БТР -— приблизно 40.

Змішаний танковий батальйон складається із штабу, роти штабної й постачання, двох танкових і однієї

мотопіхотної рот. У батальйоні нараховують більше 400 чоловік особового складу, танків — ?8 БМП -1 І 'і

ПТКР — 6, БТР — 5.

Мотопіхотний батальйон має в своєму складі: штаб, роту штабну й постачання, три мотопіхотних і одну

міномету роти. Нараховують близько 600 °вік особового складу. На озброєнні батальйон має БМП -35, ПЗ

ПТКР — 18, 120-міліметрових мінометів — 6.

Танкова дивізія с основним тактичним з'єднанням сухопутних військ Збройних сил другої категорії.

Маючи значну вогневу потужність і маневреність вона призначена для ведення наступального бою. Як

правило, дивізія виконує поставлені бойові завдання в складі армійського корпусу, а в окремих випадках —

самостійно.

Основу дивізії становлять три бригади (дві танкові та одна мотопіхотна), в яких нараховують п'ять танкових,

чотири мотопіхотних і три змішані батальйони, три артилерійських дивізіони, винищувально-протитанкові

та інженерної роти, а також інші підрозділи бойового й тилового забезпечення.

Бойовий і чисельний склад дивізій другої категорії Таблиця 4.2

назва

з'єднан-

ня

особ

складу

г. чол.

танків Іярмат

і мімом.

РСЗВ ПТКР зеніти.

засоб

зрк/за

БМП

і ЬТР

Верто-

льотів

(бойоких)

мпд 21,5 252 90/42

190 86 435 10

тд 18 360 90/42

190 86 435 10

Ведення бойових дій за принципами "повітряно-наземної операції" характерне для оперативно-тактичної

ланки дивізія-армійський корпус.

Основні принципи "повітряно-наземної операції" знайшли своє втілення в операції багатонаціональних сил

"Буря в пустелі" під час ведення бойових дій проти Іраку.

Детальніше розглянемо основи ведення бойових дій дивізіями й бригадами Збройних сил першої та другої

категорій.

ОСНОВИ БОЙОВОГО ЗАСТОСУВАННЯ ДИВІЗІЙ (БРИГАД) ЗБРОЙНИХ СИЛ ПЕРШОЇ

КАТЕГОРІЇ

НАСТУП

Дивізія може вести бій як у складі армійського корпусу, так і самостійно. Виконуючи поставлені бойові

завдання у складі армійського корпусу, вона знаходиться в першому чи другому ешелоні. При діях у

другому ешелоні вважається доцільним вводити її в бій після виконання корпусом найближчого завдання.

Бойове завдання дивізії, яка діє в першому ешелоні корпусу, поділяється на найближче та кінцеве (схема 3).

Зміст найближчого завдання — прорив головної смуги оборони противника та оволодіння рубежем

(об'єктом) на глибині до ЗО км; кінцевого — завершення прориву, оволодіння рубежем (об'єктом) на

глибині 40-70 км від переднього краю і створення умов для введення в бій другого ешелону (резерву) кор-

пусу. Ширина смуги наступу дивізії може бути до ЗО км і більше, однак, якщо вона діє на напрямку

зосередження основних зусиль корпусу, то — 20-30 км.

Із метою якісного планування бойових дій, координації вогню й маневру командиру дивізії, окрім бойового

завдання, вказують зони бойового впливу і потенційної загрози. Перша — це смуга місцевості від лінії

зіткнення сторін у напрямку противника (глибина — до 70 км), в межах якої об'єкти підлягають розкриттю і

знищенню силами й засобами даного формування. Друга знаходиться поза зоною бойового впливу. В ній

розміщені наступні ешелони противника, підхід і введення в бій яких можуть суттєво вплинути на бойові дії

дивізії.

Для виконання бойових завдань у наступі на основі батальйонів у бригаді створюють батальйонні тактичні

групи (бтгр), які формують із метою найбільш ефективного використання бойових можливостей мотопіхот-

них і танкових батальйонів. Батальйонні тактичні групи, де переважають мотопіхотні підрозділи, називають

мотопіхотними тактичними групами, а Де танкові — танковими групами.

До складу мотопіхотної батальйонної тактичної групи входять мотопіхотний батальйон (без роти), танкова

рота, саперний взвод і взвод зенітних Установок. Танкова батальйонна тактична група в своєму складі може

мати танковий батальйон (без роти), мотопіхотну роту й такі ж засоби підсилення.

У наступі батальйону й бригаді ставлять бойові завдання (схема 4). Батальйону (бтгр) першого ешелону

бригади вказують найближче завдання —

(Організаційно-штатна структура бригад, окремих частин і підрозділі танкової дивізії аналогічна

відповідним частинам і підрозділам мотопіхотне дивізії). Бойовий та чисельний склад дивізій подано втабл.

4.2.

4.2. ОСНОВИ БОЙОВОГО ЗАСТОСУВАННЯ БРИГАД 1 ДИВІЗІЙ ЗБРОЙНИХ СИЛ

ОСНОВНИХ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ

Із погляду командування Збройними силами основних іноземних держав, бойові дії сухопутних військ у

можливих війнах будуть характеризуватися широким маневром, відсутністю чітко окреслених ліній фронту

і флангів, використанням високоточної зброї, засобів розвідки і радіоелектронної боротьбі автоматизованих

систем управління і зв'язку, активним застосуванням усіх вид авіації, інтенсивністю та одночасним

веденням бойових дій у всій глибині оперативного шикування й бойових порядків військ.

Вважається, що у зв'язку з цим, значно підвищується роль бригад. В; вирішення ними поставлених завдань

буде багато в чому залежати успіх бої та операції в цілому.

Основними формами ведення бойових дій сухопутними військами будуть наступальні та оборонні операції.

У зв'язку із зростанням вогневої та ударної потужності, мобільності й бойової стійкості з'єднань, як

наступальні, так оборонні операції сухопутних військ будуть проводити з урахуванням положень нових

концепцій, відомих під назвами "повітряно-наземна операція (битва)" та "боротьба з другими ешелонами".

В основі цих концепцій лежать нові погляди на способи бойового використання сил і засобів сухопутних

військ та тактичної авіації. Суть дат поглядів полягає в тому, що принципами "повітряно-наземної операції"

передбачаються тісно скоординовані за місцем, часом, задумом, силами й засобами, які застосовуються,

бойові дії наземних військ і авіації з метою одночасного розгромлення угрупування противника в усій смузі

по фронту й

(

всю глибину його оперативною шикування.

оволодіння рубежем чи об'єктом на глибині 3-4 км; подальше завдання — на

глибині 6-12 км. Батальйон

(бтгр) другого ешелону бригади, як правило, вводять у бій для досягнення успіху наступу на напрямку

головного удару ц завершення прориву оборони на всю її глибину. Бойове завдання бригади поділяється на

найближче й кінцеве. Зміст найближчого завдання полягає в розгромленні першого ешелону дивізії, яка

обороняється, та оволодінні рубежем на глибині 10-15 км. Кінцеве завдання — знищення дивізійних

резервів противника, розвиток наступу й оволодіння рубежем на глибині 20-30 км.

Мотопіхотний і танковий батальйони (бтгр) наступають на фронті 2-3 км, а деколи до 5 км, бригада до 15км

і прориває оборону на ділянці 2-3 км.

Для виконання бойового завдання бригада шикує бойовий порядок в один, два (деколи в три) ешелони. Крім

цього, елементами бойового порядку бригади є: угрупування бригадної артилерії (один-два дивізіони 155-

мілімет-рових самохідних гаубиць); угрупування засобів ППО (до приданої зенітної батареї); інженерний

резерв (до роти).

Ведення наступу поділяється на чотири етапи: зближення з противником; власне наступ (з ходу після

короткої або ретельної підготовки); досягнення успіху; переслідування.

У сучасних умовах найбільш ефективним вважають наступ із ходу, оскільки війська зберігають

маневреність і здатність швидко просуватися в тил противника до того, як він створить організовану

оборону. В цьому випадку дивізія може висуватися з глибини відразу на вихідний рубіж і вступати в бій із

маршу без зупинки або з попередньо зайнятого на нетривалий час району зосередження, розташованого на

відстані 30-80 км від лінії фронту.

Висування дивізії здійснюють 3-4 маршрутами, маючи в першому ешелоні, частіше всього, дві бригади, в

другому (резерві) — одну. Бригади першого ешелону рухаються 1-2 маршрутами, послідовно розгортаючись

у перед-бойовий і бойовий порядки, тобто в батальйонні (8-12 км від переднього краю), ротні (5-8 км) і

взводні (2-3 км) колони.

Насгуп ведуть у такому порядку. Бригади першого ешелону, не вступаючи в затяжні бої та обходячи

осередки опору, швидко просуваються вперед, із метою порушити цілісність оборони противника. Завдання

щодо ліквідації окремих пунктів опору ставлять підрозділам других ешелонів (резервів). Другий ешелон

дивізії вводять у бій найчастіше в проміжках між бригадами першого ешелону або через їхні бойові порядки

після виконання найближчого завдання дивізією.

Після виконання кінцевого завдання дивізія може закріплюватися на захопленому рубежі та своїми діями

забезпечувати введення в бій другого ешелону (резерву) армійського корпусу або отримати нове завдання.

ОБОРОНА

Оборона характеризується як вимушений вид бойових дій. її готують і проводять із метою зриву наступу

противника, його дезорганізації-нанесення максимально можливих втрат, перехоплення ініціативи і ство-

рення сприятливих умов для подальшого переходу в наступ. Оборона поділяється на мобільну і позиційну.

Мобільна оборона є динамічним видом бойових дій, який передбачає здійснення рішучого маневру в

сукупності з вогнем, а також безпосереднє протиборство з противником. При такій обороні до 70 % бойових

підрозділів знаходяться у другому ешелоні. Головний спосіб організації й ведення мобільної оборони —

маневр військами і вогнем із метою порушення бойових порядків наступаючих військ противника і

знищення його основних сил.

Позиційну оборону організовують із метою утримання важливих районів (ділянок місцевості). Вона

грунтується на максимальному використанні всіх наявних вогневих засобів у поєднанні з маневром і є менш

гнучкою, ніж мобільна оборона.

Оборона, незалежно від обраних способів її ведення, передбачає активні маневрові дії, глибоке ураження,

захоплення ініціативи, нанесення контрударів (контратаки) і перехід до рішучого наступу.

Залежно від умов, що склалися, дивізія може вести оборону двох видів; позиційну (чи оборону району) й

мобільну.

До позиційної оборони дивізія переходить при недостатній глибині оборони і необхідності будь-що

утримати вказаний район: коли місцевість не дозволяє здійснювати широкий маневр силами й засобами або

якщо наступаючий противник має більшу мобільність і перевагу в повітрі.

До мобільної оборони дивізія переходить, коли поставлене завдання і райони бойових дій дозволяють

організовувати й вести оборонний бій на великій глибині, а умови місцевості дають можливість

маневрувати силами й засобами. При веденні мобільної оборони допускається тимчасова втрата місцевості.

Для ведення оборонного бою дивізія може бути підсилена бригадою польової артилерії корпусу в складі

двох-трьох дивізіонів 155 мм СГ і одного-двох дивізіонів 203,2 мм СГ, одним дивізіоном ЗРК, саперним

батальйоном, ротою вогневої підтримки та іншими силами й засобами. В обороні їй призначають смугу,

довжина якої — 20-40 км і більше по фронту й 50 км і більше в глибину (схема 5).

Бригада обороняється в основному або тиловому районі дивізії. Для оборони їй призначають смугу,

довжина якої — 10-12 км по фронту і І О-15 км у глибину, а батальйону — район оборони, (по фронту — до

5 км і глибина — до 3 км).

Ротна тактична група і мотопіхотний (танковий) взвод обороняють опорні пункти, відповідно до 1500 м і до

400 м по фронту та до 1100 м і до 200 м У глибину. Мотопіхотне відділення займає позицію по фронту до

125 м.

Для ведення оборони створюють смугу забезпечення, основний район оборони й тиловий район дивізії.

Основний район оборони дивізії глибиною 20-30 км створюють за смугою забезпечення між переднім краєм

і тиловими межами бригад першого ешелону. В ньому розміщують головне угрупування сил і засобів

дивізії, а також підтримуючі засоби.

Тиловий район дивізії розташовується за основним районом оборони, його глибина — 10-15 км і більше. У

ньому є основні й запасні райони Розташування Другого ешелону (резерву) дивізії, відвічні й блокуючи

позиції, маршрути висування для проведення контратак.

ОСНОВИ БОЙОВОГО ЗАСТОСУВАННЯ ДИВІЗІЙ (БРИГАД) ЗБРОЙНИХ СИЛ ДРУГОЇ

КАТЕГОРІЇ

НАСТУП

Дивізія Збройних сил другої категорії веде бойові дії в складі армійського корпусу або самостійно на

окремому напрямку.

Вона може наступати в першому чи другому ешелоні корпусу, а такси знаходитися в його резерві.

Бойове завдання дивізії ставлять по рубежах (об'єктах). Воно поділяється на найближче й подальше (схема

6). Глибина найближчого завдання дивізії може сягати 20-30 км, а подальшого (загального) -— 40-60 км.

Бойовий порядок дивізії в наступі будується в один чи два ешелони. Його елементами є частини (підрозділи)

першого ешелону, другого ешелон] (загальновійськового резерву), угрупування польової артилерії,

угрупування засобів ППО, резерви (протитанковий та іиженерпо-хімічний), тактичний повітряний десант.

Бригада в наступі може вести бойові дії як у складі дивізії, так і самостійно на окремому напрямку.

Бойове завдання бригади поділяється на найближче й подальше. Найближче завдання полягає в прориві

оборони противника на глибину 10-15 км подальше завдання — в розетку успіху, прориві оборони на

глибину 20-30 км й забезпеченні введення в бій другого ешелону дивізії.

Ширина смуги наступу бригади при використанні в першому ешелоні двох батальйонів може сягати 15 км.

Батальйон наступає, як правило, в складі бригади. Бойове завдання батальйону першого ешелону

поділяється на найближче й подальше.

Найближче завдання полягає в оволодінні об'єктом на глибині 6-8 км. подальше -— в прориві оборони

противника па глибину 10-15 км і забезпеченні введення в бій другого ешелону бригади.

Найближче завдання батальйону другого ешелону полягає в оволодінні об'єктом па глибині 3-5 км,

подальше — в завершенні прориву оборони противника на глибину подальшого завдання бригади.

ОБОРОНА

Залежно від наявності сил і засобів, інженерного обладнання місцевості й способів ведення оборонних дій,

командування сухопутних військ Збройних сил другої категорії розглядає два види оборони: рухому й

позиційну.

Рухому оборону організовують і ведуть при наявності в оборонні значних резервів шляхом проведення

контратак (контрударів) сильними резервами для завершення розгромлення головного угрупування

противника і створення вигідних умов для переходу в наступ.

Позиційну оборону застосовують для утримання важливого рубежу чи району, відбиття наступу

переважаючих сил противника й переходу до наступ)

При відсутності безпосереднього зіткнення з противником перед переднім краєм створюють смугу

забезпечення, глибина якої в корпусі — 50-70 км у дивізії— 15-20 км.

Район оборони дивізії поділяється на передовий і тиловий. У передовому (глибина — до 25 км)

розташовуються бригади першого ешелону дивізії. У тиловому (глибина — до 35 км) — другий ешелон

дивізії, інші частини, а також тилові частини й підрозділи.

Загальна глибина району оборони дивізії може сягати 40-60 км. Ширина смуги оборони противника — 20-40

км (схема 7).

Бригада, залежно від поставленого їй завдання, наявності сил і засобів, а також умов місцевості, може

обороняти смугу, 10-20 км по фронту й до 25 км

у глибину.

Батальйону для ведення оборони призначають район, 4-5 км по фронту і до 5 км у глибину. Мотопіхотні

роти першого ешелону обороняють опорний пункт, до 2-3 км по фронту й до 2-3 км у глибину.

Таким чином, розглядаючи це питання, ви ознайомилися з основами бойового застосування дивізій, бригад,

батальйонів Збройних сил основних іноземних держав, а також з тенденцією їхнього розвитку.

4.3. ВИДИ ЗБРОЇ ТА її ВПЛИВ НА ВЕДЕННЯ БОЙОВИХ ДІЙ. ЗВИЧАЙНА ЗБРОЯ

До звичайних засобів ураження належать як боєприпаси об'ємного вибуху, так і ракетно-артилерійські

системи з використанням снарядів підвищеної могутності.

Боєприпаси об'ємного вибуху застосовували ВПС СШ А у В'єтнамі, Ізраїлю — у Лівані. Корпус бомби

об'ємного вибуху виготовляють із тонкостінної сталі й заповнюють вуглецевим пальним. При скиданні й

вибусі від удару з'являється хмара газоповітряної суміші діаметром до ЗО м і висотою 2,5-4,5 м (хмара

підривається уповільненим детонатором, при цьому тиск становить до 20-30 кг/см,

у перспективних

боєприпасах — до 100 кг/см

. Уражаючі фактори об'ємних боєприпасів — ударна хвиля, тепловий та

токсичний вплив.

Широке застосування в сучасній війні матимуть авіаційні бомби та касети, які складаються з великої

кількості уражаючих елементів (кулькові, ананасові бомби, боєприпаси з голчастим наповненням та

стрілоподібними елементами).

У кульковій бомбі впресовано кілька сотень кульок, пластмасових стріл (ананасових), що утруднюють

лікувальні заходи через нерентгеноконтрасність елемента, та спричиняють поранення.

Боєприпаси з голчастим наповнювачем вміщують у собі до 500 сталевих голок чи невеликих стріл (28 мм),

які під час вибуху заглиблюються у вигляді гачка чи наносять поранення, яке призводить до трагічного

кінця, перераховані боєприпаси застосовують у спеціальних касетах, в кожній з яких вміщається їх кілька

сотень. Такі касети й авіаційні бомби мають систему ведення. На основі цього можна зробити висновок про

те, що медична служба сучасних умовах буде зустрічати випадки значного пошкодження тканин не тільки

вздовж пораненого каналу, але і в сусідніх зонах. При цьому матимуть тяжкі багатоосколкові переломи

кісток, значні пошкодження внутрішніх органів і судинно-нервового пучка.

Таким чином, сучасна вогнепальна рана характеризується як така, що

важко піддається лікуванню. Не тільки

кількість цих ран буде велика, а і глибина пошкодження поверхневої тканини та органів.

ЗАПАЛЮВАЛЬНІ БОЄПРИПАСИ І СУМІШІ

Важливу роль при веденні бойових дій у сучасній війні відіграють запалювальні боєприпаси. Вони є

складовою частиною бойових хімічних речовин. До них належать запалювальні речовини та суміші. На

відміну від запалювальної речовини, суміші застосовують не лише для ураження особового складу, а й для

знищення озброєння, бойової техніки, транспорту військового майна, а також для підпалення

фортифікаційних споруд, посівів та лісових масивів.

На озброєнні сучасних армій можуть бути запалювальні речовини ос повних груп: запалювальні суміші на

основі нафтопродуктів (напалми); терміти та термітні суміші (білий фосфор — самозапалювальна суміш).

Напалм є в'язкою желеподібною масою, (від рожевого до бурого кольору із запахом крезолу), сумішшю

пального і згущувача. Основна складові частина (пальне) рідкі вуглеводи, найчастіше бензин, рідше гас,

бензол, легробін, реактивне паливо, згущені (желатиновані) за допомогою згущувача. Стандартний

згущувач — це порошок, що має у своєму складі 25 % олеїнової, 25 % нафтенової і 50 % лауринової або

пальмитинової кислот, які добувають у процесі омилення кокосової олії.

Металізовані запалювальні суміші — це речовини, одержані додаванням у напалм порошку магнію,

асфальту, смоли, нітрату натрію, важких масел та деяких інших горючих продуктів.

Напалми та пірогелі мають такі властивості:

І. Добре прилипають до поверхні різноманітних предметів, споруд бойової техніки, а також до одягу та тіла

людини.

2. Легко спалахують та важко піддаються гасінню.

3. При горінні розвивають температуру: напалм — до 1200 " С, пірогелі — до 2500 " С; напалм горить

протягом 1-7 хв, пірогелі — 40-60 с, утворюючи густий дим.

Для застосування напалму використовують танкові та ранцеві вогнемети, авіаційні бомби, артилерійські

снаряди та фугаси.

Терміт та термітні запалювальні суміші — це механічна суміш порошкоподібного (або зернистого) металу з

властивістю горіти в сумішах окислами інших металів, які застосовують як окислювачі. Найбільш відомим і

розповсюдженим вважають залізоалюмінієвий терміт (окис заліза -75 %, алюміній — 25 %).

Електрон — легкий сплав з алюмінієм (до 8 %), цинком (до 5 %) та інші-ми металами. Комбінація терміту й

електрону — це потужна запалювальні речовина. Горять терміти і термітні суміші при температурі до 3000

"С. Вони спроможні пропалювати сталеві листи, плавити будь-які металеві предметі Горять без доступу

кисню.

Білий фосфор (самозапалювальна суміш) — тверда воскоподібна отруйна речовина, що має властивість

самозапалюватися в повітрі та енергійно горіти з виділенням великої кількості їдкого диму. Температура

горіння — 1200 "С. До димоутворюючих речовин належать також чотирихлористий титан та нафтенові

масла.

Необхідно обов'язково зазначити, що сучасна звичайна зброя практично має всі властивості зброї масового

ураження за своєю масовістю й точністю ураження. До такої зброї можна віднести розвідувально-ударні

комплекси (РУК) і системи дальнього радіолокаційного виявлення типу Е-ЗА "Авакс" або, як їх ще

називають, високоточну зброю.

Так, система ДРЛВ Е-ЗА "Авакс" застосовується для дальнього виявлення повітряних наземних і надводних

цілей та наведення на них тактичної, авіації з передачею цілеспрямування на зенітно-ракетні комплекси.

Дальність виявлення — до 650км.

Розвідувально-ударний комплекс "ПЛСС"

РУК "ПЛСС" — комплексна система розвідки та ураження наземних радіовипромінюючих цілей. Вона

призначена для виявлення, розпізнавання і визначення місцезнаходження працюючих РЛС і станцій

перешкод на площі 500x500 км, а також для автоматичного радіокомандного наведення на виявленні цілі

керованої зброї класу "Повітря-Земля" і літаків тактичної авіації. Крім цього, забезпечує можливість

ураження й інших невипромінюючих об'єктів (аеродромів, мостів), виявлених повітряною розвідкою.

Бойові можливості системи:

Дальність ведення розвідки — від 100 до 600 км. 2. Здатна одночасно наводити 15 одиниць озброєння. 3.

Точність влучення в ціль - до 50 м. Розвідувально-ударний комплекс "ДЖІСАК"

РУК " ДЖІСАК" призначений для ведення розвідки і нанесення удару по бронетанкових угрупуваннях

противника в районах їхнього зосередження або на марші на глибину до 200 км. Бойові можливості

комплексу:

1. Глибина розвідки — 200-250 км.

2. Кількість одночасно супроводжуваних цілей - 6.

3. Здатність одночасно наводити 2 ракети. Тактична ракетна система "Джитакмс" у варіантах:

— "А-такмс" — на базі РСЗВ "ІК8" (дальність — до 70 км); на ПУ - 2 Ракети.

— "Джи-такмс" — на базі "Лане — 2" (дальність — до 200 км).

4. Кількість групових цілей типу "танкова рота", які уражаються комплексом — 2:

5. У касетній бойовій частині є до 96 суббоєприпасів типу "СКІД".

ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАХИСТУ ВІД ВИСОКОТОЧНОЇЗБРОЇ(ВТЗ) І ЗБРОЇ МАСОВОГО УРАЖЕННЯ.

ОСНОВНІ ЗАХОДИ ЗАХИСТУ

Захист від високоточної зброї і зброї масового ураження — це комплекс тактичних та спеціальних заходів,

які проводяться із метою максимального послаблення ураження військ цією зброєю, збереження

боєздатності І забезпечення успішного виконання ними бойових завдань.

Захист від високоточної зброї (ВТЗ) і зброї масового ураження (ЗМУ організовують командири всіх

ступенів у будь-яких видах бойової діяльності військ і незалежно від того, застосовується зброя масового

ураження чи ні. Заходи щодо захисту військ від ВТЗ і ЗМУ:

— розосередження військ, періодична зміна місць (районів) їхнього розташування;

— інженерне обладнання районів та позицій розміщення військ;

— підготовка шляхів до маневру;

— широке застосування захисних та маскувальних засобів і місцевості

— своєчасне попередження військ про безпосередню загрозу і початої застосування противником ВТЗ і

ЗМУ;

— протиепідеміологічні, санітарно-гігієнічні та спеціально-профілактичні заходи;

— виявлення наслідків застосування противником ВТЗ і ЗМУ;

— ліквідація наслідків застосування противником ВТЗ і ЗМУ.

Залежно від характеру дії військ і обстановки, а також від того, в який ланці організовують захист від ВТЗ і

ЗМУ, наведені заходи можна проводити повному обсязі або частково.

Усі заходи щодо захисту військ від ВТЗ і ЗМУ проводять при взаємодії сил і засобів різних видів Збройних

сил, родів військ та спеціальних військ. Ц взаємодія полягає в: узгодженні системи попередження; обміні

інформацією про застосування противником ЗМУ і ВТЗ, зон зараження, руйнувань, пожеж затоплень;

наданні допомоги при ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ; а також у проведенні

протиепідеміологічних, санітарне гігієнічних і спеціальних профілактичних заходів.

У главі були розглянуті організаційно-штатні структури частин підрозділів Збройних сил основних

іноземних держав, а також сили й засіб вогневого ураження, які є в Збройних силах цих держав. Знання

вище перерахованих питань дозволить офіцерам медичної служби Збройних сил Украіни правильно

організовувати медичне забезпечення військ в умовах використання в сучасному загальновійськовому бою

різних видів зброї (зброї масового ураження, високоточної зброї тощо).

Глава п'ята

ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ВІЙСЬКАМИ

Від знання основ управління командирами (начальниками) військами, в основному залежить своєчасність

прийняття рішення розпочати бій (операцію), організувати всі види забезпечення бойових дій, зокрема,

медичне забезпечення. Знання основ управління військами, методів роботи командирів і штабів дозволить

офіцерам медичної служби своєчасно готувати пропозиції щодо медичного забезпечення частин і

підрозділів в основних видах бою.

5.1. ЗМІСТ І ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ ВІЙСЬКАМИ

Управління військами — це цілеспрямована діяльність командирів, штабів та інших органів управління

щодо підтримання бойової готовності й боєздатності військ, підготовки їх до бою, управління ними під

час виконання поставлених завдань.

Від якості управління військами завжди залежав успіх бою. Уміле керування підрозділами й частинами

сприяло розгромлення противника з найменшими втратами і досягненню перемоги за короткий час.

Теорія й практика управління військами розвивалися та удосконалювалися водночас із зміною озброєння,

техніки, організації військ і способів ведення бойових дій.

До появи масових армій, коли бойові дії розгорталися на невеликих, переважно відкритих просторах,

управління військами здійснювалося безпосередньо командиром (начальником). При цьому вирішальну

роль відігравало візуальне спостереження за своїми військами і військами противника на полі бою.

Необхідні розпорядження (вказівки) командир (начальник) віддавав військам особисто або через ад'ютантів,

ординарців, зв'язкових, які пересувалися пішки або на конях. Засобами управління головним чином були

звукові сигнали і прапорці.

Із збільшенням чисельності армій, зростанням розмаху бойових дій та зміною умов їх ведення

розширюється коло та ускладнюється характер завдань, які виконують у процесі управління. Робота щодо

управління військами стала настільки різноманітною й складною, що виконати її в повному обсязі в терміни,

які диктуються темпом розвитку подій на полі бою, не під силу одній людині. Виникає необхідність

створення спеціального органу, який повинен допомагати командиру. Для виконання завдань, пов'язаних з

управлінням, спочатку впроваджують військову раду при головнокомандуючому,

пізніше — штаби

об'єднань, з'єднань і частин.

У сучасних умовах управління військами — складний процес, в якому беруть. участь командири, штаби,

начальники родів військ, спеціальних військ і служб.

Основним змістом управління є: організація і проведення заходів щодо тримання бойової готовності й

боєздатності військ; безперервне добування, Р. вивчення та узагальнення даних про обстановку;

прийняття рішення; очолення підлеглих із завданням; планування бою; організація і підтримання

безперервної взаємодії; організація всіх видів забезпечення бою; організація системи управління;

безпосереднє керування підготовкою підрозділів і частин й

(

бою; постійний контроль за виконанням

поставлених завдань; надання підлеглу необхідної допомоги.

Основою управління є рішення командира.

Управління військами повинно забезпечувати ефективне використання бойових можливостей частин

(підрозділів) і успішне виконання ними зав. дань у встановлені терміни і в будь-яких умовах обстановки.

Підвищилися вимоги до обгрунтування рішень, що приймаються, і до

планування бою. Значно зросла

потреба в науковому передбаченні розвиту обстановки і виявленні ініціативи. Різко загострилася боротьба

за випередження противника в діях. У керуванні військами підвищилася роль технічних засобів управління.

Змінилася технічна база управління. Сучасні засоби управління створюють умови для успішного виконання

офіцерами зростаючого обсягу робіт щодо керування військами. Разом із цим, збільшилася ймовірність не

тільки порушення зв'язку, але й виходу з ладу цілих даної системи управління з'єднання (частини), що

ускладнює підтримання її стійкості Високі темпи ведення бою будуть потребувати частішого переміщення

пунктів управління, змушувати керувати частинами (підрозділами) як під час руху так під час коротких

зупинок. Тому висувають високі вимоги до діяльності командирів і штабів по управління частинами й

підрозділами в бою.

Основними принципами управління частинами (підрозділами) є: єдиноначальність; особиста

відповідальність командирів (начальників) за прийняття рішення й результати виконання поставлених

завдань; централізація управління в поєднанні з ініціативою підлеглих; знання і глибокий аналіз обстановки

передбачення ходу подій; твердість і наполегливість у втіленні прийнятих рішень і планів у життя; висока

організованість, оперативність і творчість у роботі командира і штабу.

Єдиноначальність — найважливіший принцип управління військами Він означає, що тільки командир

наділений владою стосовно підлеглих.

Єдиноначальність полягає в тому, що командир особисто приймає рішення розпочати бій, віддає підлеглим

необхідні накази й розпорядженні організовує їхнє виконання. Із допомогою її досягають централізації та

єдності дій військ при виконанні поставлених завдань.

У тісному зв'язку з єдиноначальністю знаходиться принцип особисто відповідальності командирів

(начальників) за прийняття рішення й результат

виконання поставлених завдань.

Командири-єдиноначальники всіх рівнів несуть повну відповідальність за різні сторони життя й діяльності

підпорядкованих їм військ і хоч кожний командир при виконанні завдань щодо управління військами

спирається н колектив, у необхідній мірі використовує допомогу інших посадових осіб органів управління,

однак тільки він несе персональну відповідальність за доцільність прийнятого рішення розпочати бій,

правильність і обгрунтованість рішень, які приймаються під час бою, найбільш ефективне використання в

бою наявних сил і засобів та остаточні результати виконання військами поставлених бойових завдань.

Якщо командир приймає недоцільні рішення, підлеглі підрозділи й частини застосовує в бою невміло,

неефективно, а поставлені завдання виконує не повністю, з порушенням встановлених термінів або зовсім

не виконує, то він відповідає за законами воєнного часу.

Необхідність дотримання принципу централізації управління зумовлена тим, що сучасний

загальновійськовий бій, як і раніше, ведуть у відповідь до задуму старшого командира і для досягнення

загальної мети потрібні узгоджені зусилля всіх сил і засобів, що беруть участь у бою. Централізація

управління виявляється в тому, що старший команди ' всі дії підлеглих і приданих підрозділів та частин

єдиним планом, спрямовує їхні зусилля на швидке досягнення загальної мети бою. Вона особливо важлива

при вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням зброї масового ураження; з використанням військами

досягнутих при ньому результатів; необхідністю знищення, насамперед засобів ядерного, хімічного

ураження, систем високоточної зброї противника; з діями військ у зонах зараження, в районах руйнувань,

пожеж і затоплень.

Централізація не зменшує, а передбачає широку ініціативу підлеглих У сучасних умовах, коли обстановка