Корнієнко О.Г, Слободянюк О.В. та ін. Загальна тактика

Подождите немного. Документ загружается.

напрямках — у нанесенні ракетних ударів і веденні вогню засобами кораблів і береговими ракетно-

артилерійськими засобами флоту.

Вогневе ураження противника організовують і здійснюють при всіх видах бою на глибину бойового

завдання з'єднання, частини з метою ураження засобів ядерного і хімічного нападу противника, основного

угрупування його військ, резервів, захоплення та утримання вогневої переваги над ним, порушення системи

управління, протиповітряної оборони, роботи тилу і створення умов для успішного виконання бойових

завдань механізованими і танковими з'єднаннями та частинами.

Удар військ як складова частина загальновійськового бою — це поєднання вогню й руху механізованих і

танкових підрозділів та частин з метою завершення розгромлення противника, його резервів і виконання

поставленого завдання. Використовуючи результати вогневого ураження і вогонь своїх вогневих засобів,

механізовані й танкові частини (підрозділи) ударами з фронту і флангів розчленовують елементи бойового

порядку угрупування противника як по фронту, так і по глибині, рішуче просуваються в райони

розташування артилерії, ракетних частин і резервів для їхнього остаточного розгромлення й досягнення

мети бою.

Високі маневрові можливості частин і підрозділів, наявність проміжків і відкритих флангів у бойових

порядках противника створюють сприятливі умови для здійснення маневру.

Маневр — організоване пересування частин і підрозділів у ході бою на новий напрямок (рубіж, у район) із

метою займання вигідного положення стосовно противника та створення необхідного угрупування сил і

засобів для виконання поставлених чи виникаючих під час бою завдань; перенесення вогню, зусиль авіації,

ударів ракетних військ для масованого впливу на найважливіші об'єкти противника; переміщення (передачі)

матеріальних засобів для повного тилового і технічного забезпечення угрупувань військ (сил), які діють на

головному напрямку.

2.2. ВИДИ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО БОЮ

У сучасному загальновійськовому бою може бути використана як звичайна, так і ядерна зброя.

Ядерна зброя є потужним засобом ураження противника. Вона дозволяє в короткі терміни знищити

угрупування противника, зруйнувати військові, промислові та інші важливі об'єкти, створювати райони

масових руйнувань та радіоактивного зараження, а також суттєво впливати на моральний та психологічний

стан військ. До ядерної зброї належать ядерні боєприпаси та засоби їхньої доставки, її різновидом є

нейтронна зброя.

До звичайної зброї відносять: усі вогневі та ударні засоби, що застосовують артилерійські, авіаційні, зенітні,

стрілецькі та інженерні боєприпаси і ракети, а також запалювальні боєприпаси і вогнесуміші. її можна

використовувати самостійно або в поєднанні з ядерною зброєю. Найефективнішим видом звичайної зброї є

високоточна зброя.

Загальновійськовий бій є частиною операції (битви) і лише деколи його проводять для досягнення певної

мети поза нею. Він продовжує залишатися одним із найважливіших шляхів досягнення оперативних і

стратегічних успіхів. Впровадження в життя планів оперативного мистецтва і стратегії, здебільшого,

розпочинається, здійснюється та закінчується боєм загальновійськових з'єднань, частин і підрозділів.

Для здобуття перемоги над ворогом частини і підрозділи застосовують різні тактичні прийоми, способи дій

та їхнє можливе поєднання. Однак, не дивлячись на різноманітність бойових дій, їх класифікують за видами,

враховуючи найсуттєвіші ознаки. Такими ознаками є: мета бою, способи її досягнення й характер дій військ

протидіючих сторін. Залежно від цього, в тактиці розрізняють два види бою: наступ та оборону. Різновидом

наступального бою є зустрічний бій.

Наступ — один з видів бою. Тільки рішучий наступ, який проводиться у високому темпі й на велику

глибину, забезпечує остаточне розгромлення противника. Стрімкий наступ дозволяє зірвати задум ворога і

якомога повніше використати результати своїх вогневих ударів. Його мета — остаточне розгромлення

противника за короткий час і захоплення важливих районів (рубежів, об'єктів) місцевості. Вона досягається

знищенням засобів ядерного і хімічного нападу противника, його основних угрупувань, ударами ракетних

військ, авіації, вогнем артилерії, а також стрімким просуванням на велику глибину танкових та

механізованих підрозділів, частин і з'єднань у взаємодії з авіацією і повітряними десантами, сміливим

виходом їх на фланги і в тил противнику, оточенням, розчленуванням і розгромленням його по частинах.

Залежно від обстановки і поставлених завдань, наступ можна вести на противника, який обороняється,

наступає або відходить. Наступ на противника, що обороняється, — основний різновид наступального бою.

При цьому відбувається вогневе ураження противника, застосування повітряних десантів, перехід у наступ

із положення безпосереднього зіткнення з противником або висування з глибини, прорив оборонних

позицій, розвиток успіху в глибину або в сторони флангів, оточення противника, розчленування його

бойового порядку та знищення противника по частинах.

Наступ на противника, що наступає, ведуть шляхом зустрічного бою. Зустрічний бій виникає, коли обидві

сторони намагаються розв'язати поставлені завдання наступом. Він характеризується своєрідними

способами ураження противника й завершенням його розгромлення атакою танкових і механізованих

підрозділів (частин) у взаємодії з повітряними десантами.

Наступ на противника, який відходить, ведуть шляхом його переслідування, поєднуючи розгромлення

частини сил підрозділів прикриття противника із стрімкими діями головних сил по шляхах, паралельних

його відходу.

Оборона є видом бою, мета якого — зірвати або відбити наступ (удар) переважаючих сил противника та

завдати йому значних втрат, утримати важливі райони (рубежі, об'єкти) і цим створити сприятливі умови

для переходу в рішучий наступ. Це досягається звичайними засобами ураження, широким маневром вогню,

силами і засобами, проведенням контратак у поєднанні із стійким утриманням основних районів (рубежів).

До оборони війська можуть переходити вимушено чи навмисно, її застосовують у тих випадках, коли наступ

вести неможливо або недоцільно, а також, коли необхідно шляхом економії сил і засобів на одних

напрямках створити умови для наступу на інших, більш важливих напрямках. Оборону готують (можна

готувати) завчасно, або організовують під час бою, при відсутності безпосереднього зіткнення з

противником або в умовах зіткнення з ним.

Види загальновійськового бою тісно пов'язані між собою. У ході бойових дій війська, залежно від

обстановки, співвідношення сил, поставлених завдань, можуть переходити від одного виду бою до іншого.

У загальновійськовому бою полк, в залежності від обстановки, діє в похідному, передбойовому або

бойовому порядку.

Похідний порядок — це розміщення частин і підрозділів для пересування в колонах. Він повинен

забезпечувати високу швидкість руху та швидке розгортання в передбойовому та бойовому порядках;

найменшу вразливість від зброї масового ураження, високоточної зброї та ударів авіації противника:

підтримання стійкого управління військами. Похідний порядок застосовується: при пересуванні військ своїм

ходом, успішному розвитку наступу й відсутності опору противника, при переслідуванні, здійсненні

маневру, а також при пересуванні других ешелонів і резервів.

Передбойовий порядок — це розміщення частин і підрозділів у колонах, розташованих по фронту і в

глибину з метою скорочення часу на розгортання в бойовому порядку і зменшення вразливості військ від

зброї масового ураження противника, вогню його артилерії та ударів авіації. Він повинен

забезпечувати швидке розгортання військ у бойовому порядку, високі темпи просування, а також швидке

подолання перешкод, зон зараження, районів руйнувань, пожеж і затоплень.

Бойовий порядок — це розміщення частин і підрозділів для ведення бою. Він повинен відповідати завданню

та задуму бою й забезпечувати успішне ведення бою із застосуванням як ядерної, так і звичайної зброї;

найбільш повне використання бойових можливостей частин і підрозділів; своєчасне зосередження зусиль на

вибраному напрямку (районі); рішуче ураження противника на всю глибину бойового завдання й відбивання

його ударів із повітря; швидке використання результатів вогневого ураження противника і вигідних умов

місцевості; стійкість і активність в обороні; нарощування сили удару в ході бою та здійснення маневру;

найменшу вразливість військ від ударів усіх видів зброї; підтримання безперервної взаємодії та зручності

управління військами.

2.3 ХАРАКТЕРНІ РИСИ ТА ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО БОЮ

Кожний вид бою має свої характерні риси. Однак, кожному з них притаманні загальні риси, які

характеризують сучасний бій. Це рішучість, висока маневреність, напруженість і короткочасність,

швидкі й різкі зміни обстановки, різноманітність способів його ведення, розгортання бойових дій на землі й

у повітрі, на широкому фронті, на великій глибині та ведення їх у високому темпі. Дані риси відзначаються

застосуванням у бою якісно нових засобів боротьби, особливо зброї масового ураження і ракет різного

призначення, великої кількості танків, інших броньованих машин, артилерії, авіації, повітряних десантів,

аеромобільних частин і підрозділів, нових засобів протиповітряної оборони і радіоелектронної боротьби;

більш досконалих способів ведення бою й операції.

Рішучість бойових дій проявляється у визначенні мети бою та способів п досягнення, в активних

самовідданих діях військ, в їх прагненні до кінця виконати бойове завдання в будь-якій обстановці, діючи з

граничною наполегливістю і впертістю. ,

Висока маневреність сучасного бою є результатом застосування потужних засобів ураження, збільшення

рухливості загальновійськових частин і підрозділів, завдяки їхній повній моторизації та високому ступеню

механізації, а також результатом відсутності суцільного фронту в обороні та наступі.

Сучасні засоби ураження дозволяють за короткий час завдавати противнику великих втрат, а висока

рухливість загальновійськових частин і з єднань дає можливість швидко використовувати результати

вогневих ударів, Із ходу атакувати противника і стрімко просуватися в глибину, широко маневруючи силами

й засобами.

Застосування повітряного простору, широкий маневр повітрям для швидкого перенесення бойових дій у

глибину та нанесення ударів із тилу — характерні риси сучасного бою, які визначають перспективи його

розвитку.

У минулому маневр військами обмежувався їхнім переміщенням із метою зайняти вигідну позицію стосовно

противника і нанести удари. Тепер його використовують для своєчасного застосування військами

результатів вогневих ударів; швидкого перенесення зусиль у глибину або на новий напрямок; подолання зон

радіоактивного зараження, завалів, районів руйнувань пожеж і затоплень; виведення військ із-під ударів

противника, заміни частин і підрозділів, які зазнали найбільших втрат або втратили боєздатність.

Високоманевровий характер сучасного бою означає, що затяжні, методичні, розмірені дії військ не тільки не

відповідають можливостям сучасно зброї і техніки, але й утруднюють їхнє ефективне використання.

Сьогодні перевагу в бойовій діяльності військ віддають пересуванням, маршам, діям і; ходу, тобто

високодинамічним, рухливим формам бою.

Маневр у бою здійснюють вогнем, силами й засобами. Значно зросла роль маневру повітрям, у зв'язку з

розвитком армійської авіації.

Напруженість бойових дій зумовлена прагненням і можливостями протидіючих сторін вести рішучі

активні бойові дії; використанням у бою великої кількості складних систем зброї великої руйнівної сили;

масовими втратами людей, озброєння, техніки і матеріальних засобів; великим психологічним впливом на

людей наслідків застосування якісно нової зброї, а такої цілеспрямованою діяльністю протидіючих сторін із

метою зломлення волі противника до подальшого опору; безперервним веденням бойових дій вдень і вночі

на різних напрямках.

Короткочасність сучасного бою визначається потужністю засобів ураження, які використовуються, їхньою

швидкою дією, здатністю військ за короткий термін завдати рішучої поразки противнику, стрімко з ходу

атакувати й завершувати його розгромлення слідом за вогневими ударами, у високому темпі нарощувати

успіх у глибину.

Швидкі й різкі зміни обстановки — нова характерна риса сучасного загальновійськового бою. Вона

означає, що бойові дії будуть розгортатися динамічно, з різким переходом від одного виду бою до іншого, із

зміною обстановки під час бою не тільки по годинах, але й по хвилинах.

Швидкість зміни обстановки визначається часом, протягом якої відбуваються істотні (суттєві) зміни

положення, стану і характеру дій військ протидіючих сторін. Вона залежить від здатності засобів ураження

подави ти або знищити визначені об'єкти противника за мінімальний час і від швші кості пересування

військ.

Різкі зміни обстановки зумовлені якісними змінами складу угрупувань своїх військ і військ противника,

співвідношенням сил і засобів, радіаційною ті хімічною обстановкою, швидким підходом резервів,

висадкою десантів, потужними раптовими ударами бойових вертольотів і, як наслідок, різкою зміною

способів дій, переходів від одного виду бою до іншого.

Великий вплив на швидкі й різкі зміни обстановки має нерівномірність розвитку бойових дій по фронту і в

глибині. Лінії зіткнення сторін у традиційному розумінні, коли бойові дії велися від рубежу до рубежу при

наявності ліктьового зв'язку із сусідами, зараз не буде. На одних напрямках підрозділ і частини,

використовуючи результати вогневих ударів та активні дії повітряних десантів, будуть стрімко просуватися

в глибину; на інших — вести впертий бій з противником, який чинить опір, на третіх — сповільнювати або

тимчасово припиняти його з метою ліквідації наслідків ядерного нападу противника чи перейдуть до

оборони для відбивання його удару.

Намагання обох сторін застосовувати незайняті військами проміжки і створені вогневими ударами проходи

в бойовому шикуванні для швидкого просування вперед призведе до глибоких взаємних вклинень військ. У

цих умовах бойові дії часто набувають осередкового характеру. Підрозділи і частини нерідко будуть

змушені вести бій, маючи на відкритих флангах і в тилу війська противника, які здатні до активних дій.

Нерівномірність розвитку та осередковий характер бойових дій підвищують значення самостійності частин і

підрозділів, які діють на окремих напрямках, ініціативи командирів усіх ступенів, забезпечення проміжків,

флангів і тилу своїх військ. Разом із тим, ці умови вимагають сміливих дій військ, стрімких проривів у

глибину, широкого використання охоплень і обходів із метою нанесення ударів у фланг і тил противнику.

Усе це викликає необхідність готувати війська до виконання бойових завдань в умовах надзвичайно

швидких і різких змін обстановки, а командирів і штаби — у граничне короткі терміни грамотно реагувати

на її зміни, проявляти рішучість, ініціативу, творчість і самостійність.

Різноманітність способів ведення загальновійськового бою також є його новою рисою. Під способами

ведення бою, як відомо, розуміють порядок застосування сил і засобів для виконання поставлених бойових

завдань. Способи ведення бою, як свідчить історичний досвід, безперервно змінюються й удосконалюються

одночасно з розвитком матеріальної бази. Вони залежать також від завдань, поставлених військам, умов

виконання, бойових можливостей частин і з'єднань, складу та характеру дій противника й особливостей

місцевості.

У минулих війнах спостерігалася відносна постійність способів ведення бою з'єднаннями і частинами. Вони

могли годинами і навіть днями проривати оборону противника, або форсувати водну перешкоду.

Застосування в сучасному бою різноманітних засобів ураження, висока динамічність і короткочасність

бойових дій, швидкі й різкі зміни обстановки, швидка зміна видів бою викликають необхідність

використання різних способів його ведення. У таких умовах підрозділи та частини повинні бути готовими

протягом доби вести активні наступальні дії: проривати оборону, форсувати водні перешкоди, громити

противника в зустрічному бою, переслідувати його; оборонятися, а інколи здійснювати маневр із метою

виходу з бою й відходу.

Кожному виду бою і його різновидам притаманні свої способи ведення бойових дій, свої тактичні прийоми,

які також будуть змінюватися залежно від конкретних умов обстановки. Тому для перемоги над ворогом у

сучасних умовах потрібно оволодіти мистецтвом застосування різних тактичних прийомів, настирливо

вишукувати, розробляти та оволодівати новими, ефективнішими способами.

Розгортання бойових дій на землі й у повітрі, на широкому фронті, на велику глибину та їхнє ведення у

високому темпі стали можливими завдяки різкому збільшенню бойових можливостей, далекобійності та

ефективності засобів ураження.

Зростання бойових можливостей сучасних підрозділів, частин і з'єднань, зміна характеру оборони та

способів наступу, необхідність розосередження військ призвели до збільшення просторових кордонів і

темпу ведення сучасного бою.

Наприклад, якщо в період Другої світової війни стрілецька дивізія Червоної Армії наступала на фронті І -2

км і обороняла смугу 8-10 км по фронту та 6-8 км у глибину, то сучасна дивізія на основі досвіду навчань

військ НАТО може наступати в смузі 10-20 км і обороняти смугу 20-40 км по фронту та понад 20 км у

глибину. Темп наступу стрілецької дивізії Червоної Армії в операціях 1944-1945 рр. не перевищував 12-18

км за добу. Піхотні дивізії інших держав в минулій війні наступали майже вдвічі повільніше. Тепер дивізія

військ НАТО здатна наступати з темпом від 20 до 40 км за добу і більше.

У минулій війні противника можна було подавити вогневими засобами дивізії на глибину; першої позиції

(2-3 км). Сьогодні тактичними ракетами й артилерією можливо знищити об'єкти противника на значно

більшій глибині. Бойові вертольоти, тактичні повітряні десанти і передові загони здатні діяти в усій

тактичній глибині оборони противника та за її межами. Бойові дії в усіх видах бою, будуть охоплювати

одночасно практично всю глибину бойових порядків з'єднань, включаючи другі ешелони й резерви, а не

тільки лінію зіткнення сторін і найближчу глибину, як це було раніше.

Із впровадженням досконаліших засобів збройної боротьби, а також із насиченням повітряного простору над

полем бою різними засобами розвідки цілеспрямування і вогневого ураження тенденція подальшого

збільшення просторового розмаху бою отримає ще більший розвиток.

Як бачимо, характер сучасного загальновійськового бою докорінне змінився. Бій став складнішим за

змістом, складом і можливостями сил та засобів, які беруть у ньому участь: наземно-повітряним,

маневровим, динамічним і дуже напруженим. Широкий маневр, нанесення одночасних ударів з фронту,

флангів, тилу, з повітря стає характерним способом ведення бою не тільки з'єднаннями і частинами, але й

батальйонами. Основу загальновійськового бою як зазначено в іноземній пресі, становить дальній вогневий

бій із використанням високоточної зброї, застосування якої раніше за противника може виріши ти його

долю.

Змінився характер ближнього бою: це, насамперед, бій на граничнії-

дальностях озброєння танків і

протитанкових засобів, який завершується ударами у фланг і тил танкових та механізованих підрозділів.

Іншим став зміст загальновійськового бою: основними його елемента ми є не лише вогневе ураження і

маневр, а й радіоелектронне придушення систем управління військами та зброєю противника. Аналіз

характерних рис сучасного загальновійськового бою показує, що для його ведення необхідні висок!

тактична, військово-технічна, моральна і психологічна підготовка військ, бойовий досвід, дисципліна і

фізична підготовленість особового складу.

Сучасний загальновійськовий бій вимагає від усього офіцерського складу глибоких військово-теоретичних

знань, широкого загальнонаукового світогляду, творчості та ініціативи, мистецтва оперативно-тактичного

передбачення, здатності прогнозувати можливий хід бойових дій, розробляти та оволодівати новими,

ефективнішими способами ведення бою.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО БОЮ

Перемога та поразка в кожному конкретному бою залежать від багатьох факторів як об'єктивного, так і

суб'єктивного характеру.

У бою завжди беруть участь дві сторони, кожна з яких намагається розгромити противника й зберегти свої

сили. Але при цьому сили і засоби сторін, їхнє озброєння і чисельність, морально-бойові якості військ,

мистецтво командування бувають зовсім різними. Бойова обстановка на війні ніколи не повторюється і

щоразу вимагає особливого підходу до її вирішення.

Успіх бою багато в чому залежить від військ, що беруть у ньому участь, їхнього морального духу, досвіду та

озброєння. Однак наявність достатньої кількості боєздатних військ і матеріальних засобів ще не означає, що

перемога прийде сама по собі.

Бій як організовану збройну боротьбу ретельно планують, всебічно готують і ведуть відповідно до задуму,

спрямованого на досягнення чітко визначеної мети. Дії військ у бою підпорядковані волі командира —

єдиноначальника, який, використовуючи свої військові знання та досвід, знання і досвід підлеглих, всебічно

аналізуючи обстановку і передбачаючи можливі її зміни, організовує бій, узгоджує дії військ і різних засобів

боротьби, проявляє творчість у здобутті перемоги над противником.

Однак, наскільки б не були різноманітними фактори, що зумовлюють перемогу в кожному конкретному

бою, існують і деякі загальні принципи військового мистецтва, дотримання яких є важливою умовою

здобуття перемоги.

Принципи загальновійськового бою — це основні керівні положення щодо організації й ведення бою.

Вони знаходять своє відображення в статутах, керівництвах та інших офіційних порадниках. Знання

принципів ведення бою допомогає командирам і штабам в їхній практичній діяльності, сприяє виявленню

розумної ініціативи І творчості в процесі управління військами.

Основними принципами сучасного загальновійськового бою є: постійна висока бойова готовність з

'єднань, частин і підрозділів; висока активність, Рішучість та безперервність ведення бою; раптовість

дій; узгоджене, сумісне застосування родів військ і спеціальних військ у бою та підтримання безперервної

взаємодії між ними; рішуче зосередження основних зусиль військ на головному напрямку в потрібний час;

маневр підрозділами і частинами, ударами і вогнем; всебічне урахування і повне використання морального

та психологічного факторів ля виконання поставленого завдання; всебічне забезпечення бою; підтримання і

своєчасне відновлення боєздатності військ; тверде і безперервне управління військами. наполегливість у

досягненні мети, виконанні прийнятих рішень та поставлених задач.

Постійна висока бойова готовність з'єднань, частин і підрозділів.

Цей принцип вказує на пряму залежність успішного виконання бойових завдань від постійної високої

бойової готовності з'єднань, частин і підрозділів як у мирний час, так і під час воєнних дій, незалежно від

їхнього місця в бойовому (похідному) порядку та характеру завдань, які вони виконують.

Висока бойова готовність залежить, насамперед, від якості польового, морського і повітряного досвіду

особового складу, ступеня оволодіння зброєю і бойовою технікою, дисципліни й організованості військ і сил

флоту, мистецтва управління ними.

Постійної високої бойової готовності з'єднань, частин і підрозділів досягають правильним розумінням

командирами і штабами своїх завдань; передбаченням можливих змін в обстановці й своєчасним

проведенням необхідних заходів для планування та підготовки наступних дій; укомплектованістю і

забезпеченістю військ усім необхідним для ведення бою; високим бойовим досвідом командирів, штабів і

військ; постійною готовністю зброї і бойової техніки до застосування, а особового складу — до виконання

поставлених перед ними завдань; розміщенням з'єднань, частин і підрозділів із врахуванням їхнього

призначення та мобілізаційної готовності; безперервним веденням розвідки, чіткою організацією і пильним

несенням бойового чергування й бойової служби; своєчасним і організованим приведенням військ у вищі

ступені бойової готовності: організацією і підтриманням чіткого та безперервного управління військами.

Висока активність, рішучість та безперервність ведення бою. Для здобуття перемоги в бою з'єднання,

частини та підрозділи повинні діяти відважно, сміливо, ініціативно, з наполегливістю та завзятістю, вдень та

вночі, в будь-яку погоду, швидко відновлювати боєздатність, випереджати противника в діях, зривати його

плани, оволодівати ініціативою та міцно утримувати її.

Досвід минулих війн показує, що при інших рівних умовах успіху в бою досягає лише той, хто діє більш

активно та рішуче, наполегливіше бореться за ініціативу, нав'язує свою волю противнику. Можна мати

добре підготовлені, оснащені й у достатній кількості війська, талановито спланувати бій, але не досягати

успіху, якщо не проявити належної наполегливості та енергії.

Високої активності та рішучість військ досягають постійним впливом на противника за будь-якої

обстановки, своєчасним використанням вигідних умов обстановки та своїх бойових можливостей

(потужності своєї зброї, рухомості підрозділів) узгодженим застосуванням родів військ і спеціальнім військ

у бою та підтриманням безперервного зв'язку між ними. Перемогу в сучасному загальновійськовому бою

можна здобути лише спільними зусиллями всіх сил і засобів, які беруть у ньому участь.

Для цього потрібні організація й підтримання безперервної взаємодії між усіма частинами і підрозділами,

які беруть участь у бою.

Суть взаємодії полягає в узгоджених діях частин (підрозділів) усіх родів військ і спеціальних військ між

собою, а також з ударами засобів вогневого ураження з метою успішного виконання механізованими і

танковими частинами (підрозділами) бойових завдань. Взаємодія підтримується безперервне протягом

усього бою, а при порушенні негайно відновлюється.

Безперервності взаємодії досягають: правильним розумінням командирами і штабами мети бою, бойових

завдань і способів їх виконання; постійним знанням обстановки; систематичною взаємною інформацією

командирів і штабів взаємодіючих частин (підрозділів); широкою ініціативою командирів і штабів у

відновленні порушеної взаємодії; наявністю в розпорядженні командира сил і засобів, які забезпечують

вплив на хід бою й швидке відновлення взаємодії; наявністю постійно діючих зв'язків.

Раптовість дій здавна є одним із найважливіших принципів військового мистецтва. У сучасних умовах вона

також має велике значення. Раптовість дозволяє застати противника зненацька, викликати в його бойових

порядках паніку, паралізувати волю до опору, різко знизити боєздатність, дезорганізувати управління

військами й створити сприятливі умови для здобутгя перемоги навіть над переважаючими силами

противника при найменших втратах своїх військ.

Досягненню раптовості сприяє ведення бою вночі. Однак, як свідчить досвід сучасних локальних війн

(наприклад, дії багатонаціональних сил проти Іраку в операції "Буря в пустелі"), бойові дії вночі вимагають

спеціального досвіду підрозділів і частин, всебічної підготовки бою, ретельної організації взаємодії, вмілого

використання засобів освітлення і приладів нічного бачення.

Раптовість не є якоюсь одноразовою дією, яка здійснюється, наприклад, при підготовці чи на початку бою.

Вона повинна лежати в основі всієї бойової діяльності військ. Раптовість, якої досягли на початку бою,

через деякий час може себе вичерпати, її вплив обмежується часом, необхідним противнику для ліквідації

нерівних умов, викликаних не очікуваними діями протилежної сторони. Тому під час бою потрібно

прагнути як до максимального використання вже досягнутої раптовості, так і до досягнення нової

раптовості дій усіх військових ланок.

Прагнучи досягти раптовості, необхідно вжити всіх заходів для того, щоб не допустити її з боку противника.

Цього досягають активним і безперервним веденням розвідки, передбаченням намірів і можливих дій

противника, високою пильністю всього особового складу, постійною бойовою готовністю військ до швидкої

протидії противнику, зриву і відбиття його раптових дій.

Рішуче зосередження основних зусиль військ на головному напрямку і в потрібний час уперше застосував

фіванський полководець Епамінонд у битві при Левкрах у 371 р. до н. е. Маючи 6,5 тис. чоловік проти 11

тис. найкращих воїнів того часу (спартанців) Епамінонд відмовився від традиційного рівномірного

розподілу сил по всьому фронту. Він створив на лівому атакуючому крилі колону з 50 шеренг, а центр і

праве крило вишикував у 8 шеренг. Спартанці вишикували свою армію рівномірно. Маючи переважаючі

сили на лівому крилі, фіванці стрімким ударом прорвали лінію спартанців, а потім, рухаючись в обидві

сторони, обійшли роз'єднані частини спартанців і здобули перемогу.

Таким чином, суть цього принципу полягає в тому, що для здобуття перемоги над противником необхідно

зосередити основні зусилля на найважливішому напрямку чи ділянці й у потрібний час, а на другорядних

напрям-ках і ділянках достатньо обмежитися мінімальними силами, йдучи на виправданий ризик. Прагнення

скрізь бути однаково сильним призводить до рівномірного розподілу сил і засобів по фронту, а, отже, до

їхнього розпилення і в підсумку — до поразки. Сильним потрібно бути там, де це необхідно і вигідно, де

можливо досягти найбільшого успіху і завдати остаточної поразки противнику.

Принцип масування сил і засобів на вирішальному напрямку майстерно використовувався всіма

видатними полководцями. Він був відкритий давно, тому форми і способи його здійснення, залежно, від

історичних умов. змінювалися. В Епамінонда предметом масування була виключно піхота, в Олександра

Македонського — насамперед кіннота в поєднанні з піхотою. Ь появою вогнепальної зброї на

найважливішому напрямку почали зосереджувати вогневі засоби і живу силу. У двох світових війнах

зосередження зусиль досягалося створенням на відносно обмеженому просторі великих угрупувань піхоти,

танків, артилерії різних видів та інших засобів боротьби в поєднанні з масованим застосуванням авіації на

головному напрямку.

Так, у період Другої світової війни командування Червоної Армії успішно застосовувало принцип

масування як у стратегічному і оперативному, так і в тактичному масштабах, наприклад, 16-й гвардійський

корпус 16-ї армії Брянського фронту у Волховській операції (червень 1943 р.), маючи смугу наступу 22 км,

основні зусилля зосередив на ділянці 7 км, де діяло 27 батальйонів із 36 (75 %), 1087 гармат і мінометів із

176 (92 %), 156 танків і самохідно-артилерійських установок із 172 (93 %). Це дозволило на головному

напрямку досягти переваги над противником: у піхоті — в 4 рази, в артилерії — в 10 разів, у танках — у 17

разів. Таких прикладів рішучого масування сил і засобів можна навести багато.

Завчасне зосередження великої кількості військ на відносно вузьких ділянках фронту, як це було в минулих

війнах, у війні із застосуванням зброї масового ураження буде мати тяжкі наслідки. Тому основна мета ма-

сування — створити перевагу над противником на визначеному напрямку в погрібний час. Сучасними

засобами боротьби вона досягається по-новому: зосередженням вогню усіх видів або нанесенням масованих

ударів. Цими діями можна миттєво змінити співвідношення сил і засобів на вибраному напрямку або

ділянці.

Окрім цього, велика далекобійність керованих ракет, зокрема авіаційних, артилерії, інших засобів ураження,

дає можливість наносити потужні вогневі удари при розміщенні цих засобів далеко в глибині, а повна

моторизація військ, широке застосування повітряних десантів забезпечують швидкі зосередження зусиль

навіть при великій їх розосередженості. Відповідно, принцип масування зберігає своє значення, але

зосереджуються зусилля на головному напрямку в сучасному бою за допомогою інших засобів і способів.

Реалізації цього принципу досягають: умілим розподілом сил і засобів за завданнями, напрямками,

районами й об'єктами ударів; використанням н£ головному напрямку (в районі) більшої частини сил і

засобів, найбільш бос здатних частин і підрозділів, найбільш потужних та ефективних засобів ураження;

масованим застосуванням зброї масового ураження, а також інших засобів ураження; сміливим маневром

силами, засобами та вогнем під час бою.

Керуючись цим принципом, потрібно враховувати, що в сучасному бою існує постійна загроза

використання противником зброї масового ураження. Це викликає необхідність розосереджувати війська і

проводити заходи, які спрямовані на зменшення втрат при нанесенні противником ударів зброєю масового

ураження.

Розосереджене розміщення військ стало їхнім звичним станом не лише в зоні бойових дій, але й далеко за її

межами. Розташовуватися на місцевості, аналогічно як і пересуватися великими компактними масами

незалежно від віддаленості противника, зараз неможливо не тільки в ядерній війні, але й у війні із

застосуванням лише звичайних засобів ураження, тому що різко зросли їхні далекобійність і точність.

Командири (начальники), які використовують в бою принцип масування, повинні враховувати його

сучасний зміст: щоб максимально зменшити втрати від ядерних і вогневих ударів, підрозділи, частини,

з'єднання розосереджуються по фронту і в глибину. Межі можливого розосередження залежать від

поставленого завдання, віддаленості своїх військ від противника, захисних властивостей місцевості й

можливостей засобів управління. Вони повинні забезпечувати своєчасне зосередження зусиль і швидке

розосередження сил і засобів по фронту і в глибину після виконання бойового завдання.

Маневр частинами і підрозділами, ударами і вогнем. У сучасних умовах маневр силами й засобами став

одним із найважливіших елементів бою. Практичне застосування цього принципу дозволяє захоплювати й

утримувати ініціативу в діях, зривати задуми противника, створювати та утримувати перевагу над ним на

головних напрямках, успішно вести бій в обстановці, що змінилася, досягати мети бою в найкоротші строки

і з найменшими втратами, знищувати частинами переважаючі сили противника.

Маневр підрозділами і частинами проводять із метою охоплення чи обходу противника, нанесення рішучих і

раптових ударів по його флангах і тилу з різних напрямків, а також виведення своїх військ із-під ударів

противника.

Основою маневру повинно бути своєчасне і найбільш повне використання результатів ударів і вогневого

ураження противника.

Видами маневру частинами і підрозділами є охоплення, обхід, їхнє поєднання і відхід.

Охоплення — маневр, який проводять із метою розташування з'єднань (частин, підрозділів) на території

противника та удару у фланг його угрупування. Його здійснює в бойових або передбойових порядках

частина сил чи головні сили у взаємодії з військами, які діють із фронту, авіацією та аеромобільними

частинами і підрозділами. Новим різновидом охоплення є вертикальне охоплення, яке проводять у

загальновійськовому бою повітряні десанти та армійська авіація в тактичній взаємодії з підрозділами і

частинами, що наступають із фронту або виконують обхід.

Обхід — маневр, який проводять із метою глибокого проникнення військ на територію противника і

нанесення удару по ньому з тилу. Його Здійснюють при наявності відкритого флангу або проміжків у

бойових порядках противника у взаємодії з військами, які діють із фронту. Обхід застосовують для оточення

і знищення угрупувань противника, порушення управління військами, захоплення важливих об'єктів

(рубежів) на шляхах його відходу. Для здійснення обходу створюють сильніші, ніж для охоплення,

угрупування військ, які здатні самостійно виконувати завдання щодо розгромлення противника без

підтримки військ, що ведуть наступ із фронту.

Відхід — маневр, який застосовують у тих випадках, коли лише шляхом тимчасової втрати частини

території можна змінити несприятливу обстановку, що склалася, вивести свої війська з-під удару

противника, виграти час і зайняти вигідніші рубежі. Його можна проводити тільки з дозволу старшого

начальника.

Маневр ударами і вогнем полягає в зосередженні ударів і вогню на найважливіших угрупуваннях, об'єктах і

цілях противника; в розподілі ударів і вогню для одночасного чи послідовного ураження (знищення)

декількох угрупувань, об'єктів, цілей; у перенаціленні ударів і вогню на нові об'єкти й цілі.

Маневр частинами і підрозділами повинен бути простим за задумом і виконуватися швидко, приховано і

раптово для противника. Його швидкість досягається насамперед стрімким просуванням, подоланням із

ходу різних перешкод, використанням вертольотів і транспортних літаків для перекидання військ, бойової

техніки, озброєння, боєприпасів та інших матеріальних засобів, а також організацією його в короткі строки.

Всебічне врахування і повис застосування морального та психологічної о факторів для виконання

поставленого завдання. Ці фактори значно впливають на всі сторони діяльності особового складу військ,

рішення командирів, хід і результат виконання з'єднаннями, частинами, підрозділами бойового завдання.

У сучасному бою особовому складу доведеться втримувати великі психологічні та фізичні навантаження.

Тому морально-психологічну підготовку під час занять і навчань необхідно спрямувати на розвиток у воїнів

твердої волі, стійкості психіки, витримки, наполегливості та активності.

Обслуговування зброї і бойової техніки вимагає сьогодні вмілих і злагоджених колективних дій та

взаємозаміни. Тому морально-психологічна підготовка у військах спрямована на створення в екіпажах,

підрозділах і частинах військових колективів, де панували б дружба, взаємоповага, взаємовиручка, військова

дисципліна та старанність.

Всебічне забезпечення бою. Суть цього принципу полягає в організації та проведенні заходів, спрямованих

на підтримання високої бойової готовності військ, збереження їхньої боєздатності та створення сприятливих

умов для успішного і своєчасного виконання поставлених завдань.

Всебічне забезпечення бою проводять безперервно, як при підготовці так і під час його ведення. Його

організовують на основі рішення командира і здійснюють усі роди військ, а найскладніші заходи, які

потребують спеціальної підготовки особового складу й застосування спеціальної техніки, проводять частини

і підрозділи спеціальних військ і тилу.

Всебічне забезпечення бою підрозділів і частин складається з бойового технічного, тилового і медичного

забезпечення.

Бойове забезпечення полягає в організації та проведенні заходів, спрямованих на недопущення раптового

нападу противника, зменшення ефективності його ударів, створення своїм військам сприятливих умов для

організованого і своєчасного вступу в бій та успішного його ведення.

Видами бойового забезпечення є: розвідка, захист від зброї масового ураження, маскування, інженерне

забезпечення, хімічне забезпечення та охорона. Основними організаторами бойового забезпечення є

командир, начальник штабу й відповідні начальники родів військ і служб з'єднання (частини).

Технічне забезпечення полягає в організації і проведені заходів, спрямованих на утримання (зберігання)

бойової й іншої техніки, боєприпасів усіх видів, військово-технічного майна в постійній готовності до

бойового застосування, а також на їхній ремонт при пошкодженнях і швидке полагодження.

Тилове забезпечення організовують і здійснюють із метою підтримання військ у боєздатному стані, їхнього

забезпечення відповідними видами матеріальних засобів і створення умов для виконання поставлених

завдань.

Організація всебічного забезпечення бою є одним з основних обов'язків командирів, штабів, начальників

родів військ, спеціальних військ і служб. Заходи, які вони проводять, повинні відповідати задуму бою і

передбачати зосередження основних зусиль сил і засобів забезпечення на вирішальному напрямку (в

районі), а також можливості гнучкого маневрування ними залежно від обстановки, що склалася.

Підтримання і своєчасне відновлення боєздатності військ.

Застосування в бою зброї масового ураження, авіації, систем високоточної зброї і залпового вогню,

боєприпасів об'ємного вибуху та з індивідуальним наведенням, розвідувальних ударних комплексів створює

передумови для нанесення бойовим підрозділам великих втрат за невеликий проміжок часу, а також для

порушення систем управління та забезпечення.

Тому боєздатність підрозділів, частин та з'єднань повинна підтримуватися і швидко відновлюватися до

такого рівня, при якому буде забезпечуватися успішне виконання бойових завдань.

Великі втрати можуть призвести до порушення організаційної цілості з'єднань та частин, систем управління

і забезпечення, вплинути на успішне виконання бойових завдань. Тому підтримання боєздатності військ та її

швидке відновлення стало одним з основних принципів військового мистецтва.

Підтримання і своєчасність відновлення боєздатності військ полягає в організації та проведенні ряду

заходів щодо забезпечення їхньої життєдіяльності, здатності протистояти ударам засобів масового ураження

противника і швидко відновлювати боєздатність підрозділів і частин. Такими заходами є: виявлення і

негайне знищення засобів ядерного та хімічного нападу противника, а також об'єктів систем високоточної

зброї; виконання завдань із найменшими втратами особового складу, зброї та військової техніки; надійне

прикриття частин і підрозділів від ударів противника з повітря; швидке відновлення техніки та озброєння,

які тимчасово вийшли з ладу в результаті ударів противника.

Відновлення боєздатності військ — найважливіше завдання командирів і штабів. Воно полягає у

проведенні великого комплексу заходів, основними з яких є: відмовлення порушеного управління;

уточнення бойових завдань підрозділам, які зберегли боєздатність; виведення підрозділів, які потрапили під

ядерні та вогневі удари, в райони відновлення їхньої боєздатності; поповнення підрозділів (частин), які

відновлюють боєздатність, особовим складом, озброєнням, технікою, матеріальними засобами; зміцнення

морально-психологічного стану особового складу.

Відновлення боєздатності військ здійснюється, як правило, в попередній організаційній структурі, але

можливе також створення зведених формувань. Його проводять у терміни, які забезпечують випередження

противника при переході до активних дій. Спочатку відновлюють частини (підрозділи), які мають найменші

втрати й призначені для дії на головному напрямку.

Тверде і безперервне управління військами, наполегливість у досягненні мети, виконанні прийнятих

рішень і поставлених завдань.

Досвід війн свідчить про те, що успіх у бою завжди залежав від якості управління. Уміле керування

військами сприяє розгромленню противника з найменшими втратами та досягненню перемоги в короткі

строки. А низький рівень управління або його втрата на деякий час навіть при наявності достатніх сил і

засобів та вигідних умов обстановки, може призвести до поразки.

Управління військами повинно бути впевненим і безперервним. Цього досягають постійним знанням

обстановки й передбаченням найбільш суттєвих її змін; своєчасним прийняттям рішення, ретельною

підготовкою до його виконання й наполегливим втіленням у життя; вмілою організацією і чітким

функціонуванням пунктів управління, забезпеченням їхньої життєвості; наявністю стійкого зв'язку з

військами; чіткою роботою автоматизованих систем управління; розумним поєднанням централізації

управління з наданням ініціативи підлеглим.

Рішення — основа управління. Воно повинно чітко визначати мету бою та способи її досягнення.

Мета бою — це той кінцевий результат, якого необхідно досягти в конкретній бойовій обстановці. Вона

повинна відповідати бойовим можливостям військ і умовам реальної бойової обстановки, бути розмірною

силам і засобам, які застосовуються, до сил і засобів противника.

У наступі метою бою є розгромлення противника та оволодіння визначеними районами (рубежами,

об'єктами) місцевості, які забезпечать подальший розвиток наступу. В обороні мета бою полягає у зриві чи

відбитті наступу противника, утриманні зайнятих районів (рубежів, об'єктів) і створенні умов для переходу

до наступу.

Відповідність мети бою можливостям у значній мірі відповідає вимогам наукового обгрунтування рішення,

що приймається, і передбачає всебічну й глибоку оцінку обстановки, яка склалася, із врахуванням бойових

можливостей військ і кількісно-якісного співвідношення сил та засобів сторін, прийняття обгрунтованого

рішення і поставлення перед підлеглими напружених, активних, але реальних завдань, чітку організацію

взаємодії, всебічного забезпечення та управління військами.

Щоб планування було реальним, науковим, недостатньо враховувати лише кількісне співвідношення сил

сторін, кількісну оцінку їхніх вогневих і

маневрових можливостей. Не менш важливо ретельно враховувати якісний стан сил і засобів: рівень

бойового досвіду військ, підготовку командирів і штабів усіх ступенів, наявність частин і підрозділів

бойового досвіду, рівень фізичної і моральної готовності особового складу до виконання бойових завдань.

Саме якісний стан військ, дозволяє воювати не кількістю, а вмінням. Якісна характеристика військ є

основним показником рівня їхніх бойових можливостей. Тільки глибоко аналізуючи якісний стан військ

командир зможе правильно спланувати бій, обгрунтовано визначити бойові завдання, вибрати найбільш

доцільні способи ведення бою. Але для того, щоб науково управляти військами, потрібно мати міцні

військово-технічні знання, високий рівень військово-технічної підготовки, досконало володіти мистецтвом

керування військами в складних умовах сучасної війни.

Удосконалення засобів збройної боротьби суттєво змінило зміст і характер сучасного загальновійськового

бою й зумовило розробку та застосування нових принципів його організації та ведення, нових способів

ведення бойових дій. Оволодіння цими принципами й способами, а також мистецтвом їхнього практичного

використання — найважливіша умова досягнення успіху в бою.

Глава третя

ОРГАНІЗАЦІЯ, ОЗБРОЄННЯ І БОЙОВА ТЕХНІКА ПІДРОЗДІЛІВ МЕХАНІЗОВАНИХ

(ТАНКОВИХ) ЧАСТИН

Протягом останніх років відбулися якісні зміни в усіх основних галузях військової справи: озброєнні,

організації, методах навчання й виховання особового складу.

Характер сучасного бою потребує від офіцерів усіх родів військ, зокрема, офіцерів-медиків, широкого

оперативного і тактичного світогляду.

В умовах високих темпів бойових дій, при великій глибині бойових завдань, швидких змінах обстановки на

полі бою, самостійних діях підрозділів значно зростає роль медичного забезпечення військ.

Організація медичного забезпечення і вирішення всіх питань на практиці в сучасному бою ускладнилися. Це

пов'язано з високою маневреністю військ, швидкістю, з якою розгортаються бойові дії, розосередженням

бойових порядків по фронту та в глибину, дією зброї масового ураження на війська та ін.

Знання організаційної структури механізованого (танкового) полку дає змогу глибше вивчити питання

організації медичного забезпечення полку і його основних підрозділів.

3.1. ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА, ЇЇ ПРИЗНАЧЕННЯ І

СКЛАД.

Механізований (танковий) полк є загальновійськовою частиною, яка організаційно входить до складу

механізованої (танкової) дивізії.

Він здатний наносити удари по противнику в наступальному бою іі швидко завершувати його розгромлення,

з ходу проривати оборону противника, а також забезпечувати за короткий час стійку оборону й успішно

вести боротьбу з броньованими об'єктами противника.

Механізований (танковий) полк, як правило, виконує завдання у взаємодії з частинами і підрозділами інших

родів військ, авіацією, артилерією, ракетними військами, повітряними десантами та Військово-морськими

силами.

Наявність у його складі підрозділів різних родів військ забезпечує тактичну самостійність полку та дозволяє

вести бойові дії без головних сил дивізії

Механізований (танковий) полк у своєму складі може мати приблизне три механізовані батальйони,

танковий батальйон, кілька артилерійських і зенітних батарей та підрозділи тилового, технічного й

медичного забезпечення

Варіант його організаційно-штатної структури подано нижче:

Склад механізованого (танкового) полку:

І. Управління. До його до складу входять: командування, штаб, на чальник артилерії, начальник

протиповітряної оборони, служби, технічні частина й тил.

Командування полку становлять: командир полку, його заступники (на чальник штабу, заступник командира

з виховної роботи, заступник командира полку з озброєння й заступник командира полку з тилу).

До складу штабу входять: начальник штабу, заступник начальника штабу, старший помічник начальника

штабу, старший помічник начальника штабу із стройової частини й кадрів, начальник розвідки, начальник

зв'язку, секретна частина та інші.

2. Бойові підрозділи: три механізованих (танкових) батальйони; один танковий (механізований) батальйон,

зенітний дивізіон, артилерійський дивізіон; протитанкова батарея.

3. Підрозділи бойового забезпечення: розвідувальна рота; рота зв'язку; інженерно-саперна рота; взвод

регулювання рухом та комендантської служби; взвод радіаційної і хімічної розвідки.

4. Підрозділи тилового й технічного забезпечення: ремонтна рота; рота матеріального (тилового)

забезпечення.

5. Підрозділи медичного забезпечення: медичний пункт полку.

3.2. ОРГАНІЗАЦІЯ, ПРИЗНАЧЕННЯ І ОЗБРОЄННЯ ОСНОВНИХ ПІДРОЗДІЛІВ

МЕХАНІЗОВАНИХ (ТАНКОВИХ) ЧАСТИН

БОЙОВІ ПІДРОЗДІЛИ

Механізований (танковий) батальйон є загальновійськовим тактичним підрозділом. Він складається з

підрозділів різних родів військ.

Механізований батальйон організаційно входить, як правило, до складу полку. При цьому він може мати на

озброєнні бронетранспортери (БТР) чи бойові машини піхоти (БМП).

Механізований батальйон на бронетранспортерах складається з:

І. Управління (командування, штабу).

2. Бойових підрозділів: три механізованих роти (мр); мінометна батарея (мінбатр), протитанковий взвод

(птв); гранатометний взвод (гв).

3. Підрозділів бойового забезпечення: взвод зв'язку (вз).

4. Підрозділів обслуговування: медичний пункт батальйону(МПБ), взвод забезпечення (вз).

До складу командування батальйону входять: командир батальйону, його заступник із технічної частини й

заступник із виховної роботи.

Штаб батальйону складається з: начальника штабу, заступника командира батальйону, начальника зв'язку

батальйону (він же є командиром взводу зв'язку), хімічного інструктора й писаря.

Механізована рота на бронетранспортерах має в своєму складі: управління роти, три механізованих взводи

(в кожному є по три механізованих відділення) і протитанково-кулеметний взвод, до якого входять

відділення протитанкових керованих ракет (ПТКР) і кулеметне відділення. Механізована рота є тактичним

підрозділом механізованих військ.

У кожному механізованому взводі є стрілець-санітар, у роті — санітарний інструктор.

Механізований взвод є тактичним підрозділом механізованих військ і складається з трьох відділень.

У механізованому відділенні може бути до 10 чоловік. Рота нараховує 110 чол, особового складу, 12 БТР, З

ПТКР, 3 ротних кулемети (РК), 9 ручнщ кулеметів (РКК), 66 автоматів (АК-74 або АКМ), 9 РПГ-7.

Мінометна батарея складається з: управління батареї (командир батареї старшина, технік, санінструктор,

старший обчислювач), взводу управління (командир взводу, відділення розвідки, відділення зв'язку), двох

вогневих взводів ( кожному є по чотири 120-міліметрові міномети). Усього в мінометній батареї особового

складу — 66 чол., радіостанцій — 4, мінометів 120-міліметрових — 8 автотягачів — 8.

Протитанковий взвод складається з: управління взводу (командир взводу, його заступник, два навідники

кулемета БТР, старший водій БТР, водії БТР), трьох відділень ПТКР і трьох гранатометних відділень.

Відділення ПТКР складається з: командира відділення (він же є старшим оператором), старшого оператора,

двох операторів, кулеметника БТР старшого водія БТР чи водія. Пускових комплексів 9 К 111 — 2, БТР —

До гранатометного відділення входять: командир відділення, команди; гранатомета, навідник гранатомета,

два номери гранатометів. На озброєнні! одинСПГ-9М.

Усього в протитанковому взводі особового складу — 42 чол., пусковії) засобів ПТКР 9 К 111 — 6,

гранатометів СПГ-9 М — З, БТР — 5.

Гранатометний взвод складається з: командира взводу, заступника командира, трьох відділень (в кожному

є командир відділення, два старіші; стрільці-навідники гранатомета, два стрільці-гранатометники,

кулеметник БТР старший водій чи водій). Усього у взводі особового складу — 26 чол., ЗО міліметрових

автоматичних гранатометів АГС-17 — 6, БТР — 3.

Медичний пункт батальйону складається з: начальника медичного пункту (прапорщик), санінструктора,

двох санітарів, старшого водія, трьох водіїв санітарів. Усього нараховують 8 чол. особового складу, 3

колісних транспортери, і санітарний автомобіль, і автопричіп І-АП-1,5.

Взвод матеріального забезпечення складається з: командира взводу і його заступника (він же є

командиром відділення), з відділення технічного обслуговування, автомобільного відділення, господарчого

відділення.

До відділення технічного обслуговування входять: командир відділення, старший електромеханік-

-акумуляторщик, автослюсар, водій автослюсар.

У.відділенні є: особового складу — 4 чол., майстерня технічного обслуговування автомобілів МТО-АТ, ЗІЛ-

131, ЗІЛ-157 під МТО-АТ.

Автомобільне відділення складається з: командира відділення (він же і заступником командира взводу),

трьох старших водіїв і п'яти водіїв.

У відділенні нараховують 8 чол. особового складу, 3 вантажних авто мобілі*ГАЗ-66 під особисті речі й

майно роти, вантажних автомобілів ГАЗ-6' під кухню й продукти, 2 вантажних автомобілі Урал-375 під

боєприпаси.

У господарчому відділенні є командир відділення, старший кухар і три кухарі. Усього в ньому: особового

складу — 5 чоловік, кухонь причіпних — автомобільних причепів І-АП-1,5 під кухні — 4, кухня переносна

КС-75 — 1.

Взвод матеріального забезпечення має особового складу — 19 чол., автомобілів вантажних — 10.

Усього в механізованому батальйоні на БТР нараховують: особового складу — 520 чол., мінометів 120-

міліметрових — 8, АГС-17 — 6, СПГ-9 — З, ПТКР — 6, бронетранспортерів— 49, РКК — 27, автоматів-