Корнієнко О.Г, Слободянюк О.В. та ін. Загальна тактика

Подождите немного. Документ загружается.

Для подальшого розвитку наступу на напрямку головного удару з'єднання (частини) необхідно мати

перевагу над противником який обороняється, в 4-6 разів. Однак, таку перевагу можливо створити лише на

вузькій ділянці фронту. Тому військам доцільно призначати ділянку прориву.

Батальйон прориває оборону противника у складі частини, як правило, на одній ділянці. При цьому він

наступає на фронті до І км.

Досвід навчань свідчить про те, що на І км ділянки прориву необхідно мати таку тактичну щільність:

— по артилерії до 120 гармат, мінометів і бойових машин реактивної артилерії;

— до 20 вильотів (на літаках і вертольотах);

— до 50 танків, із них до ЗО знаходяться в атакуючому ешелоні;

— 1-2 механізованих батальйони.

Бойове завдання частини (підрозділу) поділяється на декілька завдань. Це дозволяє чітко визначити

послідовність розгромлення противника, більш цілеспрямовано використовувати наявні сили і засоби, а

також краще організовувати взаємодію.

Визначальними факторами поділу бойового завдання на два послідовно вирішуваних є: характер оборони

противника, її побудова та способи ведення.

У сучасних умовах дивізії Збройних сил більшості країн світу застосовують активну оборону, ведуть її в

усій глибині основного району оборони. Для утримання цього району можна використати дивізійні резерви.

Таким чином, для успішного виконання бойового завдання необхідно розгромити не тільки частини

першого ешелону дивізії противника, але і його дивізійні резерви в основному районі оборони, глибина

якого може сягати 20-40 км. У результаті цього порушується стійкість тактичної зони оборони противника,

створюються умови для стрімкого розвитку успіху в глибині і розгромлення його резервів, що підходять.

Тому бойове завдання частин (підрозділів) першого ешелону поділяється на найближче та подальше, а

також вказується напрямок продовження наступу полку.

Найближче завдання полку першого ешелону полягає в розгромленні у своїй смузі наступу першого

ешелону бригади (полку) противника та оволодінні його першою позицією.

Подальше завдання — в розвитку наступу, розгромленні бригадних Полкових резервів противника та

оволодінні їхніми рубежами.

Напрямок продовження наступу полку вказують із таким розрахунком, щоб забезпечити розгромлення

дивізійних резервів противника і виконання поставленого завдання дивізії в день наступу.

Найближче завдання полку другого ешелону при введенні його в бій може полягати в розвитку наступу,

завершенні розгромлення (разом із полками першого ешелону) дивізійних резервів противника та

оволодінні вказаним рубежем. Напрямок продовження наступу полку вказують із таким розрахунком, щоб

забезпечити виконання бойового завдання дивізією на всю глибину.

У випадку прориву оборони противника за смугою забезпечення (зоною прикриття) бойове завдання полку

за глибиною може бути меншим.

У тісному взаємозв'язку з поставленими військам бойовими завданнями будують їхні бойові порядки. Вони

повинні відповідати меті бою та умовам обстановки. Бойовий порядок шикується з таким розрахунком, щоб

забезпечити успішне розгромлення противника, рішуче зосередження зусиль на вибраних напрямках,

безперервний вогонь, рух і маневр у ході наступу, можливість своєчасно нарощувати зусилля з глибини, а

також надійне управління військами.

Бойові порядки з'єднань, частин і підрозділів у наступальному бою в процесі багатьох війн пройшли

складну еволюцію. Головним фактором цього розвитку стали зміни в матеріальній основі бою. Так, із

появою досконалішої зброї та збільшенням потужності вогню лінійний бойовий порядок, який тривалий час

застосовували у війнах кінця ХVІІІ-початку XIX сторіччя, поступився місцем колонам і розсипному строю.

А з появою танків у період Першої й, особливо, Другої світової війн замість піхотного бойового порядку

почали використовувати піхотно-танковий.

У подальшому розвиток бойового порядку військ був пов'язаний із появою та ускладненням авіації, засобів

протитанкової й протиповітряної оборони, бойового, технічного й тилового забезпечення. Масове впрова-

дження в загальновійськові з'єднання, частини і підрозділи більш ефективної бойової техніки призвело до

збільшення їхніх наступальних можливостей і. відповідно, до створення нових елементів бойового порядку.

У сучасних умовах, у зв'язку з надходженням у війська нових засобів боротьби (високоточної зброї, різних

ракетних комплексів, бойових машин піхоти, протитанкових керованих ракет, вертольотів вогневої

підтримки), підвищенням ефективності, точності, далекобійності й швидкості підвищилися вимоги до

бойового порядку військ.

Бойовий порядок повинен забезпечувати: ведення бою як із застосуванням, так і без застосування ядерної

зброї; рішуче ураження противника на всю глибину бойового завдання й відбивання його ударів із повітря;

швидке й повне використання результатів вогневого ураження; найменшу вразливість підрозділів від

ядерних і вогневих ударів високоточної зброї противника, а також безперервну взаємодію та управління

військами в складній обстановці.

Досвід тактичних навчань свідчить про те, що бойовий порядок частини (підрозділу) при прориві оборони

противника будують у два ешелони, що дає можливість без будь-якої затримки збільшувати силу удару й

темп наступу,

Механізовані підрозділи використовують у наступі у складі першого чи другого ешелону, а також у

загальновійськовому резерві, їх можна застосовувати як авангард, передовий, обхідний, рейдовий і

спеціальні загони, тактичний повітряний і морський десант. Механізовані підрозділи виконують поставлені

завдання щодо знищення противника в тісній взаємодії з танками, артилерією й підрозділами інших родів

військ.

Важливу роль у розгромленні противника, що обороняється, відіграють танкові підрозділи. Вони

підсилюють у наступі механізовані підрозділи або діють самостійно, як правило на напрямку головного

удару.

Однією з тенденцій удосконалення бойових порядків механізованих і танкових підрозділів у наступі в

сучасних умовах є надання їм тактичної і

В0

гневої самостійності. Це зумовлено тим, що вони будуть часто

діяти на окремих напрямках, а деколи — без головних сил.

Як і в минулій війні, в наш час виникає необхідність створення в першому ешелоні при прориві оборони

противника досить сильних артилерійських груп, які здатні безперервно підтримувати вогнем наступаючі

війська в ході бою, знищувати виявлені вогневі засоби противника, особливо засоби ядерного й хімічного

нападу, артилерію, розв'ідувально-ударні комплекси, реактивні системи залпового вогню, танки,

протитанкові керовані ракети, бойові машини піхоти, засоби протиповітряної оборони, уражати живу силу в

опорних пунктах тощо. .

Більші вимоги висувають зараз до протиповітряної оборони, їх необхідно здійснювати безперервно

протягом усього бою, надійно прикривати наступаючі частини й підрозділи при виконанні ними бойових

завдань. Угрупування сил і засобів ППО повинно в будь-яку пору року й у будь-яку половину доби

знищувати повітряного противника.

У сучасних умовах важливим елементом бойового порядку в наступі є протитанковий резерв, який

призначений для ведення боротьби з контратакуючими танками противника, прикриття разом із рухомими

загонами загородження відкритих флангів, небезпечних напрямків і т.ін.

Із метою підвищення швидкості маневру на небезпечні напрямки деякі резерви, наприклад,

загальновійськовий, інженерний, а також рухомий загін загородження, можуть діяти на вертольотах.

Значну роль у наступі відіграють зараз тактичні повітряні десанти, їхнє застосування дозволяє швидко

використовувати результати вогневого ураження, збільшувати силу й глибину одночасного удару по

частинах і підрозділах.

Підвищення маневровості й активності сучасного бою вимагає широко застосовувати передові загони.

Оскільки механізований (танковий) полк є тактичною частиною сухопутних військ, яка здатна вести бойові

дії самостійно, доцільно, щоб бойовий порядок складався з таких елементів (схема 11): підрозділів першого

ешелону, підрозділів другого ешелону, підрозділів загальновійськового резерву; артилерійської групи

(підрозділу); підрозділів протиповітряної оборони; протитанкового резерву; рухомого загону

загородження.

Залежно від обстановки й завдання, до бойового порядку полку можуть також входити: передовий загін,

спеціальний загін, обхідний загін, рейдовий загін і т.п.

Бойовий порядок частини (підрозділу) при прориві оборони противника шикують, як правило, у два

ешелони, щоб мати можливість без будь-якої затримки збільшувати силу удару і темп наступу.

При прориві проміжних оборонних рубежів, коли оборона має невелику глибину, бойовий порядок полку

можна будувати в один ешелон із виділенням загальновійськового резерву.

У випадку прориву укріпленого району, штурму великого міста та на місцевості з обмеженою кількістю

доступних напрямків бойовий порядок можна будувати і в три ешелони.

Перший ешелон частини (підрозділу) створюється більш сильним і призначається для розгромлення

противника, виконання найближчого завдання і розвитку наступу.

Залежно від отриманого завдання, складу противника, який обороняється, побудови, глибини й

інженерного, обладнання його оборони, ступеня його придушення й характеру місцевості, до складу

першого ешелону можуть входити два-три батальйони із засобами посилення (підрозділами артилерії,

інженерних, хімічних та інших спеціальних військ), а механізовані частини, крім цього, посилюють

танковими підрозділами.

Другий ешелон призначений для нарощування зусиль і розвитку успіху першого ешелону, виконання

разом із ним подальшого завдання; заміни підрозділів першого ешелону у випадку втрати ними

боєздатності; розширення ділянки прориву; розгромлення контратакуючого противника; закріплення

захоплених рубежів і об'єктів у ході наступу та для виконання інших завдань.

До його складу може входити один батальйон. Засоби для підсилення другого ешелону виділяють

здебільшого при введенні його в бій. До початку наступу він пересувається за батальйонами першого

ешелону на віддалі до 8 км. Другий ешелон (резерв) батальйону пересувається за підрозділами першого

ешелону на віддалі 1,5-2 км.

Загальновійськовий резерв призначений для виконання раптово виникаючих під час наступу завдань.

Його склад — від механізованої (танкової) роти до батальйону.

Він розміщується за батальйонами першого ешелону на такій же самій відстані, як і другий ешелон.

Артилерія — елемент бойового порядку полку — здебільшого подається як артилерійська група, її склад

визначає в рішенні командир частини залежно від обстановки і кількості наявної артилерії. У частинах

першого ешелону вона складається не менше ніж із двох дивізіонів. У частинах другого ешелону

артилерійські групи створюють перед введенням їх у бій.

Артилерійські групи створюють за рахунок приданої гаубичної артилерії. Артилерійські дивізіони частин

найчастіше залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командирів або придаються батальйонам

першого ешелону. У випадку малої кількості артилерії вони входять до складу артилерійських груп.

Мінометні підрозділи частини, підрозділи протитанкової артилерії і протитанкових керованих ракет, до

складу груп не входять.

Підрозділи протиповітряної оборони застосовують у повному складі й призначають дня прикриття

основних сил частини (підрозділу).

Зенітні підрозділи частини розміщуються і діють безпосередньо в бойових і передбойових порядках

механізованих (танкових) батальйонів.

Протитанковим резерв (ПТрез) веде боротьбу з танками та іншими машинами противника, що

прорвалися, для прикриття небезпечних напрямків, флангів і стиків. Він складається з підрозділів

протитанкової артилерії, протитанкових керованих ракет, а за їх відсутності — з танкових підрозділів, що

же посилюватися вогнеметними підрозділами. У механізованих частинах протитанкового резерву

виділяють протитанковий підрозділ частини. Він розмішується і переміщується в повному складі за

батальйонами першого ешелону на танкодоступних напрямках і готовий до розгортання й знищення танків,

що прорвалися та контратакуючого противника.

Рухомий загін загородження (РЗЗ) наносить втрати противнику та перешкоджає його маневру шляхом

створення мінно-вибухових загороджень і руйнувань на напрямках дії противника, для прикриття

загородженнями флангів, стиків і захоплених рубежів. Він складається з підрозділів інженерних військ. У

полку рухомий загін загородження може бути силою до взводу. Передовий загін призначений для

захоплення та утримання важливих рубежів (об'єктів) у глибині бойового порядку противника, забезпечення

розгортання і дії своїх головних сил. У своєму складі він може мати до посиленого батальйону.

Спеціальний загін створюють для знищення засобів ядерного і хімічного нападу й систем високоточної

зброї противника у складі посиленої роти.

Рейдовий загін веде маневрові бойові дії в тилу противника з метою знищення, захоплення чи виведення з

ладу його засобів ядерного нападу, наземних елементів розвідувально-ударних комплексів, пунктів

управління, і т.п., а також для боротьби з його резервами. Він створюються у складі посиленого батальйону.

8.4. ПІДГОТОВКА НАСТУПУ

Підготовка наступу полку полягає в:

І. Організації бою (прийнятті рішення; ознайомленні підрозділів із бойовими завданнями, проведенні

рекогносцировки; організації взаємодії, вогневого ураження противника, всебічного забезпечення бою та

управління, плануванні бою).

2. У підготовці полку до виконання бойового завдання.

3. У підготовці вихідного району до наступу.

4. У практичній роботі командира полку, його заступників, штабу, начальників родів військ і служб у

підлеглих підрозділах.

Порядок роботи командира полку щодо організації наступу з положення безпосереднього зіткнення з

противником і з висуванням з глибини однаковий. Різниця полягає лише в тому, що при організації наступу

з положення безпосереднього зіткнення з противником більшу частину роботи командир полку виконує на

місцевості. Рішення на наступ командир полку приймає здебільшого за картою. Його потрібно обов'язково

уточнити на місцевості. З Цією метою він проводить рекогносцировку, на якій вивчає місцевість у смузі

наступу, визначає її вплив на виконання завдання, а також уточнює поставлені підрозділам завдання.

Взаємодію в полку організовують на всю глибину бойового завдання по рубежах, часу і способах виконання

завдань. Більш Детально її організують на всю глибину найближчого завдання.

Підготовка полку до виконання бойового завдання полягає в: підвищенні боєздатності: доукомплектуванні

підрозділів особовим складом, озброєнням, технікою; поповненні запасів матеріальних засобів: підготовці

командирів, штабів і особового складу до виконання бойового завдання; підготовці озброєння й техніки до

бойового застосування; проведенні бойової злагодженості підрозділів.

Практична робота командира полку, його заступників, штабу, начальників родів військ і служб у підлеглих

підрозділах, крім звичайних питань, охоплює перевірку: своєчасності зайняття підрозділами вихідних і

очікувальних районів позицій; готовності вогневих засобів до відкриття вогню; забезпеченості підрозділів

ракетами, боєприпасами, пальним та іншими необхідними матеріальними засобами.

8.5. ВЕДЕННЯ НАСТУПУ

Наступ на противника, який обороняється, при висувані з глибини здебільшого ведуть із вихідного району,

розташованого на відстані до 40 км від переднього краю оборони противника, і здійснюють із послідовним

розгортанням частин (підрозділів) у бойовий порядок для атаки (схема 12).

У випадку ведення бойових дій при висувані з глибини переходити в наступ можна, не займаючи вихідного

району. Для висування частин першого ешелону до оборони противника призначають один-два маршрути.

Із метою забезпечення організованого висування частин (підрозділів) і одночасного введення їх у бій

призначають — вихідний рубіж, рубежі розгортання і рубежі переходу в атаку.

Рубежі розгортання в батальйонні колони розміщують поза зоною ефективного вогню основної маси

артилерії противника на відстані до 15 км від переднього краю оборони.

Рубіж розгортання в ротні колони — поза досяжністю вогню прямою наводкою гармат, танків і

протитанкових засобів, найчастіше на відстані до 6 км від переднього краю оборони противника.

Рубіж розгортання у взводні колони — поза досяжністю основної маси вогневих засобів на відстані до 3 км

від переднього краю оборони противника.

Рубіж переходу в атаку вибирають таким чином, щоб його віддаленість забезпечувала танковим і

механізованим підрозділам ведення дійсного вогню з основних видів зброї й дозволяла без зупинки на

максимальній швидкості, досягти переднього краю оборони противника. Він знаходиться на відстані до 600

м від переднього краю оборони противника, а іноді й більше.

Залежно від обстановки і характеру місцевості, віддаленість цих рубежів може бути іншою.

Противника, який обороняється, атакують при тісній взаємодії танкових і механізованих підрозділів.

Танкові підрозділи атакують противника в бойовій лінії, а механізовані — в пішому порядку вслід за

танками або на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) без спішування особового складу.

Атаку механізованих підрозділів пішим порядком застосовують у випадку прориву підготовленої оборони

противника, укріплених районів, а також на важкопрохідний для танків і бойових машин піхоти (БТР)

місцевості. Особовий склад механізованих підрозділів при цьому атакує противника вслід за бойовою лінією

танків на відстані, яка забезпечує безпеку від розривів снарядів своєї артилерії та підтримку танків вогнем

стрілецької зброї.

Атаку механізованих підрозділів на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) використовують, коли

прорвана оборона, придушена і знищена більша частина його протитанкових засобів при відсутності

організованого опору, а також при наступі на поспішно зайняту оборону.

Висування підрозділів із вихідного району починається у встановлений час або за сигналом командира

частини (підрозділу).

Для прикриття висування і переходу головних сил у наступ від частини виділяють авангард. Авангард

завчасно висувається на лінію безпосереднього зіткнення з противником на позиції, що їх займають

попереду діючі війська, або на рубіж, який розташований на відстані 2-4 км від переднього краю. Після

розгортання батальйонів першого ешелону в бойовий порядок підрозділи, які діють в авангарді, можуть

продовжувати наступ як другий ешелон чи загально-військовий резерв, а при необхідності — як перший

ешелон.

Частини першого ешелону під прикриттям артилерії і підрозділів протиповітряної оборони висуваються

батальйонними колонами разом із приданими їм засобами підсилення. Із підходом до оборони противника

вони послідовно розгортаються на вказаних рубежах у передбойовий порядок, на максимальній швидкості

висуваються до рубежу переходу в атаку.

При наявності в противника смуги забезпечення її долають авангарди частин першого ешелону.

Головні сили частин здебільшого висуваються в передбойовому порядку в готовності посилити зусилля

авангарду та розгорнути для прориву (захоплення) з ходу основного оборонного рубежу противника.

Наступ на противника, який обороняється, з положення безпосереднього зіткнення з ним починається в

бойовому порядку, який був створений завчасно. Вихідне положення для наступу займають після

необхідного перегрупування з положення оборони або з одночасною заміною військ, які обороняються

(схема 13).

Вихідний район необхідний частині (підрозділу) для того, щоб зайняти вихідне положення для наступу.

Його призначають:

— для частин першого ешелону;

— на першій і другій позиціях;

— для частин другого ешелону — на третій і четвертій позиціях;

— для батальйону першого ешелону — в межах першої позиції;

— для батальйону другого ешелону — в межах другої позиції.

У вихідному районі створюють вихідні позиції механізованих і танкових рот, вогневі позиції артилерії і

вогневих засобів, що виділені для ведення вогню прямою наводкою, командні й спостережні пункти, шляхи

й рубежі, які забезпечують прихований підхід і швидке висування вперед підрозділів наступаючої частини.

Вихідні позиції механізованих рот складаються з траншей, обладнаних ходами сполучення до них. Вогневі

позиції бойових машин піхоти

(бронетранспортерів) і позиції вогневих засобів розміщуються в першій траншеї. Рота другого ешелону

(резерв) батальйону займає вихідну позицію у другій і третій траншеях.

Танковій частині замість вихідного району можна призначати вичікувальний район, а танковому батальйону

— вичікувальні позиції. Танковим підрозділам, які придані механізованим батальйонам першого ешелону,

призначають і вихідні позиції. Віддаленість вичікувального району частин першого ешелону складає до 15

км, другого ешелону — до 20 км, вичікувальних позицій — до 7 км, вихідних позицій — до 4 км від

переднього краю оборони противника.

Частину, яка перейшла до оборони в безпосередньому зіткненні з противником, перегруповують із метою

зосередження основних сил і засобів на напрямку головного удару та зайняття підрозділами, вихідного

положення для наступу у визначених їм районах. Підрозділи, що займають оборону в другому ешелоні в

межах визначеної їм смуги наступу, переходять у наступ після висування з районів, які вони займають.

Механізовані підрозділи займають вихідне положення найчастіше вночі перед наступом.

Частина у своїй смузі наступу займає вихідне положення для наступу з одночасною заміною військ, що

обороняються, протягом однієї-двох ночей перед наступом.

При цьому механізовані підрозділи першого ешелону замінюють тих, що обороняються, а їхні танкові

батальйони і бойові машини піхоти (бронетранспортери) механізованих рот займають вичікувальні позиції.

Танкова частина займає вичікувальний район.

До початку перегрупування (заміни) необхідно розгорнути всі пункти управління наступаючої частини, їхня

віддаленість від лінії фронту частин (підрозділів) першого ешелону складає: в частині — КП — 3 км, СП —

до 1 км. ТПУ — до 12км.

Підрозділи тилу полку до початку наступу поповнюють матеріальними засобами, бойові частини евакуюють

поранених і хворих із медичних пунктів. Із початком наступу медичні підрозділи здебільшого переміщують-

ся за першим ешелоном частини і розгортаються в таких місцях, де забезпечується своєчасне надання

медичної допомоги ураженим і хворим.

Решта підрозділів тилу рухаються за другим ешелоном (резервом) і здійснюють тилове забезпечення під час

нетривалих зупинок.

У визначений час починають вогневу підготовку атаки. Командир полку оцінює результати вогневого

ураження, уточнює і ставить додаткові завдання вогневим засобам щодо знищення нововиявлених вогневих

засобів та інших об'єктів противника.

Під час вогневої підготовки атаки танкові підрозділи, які переходять у наступ із вичікувальних районів

(позицій), висуваються й розгортаються в бойовий порядок для переходу в атаку. Сигнал для початку

їхнього висування подає командир полку на основі встановленого часу ("Ч") і віддаленості від переднього

краю оборони противника. За танками висуваються бойові машини піхоти (бронетранспортери)

механізованих підрозділів першого ешелону.

Особовий склад механізованих підрозділів при атаці пішим порядком після проходження танками вихідних

позицій вискакує з траншей (окопів) і вслід за танками атакує противника. Бойові машини піхоти

(бронетранспортери), виходять до своїх підрозділів і, наступаючи ними або безпосередньо на їхній лінії,

вогнем підтримують атаку танків і мотопіхоти. У випадку атаки на бойових машинах піхоти

(бронетранспортерах) механізовані підрозділи, які знаходяться в безпосередньому зіткненні з противником

посадку особового складу здійснюють під час вогневої підготовки атаки. Із підходом до вихідного

положення танків вони вслід за ними переходять в атаку.

У точно встановлений час ("Ч") танкові й механізовані підрозділи вриваються на передній край оборони

противника, знищують його живу силу й вогневі засоби, оволодівають опорними пунктами і швидко

просуваються в глибину. Наступ продовжують при безперервному вогневому ураженні противника всіма

засобами із зосередженням основних зусиль на напрямку головного удару. Противник не витісняється з

позицій, які він займає, а розчленовується й знищується по частинах шляхом стрімкого наступу в глибину і

сторони флангів. Успіху досягають максимумом зусиль військ, масуванням вогню, введенням у бій другого

ешелону (загальновійськового резерву), висадженням тактичних повітряних десантів і рейдовими загонами.

Резерви противника, які висуваються для проведення контратаки, уражаються вогнем артилерії й засобами

дистанційного мінування.

Для відбивання контратаки противника висуваються частини сил першого ешелону полку, протитанковий

резерв і рухомий загін загороджень, які вогнем із вигідних рубежів уражають контрнаступаючого

противника, не допускають його вклинення в бойовий порядок наступаючих військ, а потім рішучою атакою

завершують його розгромлення.

Головні сили полку продовжують наступ у глибині оборони чи рішучою атакою з фронту й тилу у взаємодії

із силами і засобами, які діють із вигідних рубежів та завершують знищення контрнаступаючого

противника.

Другий ешелон (загальновійськовий резерв) полку висувається за батальйонами першого ешелону

непомітно, від одного рубежу до іншого, використовуючи захисні й маскуючі властивості місцевості.

Залежно від обстановки, його можна вводити в бій у кінці виконання найближчого завдання або після його

виконання. Введення його в бій здійснюють, здебільшого в проміжках між підрозділами, першого ешелону

або з-за флангів. Завдання другому ешелону уточнюють а загальновійськовий резерв ознайомлюють із ним

безпосередньо перед введенням у бій.

Другий ешелон (загальновійськовий резерв) до рубежу введення в бій висувається на максимальній

швидкості в похідному або передбойовому порядку. При підході до нього підрозділи розгортаються в

бойовий порядок і при підтримці вогнем усіх засобів із ходу атакують противника й виконують поставлені

їм завдання.

Із введенням у бій другого ешелону (загальновійськового резерву) підрозділи першого ешелону

продовжують наступ в уточнених напрямках, а Деякі з них виводяться в загальновійськовий резерв.

Важливі райони й рубежі, захоплені в ході наступу, можуть утримуватися частиною сил або, згідно з

наказом старшого командира, всіма силами. На захоплених рубежах підрозділи переходять до оборони,

організовують систему вогню, влаштовують загородження та проводять інженерне обладнання позицій.

8.6. "ПЕРЕСЛІДУВАННЯ І ЗУСТРІЧНИЙ БІЙ"

1. УМОВИ ВИНИКНЕННЯ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ, СПОСОБИ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ, ЗАВДАННЯ

Війська які наступають можуть переходити до переслідування в різні періоди бою — на початку наступу

або, найчастіше, по ходу успішного його розвитку.

Звичайно переслідування є наслідком вимушеного відходу противника після втрати вигідних оборонних

позицій або невдалого зустрічного бою.

Найчастіше перехід до переслідування відбувається після прориву тактичної зони оборони, коли противник

був вимушений відводити свої війська вглиб. У ряді наступальних операцій радянських військ під час

Великої Вітчизняної війни темп переслідування противника складав для стрілецьких з'єднань 10-40 км на

добу, для бронетанкових — 25-80 км на добу.

Удосконалювалися і способи переслідування. Поряд із фронтальним переслідуванням під час війни

застосовували переслідування по шляхах, паралельних напрямку відходу противника, а також комбіноване

переслідування, тобто частиною сил із фронту, а решту силами — по шляхах, паралельних напрямку

відходу противника.

Використання різноманітних способів переслідування підвищувало його результативність, давало

можливість перехоплювати шляхи відходу противника, стрімко виходити в тил і на фланги його угрупувань,

розділяти, оточувати і знищувати його по частинах.

Важливу роль у переслідуванні відігравали передові загони. Сміливо і рішуче вони проривались вглиб

розміщення противника, раптовими ударами знищували його авангарди, перехоплювали шляхи відходу

колон, оволодівши ключовими об'єктами на шляхах руху і втримуючи їх до підходу головних сил.

Порядок підготовки і способи ведення переслідування, характерні для періоду Великої Вітчизняної війни,

здебільшого зберігають своє значення і в сучасних умовах.

Мета переслідування — завершити розгромлення противника, який відходить, не допустити організованого

його переходу до оборони на вигідних рубежах у глибині або об'єднання його з резервами, які підходять.

Виявивши відхід противника, підрозділи починають переслідування, як правило самостійно, не чекаючи

наказу старшого командира (начальника).

При цьому організують додаткову розвідку й уточнюють завдання щодо переслідування.

Важливо не дати противнику, що відходить, здійснити відрив. Для цього механізовані й танкові підрозділи

обходять противника, по паралельних маршрутах, виходять на шляхи його руху і рішучою атакою з флангів

і тилу у взаємодії із сусідами знищують його.

2. МЕТА І ХАРАКТЕРНІ РИСИ ЗУСТРІЧНОГО БОЮ

Мета зустрічного бою — розгромлення наступаючого противника в короткі терміни, захоплення ініціативи і

створення вигідних умов для бойових дій. Зустрічний бій характеризується: — обмеженим часом на його

організацію швидким зближенням сторін і вступом їх у бій із ходу;

— напруженою боротьбою за час, захоплення і підтримання ініціативи;

— різкими і частими змінами обстановки;

— розгортанням дій на широкому фронті та їх швидкоплинністю;

— наявністю відкритих флангів і проміжків, які дають можливість маневрувати нашим військам і

противнику.

3. СКЛАД, ПРИЗНАЧЕННЯ І ЗАВДАННЯ ПЕРЕДОВОГО ЗАГОНУ ПОЛКУ

Як правило, передовий загін призначають у складі одного механізованого батальйону з танками й

артилерією, зенітними засобами. Передовий загін, що переслідує противника з фронту рішучими діями своїх

авангардів, знищує його підрозділи прикриття, стрімко проривається до його основних сил, затримує їх

відхід, захопивши вигідний рубіж, забезпечує розгортання і вилуплення у бій головних сил полку.

4. ШИКУВАННЯ ПЕРЕДОВОГО ЗАГОНУ

При успішному розвитку наступу батальйон, залежно від обстановки, може бути призначений в передовий

загін.

Похідний порядок батальйону, призначеного в ПЗ, шикується із врахуванням швидкого розгортання

підрозділу в бойовий порядок і вступу його в бій. Він складається з колони головних сил і охорони.

Для охорони колони від батальйону, що наступає в передовому загоні або авангарді, висилають у напрямку

руху на відстань 5-Ю км головну похідну заставу, (ГПЗ) силою до взводу або роти із засобами підсилення.

ГПЗ силою до роти від себе висилає головний дозір (ГД) у складі взводу на віддалення 3-5 км, а (ГПЗ)

силою до взводу і головний дозір — дозорне відділення на віддалення, що забезпечує спостереження за ним

і підтримку його вогнем.

5. ВЕДЕННЯ ЗУСТРІЧНОГО БОЮ.

Зустрічний бій головних сил полку розпочинається боротьбою передового загону або авангарду з органами

похідної охорони противника. Зустрічний бій похідної охорони — боєм головної похідної застави.

Головна похідна застава при зустрічі з розвідкою і підрозділом охорони противника вогнем і рішучими

діями з ходу знищує їх і продовжує виконувати поставлене завдання. Зустрівши противника, який переважає

по силі, вона займає вигідний рубіж, вогнем усіх засобів завдає йому поразки, створює умовии для

розгортання і вступу в бій колони, яка охороняється ГПЗ, із зайнятого Рубежу забезпечує маневр і

розгортання головних сил батальйону, з переходом їх в атаку наступає у вказаному їй напрямку, як правило

в першому ешелоні батальйону. Артилерійські підрозділи відразу ж займають вогневі позиції, відкривають

вогонь по колонах противника, які підходять, придушують його артилерією, противотанкові засоби і

підтримують бій ГПЗ, а також висування, розгортання і бій головних сил батальйону. Підрозділи

протитанкових засобів висувають на загрожуючий напрям для прикриття розгортання головних сил

батальйону.

Передовий загін (авангард) під прикриттям ГПЗ і вогню артилерії, використовуючи приховані підходи, а

іноді й маскування димами й аерозолями, швидко виходить на напрямок удару, на ходу розгортається в

бойовий порядок і стрімкою атакою, як правило у фланг чи в тил, завершує знищення похідної охорони

противника. Після цього він стрімко захоплює вказаний йому рубіж і втримує його до підходу головних сил

полку.

У випадку, коли противник випередив полк (батальйон) у розгортанні головних сил і переході в наступ,

командир МП (МБ) організовує відсіч його частиною сил з місця, а головними силами завдає удар по флангу

і тилу противника, який наступає.

Передовий загін (авангард) при цьому закріплюється на вигідному рубежі, вогнем усіх засобів і активними

діями сковує противника, забезпечуючи маневр головних сил.

Успіху в зустрічному бою досягає той, хто діє сміливо і рішуче, швидко захоплює ініціативу й утримує її в

ході бойових дій.

6. РОЗМІЩЕННЯ І ПЕРЕМІЩЕННЯ ТИЛОВИХ ПІДРОЗДІЛІВ У ЗУСТРІЧНОМУ БОЮ

Підрозділи технічного забезпечення тилу полку і батальйону з зав'язкою зустрічного бою розгортаються: за

бойовим порядком за можливістю у важкодоступних для танків районах у готовності до забезпечення

підрозділів батальйонів боєприпасами, пальним і надання технічної та медичної допомоги.

Медичні пункти полку й батальйонів і пункти технічного спостереження батальйонів переміщуються за

атакуючими підрозділами першого ешелону полку і батальйонів у готовності до надання медичної допомоги

пораненим, визначення місцезнаходження техніки, яка вийшла із ладу.

При організації медичного забезпечення переслідування необхідно враховувати:

— умови виникнення переслідування (в результаті успішного розвитку наступу, зустрічного бою чи

навмисного відходу противника);

— спосіб переслідування (з фронту, по шляхах, паралельних напрямку відходу противника, комбінованим

способом — одночасно з фронту і по паралельних напрямках);

— ведення переслідування безперервно вдень і вночі, в будь-яку погоду.

Глава дев'ята

ПЕРЕСУВАННЯ ВІЙСЬК

В умовах ведення високоманеврових бойових дій значно зросла роль пересування військ, особливо маршів.

Війська завжди повинні бути готовими до пересування на велику відстань при постійній загрозі

застосування противником зброї масового ураження, дій його авіації, повітряних десантів та диверсійно-

розвідувальних груп, радіоактивного, хімічного та бактеріологічного зараження. Це вимагає старанної

підготовки озброєння, військової та іншої техніки, особового складу до маршу та перевезення, умілої їхньої

організації, всебічного забезпечення та особисто маршового вміння підрозділів.

9.1. СПОСОБИ ПЕРЕСУВАНЯ ВІЙСЬК

Пересування військ — це організоване переміщення їх маршем, перевезення різними видами транспорту

(автомобільним, залізничним, морським, річковим, повітряним) або переміщення комбінованим способом із

метою виходу у встановлений (зазначений) час у визначений район чи на вказаний рубіж у повній готов-

ності до виконання бойового завдання.

Розвиток засобів і способів збройної боротьби, зміна умов і характеру бою, вдосконалення бойової техніки і

транспортних засобів завжди призводили до вдосконалення традиційних способів пересування і виникнення

нових способів пересування та зумовлювали їхній постійний розвиток, підвищували значення пересування в

бойовій діяльності військ.

У сучасних умовах, коли діям військ притаманні маневровість, динамічність, просторовий розмах,

пересування стало невід'ємною частиною бою. Зараз різні способи пересування широко застосовують при

висуванні військ у райони бойових дій, при перегрупуваннях і маневрі силами й засобами, які проводять із

різною метою при підготовці й під час бою.

Марш є основним способом пересування військ. Це організоване пересування військ у колонах своїм ходом

— на штатній техніці (танках, бойових машинах піхоти, бронетранспортерах, автомобілях) чи пішим

порядком (взимку — на лижах) по дорогах і колонних шляхах.

Марш здійснюють у тих випадках, коли для пересування військ неможливо чи недоцільно використовувати

будь-який вид транспорту.

Можливість застосування маршу в будь-якій обстановці, не тільки в глибокому тилу своїх військ, але й у

районі бойових дій, робить його найбільш розповсюдженим способом пересування.

Під час пересування військ маршем зберігається організаційна Цілісність військових формувань,

створюються сприятливіші, аніж при інших способах пересування, умови для всебічного забезпечення,

надійного управління й підтримання постійної бойової готовності військ.

Однак пересування своїм ходом, особливо на великі відстані, потребує великого напруження сил особового

складу, насамперед механіків-водіїв і водіїв бойових машин, збільшує спрацьовування озброєння й техніки,

витрати моторесурсів, зокрема, пального для важкої техніки. Розглянемо декілька способів пересування

військ.

Перевезення на вантажних потягах є новим способом пересування військ. Цим способом перевозять на

великовантажних причепах або трейлерах ті підрозділи, які мають на озброєнні важку бронетанкову та іншу

техніку з малим запасом ходу й низькою швидкістю руху. Із підвищенням технічного оснащення військ

дуже часто застосовують перевезення на важких автопотягах, особливо під час переміщення військ на

велику відстань від лінії бойового зіткнення сторін.

Перевезення залізничним транспортом дозволяє зберегти сили особового складу, озброєння й техніку —

від спрацьовування, зекономити моторесурси та пальне. Цей спосіб забезпечує високу швидкість пересуван-

ня військ незалежно від пори року й фізичного стану особового складу на початку пересування; швидкість

перевезення практично не залежить від метеорологічних умов.

Однак, перевезення залізницею війська будуть використовувати рідше, ніж марш. Це зумовлено

несприятливим впливом на неї сучасних засобів ураження, складністю підготовки й забезпечення безпеки

при пересуванні військ. При перевезенні залізничним транспортом зменшується бойова готовність частин і

з'єднань, оскільки їхні сили й засоби перевозять декількома ешелонами; ускладнюється управління

військами, утруднюється одночасний вступ їх у бій.

Перевезення водним (морським, річковим) транспортом дозволяє зберегти сили особового складу,

техніку — від спрацьовування, зекономити моторесурси й пересувати війська зі швидкістю не менше 25-30

км/год. Цей спосіб пересування можна використовувати для перекидання військ на острови й ізольовані

ділянки узбережжя, для евакуації з них поранених, хворих, уражених, пошкодженого озброєння й техніки, а

також при здійсненні маневру.

Але перевезення військ водним транспортом застосовуватимуть рідше, ніж марш чи перевезення

залізницею, оскільки для забезпечення перевезення потрібні обладнані причали, потужні крани:

завантаження на водний транспорт і вивантаження досить тривалі; повинна бути організована надійна обо-

рона (протичовнова, протимінна) й проведення суден до порту вивантаження.

Перевезення повітряним транспортом дозволяє швидко перекидати війська на великі відстані в будь-

якому напрямку та в райони, що практично недоступні для інших видів транспорту, через зони зараження, в

райони руйнувань, пожеж і затоплень. Цей вид транспорту не залежить від мережі доріг (мережі сітки

доріг), тому його можна застосовувати не лише для перекидання військ на свою територію, але й для

висадки їх в тил противника. Використання повітряного транспорту дозволяє зберегти сили особового

складу, моторесурси бойової техніки, значно зменшити витрати матеріальних засобів і, що дуже важливо,

несподівано для противника доставити у визначений (вказаний) район війська у високій бойової готовності,

порівняно з пересуванням своїм ходом.

Однак, не дивлячись на переваги, перевезення повітряним транспортом не варто здійснювати так часто, як,

наприклад, марш.

Це зумовлено, головним чином, тим, що для перекидання військ, особливо загальновійськових частин і

з'єднань, повітрям потрібна велика кількість транспортних засобів, а для їхнього прикриття під час польоту

— великий наряд бойових літаків. Окрім цього, використання авіації залежить від метеорологічних умов,

наявності підготовлених аеродромів чи майданчиків у районах завантаження й вивантаження військ.

Комбіноване пересування — це переміщення військ з одного району в інший або на вказаний рубіж, при

якому поєднуються різні способи пересування. В одних випадках війська можуть застосовувати різні

способи пересування одночасно, а в інших — способи пересування чергуються, послідовно змінюються.

При цьому використовують усі чи тільки деякі види транспорту.

Марш можна здійснювати до фронту чи від фронту в тил. Його проводять потай, як правило вночі або в

інших умовах обмеженої видимості, а під час бою та у глибокому тилу своїх військ — і вдень.

9.2. МАРШ

Про здатність військ здійснювати пересування, зберігаючи бойову готовність, судять за їхніми маршовими

можливостями: середній швидкості руху та величині добового переходу. Величина добового переходу: для

змішаних та танкових колон становить до 250 км, для автомобільних — до 300 км. Середня швидкість руху

без урахування часу на привали для змішаних та танкових колон — до 25 км/год, для автомобільних колон

— до ЗО км/год.

У горах, лісоболотяній місцевості та в інших складних умовах середня швидкість руху, залежно від

характеру місцевості та стану доріг, може зменшуватися до 20 км/год, а величина добового переходу—до

200 км, а інколи й менше.

У всіх випадках марш необхідно здійснювати з максимально можливою в даних умовах швидкістю

ВИХІДНИЙ РУБІЖ(ПУНКТ). РУБЕЖІ (ПУНКТИ) РЕГУЛЮВАННЯ. ПРИВАЛ Й (ДЕННИЙ. НІЧНИЙ).

ДОБОВИЙ ВІДПОЧИНОК

Для своєчасного та організованого початку маршу і регулювання швидкості руху колон призначають:

вихідний рубіж (пункт) та рубежі (пункти) регулювання і визначають час їхнього проходження головами

колон.

Віддаленість вихідного рубежу (пункту) повинна забезпечити можливість витягування колон батальйонів

(дивізіонів) із районів розташування військ і досягненню встановленої для, руху швидкості.

Для відпочинку особового складу, вживання їжі, перевірки стану І зброї, бойової та іншої техніки і

технічного обслуговування під час маршу, через 3-4 год руху призначають привали тривалістю до однієї

години та один привал тривалістю до двох годин у другій половині добового переходу. В кінці кожного

добового переходу — денний (нічний) відпочинок, а при здійсненні маршу на велику відстань через кожні

3-5 добових переходів, (при необхідності) — добовий відпочинок.

Для денного (нічного) та добового відпочинку, а також для привалу тривалістю до 2 год вибирають райони,

які забезпечують захист від високоточної зброї та маскування військ.

Полк проводить марш, самостійно або у складі дивізії, при цьому він може прямувати в колоні головних сил

чи висуватися в передовому загоні.

Полку здебільшого призначають один-два маршрути руху, а при дії в Передовому загоні вказують напрямок

дії.

Похідний порядок полку при здійсненні маршу у передбаченні вступу в бій залежить від поставлених

завдань, задуму наступного бою, кількості маршрутів та інших умов обстановки. Він повинен забезбечити

здійснення маршу у визначений термін часу, збереження боєздатності військ при нанесенні противником

ядерних ударів і дії на них хімічної та звичайної зброї, швидке розгортання їх у бойовий порядок.

Похідний порядок полку, який здійснює марш, у передбаченні вступу у бій, складається з передового загону

(якщо він висилається), похідної охорони, загону забезпечення руху, колони головних сил та колони

підрозділів технічного забезпечення й тилу (схема 14).

Передовий загін висилається від полку з метою випередження противника в захопленні вигідних рубежів та

утриманння їх до підходу головних сил. У ході маршу він повинен також проводити розвідку в інтересах

полку. Його віддаленість від головних сил становить до ЗО км. Похідна охорона своїми активними діями

зобов'язана забезпечити безупинний рух колони головних сил, не допустити раптового нападу противника

та забезпечити вигідні умови для вступу у бій головних сил, а також не допустити проникнення наземної

розвідки противника до наших військ. Для охорони з фронту від полку, що прямує в передовому загоні,

висилається авангард силою до посиленого батальйону, а для охорони з флангу — бокова похідна застава

силою до посиленої роти. Полк, що здійснює марш двома маршрутами, на один із них, яким рухається

більша частина головних сил, висилає, як правило, авангард, а на другий — похідну заставу в складі

посиленої роти. При виділенні від полків передових загонів, їхні головні сили охороняються головними

похідними заставами.

При необхідності на найбільш важливі напрямки для захоплення та утримання вигідних рубежів до

проходження колони полку в сторони від маршрутів руху висилають нерухомі бокові застави.

Полки, що здійснюють марш за головними полками, при загрозі нападу наземного противника

охороняються з фронту головними, з флангів та тилу — боковими та тиловими похідними заставами у

складі до посиленої роти кожна.

Віддалення авангарду може становити до 20 км, головної похідної застави (ГПЗ) — до 10км, ГПЗ, яка

здійснює марш за головним полком, —до 3 км, бокової та тилової похідних застав — до 5 км від головних

сил.

Колони головних сил полку на марші поділяються за глибиною на колони підрозділів (батальйонів).

Дистанція між колонами батальйонів (дивізіонів) — до 3 км, між машинами — до 50 м. Якщо вони

рухаються на відкритій місцевості в умовах загрози застосування противником розвідувально-ударних

комплексів дистанції між машинами можуть становити до 150 м, дистанції між батальйонами (дивізіонами)

у цьому випадку скорочуються до 1 км.

Танковий батальйон механізованого полку (механізований батальйон танкового полку) придається головним

батальйонам. Інколи механізований батальйон танкового полку може виділятися до авангарду (передового

загону полку), а танковий батальйон механізованого полку — прямувати в повному складі на чолі колони

основних сил полку, а частина його танків може придаватися авангарду. Штатна та придана артилерія

розподіляється між підрозділами головних сил та авангардами із врахуванням утворення необхідного їй

угрупування для бою, прямує за авангардом або в голові колони основних сил і готова своєчасно

розгорнутися та відкрити вогонь.

Підрозділи протитанкової артилерії та підрозділи інженерних військ, призначені для влаштування мінно-

вибухових загороджень, прямують між авангардами та головними силами.

Зенітні підрозділи полку пересуваються найчастіше у складі колон авангарду та головних сил і готові до

ведення вогню в русі або під час коротких зупинок.

Більша частина підрозділів інженерних військ прямує з авангардами та головними колонами для

забезпечення їхнього розгортання та вступу в бій із маршу.

Підрозділи хімічних військ рухаються за одним із головних батальйонів на основному напрямку і готові до

виконання покладених на них завдань.

Підрозділи технічного забезпечення та тилу на марші рухаються самостійними колонами за головними

силами на відстані, в полку — до 3 км, а в батальйоні — за колонами батальйону. При передбаченні вступу в

бій медичний пункт полку, а також частина ремонтної роти і підрозділів з пальним та боєприпасами

рухаються безпосередньо за одним із батальйонів.

Похідний порядок полку на марші поза загрозою зустрічі з противником шикується із врахуванням

зручності руху, досягнення високої швидкості, найменшого напруження сил особового складу та

збереження бойової техніки. Інколи для гусеничної техніки можна призначати окремий маршрут руху.

Склад похідної охорони та її віддалення від головних сил бувають меншими, ніж на марші при передбаченні

вступу в бій.

До початку та протягом маршу організовують розвідку противника, маршрутів руху для визначення стану

доріг, мостів та переправ, уточнення напрямку прокладення колонних шляхів, визначення загороджень, зон

зараження районів руйнувань, пожеж та затоплень. Якщо марш здійснюють поза загрозою зіткнення з

противником, то для розвідки маршрутів руху та районів відпочинку завчасно висилаються

рекогносцируючі групи, до складу яких входять офіцери штабу, родів військ та служб, підрозділи

інженерних та хімічних військ, а також представники частин (підрозділів).

При здійсненні маршу і передбаченні зустрічного бою похідний порядок шикується, на основі необхідності

забезпечення постійної бойової готовності, швидкості розгортання та вступу в бій із ходу.

При організації захисту від зброї масового ураження та хімічного забезпечення командир повинен вказати:

І. На забезпеченні яких елементів похідного порядку зосередити основні сили захисту та маскування.

2. Найважливіші заходи захисту від зброї масового ураження та хімічного забезпечення.

З Терміни їх проведення.

4. Виділені сили та засоби.

Передбачають провести заходи, щоб уникнути скопичення військ на вихідному рубежі, рубежах

регулювання, в районах привалів та відпочинку, населених пунктах, на переправах, у міжгір’ях, а також

заходи, які забезпечують постійну готовність підрозділів до подолання з ходу зон зараження, районів

руйнувань, пожеж та затоплень.

При нанесенні противником ядерного чи хімічного удару, масовому застосуванні високоточної зброї

частини (підрозділи), що зберегли боєздатність, продовжують рух. У колонах, яким безпосередньо завдали

удару проводять заходи щодо відновлення управління та боєздатності особового складу, ліквідації наслідків

нападу противника, розгородження доріг чи відшукування обхідних шляхів та позначення проходів і шляхів

обходу.

Райони, яким завдали ядерних ударів або ударів хімічною зброєю, війська обходять. При неможливості

обходу зони радіоактивного і хімічною зараження, завали, райони руйнувань, пожеж та затоплень долають

без зміни похідного порядку, без зупинки, напрямами, що забезпечують найменше зараження особового

складу і пошкодження військової техніки; із максимальною швидкістю, на збільшених дистанціях, із

використанням засобів індивідуального та колективного захисту.

Якщо за розпорядженням старшого командира колона повинна зачекати зниження високих рівнів радіації,

то війська розосереджуються, маскуються. Уражений особовий склад евакуюють у найближчі лікувальні

заклади, а пошкоджену зброю військ та іншу техніку, які не можна відремонтувати своїми силами,

передають ремонтно-евакуаційним органам.

Потрібно ліквідувати наслідки застосування ворогом зброї масового ураження швидко і не затримувати

руху військ. Часткову спеціальну обробку особового складу зброї та техніки проводять .після виходу із зони

зараження, а при зараженні отруйними речовинами — негайно. Повну спеціальну обробку проводять,

здебільшого в районі денного (нічного, добового) відпочинку або після прибуття в район призначення.

Радіаційну, хімічну та біологічну розвідку ведуть підрозділи розвідки, похідної охорони та в колонах

головних сил.

Організовуючи тилове забезпечення, командир вказує терміни та розміри створення запасів матеріальних

засобів у підрозділах і частинах, черговість їх підвезення, джерела поповнення використаних у ході маршу

запасів, норми витрат пального, порядок і терміни дозаправлення техніки, порядок надання медичної

допомоги пораненим і хворим та їхньої евакуації, порядок приготування та видачі гарячої їжі під час маршу.

Технічне забезпечення військ на марші здійснюють із метою підтримання озброєння, військової та іншої

техніки, боєприпасів і військово-технічного майна у справному стані та постійній готовності до

використання в бою. Технічне обслуговування машин проводять на привалах під час денного (нічного,

добового) відпочинку в обсязі, що забезпечує їхню надійну роботу під час пересування, з метою прибуття в

зазначений район чи вказаний район

у повній технічній справності. Його проводять екіпажі, механіки-водіі,

а також особовий склад підрозділів технічного забезпечення. Машини, що вийшли з ладу під час маршу,

відводять праворуч дороги та ремонтують, здебільшого на місці, а при неможливості або недоцільності

ремонту на місці евакуюють чи передають ремонтним органам старшого командира.

Тилове забезпечення військ на марші здійснюють із метою безперебійного задоволення їхніх потреб у