Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура
Подождите немного. Документ загружается.
441
Лекція 17. Українська література та мистецтво в XIX– на початку XX ст.
Питання до самоконтролю
1. Як проходив процес становлення нової української літератури?
2. Які заслуги І.Котляревського перед українською культурою?
3. Яка роль Т.Шевченка в становленні української національної
самосвідомості?
4. Коли і де вперше було видано «Кобзар» Т.Шевченка?
5. Яка роль І.Франка в розвитку української культури на захід
ноукраїнських землях?
6. Чому українська художня література XIX – початку XX ст.
стала рушієм у відродженні нації?
7. Якими були успіхи в драматургії і театральному мистецтві?
8. Хто є автором першої за змістом української опери і як ця опе
ра називалася?
Завдання для тестової перевірки знань студентів
1. Правильно розташуйте прізвища:
а) автор мелодії до «Заповіту» Т.Шевченка;
б) скульптор, автор пам’ятника Б.Хмельницькому в Києві;
в) автор першого в Україні історичного роману «Чорна рада»;
г) автор поезій «Я русин був, єсьм і буду» та «Підкарпатськії ру
сини», що в 1919–1938 рр. були гімнами закарпатських ук
раїнців;
д) російський скульптор, один з авторів пам’ятника святому Во
лодимиру в Києві;
е) український живописець та педагог;
є) український письменник, театральний діяч;
ж) український співак;
з) український письменник.
Олександр Мишуга, Михайло Микешин, Михайло Старицький,
Андрій Чайковський, Пантелеймон Куліш, Олександр Духнович, Іван
Сошенко, Петро Клодт, Гордій Гладкий.
2. Правильно розташуйте драматичні твори українських пись
менників:
І.Котляревський «Лісова пісня»
442
Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»
Г.КвіткаОснов’яненко «Украдене щастя»
Т.Шевченко «Сватання на Гончарівці»
І.Франко «Назар Стодоля»
І.КарпенкоКарий «Маруся Богуславка»
І.НечуйЛевицький «Лимерівна»
П.Мирний «Хазяїн»
М.Кропивницький «Наталка Полтавка»
М.Старицький «Глитай, або ж Павук»
Л.Українка «Не судилось»
3. З яких творів Т.Г.Шевченка ці вислови, які стали крилатими:
а) «Нема на світі України
Немає другого Дніпра»;
б) «Борітеся – поборете!»;
в) «Гомоніла Україна, довго гомоніла».
«І мертвим, і живим...», «Кавказ», «Гайдамаки».
4. Під псевдонімом «Гетьманець» розпочав свою театральну
діяльність:
а) М.Кропивницький;
б) М.Старицький;
в) І.КарпенкоКарий;
г) М.Садовський.
5. Первісна назва драми І.Франка «Украдене щастя»:
а) «Жандарм»;
б) «Гірка доля»;
в) «Правда».
6. Музичне товариство «Боян» було створене:
У Києві, Львові, Єлисаветграді
1864 р.; 1881 р.; 1891 р.
на чолі з:
М.Кропивницьким, А.Вахнянином, М.Вербицьким
443
Лекція 17. Українська література та мистецтво в XIX– на початку XX ст.
Теми рефератів
1. Історична роль І.Котляревського та Т.Шевченка в становленні
української культури та духовності.
2. І.Котляревський і становлення нової української літератури.
3. Т.Шевченко і його вплив на боротьбу українського народу за
національне і соціальне відродження, на формування українсь
кої самосвідомості.
4. Розвиток освіти, мистецтва, літератури на західноукраїнських
землях.
5. І.Франко і розвиток української культури на західноукраїнсь
ких землях.
6. Драматургія і театральне мистецтво України в XIX – на почат
ку XX ст.
7. Розвиток української літературної мови у XIX ст.
8. Визначні пам’ятники архітектури XIX ст.
9. Образотворче мистецтво в XIX ст. і творчі досягнення укра
їнських передвижників.
10. Музична культура в XIX – на початку XX ст.
11. М.В.Лисенко – класик українського музичного мистецтва.
12. Український музичний фольклор кобзарів, бандуристів і
лірників. Остап Вересай.
444
Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»
Лекція 18
КУЛЬТУРА УКРАЇНИ В 1917 –
ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 40х РОКІВ
• Культура і духовне життя в Україні у 1917–1920 рр.
• Політика українізації та її вплив на культуру.
• Культурне піднесення 20х років.
• Становище культури в Україні у 30х роках. «Розстріляне
відродження».
Розвиток української культури XX ст. можна характеризувати як
період її національнодержавного відродження, започаткований де
мократичними перетвореннями з 1917 р., українською революцією.
Дійсно, повалення царизму, боротьба за незалежну українську дер
жаву, соціальноекономічні зрушення, що відбулися в цей період,
стимулювали піднесення духовного життя суспільства, його інтен
сифікації, відкритості, дали могутній поштовх національнокультур
ному відродженню України. Цьому сприяла ліквідація численних за
борон, що тяжіли над Україною вподовж століть і заважали її
органічним контактам із Заходом.
Попри всі негаразди, зв’язані із зміною політичних режимів, які
встановлювалися в Україні, культурне життя продовжувало розвива
тись. Широкого розмаху набуло створення нових громадських куль
турнотворчих організацій та об’єднань, що згуртували навколо себе
значні кадри української інтелігенції. В період Української Народної
Республіки були спроби створити власну систему освіти, яка базува
лася на принципі націоналізації, відповідно до якого кожна нація,
яка жила в Україні, мала право навчати своїх дітей рідною мовою.
Відмітною ознакою того часу стало відкриття українських шкіл.
Протягом 1917–1918 навчального року в Україні відкрилося 30 ук
раїнських гімназій, переважна більшість яких діяла по селах. Вив
чення української мови, літератури та історії було обов’язковим у
всіх середніх школах і гімназіях. Не заборонялося відкривати в них,
за вимогою батьківнеукраїнців, класи з російською мовою навчання,
445
Лекція 18. Культура України в 1917 – першій половині 40;х років
а в російських гімназіях, де українці становили меншість, – класи з
українською мовою викладання.
З українською демократичною революцією зв’язане велике відро
дження просвіт на Наддніпрянщині. Вже влітку 1917 р. центральна
та східна частина України вкрилася густою мережею читалень. Крім
того, «Просвіти» мали свої театральні трупи, хорові колективи, орке
стри, видавництва, бібліотеки, народні будинки. 20 вересня 1917 р. у
Києві відбувся Перший Всеукраїнський з’їзд просвіт. Це сприяло
активізації діяльності просвіт. Їх число почало невпинно зростати.
Засновниками товариств «Просвіта» були відомі українські митці та
письменники: у Катеринославі – Є.Вороний (голова товариства),
А.Кащенко, у Вінниці – Д.Маркевич, в м. Олешках на Херсонщині –
М.Куліш, в Лебедині на Харківщині – П.Зайцев, у Києві – Б.Грінчен
ко, В.Винниченко, Л.СтарицькаЧерняхівська, в Одесі – С.Шелухін,
І.Липа, А.Ніковський. «Просвіти» без перебільшення можна вважа
ти ядром національнокультурного відродження в провінції.
За рішенням Генерального секретаріату Центральної Ради, яка
почала піклуватися розвитком української культури на державних
засадах, 5 жовтня 1917 р. було відкрито Київський український народ
ний університет у складі історикофілологічного, фізикоматематич
ного і правничого факультетів. Тоді ж було вирішено створити ук
раїнський народний університет в Кам’янціПодільському. Але
подальший розвиток подій призвів до того, що університет було
відкрито лише при гетьмані П.Скоропадському.
В історію діяльності Української Центральної Ради увійшло і да
тування нею Української Академії мистецтв (згодом Художнього
інституту) в Києві. Рішення про це було прийняте 22 листопада 1917 р.
у приміщені Педагогічного музею, де засідала Центральна Рада. Ака
демія давала вищу художню освіту спеціалістам малярства, різьбяр
ства, будівництва, гравюри, художніх промислів, а також мала спри
яти розвитку художніх шкіл в Україні. Першим ректором Академії
став видатний український живописець Ф.Кричевський, а за доби
Української держави гетьмана П.Скоропадського її очолив відомий
український художникграфік, митець з європейською славою, співав
тор Державного герба і Державної печатки гетьманату, кліше пер
ших українських грошових знаків нового часу Георгій (Юрій) Іва
нович Нарбут (1886–1920). Нарбутівська ілюстрація до «Енеїди»
І.Котляревського (1919) стала найвищим досягненням української
446
Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»
графіки тих років. Г.Нарбут відродив українську графіку, створив в
Україні оригінальну школу графічного мистецтва, яке мало виразно
національний характер.
Серед викладачів Академії були відомі митці, професори: М.Бой
чук, В.Кричевський, О.Мурашко, запрошений з Галичини О.Новаківсь
кий. Відомими майстрами стали такі перші студенти, як Т.Бойчук.
І.Падалка, В.Седляр. Студенти оволодівали спеціальностями: маляр
ство, різьба, будівництво, гравюра та ін.
Це був перший навчальний заклад в Україні, який одержав статус
державного. 18 грудня 1917 р. Центральна Рада ухвалила закон про
Українську Академію мистецтв. Було встановлено її річний бюджет у
сумі 97000 крб. Академія здобула право одержувати зза кордону книж
ки, картини і матеріали без оплати мита, а також по одному примірнику
всіх друкованих в Україні видань у галузі мистецтва. Наступного року
при академії мали бути засновані галерея та бібліотека.
Після Лютневої революції настав розквіт діяльності Молодого те
атру в Києві, який виник ще у травні 1916 р. за ініціативою актора
театру М.Садовського Леся Курбаса.
Л.Курбас родом з Тернопільщини, син галицького актора Степа
на Курбаса, людина з європейською освітою – вчився на філософсь
кому факультеті у Відні, знав вісім мов, був актором у театрі «Русь
ка бесіда» у Львові. М.Садовський запросив його у Київ до свого
театру. Разом з Л.Курбасом до Києва прибули Гнат Юра і Амвросій
Бучма. Вони, а також молодь із Музичнодраматичної школи ім.
М.Лисенка були в опозиції до старої театральної школи і шукали
нових шляхів.
На відміну від театру М.Садовського, що продовжував традицію
українського побутового театру, Л.Курбас і його «Молодий театр»
вдалися до модерних сценічних засобів відтворення української та
європейської драматургії. Вони бажали творити нові форми теат
рального мистецтва, які давали б змогу виявити індивідуальність мо
лодого українського покоління, відійти від побутового «ук
раїнофільського» театру і створити український європейський театр,
Л.Курбас проголошував: «Молодий театр відкидає провінційну за
лежність від російських стилів», робить «прямий поворот до Європи
і до самого себе», він буде йти «власною українською дорогою», його
кредо – «вчитися і шукати самотужки». Л.Курбас підкреслював, що
в цих пошуках головним буде «стиль у формах мистецтва».
447
Лекція 18. Культура України в 1917 – першій половині 40;х років
Підвищенням художнього рівня українського театрального мис
тецтва займалось товариство «Національний театр», створене у квітні
1917 р. колективом Молодого театру разом з театром М.Садовського
та Музичнодраматичною школою М.Лисенка. 14 вересня 1917 р. при
товаристві виник Національний зразковий театр, який працював у
Троїцькому народному домі і мав власний хор та власний оркестр.
Подальшого розвитку українська освіта, наука, культура набули
при гетьмані П.Скоропадському. «Правительство буде рішуче про
водити в життя ідею всестороннього розвитку української культури,
забезпечення прав української мови, закріплення всіх форм українсь
кої державності», – заявив у 1918 р. новосформований гетьманський
уряд. У сфері культури активно тоді працювали такі визначні особи
стості, як Микола Василенко (1866–1935), В.Науменко, В.Вернадсь
кий, І.Огієнко, П.Холодний, Б.Кістяківський (1868–1920), А.Кримсь
кий, Д.Граве, М.ТуганБарановський, Л.Курбас, С.Єфремов,
П.Саксаганський.
Йшов процес українізації народної освіти, створення української
національної школи, який започаткувала Центральна Рада. Восени
1918 р. з 836 діючих тоді в Україні гімназій 150 були зукраїнізовані.
Перша українська гімназія відкрилася у Києві 18 березня 1917 р. Її
директором став відомий український педагог П.Холодний. Для не
заможних учнів цих гімназій затверджувалося 350 іменних стипендій –
імені Г.Сковороди, Т.Шевченка, І.Франка та інших письменників і
діячів культури. Було прийнято закон про обов’язкове навчання
українській мові та літературі, а також історії й географії України по
всіх середніх школах. Цими питаннями енергійно займався міністр
освіти та мистецтв в гетьманському уряді М.П.Василенко.
За часів владування П.Скоропадського була створена мережа
національної вищої школи. При міністерстві народної освіти під ке
рівництвом академіка В.Вернадського виникла комісія у справі ви
щих шкіл та наукових інституцій. Законом від 17 серпня 1918 р.
Київський український народний університет перетворювався на
Київський державний український університет, який діяв паралель
но з російськомовним університетом святого Володимира. Мовою ви
кладання визнавалась українська. До числа студентів було зарахова
но 3 тисячі чоловік. Під університет віддали комплекс будинків
артилерійського училища, а також земельну ділянку площею 26 гек
тарів.
448
Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»
Тим же законом від 17 серпня засновувався Кам’янецьПод
ільський державний український університет, куди записалося по
над одну тисячу чоловік. Його ректором став видатний культурно
освітній, державний і релігійний діяч, виходець з Житомирщини
(народився в селищі Брусилів) І.Огієнко, який і відкрив в урочистій
обстановці цей закладі 22 жовтня. Він постав як вогнище вищої ук
раїнської науки, перший національний вуз, гордість України, сим
вол її національного відродження.
В запрошенні на відкриття нового університету за підписом рек
тора І.Огієнка читаємо: «Новий університет, що вже з самого гео
графічного положення найближчий до високої західноєвропейської
держави, не буде звичайним університетом східного типу: при Кам’я
нецьПодільському Державному Українському Університеті за
кладається вперше на сході слов’янський богословський університет,
і, крім того, на історикофілологічнім факультеті вже відкрито дві
нові національні кафедри: одна – польської, друга – єврейської літе
ратури й історії. Вірний кращим традиціям європейських універ
ситетів, новий Кам’янецьПодільський Державний Український Уні
верситет матиме на цілі невпинну наукову працю на користь рідної
української культури».
Серед перших професорів університету було немало тих, кого
вдалося загітувати І.Огієнкові з Києва та інших міст України:
Л.Білецький, Д.Дорошенко, В.Біднов, Є.Тимченко, письменник і поет
В.Самійленко.
Університет залишився у спогадах сучасників І.Огієнка як «най
світліше культурне діло 1917–1920 років», як факт утвердження
української державності. Твердиня української науки, дітище І.Огіє
нка, Кам’янецьПодільський державний український університет
проіснував до 1921 р. Радянська влада реорганізувала його в Інсти
тут народної освіти.
Услід за відкриттям Київського і Кам’янецьПодільського держав
них українських університетів на черзі стояло заснування таких же
університетів у Харкові, Катеринославі та Одесі. Готувалося відкрит
тя університету в Полтаві. У Київському, Харківському і Одеському
російськомовних університетах відкривався комплекс українознав
чих кафедр – української мови й літератури, історії та права. У при
ватному російському університеті в Катеринославі, заснованому
влітку 1918 р., також мали відкритися дві кафедри з викладанням
449
Лекція 18. Культура України в 1917 – першій половині 40;х років
українською мовою. На одну з них було запрошено професора
Д.І.Яворницького.
На час гетьманату припадає створення Української Академії наук.
Розробку її статуту з ініціативи М.С.Грушевського почало Українсь
ке наукове товариство ще в березні 1917 р. Але воєнні події зупини
ли підготовчі роботи. М.П.Василенко як тільки став міністром осві
ти та мистецтв уряду гетьмана П.Скоропадського, негайно взяв цю
справу в свої руки і заявив, що утворення Академії є національною
потребою. Він зазначав, що «утворення Української Академії наук
має і велике національне значення, бо ще й досі є багато людей, які
скептично і з насмішкою відносяться до українського руху та відрод
ження, не мають віри в життєві сили українського народу, не вважа
ють можливим розвиток української освіти, мови й науки». Склика
на ним комісія з найвидатніших вчених завершила розробку
структури Академії та її статуту.
Видатний вклад у справу створення Академії вніс славетний на
щадок запорізьких козаків, мислитель величезної величини, визна
ний вже у той час вченийприродознавець, засновник геохімії, біохімії,
радіогеології 55річний академік Російської академії наук
В.І.Вернадський (1863–1945), який у травні 1918 р. переїхав до Киє
ва з Полтави. Для творчості цього вченого характерні широчінь інте
ресів, постановка кардинальних проблем, наукове передбачення.
Праці В.Вернадського – одна з важливих основ розв’язання проблем
навколишнього середовища. Його іменем названо мінерал – вернадіт.
Саме В.Вернадський став головою комісії з питань заснування Ака
демії. Датою заснування Академії необхідно вважати 14 листопада.
Тоді своїм указом гетьман П.Скоропадський затвердив її Статут,
штати, а також первісний склад академіків. До нього увійшли 12
чоловік: по відділу історикофілологічних наук – Д.І.Баталій (1857–
1932), А.Ю.Кримський, М.І.Петров, С.СмальСтоцький, по відділу
фізикоматематичних наук – В.І. Вернадський, М.Ф.Кащенко,
С.П.Тимошенко, П.А.Тутковський (1875–1936), по відділу соціаль
них наук – М.І.ТуганБарановський (1865–1919), В.А.Косинський,
О.І.Левицький та Ф.В.Тарановський. Вподовж наступних восьми
десятиріч члени Академії вже не призначалися, а обиралися наяв
ним складом академіків. Починаючи з 1925 р., обиралися членико
респонденти Академії.
450
Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»
27 листопада 1918 р. відбулося перше установче спільне зібрання
Української Академії наук. На ньому її президентом було обрано
В.Вернадського, секретарем (1918–1928) – видатного вченого
сходознавця зі світовим іменем А.Кримського (15.01.1871–25.01.1942),
який залишив після себе понад тисячу наукових праць. Були обрані
й керівники відділів. Тим самим було закладено основи діяльності
першої національної Академії наук. За чотири роки перебування в
Україні В.Вернадський розробив ґрунтовний план діяльності
новоствореної Академії наук, започаткував численні напрями науко
вих досліджень, згуртував плеяду відданих науці людей.
Лютнева революція, разом з багатьма громадянськими свобода
ми, принесла і фактичне скасування всіх обмежень українського дру
кованого слова. Починаючи з березня 1917 р., спостерігалося значне
пожвавлення літературного життя. За підрахунками дослідників,
протягом березнялистопада 1917 р. було видано 30 літературноху
дожніх творів загальним тиражем 360500 примірників. У цей час ви
никло близько 50 приватних і кооперативних видавництв. Головну
роль у книгодрукуванні відігравало створене у травні 1918 р. Дер
жавне видавництво. Головним його завданням вважалося «розповсю
дження серед народу добрих українських книжок, а також інших
продукцій друку».
Після багатьох років заборон українська книжка одержала дер
жавну підтримку. Так, в 1918 р. Державне видавництво на свої видат
ки отримало від Кабінету міністрів 1 млн. крб. Як наслідок, якщо у
1917 р. в Україні вийшло друком 747 книжок державною мовою, то
у 1918 р. – 1084. Причому окремі видання сягали величезних ти
ражів. Наприклад, працю І.Огієнка «Українська культура» опублі
ковано було у 1918 р. двічі: першим тиражем – у 100 тис. примірників,
а другим, спеціально для української армії, – 1 млн. примірників.
Значна підтримка з боку Кабінету міністрів Української держави
надавалася газетам і журналам. Доволі високого рівня досягло кни
годрукування в радянський час – в роки НЕПу. Українська книга у
20ті роки була представлена на міжнародних виставках в Кельні,
Празі й Парижі.
Значним здобутком у царині культури стало відкриття у серпні
1918 р. Національної (академічної) бібліотеки України. У ній збира
лися всі пам’ятки духовного життя українського народу – як руко
писні, так і друковані (всього понад 1 млн. томів). Були засновані