Когут О.В., Циганчук А.С. Геополітичний вибір України: сучасний стан і перспективи розвитку
Подождите немного. Документ загружается.
102
продовження співробітництва в сфері боротьби проти міжнародного
тероризму, НАТО й Росія розпочали переговори про можливість
створення єдиної системи протиповітряної оборони та контролю за
повітряно-космічним простором на кордоні між РФ і країнами-
членами Альянсу.
Оскільки немає гострих суперечностей, що могли б
найближчим часом вплинути на темпи розвитку інтеграції Росії в
західні
структури економіки, безпеки та оборони, відносини між
Росією та євроатлантичним світом, на думку спеціалістів Центру
російських та східноєвропейських студій Бірмінгенського
університету (Велика Британія) обумовлені необхідністю подолання
невизначеності, стосовно таких питань:
- наскільки Рада Росія-НАТО та інституційні зв”язки з
Європейським Союзом дозволять Росії збільшити повноваження
у вирішенні європейських справ
та наскільки ці структури і
зв’язки сприятимуть розв”язанню найбільш серйозних
політичних та економічних проблем, що є наразі актуальними
для Росії;
- яку саме роль у плані безпеки відіграватимуть НАТО спільно з
ЄС у світлі подолання наслідків подій 11 вересня в США,
зокрема стосовно ресурсів та географії майбутніх операцій;
- наскільки
Москва готова адаптувати свою політику до інтересів
безпеки найбільш впливових держав євроатлантичного регіону.
Зазначимо, що подальша ефективна розбудова
євроатлантичного політичного і безпекового простору без Росії
постаємалоперспективною. Варто при цьому мати на увазі, що вплив
Росії на процес прийняття політичних та військових рішень у межах
цього простору залишається досить обмеженим.
Після
російсько-грузинської війни НАТО і Росія заморозили
свої стосунки у військовій сфері.
19. Карта з російського рукава
Ще задовго до саміту Північноатлантичного альянсу в
Бухаресті Кремль не раз висловлював свою офіційну позицію щодо
бажання Києва вступити в НАТО: хоча Росія й виступає проти
розширення організації на Схід, але вибирати собі
партнерів –
суверенне право України. На ділі Москва, котра сама в рамках Ради
103
Росія-НАТО бере участь в ухваленні деяких рішень альянсу, украй
болісно реагує на перспективу членства Києва в організації. І
віднедавна відкрито заявляє, що намагається не допустити такого
розвитку подій.
У Держдумі відбулися парламентські слухання під час яких
парламентарі пропонували в разі приєднання нашої країни до ПДЧ
денонсувати договір „Про дружбу, співробітництво
та партнерство
між Україною і РФ” або запровадити візовий режим для українців і
перекрити поштове сполучення. Правда, той факт, що Італія, Греція,
Словаччина та інші країни входять до альянсу, не заважає Росії мати
з цими державами договір про дружбу і співробітництво, розвивати
міждержавні відносини й підтримувати багатомільярдний
товарооборот.
За деякими
відомостями, що просочилися в пресу (Moscow
Times, 8 квітня) після засіданні комісії Росія-НАТО, Україна для
В.Путіна „це навіть не держава”. Мало того, під час зустрічі з
президентом США в Сочі, Путін заявив, що приєднання України до
НАТО може призвести до її розпаду як єдиної держави
(„Комерсант”, 8 квітня). Ще один доказ незмінності
позиції Кремля
стосовно України є й інтерв’ю міністра закордонних справ Росії
Сергія Лаврова, опублікованому 31 березня в газеті „Известия”.
З погляду російських геополітичних стратегів, вступ до НАТО
України і Грузії, нехай навіть і у віддаленій перспективі, означає не
просто порушення стратегічного балансу у світі та регіоні. Для Росії
це знаменує
виштовхування її з тієї частини пострадянського
простору, що її Москва традиційно вважає своєю історичною сферою
впливу. У цій ситуації Київ має готуватися до жорсткого
економічного, енергетичного, політичного та інформаційного
пресингу з боку північної сусідки.
Схоже, що Росія залишить Україну в спокої тільки після того,
як та стане членом НАТО. Але протистояти
цьому тиску Москви
Київ зможе, як мінімум, лише за умови єдності української влади та
опозиції та якщо влада вживатиме жорстких адекватних заходів. Як
максимум – за умови єдності українського політикуму при захисті
національних інтересів і прийняття цінностей цивілізованого світу,
як це було у всіх наших західних сусідів.
104
20. Північноатлантичний договір
Вашингтон, округ Колумбія, 4 квітня 1949р
Сторони цього Договору, підтвержуючи свою відданість цілям
і принципам Статуту Організації Об’днаних Націй та своє прагнення
жити у мирі з усіма народами і урядами, сповнені рішучості
захистити свободу, спільну спадщину своїх народів і їхню
цивілізацію, засновану на принципах демократії, свободи
особистості і верховенства права, прагнучи сприяти стабільності і
добробуту в Північноатлантичному регіоні, вирішивши об’єднати
свої зусилля для здійснення колективної оборони та підтримання
миру і безпеки, уклали між собою такий Північноатлантичний
договір:
СТАТТЯ 1
Сторони зобов’язуються, як це визначено у Статуті Організації
Об’єднаних Націй, вирішувати всі міжнародні спори, учасниками
яких вони можуть стати, мирними засобами і таким чином, щоб не
ставити під загрозу міжнародний мир, безпеку та справедливість, а
також утримуватись у своїх міжнародних відносинах від погроз
силою чи застосування сили у будь-який спосіб, несумісний з цілями
Організації Об’єднаних Націй.
СТАТТЯ 2
Сторони сприятимуть подальшому розвитку мирних і дружніх
міжнародних відносин, зміцнюючи свої незалежні інституції,
домагаючись кращого розуміння принципів, на яких ці інституції
засновані, та створюючи умови для забезпечення стабільності і
добробуту. Вони намагатимуться усувати конфлікти у своїй
зовнішній економічній політиці та сприятимуть економічному
співробітництву між окремими або між усіма учасниками Договору.
СТАТТЯ 3
Для забезпечення ефективнішої реалізації цілей цього
Договору Сторони, діючи окремо чи колективно, шляхом постійного
і ефективного вдосконалення власних можливостей та
взаємодопомоги, підтримуватимуть і розвиватимуть свою
індивідуальну та колективну здатність протистояти збройному
нападу.
105
СТАТТЯ 4
Сторони консультуватимуться між собою щоразу, коли, на
думку якоїсь із них, виникне загроза територіальній цілісності,
політичній незалежності або безпеці будь – якої із сторін.
СТАТТЯ 5
Сторони погоджуються, що збройний напад на одну або
кількох із них у Європі чи у Північній Америці вважатиметься
нападом на них усіх: і, відповідно, вони домовляються, що в разі
здійснення такого нападу кожна з них, реалізуючи своє законне
право на індивідуальну чи колективну самооборону, підтверджене
Статтею 51 Статуту Організації Об’єднаних Націй, надасть допомогу
тій Стороні або Сторонам, які зазнали нападу, і одразу здійснить,
індивідуально чи спільно з іншими Сторонами, такі дії, які
вважатимуться необхідними, включаючи застосування збройної
сили, з метою відновлення і збереження безпеки у
Північноатлантичному регіоні.
СТАТТЯ 6
При застосуванні Статті 5 збройним нападом на одну або
більше сторін слід вважати збройний напад, здійснений:
- на територію будь-якої із Сторін у Європі чи у Північній
Америці, на алжирські департаменти Франції, на територію
Туреччини чи на острови під юрисдикцією будь-якої із Сторін,
розташовані в зоні Північної Атлантики на північ від Тропіка
Рака;
- на збройні сили, кораблі чи літальні апарати будь-якої із Сторін,
які перебувають в межах цих територій або в якомусь іншому
регіоні Європи, де на момент набуття цим Договором чинності
були розміщені окупаційні війська будь-якої із Сторін, а також у
Середземному морі чи в зоні Північної Атлантики на північ від
Тропіка Рака.
СТАТТЯ 7
Цей Договір не зачіпає і не повинен тлумачитися як такий, що
будь-яким чином зачіпає права і обов’язки Сторін, які випливають
для них як держав-членів із Статуту Організації Об’єднаних Націй,
106
чи головну відповідальність Ради Безпеки ООН за підтримку
міжнародного миру й безпеки.
СТАТТЯ 8
Кожна сторона заявляє, що жодна з чинних міжнародних угод
між нею та будь-якою іншою із Сторін чи будь-якою третьою
державою не суперечить положенням цього Договору, і не
зобов’язується не укладати жодних міжнародних угод, що
суперечать цьому Договору.
СТАТТЯ 9
Цим договором Сторони засновують Раду, в якій кожна з них
буде представлена для розгляду питань, пов’язаних з виконанням
цього Договору. Рада буде організована таким чином, щоб її можна
було скликати швидко і в будь-який час. Рада створить такі
допоміжні органи, в яких вона може мати потребу: зокрема, вона
негайно створить Комітет оборони, який рекомендуватиме засоби
для виконання Статей 3 і 5.
СТАТТЯ 10
Сторони можуть за одностайною згодою запросити
приєднатися до цього Договору будь-яку іншу європейську державу,
здатну втілювати у життя принципи цього Договору і сприяти
безпеці у Північноатлантичному регіоні. Будь-яка запрошена таким
чином держава може стати Стороною у цьому Договорі шляхом
передачі свого документа про приєднання на збереження урядові
Сполучених Штатів Америки. Уряд Сполучених Штатів Америки
повідомить кожну із Сторін про депонування у нього кожного
документа про приєднання.
СТАТТЯ 11
Цей Договір повинен бути ратифікованим, а його умови
виконуватись усіма Сторонами згідно з їхніми відповідними
конституційними процедурами. Ратифікаційні грамоти у
найкоротший термін мають бути передані на депонування уряду
Сполучених Штатів Америки, який повідомить усі інші Сторони, що
підписали цей Договір, про кожне депонування. Договір набуде
чинності для тих держав, які його ратифікували, одразу після
107
депонування ратифікаційних грамот більшості із Сторін, які його
підписали, у тому числі ратифікаційних грамот Бельгії, Канади,
Франції, Люксембургу, Нідерландів, Великобританії та Сполучених
Штатів Америки, а для інших держав він набуде чинності з дати
депонування їхніх ратифікаційних грамот.
СТАТТЯ 12
Через десять років після набуття Договором чинності або в
будь-який час пізніше цього терміну Сторони, якщо того вимагатиме
будь-яка з них, проведуть спільні консультації з метою перегляду
цього Договору, враховуючи чинники, які на той момент
впливатимуть на стан безпеки та миру в Північноатлантичному
регіоні, у тому числі появу нових універсальних чи регіональних
угод, укладених згідно зі Статутом ООН і спрямованих на
підтримання міжнародного миру й безпеки.
СТАТТЯ 13
Через двадцять років після набуття Договором чинності будь-
яка із Сторін має право припинити свою участь у ньому через рік
після передачі повідомлення про денонсацію урядові Сполучених
Штатів Америки, який поінформує уряди інших Сторін про
депонування кожного повідомлення про денонсацію.
СТАТТЯ 14
Цей Договір, тексти якого англійською і французькою мовами
мають однакову силу, зберігатиметься в архіві уряду Сполучених
Штатів Америки. Його належним чином завірені копії будуть
передані цим урядом урядам Договірних Сторін [30].
108
Література
1. Дзеркало тижня. №44 (623) 18 листопада 2006 року.
2. Там же.
3. Дзеркало тижня. №5 (684) 9-15 лютого 2008 року.
4. Там же.
5. Там же.
6. Там же.
7. Там же.
8. Там же.
9. Там же.
10. Там же.
11. Там же.
12. Дзеркало тижня. № 34 (613) 9 вересня 2006 р.
13. Там же.
14. Там же.
15. Там же.
16. Там же.
17. Там же.
18. Там же.
19. Там же.
20. Там же.
21. Там же.
22. Дзеркало тижня № 34 (713) 13.09.2008 р.
23. Актуальні проблеми формування і реалізації державної
політики України на євроатлантичному векторі. Вибрані
основоположні документи НАТО та Україн-НАТО. –
К.,2006. – 95с.
24. Там же.
25. Конституція України. Закон від 28.06.1996.
26. „Закон про всеукраїнський та місцеві референдуми” від
03.07.1997р. №1286-XII.
27. Дзеркало тижня №24 (613) 9 вересня 2005р.
28. Дзеркало тижня №125 (604) 1 липня 2006, Л.Гайдуков,
С.Терешко. Альянс без погонів // Політика і час, №6,
2006р., О.Палій Європейська система безпеки не буває без
НАТО // Політика і час, №2, 2007.
29. Авраменко Б., Ярмуш Г. Вступ до НАТО: „за” і „проти” //
Політика і час, №1, 2006.
109
30. Чаповська Л. Вступатимуть в НАТО не військові, а
суспільство в цілому // Політика і час, №6, 2004.
31. Місце України в НАТО. Матеріали опитування експертів. –
К., 2006, 252с., Довідник НАТО. – 393с. – Брюссель, 2006.
32. Чи потрібно Україні бути в НАТО? 12 аргументів „за”.
Молодь ламає старі стереотипи. – К., 2006. – 240 с.
33. Україна на шляху до НАТО – Рівне, 2007, 18с.
34. Пухлий В. Розширення ЄС: наслідки для України //
Політика і час, №2, 2004р.
35. Кіндратець О. Перш ніж рухатися до альянсу // Політика і
час №7-8, 2006.
36. Громадяни України про європейську інтеграцію //
Національна безпека і оборона. – 2007, №2.
37. Україна – ЄС: остаточний вибір засад розвитку держави //
Віче, 39-10, 2007.
38. Манжола В.Квадратура інтеграційного кола (актуальні
проблеми європейської політики України) // Політика і час,
№ 4, 2007.
39. Гречанінов В. Європа та нові виклики безпеки // Політика і
час, №6, 2007.
40. Бураковський І. Оцінка прогресу України в досягненні
економічних стандартів Євроатлантичної спільноти //
Політика і час, №7, 2007.
41. Курс європейської інтеграції обрали самі Українці //
Політика і час, №7, 2007.
42. Північноатлантичний договір та договір щодо колективної
безпеки: порівняння. – К., 2008.
43. Постанова Верховної Ради України „Про рекомендації
парламентських слухань про взаємовідносини та
співробітництво України з НАТО” – К., 2008.
44. Закон україни „Про основи національної безпеки України”.
План дій Україна-НАТО – складова забезпечення
національної безпеки України. – К., 2008.
45. Вплив євроатлантичної інтеграції на соціально-економічне
та політичне становище України. – К., 2007.
46. Умови вступу України до НАТО – К., 2007.
47. Україна-НАТО: „за” і „проти”. – К., 2007.
48. Україна в міжнародних організаціях. – К., 2007.
49. Що загрожує Україні. – К., 2007.
110
50. План дій Україна-НАТО. Частина перша: План дій Україна-
НАТО та його імплементація в Україні у 2007р. – К., 2007.
51. План дій Україна-НАТО. Частина друга: „Результати
імплементації плану дій Україна-НАТО у першому півріччі
2007 року”. – К., 2007.
52. Що таке НАТО? Створення, розвиток та сучасний стап. –
К., 2007.
53. Євробюлетень: 2007-2008рр.
111
Навчальне видання
КогутОксана Володимирівна
Циганчук Анатолій Савович
Геополітичний вибір України: сучасний стан і перспективи
розвитку
Навчальний посібник
Відповідальний за випуск Ткаченко Г.І. кандидат політичних наук,
доцент, завідувач кафедри політології, соціології і права НУВГП
Технічний редактор: О.П. Кедись
Коректор: О.П. Кедись
Комп’ютерний набір: О.П. Кедись
Підписано до друку 29.09.2008 р. Формат 148х210
Папір друкарський №1. Гарнітура Times. Друк трафаретний
Ум
.-друк. арк.
Тираж____ Зам. №____
Редакційно-видавничий центр
Національного університету водного господарства та
природокористування, 33000, Рівне, вул.Соборна 11.
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до
державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів
видавничої
продукції РВ № 31 від 26.04.2005 р.