Клиновий Д.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України

Подождите немного. Документ загружается.

Таким чином, можна сформулювати основні напрями роз'

витку трудоресурсного потенціалу територій країни. В даному

контексті якісно нового значення набуває роль регіональних

ринків робочої сили. Як система забезпечення суспільного ви'

робництва трудоресурсним потенціалом, яка поєднує у собі

високий ефект ринкового механізму та можливість цілеспря'

мованого управління ресурсним потенціалом шляхом керова'

ного розподілу робочої сили за секторами і галузями еко'

номіки, регіональний ринок праці в спромозі й має враховува'

ти територіальну специфіку розвитку господарства.

Роль регіональних ринків праці полягає в забезпеченні про'

дуктивної зайнятості, з одного боку й створенні адекватних

умов відтворення робочої сили, перш за все — системи гарантій

відповідної цивілізованим нормам оплати праці — з іншого бо'

ку. При цьому необхідно здолати утриманські настанови до'

статньо широких верств населення, для яких до останнього ча'

су було більш вигідним не працювати зовсім, отримуючи від

держави допомогу по безробіттю, аніж одержувати за свою пра'

цю мізерну заробітну плату. Зайнятість має стати спрямованою

на забезпечення потреб економічно активного населення з на'

становами на плідну участь в економічній діяльності. Пріори'

тетними для створення продуктивної зайнятості мають бути

перш за все регіони з підвищеною загрозою безробіття, де внас'

лідок несинхронності демографічних та економічних процесів

пропозиція робочої сили буде значно перевищувати попит на

неї. Останнє стосується малих міст з моногалузевою структу'

рою виробництва, шахтарських, металургійних центрів Донба'

су та Придніпров’я, територій розселення раніше депортованих

народів, сільської мережі розселення Західної України.

Прискорений розвиток всіх галузей виробництва, який є

основним завданням сьогодення, викликає необхідність як'

найбільш ефективного використання й примноження існую'

чого трудоресурсного потенціалу країни. Комплекс заходів,

якими повинна бути забезпечена ця мета, включатиме:

• загальноекономічне припинення поляризації регі'

онального розвитку та його наступне стимулювання через

301

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

гнучкий фінансово'економічний механізм формування дер'

жавного й регіонального бюджетів шляхом оптимізованого

щодо регіональної специфіки застосування одно' та двока'

нальної систем формування бюджетів з обов’язковим спряму'

ванням коштів на створення робочих місць і подолання без'

робіття. Підтримку економічного зростання у відсталих та

відродження виробництва у депресивних регіонах;

• поліпшення демографічної бази розвитку трудоресурс'

ного потенціалу шляхом стабілізації демографічної ситуації в

Україні в цілому та в регіонах, забезпечення раціональної ста'

тево'вікової структури населення через цільову підтримку

інституту сім’ї, молоді, материнства та дитинства й соціально

незахищених верств населення;

• цілеспрямоване управління міграційними потоками з

можливим застосуванням гнучкої активної зовнішньої

міграційної політики задля стабілізації демографічної ситуації

у регіонах з незадовільним рівнем демографічного відтворен'

ня населення, створення щодо цього ефективного

міжрегіонального ринку робочої сили;

• збалансування пропорцій між територіальними обся'

гами демографічного відтворення трудових ресурсів та

регіональними потребами виробництва шляхом створення ро'

бочих місць у регіонах з позитивним природним приростом

населення;

• встановлення регіонально'орієнтованих орієнтирів

щодо природних норм безробіття з подальшою мінімізацією

щодо них рівнів безробіття в регіонах. Застосування ефектив'

них засобів забезпечення зайнятості, у т.ч. суспільних робіт з

урахуванням світового досвіду та регіональної специфіки. Ви'

користання трудопоглинаючого потенціалу приватно'

підприємницького сектора (у т.ч. — на селі) й галузей інфрас'

труктури задля забезпечення продуктивної зайнятості.

Ліквідація прихованого безробіття через удосконалення тру'

дового законодавства;

• відновлення юридично'правового заохочення еко'

номічної активності населення у працездатному віці з введен'

302

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

ням регіонально'орієнтованих норм мінімальної погодинної

оплати праці з обов’язковим загальнодержавним нижнім гра'

ничним мінімумом. Мінімізація зайнятості у тіньовому сек'

торі економіки;

• розбудову національної економіки на принципах

соціального партнерства, консолідації суспільства навколо ос'

новної національної ідеї — якнайбільш повного та всебічного

соціально'культурного розвитку нації з максимізацією добро'

буту всіх соціальних груп населення. Подолання бідності, як

широкого соціально'економічного явища в загально'

національному й регіональному вимірах;

• нормалізацію участі в економічній діяльності осіб у

вікових групах поза межами працездатного віку, оптимізацію

пенсійного законодавства, нормативно'законодавче оформ'

лення норм щодо використання праці осіб молодших вікових

груп. Нагальним завданням сьогодення є реформа пенсійного

законодавства з можливим розширенням меж вікової групи

працездатного віку тощо;

• приведення у відповідність професійно'кваліфіка'

ційного потенціалу працівників з потребами виробництва,

створення системи оперативної підготовки та перепідготовки

кадрів, відродження наукомістких та високотехнологічних ви'

робництв з участю національних кадрів та широкою співпра'

цею з закордонними фахівцями;

• оптимізацію розподілу людського капіталу за сферами

та секторами економічної діяльності, відродження престижу

науковців та працівників інтелектуальної сфери, культури,

мистецтва, освіти тощо.

Виконання вказаних завдань є можливим тільки в разі

збереження курсу на стратегічні орієнтири сталого розвитку,

подальше зміцнення стабілізаційних процесів у виробництві,

активну реструктуризацію господарського комплексу з

пріоритетним розвитком як базового виробництва, так й

інфраструктурних галузей, соціальну орієнтацію ринкових ре'

форм та інтеграцію України у європейське співтовариство та

світовий економічний простір.

303

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

Ðîçä³ë 9. ÑÓÒÍ²ÑÒÜ ÒÀ ÌÅÒÎÄÎËÎÃ²ß

ÎÖ²ÍÊÈ ÅÊÎÍÎÌ²×ÍÎÃÎ ÏÎÒÅÍÖ²ÀËÓ

ÐÅÃ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ

9.1. Економічний потенціал регіонального розвитку, як

категорія.

9.2. Компонентні складові та методологія вимірювання

економічного потенціалу регіону.

9.3. Напрями ефективного використання економічного

потенціалу.

9.1. Åêîíîì³÷íèé ïîòåíö³àë ðåã³îíàëüíîãî ðîçâèòêó

ÿê êàòåãîð³ÿ

З точки зору сучасної економічної думки поняття еконо'

мічного потенціалу характеризується як складна, комплексна

категорія, що має соціально'економічний, економіко'історич'

ний та еколого'економічний характер. Так, поняття “по

тенціал” являє собою похідну від латинського “Potentia“ — си'

ла і характеризує собою в самому широкому розумінні сукупні

можливості щодо виробничої діяльності всіх продуктивних

сил суспільства.

На протязі різних історичних етапів функціонування про'

дуктивних сил поняття економічного потенціалу включало в

себе різні набори складових, серед яких в останній час в

обов’язковому порядку враховувались потенціал природних

ресурсів, потенціал людських ресурсів та потенціал виробни'

чих потужностей галузей суспільного виробництва. Загалом,

економічний потенціал з традиційної точки зору характеризу'

вався як сукупний ресурсний потенціал виробничо'еко'

номічної діяльності — сукупна продуктивність природних,

людських та матеріально'виробничих ресурсів (1). При цьому

304

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

економічний потенціал обраховувався, як проста сума складо'

вих:

ЕП= Ппр+Плр+Пмвр (1)

Де Еп — економічний потенціал;

Ппр — потенціал природних ресурсів — продуктивність

природних ресурсів;

Плр — потенціал людських ресурсів — сукупна здатність

до праці людей — учасників виробництва ;

Пмвр — потенціал галузей матеріального виробництва (про'

мисловості та сільського господарства) й інфраструктури — їх

здатність до виробництва товарів і послуг;

Таке трактування економічного потенціалу було прита'

манним для суспільно'виробничої формації т.з. “індустріаль'

ного суспільства”. При цьому однак, практично мало врахову'

валось багатоаспектна економічна діяльність в сфері нема'

теріального виробництва. Тому сучасна економічна наука ви'

користовує розширене поняття економічного потенціалу, вра'

ховуючи, крім вказаного, додаткові аспекти: функціонування

потенціалу наукової (інформаційно'технологічної) сфери,

соціальної інфраструктури, ринкової інфраструктури, еколо'

го'економічні, суспільно'географічні та суспільно'політичні

фактори розвитку суспільства.

На основі цього, нами пропонується наступна, розширена

структура економічного потенціалу (2), який характери'

зується, як сукупна продуктивність всієї ресурсної бази

суспільного виробництва — потужність всіх продуктивних сил

суспільства:

ЕП=Ke(

ΣПрп+ΣПлк+ΣПсв) ≤ ЕкП (2)

Де Ке — загальний коефіцієнт емерджентності сукупного

ресурсного потенціалу, що враховує явище, за якого сукупна

продуктивність елементів системи є вищою за просту суму ок'

305

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

ремих її елементів. Ке залежить від рівня комплексності вико'

ристання елементів сукупного ресурсного потенціалу еко'

номічної діяльності.

ΣПрп — природно'ресурсний потенціал, сукупна макси'

мальна продуктивність всіх компонентів (мінеральних, зе'

мельних, водних, лісових, мисливсько'рибальських (фа'

уністичних) та рекреаційних) природних ресурсів у певних

природних умовах конкретної географічної території

(регіону) функціонування продуктивних сил.

ΣПлк — потенціал людського капіталу, сумарний людсь'

кий капітал, сукупна максимальна продуктивність робочої си'

ли всіх учасників суспільного виробництва у всіх сферах ант'

ропогенної діяльності — як в галузях суспільного матеріально'

го виробництва, так і в інфраструктурній сфері, суспільно'

політичному управлінні, домашньому господарстві тощо в

певних суспільно'політичних умовах економічної діяльності.

ΣПсв — потенціал суспільного виробництва (потенціал

матеріально'виробничих, науково'інформаційних та інно'

ваційно'інвестиційних ресурсів)– сукупна максимальна по'

тужність щодо виробництва товарів і послуг всіх об’єктів гос'

подарювання суспільного виробництва, сукупна продук'

тивність галузей матеріального виробництва, виробничої

інфраструктури та соціальної сфери (соціальної інфраструк'

тури), ринкової інфраструктури і містить також в собі науко'

вий (інформаційно'технологічний) потенціал суспільства.

ЕкП — екологічний потенціал території (регіону, країни,

земельної кулі тощо) — максимально можлива сукупна про'

дуктивність всього комплексу продуктивних сил цієї території

за умов дотримання самовідтворення природного середовища

їх функціонування. Екологічний потенціал території відобра'

жає, таким чином не реальну, а певною мірою гіпотетичну,

умовну величину — екологічну “місткість” території щодо роз'

витку і розміщення продуктивних сил. Враховуючи значне

економічне значення, екологічний потенціал часто рівноцінно

замінюється поняттям “еколого'економічний потенціал”.

306

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

Як видно із рівняння (2), економічний потенціал території

завжди є величиною, меншою за потенціал екологічний, тобто

в конкретно'історичних рамках існують певні природно'еко'

логічні обмеження розвитку суспільного виробництва, що є

фактором стримування зростання виробництва і збільшення

демографічного навантаження на навколишнє середовище.

При цьому будь'які спроби нарощення економічного по'

тенціалу за межі потенціалу екологічного без запровадження

певного комплексу природоохоронних та природовідновлюю'

чих заходів (для відновлення екологічного потенціалу) будуть

неефективними і призведуть до прискореного зменшення еко'

логічного потенціалу території. Враховуючи певний лаг реагу'

вання природного середовища на антропогенну діяльність, в

залежності від ступеня та характеру дії, за рахунок зворотної

дії еколого'економічних факторів на суспільне виробництво,

за якийсь час ситуація “природа'суспільство” прийде до кри'

тичного стану.

Враховуючи високі ступені демографічного та техноген'

ного навантаження на довкілля в сучасній Україні, можна кон'

статувати факт, що в регіонах екологічної біди (Чорнобильсь'

кому регіоні, Закарпатті, на Буковині, у Донбасі, в північних

районах Криму тощо) з одного боку, розвиток економічного

потенціалу територій, став фактором порушення еколого'еко'

номічної рівноваги, екологічної кризи природного середови'

ща, а з іншої сторони — екологічний стан довкілля став факто'

ром обмеження економічного потенціалу.

9.2. Êîìïîíåíòí³ ñêëàäîâ³ òà ìåòîäîëîã³ÿ

âèì³ðþâàííÿ åêîíîì³÷íîãî ïîòåíö³àëó

1. Загальний коефіцієнт емерджентності економічного

потенціалу Ке відображає комплексне, найбільш повне, та

ефективне залучення компонентів економічного потенціалу у

суспільне виробництво, є показником оптимальності

співвідношення участі у циклі суспільно'економічного відтво'

307

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

рення всіх компонентів ресурсів. При цьому певною мірою

ідеальним випадком Ке = МАХ (дорівнює максимально теоре'

тично можливому) є абсолютно збалансоване, повне та еко'

номне й водночас ефективне використання всіх компонентів

ресурсного потенціалу. В реальності завжди Ке МАХ. Проте

за рахунок оптимізації співвідношень “потреби — вироб'

ництво”, “ресурси — готова продукція”, “виробництво — спо'

живання”, “витрати — прибуток” можливим є істотне корегу'

вання Ке в напрямі максимізації цього коефіцієнту. Значним

чином коефіцієнт емерджентності відображає й відносини

суспільства і природи. Вищий коефіцієнт свідчить про більшу

гармонійність цих відносин.

2. Природно'ресурсний потенціал Прп сам є величиною

емерджентною, тобто будучи представленим у вигляді суми

продуктивностей компонентів Прп, характеризується величи'

ною, більшою за просту арифметичну компонентну суму (3).

ΣПрп = kе

(Пмр+Пзр+Пвр+Плс+Пфр+Прр) (3)

де kе

— частковий коефіцієнт емерджентності ресурсно'

го потенціалу (Прп);

Пмр — потенціал мінерально'ресурсного комплексу;

Пзр — потенціал земельних ресурсів;

Пвр — потенціал водних ресурсів;

Плс — потенціал лісових ресурсів;

Пфр — потенціал фауністичних (мисливсько'рибальсь'

ких) ресурсів;

Прр — потенціал природно' рекреаційних ресурсів.

3. Потенціал людського капіталу Плк відображає

здібності, навики праці, економічну активність, здоров’я насе'

лення. В категорії людського капіталу оцінюються не тільки

наявні на даному етапі, але й потенційні працівники — створю'

вачі матеріальних благ.

ΣПлк = kе

(Пзтр+Пнзтр+Пнтр) (4)

308

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

де kе

— частковий коефіцієнт емерджентності людського

ресурсного потенціалу (людського капіталу);

Пзтр — потенціал зайнятих трудових ресурсів;

Пнзтр — потенціал трудових ресурсів, незайнятих в еко'

номічній діяльності;

Пнтр — людський капітал, що характеризує осіб, які не

входять до категорії трудових ресурсів (працюючих осіб не'

працездатного віку, інвалідів тощо, інших потенційних та ре'

альних учасників суспільного виробництва).

4. Потенціал суспільного виробництва Псв у сучасному,

постіндустріальному суспільстві все більше визначається

інформаційно'технологічною складовою, вплив якої є відчут'

ним і на зростанні економічного потенціалу загалом. Все

частішою стає ситуація, за якої наукова (інформаційно'техно'

логічна складова) стає визначальним фактором зростання еко'

номічного потенціалу суспільства. При цьому комплексність,

збалансованість використання компонентів Псв зараз пере'

важним чином і характеризується ступенем впровадження на'

уково'технічних та інформаційно'технологічних розробок у

виробництво (5). Враховується також й пріоритет ринкової

інфраструктури.

ΣПсв = kе

(Пмв+Псі+Прі+Пні) (5)

де kе

— частковий коефіцієнт емерджентності ресурсно'

го потенціалу суспільного виробництва;

Пмв — потенціал галузей матеріального виробництва;

Псі — потенціал соціальної сфери (соціальної інфраструк'

тури);

Прі — потенціал ринкової інфраструктури;

Пні — науковий (інформаційно'технологічний) потенціал

суспільства.

Методологія вимірювання економічного потенціалу.

Оскільки економічний потенціал є багатоаспекною характери'

стикою, він має бути вимірюваним по всіх складових за єди'

309

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

ним критерієм. Таким критерієм є вартісна, грошова величи'

на, що характеризує собою суспільну споживчу вартість по'

тенціалу ресурсів. Тобто, економічний потенціал можна вира'

зити в грошовому вимірі по кожній із складових. При цьому

єдиним критерієм для оцінки ресурсів, що характеризує їх

суспільну споживчу вартість є економія суспільної праці від

ресурсокористування.

В разі природно'ресурсного потенціалу критерієм оцінки

є комплексний соціально'економічний ефект від ресурсокори'

стування шляхом отримання кінцевої продукції (продук'

тивність земельних угідь, ефект від використання мінеральної

сировини, лісових, водних та фауністичних ресурсів тощо) або

такий, що отриманий через економію витрат на відновлення

робочої сили за рахунок користування природно'рекреаційни'

ми ресурсами.

В разі людського капіталу ресурсний потенціал

оцінюється суспільною споживчою вартістю робочої сили, яка

в сучасному суспільстві є основною продуктивною силою. Ос'

новною характеристикою вартості робочої сили є продук'

тивність праці (економія живої праці). При цьому зараз

порівняно низька вартість робочої сили вкупі з високими

кваліфікаційними характеристиками є одним з позитивних

факторів відродження національної економіки України.

Для потенціалу суспільного виробництва критерієм оцінки

також є суспільна споживча вартість створених товарів та нада'

них послуг — економія суспільної праці від використання нема'

теріального (наукових досягнень, технологій, конструкторсь'

ких розробок) та матеріального (технологічного устаткування,

споруд, машин тощо) капіталу. Особливою в постіндустріаль'

ному суспільстві стає роль саме нематеріального капіталу, який

стає провідним фактором розвитку через уречевлення в ма'

теріальних досягненнях. Ефект від використання послуг інфра'

структури також все більше виступає структуроформуючим

фактором потенціалу суспільного виробництва.

Таким чином, вказані три складові формують еко'

номічний потенціал країни, який можна охарактеризувати, як

310

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà