Клиновий Д.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України

Подождите немного. Документ загружается.

(67 або 5,8%), Донецькій (59 або 5,1%), Одеській (49 або 4,3%),

Запорізькій (48 або 4,2%) областях та, в Автономній Рес'

публіці Крим (51 або 4,4%).

Як і у попередні роки, провідні позиції серед фінансових

інструментів за обсягами зареєстрованих випусків займають

акції — 76,3% та облігації підприємств — 18% від загального об'

сягу зареєстрованих випусків цінних паперів у 2003 році. В

регіональному розрізі найбільші обсяги випусків акцій були за'

реєстровані емітентами Київської, Дніпропетровської,

Харківської, Полтавської та Луганської областей, сукупна пито'

ма вага яких становила 79,4% від загального обсягу зареєстрова'

них випусків акцій. Тобто, існує високий кореляційний зв’язок

між рівнем промислового розвитку регіону та рівнем його

інвестиційної привабливості, що знаходить вираження в

збільшенні обсягів фінансування виробництва шляхом викори'

стання інструментів фондового ринку.

Порівняно з відповідним періодом 2002 року зменшилась

частка випусків акцій у зв’язку зі створенням відкритих

акціонерних товариств із державних підприємств у процесі

приватизації та корпоратизації (з 20,9% до 2,8%) та у зв’язку з

індексацією основних фондів (з 15,7% до 4,6%). Збільшилась

частка випусків акцій, зареєстрованих під час реорганізації то'

вариств (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворен'

ня) — з 5,9% до 20%. Також збільшилась частка випусків акцій

відкритих акціонерних товариств, які створюються шляхом

заснування органом, уповноваженим управляти об’єктами

державної власності, та холдингових компаній, що створюють'

ся в процесі корпоратизації та приватизації (з 1,6% до 6,1%).

Сумарна вартість зареєстрованих ДКЦПФР у 2003 році

випусків акцій, що випускаються відкритими та закритими

акціонерними товариствами з метою залучення коштів склала

13,023 млрд. грн., що становить 53,6% від загального обсягу за'

реєстрованих випусків цінних паперів. Порівняно з минулим

роком, збільшився як загальний обсяг цих випусків — на 5,832

млрд. грн., так і його питома вага до загального обсягу за'

реєстрованих випусків акцій з 56,2% у 2002 році до 72,3% у

2003 році.

261

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

На ринку облігацій збереглась тенденція минулих років

щодо збільшення обсягів їх випуску підприємствами. Серед

фінансових інструментів у 2003 році облігації підприємств

зайняли друге місце: було зареєстровано 169 випусків (на 61

більше, ніж у 2002р.) на суму близько 4,24 млрд. грн.

Це свідчить про уповільнення темпів процесу акціону$

вання та приватизації, з одного боку, та нарощування

статутних фондів акціонерними товариствами,

діяльність яких є ефективною та прибутковою, а також

зростанням інтересу як емітентів, так і інвесторів до за$

лучення коштів через випуск пайових та боргових цінних

паперів, з іншого.

На відміну від акцій і облігацій, поява яких обумовлена

безпосередніми потребами відтворювального процесу, виник'

нення похідних цінних паперів викликано необхідністю пере'

розподілу цінових ризиків, тобто страхування від зміни цін на

ринку капіталів. Ринок похідних цінних паперів — найбільш

динамічний сегмент світових фондових ринків. В Україні про'

цес реєстрації похідних цінних паперів розпочався у 2000 році.

Станом на 01.01.2004р. ДКЦПФР зареєстровано 8 випусків

опціонів загальною кількістю 817,4 тис. шт. на суму 198,21

млн. грн. У 2003 році було зареєстровано 3 випуски опціонів

кількістю 315,43 тис. шт. на суму 99,69 млн. грн.

Не отримало належного розвитку й таке джерело залучен'

ня коштів до бюджетів місцевих органів влади як випуск

облігацій місцевих позик. Протягом 1996'2003 років за'

реєстровано 2 випуски облігацій місцевої позики на суму

150,5 млн. грн. (Броварська та Київська міські Ради).

Щодо чисельності професійних учасників цього ринку, то

на 01.01.2004 р. вона складала: торговців цінними паперами —

871 (проти 860 у 2002р.), зберігачів цінних паперів — 122 (у

2002р. — 106), реєстраторів власників іменних цінних паперів

— 365 (на один менше, ніж у 2002р.), інститутів спільного інве'

стування — 109 (на 20 менше кількості у 2002р.), фондових

бірж та торговельно'інформаційних систем — 10 (у 2002р. —

9), саморегулівних організацій ринку цінних паперів — 11.

262

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

Діяльність професійних учасників ринку цінних паперів

характеризується такими показниками. У 2003 році було

зафіксовано найбільший за всю історію ринку цінних паперів

України обсяг торгів, який склав 202,964 млрд. грн. Це на

94,356 млрд. грн. більше, ніж у 2002 році. Як і в попередні роки,

найбільші обсяги виконаних угод було зафіксовано у областях,

в яких знаходиться найбільша кількість торговців цінними па'

перами. Майже 76,3% торговців, що здійснювали діяльність, зо'

середжені у п’яти областях України: у Київській області та м.

Києві, Донецькій, Дніпропетровській, Харківській та За'

порізькій областях. Обсяги виконаних угод цими торговцями

складають 96,5% від загального обсягу виконаних угод

Важливим фактором, який впливає на розвиток ринку

цінних паперів є створення умов для виконання угод з цінни'

ми паперами на організаторах торгівлі. Зосередження обігу

цінних паперів на організаторах торгівлі має суттєве значення

для підвищення відкритості, прозорості, ліквідності, інвес'

тиційної ефективності фондового ринку, збільшення кількості

укладених угод, визначення справедливої ціни на цінні папе'

ри, що, в свою чергу, призведе до збільшення податкових над'

ходжень до державного бюджету. У 2003 році питома вага об'

сягу торгів на організаторах торгівлі у загальному обсязі

торгів становила 1,8 %. Порівняно з 2002 роком цей показник

зменшився на 4,2% (у 2002 р. — 6 %). Головною причиною зни'

ження кількості та обсягів укладених угод на організаторах

торгівлі було зменшення попиту на облігації внутрішньої дер'

жавної позики в зв’язку із зменшенням їх доходності. Пози'

тивною тенденцією є те, що зацікавленість до таких фінансо'

вих інструментів як облігації підприємств зросла.

Незважаючи на загальне зменшення обсягу укладених

угод на організаторах торгівлі, обсяг укладених угод на біржах

у 2003 р. збільшився на 52,71 млн. грн., що пов’язано зі

збільшенням укладених угод на Донецькій, Кримській фондо'

вих біржах та появою нового організатора торгівлі — Лугансь'

кої фондової біржі. Вже п’ять років поспіль залишається

незмінною ситуація, коли найбільші за обсягом угоди викону'

263

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

ються з векселями та акціями. У 2003 р. провідні позиції за об'

сягами укладених угод серед організаторів торгівлі займали

Перша Фондова Торговельна Система — 91,03% та Донецька

фондова біржа — 5,6%; на долю інших організаторів торгівлі

припадало лише 3,37%.

Регіональне представництво реєстраторів власників імен'

них цінних паперів сформувалося у попередні роки. Більшість

з них знаходиться у промислово розвинутих регіонах, де скон'

центрована переважна більшість емітентів іменних цінних па'

перів.

Перше місце за кількістю реєстраторів займає Київська

область та м. Київ — 31% від загальної кількості реєстраторів.

Відповідно, у цьому ж регіону знаходиться і найбільша

кількість емітентів, реєстри яких ведуть реєстратори, що ста'

новить 29,33% від загальної кількості емітентів. Друге місце за

кількістю реєстраторів займає Дніпропетровська область —

8,31% від загальної їх кількості та 11,88% від загальної

кількості емітентів, реєстри яких вони ведуть. Третє місце на'

лежить Харківській області — 7,48% від загальної кількості

реєстраторів та 6,81% — емітентів.

Щодо діяльності зберігачів цінних паперів, то протягом

останніх років відбувається збільшення кількості відкритих у

них рахунків, збільшення кількості цінних паперів та

кількості випусків, які обліковуються у зберігачів, що обумов'

лено збільшенням обсягів випусків цінних паперів у бездоку'

ментарній формі, збільшенням обсягів знерухомлення цінних

паперів, особливо власниками'нерезидентами.

З метою створення ефективної системи регулювання та

контролю на ринку цінних паперів були утворені саморе'

гулівні організації ринку цінних паперів (СРО), які об’єдну'

ють професійних учасників ринку цінних паперів за видами

діяльності, а саме: реєстраторів, торговців, зберігачів та депо'

зитаріїв, а також інвестиційних керуючих. Основними їх за'

вданнями є установлення правил, стандартів та вимог до

здійснення діяльності з цінними паперами, норм та правил по'

ведінки, вимог до професійної кваліфікації фахівців — членів

264

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

СРО та здійснення контролю за їх дотриманням; сприяння

здійсненню професійної діяльності членами СРО; розробка та

здійснення заходів щодо захисту прав членів СРО. У 2003 ро'

ку в Україні діяло 11 саморегулівних організацій ринку

цінних паперів, серед яких: 5 бірж, 4 асоціації та 2 торговель'

но'інформаційні системи. Членами СРО є 1461 професійний

учасник ринку цінних паперів.

Отже, аналіз функціонування фондового ринку України

дає змогу зробити висновок про початковий етап його розвитку,

коли основними завданнями є формування достатнього обсягу

(капіталізації) та видової різноманітності ринку, перерозподіл

власності, обслуговування розрахунків між господарюючими

суб’єктами, недостатній рівень поінформованості та довіри

підприємств та населення до інструментів фондового ринку.

Таким чином, основними напрямами підвищення рівня

фінансово$кредитного забезпечення розвитку регіонів у

період реформування економіки і становлення ринкових

відносин є наступні:

• забезпечення здійснення державою регулюючих

функцій в економічній сфері — створення загальних умов

стабілізації і сталого економічного розвитку, протидія нега'

тивним тенденціям в економіці за допомогою удосконалення

економічної, фінансової та кредитної політики, застосування

дієвих фінансових і кредитних важелів впливу, формування

ефективних ринкових механізмів господарювання;

• створення єдиного правового поля ринкових реформ та

розвитку територій, забезпечення взаємної узгодженості зако'

нодавчо'нормативних актів з питань регіональної еко'

номічної, зокрема бюджетно'податкової та фінансово'кредит'

ної, політики;

• продовження подальшої децентралізації управління на

основі зростання ролі територіального фактора розвитку дер'

жави. Зокрема, це розподіл функцій, повноважень,

відповідальності і фінансових ресурсів між державними,

регіональними та місцевими органами влади, а також підви'

щення ролі місцевого самоврядування;

265

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

• формування та здійснення регіональної економічної

політики на основі узгодження державних та регіональних

інтересів, використання переваг територіального поділу праці,

природно'ресурсного і науково'виробничого потенціалу тери'

торій, а також удосконалення міжбюджетних відносин;

• покращення економічної ситуації в регіонах за допомо'

гою подолання збитковості значної кількості підприємств, за'

безпечення реальних джерел формування оборотних коштів,

прискорення темпів структурних перетворень, посилення

інноваційної спрямованості економіки, а також впровадження

ефективного механізму банкрутства;

• формування дійової фінансової та податкової політики

на принципах стабільності та справедливості податкової сис'

теми, створення однакових умов оподаткування незалежно від

форм власності і галузевої належності з метою здійснення по'

зитивних зрушень у фінансовому забезпеченні розвитку еко'

номіки регіонів;

• посилення регулюючого і стимулюючого впливу по'

датків на розвиток виробництва через виділення нових

пріоритетів у податковій політиці (збільшення податкових

інвестиційних пільг, урахування впливу податків і податкових

пільг на норму прибутку з капіталу);

• спрощення діючої податкової системи, забезпечення

стабільності податкових умов — розмірів ставок податків, їх

кількості та бази оподаткування, врахування галузевих

відмінностей при оподаткуванні в сфері амортизаційної

політики, зниження ставок акцизного збору на основні види

продукції широкого попиту, забезпечення захисту вітчизняно'

го товаровиробника та надходжень до бюджету шляхом урегу'

лювання рівня оподаткування імпортних товарів акцизним

збором і ввізним митом; надання податкового кредиту на по'

повнення нестачі оборотних коштів, яка пов’язана з міжсезон'

ним розривом їх надходжень;

• формування ефективної кредитної політики як одного

із важелів реформування економіки та структурних перетво'

рень шляхом збільшення обсягів кредитів за видами (коротко'

266

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

і довгострокових) та раціонального їх спрямування, в першу

чергу, для забезпечення пріоритетного розвитку наукоємних

галузей і підприємств;

• впровадження пільгового кредитування інноваційних і

експортноорієнтованих проектів, що передбачені державними

програмами пріоритетного розвитку;

• погашення заборгованості по заробітній платі та

пенсіях та підвищення їх рівня, здійснення виплат по

зовнішньому боргу та індексації доходів громадян не'

емісійним шляхом;

• сприяння подальшому активному розвитку фондового

ринку, використанню його інструментів для диверсифікації

джерел фінансових ресурсів як поточної та інвестиційної діяль'

ності підприємств, так і органів місцевого самоврядування.

Зазначені напрями вдосконалення фінансово'кредитної

діяльності сприятимуть комплексному розвитку продуктив'

них сил України та її регіонів і зменшенню міжрегіональних

соціально'економічних контрастів.

8.2. ²íâåñòèö³éíî-³ííîâàö³éí³ ðåñóðñè

ðîçâèòêó åêîíîì³êè ðàéîí³â

Сучасний стан національної економіки характеризується

динамічними змінами відтворювальних процесів у напрямку

відродження вітчизняного виробництва. В контексті цього

процесу виключно пріоритетною стає роль інвестицій як ка'

талізатору прогресивних зрушень у суспільному виробництві.

Інвестиції та інновації — матеріально'фінансова основа

оновлення і накопичення основного капіталу. Саме вони,

втілившись в основні фонди, визначають структуру еко'

номіки, темпи її зростання і рівень конкурентоспроможності

товарної продукції на світовому ринку. Проблемі інвестуван'

ня економіки завжди приділяється значна увага як з боку уря'

дових структур, так і суб’єктів господарювання.

Інвестиції можна при цьому визначити як вкладення гро$

шових коштів, майнових та інтелектуальних цінностей у

267

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

матеріальні та нематеріальні активи, фінансові інстру$

менти з метою одержання прибутку або соціального, еко$

логічного ефектів тощо.

Обсяги інвестицій залежать від багатьох факторів, а саме:

існуючої вітчизняної законодавчої бази, яка формує інвес'

тиційний клімат, обсягів національного внутрішнього продук'

ту (ВВП), прямих іноземних інвестицій в економіку України

тощо.

На економічне зростання у перехідний до ринку період

найбільш суттєво впливає два фактори.

Перший фактор — інституціональний (ефект від привати'

зації, створення ринкової інфраструктури, зрушення в струк'

турі виробництва, розвиток підприємницької діяльності) — за

рахунок якого одержуватиметься частина приросту ВВП.

Другий фактор — інноваційна діяльність. Економічне зро'

стання з точки зору короткого відрізку часу може відбуватись

без нових капіталовкладень за рахунок лише організаційних

заходів, раціоналізації в управлінні, невеликих удосконалень і

таке інше. Всі крупні технічні і технологічні зрушення неми'

нуче пов’язані з капіталовкладеннями в інновації. Особливе

значення інвестицій в інноваційну діяльність і, зокрема в

оновлення основного капіталу полягає в тому, що без нього

стає неможливим не тільки економічне зростання, а й самий

технологічний прогрес.

Для прискорення окупності інвестиції мають бути гар'

монійно поєднані з інноваціями.

Інновація — це вперше створений і використаний засіб

або спосіб діяльності (нова техніка, нова технологія), яка

дає реальний ефект (економічний, екологічний, соціаль$

ний) і в якому втілені нові знання (наукове відкриття,

технічний винахід тощо).

При цьому у зв’язку з кількісною обмеженістю інвес'

тиційних ресурсів, виникає питання про визначення пріоритет'

них напрямів використання цих коштів (матеріальних ресурсів,

технологій). Особливо важливим це є в регіональному розрізі,

оскільки саме на цьому рівні здійснюються основні інсти'

268

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

туційні перетворення. Проте на сучасний момент інвестиційна

діяльність у регіонах країни характеризується багато в чому

спотвореною територіальною структурою інвестицій (табл.8.4).

Так, за даними для 2000 року, при середньому значенні інвесто'

ваних сум 393,9 грн./чол для України в цілому, для регіонів

країни спостерігаються значні відхилення від вказаного обсягу

й ці значення варіюються до десятка разів. Зокрема, інвестиції в

основний капітал у м.Києві є більшими за інвестиції в

Чернівецькій області у 10,5 разів, а для регіонів обласного ран'

гу максимальне й мінімальне характеризуються різницею у 6,9

рази (для Полтавської та Чернівецької областей). Причому до'

сить чітко простежується тенденція, згідно якої високою інвес'

тиційною активністю характеризуються (до речі, це притаман'

но практично всьому десятирічному періоду існування неза'

лежної України) регіони, й загальний рівень соціально'еко'

номічного розвитку яких є вищим за середній для країни. Таке

становище логічно пояснюється очікуванням швидкого еко'

номічного ефекту, який швидше отримується у високорозвине'

них територіально'господарських комплексах.

У наступні роки тенденція інвестицій в основний капітал де'

що змінилась. У 2002 році та послідуючі роки збільшилась пито'

ма вага інвестицій в матеріальне виробництво, хоча

нерівномірність надходжень у регіони ще збереглась, як і

співвідношення максимального і мінімального рівнів (табл. 8.6).

При цьому для регіонів зі зниженим рівнем розвитку про'

дуктивних сил створюється “замкнене коло”, вихід з якого є

проблематичним, оскільки для прискорення суспільного ви'

робництва, яке має відобразитись на ефективності регіональ'

ної економіки, необхідними є збільшення обсягів інвестицій,

на які інвестор може піти лише в разі очікування високого еко'

номічного ефекту. Проте саме його й економіка порівняно ма'

лорозвинених регіонів дати не в змозі.

Галузева структура інвестицій по регіонах також

відрізняється за призначенням. При цьому для виробничої й

невиробничої сфери спостерігаються дві тенденції. З одного

боку, високі рівні інвестування в інфраструктуру є характер'

269

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

270

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

Таблиця 8.6

Інвестиції в основний капітал

ó 2000 ðîö³

Ó òîìó ÷èñë³ â îá’ºêòè

Ó òîìó ÷èñë³ â

îá’ºêòè

íåâèðîáíè÷îãî

ïðèçíà÷åííÿ

Êðà¿íà,

ðåã³îí

Âñüîãî,

ìëí.

ãðí.

âèðîáíè÷îãî

ïðèçíà÷åííÿ,

ìëí. ãðí.

ìëí.

ãðí.

ó% äî

çàãàëü-

íîãî îá-

ñÿãó

Íà äóøó íàñåëåííÿ

âñüîãî, ãðí/÷îë

âèðîáíè÷îãî

ïðèçíà÷åííÿ,

ãðí./÷îë

íåâèðîáíè÷îãî

ïðèçíà÷åííÿ,

ãðí./÷îë

Óêðà¿íà

19481,2

13989,7

5491,5

28,2

393,9

282,9

111,0

ÀÐ Êðèì

618,7

408,7

210,0

33,9

296,1

195,6

100,5

Â³ííèöüêà

255,9

172,6

83,3

32,5

141,9

95,7

46,2

Âîëèíñüêà

239,3

151,1

88,2

36,8

226,6

143,1

83,5

Äí³ïðîïåòðîâ-

ñüêà

1890,6

1525,6

365,0

19,3

510,8

412,2

98,6

Äîíåöüêà

2506,4

2219,6

286,8

11,4

508,2

450,0

58,1

Æèòîìèðñüêà

221,6

154,4

67,2

30,3

155,5

108,4

47,2

Çàêàðïàòñüêà

279,5

187,0

92,5

33,1

218,8

146,4

72,4

Çàïîð³çüêà

1069,8

925,2

144,6

13,5

535,7

463,3

72,4

²âàíî-

Ôðàíê³âñüêà

523,5

296,2

227,3

43,4

361,9

204,8

157,1

Êè¿âñüêà

770,5

567,8

202,7

26,3

422,2

311,1

111,1

Ê³ðîâîãðàäñüêà

225,6

172,6

53,0

23,5

195,0

149,2

45,8

Ëóãàíñüêà

927,2

790,1

137,1

14,8

351,6

299,6

52,0

Ëüâ³âñüêà

811,4

596,4

215,0

26,5

300,9

221,2

79,7

Ìèêîëà¿âñüêà

402,3

326,9

75,4

18,8

310,3

252,1

58,2

Îäåñüêà

1028,1

775,8

252,3

24,5

412,6

311,3

101,2

Ïîëòàâñüêà

1278,8

1123,5

155,3

12,1

764,2

671,4

92,8

Ð³âíåíñüêà

300,8

241,9

59,1

19,6

254,4

204,6

50,0

Ñóìñüêà

476,7

343,9

132,8

27,9

357,7

258,1

99,7

Òåðíîï³ëüñüêà

159,8

75,2

84,6

53,0

138,6

65,2

73,4

Õàðê³âñüêà

1125,2

866,8

258,4

23,0

381,5

293,9

87,6

Õåðñîíñüêà

177,1

116,9

60,2

34,0

144,8

95,6

49,2

Õìåëüíèöüêà

363,1

221,4

141,7

39,0

249,6

152,2

97,4

×åðêàñüêà

248,5

172,5

76,0

30,6

171,8

119,2

52,5

×åðí³âåöüêà

103,7

67,9

35,8

34,5

110,9

72,6

38,3

×åðí³ã³âñüêà

353,9

293,7

60,3

17,0

276,0

229,1

47,0

ì.Êè¿â

3018,0

1166,1

1851,9

61,4

1160,1

448,3

711,9

ì.Ñåâàñòîïîëü

105,2

30,2

75,0

71,3

270,0

77,5

192,5

Розраховано за даними Держкомстату України: Основні показники соціально'

економічного розвитку України. Вих. № 01/1'14/2 від 26.01.2001, с.87.