Климнюк С.І., Ситник І.О., Творко М.С., Широбоков В.П. Практична мікробіологія: Посібник

Подождите немного. Документ загружается.

131

Розділ 9. Імунологічні методи діагностики інфекційних захворювань

Реакція аглютинації латекса (РАЛ) за своїм механізмом аналогічна РНГА,

в якій беруть участь еритроцити, сенсибілізовані антигенами або антитілами. Для

постановки РАЛ використовують сенсибілізовані частинки полістиролового ла-

текса діаметром 0,5-1,2 мкм, які в присутності гомологічного імунологічного реа-

генту (антигену або антитіла) склеюються. Ця реакція відбувається досить швид-

ко (2-7 хв), що дозволяє застосовувати її як експрес-метод виявлення антигенів і

антитіл.

Навантажені антитілами часточки латексу широко використовують для вияв-

лення антигенів вірусів і бактерій. Наприклад, антигени стрептококів у мазках із

зіву можна виявити вже через 10-60 хв. Збудників, які викликають запалення моз-

кових оболонок (H. influenzae, S. pneumoniae, N. meningitidis, C. neoformans), мож-

на безпосередньо виявити протягом 15 хв. Латекс-аглютинація широко вживаєть-

ся для ідентифікації антигенів ротавірусів, герпесвірусів тощо. Чутливість цих

тестів сягає понад 90 %, а специфічність – 97-99 %. РА Л використовують також

для ідентифікації деяких бактерій (наприклад групи Streptococcus за Ленсфільд,

групи Salmonella та інші.). Останнім часом у деяких латекс – системах замість

поліклональних сироваток використовують частинки латексу, навантажені моно-

клональними антитілами (наприклад, для виявлення S. agalactiae).

Навантажуючи латекс антигенами, можна визначати наявність антитіл у си-

роватці хворого. Таку модифікацію РАЛ використовують для виявлення протиг-

рипозних, протикраснушних, протикорових антитіл тощо.

Реакцію аглютинації латексу можна проводити на склі або рівній пластма-

совій пластинці темного кольору, додаючи до 1-2 крапель кожного розведення

сироватки по 1 краплі латексного діагностикуму. Залежно від досліджуваного

матеріалу, величини частинок латексу та активності діагностикуму облік резуль-

татів можна проводити через 1-10 хв після змішування інгредієнтів.

При позитивній ре-

акції частинки латексу

склеюються, утворюючи

аглютинат, який добре

Лунки Контроль

Компоненти, мл

1 2 3 4 5 6

сиро-

ватки

анти-

гена

Розчин хлориду натрію 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5

Сироватка хворого

в розведенні 1:50

0,5

→

0,5

→

0,5

→

0,5

→

0,5

→

0,5

↓

0,5 -

Розведення сироватки 1:100 1:200 1:400 1:800 1:1600 1:3200 1:100 -

Еритроцитарний

діагностикум

0,25 0,25 0,25 0,25 0,25 0,25 - 0,25

Термостат 37

С – 2-3 год

Результат

Таблиця 19

Схема постановки РНГА

Рис. 45. Результат постановки РНГА.

132

Частина ІІ. Імунологія

помітний неозброєним оком або при використанні лупи з невеликим збільшен-

ням. У випадку негативної реакції суспензія латексу залишається мутною, без

крупинок аглютинату і ділянок просвітління.

Ще простішою є РА Л при використанні комерційних наборів США

“Rubascan”. Одну краплю нерозведеної сироватки наносять на пластинку темного

кольору, яка входить в цей набір, розприділяють її піпеткою або бактеріологічною

петлею в межах визначеного на пластинці кільця і вносять 1 краплю латексового

антигенного діагностикуму. Пластинку кладуть на столик ротатора у вологій ка-

мері і через 8 хв проводять облік результатів.

Для ранньої діагностики вірусних інфекцій використовуєть модифікацію цієї

реакції, яка дозволяє виявити у сироватці хворого специфічні IgM. З цією метою

застосовують частинки латексу, сенсибілізовані вірусним антигеном. Спочатку в

лунки полістиролової пластинки вносять антисироватку проти IgM людини, потім

досліджувану сироватку хворого з підозрою на вірусну інфекцію. IgM – антитіла

сироватки хворого міцно зв’язуються з антитілами проти IgM, які знаходяться в

лунці, на них адсорбуються частинки латексу, які попередньо були навантажені

відповідним вірусним антигеном. У випадку відсутності специфічних противі-

русних IgM у сироватці частинки латексу вільно осідають на дні луночки у виг-

ляді компактного осаду (гудзика) – реакція негативна. Така реакція характери-

зується високою специфічністю і дає такі ж результати, як і значно складніші за

постановкою імуноферментні методи.

Реакція коаглютинації (КОА).Для постановки КОА використовують золо-

тисті стафілококи (штам Cowan 1). У клітинній стінці цих мікроорганізмів містить-

ся білок А, який має значну спорідненість до Fc-фрагмента IgG людини і кролика.

Тому молекули IgG після адсорбції на стафілококах, що мають білок А, орієнто-

вані в оточуюче середовище своїми вільними Fab-фрагментами, в яких знаходить-

ся активний центр антитіла (рис. 46).

Цим стафілококові діагностикуми відрізняються від інших антитільних пре-

паратів, в яких носії (еритроцити, бентоніт, латекс) не мають специфічних рецеп-

торів для Fc-фрагмента IgG. На таких інертних частинках молекули імуноглобулінів

адсорбуються будь-якою ділянкою, без суворої просторової конфігурації.

Для одержання антитільного стафілококового діагностикуму культуру стафі-

локока, яка виросла на рідкому живильному середовищі, центрифугують при 2500-

3000 об/хв протягом 15 хв. Центрифугат двічі промивають ізотонічним розчином

хлориду натрію, готують 10 % суспензію бактерій і фіксують їх 0,5-3,0 % форма-

Рис. 46. Схема реакції коаглютинації.

стафілококовий діагностикум антиген

133

Розділ 9. Імунологічні методи діагностики інфекційних захворювань

ліном протягом 20-120 хв. Після фіксації стафілококи промивають 4 рази ізотоні-

чним розчином хлориду натрію і знову готують 10 % суспензію, яку прогрівають

протягом 1 години при температурі 80 °С. Перед зберіганням до суспензії стафі-

лококів додають мертиолят до кінцевої концентрації 1: 10000.

Для сенсибілізації в 10 % суспензію фіксованих стафілококів вносять рівний

об’єм імунної сироватки кролика або її гамаглобулінової фракції у відповідному

розведенні від 1:10 до 1:20. Стафілококи сенсибілізують імуноглобулінами впро-

довж 15-30 хв при температурі 20-30 °С, після чого промивають ізотонічним роз-

чином. Готують 0,5-5,0 % суспензію, яку консервують азидом натрію і зберігають

у холодильнику при температурі 4 °С.

Зазвичай, реакцію коаглютинації ставлять на скляних пластинках, змішуючи

рівні об’єми (1-2 краплі) досліджуваного матеріалу (кров, сеча, слина, фільтрати

фекалій та ін.) і стафілококового діагностикуму. Суміш ретельно перемішують і

через 2-5 хв на темному фоні враховують результати. Використання темного фону –

необхідна умова чіткої реєстрації реакції КОА, тому що при спостереженні за її

результатами при звичайному освітленні лише на темному фоні чітко буде прогля-

датись дрібнозерниста аглютинація стафілококів.

Кожен дослід повинен супроводжуватись декількома негативними контролями:

1) стафілококи, сенсибілізовані нормальною сироваткою + досліджуваний

матеріал; 2) стафілококовий коаглютинуючий діагностикум + матеріал, який не

містить збудника; 3) стафілококовий коаглютинуючий діагностикум + фосфатно-

буферний розчин; 4) дослідуваний матеріал + фосфатно-буферний розчин.

Реакція КОА широко використовується для виявлення антигенів різних стреп-

тококів, N. meningitidis i N. gonorrhoeae, H. influenzae, S. pneumoniae, шигел, саль-

монел тощо.

На відміну від бактерій, які часто досліджують у чистій культурі, віруси зав-

жди виявляють в якомусь біологічному матеріалі. Тому, щоб попередити неспе-

цифічні реакції, необхідна адсорбція суспензією стафілокока матеріалу, в якому

можуть міститись IgG (кров, фекалії). Для цього змішують рівні об’єми 10 % за-

висі стафілококового реагенту і досліджуваного вірусного матеріалу. Суміш інку-

бують протягом 30 хв при 37 °С, центрифугують і надосадову рідину використо-

вують для подальшої роботи для виявлення в ній збудників хвороби.

Метод з успіхом використовується для ідентифікації вірусів грипу, параміксо-

вірусів, ротавірусів, вірусів гепатиту В тощо.

Реакція гальмування гемаглютинації (РГГА) набула широкого розповсю-

дження для діагностики вірусних інфекцій. Її можна застосовувати як для серо-

логічної ідентифікації вірусів, так і для серологічної діагностики. Гемаглютина-

ція – це феномен склеювання еритроцитів під впливом вірусів. Деякі віруси мають

на своїй оболонці рецептори, комплементарні рецепторам поверхні еритроцитів

певних тварин, і при додаванні до суспензії вірусів еритроцитів, останні склею-

ються. Наприклад, вірус грипу аглютинує еритроцити курей, вірус кліщового

енцефаліту – еритроцити гусей. Таким чином, у випадку гемаглютинації можна

зробити висновок про наявність вірусу в досліджуваному матеріалі. Проте ця

134

Частина ІІ. Імунологія

реакція не імунологічна, тому що в ній не бере участі основна система – антиген

і антитіло.

У той же час реакція гальмування гемаглютинації належить до серологічних

реакцій імунітету. У РГГА специфічні противірусні антитіла, взаємодіючи з віру-

сом і блокуючи поверхневі рецептори, позбавляють його здатності склеювати ерит-

роцити (рис. 47).

Рис. 47. Схема реакції гальмування гемаглютинації.

Лунки Контроль

Компоненти, мл

1 2 3 4 5 6

сиро-

ватки

анти-

гена

Розчин хлориду натрію 0,25 0,25 0,25 0,25 0,25 0,25 0,25 0,25

Сироватка хворого

в розведенні 1:50

0,25→ 0,25→ 0,25→ 0,25→ 0,25→ 0,25↓

0,25 -

Розведення сироватки 1:100 1:200 1:400 1:800 1:1600 1:3200 1:100 -

Вірусний діагностикум 0,25 0,25 0,25 0,25 0,25 0,25 - 0,25

Термостат 37

С – 30 хв

2 % суспензія курячих

еритроцитів

0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5

Результат

Таблиця 20

Постановка РГГА для серологічної діагностики вірусних інфекцій

Для постановки РГГА в лунках полістиролових планшет готують послідовні

розведення сироватки в об’ємі 0,25 мл і змішують їх з аналогічною кількістю віру-

совмістного матеріалу. Суміш ставлять у термостат при 37 °С на 30 хв, після чого

в кожну лунку додають по 0,5 мл 1-2 % зависі еритроцитів (табл. 20).

Обов’язкові два контролі: контроль сироватки і контроль вірусу. Облік про-

водять після повторного 30-хвилинного перебування реагентів у термостаті. Якщо

досліджувана сироватка містить антитіла до даного вірусу, вона його нейтралізує,

і феномен гемаглютинації еритроцитів не настає (позитивна РГГА).

Реакцію нейтралізації (РН) в лабораторній практиці використовують до-

сить часто. Вона має декілька варіантів. З одного боку її все ширше ставлять для

нейтралізації вірусів, з другого – для нейтралізації бактерійних екзотоксинів.

Реакція нейтралізації вірусів. В основі цієї реакції лежить здатність спе-

цифічних антитіл міцно зв’язуватись з вірусами. В результаті віруси не можуть

адсорбуватись на чутливих клітинах і розмножуватись в них.

135

Розділ 9. Імунологічні методи діагностики інфекційних захворювань

Для постановки реакції необхідна наявність вірусу, сироватки, яка містить

антитіла, і біологічного об’єкта, який виступає індикатором нейтралізації. Залеж-

но від виду вірусу такими об’єктами можуть бути лабораторні тварини, курячі

ембріони, тканинні культури.

У реакції в якості антигена використовують культуральні рідини, алантоїсну

і амніотичну рідини курячих ембріонів, суспензії органів лабораторних тварин, в

яких репродукувались віруси. Залежно від мети дослідження в якості антитіла

застосовують або сироватки хворого – для встановлення концентрації противі-

русних антитіл, або стандартні противірусні сироватки – для ідентифікації збуд-

ника. У першому випадку використовують сироватки, які були взяті у хворого на

початку хвороби і в період реконвалесценції (метод парних сироваток).

Перед постановкою РН вірус попередньо титрують, визначаючи ту наймен-

шу концентрацію, яка викликає цитопатичну дію або зараження експерименталь-

них тварин чи курячих ембріонів. За титр вірусу приймають 50 % дозу (ЦПД

–

50 % цитопатична доза).

Для розведення вірусної суспензії при проведенні РН на лабораторних твари-

нах або курячих ембріонах використовують фосфатно-буферний розчин (рН 7,0-7,2).

При постановці реакції на культурі клітин вживають те середовище, в якому звичай-

но перебувають дані клітини (розчин Ігла, середовище 199, гемогідролізат тощо).

Реакцію нейтралізації ставлять таким чином. До послідовних розведень дос-

ліджуваних сироваток вносять по 100 ЦПД

вірусу і обидва реагенти інкубують

при температурі 37 °С протягом 1-2 годин.

Після чого до суміші вірусу і сироватки додають суспензію клітин або суміш

вводять в організм лабораторних тварин чи курячі ембріони. Про наявність у си-

роватці хворого віруснейтралізуючих антитіл свідчить відсутність цитопатичної

дії вірусу у культурі клітин або проявів інфікування лабораторних тварин (куря-

чих ембріонів).

Досить часто для діагностики вірусних інфекцій вживається модифікація

реакції нейтралізації – кольорова проба. В основі її лежить той факт, що в процесі

життєдіяльності культури клітин у поживному середовищі накопичуються кислі

продукти метаболізму, які зумовлюють зміну рН середовища і появу жовтого за-

барвлення.

При інфікуванні культури клітин деякими вірусами (ентеровіруси, реовіруси

та ін.) пригнічується клітинний метаболізм і розвивається деструкція клітин – рН

середовища не змінюється і колір середовища залишається рожевим. Нижче на-

водимо орієнтовну схему постановки такої реакції (табл. 21).

Реакція нейтралізації токсину антитоксином. При діагностиці деяких

інфекційних захворювань, збудники яких продукують екзотоксини, використову-

ють реакцію нейтралізації токсину антитоксином. Для її проведення досліджува-

ний матеріал, в якому передбачають наявність токсину, змішують з відповідною

антитоксичною сироваткою і після інкубації в термостаті вводять лабораторним

тваринам (білі миші, гвінейські свинки). Контрольним тваринам вводять тільки

досліджуваний матеріал. Якщо взята для досліду антитоксична сироватка нейтра-

136

Частина ІІ. Імунологія

Пробірки

Компоненти, мл

1 2 3 4 5 6

Протидифтерійна антитоксична сироватка 0,5 0,4 0,3 0,2 0,1 0,05

Дифтерійний анатоксин, 60 І.О. 3,0 3,0 3,0 3,0 3,0 3,0

Водяна баня 45

Результат

лізує токсин, тварини залишаються живими. Контрольні тварини, яким сироватку

не вводили, гинуть від дії екзотоксину. Реакція нейтралізації вживається для вияв-

лення токсинів збудників ботулізму, правця, газової анаеробної інфекції. При бо-

тулізмі таку реакцію можна проводити в пробірках, використовуючи визначення

фагоцитарного показника в присутності токсину і при додаванні до нього анти-

токсичної сироватки. При наявності у досліджуваному матеріалі токсину фагоци-

тарний показник різко знижується, при нейтралізації токсину антитоксином фаго-

цитарний показник буде в межах норми.

Часто для визначення активності імунних антитоксичних сироваток і анаток-

синів вживається реакція нейтралізації за механізмом флокуляції (табл. 22).

Таблиця 22

Визначення активності імунної сироватки

Таблиця 21

Схема постановки реакції нейтралізації (кольорова проба)

Пробірки Контроль

Компоненти, мл

1 2 3 4 5 6

сиро-

ватки

анти-

гена

Фосфатно-буферний

розчин

0,25 0,25 0,25 0,25 0,25 0,25 0,25 0,25

Сироватка хворого

в розведенні 1:50

0,25

→

0,25

→

0,25

→

0,25

→

0,25

→

0,25

↓

0,25 -

Розведення сироватки 1:100 1:200 1:400 1:800 1:1600 1:3200 1:100 -

Вірусний діагностикум 0,25 0,25 0,25 0,25 0,25 0,25 - 0,25

Термостат 37 °С – 30 хв

Суспензія культури

клітин

0,25 0,25 0,25 0,25 0,25 0,25 0,25 0,25

Термостат 37

С – 6-8 д

Результат

У 6 пробірок вносять одержану протидифтерійну сироватку, активність якої

потрібно визначити, в зменшуючих кількостях від 0,5 до 0,05 мл. До них додають

відому кількість дифтерійного анатоксину по 180 І.О. і ставлять на водяну баню

при 45 °С. Час від часу виймають пробірки і розглядають їх, відмічаючи ту, в якій

наступила ініціальна флокуляція (помутніння чи пластівці). Визначають титр си-

роватки в антитоксичних одиницях в 1 мл. Приклад: ініціальна флокуляція відміче-

на в пробірці з 0,1 мл сироватки, тобто в 0,1 мл сироватки міститься 180 АО і вони

зв’язали 180 ІО анатоксину. Таким чином, в 1 мл сироватки міститься 180×10=

1800 АО.

137

Розділ 9. Імунологічні методи діагностики інфекційних захворювань

Реакція преципітації (РП)

За своєю сутністю реакція преципітації аналогічна реакції аглютинації. В ос-

нові її механізму лежить утворення і випадання в осад комплексів антиген-анти-

тіло. Проте вона відрізняється за характером антигенів: в реакції аглютинації вони

корпускулярні (цілі клітини), а в реакції преципітації – молекулярні, в розчинному

стані. Антигенами можуть бути екстракти мікроорганізмів, тканин, органів, хімічні

речовини.

Феномен преципітації поля-

гає в тому, що антитіла (преципі-

тини), з’єднуючись із розчинними

антигенами (преципітиногенами),

зумовлюють утворення осаду (пре-

ципітату) або помутніння розчину

(рис. 48). За титр реакції прийма-

ють найбільше розведення антиге-

на, яке дає позитивний результат.

Реакція преципітації значно

більш чутлива від реакції аглютинації й дозволяє виявити антиген у дуже малих

кількостях. Її можна проводити в рідкому і щільному середовищах. Обов’язковою

умовою постановки реакції в рідкому середовищі є прозорість компонентів.

Реакція відбувається при змішуванні розчинів антигена й антитіла або наша-

руванні одного компонента на інший. В останньому випадку на межі двох реа-

гентів утворюється преципітат у вигляді кільця. Тому така реакція одержала назву

реакції кільцепреципітації.

Методика постановки реакції кільцепреципітації. У вузенькі преципі-

таційні пробірки наливають 0,5 мл преципітуючої сироватки, а потім обережно

пастерівською піпеткою нашаровують по стінці пробірки відповідний антиген. У

випадку позитивної реакції через 5-30 хв на межі двох рідин з’являється видиме

на темному фоні кільце молочно-білого кольору.

Для аналізу складу антигенів широкого поширення набула реакція преципі-

тації в гелі. Розрізняють просту і подвійну дифузію в гелі.

Проста імунодифузія (реакція Удена). Агаровий гель, який містить преци-

пітуючу сироватку, поміщають

у вузькі пробірки і зверху наша-

ровують розчин антигена. Ди-

фундуючи в гель, антиген зв’я-

зується з відповідними анти-

тілами, утворюючи мутні лінії

преципітації (рис. 49, а). Розмі-

щення ліній в агарі визначаєть-

ся концентрацією відповідного

антигена.

Рис. 48. Схема реакції преципітації.

Рис. 49. Реакції імунодифузії.

антиген

преципітат

агар + специфічна

сироватка

антиген

агар

преципітат

агар + специфічна

сироватка

аб

138

Частина ІІ. Імунологія

Подвійна імунодифузія за Оклі і Фулторпом. На відміну від попереднього

методу у подвійній імунодифузії реагенти розділені шаром нейтрального гелю,

який не містить реагентів. На поверхню гелю, змішаного з специфічною сироват-

кою, вносять шар нейтрального гелю, після застигання якого нашаровують анти-

ген. Дифундуючи назустріч один одному, антиген і антитіла зустрічаються в шарі

нейтрального гелю та утворюють лінії преципітації (рис. 49, б).

Подвійна радіальна імунодифузія за Ухтерлоні. В агарі, який розлитий тон-

ким шаром в чашках Петрі або на предметних скельцях, за допомогою спеціаль-

них штампів роблять круглі лунки на однаковій відстані одна від одної (4-10 мм).

У лунки вносять досліджувану сироватку і роз-

чин антигену в різних розведеннях або різні ан-

тигени. Із лунок антигени й антитіла дифунду-

ють назустріч один одному, і в точці їх оптималь-

ного співвідношення утворюється преципітат у

вигляді тоненьких білих ліній. Якщо в сироватці

є різні антитіла або антигени декількох видів,

з’являються декілька ліній преципітації (рис. 50).

Ухтерлоні розрізняв 4 основні варіанти ре-

акції між антигеном і антитілом (рис. 51):

1) при взаємодії ідентичних антигенів із специфічними антитілами лінії пре-

ципітації зливаються, утворюючи дугу;

2) коли обидва антигени неідентичні – лінії преципітації перехрещуються

при умові, що сироватка містить антитіла проти двох антигенів;

3) при частковій ідентичності лінії преципітації нагадують дугу із шпорою.

Чим більшою є спорідненість антигенів, тим менше виражена шпора і розміщується

ближче до дуги;

4) обидві лінії перехрещуються і одночасно зливаються. Це означає, що обидва

антигени містять як однакові, так і різні детермінанти, які вступають у реакцію з

антитілами поліспецифічної сироватки.

Однією із різновидностей реакції преципітації в гелі є проста радіальна іму-

нодифузія за Манчіні. За її допомогою визначають концентрацію імуноглобулінів

у сироватці крові.

Методика постановки реакції наступна. Розтоплений агар при температурі

56 °С змішують з відповідною антисироваткою (анти IgG, IgM чи IgA) у співвідно-

Рис. 50. Реакція подвійної

імунодифузії в гелі (Ухтерлоні).

Рис. 51. Варіанти результатів реакції імунодифузії за Ухтерлоні.

Антиген А Антиген А Антиген А1 Антиген А Антиген А Антиген В

Сироватка анти А Сироватка анти А Сироватка анти А

Сироватка анти В

139

Розділ 9. Імунологічні методи діагностики інфекційних захворювань

Рис. 52. Реакція радіальної імунодифузії за Манчіні.

шенні 3:1 і швидко виливають у чашку Петрі або на скляні пластинки. Після його

застигання з допомогою трафарету роблять лунки. У кожну дослідну лунку вно-

сять по 0,5 мкл досліджуваної сироватки. У чотири контрольні лунки додають у

чотирикратних розведеннях стандартну сироватку з відомим вмістом імуногло-

булінів. Після чого чашки або пластинки поміщають у вологу камеру (ексикатор)

на 24-48 год при 4 °С і оцінюють результати реакції. Вимірюють діаметри кілець

преципітації навколо лунок. За величиною цих діаметрів кілець преципітації на-

вколо лунок із стандартною сироваткою будують калібрувальну криву. При цьому

враховують, що у певному інтервалі концентрації імуноглобулінів діаметр кільця

прямо пропорційний логарифму концентрації імуноглобулінів (рис. 52).

Феномен преципітації широко використовується в мікробіологічній практиці.

Зокрема, в судово-медичній експертизі його застосовують для визначення видової

належності крові. За допомогою специфічних преципітуючих сироваток проти

білка людини, різних тварин і птахів можна встановити, якому виду належить

виявлена кров. Таким же чином визначають можливу фальсифікацію продуктів

(м’ясо, мед). Ця реакція застосовується для діагностики епідемічного цереброспі-

нального менінгіту, чуми, дизентерії тощо. Особливе значення має реакція термо-

преципітації Асколі, яку використовують для визначення інфікованості збудником

сибірки продуктів і матеріалів тваринного походження (шкіра, хутро, щетина). Із

досліджуваного матеріалу шляхом кип’ятіння екстрагують сибірковий антиген,

який потім використовують для реакції.

Реакція Ухтерлоні за інформативністю переважає всі інші методи, в основі

яких лежить феномен преципітації. Її використовують для визначення антигенно-

го складу органів і тканин, як нормальних, так і пухлинних, кількості антигенів у

складних системах. Вона має важливе значення в діагностиці дифтерії, віспи та

інших захворювань.

Зустрічний імуноелектрофорез. При діагностиці різноманітних бактеріаль-

них і вірусних інфекцій досить часто використовують метод зустрічного електро-

форезу, результати якого можна одержати вже через 1-2 години після надходжен-

ня матеріалу в лабораторію. Будучи порівняно простим у методичному відношенні,

він, як і всі імунодифузійні методи, відзначається дуже високою специфічністю.

Імуноелектрофорез є поєднанням двох методів – електрофорезу в гелі і на-

ступної після нього подвійної імунодифузії.

Зона преципітації Розчин досліджуваної сироватки

Розчин сироватки

анти Ig G

в 1 % гелі

1234

140

Частина ІІ. Імунологія

Для проведення реакції імуноелектрофорезу використовують скляні пластин-

ки, предметні скельця, на які наносять тонкий шар агару або агарози. Спочатку

антигени розміщують у центрі пластинки і розділяють їх в електричному полі.

Потім у канавку, зроблену в агарі паралельно до лінії розділу антигенів, вносять

специфічну сироватку. Дифундуючи назустріч один одному, антигени і антитіла у

місці контакту утворюють дуги преципітації (рис. 53).

Основні етапи проведення зустрічного лектрофорезу:

1. Наносять розтоплений гель тонким шаром 1,2-1,7 мм на поверхню скляної

пластинки. Після застигання з допомогою спеціального шаблона вирізають в ньо-

му лунки.

2. У лунки вносять досліджуваний матеріал і стандартні реагенти (антиген-

місткий матеріал – ближче до катода, імунну сироватку – ближче до анода).

Якщо процедуру проводять на ацетилцелюлозних мембранах, то наносять по

одній краплі реагентів на поверхню попередньо зволоженої мембрани.

3. Скляні пластинки

розміщують в апараті і

проводять електрофорез

при оптимальній напрузі

і визначеній силі струму

протягом 30-60 хв.

4. Попередній облік

результатів проводять за

кількістю ліній преципі-

тації, їх локалізації, част-

ковою чи повною іден-

тичністю у порівнянні із

стандартними реаген-

тами.

5. Промивають пла-

стинки у відповідному

розчині, фарбують, вису-

шують і проводять заключ-

ний облік результатів.

Реакція лізису

Для реакції лізису необхідні антиген, антитіло й комплемент. Антигеном мо-

жуть бути мікроорганізми, еритроцити або інші клітини. Як антитіло (лізин) ви-

користовують специфічну сироватку або сироватку хворого. Залежно від того,

проти яких клітин спрямована дія лізинів, вони мають свої назви: проти бактерій –

бактеріолізини, спірохет – спірохетолізини, еритроцитів – гемолізини, проти інших

клітин – цитолізини. Комплемент при утворенні комплексу клітина (антиген) –

антитіло, зв’язується з ним, активується за класичним шляхом і викликає розчи-

Рис. 53. Схема проведення зустрічного імуноелектрофорезу.