Каришева А.Ф. Спеціальна епізоотологія

Подождите немного. Документ загружается.

7. Хвороби птиці

550

Епізоотологія хвороби. До захворювання сприйнятливі каченята

і гусенята до 10-денного віку та дикі качки. Найчутливішими є ка-

ченята 3 – 4-денного віку, які іноді гинуть через 12 год після вилуп-

лення. Доросла птиця не хворіє. Джерелом збудника інфекції є хво-

рі та перехворілі каченята, які виділяють вірус з фекаліями й носо-

вими витіканнями, контамінуючи корми, воду, повітря, підстилку,

інвентар, обладнання. Вірус може передаватися також через яйця

хворих та перехворілих качок, які можуть бути вірусоносіями впро-

довж 650 діб. У благополучних господарствах вірусний гепатит ка-

ченят найчастіше виникає внаслідок завезення інфікованих ембрі-

онів, які в 7 – 50 % випадків гинуть на різних стадіях інкубації. За-

раження каченят відбувається перорально, однак можливе й аеро-

генне інфікування.

Захворювання каченят найчастіше реєструється навесні та вліт-

ку. При первинному виникненні хвороба охоплює майже всіх

сприйнятливих каченят, летальність досягає 90 %. Водночас вияв-

ляється зниження несучості у качок та виплодження пташенят. На-

далі формується стаціонарний осередок, який може тривати кілька

років. У стаціонарно неблагополучних господарствах каченята ви-

водяться від імунних качок, які передають їм пасивний імунітет че-

рез яйця. Хвороба реєструється переважно серед каченят 15 – 30-

денного віку, загибель не перевищує 5 – 10 %. Часто хвороба супро-

воджується колісептицемією або сальмонельозом.

Патогенез. Потрапивши в організм, вірус швидко репродукується

і заноситься з кров’ю в усі органи й тканини, уражаючи переважно

печінку, селезінку та головний мозок. Пригнічення бар’єрної функ-

ції печінки призводить до порушення травлення й дисбактеріозу.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває

2 – 5 діб. Перебіг хвороби надгострий, гострий і хронічний. У разі

надгострого перебігу хвороба виникає раптово і одночасно у

великої групи каченят 3 – 4-денного віку. Спостерігається відмова

від кормів, сонливість, іноді розлад координації рухів, судоми. Ка-

ченята більше сидять на місці нерухомо, потім падають на бік, пе-

ревертаються на спину, закидають набік голову, роблять плавальні

рухи, судомно розставляють лапки і в такому стані через 2 – 3 год

гинуть. Видужання буває дуже рідко.

Гострий перебіг спостерігається у каченят 15 – 30-денного

віку на фоні пасивних материнських антитіл. Характерна випрям-

лена постава тіла, що нагадує позу пінгвіна, потім опістотонус. За-

хворювання здебільшого закінчується летально.

Хронічний перебіг хвороби, що виявляється лише відста-

ванням каченят у розвитку та зростанням титру специфічних анти-

тіл, реєструється зазвичай у стаціонарно неблагополучних госпо-

дарствах серед 1 – 2-місячних каченят. Летальність не перевищує

5 – 10 %. У дорослих качок установлюється імунізуюча субінфекція

без будь-якого клінічного прояву хвороби.

Вірусний гепатит каченят

551

Патологоанатомічні зміни. При гострому перебігу хвороби вияв-

ляють переважно в печінці. Вона у 2 – 3 рази збільшена, в’яла, жов-

туватого або охряно-жовтого кольору. На поверхні печінки та в її

паренхімі знаходять численні крапчасті та дифузні крововиливи.

Жовчний міхур переповнений зеленувато-жовтою жовчю. Часто

відмічають збільшення розмірів селезінки та нирок, катаральне за-

палення слизової оболонки кишок. Іноді спостерігають набряк ле-

гень, перикардит, переповнення кров’ю судин мозкових оболонок.

Характерними патологоанатомічними змінами при хронічному пе-

ребігу хвороби вважають значне збільшення печінки й селезінки,

крововиливи та осередки некрозу на поверхні печінки, фібринозно-

дифтеритичні нашарування на стінках повітроносних мішків, на-

явність періартритів.

Діагноз. У зв’язку з швидким поширенням і надзвичайно гост-

рим перебігом діагностику хвороби слід проводити якомога швидше.

Для цього використовують дані епізоотологічного обстеження, клі-

нічні ознаки хвороби, патологоанатомічні зміни, а також результа-

ти лабораторних досліджень.

Лабораторна діагностика. Ґрунтується на виділенні вірусу з па-

тологічного матеріалу, його ідентифікації за РДП, РІФ, РН, РНГА,

ІФА, а також біопробі на каченятах 1 – 3-денного віку. У лаборато-

рію надсилають не менш як 10 клінічно хворих каченят або їхні

трупи відразу після загибелі, а також 20 – 25 свіжих качиних інку-

баційних яєць. Для серологічного дослідження відбирають кров на

початку хвороби, а потім через 14 діб після видужання. Для гістоло-

гічних досліджень шматочки внутрішніх органів, переважно печін-

ки, фіксують у 10 %-му розчині формаліну. Для виділення збудника

проводять зараження в алантоїсну порожнину 12 – 14-денних качи-

них ембріонів, а в разі їх відсутності — 8 – 9-денних курячих ембрі-

онів. Від загиблих та забитих на 6-ту добу низькою температурою

інфікованих ембріонів відбирають навколоплідну рідину, печінку,

селезінку, головний мозок і досліджують за РІФ та РДП. З метою

ідентифікації виділеного вірусу проводять реакцію нейтралізації на

12 – 15-денних ембріонах каченят, а за їх відсутності — на 8 – 10-

денних курячих ембріонах.

Найдосконалішим методом діагностики є біопроба, однак її засто-

сування обмежується необхідністю використання тільки 1 – 3-денних

каченят з благополучного господарства. Каченят заражають патоло-

гічним матеріалом в об’ємі 0,2 – 0,5 мл інтраназально (гине до 75 %),

внутрішньочеревно або внутрішньом’язово (гине до 50 %), аліментарно

(гине до 40 %). У експериментально заражених каченят вірус міститься

в печінці, мозку, крові, селезінці впродовж 5 – 7 діб після зараження.

Ретроспективну діагностику вірусного гепатиту каченят прово-

дять за допомогою РДП та РН. У крові каченят-реконвалесцентів

15 – 30-денного віку титри віруснейтралізуючих антитіл досягають

7. Хвороби птиці

552

1 : 256 – 1 : 512, через 4 міс вони знижуються до 1 : 32, а у дорослих

качок-реконвалесцентів не перевищують 1 : 16.

Диференціальна діагностика. Передбачає необхідність виклю-

чення ботулізму, чуми качок, інфекційного серозиту і сальмонельо-

зу. Ботулізм виникає в разі поїдання кормів, контамінованих

бактеріями ботулізму, проявляється одночасною, надзвичайно шви-

дкою загибеллю великої кількості каченят будь-якого віку. Після

заміни кормів захворювання припиняється. Чума качок поши-

рюється повільно (2 – 3 тижні), супроводжується явищами геморагі-

чного діатезу, зеленувато-білим проносом, великою спрагою. У заги-

блих несучок буває перитоніт, дифтеритичне запалення стравоходу.

При інфекційному серозиті спостерігають кашель, втрату

рівноваги, «тупаючу» ходу, судоми. При розтині пташенят виявля-

ють фібринозне запалення серозних оболонок, сирнистий ексудат у

повітроносних мішках, фібринозні плівки на поверхні печінки та

серця. Під час бактеріологічного дослідження виділяють збудник

хвороби. Після лікування тераміцином загибель каченят припиня-

ється. Сальмонельоз спричинюється бактерією Salmonella

typhimurium, яку легко встановлюють бактеріологічним досліджен-

ням. Хвороба супроводжується профузним проносом, слабкістю ніг,

відсутністю апетиту, байдужістю до оточення. Нервові явища з’явля-

ються лише напередодні загибелі. Ефективне лікування антибіоти-

ками та сульфаніламідними препаратами.

Лікування. Специфічної терапії вірусного гепатиту не розробле-

но. Гіперімунні сироватки та сироватки від реконвалесцентів ефек-

тивні лише за умови раннього їх застосування.

Імунітет. Перехворілі каченята набувають довічного імунітету.

Для профілактики вірусного гепатиту каченят у неблагополучних

господарствах використовують рідку вірусвакцину, запропоновану

професором І. І. Панікаром зі співавторами, а також суху вірусвакци-

ну ВДНКІ російського виробництва. Разове щеплення каченят вак-

циною створює через 5 – 6 діб стійкий імунітет проти захворювання

на весь сприйнятливий період. Останнім часом застосовують щеп-

лення вакциною зі штаму 3-М (УНДІП) качок-несучок, які передають

несприйнятливість до вірусу вилупленим каченятам через жовток

яйця. У разі відсутності вакцини проводять пасивну імунізацію ново-

виведених каченят сироватками крові качок-матерів.

Профілактика та заходи боротьби. Ґрунтуються на виконанні ве-

теринарно-санітарних вимог щодо запобігання занесенню збудника.

Забороняється завезення інкубаційних яєць з неблагополучних щодо

вірусного гепатиту качиних господарств. Обов’язково проводять дво-

разову дезінфекцію закладених в інкубатор яєць парою формаліну.

Після кожного виведення каченят інкубатори ретельно очищують і

дезінфікують. Готують до приймання каченят також пташники.

Вірусний синусит каченят

553

У разі появи вірусного гепатиту в господарстві запроваджують

карантинні обмеження. Припиняють приймання нових партій ка-

ченят, вивезення й завезення інкубаційного яйця, будь-які пере-

міщення птиці. Одним з ефективних методів оздоровлення стада

від вірусного гепатиту є повна заміна дорослого поголів’я качок

молодняком, завезеним із благополучного господарства. Напере-

додні в неблагополучному господарстві проводять забій усього на-

явного поголів’я качок, ретельне очищення і дезінфекцію всіх

приміщень, інвентарю й територій, де утримували птицю. Заходи,

проведені лише в окремих пташниках, не забезпечують ліквідації

вірусного гепатиту каченят. Усе поголів’я, що надходить для ком-

плектування, щеплюють вакциною проти вірусного гепатиту каче-

нят УНДІП не пізніше ніж за 30 діб до початку несучості. Надалі

слід суворо дотримуватись виконання всіх ветеринарно-санітарних

вимог щодо вирощування качок, забезпечення їх повноцінними

раціонами та створення відповідних зоогігієнічних умов утриман-

ня. Спеціальні заходи профілактики вірусного гепатиту каченят

здійснюють з урахуванням епізоотичної ситуації в кожному конк-

ретному господарстві.

Дезінфекцію приміщень, обладнання та навколишнього середо-

вища, де перебувають качки, проводять 3 %-м розчином формальде-

гіду або 2 %-м розчином їдкого натру. Аерозольну дезінфекцію пта-

шників здійснюють формаліном із розрахунку 2 мл/м

або розчином

гіпохлориту натрію, що містить 5 % активного хлору, з розрахунку

50 мл/м

за експозиції 12 год.

Вірусний синусит каченят

(Sinusitis infectiosa anaticularum, грип

каченят) — вісококонтагіозна хвороба, що характеризується ура-

женням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та підочного

синуса.

Історична довідка. Захворювання вперше встановили Уолкнер і

Баністер у 1953 р. в Канаді, потім Фагей у 1955 р. в США. У 1957 р.

І. М. Дорошко та М. Т. Прокоф’єва описали вірусний синусит каче-

нят в Україні. Нині хвороба реєструється в США, Індії, Канаді, а

також на Європейському континенті. Економічні збитки, яких

завдає вірусний синусит, зумовлюються високою летальністю серед

каченят (до 80 %), різким відставанням перехворілого молодняку

в розвитку, затратами на проведення заходів щодо ліквідації ін-

фекції.

Збудник хвороби — РНК-вірус з родини Orthomyxoviridae, роду

Influenza virus, типу А. Віріони сферичної форми, діаметром 80 –

7. Хвороби птиці

554

120 нм. На основі наявності поверхневих Н-антигенів і N-нейра-

мінідази віруси грипу А розподілено на 13 підтипів, з них підтипи

А1, А2, А3, А4 та А6 викликають захворювання у качок. Вірус сину-

ситу каченят міститься в ексудаті гортані, підочних синусів, слизо-

вій оболонці повітроносних шляхів, носа, легень, трахеї. У паренхі-

матозних органах збудник не виявлено.

Вірус добре зберігається в ліофілізованому стані та за низьких

температур. При мінус 4 – 15 °С в алантоїсній рідині зберігає свою

життєздатність упродовж цілого року. Інактивується при 56 °С і

60 °С через 20 хв, при 37 °С — через 48 год. Сонячне проміння зне-

шкоджує вірус за 55 год, розсіяне світло — упродовж 13 діб. Вірус

швидко гине під дією 3 %-го розчину їдкого натру, 3 – 5 %-ї емульсії

креоліну, 5 %-го розчину фенолу.

Віруси грипу каченят добре культивуються в 9 – 11-денних куря-

чих, а також у 14 – 15-денних качиних ембріонах. Зараження в

алантоїсну або амніотичну порожнину спричинює загибель інфіко-

ваних ембріонів упродовж 40 – 72 год. Вірус у високих титрах нако-

пичується в навколоплідній рідині ембріонів, оболонках, легенях,

головному мозку, виявляє чітку гемаглютинувальну активність що-

до еритроцитів курей, качок, голубів, гусей, індиків, морських сви-

нок і людини О-групи.

Епізоотологія хвороби. На вірусний синусит хворіють каченята

в перші 30 діб життя, рідко — старшого віку. Дорослі качки не

хворіють. Джерелом збудника інфекції є хворі та перехворілі ка-

ченята, що впродовж перших двох тижнів після зараження виді-

ляють вірус з носовими витіканнями, слиною та фекаліями. Зара-

ження відбувається в основному респіраторним шляхом, хоча мо-

жливе й аліментарне інфікування через контаміновані вірусом

корми, воду, підстилку та різний інвентар. Доведено передавання

збудника з яйцями.

У разі первинного спалаху інфекції захворювання уражує до

90 % сприйнятливих каченят. Особливо тяжкий перебіг хвороби в

ослаблених пташенят за неповноцінної годівлі та несприятливих

умов скупченого утримання в сирих приміщеннях у холодні періоди

року. Ускладнення вірусного синуситу секундарною мікрофлорою

призводить до дуже високої летальності — 40 – 80 %.

Патогенез. Хвороба розвивається за типом звичайних респірато-

рних інфекцій. Розмноження вірусу в епітелії дихальних шляхів

спричинює катарально-фібринозне запалення слизових оболонок і

зумовлює відповідний симптомокомплекс хвороби.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває

4 – 10 діб і більше. Перебіг хвороби гострий або хронічний. За го-

строго перебігу у каченят спостерігаються слабкість, пригніче-

ність, зниження апетиту, чхання, виділення з носових пазух споча-

Вірусний синусит каченят

555

тку прозорого, а згодом каламутного клейкого ексудату, який підси-

хає і закупорює носові ходи. Дихання утруднене, каченята тяжко ди-

хають з відкритим дзьобом, розвивається кон’юнктивіт, сльозотеча,

склеювання повік, кератит, іноді судоми. Тривалість хвороби — 1 –

3 доби.

За хронічного перебігу хворі каченята кволі, відстають у

розвитку, погано поїдають корми. В підочних синусах накопичуєть-

ся серозний ексудат, а згодом фібринозно-казеозні маси, навколо

очей утворюються довготривалі набряки, змінюється конфігурація

голови, іноді настає атрофія очного яблука. Тривалість хвороби —

до 2 – 5 міс.

Патологоанатомічні зміни. Виявляють переважно у верхніх ди-

хальних шляхах: гіперемію, набряк, наявність серозного чи слизо-

вого ексудату, нерідко з домішкою фібрину, та інші запальні зміни

слизової оболонки носа, підочного синуса, кон’юнктиви. При хроніч-

ному вірусному синуситі спостерігають потовщення слизової оболо-

нки носової порожнини, підочного синуса та повітроносних мішків,

накопичення на їх поверхні фібринозного ексудату, фібринозних

плівок. Фібринозні нальоти можуть виявлятись також на перикарді

та в печінці. В разі ускладнення вірусного синуситу сальмонельозом

або колібактеріозом виявляються характерні для цих інфекцій па-

тологоанатомічні зміни.

Діагноз установлюють на підставі епізоотологічних даних, кліні-

чної картини, патологоанатомічних змін та результатів лаборатор-

них досліджень.

Лабораторна діагностика. Включає виділення вірусу з патологі-

чного матеріалу та його ідентифікацію за допомогою реакції затри-

мки гемаглютинації (РЗГА), проведення біопроби на 5 – 8-денних

каченятах, виявлення специфічних антитіл у сироватках крові за

РЗГА або за реакцією нейтралізації (ретроспективна діагностика). У

разі появи підозри щодо ускладнення захворювання секундарною

мікрофлорою здійснюють бактеріологічні дослідження

та встановлюють чутливість виявлених мікроорганізмів до антибіо-

тиків. У лабораторію для дослідження направляють 5 – 10 клінічно

хворих каченят, а від щойно загиблих чи забитих на початковій

стадії хвороби каченят беруть слизові оболонки носа і трахеї, підочні

синуси, легені, селезінку, печінку, головний мозок. Для сероло-

гічних досліджень надсилають парні сироватки крові. Патологіч-

ний матеріал, узятий від загиблих каченят, вміщують у термос з

льодом і доставляють не пізніше ніж через 10 – 12 год з моменту їх

загибелі.

Для виділення вірусу патологічний матеріал (зскрібки зі слизо-

вої оболонки носа і трахеї, ексудат підочних синусів) після відповід-

ної підготовки інокулюють в алантоїсну порожнину або на хоріон-

7. Хвороби птиці

556

алантоїсну оболонку 9 – 11-денних курячих чи 14 – 15-денних ка-

чиних ембріонів. Через 48 – 72 год після зараження настає загибель

40 – 90 % інфікованих ембріонів, у яких вірус у досить високих тит-

рах виявляється в навколоплідній рідині, оболонках, легенях, моз-

ку. Ідентифікацію збудника проводять за РЗГА з набором еталон-

них штамоспецифічних грипозних сироваток, а в контролі для ди-

ференціальної діагностики використовують сироватки крові проти

вірусу хвороби Ньюкасла.

Результати РЗГА вважають позитивними, якщо специфічна си-

роватка гальмує гемаглютинувальну активність досліджуваного

вірусу не менш ніж на 1/4 — 1/8 її гомологічного титру. В сумнівних

випадках ставлять біопробу на 5 – 8-денних каченятах, яких зара-

жають патологічним матеріалом інтраназально. У разі наявності

вірусу через 5 – 8 діб у заражених каченят з’являються характерні

ознаки вірусного синуситу: виділення з носових ходів, кон’юнктивіт,

утруднене дихання, підочні набряки, іноді діарея, судоми, паралічі.

З метою визначення антитіл проти вірусу грипу різних серологіч-

них підтипів проводять дослідження парних сироваток крові за

РЗГА з діагностичними наборами, які випускає біологічна промис-

ловість. Якщо титр антитіл у другій пробі, відібраній через 10 – 14

діб після захворювання, перевищує не менш ніж у 4 рази титр ан-

титіл щодо того самого типу вірусу в першій пробі, результати РЗГА

вважають позитивними, що є підставою для встановлення діагнозу

на вірусний синусит каченят.

Диференціальна діагностика. Передбачає необхідність виклю-

чення сальмонельозу, вірусного гепатиту каченят та гіповітамінозу

А, що можна здійснити тільки за допомогою лабораторних дослі-

джень. При сальмонельозі з патологічного матеріалу виділя-

ється культура сальмонел, які спричинюють у каченят самостійну

хворобу або ускладнюють перебіг вірусного синуситу. Вірусний

гепатит каченят має гострий перебіг, супроводжується судомами,

порушенням координації рухів, синюшністю слизових оболонок,

плямистими крововиливами в печінці, високою, майже 100 %-ю ле-

тальністю. Методом імунофлуоресценції вірус гепатиту виявляється

у клітинах цитоплазми курячих ембріонів уже через 3 год після їх

зараження патологічним матеріалом, узятим від хворих каченят.

На відмінність від вірусного синуситу, гіповітаміноз А харак-

теризується специфічними змінами в стравоході та відсутністю

нападів задухи. Не спостерігається характерного запального

ураження слизових оболонок дихальних шляхів та підочного си-

нуса. Результати вірусологічних досліджень патологічного мате-

ріалу негативні, в сироватках крові не виявляються вірусспеци-

фічні антитіла.

Вірусний синусит каченят

557

Лікування. Специфічних методів лікування не розроблено. Ре-

комендується додавання до питної води йодистих препаратів

(1 : 10 000) упродовж 5 діб, а в разі ускладнення хвороби секундар-

ною мікрофлорою — застосування антибіотиків та сульфаніламід-

них препаратів.

Імунітет. Після перехворювання на вірусний синусит формується

імунітет, тривалість якого не встановлено у зв’язку з розвитком у

каченят резистентності до вірусу за віком. Доведено можливість

трансоваріального передавання антитіл після імунізації качок ате-

нуйованим вірусом.

Профілактика та заходи боротьби. Специфічної профілактики

не розроблено. Щоб запобігти занесенню збудника інфекції в бла-

гополучні господарства, не можна допускати завезення каченят та

інкубаційних яєць з неблагополучних щодо вірусного синуситу го-

сподарств. Новоприбулих каченят розміщують ізольовано, в сухих,

добре провітрюваних приміщеннях з підстилкою. В теплу пору ро-

ку за температури не менш ніж 15 – 20 °С каченят з 7 – 10-денного

віку випускають на сухий вигул. На водяний вигул каченят випу-

скають з 15 – 20-денного віку за температури води не нижче 15 °С.

Яйця качок на 1-шу та 13-ту добу після закладання в інкубатор

дворазово дезінфікують парою формальдегіду. Не допускається

перетримування каченят в інкубаторі. Після виведення кожної

партії каченят інкубатори очищають і дезінфікують. Пташники

ретельно готують до приймання нової партії каченят, підлогу по-

сипають хлорним вапном з розрахунку 0,2 кг на 1 м

. У порядку

загальнопрофілактичних заходів каченят потрібно забезпечити

повноцінним і різноманітним кормом, додержуватись нормальної

щільності посадки каченят, певного режиму температури та воло-

гості повітря в приміщеннях.

У разі встановлення захворювання птахоферму оголошують не-

благополучною щодо вірусного синуситу каченят і запроваджують

обмеження. Забороняється вивезення в інші господарства інкуба-

ційних яєць, каченят та дорослих качок. Хворих каченят щодня ви-

діляють і ізолюють, решту утримують під постійним контролем. Пі-

сля припинення захворювання всю птицю з неблагополучного пта-

шника вирощують і здають на забій. Приміщення, обладнання, ін-

вентар і територію, яку займають качки, очищають і дезінфікують.

Обмеження з птахогосподарства знімають через 30 діб після лікві-

дації неблагополучної птиці та проведення остаточної дезінфекції.

Найефективнішим методом ліквідації вірусного синуситу каченят є

повна заміна репродуктивного поголів’я качками з благополучного

господарства, ізольоване вирощування вилуплених каченят у бла-

гополучних пташниках.

7. Хвороби птиці

558

Інфекційний бронхіт

(Bronchitis infectiosa) — гостра висококон-

тагіозна хвороба птиці, що характеризується ураженням органів

дихання у курчат, репродуктивних органів з тривалим зниженням

несучості у дорослих курей.

Історична довідка. Хворобу вперше описали Шалк і Хафн у США

в 1931 р. Збудник хвороби виділили Біч і Шалк у 1936 р. Інфек-

ційний бронхіт має значне поширення в багатьої країнах Європи та

Америки з розвиненим птахівництвом. У колишньому Радянському

Союзі хворобу вперше діагностував у 1946 р. П. М. Сопіков серед

курчат, виведених з імпортованих яєць. Економічні збитки зумов-

люються масовою загибеллю курчат, зниженням або повною втра-

тою несучості у курей, вибраковуванням непродуктивної птиці.

Збудник хвороби — РНК-геномний вірус з родини Coronaviridae,

роду Coronavirus. Віріони сферичної форми, діаметром 65 – 135 нм,

вкриті ліпопротеїновою оболонкою з булавоподібними відростками

завдовжки до 20 нм, що утворюють «сонячну корону».

Установлено 7 серотипів вірусу, які різняться між собою за анти-

генними та імунологічними властивостями. Вірус інфекційного

бронхіту репродукується у 8 – 10-денних курячих ембріонах після

зараження в алантоїсну порожнину чи на хоріоналантоїсну оболон-

ку. Розмножується в первинних культурах клітин нирок, легень або

фібробластів курячого ембріона лише після попередньої адаптації

(6 – 10 пасажів). Адаптовані до курячих ембріонів штами вірусу ін-

фекційного бронхіту спричинюють ЦПД через 24 год.

Стійкість вірусу незначна. В алантоїсній рідині курячого ембріо-

на зберігається при 37 °С упродовж 10 діб, при 20 – 30 °С — впро-

довж 24 діб, у консервованих гліцерином тканинах при 4 °С —

80 діб. У пташниках залишається життєздатним навесні 6 – 11 діб,

влітку — 4 – 7 діб, узимку — 13 – 21 добу. За низьких температур

надовго консервується, при мінус 30 °С не змінюється впродовж 17

років, у ліофілізованому стані — 24 роки. Інактивується при 37 °С

через 9 – 30 год, при 56 °С — через 30 хв. Швидко гине під дією 2 %-го

розчину формаліну, 3 %-го розчину їдкого натру, 70 %-го етилового

спирту, заморожування й розморожування на вірус не впливають.

Епізоотологія хвороби. До інфекційного бронхіту сприйнятливі

кури будь-якого віку, однак найчутливіші курчата віком до 30 діб.

Джерелом збудника інфекції є хвора та перехворіла птиця, яка ви-

діляє вірус з витіканнями з носа, очей, з фекаліями, яйцями. Вірусо-

носійство та виділення вірусу перехворілою птицею триває до 105 діб.

Факторами передавання збудника можуть бути синантропні птахи,

загибла птиця, контаміноване вірусом повітря, корми, а також

транспортні засоби, тара, взуття та одяг обслуговуючого персоналу.

Доведено можливість трансоваріального передавання збудника.

Інфекційний бронхіт

559

Появі хвороби та її поширенню сприяє скупчене утримання курчат,

переохолодження, недостатня вентиляція, неповноцінні корми, не-

стача вітамінів. Зараження птиці відбувається аерогенним шляхом,

можливо, перорально, а також трансоваріально. Епізоотологічною

особливістю інфекційного бронхіту є швидке й значне поширення в

стаді. Спочатку захворюють курчата, потім молода й доросла птиця.

Упродовж 1 – 4 тижнів хвороба охоплює майже все стадо, особливо в

разі великого скупчення та незадовільного мікроклімату. Нерідко

господарства стають стаціонарно неблагополучними щодо інфек-

ційного бронхіту, що супроводжується періодичними спалахами

хвороби серед курчат 30-денного віку після зникнення у них мате-

ринських антитіл. У курчат 30 – 60-денного віку інфекційний брон-

хіт часто ускладнюється колібактеріозом або мікоплазмозом. Лета-

льність серед курчат до 30-денного віку може сягати 100 %, у молод-

няку 2 – 3-місячного віку — 90 % (частіше 10 – 35 %).

Патогенез. Вірус інфекційного бронхіту після проникнення в ор-

ганізм сприйнятливої птиці уражає насамперед епітеліальні кліти-

ни слизової оболонки трахеї та бронхів, спричинюючи в них ди-

строфічні й запальні зміни. Розвиток інфекційного процесу під час

цієї хвороби супроводжується віремією і локалізацією збудника в

лейкоцитах та еритроцитах. З форменими елементами крові вірус

проникає в легені, селезінку, нирки, яєчники, зумовлюючи в них

некродистрофічні зміни та порушення функцій.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває

2 – 3 доби. Перебіг хвороби гострий і хронічний. Розрізняють респі-

раторну, нефрозо-нефритну та безсимптомну форми хвороби. Кліні-

чні ознаки інфекційного бронхіту залежать від віку захворілої пти-

ці, умов утримання й годівлі, а також вірулентності збудника. Най-

тяжче хворіють

курчата

20 – 30-денного віку, однак перебіг хвороби

може бути тяжким і в 1 – 3-денних курчат. За гострого перебі-

гу хвороба проявляється в респіраторній формі. Спостеріга-

ються пригніченість, сонливість, носові виділення, часте та уривча-

сте дихання з відкритим дзьобом. У хворої птиці крила опущені,

пір’я настовбурчене. Виявляються кон’юнктивіти, риніти, синусити,

набряки підочних синусів. Тривалість хвороби — 2 – 3 тижні. Птиця

після видужування дуже повільно набирає масу. Встановлено, що

перехворювання на інфекційний бронхіт курчат віком до 15 діб

призводить до необоротних порушень їх репродуктивних шляхів і

позначається на продуктивності впродовж усього періоду несучості.

Летальність у разі гострого перебігу може сягати 100 %. В разі за-

раження птиці нефрогенними штамами вірусу інфекційного брон-

хіту спостерігається нефрозно- нефритна

форма хвороби з

ураженням нирок і сечоводу. Перебіг цього захворювання завжди

гострий. Виявляється сильна депресія, діарея з домішкою уратів.

Летальність птиці за цієї форми хвороби становить 57 – 70 %.