Хвостов В.М. Вступ у релігіознавство

Подождите немного. Документ загружается.

Кафедра філософських та соціальних наук

Климент Олександрійський (150-215) – один з '"батьків церкви", керівник

церковної школи в Олександрії. Прагнув погодити церковне

навчання з неоплатонізмом. Розглядав неоплатонізм як одне з

джерел Нового завіту (поряд зі Старим завітом). Твору –

"Умовляння еллінам", "Виховна мова", "Стромати" ("Килими").

Конфуціанство – одна з національних религий Китаю, що виникла на

основі культу предків і філософського навчання Конфуція.

Верховним божеством виступає бог неба Шан-ди. Конфуцій був

проголошений одним з богів, у його честь стали споруджувати

храми і робити жертвоприносини. В даний час є самою великою

національною релігією Китаю.

Коран – (з арабск. – "читання") – священна книга в ісламі. Вважається

богодухновенной, тобто продиктованої самим Аллахом.

Складається з 114 глав (сур). Складений у VII-VIII-ст., містить

основи віровчення ісламу.

Креаціонізм – (з лат. – "творення") – релігійне навчання про

божественний утвір світу, живої і неживої природи. Воно викладено

в Старому завіті у виді розповіді про створення світу Богом

протягом шести днів. Дане навчання було сприйнято

християнством і розділяється їм.

Кумранские рукопису – древні рукописи, виявлені на узбережжя

Мертвого моря в 1947 році в одній з печер Кумрана. Це були

залишки бібліотеки, що належать, імовірно, іудейській секті ессеев.

Вони відбивають етап переходу від іудаїзму до християнства.

Кумранские рукопису нараховують близько 40-тис. різних

фрагментів, значна частина з яких ще не прочитана.

Ламаїзм – один з основних напрямків буддизму, що виникло в Тибету в

XVI-столітті. Засновником вважається тибетський лама Цзонхава.

Ламаїзм виник на базі взаимадействия махаяни і шаманизма,

розповсюдженого серед тибетців. У центрі даної релігії знаходиться

шанування лами як живого втілення Будди, як представника Будди

на землі.

Лютеранство – один з головних напрямків протестантизму, засноване

німецьким католицьким ченцем Мартіном Лютером (1483-1546). У

1517 році він обнародував 95 тез проти католицької церкви,

поклавши початок Реформації в Німеччині. Лютер висунув принцип

"виправдання вірою", відповідно до якого порятунок досягається

тільки особистою вірою, а не "добрими справами". В даний час

лютеран у світі близько 70-млн. чоловік, з них особливо в Німеччині

(близько 40-млн.). Швеції, Данії, Фінляндії, США.

Манихейство – релігія, що виникла в III-ст. у Персії. Її засновником

вважають проповідника Надь. Манихейство являє собою синтез

зороастризму і християнства. Центральна ідея – боротьба двох

почав добра і зла, світла і пітьми, істини і неправди і т.п.

Меннонити – один із плинів протестантизму, що виділилося з

анабаптизму після поразки в Селянській війні ХVI-ст. у Німеччині.

171

Вступ до релігіознавства

Засновником його є голландський проповідник Менно Симоні.

Головні ідеї: непротивлення злу насильством, усепрощення,

покірність, моральне самовдосконалення, пацифізм. Віровчення і

культ близькі до баптизму. Два плини – церковні і братерські

меннонити. Поширено в США, Голландії, Німеччини, Франції й

інших країн світу.

Месіанізм (з евр. – "помазаник") – віра в пришестя Месії – посланця бога,

божественного рятівника. В іудаїзмі це навчання виникло в III-II-ст.

до н.е., а потім перейшло в християнство. Тут месією є Ісус

Христос.

Методисти – один з напрямків у протестантизмі. Виникло в Англії в

ХVIII-ст. його засновником був Джон Уэсли. Він створив "святий

клуб", головним призначенням якого проголошувалося методичне

(систематичне) вивчення Біблії, а також дотримання обрядів, посад

і інших розпоряджень церкви. Зараз у світі близько 20-млн.

послідовників методизму, з них 13 млн. у США.

Мінеї четьи (із гречок. – "місячні") – збірники, що містять життєписи

святих, повчання, молитви, песнопения на щодня року. У Російській

православній церкві "Великі Мінеї четьи" складені в 12 томах,

кожен тім на визначений місяць.

Мітраїзм – древнеиранская релігія, що виникла в останні століття до н.е.

і распространившаяся по всій Римській імперії. Була одним із

суперників і релігійних джерел християнства. Культ Митри вплинув

на формування образа Христа.

Міфологічна школа – один із плинів у религиоведении, що виходить з

визнання міфологічної сутності Ісуса Христа. Головні представники

– Б.-Бауэр, Дж.-Робертсон, А.-Древс і ін. На їхню думку, Христос не

є реальною історичною особистістю, а є міф. Еволюція образа

Христа йшла не "від людини до бога", а навпаки – "від бога – до

людини". Дана школа протистоїть історичній школі.

Монотеїзм (із гречок. – "єдинобожжя") – навчання про єдиного бога.

Уперше виник в іудаїзмі, а потім одержав визнання в християнстві й

ісламі. Монотеїзм – це вища ступінь розвитку релігійної свідомості.

Монофизитство (із гречок – "єдина природа") – богословська концепція,

що визнає в Ісусі Христі одну божественну природу. Вона відкидає

ідею богочеловека, що відстоює двуединую природу Христа –

божественну і людську. Послідовниками монофизитства є

вірменська, коптская, сірійська й ефіопська церкви.

Мормони (з англ. – "святі останніх днів") – релігійна секта, що виникла в

1830 році в США. Її засновником був Дж.-Смит. Він опублікував

"Книгу Мормона", у якій їм були нібито розшифровані записи

древнього пророка Мормона. Ця книга вважається священною

(поряд з Біблією). Навчання мормонів являє собою суміш

християнства, ісламу, буддизму, грецької, римський і інших

религий. В даний час дана секта поширена в США, Канаді, Мексиці

й іншим країнам.

172

Кафедра філософських та соціальних наук

Мухаммед (570-632) – один з перших проповідників ісламу, засновник

даної релігії. Мусульмани його почитають як пророка Аллаха,

посланника бога, автора "божественної книги" Корана.

Нагуализм (з мексик. – "дух-хоронитель") – вірування, розповсюджене

серед народів Центральної Америки, по якому в кожної людини з

дня народження мається дух-заступник (нагуаль) у виді якого-

небудь чи звіра птаха. Імовірно, нагуализм є однієї з пережиткових

форм тотемізму.

Павликианство – релігійне навчання, що виникло наприкінці VI – початку

VII століття в чи Вірменії Сирії. Його засновником вважають Павла

Самосатского. Центральна ідея – боротьба двох світів – небесного

світу добра і матеріального світу зла. Критикували християнську

церкву як знаряддя держави. Прихильники цього руху брали участь

навіть у збройній боротьбі й у середині IX-ст. створили свою

республіку на східних границях Візантійської імперії.

Пантеїзм (із гречок. – "усі бог") – навчання, що заперечує існування

надприродного особистого бога, ототожнення бога з природою.

Представники – Дж.-Бруно, Б.-Спиноза. На їхню думку, чи бог

природа – це те саме. Пантеїзм розчиняє бога в природі. Але

можлива і релігійно-містична форма пантеїзму (її називають

панентеизм), коли природу розчиняють у богу (Эриугена,

Мальбранш).

Патристика – християнська філософія II-VIII-ст., створена "батьками

церкви". Головні представники – Августин, Тертуллиан, Ориген,

Василь Великий, Григорій Богослов, Григорій Нисский і ін. Вони

внесли великий вклад у розробку християнської теології і філософії.

Політеїзм (із гречок. – "багатобожжя") – віра в існування багатьох богів

(на відміну від монотеїзму – єдинобожжя). Це один з етапів

розвитку релігійної свідомості, через який пройшли багато народів

– древні єгиптяни, греки, римляне й інші.

Православ'я – один із трьох основних напрямків християнства, що

виникло після поділу церков (1054-р.) на західну – католицизм і

східну – православ'я. Офіційне найменування – греко-католицька

церква ("католицька" - "всесвітня"). "Православ'я" означає

"правильне віросповідання", "правильне прославляння бога".

Основу православного віровчення складають Священне Писання

(Біблія) і Священний Переказ (постанови перших семи Всесвітніх

соборів. Помісних соборів, утвору "батьків церкви"). Православ'я не

має єдиного світового центра: у даний час існує 15-автокефальних

(самостійних) церков.

Прамонотеизм – навчання про первісне єдинобожжя. Воно вважає, що

спочатку існувала віра в єдиного бога, але потім почався процес

релігійної деградації: виникло багатобожжя, з'явилася віра в

парфумів і т.п. Представники даної концепції –

Э.-Лэнг,-ст.-Шмидт,-ст.-Копперс і ін. Користається підтримкою

католицької церкви. Етнографічні матеріали, на які посилаються

173

Вступ до релігіознавства

прихильники прамонотеизма, переважно фальсифіковані в дусі цієї

концепції.

Протестантизм (з лат. – "проголошення, урочиста заява") – один із

трьох основних напрямків християнства. Виник у XVI-ст. у

результаті широкого антикатолицького руху -Реформації. Два

історичних етапи розвитку протестантизму: ранній (лютеранство,

кальвінізм, англіканство, пресвітеріанство) і пізній (баптизм,

адвентизм, иеговизм, методизм і ін). В даний час протестантів у

світі більш 200-млн. чоловік. Розповсюджений головним чином у

Німеччині, Швейцарії, Великобританії, США, скандинавських

країнах.

Пуритани (з лат. – "чистий") – англійські кальвіністи ХVI-ХVII-ст., що

виступають за очищення англіканства від залишків католицизму.

Вони вимагали скасування інституту єпископів, конфіскації

церковних земель, здешевлення церкви, відділення церкви від

держави, не визнавали посад, культу святих, більшості релігійних

свят. На початку XVII-ст. пуританізм розпався на два плини:

пресвитериане й індепенденти.

П'ятидесятники, християни євангельської віри – один із плинів

протестантизму. Виникло на початку XX століття в США. Засновано

на євангельській розповіді про зішесття Святого Духа на апостолів

на п'ятидесятий день після воскресіння Христа. У результаті цього

апостоли, одержали дарунок пророчествования, "говоріння на

иноязиках". У центрі пятидесятничества – обряд глоссолалии,

тобто говоріння на иноязиках.

Реформати – прихильники кальвіністських церков континентально-

європейського походження (на відміну від кальвіністських церков

Англії, Шотландії і США, що називаються пресвітеріанськими і

конгрегационалистскими). Реформатськ церкви сущестзуют у

Швейцарії, Голландії, Угорщині, Чехії, США, Франції, у Прибалтиці і

Закарпатті.

Реформація (з лат. – "перетворення, виправлення") – соціально-

політичний рух у багатьох країнах Європи в XVI-XVII-ст.,

спрямоване проти католицької церкви і, що носило в цілому

антифеодальний характер. Реформація поклала початок нового

різновиду християнства – протестантизму.

Російська православна церква – сама велика автокефальна

православна церква (з 15). Православ'я введене на Русі в

Х-столітті (з 988-р.). У перші століття підкорялася

константинопольському патріарху. У 1448-р. була оголошена

автокефальної (самостійної). У 1589-р. була заснована Московська

патріархія. При Петрові-I патріаршество ліквідували і заснували

Синод, керуючий церквою. Помісний собор 1917-1918-р. відновив

патріаршество. В даний час, у зв'язку з розпадом СРСР, у

Російській православній церкві почалися розколи (на Україні, в

Естонії, Молдавії).

174

Кафедра філософських та соціальних наук

Сакралізація (з лат. – "священний") – залучення в сферу релігії духовних,

соціальних і політичних явищ суспільства. Це означає посилення

впливу релігії на всі елементи суспільної системи. Дана тенденція

протилежна секуляризації, коли відбувається ослаблення позицій

релігії, її витиснення з тих чи інших сфер громадського життя.

Сакралізація і секуляризація – це дві протилежні тенденції в

розвитку релігії. На одних етапах історії суспільства нерідко домінує

одна тенденція, на інших етапах – інша.

Воля совісті – право громадян сповідати будь-яку чи релігію не

сповідати ніякий, бути віруючим чи атеїстом, відправляти релігійний

чи культ вести атеїстичну пропаганду. Це право реалізується лише

в умовах відділення церкви від держави і школи від церкви.

Вільнодумство – сукупність різних форм критики релігії: пантеїзм

(Спиноза), деїзм (Вольтер, Руссо), скептицизм (Монтень, Бейль),

атеїзм (Демокрит, Епікур, Дідро, Гольбах, Фейєрбах, Маркс).

Символ віри – короткий виклад основ віровчення, головних догматів

релігії. Християнський Символ віри був складений "батьками

церкви" і затверджений на перших двох Всесвітніх соборах –

Никейском (320-р.) і Константинопольському (381-р.). Він

складається з дванадцяти частин ("членів"): про Трійцю, про Ісус

Христі, про церкву, про "вічне життя" і т.п.

Синкретизм релігійний – сполучення у віровченні і культі якої-небудь

релігії елементів інших религий. Наприклад, християнство

включило в систему елементи різних релігійних і філософських

навчань – іудаїзму, давньоєгипетської, вавілонської,

древнеиранской, давньогрецького, давньоримської, Платона,

Филона Олександрійського, Сенеки, гностицизму й ін.

Синтоизм (з япон. – "шлях богів") – національна релігія в Японії. Це

релігія політеїстична, зв'язана із шануванням безлічі богів і

парфумів. На чолі пантеону – богиня сонця. Аматерасу, що є

прародителькою всіх імператорів.

Старокатолики – плин, що відколовся від католицької церкви після

проголошення I-Ватиканським собором (1870-р.) догмата про

непогрішність папи. Вони заперечують також догмат про непорочне

зачаття, виступають проти целібату, проти шанування ікон і т.п.

Цей плин існує у ФРН, Австрії, Швейцарії, воно є дуже

нечисленним.

Старообрядники – загальне найменування релігійних плинів у

російському православ'ї, що не прийняли церковну реформу

Никона (XVII-ст.). Вони розпалися на три основних плини –

поповци, беспоповци і беглопоповци, кожне з який включає ряд

напрямків.

Схоластика (із гречок. – "школа") – середньовічна християнська

філософія, головна задача якої – виправдання і захист

християнського віровчення. Вона поділяється на два етапи: рання

(VIII-XII-ст.) і пізня (XIII-XV-ст.). Представники – Іоанн Скот Еріугена,

175

Вступ до релігіознавства

Ансельм Кентерберійський, П’єр Абеляр, Хома Аквінський і ін.

Табу (з полинез. – "заборона") – заборони, що накладаються на

визначені дії і предмети в первісному суспільстві. Вони бувають

різних видів: харчові, полові, мисливські, словесні (наприклад,

вимовляти імена чи богів парфумів)і ін. У християнстві ця ідея

трансформувалася в навчання про гріх.

Талмуд (з евр. – "вивчення") – багатотомний збірник єврейської

релігійної літератури. Складався в період з IV-ст. до н.е. по V-ст.

н.е. У його структурі виділяють дві частини – Мишна і Гемара.

Мишна – це коментарі до Старого завіту. Вона розділена на

6-відділів, що складаються з 63 трактатів. Гемара являє собою

коментарі до Мишне. Оскільки тлумачення Мишни відбувалося в

Палестині і Вавилоні, розрізняють два Талмуди – палестинський і

вавілонський. Перший був відредагований у III-ст., а другий – у V-ст.

Телеологія (із гречок. – "навчання про мету") – релігійно – ідеалістичне

навчання про доцільність у світі, що свідчить про існування

розумного творця. Є складовою частиною теології. Мається так

називаний телеологічний доказ буття бога, заснований на ідеї

телеології.

Теогонія (із гречок. – "походження богів") – релігійне навчання про

походження богів, їхньому родоводі.

Теодицея (із гречок. – "богооправдание") – релігійне навчання про

виправдання бога, про те, що наявність у світі зла не скасовує

представлень про бога як абсолютному добрі. Даний термін був

уперше введений німецьким філософом Лейбницем – автора твору

"Теодицея" (1710 р.)

Теократія (із гречок. – "влада бога") – форма правління, при якій

державна і духовна влада зосереджені в руках глави церкви.

Сучасною теократичною державою є Ватикан.

Теософія (із гречок. – "богопознание") – релігійно-філософське навчання

про можливість "безпосереднього збагнення бога" за допомогою

містичної інтуїції й одкровення, що доступні лише присвячений.

Представники – Я.-Беме, Э.-Сведенборг, Е.-Блаватская й ін.

Різновид теософія-антропософія (Р.-Штейнер).

Тертуллиан (160-220-р.) – ранньохристиянський письменник, пресвітер

карфагенської громади. Заперечував філософію і науку, а

філософів називав "патріархами єретиків". Автор формули –

"вірую, тому що безглуздо".

Толстовство – релігійно-утопічний напрямок у Росії, що виникла на базі

навчання Л.Н.-Толстого (кінець XIX – початок XX-ст.). Головні

принципи релігійної етики Толстого: "непротивлення злу

насильством", загальна любов, усепрощення, моральне

самовдосконалення особистості, "опрощення" способу життя

людей і ін.

Томізм – релігійно-філософське навчання Хоми Аквінського (1225-1274)

– католицького богослова і філософа. Центральна ідея томізму –

176

Кафедра філософських та соціальних наук

навчання про гармонію віри і розуму, религий і науки. На основі

томізму виник неотомізм – один з напрямків сучасної католицької

філософії.

Тора (з евр. – "навчання, закон") – перші п'ять книг Старого завіту,

Пятикнижия (Буття, Результат, Левіт, Числа і Второзаконие).

Тотемізм (з алгонкинск. – "його рід") – одна з форм первісної релігії,

представлення про існування родинного зв'язку між чи родом

плем'ям і якою-небудь чи твариною рослиною (дуже рідко – і

неживим предметом). На цій базі пізніше виник культ тварин і

рослин, елементи якого збереглися у всіх религиях.

Уніатство (з лат. – "союз") – православно-католическое напрямок у

християнстві, що з'єднало католицьке віровчення й організаційну

структуру з православнним богослужінням і обрядовістю. Виникло в

XVI-ст. на Україні (Брестська унія 1596-р.). Поширено переважно в

західних областях України, Білорусії, а також серед емігрантів у

США, Канаді, Аргентині.

Фаталізм (з лат. – "фатальною", "визначений долею") – навчання про

зумовленість подій у природі, суспільстві, у житті кожної людини.

Воно вважає, що життя людей направляється якоюсь

надприродною невідворотною силою: божественна воля, доля,

доля і т.п. Людина неспроможна змінити хід подій. Найбільше

яскраво ця ідея виявляється в кальвінізмі, ісламі й інших религиях.

Фетишизм (з порт. – "зачарована річ", із фр. – "ідол") – поклоніння

неживим предметам (фетишам), яким приписуються надприродні

властивості. Від фетишів чекають таких дій, що не присущи їм від

природи Елементи фетишизму збереглися у всіх религиях:

поклоніння мощам, хресту, іконам і т.п.

Фідеїзм (з лат. – "віра") – навчання про примата віри над розумом.

Головним джерелом пізнання істини виступає не розум, а віра, не

наука, а релігія. Віра проголошується вище розуму, а релігія – вище

науки і філософії.

Филон Олександрійський (25-р. до н.э – 50-р. н.е.) – іудейський філософ,

що вплинув на становлення християнства. Він учив, що між богом і

людиною існує якийсь посередник – Логос (Слово). Логос має

одночасно божественні і людські риси. На цій основі в християнстві

було розроблене навчання про богочеловеке, сформувався образ

Ісуса Христа.

Филиокве (з лат. – "і від Сина") – католицьке навчання про те, що Дух

Святий виходить не тільки від Бога-Батька (що було закріплено в

Символі віри, прийнятому на перших двох Всесвітніх соборах), але

"і від Сина", тобто від Ісуса Христа. На цій основі згодом католицька

церква прийняла догмат про непогрішність папи.

Францисканці – члени чернечого ордена в католицизмі, заснованого

Франциском Ассизским у XIII-ст. Зараз них близько 50-тис., вони

проводять місіонерську роботу в багатьох країнах Азії, Африки,

Латинської Америки.

177

Вступ до релігіознавства

Хома Аквінський (1225-1274) – католицький богослов і філософ,

найбільший представник середньовічної схоластики. Розробив

навчання – томізм, що став основою католицької філософії.

Прилічений до лику святих (вважається заступником вчених і

філософів). Його ідеї одержали розвиток у неотомізмі – ведучому

напрямку сучасної католицької філософії.

Хилиазм (із гречок. – "тисяча") – християнське навчання про "тисячолітнє

царство божому", що буде встановлено після перемоги "сил

небесних" над "силами зла". У раннехристианской літературі ця

ідея найбільше яскраво виражена в "Одкровенні Іоанна". Згодом

церква засудила хилиазм як єресь, однак ця ідея одержала

поширення в численних єретичних і сектантських рухах.

Хлисти – релігійна секта, що виникла в Росії-ст.кінці XVII – початку

XVIII-ст. Відноситься до групи духовних християн, себе називають

"люди божі" ("хлисти" – перекручене "христи"). В основі віровчення

– представлення про можливість прямого спілкування з Духом

Святим. Це досягається під час молитовних збор (піклувань), що

супроводжуються екстатичними танцями і пророцтвами.

Допускається вільне тлумачення Біблії. Проповідується крайній

аскетизм.

"Християнська наука" – релігійний плин протестантизму, що виникло в

США в 1879 році (творець Мері Эдди, автор книги "Наука і

здоров'я"). Мері Эдди висунув ідею про те, що за допомогою

релігійної віри можна вилікувати людей від усіх хвороб. Медичні

методи варто відкинути, тому що наука не в змозі зрозуміти хвороб.

Причини захворювань – не матеріальні, а духовні. Головний засіб

від хвороб -молитва, а не ліки.

Християнство – найпоширеніша релігія сучасного – світу (1,2-млрд.

людина). Виникла в середині I-ст. н.е. на території Римської імперії

(у районі Палестини). У 325-р. стала державною релігією. У

1054-році відбувся розкол у християнстві на католицизм і

православ'я. З XVI століття виник новий плин – протестантизм.

Основу християнства складають Священне Писання (Біблія) і

Священний Переказ. Поширено по усьому світі.

Цвинглианство – один із плинів протестантизму. Засновано в 1522-році

у Швейцарії. Творець навчання – У-Цвингли. Це напрямок за своїм

духом більш радикальніше, ніж лютеранство і кальвінізм. Воно

допускає критичне відношення до Біблії і вносить у релігію

елементи раціоналізму. Обряди водохрещення і причащання

розглядає як чисто символічні, позбавлені надприродного

значення.

Шаманизм – одна з форм релігії первісного суспільства. Вона містить у

собі: анімістичні вірування; наявність особливих служителів-

шаманів; особливий ритуал камлания; спеціальний ритуальний

інвентар (бубон, плащ, пояс, особливий головний убір, брязкітки і

т.зв.).

178

Кафедра філософських та соціальних наук

Экзегетика – роздягнув богослов'я, що займається тлумаченням

біблійних текстів, роз'ясненням змісту тих чи інших положень

Старого і Нового завіту.

Есхатологія – релігійне навчання про "кінець світу", про "кінцеві дні"

людства й усього світу. Воно зв'язано з християнськими ідеями

"другого пришестя", "антихриста", воскресіння мертвих, страшного

судна й ін.

Язичество – ненауковий термін богословського походження, що

підкреслює відношення до нехристиянських религиям, до

домировим религиям.

179

Науково-методичне видання

Хвостов Валентин Миколайович

Всутп у релігіознавство

Навчальний посібник

для студентів вищих навчальних закладів

Технічний редактор:

Т.-Довгай

Комп'ютерний набір

М.-Пулянович

Підписано до друку 8.03.2004-р.

Наклад 10-прим.

“С.А.М.”

вул.-Жайворонкова,-38

м.-Хуст, Закарпатська обл.,

Україна, 90400