Хвостов В.М. Вступ у релігіознавство

Подождите немного. Документ загружается.

Кафедра філософських та соціальних наук

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

1. Біблія. Видання Московської Патріархії. – М., 1988.

2. Л.С.-Васильєв. Історія релігії Сходу. – М., 1983.

3. В.М.-Тараджа. Протестантизм. – М., 1971.

4. А.-Данини. Люди, ідоли і боги. – М, 1966.

5. А.-Данини. У джерел християнства. – М., 1979.

6. А.Л.-Клибанов. Релігійне сектантство в минулому і сьогоденні. – М.,

1973.

7. З.-Косидовский. Біблійні сказання. – М., 1966.

8. З.-Косидовский. Сказання євангелістів. – М., 1981.

9. А.Л.-Кочетов. Буддизм. – М., 1983.

10. В.С.-Кулик. Структура релігії. – Херсон, 1991.

11. В.С.-Кулик. Основи религиоведения. – Херсон, 1996.

12. В.С.-Кулик. Соціальна природа релігії. (Генезис марксистської

концепції). – Херсон, 1996.

13. И.А.-Кривелев. Історія религий, тт. 1-2. – М., 1975.

14. Ю.А.-Левада. Соціальна природа релігії. – М., 1965.

15. А.Д.-Дассэ. Іслам. Нарис історії, – М, 1963.

16. В.Ф.-Миловидов. Сучасне старообрядництво. – М., 1979.

17. Л.Н.-Митрохин. Баптизм. – М., 1966.

18. Міфологія древнього світу. – М., 1977.

19. Міфи народів світу, тт. 1-2. – М., 1980-1982.

20. М.П.-Мчедлов. Католицизм. – М., 1974.

21. Н.М.-Никольский. Історія російської церкви. – М., 1983.

22. П.И.-Лучків. Сучасн-географія религий. – М., 1975.

23. А.Б.-Ранович. Першоджерела по історії раннього християнства. – М.,

1990.

24. Російська православна церква. Видання Московської Патріархії. – М.,

1980.

25. И.С.-Свенцицкая. Раннє християнство. Сторінки історії. – М., 1989.

26. В.Е.-Титов. Православ'я. – М., 1974.

27. С.А.-Токарєв. Ранні форми релігії і їхній розвиток. – М., 1964.

28. С.А.-Токарєв. Релігія в історії народів світу. – М., 1986.

29. Д.М.-Угринович. Психологія релігії. – М., 1986.

30. Д.М.-Угринович. Введення в религиоведение. – М., 1985.

31. Ю.Л.-Францев. У джерел релігії і вільнодумства. – М. – Л., 1959.

32. А.М.-Чанишев. Протестантизм. – М., 1969.

33. И.М.-Яблоков. Соціологія релігії. – М., 1979.

34. Е.Г.-Яковлев. Мистецтво і світові релігії. – М, 1985.

КОРОТКИЙ СЛОВНИК

Августин Аврелий (354-430) – один з "батьків церкви", святий (у

католицизмі) і блаженний (у православ'ї). Основні твори – "Про град

божием", "Сповідь". Уперше розробив християнську концепцію

світової істерії. Брав участь у формуванні християнського (собенно

161

Вступ до релігіознавства

католицького) богослов'я, висунувши ідею приречення. Вів

боротьбу з різними "єресями" IV-V-ст.

Автокефалія – (із гречок. – "сам голова")- самоврядування, незалежність

однієї православної церкви від іншої. У IV-ст. виникли перші чотири

автокефальні церкви – Константинопольська, Олександрійська,

Антиохийская. Ієрусалимська. Пізніше виникло ще

11-автокефальних православних церков. Зараз їх всего 15 –

Албанська, Олександрійська, Американська, Антиохийская,

Болгарська, Грузинська, Ієрусалимська, Кіпрська,

Константинопольська, Польська, Румунська, Російська, Сербська,

Чехословацька і Элладская.

Адвентисти – (з лат.- "пришестя") – один із плинів протестантизму.

Виникло в США в тридцяті роки XIX століття, засновник -В.Міллер.

Два плини в адвентизме – адвентисти сьомого дня (послідовники

Е-Уайт) і адвентисти-реформісти. У центрі адвентизма – ідея

"другого пришестя" Христа і "страшного суду". Заперечення

безсмертя душі: душа вмирає разом з тілом і воскресне разом з

ним у день "другого пришестя".

Аллах – (з арабск. – "бог") – єдиний бог в ісламі, творець і управитель

світу. Наділений 99-епітетами ("прекрасними іменами") –

милостивий, милосердний, великий, усемогутній, мудрий, знаючий і

ін.

Ангели – (із гречок. – "вісник", "посланник")- в іудаїзмі, християнстві й

іслам-безтілесні істоти, що населяють "невидимий світ", небесні

служителі Бога, посередники між Богом і людьми. У християнстві

вони поділяються на 9 чинів: архангели, херувими, серафими і т.п.

Англіканська церква – одна з протестантських церков, найбільш близька

до католицизму. Виникла в XVI столітті, у період Реформації. Є

державною церквою в Англії. Її очолює король, що призначає

єпископів. Існує й в інших країнах світу в Шотландії, Ірландії, США,

Канаді, Австралії і.др.(усього близько 30 млн. послідовників).

Аниматизм – (з лат. – "одушевлений") – представлення про безособову

натхненність усієї природи. Аниматизм є однієї з особливостей

міфологічної свідомості, що наділяє природу якостями живого.

Основні форми аниматизма – зооморфізм – перенесення на

природу якостей тварин і антропоморфізмів-якостей людини,

Анімізм – (з лат. – "дух", "душу") – віра в існування парфумів –

безтілесних, нематеріальних істот, і можливість спілкування з ними.

Ці парфуми бувають двох видів – добрі і злі. Душа – це дух, що

знаходиться в людині, у людському тілі. Душу можна розглядати як

уособлення людської свідомості.

Антропоморфізм – (із гречок. – "людина" і "форма") – перенесення

людиною своїх якостей на зовнішню природу і надприродних істот.

У цьому випадку людин розглядає навколишній світ, а також

"невидимий світ" за аналогією із самим собою, наділяючи їхніми

людськими якостями. Характерний для багатьох религий, хоча й у

162

Кафедра філософських та соціальних наук

різному ступені. Апокрифи – (із гречок. – "схований, таємний") –

добутку іудейської і раннехристианской літератури, не включені в

біблійний канон. Вони були оголошені християнською церквою як

єретичні. При канонізації Старого Завіту з нього були виключені

кілька десятків книг (Завіти 12 патріархів, Книга Еноха, Піднесення

Исайи й ін.). Під час канонізації Нового Завіту були оголошені

апокрифами близько 30 Євангелій (від Петра, Хоми, євреїв, єгиптян

і т.п), десяток "Одкровень", ряд Послань, "Дидахе", "Звіщення

Петра" і ін.

Апологетика – (із гречок. – "захищатися, виправдуватися") – розділ

богослов'я, головною задачею якого є захист християнського

навчання. Першими апологетами були Юстин, Татиан, Тертуллиан

і інші церковні письменники, що виступають з позицій християнства

проти язичества й іудаїзму. Їхні твори являють собою важливе

джерело для історії раннього християнства. Згодом апологети вели

боротьбу з "єресями", а також різними формами критики

християнського навчання.

Аріанство – один із плинів у християнстві IV-VI-ст., назване по імені

олександрійського священика Арія. Арій затверджував, що Христос

не "единосущ", а лише "подобносущ" Богу-Батьку. Тільки Бог-

Батько предвечен і невиречен, тоді як Бог-Син створен і в

порівнянні з Батьком має мудрість нижчого порядку. Христос є

лише "превосходнейшее утвір" Батька. Навчання Арія було визнано

Никейским собором (325-р.) єретичним, а сам Арій відлучений від

церкви.

Астральні культи – (із гречок. – "зірка") – релігійне шанування небесних

світил, особливо Сонця і Місяці. Астральні культи є елементами

практично всіх религий, особливо шумерської, вавілонської,

давньоєгипетський і інших религий Близького Схід.--ст.християнстві

також збереглися окремі компоненти астральних культів: сім зірок в

Апокаліпсисі, Віфлеємська зірка і т.п.

Атеїзм – найбільш радикальна форма критики релігії, що відкидає буття

Бога. Атеїзм виступає як складова частина філософського

матеріалізму, що вважає, що світ не створений ніяким творцем, а

існує вічно і розвивається по своїх природних законах.

Представники атеїзму – Демокрит, Епікур, Лукреций, Мелье, Дідро,

Гольбах, Маркс і ін.

Панас Олександрійський – (295-373) – один з "батьків церкви", єпископ

Олександрії. Православна церква називає його Панасе Великий.

Він розробив навчання про "единосущности" Бога-Батька і Бога-

Сина, що затверджене на I і II соборах (325 і 381 р.) у якості

найважливішого християнського догмата. Активно вів боротьбу

проти аріанства і спроб зв'язати християнство з елементами

античного раціоналізму.

Баптизм – (із гречок. – "занурюю у воду") – один з найбільших плинів

протестантизму. Виник на початку XVII-ст. у Голландії в середовищі

163

Вступ до релігіознавства

англійських емігрантів. Перші баптистські громади з'явилися в

Англії, а потім і в Північній Америці. У Росії баптизм з'явився після

реформи 1861 року, спочатку на Україні і Кавказу. В даний час

баптизм на території СНД є самою великою формою

протестантизму (а всього у світі більш 32-млн. баптистів).

Біблія – (із гречок. – "книги") – Священне Писання в християнстві, що

включає 77 книг. Біблія розпадається на двох частин – Старий завіт

(50 книг, прийняті християнством з іудаїзму) і Новий завіт (27 книг,

створені самими християнами). Вивченням Біблії займається

спеціальна галузь религиоведения – библеистика (у її джерел був

Б.-Спиноза).

Богослов'я – теологія (із гречок. – "навчання про Бога")- систематичний

виклад і тлумачення того чи іншого релігійного навчання.

Викладається в духовних навчальних закладах. Наприклад, у

систему православного богослов'я входять: основне (апологетичне)

богослов'я, догматичне богослов'я, моральне богослов'я, практичне

богослов'я. Кожне з них включає ряд дисциплін. Так, практичне

богослов'я охоплює пастирське богослов'я, гомілетику (методика

проповіді), катехетику (методика релігійного навчання) і інші

дисципліни.

Богослужбові книги – церковні книги, по яких відбувається богослужіння.

У православ'ї найважливішими богослужбовими книгами є

"Типікон", "Статут", "Служебник", "Октоих", "Мінеї", "Требник",

"Молитвослов" і ін. Усі вони надруковані церковнослов'янською

мовою. Призначені для проведення різноманітних форм

богослужіння.

Брахманізм – релігія Древньої Індії, що виникла на початку I-тис. до н.е.

як подальший розвиток ведической релігії. Відбиває епоху

кастового ладу, панування в індійському суспільстві жрецов-

брахманов. Священна література – Веди, Брахмани, Араньяки,

Упанишади й ін.

Варфоломеевская ніч – ніч на 24 серпня 1572-р. (свято св.-Варфоломія),

коли відбулося масове побиття католиками протестантів Папа

Григорій XIII вітав цю розправу й у її честь заснував спеціальну

медаль. Загальне число убитих протестантів у Франції склало

близько 30 тис. чоловік, з них у Парижеві – більш п'яти тисяч.

Василь Великий – (330-379) – один з "батьків церкви", єпископ Кесарии

Каппадокийской (Мала Азія). Головний твір – "Шестоднев", що

містить дев'ять бесід про 6 дні утвору світу. Воно склало основу

християнської космології. Розробив також свій варіант літургії,

прийнятий у православ'ї. Виступав проти аріанства, підтримував

чернецтво з його аскетизмом.

Ватикан – місто-держава (частина м.-Рима), світовий центр римсько-

католицької церкви, резиденція папи. Площа 44 га, населення –

біля тисячі чоловік. Ватикан як держава виникла в 1929-році. Це

держава теократичного типу, коли політична і церковна влада

164

Кафедра філософських та соціальних наук

знаходяться в одних руках Підтримує дипломатичні відносини з

більш ніж ста країнами світу. Зараз очолює папа Іоанн-Павло II.

Ведическая релігія – форма релігії, що виникла в II – середині I-тис. до

н.е. на території Індії. Основним джерелом для її вивчення є Веди.

Ведизм – типова форма політеїзму. Тут шанувалося більш 3-тис.

богів, з них найбільш шанованими біля тридцяти: Индра – бог дощу

і грому, Агни – бог вогню, Дьяус (пізніше Варуна) – бог неба й ін.

Веди – (із санскр. – "знання") – найдавніший пам'ятник релігійної

літератури Древньої Індії, що відноситься до середини II-тис. до н.е.

Складається з чотирьох збірників (самхитов): Ригведа – збірник

гімнів на честь богів, Самаведа – збірник песнопений, Яджурведа –

Веда жертвоприносин і Атхарваведа – збірник заклинань.

Всесвітні собори – з'їзди вищого християнського духівництва, а після

поділу церков (1054-р.) – з'їзди католицького духівництва. Перші сім

Всесвітніх соборів (з 325 по 787-роки) визнаються православ'ям і

католицизмом, а наступні собори, з восьмого по двадцятьох

перший, розглядаються тільки як собори католицької церкви.

Генотеизм – одна з перехідних форм релігії від політеїзму до

монотеїзму. Даний термін уперше ввів Макс Мюллер, вивчаючи

ведизм – ранній етап розвитку індійської релігії. Особливість

генотеизма полягає в тому, що із сонму богів тимчасово

висувається в якості головного один з них ("однобожие"), але тільки

в цій конкретній ситуації. В інших умовах головним стає інше

божества.

Глоссолалия – головний релігійний обряд у п'ятидесятників, хлистів,

малеванцев і ін., "говоріння на інших мовах". Він полягає в

несамовитому вигукуванні нескладного, позбавленого змісту звуків,

складів, словосполучень. Це відбувається в стані релігійного

екстазу і свідчить про зішесття Духа Святого на віруючого. У

Новому завіті сказано, що коли на учнів Христа зійшов Дух Святий,

то вони "почали говорити мовами мовах" ("Деян., 2-4).

Гностицизм – (із гречок.- "знання") – релігійно-філософський плин I-III-ст.

Головні представники – Валентин, Василид. Вони прагнули

з'єднати християнське навчання про спокуту і порятунок із

представленнями греко-римської і східної містичної філософії.

Заперечували Старий завіт і богочеловеческую природу Христа.

Учили, що між богом і гріховним світом існують проміжні ступіні –

зони, – одним з эонов виступає і Христос.

Григорій Богослов, чи Назианзин (329-390) – один з "батьків церкви",

християнський теолог, керував церквою в м.-Назианзе (Мала Азія),

а потім був обраний патріархом константинопольським. Багато

уваги приділяв розробці церковної риторики, мистецтва

красномовства, був відомий як умілий проповідник.

Даосизм – китайська національна релігія, що виникла на основі культу

природи, що існував у Древньому Китаї, і філософського навчання

Лао-цзи (VI-V-ст. до н.е.). Існує також і філософський даосизм, що

165

Вступ до релігіознавства

представляє собою навчання Лао-цзи і його послідовників – Ян

Чжу, Чжуан-цзи й ін.

Деїзм – (з лат. – "бог") – філософський плин, одна з форм вільнодумства,

критики релігії. Представники – Вольтер, Руссо, Локк, Лессинг,

Ломоносов, Радищев і ін. Воно розглядає Бога як безособову

першопричину світу, творця світу. Після створення Бог уже не

втручається в справи світу, а той розвивається по своїх природних

законах. Прихильники деїзму звичайно виходили з теорії двоїстої

істини. Відповідно до неї, існує два світи – земної і божественний.

Земний світ вивчає наука, а божественний осягає релігія. Наука і

релігія, отже, займаються різними сферами буття і тому не можуть

суперечити один одному. Існують істини наукові, стосовні до

земного світу, і релігійні, стосовні до божественного світу.

Джайнізм – індійська національна релігія, що виникла в VI-V-ст. до н.е.

Джайнізм виник одночасно з буддизмом, у їхніх навчаннях багато

загального. Вони з'явилися формами протесту проти панування

брахманів в індійському суспільстві. Однак буддизм перетворився у

світову релігію, а джайнізм залишився як національну релігію (у

даний час в Індії близько 3-млн. джайнистов).

Діалектична теологія – богословська школа в сучасному

протестантизмі. Її представники – К.-Барт, П.-Тиллих, Р.-Нибур і ін.

Дану школу іноді називають неоортодоксией, оскільки вона

призиває відмовитися від модернізму, що поширився в

протестантизмі, і повернутися до ідей раннього протестантизму,

тобто до ортодоксального протестантизму. Ця школа має й іншу

назву – теологія кризи. Вона вважає, що сучасне суспільство

знаходиться в глибокій кризі. Але ця криза обумовлена не

соціальними причинами, а породжений недосконалою природою

самої людини. Протиріччя людини і суспільства тому не можуть

бути дозволені.

Догматичне богослов'я – одна з найважливіших складових частин

християнської теології. Догмати (із гречок. – "обов'язкове

положення") – основні положення релігійного віровчення, що

повинні прийматися на віру. Вони є абсолютними, незмінними і

вічними. Це істина у всій своїй повноті, не потребуючого доказу.

Догматичне богослов'я і являє собою звід християнських догматів:

про Трійцю, про воскресіння Христа, про непорочне зачаття діви

Марії і т.п.

Доказу буття Бога – богословські аргументи, за допомогою яких

намагаються довести існування Бога. Існує ряд таких доказів:

космологічне, телеологічне, онтологическое, історичне

(психологічне), моральне.

Доминиканци – члени чернечого ордена в католицизмі, заснованого в

XIII-ст. менахом Домиником для боротьби з єретиками.

Доминиканци керували інквізицією, вели боротьбу із

супротивниками папського престолу, з інакомислячими. Зараз

166

Кафедра філософських та соціальних наук

близько 10-тис. членів цього "жебручого" ордена, що діють у

п'ятдесяти країнах світу.

Духобори – християнська секта, що виникла наприкінці XVIII-ст. Її

засновником вважають Ларіона Побирохина. Духобори не визнають

духівництва, православної церкви, храмів, ікон, чернецтва, хреста,

таїнств, посад і т.п. Вони відкидають Біблію, замість її почитають

"Тваринну книгу" – усний переказ у виді віршів-псалмів. У зв'язку з

репресіями, яким вони піддавалися, у 1898-році більш 7-тис.

духоборев переселилися в Канаду, де проживають і понині.

Невеликі групи їх маються в Росії, Україні й Азербайджану.

Духовні християни – група християнських, сект (христовери, скопці,

духобори, молокани), віровчення яких засноване на "духовному"

тлумаченні Біблії. Бога вони представляють як усюдисущого духу-

творця всього існуючих. Душу людини є часточка цього божества.

Заперечують божественну сутність Ісуса Христа, богородиці, усіх

святих, а також священиків як посередників між Богом і людьми.

Виступають за безпосереднє спілкування з Богом, знаходячись у

стані релігійного екстазу. Вірять у можливість утілення Духа

Святого в живих людей.

Євангелія – (із гречок. – "блага звістка") – раннехристианские твору про

земне життя Ісуса Христа. З тридцяти Євангелій, що існували, у

Новий завіт були включені лише чотири – від Матфея, від Марка,

від Луки, від Іоанна. Вони визнані церквою як "богодухновенние".

Інші оголошені помилковими і знищені церковниками. Перші три

Євангелія дуже близькі по змісту, їх називають синоптичними (із

гречок. – "спільний огляд"). Четверте істотно відрізняється по змісту

і стилю викладу. Євангелія написані, імовірно, у першій половині

II-ст.

Єресі – це релігійні плини, що вступили в протиріччя з пануючим

віровченням. Єретиками називають тих, хто є супротивником

офіційної церковної доктрини. Боротьба з численними єресями

супроводжує всю історію християнської церкви (монтанисти,

докети, донатисти, ариане, павликианство, богомильство, катари,

таборити, гусити, анабаптисти, амальрикане, вальденси й ін.).

Жрецтво – служителі культу переважно в політеїстичних религиях.

Найважливіша функція жрецов – здійснення жертвоприносин.

Жреци користалися великою політичною владою і володіли

величезними багатствами. Між жрецтвом і духівництвом

(служителями культу в монотеїстичних религиях) мається

безпосередня наступність. Вона полягає головним чином у

спільності виконуваних функцій. Але є чисто термінологічний

зв'язок: "ієрей" – із греч. означає "жрець", папа римський носить

титул "верховний жрець" і т.п.

Зоолатрия, анімалізм, культ тварин – сукупність вірувань і обрядів,

зв'язаних з религиозньм шануванням якої-небудь тварини. Корені

зоолатрии восходят до глибокої стародавності, коли первісні

167

Вступ до релігіознавства

мисливці робили магічні обряди, щоб домогтися успіху у своєму

промислі. У джерел культу тварин знаходиться тотемізм – одна з

найдавніших форм релігії. Елементи зоолатрии є у всіх религиях. У

християнстві – Дух Святий виступає у виду голублячи, євангелістів

зображують у виді тварин і т.п.

Зороастризм, парсизм – древнеиранская релігія, що виникла в Х-

VII-ст.до н.е. Її засновником вважають пророка Заратустру

(Зороастра). Навчання зороастризму викладене у священній книзі

"Зенд-Авеста" (з перс.-"текст із коментарем"). Центральна ідея

зороастризму – навчання про дуалізм, про боротьбу двох

протилежних початків – добра і зла, світла і пітьми, істини і

неправди, життя і смерті. Вона вплинула на християнство

(боротьба Бога і Сатани).

Єговісти – один із плинів протестантизму ("свідки Ієгови"). Виникло в

США в XIX-столітті, засноване Чарлзом Русселем. Почитають

головним чином Бога-Батька, якого називають Иегова.

Заперечують безсмертя душі, віру в рай і пекло, пророкують

близькість "кінця світу". У центрі навчання – ідея Армагеддона,

битва між Ієговою і Сатаною. В даний час у світі близько 2 млн.

послідовників иеговизма, що проживають переважно в США, Англії

і Канаді.

Єзуїти – (з лат. – "Ісус") – католицький чернечий орден ("Суспільство

Ісуса"), заснований у 1534 році Ігнатієм Лойолой. Орден був

створений для боротьби проти Реформації і зміцнення католицької

церкви. В даний час орден нараховує близько 35 тис.-чоловік, з них

більше всего знаходиться в США й Іспанії. Капітал ордена 5-млрд.

діл.

Індекс заборонених книг – список книг, заборонених для читання

католицькою церквою. Уперше виданий інквізицією в 1559 році. У

числі заборонених книг праці Галилея, Коперника, Кеплера,

Вольтера, Руссо, Спинози, Лейбница, Канта, Стендаля, Гюго, Золя,

Дюма й інших учених, мислителів, письменників і поетів. Инцекс

уключав близько 8 тис. назв книг. З 1966 року видання індексу

припинене.

Індуїзм – найбільш розповсюджена національна релігія Індії. Виникла

приблизно в IV-VI-ст. н.е. як реакція на поширення буддизму і

джайнізму. Індуїзм являє собою повернення до ведизму і

брахманізму, їхній реформований варіант. Іноді індуїзм називають

неоведизмом чи необрахманизмом. Він розколотий на два плини –

вишнуизм і шиваизм. В даний час більшості населення Індій –

прихильники індуїзму.

Індульгенція – (з лат. – "робити полегкість") – у католицизмі відпущення

гріхів, грамота, свідчення, видані за відпущення гріхів. Вони

практикуються в церкві з XI століття і стали одним з найважливіших

джерел збагачення церкви. Уведено відповідна "таксу" за

очищення від тих чи інших гріхів, включаючи ще не зроблені гріхи, а

168

Кафедра філософських та соціальних наук

також можливі гріхи майбутніх поколінь – дітей і онуків.

Ініціації – (з лат. – "починати, присвячувати") – обряди присвяти молоді в

дорослих у первісному суспільстві. Вони проводилися роздільно

для юнаків і дівчин. У ході обрядів повідомлялися визначені знання,

вироблялися необхідні для життя навички, повідомлялися норми

поводження, яким треба випливати. Елементи ініціації збереглися в

іудаїзмі й ісламі (наприклад, обрізання), а також у християнстві

(водохрещення і конфірмація).

Інквізиція – (з лат. – "розслідування") – спеціальна установа католицької

церкви, створена для переслідування "єретиків" – інакомислячих і

супротивників папської влади. З 1233-року передана ордену

доминиканцев, що самі іменували себе "псами Господніми".

Загальне число жертв інквізиції близько 12-млн. чоловік, з них в

Іспанії більш 3-млн. (глава іспанської інквізиції Торквемада спалив

понад 10-тис. чоловік). З 1835-р. діяльність її припинена.

Іоанн Дамаскин (VII-VIII-ст.) – богослов східно-християнської церкви,

сирієць по походженню (народився в Дамаску). Головний твір –

"Джерело знання". Один з перших систематизаторів християнського

віровчення. Автор положення: "філософія – служниця богослов'я".

Був прихильником шанування ікон, мощів і інших зовнішніх

атрибутів богослужіння. Вважається засновником християнської

схоластики, уплинув на Хому Аквінського.

Іоанн Златоуст (347-407) – великий діяч східно-християнської церкви,

богослов, був патріархом у Константинополеві. Автор безлічі творів

– трактатів, проповідей, коментарів до Біблії і т.п. Був відомим

проповідником, вів боротьбу з "єретиками", прихильник суворого

аскетизму, боров за моральну чистоту в церкві.

Йосип Флавій (37-95) – відомий єврейський історик, автор творів –

"Іудейська війна" і "Іудейські стародавності". У них він докладно

виклав події, що відбувалися в Палестині в I столітті н.е.

Іслам – (з арабск. – "покірність") – одна з найбільш розповсюджених

религий сучасного світу. Разом з буддизмом і християнством

складає особливий тип релігії – світові, наднаціональні релігії,

тобто релігії, що не мають ні етнічних, ні державних кордонів і

розповсюджені серед різних народів і держав. Виник іслам у VII-ст.

на Аравійському півострові. Засновником був Мухаммед, якого

вважають "пророком Аллаха". Священна книга – Коран. В даний

час число послідовників ісламу складає більш 1-млрд. людина.

Історична школа – один із плинів у религиоведении і богослов'ї, що

виходить з визнання історичності Ісуса Христа. Головні

представники – Ю.-Велльгаузен, А.-Гарнак. Дана школа поширена

переважно серед протестантських теологів. Вона виступає проти

концепції міфологічної школи, що заперечує історичність Христа.

Іудаїзм – національна релігія євреїв. Вона виникла в I-тис. до н.е. серед

палестинських євреїв Основні догмати: культ єдиного бога Яхве,

ідея богоизбранности єврейського народу, віра в небесного

169

Вступ до релігіознавства

рятівника (месії), святість Старого завіту і Талмуда. В даний час є

державною релігією Ізраїлю. Поширена в США, Росії, Україні й

іншим країнам світу.

Кальвінізм – різновид протестантизму, засновником якого був

Ж.-Кальвіне (1509-1564). Виник у період Реформації в Женеві, а

відтіля поширився в інші європейські країни. Характерна риса

кальвінізму – ідея абсолютного приречення. Ця ідея фаталізму

доповнювалася інший – про те, що успіхи в земних справах

(особливе збагачення) свідчать про божественну вибраність даної

людини, про його призначення до небесного блаженства.

Кальвінізм існує в трьох формах: реформаторство,

пресвітеріанство і конгрегационализм. Розповсюджений у

Швейцарії, Голландії, Англії, Шотландії і ФРН. На Україні маються

кальвіністи – реформати в Закарпаття.

Катехізис – (із гречок. – "оголошення, усне наставляння") – книга, що

містить виклад основ віровчення в загальнодоступній формі.

Призначений для первісного навчання релігії широких мас.

Складається у формі питань і відповідей. Він включає виклад

символу віри; десять заповідей, дев'ять заповідей блаженства,

молитви і т.п. Православний катехізис складається з трьох частин:

віра, надія, любов. Найбільш популярним був катехізис

митрополита Філарета.

Католицизм – (з лат. – "всесвітній, загальний") – один із трьох основних

напрямків християнства. Поділ християнства на католицизм і

православ'я відбулося в 1054 році, хоча реально цей процес

почався з VIII-ст. Соціальною основою розколу християнства

послужив поділ Римської імперії на Західну і Східну. Особливості

католицизму: навчання про филиокве, про чистилище, про

сверхдолжних заслуги, практика індульгенцій, догмат про

непогрішність папи, тверда централізація церкви й ін. Центр

світового католицизму – Ватикан, на чолі якого знаходиться папа (у

даний час Іоанн-Павло II).

Квакери – (з англ. – "трястися, тремтіти") – один із плинів

протестантизму, що виникло в Англії в XVII-ст. Засновник –

ремісник Дж.-Фокс. Цей плин виступило як проти англіканства, так і

проти кальвінізму. Воно вважає, що істина віри виявляється не в

якому-небудь церковному навчанні, а в деякім "осяянні Святим

Духом", "внутрішнім світлом", що свідчить про присутність Христа в

кожнім віруючому. Єдиним джерелом віри вважається Біблія. В

даний час квакери маються в Англії, США, Канаді й іншим країнам.

Кирило Олександрійський (V-ст.) – один з "батьків церкви", архієпископ

Олександрії, богослов. Вів боротьбу проти різних єресей, особливо

несторианства. Розробив христологию – навчання про єдність

божественного і людського в Христі. Це навчання склало основу

християнського богослов'я, але деякі його формулювання були

пізніше використані в монофизитстве.

170