Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Размещение производительных сил и региональная экономика: Уч. пособ. (На укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

Розміщення продуктивних сия та регіональнії економіки

На 1 січня

Річний об'єм ВНП

На 31 грудня

а) Економіка зростання

Валові

інвестиції

Об'єм

капіталу

На 1 січня

Річний об'єм ВНП

Об'єм

капіталу

На 31 грудня

б) Статична економіка

Валові

інвестиції

Об'єм

капіталу

Споживання і

державні

витрати

Об'єм

капіталу

На 1 січня Річний об'єм ВНП На 31 грудня

в) Економіка стагнації

Рис. 37. Економіка зростання, статична економіка, економіка стагнації

а) ризики зовнішньоторговельної діяльності;

б) ризики виробничої діяльності.

Оцінка ризиків важлива для будь-якого інвестора, але особливо у разі

капіталовкладень за кордоном. Тому деталізуються негативні та позитивні

моменти системи оцінки інвестиційного клімату:

281

Хвесик М.А.,

Горбач

Л.М., Пастушенко П.П.

Саінчук // & фінансовий потенціал інвестиційноїдіяльності в Карпатському рег-

іоні (наприклад, соціальної сфери) // Автореф. дис....канд. екон. наук. - Ірпінь,

2003.

С. 10.

282

• підбір факторів ризику, їхня роль у будь-якій системі не можуть бути

повністю об'

ЄКТИВНИМИ) Т

ому доцільно порівнювати оцінки ризику, що

даються різноманітними системами;

при аналізі факторів ризику інвестору достатньо приділити особли-

ву увагу тим, з ким він буде частіше стикатися.

Системи оцінки ризиків спрямовані на допомогу потенційному інвес-

тору лише на початковій стадії інвестиційного проекту: у разі відкриття

фірми за кордоном, коли потрібно приймати рішення типу „де" (вибір

країни розмі

щення

капіталовкладень), „як" (спосіб проникнення на ри-

нок) і „колц" (залежно від терміну "життя" проекту); у разі вже працюю-

чої за кордоном фірми, коли вирішується доцільність розширення діяль-

ності на ринкута планування збуту потрібної продукції.

Найважл

ив

шими

чинниками, що визначають інвестиційний клімат і

регіональні умови господарювання є: рівень розвитку національної еко-

номіки та її стан; рівень політичної стабільності, економічної свободи і

ризику підприємницької діяльності; рівень відкритості та конкурентноз-

датності економіки, її світогосподарської інтеграції; правові гарантії.

За умовтрансформаційних перетворень важлива роль відводиться ком-

плексу заходів щодо пожвавлення інвестиційних процесів. Особливої ваги

ці процеси набувають на макроекономічному рівні, де держава повинна

регулювати створення в країні сприятливого інвестиційного клімату, фор-

мування й розвиток фондового ринку, сприяти направленню інвестицій у

пріоритетні виробництва тощо

Державне регулювання інвестиційноїдіяльності—система взаємопов'я-

заних складових, які безпосередньо створюють і визначають певні умови

для суб'єктів інвестиційноїдіяльності. Створення соціально-економічних

та організаційно-правових умов, мотивація і стимулювання інвестора у

різних сфер

ах

економіки, повинні проводиться за допомогою амортиза-

ційної, поц

атково

ї та кредитної політики держави, що пов'язано з вирі-

шенням завдання підвищення ефективності інвестицій, а відтак

—

з актив-

ізацією інвестиційноїдіяльності як в Україні, так і в регіонах (рис. 38).

Крім того, держава впливає на активізацію інвестиційної діяльності шля-

хом розвитку відповідних інституцій, без яких неможливе функціонування

інвестиційної сфери. Сюди входить організація фондів інвестиційного спря-

мування, створення мережі консультаційних фірм, державних наукових

організацій, проведення науково-досліднихта конструкторських робіт, на-

лагодженню роботи центрів підтримки малого і середнього бізнесу.

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

Регулювання

фондового ринку

Законодавче

забезпечення прав

інвесторів та їхній

захист

Податкове

законодавство

Форми

державного

регулювання

умов для

інвестицій

Регулювання умов

для іноземних

інвестицій та

інвестицій за

кордонами країни

Грошово -кредитна

політика держави

Амортизаційна

політика

Рис. 38. Важелі державного регулювання умов інвестиційної діяльності в

Україні

На різних рівнях економічного управління й регулювання розробляєть-

ся і реалізується інвестиційна політика, що є складовою частиною держав-

ної наукової й технологічної політики. Інвестиційні відносини істотно

впливають на механізми реалізації інноваційної політики, сутність яких по-

лягає у визначенні стратегії й тактики інноваційних технологій та методів

впливу держави на інноваційні процеси

Інноваційна діяльність

—

це сукупність науково-технічної, виробничої,

інвестиційної діяльності, кінцевим результатом якої є нові чи вдоскона-

лені продукти, реалізуються на ринку, новітні чи вдосконалені технології,

що впроваджені у виробництво, нові організаційно-технічні рішення адмі-

ністративного, комерційного або іншого характеру, які використовують-

ся у практичній діяльності.

Успішна інноваційна діяльність неможлива без системи ефективного

державного регулювання, до якої входить створення законодавчої бази,

Осецький В.Л. Інвестиційно-інноваційна модель розвитку економіки України в

умовах ринкової трансформації // Автореф. дис доктора екон. наук . - К., 2004 .

—

С.20.

283

Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П.

вибір пріоритетних напрямів інноваційноїдіяльності, фінансова підтрим-

ка, створення відповідної інфраструктури.

Державна інноваційна політика має забезпечувати трансферт техно-

логічних інновацій до процесу становлення системи ринкових факторів

виробництва. Тобто держава, маючи високий науковий потенціал, має

створити умови для стимулювання інноваційноїдіяльності через механіз-

ми трансферту технологій у виробництво. Суть механізму трансфертної

технології виявляється у максимальному наближенні науки і виробницт-

ва, освоєнні ринку наукомісткої продукції. Такий рух може проходити лише

на основі ринкових механізмів та комерціалізації науково-технічної сфе-

ри.

Тут особлива роль відводиться об'єднанню промислового, банківсько-

го та торговельного капіталу у потужні структури, що здатні продукувати

високотехнологічні конкурентноспроможні товари та послуги.

У розвинутих країнах частка витрат на реалізацію інноваційних про-

цесів постійно зростає і, як правило, становить 3 % ВВП

. Світовий досвід

свідчить, що на підтримку науково-технічного комплексу потрібно виді-

ляти не менше 1 % ВВП. Частка фінансування науки в найрозвинутіших

країнах складає: в Японії-3,0 %, Німеччині - 2,8 %, США - 2,75 %, Швеції

—

2,5 %, Франції

—

2,4 %. При цьому частка держави в цих витратах стано-

вить 35-40 %. Можна зробити висновок, що в глобальній економічній кон-

куренції виграють ті країни, котрі забезпечують сприятливі умови для на-

укових досліджень і науково-технічного прогресу.

Через обмеженість ресурсів, які суспільство

держава можуть виділити

на розвиток науки, техніки й інновації виникає проблема визначення дер-

жавних пріоритетів у цій галузі. Пріоритетні напрями розвитку науки

тех-

ніки

—

тематичні галузі науки і техніки, що мають першочергове значення

для досягнення поточних

перспективних цілей соціально-економічного і

науково-технічного розвитку. Вони формуються під дією, перш за все, на-

ціональних соціально-економічних пріоритетів, політичних, екологічних

та інших факторів. Такими пріоритетними напрямами в Україні є: інфор-

маційні технології й електроніка, виробничі технології (лазерні, плазменні,

робототехніка тощо), нові матеріали і хімічні продукти, технології живих

систем (у т.ч. біотехнології), транспорт, паливо й енергетика, екологія і

раціональне природокористування.

Таким чином, одним із основних шляхів стабілізації економіки Украї-

ни,

забезпечення випуску якісної високотехнологічної продукції, конку-

рентної як на внутрішньому, так

на зовнішньому ринках, є розвиток інно-

ваційноїдіяльності.

Региональная экономика: Учебник// Под ред. В.И.Видяпина, М.В.Степанова.—

М.:Инфра-М,2002.-С. 383.

284

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

Науково-технічний прогрес як важливий фактор економічного розвит-

ку часто пов'язують з поняттям інноваційного процесу, шо поєднує науку,

техніку, економіку, підприємництво, менеджмент. Оскільки кожний ре-

гіон має свою специфіку, то важливим фактором економічного і соціаль-

ного розвитку країни є регіональна інвестиційно-інноваційна політика.

11.2.

Загальна характеристика формування регіональної

інвестиційно-інноваційної політики

Формування регіональної інвестиційно-інноваційної політики як си-

стеми заходів і дій, спрямованих на розвиток і структурно-технологічне

вдосконалення регіональних господарських комплексів

—

це досить склад-

ний процес, обумовлений протиріччями, шо притаманні економіці нашої

країни.

Важливим фактором стимулювання інноваційної й інвестиційної ак-

тивності є приватизація, яка вимагає від нових власників ефективно вико-

ристовувати можливості своїх підприємств на основі провадження нових

технологій, реформування і реконструкції.

Регіональна інвестиційно-інноваційна політика

—

це система заходів, які

вживаються на рівні регіону і включають мобілізацію інвестиційних ре-

сурсів та визначення напрямів їх найефективнішого і раціонального вико-

ристання в інтересах населення регіону й окремих інвесторів.

Передумовами для формування регіональної інвестиційної політики ма-

ють стати:

- об'єктивна оцінка специфіки і глибини інвестиційної і структурно-

технологічної кризи в різних регіонах;

- вжиття адекватних антикризових заходів, узгоджуючи інвестиційні

програми із завданнями структурних перетворень;

- створення організаційно-економічних умов для активізації інвести-

ційної діяльності;

- забезпечення інтеграції інвестиційної й інноваційної діяльності з ме-

тою проведення прогресивних структурних перетворень

підвищення тех-

нологічного рівня виробництва.

До регіональних факторів розвитку інвестиційного процесу належать

природно-економічні, геополітичні, соціальні, науково-технологічні, еко-

логічні, організаційно-управлінські та інші умови й особливості, що виз-

начають динаміку й ефективність розвитку інвестиційного процесу в пев-

ному регіоні.

Згідно з Концепцією економічної стабілізації

зростання в Україні для

забезпечення екологічно стабільно розвитку потрібно щорічно залучати

близько 40 млрд грн. іноземних інвестицій, у тому числі близько 10 млрд

285

Хвесик М.А.,

Горбач

Л.М., Пастушенко П.П.

грн.

—

для реалізації програм та проектів першочергового державного зна-

чення для забезпечення екологічної й енергетичної безпеки, розвитку су-

часних екотехнологічних сфер та інфраструктури

. У зв'язку з цим потрібно

переорієнтувати державну інвестиційну та податкову політику щодо вдос-

коналення механізму залучення екоінвестицій, а отже,

—

стимулювання

розвитку екобізнесу як нового суспільно необхідного і динамічно розви-

нутого міжгалузевого комплексу.

Оцінка інвестиційної привабливості регіонів визначається на основі

комплексного підходу з урахуванням усіх аспектів впливу регіональних

факторів на потенційну та реальну інвестиційну діяльність. Методика виз-

начення інвестиційної привабливості регіонів полягає у визначенні її ос-

новних напрямів за допомогою інтегральних коефіцієнтів, на основі яких

розраховуються інтегральні індекси інвестиційної привабливості регіонів,

що дає можливість виконати типізацію регіонів відповідно до рівня інвес-

тиційної привабливості (табл. 11.24)

Важливою умовою досягнення інтегрального регіонального ефекту є

підвищення якості матеріального впровадження інвестицій, тобто техно-

логічного рівня обладнання, яке використовується у складі інвестиційних

проектів. Тут проблема ефективності інвестицій переплітається із завдан-

нями розвитку інноваційноїдіяльності. З огляду на це, потрібна пряма інве-

стиційна підтримка наукомістких галузей промисловості, від яких залежить

формування нової прогресивної структури економіки. У розв'язанні цих

завдань держава як стратегічний інвестор має активніше виконувати

функції ініціатора програм і проектів на інноваційних технологіях.

Сучасний механізм інноваційного процесу характеризується зростан-

ням ролі регіональної складової. Певна фінансова самостійність регіонів,

можливість розпоряджатися місцевими ресурсами, відповідальність місце-

вих органів влади за соціальний розвиток, створюють необхідну економі-

чну основу та мотиви для ефективних дій стосовно регулювання та підтрим-

ки інвестиційної активності.

Саме тому, останнім часом велике значення надається регіональній інно-

ваційній політиці та її ролі як важливого фактору економічного та соціаль-

ного розвитку країни. Інноваційна привабливість регіону трактується як

комплекс умов, що формують сприятливе середовище для інноваційних

процесів у регіоні, зокрема: можливість впровадження результатів науко-

вих та науково-технічних розробок у виробництво, ефективність освоєн-

Концепція економічної стабілізації і зростання в Україні// Економіка України.-

1997.-№12.-С. 17.

Недашківський М.М. Регіональні фактори реалізації інвестиційного процесу в Ук-

раїні //Автореф. дис... канд. екон. наук. -К: РВПС України, 2000. - С. 12-13.

286

Розміщення продуктивних сій та регіональна економіки

ня інноваційних проектів, рівень фінансового забезпечення інноваційної

діяльності, ступінь розвитку інноваційної інфраструктури.

Таблиця 11.24

Типізація регіонів України за рівнем інвестиційної привабливості

Величина Типи інвестиційної

Області

інтегрального індексу

привабливості регіонів

інвестиційної

привабливості

Київська 2,03 Пріоритетної

Харківська 1,18 Пріоритетної

Дніпропетровська 1,17 Інвестиційної

Запорізька 1,17 Привабливості

Одеська

1,08

Львівська 1,08

Донецька 0,93 Високої

Полтавська 0,93 інвестиційної

Миколаївська 0,89 привабливості

Автономна Республіка Крим 0,87

Черкаська 0,84

Тернопільська

0,81

Закарпатська 0,81

Вінницька 0,78

Сумська 0,78 Середньої

Хмельницька 0,78 інвестиційної

Чернігівська 0,78 привабливості

Івано-Франківська 0,77

Луганська 0,77

Чернівецька 0,76

Рівненська 0,76

Житомирська 0,71 Низької

Волинська 0,70 інвестиційної

Кіровоградська 0,66 привабливості

Херсонська 0,63

Сучасна регіональна політика значну увагу приділяє стимулюванню роз-

робок

застосуванню високих технологій, підтримці малих високотехноло-

гічних фірм, створенню інноваційних комплексів, центрів поширення пе-

редових технологій, науково-дослідницьких парків при університетах тощо.

Одним із основних факторів, що впливає на ефективність формування

інноваційної політики в регіоні, є інноваційних потенціал, який визначає

рівень інноваційних можливостей суб'єктів господарської діяльності пев-

ного регіону.

Інноваційний потенціал регіону— це сукупність науково-технологічних,

фінансово-економічних, виробничих, соціальних та культурно-освітніх

можливостей регіону, необхідних для забезпечення інноваційного розвитку

економіки.

Інноваційний потенціал регіону оцінюється використанням методи-

ки багатофакторного порівняльного аналізу основних показників іннова-

~287

Хвесик

М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П.

Значення рейтингу, Рівень інноваційного

потенціалу

Регіони (області)

1,000 <Ю< 3,000

Дуже високий

Київська, Донецька, Харківська,

Дніпропетровська, Луганська

0,600<Ра< 1,000

Високий

Херсонська, Полтавська, Львівська,

Чернігівська, Запорізька, Автономна

Республіка Крим, Волинська. Сумська

0,400

<Ю<

0,600

Середній

Житомирська, Вінницька, Миколаївська,

Чернівецька, Івано-Франківська

0,000

<{Ь<

0,400

Низький

Одеська, Черкаська, Тернопільська,

Хмельницька, Кіровоградська,

Рівненська, Закарпатська

Інноваційний потенціал регіону

—

це основа для проведення фунда-

ментальних

прикладних наукових досліджень, проектно-конструкторсь-

ких і технологічних робіт, які сприяють розв'язанню наукових, науково-

технічних, соціально-економічних та екологічних проблем на різних рівнях

(державному, регіональному, галузевому).

Реалізація інноваційної політики регіону грунтується на комплексному

забезпеченні інноваційних процесів, що спрямовані на підвищення їх ефек-

тивності, а саме: фінансовому, стимулюючому, організаційному, матеріаль-

но-технічному, кадровому. Ефективне протікання інноваційних процесів у

регіоні залежить від таких основних стримуючих факторів таких, як: еконо-

мічних, технологічних, організаційно-управлінських, правових, професій-

ної підготовки кадрів. Вплив цих факторів залежить від спільних зусиль

дер-

жави, регіональних органів влади та власне підприємств.

В основу регіональної інноваційної політики регіону покладені такі

принципи: пріоритет інновацій над традиційним виробництвом регіону,

забезпечення правової охорони інтелектуальної власності, сприяння роз-

витку конкуренції в інноваційній сфері, гнучкість інноваційної політики,

інтеграція науки, освіти та підприємницької діяльності, забезпечення роз-

витку інноваційного підприємництва, сприяння розвитку міжрегіональ-

ного та міжнародного наукового співробітництва.

До системи управління та регулювання інноваційними процесами вхо-

дить система регулювання науково-технічної сфери регіону, інноваційної

288

цінної діяльності (фінансового забезпечення чисельності науково-техніч-

них кадрів, результативності науково-технічної та інноваційноїдіяльності,

кількості наукових організацій, промислових підприємств, що впроваджу-

ють інновації) (табл. 11.25).

Таблиця 11.25

Інноваційний потенціал регіонів України

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

сфери та система розвитку інноваційної інфраструктури, що направлена

на підвищення результативності використання наявного інноваційного

потенціалу та створення дієвої регіональної інфраструктури.

Основними заходами держави щодо запровадження інноваційної моделі

розвитку є: розробка концепції, науково-методичних засад формування

Комплексного прогнозу науково-технологічного та інноваційного розвит-

ку України до 2020 року; запровадження механізму постійного моніторингу

інноваційної активності, оцінки інновацій та їх рейтингу, оцінки ефектив-

ності використання державних коштів учасників інноваційних процесів;

розробка системи стимулів та механізмів ефективної комерціалізації та ши-

рокого практичного використання результатів державних наукових

науко-

во-технічних програм, державного замовлення на науково-технічну продук-

цію;

створення централізованого комп'ютерного банку даних для забезпе-

чення інформацією щодо вітчизняних та світових ринків новітніх технологій

та високотехнологічних товарів; поглиблення міжнародного співробітниц-

тва у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності.

11.3.

Механізм реалізації інвестиційно-інноваційної політики

Економічні перетворення в нашій державі спричинюють посилення ролі

держави в реалізації регіональної інвестиційно-інноваційної політики.

За останні роки в Україні, для реалізації основних завдань інвестицій-

ноїстратегіїДержави, прийнята низка рішень уряду, зокрема: Укази Пре-

зидента України "Про додаткові заходи щодо збільшення надходжень інве-

стицій в економіку України" від 22 лютого 2001 р. № 108 і "Про заходи

щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні" від 12 липня 2001 р.

№512,

Постанова Кабінету Міністрів України "Про Програму розвитку

інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки" від 28 грудня 2001 р.

№1801.

Розпорядженням КабінетуМіністрівУкраїнивід9серпня20002року№440

було схвалено План заходів щодо виконання Програми, основною метою

якої є створення привабливого інвестиційного клімату та розвиток інфра-

структури інвестиційної діяльності для забезпечення сталого економічно-

го зростання та підвищення життєвого рівня населення.

Для покращення інвестиційної привабливості, першочергового залу-

чення іноземних інвестицій у пріоритетні галузі економіки, подальшої їх

дерегуляції, створення рівних умов для всіх суб'єктів інвестиційної діяль-

ності та збільшення обсягів залучення іноземних інвестицій прийнято низ-

ку важливих документів:

- Закон України від 15 березня 2001 р. №2299-111 "Про інститути

спільного інвестування (пайовіта корпоративні інвестиційні фонди)", який

узгоджено з директивами ЄС;

19 —

5-1993

289

Хвесик М.А.,

Горбач

Л.М., Пастушенко П.П.

- Програму розвитку страхового ринку України на 2001 -2004 роки;

- Положення про порядок реєстрації та переміщення через митний

кордон України товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

- Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із дже-

релом їх походження з України згідно з міжнародними договорами Украї-

ни про уникнення подвійного оподаткування;

- "Правила визначення вартості будівництва" для розрахунку інвес-

торської кошторисної документації, визначення договірних цін, проведен-

ня розрахунків за виконані обсяги робіт;

- Нормативну базу для визначення вартості будівництва за однорівне-

вою системою ціноутворення в будівництві (розроблено норми на всі види

будівельно-монтажних робіт, затверджено та введено в дію ДБН.Д 1.1-1-

2000 "Правила визначення вартості будівництва" для розрахунку інвес-

торської кошторисної документації, визначення договірних цін, проведен-

ня розрахунків за виконані обсяги робіт.

На сталий розвиток економіки впливають такі негативні тенденції:

- високий ступінь зносу основних виробничих фондів, який на поча-

ток 2001 р. становив загалом 47,5 %, у т.ч. у промисловості

—

48,8 %; у

сільському господарстві

—

48, 3; на транспорті

—

50,; ступінь зносу неви-

робничих основних фондів у житловому господарстві становив 29,4 ; у ко-

мунальному господарстві і побутовому обслуговуванні

—

46,6; у сфері охо-

рони здоров'я - 37,8 %;

- основним джерелом інвестицій залишаються власні кошти

підприємств і організацій;

- залишається незначною і має тенденцію до зменшення частка вкла-

день,

освоєних за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- незначна частка іноземного капіталу в оновленні основних фондів.

Найбільш інвестиційно привабливими для іноземного інвестора в Україні

залишаються харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських

продуктів (17,4 % до загального обсягу іноземних інвестицій), оптова торгів-

ля і посередництво у торгівлі - 15,3 %, фінансова діяльність

—

7,9, машинобу-

дування - 7,4, транспорт - 6,9, металургія та оброблення металу - 5,5%.

Основною метою інвестиційної політики є затвердження ефективної

системи мобілізації інвестиційних ресурсів з усіх можливих джерел і на-

правлення їх на реалізацію пріоритетних цілей економіки. Розв'язання цієї

ключової проблеми дозволить істотно нарощувати інвестиційний потен-

ціал національної економіки для забезпечення сталого економічного роз-

витку країни та підвищення життєвого рівня населення.

Основні заходи державної інвестиційної політики:

- дерегуляція підприємницької діяльності, лібералізація ділової актив-

ності та створення ефективного конкурентного середовища;

290