Харченко С.Я., Кратінов М.С., Ваховський Л.Ц., Кратінова В.О., Песоцька О.П., Караман О.Л. Історія, теорія і практика соціальної роботи в Україні
Подождите немного. Документ загружается.
Резюме
Під технологією соціальної роботи розуміється сукупність прийомів,
методів і впливів, які застосовуються соціальними службами, окремими
закладами соціального обслуговування й соціальними працівниками для
досягнення поставлених цілей у процесі здійснення соціальної роботи,
вирішення різного роду соціальних проблем, забезпечення ефективної
реалізації завдань соціальної допомоги населенню.
Соціальні технології базуються на реальному досвіді соціальної роботи,
принципах, парадигмах, феноменологіях і теоретико-методологічних
закономірностях, відкритих соціальними науками: соціологією, соціальною
інженерією, правом, соціальною педагогікою і психологією всіх її рівнів,
валеологією, теорією управління та ін.
Класифікація технологій соціальної роботи може бути
найрізноманітнішою. Один з найбільш загальних підходів у вирішенні цього
питання полягає в класифікації їх залежно від розуміння соціальної роботи як
науки, навчальної дисципліни й виду діяльності.
Одним з найважливіших завдань соціальної роботи як науки є аналіз
існуючих форм і методів її, розробка оптимальних технологій дозволу
соціальних та інших проблем стосовно різних індивідів, верств і груп
населення. Характеризуючи технологію соціальної роботи як науку,
необхідно виходити з того, що її невід’ємними компонентами є відповідні
закономірності, принципи й методи. У цьому розумінні соціальні технології
виступають як способи застосування теоретичних висновків у вирішенні
практичних завданьсоціальної роботи.
Коли мова йде про соціальну роботу як навчальну дисципліну, то
сутність соціальних технологій виступає як цілісне уявлення про зміст
соціальної роботи, її основні напрямки, інструментарій, методи й
організацію. У цьому випадку технології набувають в основному
навчального, інформаційного характеру.
Коли розглядається соціальна робота як особливий вид діяльності,
сутність соціальних технологій може бути інтерпретована в першу чергу як
сукупність прийомів, методів і впливів державних, суспільних і приватних
організацій, спеціалістів і волонтерів, спрямованих на надання допомоги,
підтримки, захисту будь-якій людини, але особливо це стосується найбільше
тих, хто має в цьому потребу.
Таким чином, соціальні технології виступають як узагальнення
накопичених і систематизованих знань, досвіду, умінь і практики роботи
суб'єктів соціальної діяльності.
Цей підхід дозволяє зробити такий суттєвий крок до конкретизації
технологій соціальної роботи: загальні технології; міждисциплінарні
технології й методи; конкретні (окремі) технології, методи й методики.
231
Глосарій
Абсолют – поняття гуманістичної філософії, яке позначає духовний
початок усього сущого, яке уявляється як щось ціле, загальне, безмежне й
безкінечне й протиставляється всякому відносному й обумовленому буттю.
Акомодація – пристосування суб’єкта (об’єкта) до дії повільно
наростаючого по силі подразника.
Аксикреація – породження, «вирощування» в людини або групи нових
цінностей або регенерація й переосмислення старих. Здійснюється в
технології СР на основі групового методу.
Верифікація – перевірка, емпіричне підтвердження теоретичних
положень науки шляхом зіставлення їх з об’єктами, що спостерігаються,
чуттєвими даними, експериментом.
Дизайн – термін, що позначає різноманітні види проектованої
діяльності, яка ставить на меті формування функціональних рис предметного
й соціального середовища (соціальний дизайн).
Інтерфейс – засоби, що забезпечують передачу інформації користувачу
в доступній йому формі; вимоги інтерфейса полягають у забезпеченні
адекватного розуміння користувачем інформації, яка призначена для нього,
без умови додаткового опанування нових мовних засобів.
Колізія – зіткнення протилежних сил, прагнень, інтересів, поглядів.
Колізійне право – норми міжнародного приватного права, які вказують,
законодавство якої держави повинно бути застосоване до цього
правовідношення.
Моніторинг – спостереження, оцінка й прогноз становища оточуючого
середовища у зв’язку з певним видом діяльності людини; контроль з
періодичним спостереженням за об’єктом М. і обов’язкового зворотнього
зв’язку.
Синергетичний ефект – соціальний ефект, при якому результат
групової роботи перевищує просто суму результатів роботи її окремих
членів; при цьому учасники почувають себе комфортно, упевнено, їхня
активність підвищується й відбувається якісний стрибок результативності.
Сублімація – психічний процес перетворення й переключення енергії
афективних потягів на цілі соціальної діяльності й культурної творчості.
232
Питання й завдання
1. Як співвідносяться поняття «соціальна технологія» й «технологія
соціальної роботи»?
2. Які причини умови технологізації діяльності в соціальній сфері?
3. Охарактеризуйте основні етапи розробки технології соціальної роботи.
4. Завдання курсу «Технологія соціальної роботи».
5. Чим обумовлена різноманітність соціальних технологій? Яка сутність і
значення типології? Класифікація соціальних технологій.
6. Охарактеризуйте сутність цілепокладання в соціальній роботі, його
функції й основні етапи.
7. Основні вимоги до формулювання мети в соціальній роботі.
8. Які особливості технологій соціальної роботи?
9. Назвіть типи технологій у СР і визначте їхній зміст.
10. Який зв’язок між системним підходом до організації соціальної роботи й
вибором її технологій?
11. У чому полягає сутність соціальної діагностики і її відмінність від
діагностики медичної?
12. Які особливості діагностики в СР?
13. Опишіть технологічний процес діагностики в СР.
14. У чому відмінність соціальної експертизи від інших видів експертизи?
15. Чи може соціальний працівник бути експертом при проведенні соціальної
експертизи? Відповідь обґрунтуйте.
16. У чому полягає сутність і зміст соціальних інновацій? Принципи
соціально-інноваційної діяльності.
17. Яка технологія соціального прогнозування в СР?
18. Охарактеризуйте рівні й технології соціального моделювання в СР.
19. Що таке метод групової роботи? Яке його місце серед інших методів і
технологій СР?
20. Які способи підвищення комунікативної компетентності ви можете
назвати?
21. Які технології зв’язків з громадськістю можуть здійснювати суб’єкти
соціальної роботи?
22. Яка соціально-управлінська специфіка СР?
23. Що таке технологія групового розв’язання проблем?
24. Назвіть основні принципи функціонування систем соціального захисту
населення.
25. Охарактеризуйте методи соціально-економічної допомоги й категорії
населення, які мають на них право.
26. У чому полягає сутність соціологічного підходу до технологій СР?
27. Яка специфіка соціально-моніторингових технологій?
28. Яка соціологічна сутність поняття соціальної захищеності?
29. Наведіть приклад використання соціально-педагогічних методик у
практиці СР.
30. Які критерії вибору психологічних технологій для надання допомоги
233
клієнту в СР?
31. Який вплив мають психологічні моделі особистості на технологію й
методи СР?
32. Які основні функції спеціаліста, який здійснює медико-соціальну роботу?
33. Охарактеризуйте технологічну специфіку соціальної роботи з сім’єю
залежно від її типології.
34. Які тенденції розвитку «жіночого питання» у світовому суспільстві та як
вони трансформуються у феміністичних технологіях СР?
35. На чому базуються технології соціальної роботи з літніми людьми?
36. Опишіть технології соціальної роботи з дітьми й молоддю на основі
відповідних типологій.
37. Молодіжна субкультура й можливості СР.
38. Сформулюйте й опишіть конкретний проект, який, на вашу думку, можна
реалізувати в соціальній роботі з молоддю.
39. Які, на ваш погляд, особливості соціальної роботи з інвалідами?
40. У чому сутність технологій СР з мігрантами?
41. На якій правовій базі будується СР з національними меншинами?
42. Охарактеризуйте технології СР з військовослужбовцями-контрактниками.
234
Іменний покажчик
Адлер Альфред (1870 – 1937), австрійський лікар-психіатр і психолог.
Засновник індивідуальної психології; учень З.Фрейда.
Маслоу Абрахам (1908 – 1970), американський психолог, один з лідерів
гуманістичної психології. В ієрархії потреб головну роль відводив потребам у
творчості й самоактуалізації особистості.
Фрейд Зигмунд (1856 – 1939), австрійський лікар-психіатр і психолог,
засновник психоаналізу. Універсалізація психоаналітичного досвіду призвела
його до психоаналізації людського суспільства й культури.
235
Література
1. Бедность // Энциклопедия социальной работы: В 3 т.: Пер. с англ. – Т. 1. –
М., 1997.
2. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості. – Х., 1996.
3. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической
диагностике. – К., 1989.
4. Головатий М.Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення. – К.,
1993.
5. Дементьева Н.Ф., Устинова Э.В. Роль и место социальных работников в
обслуживании инвалидов и пожилых людей. – Тюмень, 1995.
6. Діяльність центрів соціальних служб для молоді України. – К., 1999.
7. Дудченко В.С. Инновационные технологии. – М., 1997.
8. Ильинской И.М. и др. Молодежь планеты. – М., 1999.
9. Ковалева А.И., Луков В.А. Социология молодежи. – М., 1999.
10.Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д. Соціальна педагогіка. – К., 1997.
11.Козлов А.А., Иванова Т.Б. Практикум социального работника. – Ростов-н/
Д, 2001.
12.Колков В.В. и др. Государственная молодежная политика и социальная
работа с молодежью. – М., 2000.
13.Конвенція ООН про права дитини. – АТ „Столиця”, 1997.
14.Кузьмин К.В., Сутырин Б.А. История социальной работы. – М., 2002.
15.Луков В.А. Социальная экспертиза. – М., 1996.
16.Луков В.А. Социальное проектирование. – М., 1997.
17.Медико-социальная работа / РЭСР. – М., 1997.
18.Міщик Л.І. Соціальна педагогіка. – Запоріжжя, 1999.
19.Молодіжний рух в Україні. Довідник. – Ч. 1, 2. – К., 1998.
20.Общие основы методики социальной работы / Под ред. Г.Н.Филонова. –
М., 1996.
21.Основы социальной работы: Учебник / Отв. ред. П.Д.Павленок. – М.,
1997.
22.Педагогічна профілактика девіантної поведінки неповнолітніх. – К., 1996.
23.Преодолевая барьеры инвалидности. – М., 1997.
24.Робота з клієнтами соціальних служб. – К., 1994.
25.Семья: 500 вопросов и ответов. – М., 1992.
26.Системний подход в социальной работе. – М., 1997.
27.Словарь-справочник по социальной работе / Под ред. Е.И.Холостовой. –
М., 2000.
28.Словарь-справочник по социальной работе. – М., 1997.
29.Социальная работа (вопросы и ответы) / Отв. ред. А.М.Панов,
Е.И.Холостова. – М., 1997.
30.Социальная работа / Под общей ред. проф. В.И.Курбатова. – Ростов-н/Д,
1999.
31.Социальная работа с пожилыми людьми // Настольная книга специалиста
по социальной работе. – М., 1996.
236
32.Социальная работа с семьей // Настольная книга специалиста. – М., 1996.
33.Социальная работа с семьей. – М., 1994.
34.Социальная реабилитация дезадаптированных детей и подростков в
специализированных учреждениях. – М., 1996.
35.Социальное прогнозирование и моделирование. – М., 1995.
36.Социальные аспекты прав человека в документах мирового сообщества. –
М., 1996.
37.Социология: Курс лекций / Под ред. Е.М. Черняк. – М., 1996.
38.Старость: Популярный справочник / Под ред. Л.И.Петровской. – М., 1996.
39.Технологии социальной работы: Учебник под общ. ред. проф. Е.И.
Холостовой. – М, 2001.
40.Технология социальной работы: Учеб. пособ. для студ. высш. учеб.
завед. / Под ред. И.Г. Зайнишева. – М., 2000.
41.Технології соціально-педагогічної роботи / За заг. ред. проф. А.Й.
Капської. – К., 2000.
42.Хоменко М.Г. В поисках комплексного подхода к социальной
реабилитации несовершеннолетних. – М., 1997.
43.Энциклопедия по социальной работе: Пер. с англ.: В 3 т. – М., 1994.
237
РОЗДІЛ VІІ. ЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ
7.1. Вступ до етики соціальної роботи
Актуалізація етичних питань соціальної роботи
З того моменту, коли соціальна робота стала
невід'ємною частиною життєдіяльності суспільства й держави, коли соціальні
працівники були включені до політичних, економічних і соціальних структур
суспільства й суспільних відносин, з'явилася потреба в тому, щоб етичні
нормативи діяльності у сфері соціального захисту населення були
формалізовані, тому що, як і всі соціальні інститути, інститут соціального
захисту й соціальної роботи виконує найважливіше для держави й
суспільства завдання стабілізації і зберігання соціуму, підтримки й
гармонізації існуючих суспільних відносин і забезпечення умов для його
подальшого всебічного розвитку.
Сучасний інноваційний підхід, розглядаючи питання етики у
професійній діяльності, пропонує оцінювати не стільки результати
діяльності, скільки саму діяльність, її сутність: цілі й завдання, мотиви,
засоби й дії, необхідні спеціалістам і закладам для досягнення поставленої
мети, – те, що у звичайних умовах не є предметом контролю з боку
суспільства й держави або різного роду формальних і неформальних
організацій.
Необхідність етичної регламентації професійної поведінки
спостерігається в соціальній роботі в сучасному українському суспільстві.
Основними внутрішніми причинами цього явища для соціальної роботи
можна вважати такі:
1. Будь-яка сфера людської діяльності може функціонувати ефективно
лише при відповідній етичній регламентації. Соціальна робота проводиться
в інтересах усього суспільства незалежно від того, спрямована вона на
окремого індивіда, групу або соціум. Отже, у цьому відношенні соціальна
робота може бути оцінена з погляду моральних норм. Проте, будучи виявом
моральності й гуманності суспільства стосовно його найменш захищених
членів, соціальна робота повинна мати власні, більш тверді етичні принципи
й правила, які регламентують діяльність її структур і представників.
2. На відміну від багатьох інших видів діяльності, спрямованих на
людей, соціальна робота проводиться з людьми особливими, які мають
серйозні проблеми, пов'язані з ускладненням процесу життєдіяльності. Тому
праця спеціаліста в галузі соціальної роботи передбачає органічну єдність
його кваліфікації й особливих духовних якостей, наявність почуття високої
моральної відповідальності, готовності бездоганно виконати свій
професійний обов’язок по захисту прав людини.
3. Між самою діяльністю у сфері соціального захисту і його кінцевим
результатом існує такий етичний зв'язок, що обумовлює вибір соціальним
працівником не тільки мети, але й засобів її досягнення. Відомий вислів
«мета виправдовує засоби» в соціальній роботі не доречний. Проте і
238
наявність морально позитивної мети, і вибір адекватних засобів не завжди
гарантує успіх у соціальній роботі (оскільки іноді важко заздалегідь
передбачити, яким чином клієнтом буде використаний результат діяльності
соціального працівника). У цих умовах тим важливішою є етична
орієнтованість діяльності соціального працівника: він повинен бути
бездоганним в очах своїх колег і суспільства, а результат його діяльності не
може бути використаний проти людей, щоб соціальна робота як професійна
діяльність не була дискредитована.
4. Соціальна робота належить до видів професійної діяльності з
високим ступенем індивідуалізації праці. Це не значить, що соціальний
працівник цілком наданий самому собі, але діяльність його часто може бути
проконтрольована тільки побічно, оскільки здійснюється вона один на один з
клієнтом. Ця обставина вимагає від соціального працівника особливих
навичок і повного дотримання етичних норм і правил спілкування з клієнтом
і його соціальним оточенням, більш суворого самоконтролю, ніж поза
професійною діяльністю.
5. Діяльність соціального працівника має переважно творчий
характер. Тому, оскільки ми маємо справу з творчим процесом, усі нюанси
якого неможливо формалізувати, й оскільки виключити появу в професії
людей «нудних» неможливо, повинна існувати внутрішня етична
регламентація діяльності, що сприяє формуванню єдності підходів до
рішення проблем і обумовлює нормативну поведінку й дії спеціалістів.
6. Прагнення людини керуватися у своїх діях етичними нормами є
природним, проте в силу різноманітних зовнішніх обставин (особливо в
кризові періоди) воно може бути цілком або частково приглушеним. Тому
готовність соціального працівника виступати з високих етичних позицій,
моральне ставлення до клієнтів соціальної служби є його серйозним внеском
у справу морального оздоровлення всього нашого суспільства [9, 3 – 13].
Таким чином, зазначені причини є достатніми для актуалізації питання
про розробку і прийняття етичних норм і правил, що регламентують
професійну діяльність кожного конкретного соціального працівника,
діяльність і взаємодію різноманітних соціальних служб і органів соціального
захисту населення, їхні відносини з іншими інститутами і беруть до уваги
специфіку їхньої діяльності з урахуванням менталітету українського народу й
очікувань суспільства.
239
Вітчизняна історія становлення етичних традицій соціальної роботи
Перша згадка в галузі етичних основ соціальної роботи одночасно є і
першим нагадуванням про соціальну роботу як таку й відноситься до 1750 р.
до н.е.; це свідчить про те, що вже давні люди не уявляли сутності
соціальної роботи відірвано від її етичних норм і традицій. У той час у
Вавилоні створювалися коди справедливості – громадські акти, що закликали
людей любити ближнього, піклуватися про бідних. У Давній Греції соціальна
робота була відома як «філантропія» (що в перекладі з грецької позначає
«вияв любові стосовно людства»), у Римі – як «народна традиція». Давні інки
процес допомоги визначали як «минка», язичницькі слов'янські племена як
«сліпня» [13, 17 – 19].
З утворенням материнського роду людина отримала «перший урок
особистості, що навчав її, наскільки вона виграє в боротьбі за існування,
вступаючи в асоціацію, якій особистість приносить у жертву виключний
егоїзм, але від якої отримує величезне збільшення сил, результати загальної
досвідченості, загальної роботи думки всіх членів асоціації і традицію
довгого роду поколінь» [7, 78]. До цього періоду можна віднести появу
перших форм взаємодопомоги людей, прообразів майбутньої благодійності.
Саме в цей період починається поступове формування власне моральних
відносин, що регулюють взаємодію людей і форм їхнього існування на основі
певних моральних законів.
Моральні відносини, що формуються, групуються навколо етики
альтруїзму й колективізму. Для того, щоб перемогти або, як мінімум,
відстояти себе, необхідно, щоб усередині етносу виникла альтруїстична
етика, відповідно до якої інтереси колективу ставляться вище за особисті.
Така етика спостерігається й серед стадних тварин, але тільки в людини вона
набуває значення єдиного видоохоронного чинника, при цьому мається на
увазі, що альтруїзм і колективізм передбачають обов'язкову взаємодопомогу
членів товариства [5, 162].
Особливо яскраво альтруїзм виявляється в етиці слов'янських племен, у
яких розподіл на «своїх» і «чужих» був менш чітким, й етика відносин,
зокрема етика взаємної допомоги, поширювалася на тих і інших більш-менш
однаково, звичайно, за умови, що «чужі» є миролюбними й не несуть загрози
добробуту слов'янського роду або племені. Навіть іновірці отримували
однакові зі слов'янами права, якщо, залишаючись серед них, не ображали
світорозуміння слов'ян, заснованого на давній язичницькій релігії. Так,
візантійський історик VI ст. Прокопій Кесарійський писав: «Ці племена,
слов'яни й анти... здавна живуть у народоправстві, і тому в них щастя й
нещастя в житті вважається спільною справою». «Чесність же і товариськість
серед них такі, що вони, абсолютно не знаючи ні крадіжки, ні обману, не
замикають своїх скринь і шухляд», – говориться в «Життєписі Оттона
Банберського». Маврикій Стратег, Адам Бреженський, Ібн-Русте, Ібн-Фадман
та інші мандрівники, що залишили замітки про своє відвідування
слов'янських земель, одностайні в думці, що людей більш гостинних,
240