Гурч Л.М. Логістика

Подождите немного. Документ загружается.

Під ефективністю розуміють міру повноти і якості розв’язання

завдання, поставленого перед логістичною системою, виконання

нею встановленого призначення.

Для оцінювання альтернатив організаційних систем вико-

ристовують критерії вимірності, ефективності, надійності, опти-

мальності та стабільності.

Вимірність — це здатність логістичної системи до вимірюван-

ня її характеристик. Рішення повинно бути виміряне, ефективне

і надійне ще до встановлення його оптимальності.

Ефективність логістичної системи — це співвідношення зада-

ного (цільового) показника результату функціонування системи

і фактично реалізованого.

У процесі функціонування система досягає певного результа-

ту — ефекту. Питання про ефективність логістичної системи, а

надто формалізоване її вираження залишається невирішеним,

хоча певні думки щодо цього існують. Так, окремі вчені під ефек-

тивністю пропонують розуміти ступінь фактичного досягнення

результату, тобто ступінь досягнення мети. Друга частина цього

визначення суперечить першій, позаяк логістична система може

виконувати функцію, не реалізуючи або недостатньою мірою

реалізуючи мету. Крім того, у ній усталено закладено уявлення

про те, що ефективними (результативними) можуть бути тільки

цілеспрямовані системи. Проте це не так: наприклад, рослини не

мають на меті збагачення атмосфери киснем, проте дають такий

ефект. Можна також навести приклад досягнення системою не-

ефективної мети. Так, управляючій системі може бути поставле-

но за мету її руйнування, і досягнення цієї мети не означатиме,

що система ефективна. Або ще приклад: більшість підприємств

як одну з цілей висуває прибутковість. Але якщо підприємство

досягне цієї мети, це не означатиме, що воно ефективне.

Оскільки досягнення певної мети є продуктом функціону-

вання логістичної системи, її ефективність або результативність

слід розуміти як ступінь досягнення результату, заданого її фун-

кцією, як ступінь відповідності фактичного результату тому, що

повинен бути досягнутий при всій повноті виконання системою

своєї функції або функцій у середовищі.

Ефективністю є ступінь фактичного досягнення результату.

Існує й інше тлумачення поняття ефективності, визначаючи її

як здатність організації надавати ефективні спонукання в кіль-

кості, достатній для підтримання рівноваги системи, оскільки

ціле завжди перевищує суму його частин, вимірювання цього

відношення (перевищення) і становить основний показник ефек-

тивності організації.

Іншим прикладом є поняття “економічність”. Якщо вноситься

якась зміна в логістичний процес, який у певному випадку може

бути простим детермінованим актом, спрямованим на зменшен-

ня витрат за рахунок зміни процесу виконання якогось одного

замовлення, то майже напевно ця зміна торкнеться й більшої

системи. Внесення цієї зміни впливає на всі напрямки. Результа-

ти цієї зміни, а також зміни логістичної системи загалом до її

переходу в новий стан рівноваги передбачити неможливо. Кін-

цевий результат повинен зумовити підвищення економічності.

Логістична система може бути ефективною, але неекономічною.

Проектування однієї з частин логістичної системи з більшою

надійністю, ніж інших, може дорого коштувати. Невиправдана

надмірність або прагнення передбачити всі можливі ризики при-

зводить до створення неекономічної системи.

Оптимізація логістичної системи — це процес управління ло-

гістичною системою для досягнення екстремального значення

критерію оцінки її якості.

Оптимізація, на думку сучасних вчених означає встановлення

найкращого відношення між системою і її навколишнім середо-

вищем.

Оптимізація охоплює весь процес розв’язання логістично-

го завдання, включаючи його з’ясування, вибір цілей, аналіз і

синтез систем, вибір найефективнішої системи. При цьому уп-

равління розуміється в широкому значенні як цілеспрямована

трансформація структури логістичної системи, її параметрів,

введення нових зв’язків (змінних).

У процесі оптимізації не слід намагатися досягти точного зна-

чення екстремуму, позаяк це може спричинити безліч утруднень,

а ефект виявиться незначний.

Оптимальність (оптимум) вживається щонайменше у трьох

значеннях:

• найефективніший варіант із можливих станів системи (його

шукають, “розв’язуючи задачі на оптимум”);

• найефективніший напрям змін (поводження) системи (“вий-

ти на оптимум”);

• мета розвитку, коли йдеться про “досягнення оптимуму”.

Оптимальність є також характеристикою якості прийнятих

рішень (оптимальний розв’язок задачі; оптимальний план; оп-

тимальне управління), стану або поведінки системи (оптимальна

траєкторія; оптимальний розподіл ресурсів; оптимальне функ-

ціонування системи).

Принцип оптимізації формулюється так: завжди приймається

таке рішення, щоб завдяки вибраній альтернативі, тобто вибра-

ному співвідношенню витрат і досягнутого результату, здійсню-

валось оптимальне досягнення поставлених цілей обслуговуван-

ня системи.

Щодо постановки і розв’язання завдання оптимального управ-

ління слід зважати на таку обставину, обов’язкову для виконання:

тільки тоді можна вибрати оптимальне поводження системи, коли

вірогідно відомо поводження досліджуваного об’єкта на всьому ін-

тервалі управління і умови, в яких відбувається функціонування.

Таким чином, система може бути ефективною, але неопти-

мальною, оптимальною, але неефективною, як ефективною,

так і оптимальною. Як ефективність, так і оптимальність сис-

теми залежать від того, якою мірою ефективні й оптимальні її

підсистеми, і навпаки. Однак залежність у цьому разі не пряма:

ефективність функціонування компонентів сприяє ефективності

системи загалом, але не завжди зумовлює її через системну влас-

тивість інтегративності. Що ж до оптимуму, то тут ще складніша

і суперечливіша залежність, яка може бути навіть зворотною: до-

сягнення системою глобального оптимуму може порушити нор-

мальне функціонування підсистем, а підсистеми не можуть одно-

часно досягти оптимуму, позаяк це може вивести за припустимі

межі змінні інших підсистем. Мало того, прагнення до оптимуму

може іноді навіть погіршити стан системи або змусити її перейти

на такий режим функціонування, що призведе до руйнування.

Питання для самоконтролю

1. Що таке системний підхід?

2. Функції логістичної системи.

3. Характеристика макрологістичної та мікрологістичної систем.

4. Принципи побудови логістичної системи.

5. Що таке логістична проблема?

6. Принципи системного аналізу.

7. Що таке ефективність логістичних систем?

8. Принцип оптимізації.

Дискусійні питання

1. Шляхи утворення і поліпшення логістичної системи.

2. Ваше бачення механізму розв’язання логістичної системи.

3. Оцінювання ефективності логістичної системи.

Тести

1. Логiстична система — це:

1) адаптивна система зi зворотним зв’язком, яка виконує пев-

ні логiстичнi функції та операції;

2) доставка в задане мiсце необхiдної кількості максимально

пiдготовлених товарів (послуг) до виробничого чи особисто-

го споживання при заданому рiвнi витрат;

3) доставка вантажів точно в час при мінімальних витратах

трудових та матеріальних ресурсів;

4) усі відповіді правильні.

2. Розрізняють такі логiстичнi системи:

1) мiкрологiстичнi та металогiстичнi;

2) макрологiстичнi, мiкрологiстичнi;

3) макрологiстичнi та металогiстичнi;

4) усе разом.

3. До принципiв системного пiдходу належать:

1) принцип вiдсутностi конфлiктiв мiж цiлями окремих пiд-

систем і всієї системи;

2) принцип узгодженості iнформацiйних, надiйних, ресурс-

них та iнших проектованих систем;

3) принцип послiдовного просування етапами створення сис-

тем;

4) усі разом.

4. Вiдсутнiсть посередникiв характерна для такого типу

логiстичних систем:

1) з прямим зв’язком;

2) гнучких;

3) усі відповіді правильні;

4) немає правильної відповіді.

5. При виборi логiстичних систем можна використовува-

ти такі показники:

1) забезпечення зберiгання вантажiв, виключення їх можли-

вих пошкоджень та швидкiсть опрацювання рекламацiй;

2) мінімальна тривалiсть транспортування i мінімальні витра-

ти на пакування вантажiв;

3) ступiнь надiйностi поставок i мінімальні транспортнi вит-

рати;

4) усі відповіді правильні.

6. До ознак логістичної системи управління належать такі:

1) виробництво, орієнтоване на замовлення клієнтів (на попит);

2) масове виробництво, орієнтоване на програму та стажування;

3) виробництво, орієнтоване на задоволення потреб замовника;

4) усі відповіді правильні.

7. У завдання системного аналізу входять:

1) розробка програми розвитку логістичної системи;

2) перевірка ефективності взаємодій елементів логістичних

систем;

3) формулювання цілей створення логістичної системи;

4) альтернативні засоби, спрямовані на досягнення мети.

8. Впровадження логістичних систем сприятиме:

1) прискорення оборотності оборотного капіталу;

2) збільшенню запасів при постачанні;

3) зменшенню витрат виробництва;

4) усі відповіді правильні.

Теми рефератів

1. Системний підхід у логістиці.

2. Організація управління логістичними системами.

3. Мікрологістична система. Методи і послуги з упровадження

та організації логістичних операцій.

4. Проблеми розробки і використання логістичних систем в

Україні та інших державах.

Тема 5

ФОРМИ ЛОГІСТИЧНИХ УТВОРЕНЬ

5.1. Логістичні ланцюги.

5.2. Основні інструменти управління логістикою.

5.3. Види логістичних ланцюгів розподілу.

5.4. Співробітництво, конфлікти та конкуренція в логістич-

них ланцюгах

Методичні рекомендації

При розгляді теми слід визначити поняття “логістичний ка-

нал” та “логістичний ланцюг”.

Логістичний канал — це частково впорядкована сукупність

посередників, які реалізують доведення матеріального потоку

від конкретного виробника до споживачів.

Логістичний ланцюг — це лінійно впорядкована сукупність

учасників логістичного процесу, які здійснюють логістичні опе-

рації з доведення зовнішнього матеріального потоку від однієї

логістичної системи до іншої за умови виробничого споживання

або до кінцевого споживача за умови особистого, невиробничого

споживання.

Існує й інша інтерпретація логістичного ланцюга: це сукуп-

ність логістичних операцій, виконуваних послідовно від момен-

ту зародження потоку товарів, робіт, послуг на відповідному спо-

живчому ринку до моменту його припинення.

У найпростішому випадку, коли логістична система характе-

ризується як система з прямими зв’язками, логістичний ланцюг

складається з постачальника та споживача. У складніших випад-

ках за умови функціонування ешелонованих систем цей ланцюг

може мати деревоподібну структуру або вигляд орієнтованого

графа з циклами (гнучка логістична система).

Організаційна будова логістичних ланцюгів може бути різною

залежно від розмірів підприємств та масштабів їх діяльності,

концепції управління та матеріаломісткості, галузі економіки,

кількості ланок та схеми організації вантажопотоків.

Слід звернути увагу, що в реальних умовах господарювання

існує багато логістичних посередників, широкий асортимент

матеріальних ресурсів, які використовуються у виробництві

товарів, і розгалужені розподільчі мережі. Як наслідок можуть

формуватися складні логістичні ланцюги взаємопов’язаних ла-

нок, які поєднують кілька логістичних ланцюгів, так звані ло-

гістичні мережі.

Детальніше цю тему описано в [19–24; 52; 53; 101; 102; 113].

5.1. Логістичні ланцюги

Матеріальний потік виходить або з джерела сировини, або з

виробництва, або з розподільчого центра. Надходить або на ви-

робництво, або до розподільчого центра, або кінцевому спожива-

чеві [20, с. 127].

В усіх випадках матеріальний потік надходить у споживання,

що може бути виробничим або невиробничим.

Споживання виробниче — це поточне використання суспіль-

ного продукту для виробничих потреб як засобу та предмета

праці.

Споживання невиробниче — це поточне використання сус-

пільного продукту для особистого споживання й споживання на-

селення в установах і підприємствах невиробничої сфери.

На всіх етапах руху матеріального потоку в межах логістики

відбувається його виробниче споживання. Лише на кінцевому

етапі, що завершує логістичний ланцюг, матеріальний потік пот-

рапляє до сфери невиробничого споживання.

Логістичний ланцюг може завершуватися й виробничим спо-

живанням. Наприклад, рух енергоносіїв. Зокрема, потік вугілля,

що прямує з вугільного розрізу, завершується при надходженні

у виробниче споживання на теплоелектромережах або промисло-

вому підприємстві.

Виробничим споживанням може завершуватися потік зна-

рядь праці, наприклад, виготовлених на машинобудівному за-

воді верстатів.

До виробничого споживання належить також процес перетво-

рення матеріального потоку в розподільчому центрі. Тут здійс-

нюються такі логістичні операції, як підсортування, упакову-

вання, формування партії вантажу, зберігання, комплектація,

фасування, переміщення та ін. Комплекс цих операцій становить

процес виробництва у сфері обігу.

На всіх етапах руху матеріальний потік є предметом праці

учасників логістичного процесу. На стадії руху продукції вироб-

ничо-технічного призначення це можуть бути неопрацьовані си-

ровинні матеріали, напівфабрикати, що комплектують вироби

тощо. На стадії руху товарів матеріальний потік становить рух

готових товарів народного споживання.

Постачальник і споживач матеріального потоку в загальному

випадку — це дві мікрологістичні системи, взаємопов’язані так

званим логістичним каналом, або каналом розподілу.

Логістичний канал — це частково впорядкована сукупність

посередників, що рухають матеріальний потік від конкретного

виробника до споживачів.

Зазначена сукупність залишається частково впорядкованою

лише доти, поки не буде вибрано конкретних учасників процесу

просування матеріального потоку від постачальника до спожи-

вача. Після їх вибору логістичний канал перетворюється на ло-

гістичний ланцюг.

Прийняття рішення про реалізацію продукції через агентську

фірму і, отже, відмова від безпосереднього контакту зі спожива-

чем, є вибором каналу розподілу. Вибір же конкретної агентської

фірми, конкретного перевізника, конкретного страховика — це

вибір логістичного ланцюга.

Логістичний ланцюг — це лінійно впорядкована сукупність

учасників логістичного процесу, що здійснюють логістичні опе-

рації з доведення зовнішнього матеріального потоку від однієї

логістичної системи до іншої.

Іншими словами, логістичний ланцюг об’єднує виробника та

споживача і зазвичай має складну структуру.

До основних компонентів логістичного ланцюга належать зов-

нішня логістика (власне виробництво) + внутрішня (внутрішньо-

виробнича) + збут продукції + сервісне обслуговування спожива-

чів або замовників.

На рівні макрологістики логістичні канали й логістичні лан-

цюги взаємопов’язують підсистеми макрологістичних систем.

Будова каналів розподілу залежить від виду макрологістичної

системи. Так, у логістичних системах із прямими зв’язками до

каналів розподілу не входять оптово-посередницькі фірми, а у

гнучких і ешелонованих входять.

При виборі каналу розподілу одразу вибирають форму руху

товарів — транзитна або складська. При виборі логістичного лан-

цюга вибирають конкретного дистриб’ютора, перевізника, стра-

ховика, експедитора, банкіра та ін. При цьому використовують

різні методи експертних оцінок, дослідження операцій тощо.

Кілька варіантів каналів розподілу товарів народного спожи-

вання наведені на рис. 5.1.

Рис. 5.1. Варіанти каналів розподілу товарів народного

споживання [20, с. 130]

Виробництво

Склад

роздрібної

торгівлі

Склад готової

продукції

виробника

Роздріб

Підприємство

посилкової

торгівлі

Роздріб

Склад

оптової

торгівлі

Роздріб

Агентська

фірма

Роздріб

Можливість вибору логістичного каналу є істотним резервом

підвищення ефективності логістичних процесів.

Розглянемо канали розподілу, якими товари від кінцевого

виробництва через систему розподільчих центрів надходять до

кінцевого споживача (рис. 5.2).

Рис. 5.2. Канали розподілу товарів народного

споживання [20, с. 131]

На рис. 5.2 зображено два виробництва (А і В), що випускають

однакові товари. Це означає, що кожний з розподільчих центрів

може вибирати постачальника з найвигіднішими для себе умова-

ми постачання. У свою чергу, виробництво може вибирати різні

канали розподілу. Наприклад, з виробництва А товар може над-

ходити до кінцевого споживача одним з таких чотирьох марш-

рутів: 8; 1–6; 1–7–5; 2–5.

Очевидно, що коли виробництво А вийде на ринок і самостій-

но зв’яжеться з кінцевим споживачем (маршрут 8), первісна

вартість товару підвищиться лише на суму витрат, пов’язаних

з доставкою, позаяк посередники (розподільчі центри) будуть

виключені з ланцюга. Однак у цьому разі споживач змушений

буде купувати в одного постачальника велику кількість однако-

вого товару, що найскоріше для нього неприйнятно.

Кінцеве

виробництво А

Кінцеве

виробництво В

Розподільчий

центр 1

(у місці виробництва)

Споживач

Розподільчий

центр 2

(у місці виробництва)

Транзитний потік