Гурч Л.М. Логістика

Подождите немного. Документ загружается.

111

ристання такої структури доцільне такою мірою, якою вона слу-

гує цілям координації взаємопов’язаних видів діяльності.

Організаційна будова підприємства залежить від характеру

вироблюваної ним продукції, кількості споживачів, матеріало-

місткості та розміру підприємства.

Управлінський механізм пов’язаний з упровадженням спе-

ціально розроблених управлінських процедур, основою яких

є планування, забезпечення виробництва, збуту, зберігання і

транспортування як єдиного матеріального потоку.

Поняття “логістична система” можна застосовувати і щодо

органів управління. З одного боку, це організована чисельність

структурних елементів, що функціонують для досягнення єдиної

мети, з іншого — план, за допомогою якого суб’єкт управління

намагається її досягти. Крім того, логістична система є організа-

ційним механізмом, який, перетинаючи функціональні межі від-

ділів підприємства, за рахунок гнучкої координації спрямовує

їх дії на досягнення цілей логістики. Логістичний підрозділ є не

моно-, а міжфункціональним і відповідає за виконання всіх видів

діяльності, пов’язаних з матеріальним потоком і необхідних для

задоволення попиту споживачів від вибору постачальників до на-

дання послуг. Керівник відділу матеріального потоку визначає

оперативні цілі, вирішує конфлікти, відповідає за вдосконален-

ня системи та кінцеві результати її діяльності. Цей важливий,

хоч і новий, член структури управління він підпорядковується

першому керівникові підприємства [53, с. 52].

Поряд з поняттям “управління матеріальним потоком” за-

рубіжні спеціалісти вирізняють ще два терміни: “управління ма-

теріалами” та “управління розподілом”. Перший стосується руху

матеріалів, другий — розподілу готового продукту між спожи-

вачами. Використання цих понять виправдане при формуванні

нових організаційних структур — спеціальних підрозділів для

управління переміщенням товарно-матеріальних цінностей. Різ-

номанітність особливостей виробничих підприємств і зумовле-

на цим різноманітність проблем створюють багатоваріантність і

організаційних рішень управління матеріальним потоком. Для

матеріаломістких виробництв, до яких здебільшого належать

машинобудівні підприємства, основним напрямком організа-

ційних перетворень концентрація зусиль на зниженні витрат на

112

етапах постачання та виробництва. Таке організаційне рішення

є наслідком нерозвиненості мережі розподілу на більшості ма-

шинобудівних підприємств, розмір витрат яких зі збуту відносно

малий. Проте це не свідчить про те, що ця організаційна перебу-

дова не стосується сфери збуту.

У межах відділу управління матеріалами (так називаєть-

ся підрозділ першого модифікування) поєднуються функції,

пов’язані з рухом матеріалів в “економічному просторі” між пос-

тачальниками підприємства та кінцевою операцією виробничого

процесу — постачанням готової продукції та розміщенням її на

складах збуту. Для підприємств, що виробляють широкий асор-

тимент продукції, обслуговують велику кількість територіально

роз’єднаних споживачів і тому мають власну розвинену мережу

розподілу, пріоритетом структурних змін є зосередження на зни-

женні витрат у каналах розподілу, а саме: зосередженні надлиш-

ків товарних запасів, використанні прогресивних видів тари та

пакувальних матеріалів, раціональному розміщенні фірмових

магазинів, станцій технічного обслуговування, гарантійних

майстерень, регіональних складських комплексів, виборі най-

кращих маршрутів руху і транспортування. Це сприяє не тільки

економізації поставок, а й забезпеченню високого стандарту об-

слуговування [53, с. 55].

У межах відділу розподілу (другий підрозділ модифікування)

(рис. 6.4) поєднуються функції переміщення в “економічному

просторі” між кінцевою операцією виробничого процесу, тобто

відвантаженням готової продукції з розміщених на території

підприємства складів збуту, і сферою її споживання. Відділ уп-

равління матеріалами — це організаційний механізм зниження

витрат, що виникають переважно на етапах постачання та ви-

робництва, а відділ управління розподілом — аналогічний ме-

ханізм зниження витрат, проте вже у сфері збутових відносин

[53, с. 55].

Обидва варіанти побудови інтегрованого підрозділу пере-

дбачають розчленування матеріального потоку і є окремими

фрагментами загальнішого організаційного рішення. Останнє

доцільне для використання підприємством, яке незалежно від

профілю стикається з безліччю взаємопов’язаних і водночас різ-

них проблем, для вирішення яких необхідна координація дій

113

усіх підрозділів, якими рухається матеріальний потік. У межах

відділу управління матеріальним потоком (третій підрозділ мо-

дифікування) (рис. 6.5) поєднуються функції, пов’язані з рухом

матеріалів, що перебувають в “економічному просторі” між пос-

тачальниками виробничого підприємства і сферою споживання

продукції [53, с. 56].

Рис. 6.4. Структура відділу управління розподілом [53, с. 54]

Розглянуті організаційні форми успішно зарекомендували

себе у промислових корпораціях США, Японії та Західної Євро-

пи. Перехід до ринкової економіки та об’єктивні потреби про-

мислового виробництва створюють можливість для організації

аналогічних інтегрованих підрозділів в Україні. Отже, існує

об’єктивна потреба в дослідженні різних логістичних систем, що

функціонують у розвинених країнах світу.

Група

обслуговування

споживачів

Керівник

Група оформлення

замовлень споживачів

та планування

поставок готової

продукції

Група зі зберігання,

складування,

комплектування

готової продукції

Група з визначення

витрат на управління

розподілом

Група розробки

плану управління

розподілом

Група перевезень

готової продукції

Група зі зв’язків

із споживачами

Інфраструктура

перевезень

114

Рис. 6.5. Структура відділу управління матеріальним потоком

[53, с. 57]

Керівник

Група оформлення

замовлень споживачів

та планування

поставок сировини,

матеріалів та готової

продукції

Група доставки

сировини

та матеріалів

Група з визначення

витрат, пов’язаних

з управлінням

матеріальним потоком

Група розробки

плану управління

матеріалами

Група доставки

сировини та

матеріалів до місця

первинної обробки

Група розробки плану

упраління розподілом

Група зі зв’язків

з постачальниками

Група зі зв’язків

із споживачами

Група переміщення

незавершеного

продукту у процесі

переробки

Група зберігання

незавершеного

продукту

Група зберігання,

складування

та комплектування

готової продукції

Група перевезень

готової продукції

Група обслуговування

споживачів

115

6.4. Управління матеріальним потоком у системах

Як зазначалося, існує багато визначень поняття логістики,

проте всі вони зводяться до такого: це наукова дисципліна про

управління матеріальними потоками в системах. Тому потоки

є складовою системи і, отже, їх можна вважати підсистемами й

незалежними об’єктами управління. У цьому зв’язку логістика

використовує методи кібернетики та системології (теорії систем)

(рис. 6.6).

Рис. 6.6. Загальна схема логістики [53, с. 59]

Закон вартості

Менеджмент

ЕконометріяКібернетика

Системологія

Управління процесами

“матеріальні ресурси + кошти”

Підприємство-

продавець

Підприємство-

покупець

Логістика

Ринок

засобів виробництва

Комерційна інфраструктура,

банки, біржі

Зв’язокТранспорт

Складське господарство

Маркетинг

116

Кількісні аспекти руху потоків описуються математичними

методами. Так, існує математична дисципліна для досліджен-

ня потоків — теорія градоїв, а також теорія масового обслугову-

вання. Для управління потоками, так само як і для будь-якого

управління, необхідне їх відображення, тобто модель. Тому ло-

гістика як наука розробляє методи моделювання потоків. При

цьому логістичний підхід передбачає інтерпретацію керованої

системи у вигляді потоку і надає управлінню чіткого й визначе-

ного характеру.

Методи управління логістики базуються на дії закону вартості

та принципах менеджменту і маркетингу, а також пов’язуються

з функціонуванням товаропровідної інфраструктури: складсь-

ким господарством та комунікаціями. Логістика, як це показано

на рис. 6.6, є своєрідним центром координації дій усіх складових

реального процесу обігу. З позицій логістики для здійснення ма-

теріально-технічного постачання необхідно не тільки встанов-

лювати господарські зв’язки, знайти постачальника, укласти

договір поставки, а й організувати безпосередньо доставку про-

дукції, простежити за її відвантаженням та шляхом руху аж до

надходження до місця споживання, а також здійснити розрахун-

ки з усіма учасниками процесу — продавцем, транспортом, ба-

зою, посередниками. При цьому вкрай важливою є організація

виробництва, збуту, закупівель, зберігання і транспортування

як єдиного цілого. Відправною точкою такої організації є без-

перервне обслуговування динаміки попиту, з урахуванням якої

визначають параметри плану складових елементів логістичної

системи. Такий план має бути достатньо гнучкий. Можливість

“гнучкого” реагування на коливання попиту закладена у плані

завдяки варіантності його розробки. Додатковий чинник гнуч-

кості — цілеспрямоване створення резервних виробничих потуж-

ностей, які завантажуються згідно з попередньо розробленими

резервними планами системи матеріально-технічного постачан-

ня підприємства [53, с. 59].

На рис. 6.7 показано елементи концепції логістики. Стрілка-

ми позначено процеси експедирування, що включає транспорту-

вання, планування і документальне оформлення вантажів.

117

Рис. 6.7. Елементи концепції логістики [53, с. 60]

Побудова логістичних моделей починається з аналізу марке-

тингової інформації. Спеціалісти з логістики за даними про пот-

реби клієнтів (бажаного часу та періодичності поставок, розмірів

партій, виду пакування та ін.) розробляють оптимальний гра-

фік розподілу та доставки готової продукції, схему проміжного

її зберігання. У маркетинг-логістиці має бути досягнуте опти-

мальне співвідношення в задоволенні суперечливих вимог (від-

ділу маркетингу, виробничих, транспортних, складських підроз-

ділів). Наприклад, принципи маркетингу передбачають високу

ритмічність, надійність та регулярність постачання мінімально

необхідної для клієнтів кількості товарів кожного виду. Опера-

тивно-виробниче планування базується на принципі зниження

витрат при збільшенні розмірів партій виробів, зменшенні кіль-

кості переналагоджень у технологічному процесі. Управління

транспортом потребує якомога більшого обсягу разових поставок

вантажів, при цьому знижується ритм постачань, збільшуються

розміри складських запасів і у постачальників, і у їх клієнтів.

Мінімізація витрат на складування готової продукції пов’я-

зана зі зменшенням запасів (водночас знижується ступінь надій-

Підприємство

Збері-

гання

у сфері

поста-

чання

Зберігання

сировини,

напівфаб-

рикатів

Вироб-

ництво

Збері-

гання

готової

продук-

ції

Збері-

гання

у сфері

збуту

Проміжне

зберігання

деталей,

вузлів

Виробнича

логістика

Маркетинг-

логістика

Постачальницька

логістика

118

ності функціонування мережі збуту підприємства, виникають

великі втрати, погіршуються конкурентні позиції фірми). На

рис. 6.8 показано різноспрямовані тенденції залежності витрат

на виробництво та зберігання від розміру партії виробів.

Рис. 6.8. Залежність витрат на виконання замовлень

від розміру партії товарів:

а — загальні витрати; b — витрати на зберігання;

c — витрати на виробництво

Із даних рис. 6.8 випливають можливості встановлення оп-

тимального співвідношення інтересів виробничих підрозділів та

служб зі зберігання готової продукції і мінімізації завдяки цьому

витрат на рівні k. У складніших моделях враховуються ще й інші

вимоги, вирішуються зазначені суперечності. При цьому врахо-

вуються особливості вироблюваної продукції, тип підприємства,

заплановані стратегія і тактика.

На рис. 6.9 показано приблизні залежності витрат на роз-

міщення товару (транспортування, зберігання) починаючи від

поставок, тобто від терміновості при транзитній та складській

формах зберігання. Згідно з графіком для забезпечення міні-

мального часу поставок доцільно здійснювати їх через мережу

проміжних складів, де для цього є необхідні запаси.

119

Рис. 6.9. Залежність витрат на розміщення товарів

від часу виконання поставок:

а — прямі поставки із заводу; b — поставки через склади

При складській формі поставок витрати знижуються до пев-

ного моменту у зв’язку зі збільшенням часу поставок, а потім

практично не змінюються з подовженням їх циклу. Транзитній

формі поставок притаманний тісніший зв’язок витрат з можли-

вим часом поставок. До певного моменту ефективніша складська

форма, а при нетермінових чи ритмічних поставках — транзитна.

На відміну від прийнятої в Україні квартальної системи плану-

вання постачань за кордоном застосовують для масових видів

продукції добу. Максимальний термін виконання індивідуальних

замовлень не перевищує 6 тижнів. З урахуванням цих обмежень

та залежностей окремих параметрів моделі маркетинг-логістики

на підприємстві розробляється схема диспозиції готової продукції

від моменту завершення виробництва до здачі продукції клієнту.

У цій схемі в момент завершення процесів транспортування ма-

ють бути визначені місце зберігання, площа, обсяг та умови, що

відповідають вимогам матеріального об’єкта (температурний ре-

жим, вологість тощо). Визначають також моменти подання транс-

портних засобів, маршрути їх руху, необхідні засоби механізації

вантажно-розвантажувальних робіт [53, с. 62].

Схему диспозиції розробляють у двох аспектах. По-перше, з

огляду на виконання конкретного замовлення чи партії розрахо-

вують маршрут руху, тобто сіткову модель, в якій відомі момен-

ти початку та завершення усіх етапів. По-друге, складають план

використання окремих елементів диспозиції (складів, транспорт-

них засобів) як сумарний план усіх замовлень на певний період,

тобто визначають, що зберігатиметься на кожному конкретному

tt' t"

120

місці або як завантажуватиметься конкретний транспортний за-

сіб. Укладені договори, замовлення в індивідуальному чи серій-

ному виробництві, очікуваний обсяг продажу в масовому та бага-

тосерійному виробництві є основою для формування поточного та

оперативного планів виробництва, калькуляції собівартості про-

дукції. Отже, логістична концепція управління основним вироб-

ництвом меншою мірою орієнтується на випуск продукції на склад

і більшою — на виконання замовлень клієнтів (рис. 6.10). У цьому

зв’язку скорочуються терміни дії договорів на постачання одно-

типної продукції, зменшуються розміри партій [53, с. 62–63].

Рис. 6.10. Місце логістики в управлінні [53, с. 56]

Питання для самоконтролю

1. Що таке технологічний процес?

2. Що таке потік?

Управління

(менеджмент)

Керована

система

Потоки

Модель

Логістика

Технічні

засоби

Комунікації Кінець переміщенняПочаток переміщення

Кібернетика Систематологія

Траєкторія потоку