Гурч Л.М. Логістика

Подождите немного. Документ загружается.

Другий маршрут (1–6) незручний з таких самих причин. Роз-

подільчий центр 1 розташований у місці зосередження вироб-

ництва і зазвичай закуповує та продає великі партії однорідного

товару. Ця категорія посередників так само не формує асорти-

менти. Торговельні асортименти формує оптовик (розподільчий

центр 2), розташований у місці зосередження споживачів. Цей

посередник спеціалізується на наданні найширшого сервісу кін-

цевому споживачеві.

Таким чином, канал 1–7–5 забезпечує споживачеві найшир-

ший сервіс, але при цьому включає двох посередників, тобто вар-

тість товару буде найвищою [20, с. 131–132].

Необхідною умовою можливості вибору каналу розподілу, а

також оптимізації логістичного процесу на макрорівні є наяв-

ність на ринку великої кількості посередників. Зокрема, оптимі-

зація каналу розподілу, а потім і логістичного ланцюга, можлива

лише за наявності на товарному ринку великої кількості підпри-

ємств, що здійснюють функцію оптової торгівлі.

Актуальність створення мережі оптових посередників для

країн СНД очевидна.

Правове забезпечення економічної діяльності повинно полег-

шити формування й реалізацію господарських зв’язків, інфор-

маційні мережі — уможливлювати швидкий обмін інформацією,

фінансова система — забезпечувати швидкий обіг грошових кош-

тів.

Розв’язання зазначених завдань входить також і у функції де-

ржави, що повинна створити умови для розвитку та оптимізації

систем розподілу матеріальних потоків.

Ефективність логістичних зв’язків багато в чому залежить від

таких чинників, як інфраструктура підприємства, управління

персоналом та його кваліфікація, розвиток технології виробниц-

тва, раціональна організація матеріальних, енергетичних та ін-

формаційних потоків та ін. Успішна дія цих чинників можлива

лише за раціональної організації доставки вантажів та транспорт-

но-складського господарства (рис. 5.3). На практиці ця схема

трансформується в різні форми залежно від схем організації ван-

тажопотоків та кількості посередників.

Рис. 5.3. Принципова схема логістичних ланцюгів [53, с. 17]:

1 — інформаційний потік; 2 — матеріальний потік;

3 — супроводжувальний інформаційний потік (у тому числі перевізні

документи); 4 — підтвердження надходження вантажів.

Взаєморозрахунки

Принципово важливі також схеми організації вантажопотоків

(рис. 5.4), серед яких найкраща транзитна (без вантажоперероб-

ки). Проте на практиці реалізація такої схеми не завжди можлива

й ефективна [53, с. 17].

Логістичним вважається ланцюг, за яким товарний та інфор-

маційний потоки рухаються від постачальника до споживача. У

ньому вирізняють такі основні ланки: постачальники матеріалів,

сировини та напівфабрикатів; склади для зберігання продук-

ції на стадії закупівлі; виробництво товарів; їх збут, включаю-

чи відправлення зі складу готової продукції; споживачі готової

продукції. У систему логістики входять матеріальні засоби, що

забезпечують рух товарів логістичним ланцюгом (склади, ван-

тажно-розвантажувальні механізми, транспортні засоби), вироб-

ничі запаси та засоби управління ланками ланцюгів.

Постачальник

111

Виробник

Посередник

Споживач

Рис. 5.3. Схема організації вантажопотоків [53, с. 18]:

І — пункт початку вантажопотоку; ІІ — пункт закінчення

вантажопотоку; ІІІ — транспорт далекого слідування; IV — місцевий

транспорт; V — пункт об’єднання чи розподілу вантажопотоків

5.2. Основні інструменти управління логістикою

Організаційна структура логістичних ланцюгів залежить від

різних чинників (рис. 5.5).

Рис. 5.5. Чинники впливу на структуру логістичних ланцюгів

Розміри підприємств

Масштаби діяльності підприємств

Кількість ланок

ланцюга

Матеріаломісткість

Схема організації вантажопотоківГалузь економіки

Концепція управління

Чинники впливу на структуру логістичних ланцюгів

— I

— II

— III

— IV

— V

Крім зазначених на рис. 5.5 на організаційну структуру під-

приємств впливають такі чинники, як межі сфери компетенції

логістичних концепцій чи логістичних ланцюгів в організаційній

структурі підприємства; матеріальний та функціональний роз-

поділи сфери логістики; централізована чи децентралізована фор-

ма організації управління матеріально-технічним постачанням.

Основними є такі інструменти управління логістикою [53,

с. 18–19]:

• бюджет як складова загального внутрішньофірмового бюд-

жету при плануванні господарської діяльності;

• показники логістики;

• планування номенклатури товарів методом АВІ;

• методи ти дослідження операцій.

До основних логістичних показників належать такі:

• частота оборотності запасів, що визначається як відношен-

ня розміру товарообороту до обсягу складських запасів;

• загальні витрати на матеріально-технічне постачання з роз-

рахунку на одиницю товарообороту;

• ступінь (у відсотках) готовності постачальника, що визна-

чається як частка від ділення обсягу потреб, які задоволь-

няються за певний період, на загальний обсяг потреб;

• витрати на логістику (відсоток загальних витрат);

• швидкість обертання матеріальних ресурсів по окремих

складах;

• витрати на відправлення одиниці продукції;

• витрати на тонно-кілометр вантажів, що перевозяться;

• завантаження складу та парку транспортних засобів;

• ступінь ризику, пов’язаного зі складуванням запасів.

5.3. Види логістичних ланцюгів розподілу

Канали розподілу становлять одну з основних складових роз-

подільчої логістики. Рішення про вибір каналів розподілу — одне

з найскладніших і найвідповідальніших. Кожний канал пере-

дбачає певні рівні збуту та витрат. Вибравши конкретний мар-

кетинговий канал, фірма користується ним зазвичай тривалий

час. Насамперед необхідно розробити кілька варіантів шляхів

досягнення ринку. На відміну від продажу ці шляхи є каналами

з різною кількістю рівнів посередників. Формування каналу пе-

редбачає вивчення основних варіантів його можливої структури

з урахуванням типу та кількості посередників. Управління ка-

налом потребує відбору кваліфікованих посередників. Для цього

періодично оцінюється діяльність кожного члена каналу шляхом

порівняння його минулих та поточних показників збуту.

Через посередників пропонують свої товари більшість фірм.

Кожний з посередників намагається сформувати власний канал

розподілу. Канал розподілу — це сукупність фірм чи окремих

осіб, які самостійно або з чиєюсь допомогою передають одне од-

ному конкретний товар чи послугу, право власності на них на

шляху від виробника до споживача. Іншими словами, це шлях

руху товару від виробника до споживача [53, с. 20].

Використання посередників пояснюється їх здатністю забез-

печувати широку доступність товару і доведення його до цільо-

вих ринків. Завдяки власним капіталам, досвіду, спеціалізації та

широті діяльності посередники дають фірмам більше, ніж вони

зазвичай можуть досягти поодинці. На рис. 5.6 показано одне з

основних джерел економії завдяки використанню посередників.

а б

Рис. 5.6. Варіанти контактів між виробниками і споживачами

[53, с. 20]:

а — В — виробник; К — клієнт (кількість контактів В ⋅ К = 3 ⋅ 3 = 9);

б — Д — дистриб’ютор (кількість контактів В + К = 3 + 3 = 6)

Як дистриб’ютор зменшує кількість необхідних прямих

контактів? У варіанті а на рис. 5.6, наприклад, три виробники

намагаються вийти на трьох клієнтів методами прямого марке-

тингу. Для цього потрібно дев’ять контактів. У варіанті б так

само функціонують три виробники, але за допомогою одного

дистриб’ютора, який встановлює контакти з усіма цими клієнта-

ми, а для системи встановлюється лише шість контактів. Отже,

посередники сприяють зменшенню обсягу виконуваної на під-

приємстві маркетингової роботи.

Функції членів каналу розподілу такі [53, с. 21]:

1) дослідницька — збирання інформації, необхідної для пла-

нування та полегшення обміну;

2) стимулювання збуту — створення та поширення комуні-

кацій рекламування товару;

3) встановлення контактів — налагодження та підтриму-

вання зв’язку з постійними покупцями;

4) пристосування товару до вимог покупців;

5) проведення переговорів — намагання узгодити ціни та інші

умови для подальшого передання власності чи володіння;

6) організація транспортування та складування товару;

7) фінансування — знаходження та використання коштів для

покриття витрат;

8) прийняття ризику — взяття відповідальності за функціо-

нування каналу.

Виконання перших п’яти функцій пов’язане з укладенням

угод, останніх три — з їх виконанням. Виконання всіх зазначе-

них функцій пов’язане з фінансовими витратами. Кращому їх

здійсненню сприяє спеціалізація. Виконувати ці функції мо-

жуть різні члени каналу. Якщо частку цих функцій покладено

на виробника, його витрати відповідно збільшуються, внаслідок

чого підвищуються ціни на вироблювану ним продукцію. При

переданні частини функцій посередникам витрати виробника, а

отже, і ціни на товар знижуються.

Канали розподілу складаються з кількох рівнів, тобто посе-

редників, що виконують різні роботи, пов’язані з наближенням

товару та права власності на нього до кінцевого покупця. Оскільки

цю саму роботу виконує й виробник, він так само входить до скла-

ду розподільчого каналу. Довжина каналу визначається кількістю

наявних у ньому проміжних рівнів (рис. 5.7).

Канал нульового рівня складається з виробника, що продає

товар безпосередньо споживачеві.

Однорівневий канал включає одного посередника. На спожив-

чих ринках цим посередником може бути роздрібний торговець,

а на ринках промислових товарів — агент зі збуту чи брокер.

Рис. 5.7. Канали розподілу різних рівнів [53, с. 22]

У дворівневому каналі два посередники. На споживчих рин-

ках такими посередниками є оптовий та роздрібний торговці, на

ринках виробничого призначання — промислові дистриб’ютори

та дилери.

Трирівневий канал має трьох посередників. Наприклад, у

лісопереробній промисловості між оптовими та роздрібними

торговцями часто є дрібний оптовик. Останній купує товари у

великих оптовиків та перепродує їх невеликим підприємствам

роздрібної торгівлі, яких великі оптовики, як правило, не обслу-

говують. Існують також канали з великою кількістю рівнів, про-

те слід враховувати: що більше рівнів у каналі розподілу, то мен-

ше можливостей у виробника контролювати його [53, с. 21–22].

5.4. Співробітництво, конфлікти та конкуренція

в логістичних ланцюгах

Між учасниками одного каналу, а також між різними канала-

ми можуть існувати різні ступені співробітництва, а також кон-

флікти, конкуренція.

Співробітництво переважає між членами одного каналу. Ви-

робники, оптовики, роздрібні торговці допомагають один одно-

Канал нульового

рівня

Дворівневий

канал

Однорівневий

канал

Трирівневий

канал

Роздрібний

торговець

ОптовикВиробник

Роздрібний

торговець

Споживач

Виробник

Вироб-

ник

Споживач

Опто-

вик

Дрібно-

оптовий

торговець

Роздріб-

ний

торговець

Спожи-

вач

му, і таке співробітництво сприяє отриманню більшого прибутку,

ніж кожний з них отримав би поодинці. Завдяки співробітництву

члени каналу мають змогу гостріше відчувати, краще обслугову-

вати та повніше задовольняти цільовий ринок. Проте в межах

каналу часто виникають конфлікти.

Конкуренція виникає між фірмами та системами, які нама-

гаються обслуговувати одні й ті самі ринки. Наприклад, магази-

ни, що реалізують товари за зниженими цінами, та підприємства

роздрібної торгівлі, що торгують за каталогами, конкурують у

боротьбі за гроші покупців. Внаслідок такої конкуренції спо-

живач має широкий товарний вибір, ширший діапазон цін та

послуг. Можлива також конкуренція між комплексними систе-

мами, що обслуговують конкурентний ринок. Наприклад, спо-

живачі можуть придбати продукти харчування через традиційні

канали розподілу, корпоративні мережі, роздрібних торговців та

систему підприємств масового харчування.

Останнім часом виникли вертикальні маркетингові системи

нарівні з традиційними каналами розподілу. Як зазначалося,

традиційний канал розподілу складається з незалежного вироб-

ника, одного чи кількох оптових та одного або кількох роздріб-

них торговців. Кожний член каналу — це окреме підприємство,

яке намагається забезпечити максимальний прибуток, навіть на

шкоду отримання максимального прибутку системою загалом.

Жодний з членів каналу не має повного чи навіть недостатнього

контролю над діяльністю решти членів [53, с. 23].

Вертикальна маркетингова система складається з виробни-

ка та одного або кількох роздрібних торговців, що діють як єди-

на система. У цьому разі один із членів каналу є або власником

роздрібних торговців, або надає їм торговельні привілеї, або має

можливість забезпечити їх повне співробітництво. Домінувати в

межах вертикальної маркетингової системи може або виробник,

або оптовик, або роздрібний торговець. Вертикальні маркетин-

гові системи виникли як засіб контролю за поведінкою каналу

та запобігання конфліктам між його членами, що мають власні

цілі. Ці системи економічні за розмірами, займають стійкі пози-

ції на ринку, виключають дублювання зусиль. Існує три основ-

них типи вертикальних маркетингових систем [53, с. 23–24]:

• корпоративні — у межах корпоративного об’єднання пос-

лідовні етапи виробництва та розподілу перебувають в оди-

ничному володінні;

• договірні — складаються з незалежних фірм, які взаємо-

пов’я зані договірними відносинами і координують програ-

ми своєї діяльності для спільного досягнення більшої еко-

номії та кращих комерційних результатів;

• керовані — координують діяльність послідовних етапів ви-

робництва та розподілу товарів завдяки могутності та роз-

мірам одного з їх учасників. Виробник головного марочного

товару може досягти співробітництва та підтримки з боку

різних проміжних продавців товару.

Питання для самоконтролю

1. Що таке “логістичний канал”?

2. Визначення поняття “логістичний ланцюг”.

3. Характеристика видів логістичних каналів.

4. Що необхідно враховувати при формуванні логістичних ка-

налів та ланцюгів?

5. Класифікація логістичних ланцюгів.

6. Роль посередників при формуванні логістичних каналів.

7. Порівняння логістичних систем за параметрами ефективності

логістичних каналів.

8. Які внутрішні фактори впливають на ефективність логістич-

них ланцюгів?

Дискусійні питання

1. Що найчастіше зустрічається в логістичних ланцюгах—кон-

куренція чи співробітництво?

2. Який вид каналу розподілу найоптимальніший?

Те с т и

1. Логістичний ланцюг — це:

1) лінійно впорядкована чисельність фізичних чи юридичних

осіб, які виконують логістичні операції, спрямовані на до-

ведення зовнішнього матеріального потоку від однієї логіс-

тичної системи до іншої чи до кінцевого споживача;

100

2) ланцюг, яким рухається товар від постачальника до покуп-

ця;

3) логістичні операції, спрямовані на доведення зовнішнього

матеріального потоку від однієї логістичної системи до ін-

шої чи до кінцевого споживача;

4) усі відповіді правильні.

2. До основних компонентів логістичного ланцюга нале-

жать:

1) збут продукції та сервісне обслуговування;

2) внутрішня логістика;

3) зовнішня логістика;

4) усі відповіді правильні.

3. Організаційна побудова логістичних ланцюгів зале-

жить:

1) від розмірів підприємства;

2) концепції управління;

3) відповіді 1) і 2);

4) організаційної структури підприємства.

4. Сукупність фірм чи окремі особи, які допомагають пере-

дати певні товари від одних осіб до інших, право власності на

певний товар чи послугу на їх шляху від виробника до спожи-

вача, — це:

1) логістичний ланцюг;

2) логістичний канал;

3) відповіді 1) і 2);

4) правильної відповіді немає.

Теми рефератів

1. Основні інструменти управління логістикою.

2. Види маркетингових систем.