Гурч Л.М. Логістика

Подождите немного. Документ загружается.

7. Логістичні системи повинні бути здатні до адаптації в умо-

вах непевності зовнішнього середовища.

8. У логістичній системі керуюча ланка повинна мати вищий

рівень організації, якщо об’єкт керований.

9. Якщо резерви саморозвитку всередині системи вичерпано,

то подальше підвищення рівня і організації можливе лише

тоді, коли система увійде у відносини із зовнішньою систе-

мою вищого рівня.

10. Для забезпечення ефективності функціонування логістич-

ної системи необхідно застосовувати сучасну техніку і тех-

нологію, а також інформаційно керуючі системи.

До найважливіших прикладних галузей застосування логіс-

тики в управлінні товарорухом належить також оптимізація то-

вароруху.

Розрізняють такі принципи побудови логістичної системи:

• координація всіх процесів товароруху починаючи із закупів-

лі сировини та завершуючи доставкою виробів до кінцевого

споживача;

• необхідність впровадження системи інтегрованого контро-

лю за рухом і використанням номенклатури продукції, що

надходить у виробництво та доставляється покупцю;

• висока здатність системи до адаптації відповідно до розвит-

ку внутрішнього середовища фірми і у зв’язку зі змінами в

зовнішньому середовищі;

• чітка взаємодія й узгодженість усіх функціональних еле-

ментів логістичної системи;

• безперервність забезпечення системи достовірною інформа-

цією про рух продукції;

• раціональна побудова спеціалізованого підрозділу фірми,

відповідального за оптимізацію матеріальних потоків.

При розробці логістичних систем необхідно прагнути, щоб

вони вбудовувались у природну практичну діяльність підпри-

ємств і в результаті ставали їх складовою та засобом розв’язання

стратегічних завдань.

Розглянемо попередні заходи побудови логістичних систем.

Для досягнення позитивних результатів в управлінні това-

рорухом аналізується матеріальний потік і на цій основі здійс-

нюється комплекс основних заходів.

1. Раціоналізація тари. Потребується застосування стандар-

тної універсальної тари багатообертового і багатоцільового

призначення. Конструкція такої тари (контейнерів) присто-

совується для машинних операцій з нею при переміщенні,

навантаженні та розвантаженні.

2. Уніфікація вантажних одиниць з метою мінімізації трудо-

вих та матеріальних витрат і втрат при їх переміщенні, на-

вантаженні та розвантаженні.

3. Реалізація ефективної системи складування при виборі

прямих або посередницьких каналів товароруху.

4. Оптимізація рівня запасів.

Зазвичай управління запасами підприємства використову-

ють одну з трьох стратегій:

• “фіксований розмір замовлення” — полягає в тому, що

кількість необхідних виробів визначається наперед (фік-

сована), а змінним береться замовлення;

• “фіксований інтервал”, тобто забезпечення регулярно-

го надходження замовлень, але при різній кількості ви-

робів;

• “один на один” — передбачає, що до кожного виробу при-

кріплюється ярлик, що складається з двох частин. У мо-

мент продажу одна половина ярлика відривається і від-

правляється до центрального складу, а інша залишається

у продавця як звітний документ. Склад у найстисліші

терміни поповнює запас виробів у продавця.

5. Оптимізація процедури опрацювання замовлень. Замовлен-

ня покупців товаровиробник повинен вважати основним

інформаційним каналом зв’язку внутрішнього середовища

підприємства з його зовнішнім середовищем; “пультом за-

пуску” системи управління товарорухом; керівним впливом

покупців товару підприємства на об’єкт управління (пара-

метри системи товароруху). Якщо процедура опрацюван-

ня замовлень не контролюється керівництвом, то це може

спричинити значне погіршення системи товароруху і вели-

кі збитки, позаяк замовлення можуть залежуватися.

6. Вибір найвигідніших маршрутів переміщення вантажів на

складських об’єктах і магістральному транспорті. При цьо-

му складаються маршрути перевезень (з огляду на транс-

портні тарифи, що залежать зазвичай від виду транспорту,

вантажу і розміру партії товару); враховується швидкість

доставки вантажів, що може зумовити зменшення склад-

ських і гарантійного запасів. До того ж потрібно зважати

на те, що дорожчі види транспорту часто зумовлюють змен-

шення витрат на упаковку.

7. Реалізація ефективної системи сервісного обслуговування

споживачів. Між попитом на сервіс і товар існує пряма за-

лежність: високоякісний сервіс розширює попит на вироби

як товар.

4.4. Логістична проблема. Аналіз логістичних систем

Логістична проблема — це невідповідність між необхід-

ним (бажаним) і фактичним становищем у галузі логістики під-

приємс тва.

Послідовність аналізу логістичної проблеми така:

• проблема поділяється на складові, доступніші для вирі-

шення;

• вибираються і використовуються найпридатніші спеціальні

методи вирішення окремих підпроблем;

• окремі рішення поєднуються так, щоб було отримано за-

гальне вирішення логістичної проблеми. Організація, а над-

то зв’язок у логістичних системах певним способом впоряд-

ковані (рис. 4.6).

Рис. 4.6

З’ясування реальних

цілей функціонування

логістичної системи

З’ясування обмежень і наслідків

різних варіантів дій

Структуризація

логістичної

проблеми

З’ясування

альтернативних

шляхів досягнення

поставлених цілей

З’ясування взаємозв’язків

компонентів при

реалізації кожної

альтернативи

Досягнення розуміння зовнішніх

умов, в яких постала проблема

Методологія з’ясування (розуміння) або впорядкованості

(структуризації) логістичної проблеми називається системним

аналізом. Під впорядкованістю розуміють розміщення елемен-

тів логістичної системи в заданій послідовності залежно від їх

ознак.

Структуризація — це часткове впорядкування елементів і їх

співвідношень за певною ознакою. Напрямки структуризації

такі:

• визначення реальних цілей логістичної системи;

• визначення альтернативних шляхів досягнення цих цілей;

• досягнення зв’язків між елементами логістичної системи;

• розуміння зовнішніх умов, в яких виникла логістична про-

блема (звідси обмеження і наслідки певного курсу дій).

Логістичні проблеми розрізняють за такими ознаками:

• чіткість і розуміння постановки;

• ступінь деталізації елементів логістичної системи і їх взає мо-

зв’язків;

• співвідношення кількісних і якісних факторів.

Таким чином, розрізняють три класи логістичних проблем:

• добре структуровані, або кількісно сформульовані;

• неструктуровані, або чітко виражені;

• слабоструктуровані, або змішані, що містять якісні та кіль-

кісні елементи.

Пояснення понять системного аналізу наведено в табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Складові системного аналізу

Поняття Пояснення

Основні завдання

системного аналізу

•якнайчіткіше сформулювати проблему, перевести її з

неструктурованого класу до слабоструктурованого;

• зібрати інформацію про проблему з метою розробки за-

ходів її дослідження;

•встановити призначення системи, яка вирішує пробле-

му, для виявлення її складу і методів взаємодії з іншими

системами;

•вибрати якнайефективніший курс розвитку логістичної

системи;

• визначити основні цілі розвитку логістичної системи;

• визначити критерії ефективності діяльності логістичної

системи

Продовження табл. 4.1

Основні завдання

аналізу

логістичних

систем

• встановити зв’язок цілей логістичної системи із засоба-

ми їх досягнення;

• розроб ити програму розвитку логістичної системи;

• перевірити ефективність взаємодії елементів, виявити

вузькі місця і усунути їх;

• виявити ефективність організації управління функції і

структуру органів управління;

• розробити конкретні показники управління (прогно-

зування);

• сформулювати цілі створення логістичної системи

Елементи

системного

аналізу

• мета і низка цілей;

• альтернативні засоби, за допомогою яких може бути

досягнута мета;

• ресурси, потрібні для кожної логістичної системи;

• логічна і математична моделі, тобто система зв’язків

між цілями, альтернативними засобами їх досягнення,

навколишнім середовищем і потребами в ресурсах;

• критерій вибору переважаючих альтернатив, за допо-

могою якого порівнюються цілі й витрати

Головне

в аналізі

логістичних

систем

Яким способом складне перетворити на просте, важко-

доступну логістичну проблему — на серію завдань з мето-

дом розв’язання; пошук ефективних засобів дослідження

і управління складними об’єктами

Найцінніше

в аналізі

логістичних

систем

Правильна постановка цілей і зміст програми їх досяг-

нення

Сфера застосування

аналізу логістичних

систем

Для вирішення великих логістичних проблем, пов’язаних

з діяльністю великої кількості людей, значними витрата-

ми ресурсів

Ситуації, коли

постає потреба

в аналізі

логістичних

проблем

• коли за допомогою системного аналізу формулюється

проблема і визначається, що саме потрібно знати і ро-

зуміти й кому;

• коли вирішення логістичної проблеми передбачає

зв’язок мети з великою кількістю засобів її досягнення;

• якщо проблема має розгалужені зв’язки, що спричи-

нюють віддалені наслідки в різних ланках логістичного

ланцюга і пов’язане з ними рішення потребує обліку пов-

них витрат;

• при вирішенні проблем, де існують важко порівнювані

варіанти рішень чи досягнення комплексу цілей;

• в усіх випадках, коли створюються нові логістичні сис-

теми;

Закінчення табл. 4.1

•для бізнесу;

• коли рішення, що приймаються на майбутнє, повинні

враховувати фактори невизначеності й ризику;

• коли відповідальні рішення не розроблюються на певну

перспективу (15–20 років);

• коли потрібна розробка критеріїв оптимальності з ура-

хуванням цілей розвитку і функціонування логістичної

системи

До основних належать такі принципи системного аналізу ло-

гістики:

• оптимальності;

• емерджентності;

• системності;

• ієрархії;

• інтеграції;

• формалізації.

Принцип оптимальності. Необхідно вибирати найефективніші

управлінські рішення з комплексу показників для заданих умов.

Завдання полягає не в тому, щоб знайти рішення, краще від прий-

нятого, а в тому, щоб знайти найкраще рішення з усіх можливих.

Загальний принцип оптимізації: Завжди приймай таке рішен-

ня, щоб завдяки вибраній альтернативі, тобто вибраному співвід-

ношенню витрат і результату, досягалося оптимальне вирішення

поставлених цілей логістичної системи підприємства.

Принцип емерджентності. Що більша логістична система і

розбіжності розмірів частин й цілого, то вища ймовірність того,

що властивості цілого можуть значно відрізнятися від властиво-

стей частин. Можлива також розбіжність локальних оптимумів

цілей окремих частин із глобальним оптимумом мети логістич-

ної системи.

Таким чином, емерджентність (цілісність) — властивість сис-

теми виконувати задану цільову функцію, що реалізується тіль-

ки логістичною системою загалом, а не її елементами.

Принцип системності. Припускає підхід до логістичної системи

як комплексного об’єкта, що становить сукупність взаємозалеж-

них елементів (функцій), реалізація яких забезпечує досягнення

потрібного ефекту в мінімальний термін за мінімальних трудо-

вих, фінансових і матеріальних витрат, з мінімальним збитком

для навколишнього середовища. Принцип системності припускає

дослідження об’єкта з одного боку як цілого, а з іншого — як час-

тини більшої системи, в якій аналізований об’єкт перебуває в пев-

них відносинах з іншими системами. Таким чином, цей принцип

охоплює всі аспекти об’єкта і предмета у просторі й часі.

Принцип ієрархії. Це тип структурних відносин у складних

багаторівневих логістичних системах, що характеризуються

впорядкованістю, організованістю взаємодій окремих рівнів по

вертикалі. Ієрархічні відносини спостерігаються в багатьох логіс-

тичних системах, для яких характерна як структурна, так і фун-

кціональна диференціація, тобто здатність до реалізації певного

кола логістичних функцій. Причому, на вищих рівнях здійсню-

ються функції інтеграції й узгодження (координації). Необхід-

ність ієрархічної побудови логістичних систем зумовлена тим, що

управління в них пов’язане з опрацюванням і використанням ве-

ликих масивів інформації, причому на нижчих рівнях використо-

вується детальніша і конкретніша інформація, що охоплює лише

окремі аспекти функціонування логістичної системи, а на вищі

рівні надходить узагальнена інформація, що характеризує умо-

ви функціонування всієї логістичної системи, і приймаються рі-

шення щодо логістичної системи загалом. У логістичних системах

ієрархічна структура в жодному разі не може бути абсолютно уста-

леною, оскільки ієрархія пов’язана з певною автономією нижчих

рівнів щодо вищих і в логістичному управлінні використовуються

властиві кожному рівню можливості самоорганізації.

Принцип інтеграції. Передбачає вивчення інтегрованих влас-

тивостей і закономірностей у логістичних системах. Інтегровані

властивості виявляються в результаті поєднання елементів у

ціле, поєднання функцій у часі й просторі.

Принцип формалізації. Передбачає одержання кількісних і

комплексних характеристик логістичної системи.

Універсальним засобом методології системного аналізу є чітке

вирізнення структурних елементів у процесі дослідження логіс-

тичних систем. До таких елементів належать:

• мета чи сукупність цілей;

• альтернативи (чи системи), за допомогою яких можна досяг-

ти мети;

• витрати ресурсів, необхідних для кожної системи;

• математична і логічна моделі, кожна з яких відбиває систе-

му зв’язків між цілями, альтернативними засобами їх до-

сягнення, зовнішнім середовищем і потребами в ресурсах;

• критерій вибору найкращої альтернативи, за допомогою

якого певним способом порівнюють мету і логістичні вит-

рати, наприклад, шляхом максимального досягнення мети

при деякому запланованому чи наперед заданому бюджеті.

Етапи аналізу логістичної системи ілюструє рис. 4.7.

Рис. 4.7

Завдання прийняття логістичного рішення постає тоді, коли

при певному стані зовнішнього середовища (за відомих даних) з

кількох альтернатив дії потрібно вибрати найкращу для реаліза-

ції мети логістичної системи підприємства.

У цьому зв’язку завдання прийняття логістичного рішення

складається з трьох елементів:

Етапи аналізу логістичної системи

1. Аналіз логістичної проблеми

10. Аналіз існуючої логістичної системи

11. Побудова комплексної програми розвитку логістичної системи

12. Проектування організації для досягнення цілей

2. Визначення логістичної системи

3. Аналіз структури логістичної системи

4. Формулювання загальної мети логістичної системи і критерію

оцінювання ефективності

7. Прогноз і аналіз майбутніх умов

8. Оцінка цілей і засобів

9. Добір варіантів

5. Декомпозиція мети, виявлення потреб у ресурсах і процесах

6. Виявлення ресурсів і процесів, композиція цілей

• стану зовнішнього середовища (даних);

• цілей;

• альтернатив.

Стан зовнішнього середовища (або зовнішні вихідні дані) від-

творює реальний стан справ, що не піддається впливу і контро-

лю з боку фахівця з логістики, який приймає рішення в межах

планування. Стани зовнішнього середовища логістичної системи

підприємства можуть класифікуватися за різними критеріями.

У процесі аналізу цих станів щодо логістичної системи підпри-

ємства вирізняють такі вихідні дані:

• ендогенні (внутрішньозадані, визначені попередніми діями

фахівця з логістики);

• екзогенні, що з’явилися незалежно від попередніх дій фа-

хівця з логістики).

Логістичні цілі — це вираження бажаних кінцевих резуль-

татів чи станів логістичної системи, що повинні бути досягнуті

в результаті прийняття рішень. Кожна логістична мета харак-

теризується змістом, часовим періодом, об’єктивною сферою дії

і масштабом.

Зміст мети є величиною, на яку повинен впливати вибір аль-

тернативи. Вона може визначатися:

• окремою характеристикою (наприклад, прибуток, оборот,

загальні витрати);

• зміною характеристики (наприклад, збільшення обороту);

• відношенням двох характеристик (наприклад, рентабель-

ність і прибуток/ капітал).

Часовий період встановлює, за який час повинна бути здійс-

нена мета, і, отже, визначає часову сферу дії змісту мети. Напри-

клад, розрізняють цілі коротко- та довгострокові.

Об’єктивна сфера дії конкретизує зміст мети щодо поля логіс-

тичної діяльності, для якого повинна бути реалізована ця мета.

Наприклад, розрізняють цілі логістичної системи підприємства

загалом і цілі структурних функціональних підрозділів (напри-

клад, для логістичного підрозділу як центру прибутку).

Масштаб мети (називається також критерієм мети, або цільо-

вим розпорядженням) визначає бажаний масштаб змісту мети.

Так, можливі:

• оптимізація (наприклад, максимізація прибутку, мініміза-

ція загальних витрат);

• фіксування (наприклад, збільшення обороту на 10 %) і вста-

новлення обмежень (наприклад, витрати не повинні переви-

щувати певної межі).

Встановлення обмежень означає задоволення певного рівня

досягнення мети.

Логістична альтернатива — це один з можливих, незалеж-

ний від інших спосіб дій задля досягнення поставленої мети.

Іншими словами, це незалежні один від одного варіанти дій

(варіанти вирішення логістичної проблеми), які фахівець з ло-

гістики може вибирати при реалізації поставлених цілей.

Принципи раціональності:

• “завжди дій так, щоб за допомогою наявних обмежених за-

собів (ресурсів) забезпечити оптимальний результат при до-

сягненні поставлених цілей”;

• “завжди приймай такі рішення, щоб за допомогою наявних

обмежених засобів (ресурсів) забезпечити оптимальне досяг-

нення поставлених цілей”.

Оптимальною вважається альтернатива, яка відповідає досяг-

ненню мети оптимальним способом.

4.5. Ефективність і оптимізація логістичних систем

Ефективність логістичної системи — це показник (або систе-

ма показників), що характеризує якість роботи логістичної сис-

теми за заданого рівня логістичних витрат.

Зростаючий інтерес до підвищення ефективності логістичного

ланцюга висуває підвищені вимоги і до системи оцінкових по-

казників, яка в цьому разі повинна забезпечувати інтегральну

оцінку логістичних процесів.

При формуванні складних логістичних систем оцінюванню їх

ефективності приділяється багато уваги.

Розробка і впровадження логістичних систем на вітчизняних

підприємствах сприятимуть таким позитивним результатам:

• зниженню рівня запасів при постачанні, виробництві та

збуті;

• інтенсифікації процесів руху продукції;

• прискоренню оборотності оборотного капіталу;

• зменшенню витрат виробництва та в такий спосіб забезпе-

ченню конкурентних переваг підприємства.