Губар О.М. Філософія: інтерактивний курс лекцій

Подождите немного. Документ загружается.

111

філософські вчення, а й численні начала і аксіоми наук, які

одержали силу внаслідок переводу, переказу і безтурботності

Проаналізуйте з цих позицій свій досвід пізнання буття.

Які з ідолів властиві Вам?

Як від них позбутися?

У рамках емпіризму розроблялися індуктивний і експе'

риментальний методи пізнання. Індукція – це рух думки від

окремих фактів до загальних принципів, від конкретного до

абстрактного. Виділяють повну і неповну індукцію. Повна

(або доконана) індукція заснована на перерахуванні всіх еле(

ментів розглянутої безлічі. Частіше в науці користуються не(

повною індукцією, коли на основі спостереження кінцевого

числа фактів робиться загальний висновок щодо всього класу

даних явищ. У застосуванні цього методу виникає необхід(

ність в обґрунтуванні правильності вибору досліджуваних

об'єктів, доказу невипадковості спостережуваної регуляції.

Намагаючись зробити метод неповної індукції по можливості

більш строгим, Бекон вважає за необхідне шукати не тільки

факти, які підтверджують певний висновок, але і факти, які

спростовують його – “негативні інстанції”. Наприклад, індук(

тивний висновок: “всі лебеді білі” – здається нам істинним,

поки ми не знайшли хоч одного чорного лебедя.

Філософи(емпірики поставили також цікаву гносеологічну

проблему співвідношення “первинних” і “вторинних” якостей

речей. Локк, слідом за Галілеєм і Гоббсом, первинними якос(

тями називає механіко(геометричні властивості тіл: довжина,

фігура, щільність, рух. Ідеї первинних якостей “реально існу(

ють у самих тілах”, вони властиві їм всім і завжди, як би тіла

не змінювалися, ці якості неможливо відокремити від них ні(

якими фізичними зусиллями. Ідеї вторинних якостей – колір,

смак, запах, тепло, холод, біль і т.п. – виникають у свідомості

суб'єкта тільки при відповідних умовах сприйняття. У про(

блемі співвідношення первинних і вторинних якостей було

підмічено основне протиріччя процесу пізнання – протиріччя

.: EY .  H// *!  . – O, 1991. – .1.

– .2. – . 9-11.

112

суб'єктивного і об'єктивного. Надалі (у німецькій класичній

філософії, зокрема) аналіз цього протиріччя привів до важли(

вих відкриттів у теорії пізнання.

Ваша думка про проблему первинних і вторинних якостей

речей?

Як Ви думаєте, чи володіють речі кольором, запахом, сма

ком, якщо з ними не взаємодіє суб'єкт, який їх пізнає?

Раціоналізм (від лат. ratio – розум) – філософський на(

прямок, який визнає розум основою пізнання і поводження

людей.

На противагу релігійному догматизму раціоналісти Нового

часу (Декарт, Спіноза, Мальбранш, Лейбніц) виходили з ідеї

природного порядку – нескінченної причинної мети, що про(

низує увесь світ. В XVII(XVIII століттях культ розуму став

одним з філософських джерел ідеології Просвітництва.

У раціоналізмі розум є одночасно джерелом і критерієм іс(

тинності знання. Наприклад, до основної тези сенсуалізму:

“Немає нічого в розумі, чого колись не було б у почуттях” ра(

ціоналіст Лейбніц зробив додавання: “Крім самого розуму”.

Розум долає обмеженість почуттів, здатних осягнути лише ча(

сткове, випадкове, очевидне, і пізнає загальне і необхідне. Об(

ґрунтовуючи безумовну вірогідність наукових принципів і по(

ложень математики і природознавства, раціоналісти намагали(

ся вирішити питання: як знання набувають об'єктивний, зага(

льний і необхідний характер. Вирішуючи цю проблему, Декарт

зробив висновок про існування вроджених ідей, до яких відно(

сив ідеї бога як істоти найдосконалішої, ідеї чисел і фігур, а та(

кож деякі загальні поняття і аксіоми.

Раціоналізм опирається на дедуктивний і аксіоматичний

методи пізнання світу, об’являючи математику взірцем стро(

гого і точного знання, якому повинна наслідувати і філософія.

Декарт, наприклад, висунув грандіозний проект перебудови

“універсальної математики”. Сучасну йому науку Декарт по(

рівнював із древнім містом, для якого характерна хаотичність,

різноплановість забудови. Науку майбутнього філософ бачить

як велике гарне місто, забудоване за єдиним планом. Центра(

113

льною організуючою ланкою в цьому плані є метод. Раціона(

льний метод здатний звільнити пізнання від випадків, суб'єк(

тивних помилок, перетворити наукове знання з кустарного

промислу в промисловість, з випадкового виявлення істин – у

систематичне і планомірне їх виробництво.

Основні принципи раціоналістичного методу Декарт фор(

мулює наступним чином:

замість більшого числа правил, складових логіки, я уклав,

що було б досить чотирьох наступних...

Перше: не приймати за істинне, що б то не було, перш ніж

не визнав це, безсумнівно істинним, тобто старанно уникати

погрішності і упередження, і включати у свої судження тільки

те, що представляється моєму розуму так ясно і чітко, що ні(

яким чином не може дати привід до сумніву.

Друге: ділити кожну із розглянутих труднощів на стільки

частин, на скільки буде потрібно, щоб краще їх вирішити.

Третє: керувати ходом своїх думок, починаючи із предме(

тів найпростіших і легко пізнаваних, і підніматись помалу, як

по щаблях, до пізнання найбільш складних, допускаючи існу(

вання порядку навіть серед тих, які в природному порядку ре(

чей не передують один одному.

І останнє: робити всюди настільки повні переліки і такі

широкі огляди, щоб бути впевненим, що нічого не пропущене

Спіноза також вважав, що увесь світ являє собою матема(

тичну систему і може бути до кінця пізнаний геометричним

способом. Його “геометричний метод” полягає: по(перше, у

формулюванні аксіом – очевидних положень, істинність яких

вбачається інтуїтивно і, по(друге, у доказі теорем, виведених

шляхом строгого дедуктивного висновку з аксіом (аксіомати(

чний метод).

І раціоналісти, і емпірики, розробляючи проблеми науково(

го методу, вплинули на розвиток науки і просвітництва.

.:  L. LF   // *!  . – O, 1991.

– .1. – .2. – . 78.

114

Ознайомившись із фрагментами філософських текстів,

визначте, яку методологічну позицію відстоює автор –

емпіризм або раціоналізм.

Аргументуйте свою відповідь.

У чому Ви згодні з автором, а в чому – ні.

Варіант 1.

“Людський розум у силу своєї схильності легко припускає

в речах більше порядку і однаковості, чим їх знаходить. І в той

час коли багато чого в природі одиничне і зовсім не має собі

подоби, він придумує паралелі, відповідності і відносини,

яких немає. Звідси толки про те, що в небесах все рухається по

доконаних колах. Спіралі ж і дракони зовсім відкинуті, якщо

не вважати назв. Звідси вводиться елемент вогню зі своїм ко(

лом для того, щоб скласти чотирикутник разом з іншими

трьома елементами, які доступні почуттю. Довільно вклада(

ється в те, що зветься елементами, міра пропорції один до де(

сяти для визначення ступеня розрідженості і тому подібні

бредні. Ці марні твердження мають місце не тільки у філософ(

ських навчаннях, але і у простих поняттях”.

Бекон Ф. Новий Органон

Варіант 2.

“Два шляхи існують і можуть існувати для знайдення і від(

криття істини. Один відразу запалюватися від відчуттів і ви(

падковостей до найзагальніших аксіом та, йдучи від

...непохитної їх істинності, обговорює і відкриває середні аксі(

оми. Цим шляхом користуються і нині. Інший же шлях виво(

дить аксіоми з відчуттів і часткового, піднімаючись безперер(

вно і поступово, поки нарешті не приходить до найзагальні(

ших аксіом. Це шлях істинний, але не випробуваний.

Обидва ці шляхи виходять із відчуттів і випадковостей і заве(

ршуються у вищих спільностях. Але розходження їх незмірне.

Тому що один лише швидше стосується досвіду і випадковостей,

інший належним чином затримується на них. Один відразу ж

установлює деякі спільності, абстрактні і марні, інший поступово

піднімається до того, що дійсно більш притаманне природі”.

Бекон Ф. Новий Органон

115

Варіант 3.

“Причина, в чому багато хто переконані, що важко пізнати

бога і урозуміти, що таке душа, полягає в тім, що вони ніколи

не піднімаються вище того, що може бути пізнане почуттями, і

так звикли розглядати все за допомогою уяви, що являє собою

лише певний рід мислення про матеріальні речі, що все, чого

не можна уявити, здається їм незрозумілим. Це виявляється

також з того, що філософи тримаються у своїх вченнях прави(

ла, що нічого не може бути у свідомості, чого не було колись у

почуттях, а ідей бога і душі ніколи не було. Мені здається, що

ті, хто хочуть користуватися уявою, щоб зрозуміти ці ідеї, ді(

ють так, якби хотіли користуватися зором, щоб почути звук

або запах, але з тією, втім, різницею, що почуття зору переко(

нує нас у вірогідності предмета не менш, ніж почуття слуху і

нюху, тоді як ні наша уява, ні почуття ніколи не можуть пере(

конати нас у чому(небудь, якщо не втрутиться наш розум”.

Декарт Р. Міркування про метод

Варіант 4

“З того, що ми порівнюємо речі між собою, виникають деякі

поняття, які, однак, поза речей не представляють нічого, крім

модусів мислення. Це очевидно з того, що якщо ми захотіли їх

розглядати як речі, що перебувають поза мисленням, то ясне по(

няття, що ми про них маємо, негайно перетворилося б у неясне.

Такі поняття суть: протилежність, порядок, згода, розхо(

дження, суб'єкт, предикат і ще деякі інші. Ці поняття ясно

освідчуються нами, поки ми їх не приймаємо як щось, відмін(

не від сутності речей, протилежних або розташованих у по(

рядку, але вважаємо їх лише модусами мислення, за допомо(

гою яких ми їх легше втримуємо або представляємо”.

Спіноза Б. Додаток, що містить метафізичні думки

Варіант 5.

“Властивості істини або щирої ідеї суть:

1) що вона ясна і виразна, 2) що вона усуває всякий сумнів

або, одним словом, достовірна. Хто шукає вірогідності в самих

загальних речах, помиляється, так само, як якби шукав у них

116

істину. І коли ми говоримо, що річ недостовірна, ми риторич(

но приймаємо об'єкт за ідею, так само як називаємо річ сумні(

вної; втім, якщо під неточністю ми не розуміємо випадковість

або річ, що викликає в нас невірогідність або сумнів”.

Спіноза Б. Додаток, що містить метафізичні думки

Варіант 6.

“Припустимо, що розум є, так сказати, білий папір без

усяких знань і ідей. Але яким же чином він отримує їх? Зві(

дки він здобуває цей великий запас, що діяльна і безмежна

людська уява намалювала з майже нескінченною розмаїтіс(

тю? Звідки він отримує майже весь матеріал міркування і

знання? На це я відповім одним словом: з досвіду. На досвіді

ґрунтується все наше знання, від нього зрештою воно і від(

бувається. Наше спостереження, спрямоване або на зовнішні

предмети, або на внутрішні дії нашого розуму, які ми самі

сприймаємо і про які ми самі міркуємо, доставляє нашому

розуму весь матеріал мислення. От два джерела знання, зві(

дки відбуваються всі ідеї, які ми маємо або природно може(

мо мати”.

Локк Д. Досвід про людське розуміння.

Варіант 7.

“Темна камера. Я хочу не вчити, а досліджувати і тому

не можу визнати тут знову, що зовнішні і внутрішні від(

чуття є єдиними шляхами знання до розуму, які я можу

виявити. Наскільки я можу відкрити, це єдині вікна, через

які світло проникає в цю темну кімнату, тому що, на мій

погляд, розум дуже схожий на камеру, зовсім закриту для

світла, з одним тільки невеликим отвором, залишеним для

того, щоб впускати видимі подоби або ідеї, зовнішніх ре(

чей. І якби тільки проникаючі в таку темну кімнату образи

могли залишатися там і лежати в такому порядку, щоб як(

що буде потреба їх можна було знайти, то це було б дуже

схоже на людський розум у його відношенні до всіх зримих

об'єктів і їх ідей”.

Локк Д. Досвід про людське розуміння.

117

Варіант 8.

Доказ безсмертя людської душі за допомогою безперервно(

го сорита:

“Душа людська є істота, деяка дія якої складається в мислен(

ні. Якщо деяка дія якої(небудь істоти є мислення, то деяка дія

цієї істоти є річ, безпосередньо створювана без подання частин.

Якщо деяка дія якого(небудь предмета є річ без частин, то

деяка дія цього предмета не є рух.

Тому що всякий рух має частини, по доказу Арістотеля і за(

гальному визнанню.

Якщо деяка дія якого(небудь предмета не є рух, то цей пре(

дмет не є тіло.

Тому що всякий рух тіла є рух.

Що не є тіло, то не існує в просторі.

Тому що визначення тіла полягає в тому, щоб існувати в

просторі.

Тому що рух є зміна простору.

Що не здатне до руху, те недоступне розпаданню.

Тому що розпадання є рух у частинах.

Що недоступне розпаданню те непорушне.

Тому що руйнування є внутрішнє розпадання.

Все непорушне безсмертне.

Тому що смерть є руйнування живої істоти, або розпадання

її механізму, за допомогою якого воно є те що саме себе рухає.

Отже, душа людська безсмертна, що і було потрібно довести”.

Лейбніц Г. Свідчення природи проти атеїстів.

Варіант 9.

“... Що із цієї причини все відбувається у відповідності зі

зміцнілою зумовленістю, так само вірогідно, як і те, що тричі

три – дев'ять. Тому що зумовленість полягає в тому, що все

пов'язано із чимось іншим, як і ланцюг, і тому все буде відбу(

ватися також неминуче, як це було споконвіків, і як безпоми(

лково відбувається тепер, якщо відбувається.

Древні поети Гомер і інші, називали це золотим ланцюгом,

підвішеним під небесами велінням Юпітера, який неможливо

розірвати скільки б на нього не навішували. Цей ланцюг скла(

дається з послідовного ряду причин і наслідків...

118

Звідси, таким чином, можна укласти, що у великому нашо(

му світі все відбувається математично, тобто безпомилково,

тому якщо хто зумів у достатній мірі проникнути в більш гли(

бокі складові частини речей і до того ж мав достатню пам'ять і

розумінням для того, щоб урахувати всі обставини і не зали(

шати нічого без уваги, то він би був пророком і бачив би май(

бутнє в сьогоденні, як у дзеркалі.

Адже точно так, як ми можемо стверджувати, що квіти, так

властиво, і тварини, сформовані вже в насінні, хоча вони, що(

правда, можуть перетерпіти і деякі зміни завдяки різним об(

ставинам, точно також ми можемо сказати, що увесь майбут(

ній світ уже заданий у світі сучасному і повністю переформо(

ваний, так що ніяка обставина ззовні не може нічому переш(

кодити, тому що поза миром не існує нічого”.

Лейбніц Г. Про обумовленість.

Варіант 10.

Сила образу або уявлення

“... Якийсь бідолаха – винний чи невинний – попав у в'яз(

ницю за обвинуваченням у злочині. Стали розбирати його

справу. Судді прийшли до думки продовжити слідство по цій

справі і так як голоси розділилися до mitijrem partem (до

менш строгого підходу). Але от підійшов один порадник, який

жодного разу не був присутній при розборі справи і не чув її

обговорення. Йому коротенько викладають справу. Він ви(

словлюється за застосування катування. І от починають кату(

вати, терзати, мучити цього нещасного, від якого, однак, ні

скарги, ні подиху, ні слова. Кат заявляє суддям, що ця людина

чаклун. Тим часом він був чаклуном або нечутливим, не більш

ніж будь(хто інший. Як же пояснити цю безприкладну твер(

дість характеру і витримку? Угадайте якщо можете. Це був

селянин. Готуючись до майбутнього катування, він намалював

на одному зі своїх дерев'яних черевиків шибеницю, і той час,

як його катували, він не відривав погляд від цієї шибениці.

Але яка різниця, намальований образ на дерев'яному чере(

вику або в мозоку?

119

На підставі деяких, історичних прикладів ми знаємо, до чо(

го може довести людей сила образів, ідей, честі, сорому, фана(

тизму, забобонів.

Розум розпоряджається нашими почуттями. Якщо мені

здається, що я чую який(небудь звук, то я чую його; якщо мені

здається, що я бачу який(небудь предмет, то я бачу його. Чи

випробовують око і вухо в цих випадках таке ж роздратуван(

ня, як якби я дійсно бачив і чув? Думаю, так. Або ж органи ці

перебувають у спокої, і все відбувається у свідомості? Важко

розв'язати це питання”.

Дідро Д. Елементи фізіології

Варіант 11.

“Люди завжди будуть помилятися, якщо стануть зневажати

досвідом заради породжених уявою систем. Людина – добуток

природи, вона існує в природі, підпорядкована її законам, не

може звільнитися від її, не може – навіть у думці – вийти із

природи. Марно дух її бажає ринутися за грані видимого сві(

ту, вона завжди змушений уміщатися в його межах. Для істо(

ти, створеної природою і обмеженого нею, не існує нічого,

крім того великого цілого, частину якого вона становить, і

вплив якого відчуває. Передбачувані істоти, нібито відмінні

від природи і які нібито стоять над нею, завжди залишаються

примарами, і ми ніколи не зуміємо скласти собі правильної

уяви, про них, так само як і про їх місцеперебування і про об(

раз дій. Немає, і не може бути нічого поза природою, яка

включає в собі все суще”.

Гольбах П. Система природи.

4. Механістична наукова картина світу

Певним підсумком діяльності філософів – матеріалістів і

натуралістів Нового часу стала наукова картина світу. Науко'

ва картина світу як вищий синтез наукового знання міс'

тить у собі найбільш загальні знання про світ і людину, а

також основні методологічні принципи вивчення буття.

Наукова картина світу, створена в XVII(XVIII століттях ґрун(

тувалася на матеріалістичному світогляді і вирішувала за(

120

вдання радикального подолання релігійного світогляду і у той

же час мала історично обмежений механістичний і метафізич(

ний (антидіалектичний) характер. Механіцизм поглядів на

природу був обумовлений особливим положенням в той період

механіки як науки, яка раніше за інших отримала закінчену си(

стематичну обробку і широке практичне застосування. Приро(

дознавство того часу не мало достатнього матеріалу, щоб відо(

бразити світобудову як процес, який постійно розвивається.

Ф. Енгельс, характеризуючи розглянутий період приводить та(

ке порівняння: наскільки високо природознавство першої по(

ловини XVIII століття піднімалось над грецькою стародавніс(

тю по обсягу свого пізнання і навіть по систематизації матеріа(

лу, настільки ж воно уступало йому в ідейному оволодінні цим

матеріалом, у загальному погляді на природу. Для грецьких

філософів світ був по суті чимось що розвивалось. Для натура(

лістів розглянутого нами періоду він був чимось окостенілим,

незмінним, а для більшості чимось створеним відразу

Основні принципи механістичної картини миру

Деїзм. Світ, природа уявляються як гігантська механічна

система, яка приводиться в рух божественним першопоштов(

хом. Розглядаючи матерію як пасивну субстанцію, виносячи

джерело розвитку за межі об'єкта, філософи(матеріалісти

змушені були приходити до ідеї першопоштовху. Деїзм – це

світогляд, відповідно до якого бог або дух, давши світу, почат(

ковий імпульс руху, більше не втручається в закономірний

перебіг подій. Б. Спіноза, наприклад, стверджує: “Бог стано(

вить виробляючу причину (causa elliciens) не тільки існування

речей, але і сутність їх”

Атомізм – ідея структурності матерії, наявність в основі

природи дрібних матеріальних неподільних часток. В XVII сто(

літті, завдяки працям П. Гассенді (1592(1655) і інших мислите(

лів античний атомізм був відроджений і одержав як філософсь(

.: W .  $ // > O., W . ., 2- ". – .20. –

.349.

.: $" E. )". $".  2- . – >., 1957. – .1. – .384.