Губар О.М. Філософія: інтерактивний курс лекцій

Подождите немного. Документ загружается.

131

гійне вільнодумство була засуджена до спалення, а автор на

п’ять років іммігрував в Англію. В поглядах на природу Руссо

– деїст. Соціально(політичним ідеалом Руссо була республіка,

він захищав думку про неправомірну владу, яка діє проти на(

роду, його життєвих інтересів, обґрунтовував право народу на

революційне повалення такої влади. У роботах “Чи сприяло

відродження наук і мистецтв поліпшенню моралі”, “Мірку(

вання про походження і обґрунтування нерівності між людь(

ми” прозорливо описав багато протиріч соціального і науково(

технічного прогресу.

Кондільяк Етьєн Бонно де (1715(1780) – філософ, логік,

член Французької академії; у своєму головному філософсько(

му творі “Трактаті про відчуття” розвивав сенсуалістичну тео(

рію пізнання Локка. В роботі “Мова вирахувань” дав тракту(

вання логіки як загальної граматики всіх знаків.

Німецьке Просвітництво

Вольф Християн (1679(1754) – філософ(раціоналіст, ідео(

лог раннього Просвітництва, прагнув до побудови всеосяжної

системи філософського знання; його навчальні керівництва

стали основою університетської освіти Німеччини. В етиці

принципи природної моралі вважає об'єктивними нормами,

які випливають із самої структури буття і незалежні від волі

бога. В політичному вченні Вольф – прихильник теорії при(

родного права і виразник ідей освіченого абсолютизму.

Лессінг Готхольд Ефраїм (1729(1781) – філософ, естетик,

письменник, критик. Переборює обмеженість вольфіанського

раціоналізму; в тезах “Виховання людського роду” підходить

до ідеї органічного розвитку і поступального руху людства до

досконалості; в естетиці обґрунтував принципи реалістичного

художнього образу, дав відому класифікацію мистецтва.

Гердер Іоганн Готфрід (1744(1803) – філософ, теоретик

культури, суспільний діяч, головний натхненник руху “Буря і

Натиск” – просвітницького літературного руху, який порвав з

нормативною естетикою класицизму, з перебільшеним куль(

том розуму і розвивав естетику демократичного самобутнього

мистецтва з зображенням яскравих і сильних пристрастей. В

роботі “Ідеї філософії історії людства” проводить ідею станов(

132

лення і розвитку світу як органічного цілого, завершує цю ро(

боту нарисом історії людської культури. Дуже вплинув на

творчість Ґете.

Ґете Іоганн Вольфганг (1749(1832) – поет, вчений, філо(

соф, прагнув до універсалізму знання і світогляду; його поезія

і заняття наукою (остеологія, мінералогія, ботаніка, фізика,

вчення про колір) доповнювали один одного. В основі його

філософії – діалектична картина світу, де світ малюється як

сукупність живих форм, як спільна метаморфоза форм. В

“Фаусті”, унікальному по побудові художньому творі, над

яким Ґете працював все життя, в поетичній формі відбиті нау(

кові, історичні, філософські, моральні проблеми.

Російське Просвітництво

Ломоносов Михайло Васильович (1711(1765) – видатний

вчений натураліст і мислитель(матеріаліст, поет; розвиваючи

ідеї науки Нового часу про єдиний універсум із природними

закономірностями, доступними пізнанню; (розробляв “корпу(

скулярну” філософію) як вихідну концепцію для пояснення

фізичних і хімічних явищ. Суспільний прогрес Ломоносов по(

в'язував з розвитком освіти, просвітництва і ремесел; в дусі

Просвітництва розробив проекти економічного і соціального

розвитку країни. Основна тема поезії Ломоносова – Всесвіт,

природа і людина. З ініціативи Ломоносова в 1755 році був

створений Московський університет, який став центром ро(

сійської науки і культури.

Козельский Яків Павлович (близько 1728 – близько 1794)

– російський просвітитель, філософ(матеріаліст, розвивав ідеї

справедливого суспільного устрою, виступав проти кріпосни(

цтва і релігійної моралі.

Анічков Дмитро Сергійович (1733(1788) – філософ(деїст,

професор Московського університету; його дисертація про

походження релігії засуджена за атеїзм і всі її екземпляри спа(

лені на Лобному місці в Москві.

Новіков Микола Іванович (1744(1818) – просвітитель, пи(

сьменник, журналіст, видавець, організатор друкарень, бібліо(

тек, шкіл у Москві, книгарень в 16 містах Росії; виступав про(

133

ти кріпосного права, за наказом Катерини II його ув’язнили у

Шліссельбурзьку фортецю.

Радіщев Олександр Миколайович (1749(1802) – письмен(

ник, філософ(матеріаліст, родоначальник революційної тра(

диції в Росії. Розвиваючи ідеї французьких просвітителів, дав

революційну інтерпретацію теорії природного права, засуджу(

вав самодержавство як – наїпротивнійший людському єству

стан. За твір “Подорож з Петербурга в Москву” Радищев був

засуджений на страту, замінену на заслання у Сибір. На за(

сланні написав філософський трактат “Про людину, його

смерть і безсмертя”, в якому розвивав матеріалістичний світо(

гляд.

Чаадаєв Петро Якович (1794(1856) – філософ(ідеаліст,

публіцист. В “Філософських листах” вказує надію на здійс(

нення земних сподівань народу, як надрозумного цілого, що

переборювало егоїзм і індивідуалізм, як негідні із загальним

призначенням людини бути двигуном Всесвіту під керівницт(

вом всевишнього розуму і світової волі. Після опублікування

“Філософських листів” Чаадаєв “Найвищим велінням” був

оголошений божевільним. Пізніше мислитель написав ”Апо(

логію божевільного”, де у відповідь на обвинувачення в недо(

ліку патріотизму говорив про особливу історичну долю Росії.

Із усього різноманіття поглядів просвітителів, різних тео(

рій і їхніх інтерпретацій виділимо центральні ідеї ідеології і

філософії Просвітництва.

1. Антисхоластична, антирелігійна спрямованість ідей

Просвітництва. Ціль його, як широко ідейного руху – це кри(

тика основ феодальної ідеології, релігійних марновірств і за(

бобонів, боротьба за віротерпимість, за волю наукової і філо(

софської думки, за розум проти віри, за науку проти неуцтва і

містики, за волю дослідження проти її придушення авторите(

том, за критику проти апологетики. У рамках Просвітництва

розвивався як атеїстичний світогляд, так і деїзм, представники

якого допускали Бога – духовну силу як першоповштох, пер(

шопричину світу, а “природну релігію” як соціальний регуля(

тор історичного процесу.

134

2. Всепроникаючий розум. Головне гасло Просвітництва –

“Наука і прогрес!”. Розум у просвітителів – головний засіб пе(

ретворення суспільства. Людина повинна відповідати розум(

ній гармонії природного світу, а тому його треба просвітити,

дати освіту. Завдання широкого поширення науки, освіти

просвітителі ставили не тільки теоретично і не для майбутніх

поколінь, але самі багато зробили для його практичного здійс(

нення. Багато просвітителів свої надії покладали не на рево(

люції, а на поступове, еволюційне перетворення суспільства

на принципах розуму і справедливості шляхом морально(

політичного і естетичного виховання громадян. Звідси ж і ідея

“просвіченої монархії”, відповідно до якої правитель – “філо(

соф на троні”, сприйнявши принципи освіти, може шляхом

“гарного законодавства” встановити справедливі громадські

порядки.

3. Історичний оптимізм просвітителів заснований на ідеї

“природної людини”, відповідно до якої людина по природі

своїй добра, а причина зла в ній – обмеження цивілізацією її

природного єства. Запити, бажання, устремління і цілі такої

людини оголошувалися розумними. Просвітителі вірили в

людину, її розум і світле майбутнє, вважали її творцем історії.

На цих ідеях засновані теорії “Природного права” і “Суспіль(

ного договору”. На противагу вченню про божественне похо(

дження влади, вони – прихильники теорії “Суспільного дого(

вору” на основі доктрини природного права і ідеї про народ(

ний суверенітет. Відповідно до неї джерелом і кінцевим влас(

ником всякої влади є народ. Просвітителі стверджували, що

держава, утворена волевиявленням вільних і незалежних ін(

дивідів (суспільний договір), зобов'язується забезпечити до(

тримання їх невід'ємних (природних прав – права на життя,

волю і приватну власність). Руссо в книзі “Про суспільний до(

говір” стверджував, що оскільки держава виникає на основі

договору, громадяни вправі розірвати договір у випадку злов(

живання владою.

Ідеологія і філософія Просвітництва дуже вплинули на всі

сфери життя суспільства; ідеї освіти живі і понині в прагненні

людства до загальнолюдських гуманістичних цінностей; а лі(

135

дери Просвітництва залишаються прикладом самовідданої

боротьби за нові ідеали. Дух Просвітництва образно вираже(

ний у наступній характеристиці, яку М. Горький дав Вольте(

рові: “... Вольтер, людина з обличчям диявола, все життя, як

титан, боровся з вульгарністю. Міцною була отрута його муд(

рого сміху! Навіть попи, які зжерли тисячі книжок, не псуючи

свого шлунку, відправлялися на смерть однією сторінкою Во(

льтера, навіть королів, захисників неправди, він змушував по(

важати правду”

Для того щоб Ви відчули своєрідність духу і стилю філосо

фії Просвітництва, прочитайте невеликі фрагменти тек

стів і порівняєте постановку і вирішення філолофсько

світоглядних проблем різними філософами.

Варіант 1.

Прочитавши два фрагменти тексту, дайте відповідь на

питання:

9 які філософські проблеми тут поставлені?

9 в чому подібність і розходження в їх трактуванні різними

представниками філософії Просвітництва.

(1). Готхольд Лессінг

“Адже вправляти розум при такій своєкорисливості людсь(

кого серця тільки на тому, що пов'язане з нашими фізичними

потребами, означало б не загострити, а притупити його. Для то(

го, щоб розум досяг повної ясності і створив ту чистоту серця,

яка вселяє в нас здатність любити доброзичливість заради її са(

мої, він повинен вправлятися в осягненні духовних предметів...

Ні, воно прийде, воно обов'язково прийде, цей час доскона(

лості, коли людині, у міру того як її розум буде все впевнені(

шим в кращому ... майбутньому ... він буде творити добро за(

ради самого добра, а не заради того воздаяння, яке уготоване

чиєюсь сваволею...”. Лессінг Г. Е. Виховання людського роду.

(2). Гете

“Мефістофель”

“... Я о планетах говорить стесняюсь,

.: = >. – // ?. . . – .7. – .364.

136

Я расскажу, как люди бьются, маясь.

Божок вселенной, человек таков,

Каким и был он испокон веков.

Он лучше б жил чуть(чуть, не озари

Его ты божьей искрой изнутри.

Он эту искру разумом зовет

И с этой искрой скот скотом живет.

Прошу простить, но по своим приемам

Он кажется каким(то насекомым.

Полулетя, полускача,

Он свиристит как саранча.

О, если б он сидел в траве покоса

И во все дрязги не совал бы носа!”

Ґете І.В. Фауст.

Варіант 2.

Порівняйте постановку і вирішення філософських проблем

просвітителями XVIII століття по запропонованих фрагмен

тах тексту.

(1). Жан Жак Руссо

“Як і тіло, дух має свої потреби. Тілесні потреби є основою

суспільства, а духовні його прикрашають. У той час як уряд і

закони охороняють суспільну безпеку і добробут співгрома(

дян, науки, літературу і мистецтво – менш деспотичні, але,

може більш могутні – обвивають гірляндами квітів залізні ла(

нцюги, які заковують людей, заглушають у них природні по(

чуття волі, для якої вони, здавалося б, народжені, змушують їх

любити своє рабство і створюють так звані цивілізовані наро(

ди. Необхідність спорудила трони, науки і мистецтва їх затве(

рдили. Сильні миру цього, любіть таланти і захищайте їх вла(

сників”.

Руссо Ж. Ж. Міркування про науки і мистецтва

(2) Іоганн Готфрід Гердер

“Немає сумніву, що взагалі все, що ще не відбулося на землі, ві(

дбудеться в майбутньому; тому що нев'янучі права людини і сили,

137

закладені в нього богом, невигубні... Божество допомагає нам тіль(

ки через нашу ретельність, наш розум, наші власні сили. Після то(

го як воно створило землю і всі створення, позбавлені розуму, воно

створило людину і сказало їй: “Будь моєю подобою, богом на зем(

лі! Володій і пануй! Зроби все шляхетне і прекрасне, що ти можеш

створити зі своєї природи; я не можу допомогти тобі чудесами, то(

му що я вклав твою людську долю у твої людські руки; але тобі бу(

дуть допомагати всі священні, вічні закони природи”.

Гердер І. Г. Ще один досвід філософії історії

для виховання людства

Варіант 3.

Прочитавши два фрагменти тексту дайте відповідь на пи

тання:

9 яка концепція тут викладена?

9 ким з філософів нового часу вона була вперше сформульована?

9 у чому подібність і розходження трактувань цієї пробле

ми в представлених текстах?

(1) Шарль Монтеск'є

“Як істота фізична, людина, подібно всім іншим тілам,

управляється незмінними законами, як істота, обдарована ро(

зумом, вона безперешкодно порушує закони, установлені богом,

і змінює ті, які сама встановила. Вона повинна керувати собою,

і, однак, вона істота обмежена, як всяка смертна розумна істота,

вона стає жертвою не відання і омани і нерідко втрачає і ті слаб(

кі пізнання, які йому вже вдалося набути, а як істота з почуття(

ми, вона перебуває під владою тисячі пристрастей. Така істота

здатна щохвилини забувати свого творця – і бог нагадує про се(

бе в завітах релігії; така істота здатна щохвилини забувати само(

го себе – і філософи направляють її законами моралі; створена

для життя в суспільстві, вона здатна забувати своїх ближніх – і

законодавці призивають її до виконання своїх обов'язків за до(

помогою політичних і цивільних законів”.

Монтеск'є Ш. – Л. Про дух законів

(2) Жан Жак Руссо

“Перехід від природного стану до громадянського робить у

людині досить помітну зміну, заміняючи в її діях інстинкт

138

правосуддям і повідомляючи її діям моральний початок, якого

їм колись не діставало... Хоча в стані суспільному людина і

втрачає багато переваг, якими вона володіла у природному

стані, зате вона здобуває набагато більше переваги: її здатності

вправляються і розвиваються, думка її розширюється, почуття

її облагороджуються, і вся її душа піднімається настільки, що,

якби зловживання новими умовами життя не зводили її часто

до стану більш низького, чим той, з якого вона вийшла, вона

повинна була б безупинно благословляти щасливий момент, ...

який перетворив її з тупої обмеженої тварини в істоту мисля(

чу – у людину”.

Руссо Ж. Ж. Міркування про науки і мистецтва

Ще раз зверніться до роздумів філософів – просвітителів у

пошуках відповіді на питання: які чесноти шанувалися в

цю епоху? І знову повернемося до нашої таблиці «Чесноти

в історії культури» і заповнимо останній стовпець: культура

епохи модерну. Таблиця заповнена. Проведіть порівняльний

аналіз епох. Чи мінялися істотно погляди на моральний ідеал

людини? Які висновки випливають із відповіді на це запитання.

В філософії Просвітництва була чітко поставлена проблема

моральної природи людини. Одні філософи стверджували, що

людина по природі своїй добра, а цивілізація робить її злою,

жадібною, заздрісною. Інші ж доводили, що людина споконвічно

однобічна і недосконала і лише правильне виховання в суспільс

тві може зробити її Людиною. До якої позиції приєднуєтеся

Ви? Чому? Які життєві висновки випливають із Вашої позиції?

2. Особливості Просвітництва в Україні

Розвиток, поширення ідей Просвітництва в Україні було

обумовлено високим рівнем духовної культури. Уже в XVI –

XVII століттях в Україні діяло багато шкіл, видавництв, ін(

ших культурних центрів. Так Павло Алеппский (архідиякон),

побувавши в Україні в 1654 році, відзначав, що в селах всі діти

вчаться в школах, навіть сироти, а людей, що вміють читати і

писати багато не тільки серед чоловіків, але також і серед жі(

139

нок

. Братства і братські школи стали центрами духовної ку(

льтури і фундаментом, на якому було заснована вища освіта

на українських землях. Так, шляхом злиття в 1632 році Київ(

ської братської школи і вищої Лаврської школи (при Києво(

Печерській Лаврі), організованої Петром Могилою утворився

Києво(Могилянській колегіум; при гетьманстві Мазепи (1750

р.) перейменований в академію. Києво(Могилянська академія

стала першим вищим навчальним закладом в Україні і

центром духовної культури. Вона була школою загальноосві(

тньою, а не спеціальною; до неї приймали молодь всіх суспі(

льних станів, від шляхти і козацької старшини до посполитих

включно. Крім українців і білорусів, сюди йшли по науку і

“московіти” (великоруси), румуни, болгари, серби, а почасти

навіть греки і араби. Отже, ця школа була осередком освіти

для всього православного світу, а за її зразком заводили в собі

школи і інші православні народи, головним чином росіяни.

Так у Москві в 1682 році було засновано Слов'яно(греко(

латинську академію, а в XVIII ст. більше 20 семінарій у різних

містах Московщини...Києво(Могилянська колегія ... дала ше(

рег наших учених та письменників, підтримувала наше куль(

турне життя не відстаючи від західних наукових течій”

Філії академій пізніше стали центрами освіти у Вінниці,

Чернігові, Харкові, Переяславлі і інших містах.

Наука і освіта – дві головних зброї Просвітництва в бороть(

бі за перетворення суспільства стали на Україні також засоба(

ми збереження і розвитку національної культури.

В академії поряд зі слов'янською, латинською, грецькою,

польською мовами, богослов'ям, риторикою, піїтикою, ариф(

метикою, геометрією, астрономією, музикою викладалася і

філософія. Курс філософії був 3(х річним. Філософія посту(

пово скидала із себе схоластичні, середньовічні одяги; викла(

дачі в обґрунтуванні світоглядних проблем зверталися не

тільки до віри, але і до наукових істин, здорового глузду.

Одним з перших професорів академії був Йосип Кононо'

вич'Горбацький (рік народження невідомий – помер в 1653

E+ #. Z  +  M<+ // M< : +< " +;D -

 *. O.: +, 1993. – . 50-59.

M< . – O.: +. 1993. – . 55-56.

140

р.) – філософ, просвітитель, автор “Підручника по логіці”,

“Оратора Могилянського”; дотримуючись теорії двох істин,

розмежовуючи предмети богослов'я (вчення про бога) і філо(

софії (вчення про реальний світ), зближав предмет філософії

із предметами природничих наук, зокрема, фізики. Визнаючи

існування бога як єдиного творця, філософ не заперечував су(

бстанціонності матерії і форми, реальності простору і часу; об(

ґрунтовував номіналізм – вторинність універсалій стосовно

конкретних речей; велике значення надавав розуму, знанням

людини як основі волі і гуманізму, підкреслював, що немає на

землі нічого більш великого, чим людина, і нічого більше ве(

ликого в людині, чим розум.

Прогресивні, гуманістичні ідеї відстоював Інокентій Гі'

зель (біля 1600(1683) – церковний діяч, просвітитель, історик,

філософ; в Києво(Могилянській академії читав філософію і

психологію, будучи архімандритом Києво(Печерської лаври

зібрав саму багату на Україні бібліотеку; автор філософських

робіт “Світ з богом людини”, “Повний курс філософії”. Гізель

стояв на деїстичних позиціях, визнаючи бога як творця світу і

у той же час, розглядаючи матерію як основу вічного кругово(

роту природи; був одним з перших, хто познайомив студентів

з вченням М. Коперніка. В етиці і соціології пропагував ідеї

громадського гуманізму, стверджував, що щастя людина може

досягти лише в активній життєдіяльності; вважав, що якщо

правила моралі і звичаї суперечать розуму, то людина повинна

слухатися розуму.

Багато ідей, які стали пізніше центральними в українській

освіті, висловив Данило Саввович Туптало (1651–1709). У

його роботах: “Міркування про образ Божием і подобі в лю(

дині”, “Літописець” центральне місце займає етична пробле(

матика. В основі його етики ідея людини як мікрокосмосу (пі(

зніше вона буде розвинута такими мислителями, як Г. Сково(

рода, М. Бердяєв і іншими). Розрізняючи в людині дві натури

– тілесну і духовну, пріоритет віддавав духовній – “внутріш(

ньому світу людини, її самопізнанню”; негативно ставився до

тілесного, матеріальному, вбачаючи в ньому основу багатства,

ледарства, гріха, перенасиченості плоті (звідси – деякі елеме(

нти аскетизму його етики).