Гіптерс З.В. Культурологічний словник-довідник

Подождите немного. Документ загружается.

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ БАНКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ

З. В. Гіптерс

КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ

СЛОВНИК-ДОВІДНИК

Київ-2006

УДК 130.2:008 (035)

ББК 71я2

С 51

Рецензенти:

Т. С. Смовженко, доктор економічних наук, професор

Г. П. Васянович, доктор педагогічних наук, професор

Е.П.Семенюк, доктор філософських наук, професор

Н.Я. Горбач, доктор філософських наук, професор

Гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

для студентів вищих навчальних закладів»

надано першим заступником міністра

(Лист № 14/18.2–2372 від 28.10.2005 р.).

Гіптерс З. В.

С 51 Культурологічний словник-довідник. — К.: ВД «Професіо-

нал», 2006. — 328 с.

ISBN 966-370-010-6

У словнику-довіднику подається 1250 понять і категорій, вжива-

них у вітчизняній та іноземній літературі зі соціальної та культур-

ної антропології, етнографії, естетики, мистецтвознавства, філосо-

фії, соціології, психології. Подано терміни, котрими користуються

культурологи у дослідницькій практиці, а також загальновживані

слова, що стосуються самої культури, історії світової культури, ет-

нонаціонального розвитку України та української культури.

Розрахований на студентів вищих навчальних закладів, виклада-

чів та аспірантів, учнів загальноосвітніх шкіл, коледжів та ліцеїв.

УДК 130.2:008 (035)

ББК 71я2

З. В. Гіптерс

, 2006

ISBN 966-370-010-6

ВД «Про фе сі о нал», 2006

Радикальна зміна вітчизняної освітньої парадигми в умовах

стрімкого реформування традиційних освітніх інститутів і устале-

них способів педагогічної діяльності стимулює інтенсивні процеси

формування принципово нового багатовимірного простору. Складна

соціально-культурна ситуація ставить професіонала перед пробле-

мою одночасного включення у різні види професійної діяльності у

різних культурних спільнотах. Повноцінна самореалізація фахівця

за таких умов залежатиме від його здатності виходити за межі вузь-

копрофесійної життєдіяльності, вміння проектувати її нові способи

і види адекватно до трансформування наявної соціокультурної ситу-

ації. Взаємозв’язок освітніх і соціокультурних процесів актуалізує

культурологічну освіту студента вищого навчального закладу як

один із чинників професійної готовності до діяльності в сучасному

динамічному світі.

Навчальному курсу «Культурологія» належить важливе місце

у формуванні гуманістичного світогляду особистості, оскільки він

інтегрує розмежоване за сцієнтистською традицією значне коло

гуманітарних дисциплін. Культурологія (від лат. сultura і грец. log-

os) — галузь гуманітарного знання, пов’язана з вивченням сутності,

закономірностей і динаміки розвитку культури. Культурологія як

метамова культури розглядає в єдності та взаємозв’язку матеріаль-

ну і духовну культуру, а також культуру людських відносин.

Теоретичним та емпіричним підґрунтям культурології є, перш

за все, філософія, етика, естетика, релігієзнавство, етнологія, істо-

рія культури, мистецтвознавство. Залишаючись до останнього часу

переважно галуззю індивідуального самовираження того чи іншого

мислителя, культурологія набуває статусу самостійної наукової дис-

ципліни завдяки тому, що на перший план дедалі більше виходить

проблема людини у всіх її вимірах.

Пропонований увазі користувача «Культурологічний словник-

довідник» побудований відповідно до програми Міністерства освіти

і науки України та згідно з робочою навчальною програмою дисци-

пліни «Культурологія», охоплює такі теми: культура, її сутність,

структура, функції, культура Стародавнього світу, міфологія, архі-

тектура, мистецтво античного періоду, Відродження та його прояви

ПЕРЕДМОВА

у Київській Русі та Галицько-Волинському князівстві, характерні

особливості духовного життя епохи Просвітництва, доба культурно-

національного відродження України (ХІХ — початок ХХ ст.), куль-

тура України в добу утвердження державної незалежності; релігіє-

знавство, економіка, екологія, соціальна психологія.

Зроблено спробу розібратися у термінологічному плані із сут-

ністю складних культурологічних процесів — від соціально-еконо-

мічних до духовних та психологічних. Вивчивши сучасні наукові

дослідження, звертаємо увагу на такі категорії, як «національне

відродження», «менталітет», «виховний ідеал», «культурна спад-

щина», «діалог культур». Потреба здійснення національного ви-

ховання у вищій школі зумовила наповнення словника-довідника

такими категоріями, як «національні традиції», «національні по-

чуття», «національна самосвідомість» та інші соціально-психологіч-

ні характеристики національної спільноти.

Культура — це не тільки все, що створене руками й розумом лю-

дини, а й вироблений віками спосіб суспільного поводження, що вира-

жається в народних звичаях, традиціях, обрядах, віруваннях, у став-

ленні один до одного, до праці, до рідної мови. Належачи до певного

соціуму, індивідуум зі своєю появою на світ органічно входить у вироб-

лену його співвітчизниками культуру, стає її користувачем і носієм.

Культурологічна підготовка покликана допомогти молоді отри-

мати необхідний мінімум знань для орієнтації в сучасному науково-

технічному просторі та осмислення його як сукупності культурних

досягнень людства, сприяти взаєморозумінню і продуктивному

спілкуванню представників різних культур, подоланню установки

на соціальне протистояння та ізоляціонізм щодо світової культури.

Використання цього словника-довідника під час вивчення курсу

«Культурологія» допоможе студентові у виробленні культурних

орієнтацій, сприятиме формуванню здібностей і потреб у художньо-

естетичних переживаннях і морально-естетичних рефлексіях, роз-

виткові того потенціалу особистості, котрий дає можливість засвою-

вати спеціальні знання як складові цілісної суспільної культури.

Оволодіння досягненнями української і світової культури

матиме позитивний вплив на формування широкого загальнокуль-

турного гуманістичного світогляду. Великий обсяг конкретного

ПЕРЕДМОВА

історичного матеріалу відкриває простір для творчої ініціативи під

час вивчення навчальної дисципліни. Маючи важливе світоглядне

значення, культурологічна підготовка є складовою гармонійного,

естетичного, морального виховання особистості, розвитку гуман-

ної, творчої індивідуальності, формування активного громадянина,

оскільки основне призначення культури — задоволення основних

духовних потреб людини у правді, добрі, красі, вірі, справедливос-

ті, взаєморозумінні. Спроба осмислити реалії, описати поняття і

терміни культурології відповідає потребам сьогодення, має науково-

практичну актуальність.

За цінні поради, рецензування та надання практичної допомоги

при редагуванні словника-довідника автор висловлює щиру подяку

докторові економічних наук, професорові, ректорові Львівського

банківського інституту Національного банку України Т. С. Смов-

женку, докторові педагогічних наук, професорові, завідувачеві від-

ділу гуманітарної освіти Львівського науково-практичного центру

Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України

Г. П. Васяновичу, докторові філософських наук, професорові, завіду-

вачеві кафедри філософії Національного лісотехнічного університету

України Е. П. Семенюку, докторові філософських наук, професорові,

завідувачеві кафедри філософії і культури Львівської комерційної

академії Н. Я. Горбачу, художнику-дизайнеру О. М. Тищуку.

Навчально-довідковий посібник «Культурологічний словник-

довідник» не претендує на повне охоплення курсу «Культурологія»,

що перебуває на стадії становлення як навчальний предмет. Автор

буде вдячна за всі зауваження і пропозиції, що можуть прислужити-

ся для подальшого опрацювання, вдосконалення структури та зміс-

ту словника-довідника.

ПЕРЕДМОВА

Український алфавіт

Аа, Бб, Вв, Гг, Ґґ, Дд, Ее, Єє,

Жж, Зз, Ии, Іі, Її, Йй, Кк, Лл,

Мм, Нн, Оо, Пп, Рр, Сс, Тт, Уу,

Фф, Хх, Цц, Чч, Шш, Щщ,

Ьь, Юю, Яя

А КАПЕЛА (італ. а сарреllа) — хоровий багатоголосий спів без су-

проводу музичних інструментів; притаманний народному музичному

мистецтву (українському, грузинському) і церковній музиці; вико-

ристовували у своїх творах Палестріна (1525–94, композитор, най-

відоміший представник ренесансної вокальної поліфонії а капелла,

визнаної за взірець музики Римо-Католицької Церкви); композитори

нідерландської школи.

АБОРИГЕНИ (лат. aborigines; ab origine — від початку) — стародавні

мешканці Середньої Італії. Згідно з римськими легендами, так звав-

ся окремий народ, який жив на Апеннінах. Витіснені сабінянами,

А. оселилися в гирлі Тибру; їх стали називати латинянами. Тепер

А. — корінні мешканці країни, місцевості.

АБРИС (нім. Abriβ — план, креслення) —

контурний малюнок або креслення, зроб-

лені від руки методом окомірної зйомки,

безмасштабне креслення. В архітектурній

практиці застосовують під час обмірних

робіт як спосіб фіксації фасадів, планів,

розрізів і деталей споруд. Поняттю А. від-

повідає термін «крокі», більш поширений

в архітектурній практиці в наш час. У літо-

графії А. — контур відтворюваного зобра-

ження, виконаний спеціальною тушшю на прозорому матеріалі для

перенесення на літографський камінь.

АБСОЛЮТ (від лат. absolutus — безумовний, необмежений) — те, що

ні від чого не залежить, безвідносне. В ідеалістичній філософії і ре-

лігійних тлумаченнях — вічна, незмінна, нескінченна першооснова

світу (абсолютна ідея, абсолютна особа, Бог тощо).

Абсолют

АБСОЛЮТИЗАЦІЯ (від лат. absolutus — безумовний, необмеже-

ний) — абстракція найвищого порядку, результатом якої є так звані

абсолютні, нічим не зумовлені об’єкти, які існують самі по собі; на-

дання недосяжно високих якостей, значень.

«АБСОЛЮТНА ІДЕЯ» — центральна категорія філософської систе-

ми Г. В. Ф. Гегеля, якою позначався духовний деміург, творець світу

в його становленні і діяльному саморозвитку. Формаціями «А. і.»,

ступенями саморозвитку у Гегеля виступають логіка («в собі-буття»

«А. і.»), природа («інобуття» «А. і.»), тобто її буття в матеріальній

дійсності) і дух («для себе-буття» «А. і.»), її буття як суспільної сві-

домості і самосвідомості).

«АБСОЛЮТНИЙ ДУХ» — поняття філософії Г. В. Ф. Гегеля, що

характеризує «Абсолютну Ідею» на стадії її розвитку, на якій вона,

пройшовши ступені логіки і природи, суб’єктивного і об’єктивного

духу через мистецтво, релігію і філософію, досягає пізнання своєї

власної сутності.

АБСОЛЮТНИЙ ПОРІГ — мінімальна інтенсивність фізичного сти-

мулу, що необхідна для виникнення відчуття.

АБСТРАКТНЕ І КОНКРЕТНЕ (від лат. abstractus — відокремле-

ний, conkretus — згущений, ущільнений) — категорії діалектичної

логіки, в яких відображено діалектику відокремленості й ціліс-

ності в системному функціонуванні і розвитку явищ дійсності та її

відтворення в процесі пізнання. К. — це реально існуючий об’єкт

(окрема річ чи система речей) як цілісне утворення у внутрішній

суттєвій єдності всіх його сторін, зв’язків і відношень, єдине ціле

у всіх його часткових і особливих проявах. Конкретне є «єдністю

у багатоманітності». А. є певною стороною К. у своїй відносній са-

мостійності, відірваності від К., його однобічним проявом. Тому

А. — це не тільки окреме, відірване від загального, а й загальне

безвідносно до окремого.

Абсолютизація

АБСТРАКТНЕ МИСЛЕННЯ — один з різновидів людського мислен-

ня. Сутність А. м. полягає у виробленні понять, суджень, умовиводів

і здатності оперувати ними. Абстрактне (понятійне) мислення вирос-

тає на ґрунті узагальнення даних емпіричного пізнання. Якщо від-

чуття дають відображення одиничного і конкретного, то мислення й

слово відображають загальне й абстрактне. Саме завдяки А. м. лю-

дина розкриває істотні зв’язки і відношення речей, об’єктивні зако-

ни розгортання явищ і подій. Щоб виробити поняття про будь-який

предмет або явище дійсності, людина в процесі мислення використо-

вує численні чуттєві сприйняття, піддаючи їх аналізові, синтезу аб-

страгуванню від другорядного і неістотного, а також узагальненню.

Внаслідок цих складних мислительних операцій виробляються по-

няття як відбитки необхідних і суттєвих властивостей, сторін, ознак

предметів і явищ.

АБСТРАКЦІОНІЗМ (від лат. abstract-

us — віддалений) — «безпредметне» мис-

тецтво — одна з провідних модерніст-

ських течій ХХ ст. Загальна особливість

А. — принципова відмова від зображення

реальних предметів і явищ. Абстрактний

твір виступає як суб’єктивна живописно-

пластична реальність, створена за допомогою формальних художніх

елементів (кольорова пляма, лінія, фактура, об’єм тощо). При цьому

принцип композиційної побудови може бути імпульсивно-стихійним

або раціонально впорядкованим. А. виник у процесі розшарування

кубізму, футуризму (1910–1913). Теоретиком А. та автором перших

абстрактних живописних полотен виступив рос. художник В. В. Кан-

динський. Значний слід у розвитку цього напряму залишили вихід-

ці з України — О. П. Архипенко, К. С. Малевич, О. К. Богомазова,

І. П. Кавалерідзе та ін.

АБСТРАКЦІЯ (від лат. abstractio — віддалення) — один із момен-

тів пізнання, який полягає у мисленому відокремленні й виділен-

ні в самостійні об’єкти окремих сторін, властивостей, відношень

Абстракція

п евних предметів пізнання. А. — процес мисленого ізолювання,

«виривання» окремого предмета, відношення, властивості із сукуп-

ності предметів, відношень, властивостей. А. означає також резуль-

тат процесу абстрагування — поняття, категорії (наприклад, якість

і кількість, істина тощо). А. є проникненням мислення вглиб пред-

мета, від явища до сутності, є способом перероблення споглядання і

уявлень у поняття. А. розчленовує, розриває, омертвляє, огрубляє,

схематизує цілісну, рухому дійсність, в окремо взятій абстракції

суб’єкт відходить від дійсності. Але саме це забезпечує вивчення

окремих сторін предмета в чистому вигляді і таким чином проник-

нення в їхню сутність.

АБСУРД (від лат. absurdus — безглуздий, нісенітний) — 1) У матема-

тиці та логіці — твердження, що не має ніякого сенсу у межах даної

теоретичної системи, принципово несумісне з нею. Проте тверджен-

ня, що є абсурдом у даній системі, може мати сенс в іншій. 2) У по-

всякденному слововживанні — безглуздя, нісенітниця. 3) У психо-

логії — безглузді твердження, вислови, позбавлені раціонального

смислу. Можуть виникати як наслідок розладів психіки, а також

свідомого відходу від істини.

АБСУРДИЗМ — художній світогляд, який базується на екзистенціа-

лістській ідеї безсенсовості людського буття.

АБУЛІЯ (від грец. — нерішучість) — термін патопсихології, вжи-

вається на означення хворобливого ослаблення або втрати волі. А.

виступає як безвольність, незібраність, невміння спрямовувати свої

психологічні зусилля в напрямі досягнення мети, нездатність при-

ймати рішення і діяти. Незначні прояви А. можуть переборюватися

шляхом тренування, виховання у людини вольових якостей. Сильні

прояви А. є симптомом хвороби, і людина, у якої вони помічені, ви-

магає спеціального медико-психологічного лікування.

АВАНГАРДИЗМ (франц. avantgardisme, від avant-garde — передо-

вий загін) — умовний термін для означення загальних новаторських

напрямів у художній культурі ХХ ст., яким притаманні прагнення

Абсурд