Гіптерс З.В. Культурологічний словник-довідник

Подождите немного. Документ загружается.

докорінно оновити художню практику,

пошук нових, нетрадиційних засобів

вираження форми й змісту творів. Осо-

бливістю А. є не лише розрив з худож-

ньою традицією минулого, її образною

системою та виражальними засобами,

а й активний, революціонізуючий суспільство

протест, який потребує переоцінки духовних

цінностей та нового сприйняття світу. Риси А.

виявлялися в низці шкіл і течій модернізму:

кубізмі, експресіонізмі, абстракціонізмі, футу-

ризмі, дадаїзмі, сюрреалізмі та ін. Біля витоків

А. поряд із П. Пікассо, Ж. Браком, Х. Грісом,

Ф. Леже, Р. Делоне стояли українські майстри

О. П. Архипенко, С. Делоне-Терк, О. О. Екстер,

М. Ф. Андрієнко-Нечитайло. Як риса індиві-

дуальної психології розвивається в окремих

некритичних людей (іноді свідомо, а часто й підсвідомо). Полягає у

перебільшенні значення своєї особи, прагненні будь-що бути попере-

ду всіх, турботі лише про свою популярність, власний престиж.

АВАНС (франц. avance, від avancer — платити наперед) — 1) Грошо-

ва сума або майнова цінність, що видається в рахунок майбутніх пла-

тежів. 2) Переносно — робити аванси — загравати; подавати надію.

АВАНТЮРНА ДІЯ (франц. аvanture — пригода, те, що випадково

трапляється) — акції не співмірні з реальними цілями і можливос-

тями індивіда. А. д., як правило, ризиковані, позбавлені стабіль-

ного кінцевого успіху, часто зумовлені нечесними і корисливими

розрахунками. Конкретним виявом А. д. є такі антиподи моральної

поведінки, як необ’єктивна інформація, прагнення одержувати від

суспільства більше, а віддавати йому менше; у науковій роботі — під-

тасовування фактів тощо.

АВГУРИ (лат. Augurеs) — у Стародавньому Римі жерці, які, спо-

стерігаючи блискавки та інші явища природи, польоти й поведінку

Авгури

птахів, угадували волю богів і провіщали майбутнє. А. за допомогою

певних ритуалів і церемоній — ауспіцій — випрошували у богів ві-

щування. Коли боги «виражали» свою волю самі (затемнення сонця,

посуха, повінь тощо), вплив авгурів був дуже великий; своїм тлума-

ченням волі богів вони могли припинити або відкласти народні збо-

ри, навіть скасувати ухвали зборів.

Освічені римляни вже в І ст до н. е. висміювали ворожбу авгурів, які, за

словами Цицерона, глузливо перезиралися один з одним, ошукуючи ві-

руючих. Звідси вислів «усміх авгура» — характеристика тих, хто вво-

дить в оману, вдаючи, що їм відомі незбагненні для інших таємниці.

АВЕРС (франц. avers, від лат. aversus — повернутий облич-

чям) — лицьовий бік монети або медалі.

АВТЕНТИЧНИЙ (від грец. anthenticos — справжній) — тотожний

самому собі.

АВТОБІОГРАФІЯ (від грец. — сам, життя, пишу) — буквально: влас-

ний життєпис. У соціальній психології, психології особистості, пси-

хології праці А. є важливим об’єктивним документом для вивчення

людини, її психічних параметрів, соціального статусу, рівня соціалі-

зації тощо. Це пояснюється тим, що в А. описуються особистість, її

внутрішній стан, віхи життя, виявляються життєві позиції.

АВТОНОМІЯ (від грец. autos — сам та nomos закон) — відносна неза-

лежність, внутрішнє почуття залежності особистості лише від самої

себе, здатність певною мірою керувати подіями, які впливають на її

власне життя.

АВТОПОРТРЕТ — портрет художника, виконаний ним самим;

різновид жанру портрета. Окремі зразки А. трапляються в антич-

ному та середньовічному мистецтві. Як самостійна галузь ху-

дожньої діяльності утвердився в епоху Відродження. Тоді ж

склалися певні різновиди А. Перший відомий А. в українсько-

му живописі зображено на підписній іконі «Розп’яття» (1691,

В. Липський). Перший А. як самостійний твір виконала А. С. П олуботок

Аверс

(1801). Особливого розміру жанр А. досягає у ХІХ ст. (в українському

мистецтві надзвичайне місце посідає в творчості Т. Г. Шевченка) і про-

довжує розвиватися протягом ХХ ст.

АВТОРИТАРНІСТЬ (франц. autoritaire — владний, від лат. autori-

tas — влада, вплив) — соціально-психологічна характеристика осо-

бистості, яка відображає її прагнення максимально підпорядкувати

своєму впливові партнерів по взаємодії та спілкуванню.

АВТОРИТЕТ (від лат. autoritas — влада, вплив) — загальновизна-

ний вплив окремої людини або колективу, організацій в різних сфе-

рах суспільного життя. Залежно від того, про яку галузь діяльності

йдеться, можна говорити про А. у матеріальному виробництві, полі-

тиці, науці, вихованні тощо. У навчально-виховному процесі винят-

кове значення має А. учителя, наставника, вихователя.

А. — конкретно-історична категорія. Наприклад, життя суспільства

первіснообщинного ладу було зумовлене силою звички, традицій, ав-

торитетом або пошаною, якою користувалися старійшини роду або

жінки. З виникненням класового суспільства такий А. був замінений

релігійним — А. бога, святих та ін.

Психологічним підґрунтям А. окремої особи чи колективу є наяв-

ність у них певних заслуг, особистих морально-психологічних якос-

тей, а службового А. — визнання значущості, престижності певної

посади, відповідності особи, що її обіймає.

АВТОХТОНИ — перші мешканці країни чи їх нащадки (у протилеж-

ність народам, що прибули на дану територію). Грецька назва «авто-

хтони» відповідає римській «аборигени».

АВТОХТОННИЙ (від грец. autos — сам, chtones — земля) — належ-

ний за походженням до даної території, місцевий; корінний (щодо

населення).

АВУАРИ (від франц. avoir — майно) — 1) Різні активи (гроші, чеки,

векселі, перекази, акредитиви), за рахунок яких можуть бути про-

ведені платежі. 2) Засоби банку (його каса, рахунки в інших банках,

Авгури

цінні папери, що можуть бути легко реалізовані, векселі тощо), які є

на його рахунках у закордонних банках в іноземній валюті.

АГІОГРАФІЧНА ЛІТЕРАТУРА (від грец. hagios — святий і grap-

ho — пишу) — література, що описує життя святих.

АГНОЗІЯ (грец. agnosis — незнання) — стан людини, при якому мо-

зок не може розшифрувати інформацію, що надходить від органів

чуття, які функціонують нормально.

АГОН (грец.) — складова частина давньогрецької комедії і трагедії,

суперечка дійових осіб. Ширше: публічні змагання.

АГОРА (грец. agora — площа) — у стародавніх греків назва народних

зборів, а також місця, де вони відбувалися.

Звичайно А. — центральна торгова площа міс-

та. Довкола А. стояли храми, адміністративні,

торгові та інші споруди. На території України

А. були невід’ємними містобудівними елемен-

тами в античних полісах Північного Причор-

номор’я (Пантікапей, Херсонес, Ольвія та ін.).

АГРЕСИВНІСТЬ (від лат. aggreditor — нападаю) емоційний стан і

риса характеру людини. Характеризується імпульсивною активніс-

тю поведінки, афективними переживаннями — гніву, злості, праг-

ненням заподіяти іншому травму (фізично чи морально). В агресив-

ному стані особа може повністю втрачати самоконтроль. А. інколи

розглядають як стенічний активний прояв фрустрації. У звя’зку

з цим А. визначають як реакцію на обставини. Проте А. може бути

ефектом неадекватності, який виникає внаслідок незадоволення осо-

би в самоутвердженні. Перебороти А. допомагає усунення причин,

що її викликають. Поведінка людини у стані А. значною мірою зале-

жить від її характерологічних рис і особливо від виховання.

АГРЕСІЯ (від лат. aggredior — нападаю) — фізична або вербальна

форма поведінки, метою якої є заподіяння комусь шкоди, силовий

спосіб розв’язання конфліктів.

Агіографічна література

АДАПТАЦІЯ (від лат. adapto — пристосовую) — 1) Соціальне при-

стосування, процес або результат процесу, який передбачає гармо-

нійне з погляду індивідуальних прагнень людини задоволення її по-

треб, створення умов для здорового, щасливого життя в суспільстві.

2) Пристосування органів чуття до особливостей стимулів, що діють

на них, до умов довколишнього середовища. 3) Зміна чутливості ор-

ганів чуття під дією подразника.

АДВАЛОРНІ СТАВКИ — це ставки, які встановлюються у відсотках

до митної вартості товарів, що обкладаються.

АДЕКВАТНИЙ (від лат. adaеquatus — співвимірний, еквівалентний,

відповідний, узгоджений) — відповідний до чогось; рівний, відповід-

ний, тотожний.

АДЕПТ (від лат. adeptus — той, хто чогось досяг) — пристрасний

прихильник якогось вчення, ідеї.

АДМІНІСТРАЦІЯ (від лат. administratio — керування, управлін-

ня) — 1) Розпорядчі органи державного управління; органи виконав-

чої влади. 2) Керівний персонал установи, підприємства, організації

(директор, завідувач тощо).

АДОРАЦІЯ — символ молитви, благання допомоги; благання по-

щади, прокляття; торжества перемоги; Богоматері, її заступництва.

У світовій символіці широко відомий жест заступництва (молитви),

коли обидві руки витягнуті вгору до Бога чи об’єкта поклоніння. Ще

в стародавньому Єгипті ієрогліф, що зображував дві підняті руки,

символізував благання чи самозахист. У деяких народів піднята рука

відповідала голосу або пісні. Символічне навантаження мало число

5 (кількість пальців на руці) — любов, гуманність, здоров’я (Керлот

Х. Словник символів. — М., 1994. — С. 442–443). «У християнській

іконографії, — вказують А. К. Байбурін та А. Л. Топорков, — з під-

нятими руками зображувалась Богоматір Оранта... Оранта зображе-

на, напр., у надалтарній частині Київської Софії, її руки, що носили

Бога, протягнуті до Всевишнього у молитві за кожну людину» (Біля

Адорація

джерел етикету. — М., 1990. — 44 с.). Щоб зрозуміти символіку

Оранти, слід пригадати Біблію. Під час битви з амалекитянами Мой-

сей молився за свій народ. Поки він тримав у благальній молитві

руки, перемагали іудеї. Коли ж р

уки Мойсея падали, ворог перехо-

плював ініціативу. Жест адорації мав певну символіку в язичництві.

Зокрема, Велика Богиня слов’ян (Берегиня) зображувалась жінкою у

довгому одязі з піднятими в молитві до сонця руками. Пізніше на жі-

ночих весільних вінцях карбувалася схожа постать Богородиці (див.

Богородиця). Знак адорації символізував заступництво за Матір, наре-

чену. Відгомін вірувань у захисну роль піднятих рук знаходимо і нині

у вислові «Біду руками розведу», у картинах, скульптурах. Зокрема,

монумент Матері-Батьківщини в Києві зображає жінку з піднятими

руками, в одній з яких — меч, в іншій — щит (О. Потапенко).

АЖІОТАЖ (франц. аgiotage) — психічний стан людини. Важливе

значення у виникненні А. відіграють емоції людини. Оскільки вони

можуть бути позитивними чи негативними, то й сам А. буває як пози-

тивним, так і негативним. Психологічний механізм А. полягає в на-

віюванні, захопленні, наслідуванні групових захоплень (наприклад,

масовий А. під час хокейних чи футбольних ігор). А. може викли-

катися і підтримуватися окремими людьми, певними соціальними

групами як у вузько групових і егоїстичних інтересах, так і в колек-

тивних інтересах.

АЖУР (франц. ajour, від ajourer — робити наскрізним) — 1) Техніка

створення наскрізного орнаментального візерунка. Застосовується в

усіх різновидах декоративного мистецтва та в архітектурі. 2) Виріб

чи окремий елемент декору, виконаний у цій техніці.

АЗАРТ (франц. hasard — ризик, випадок, з ісп. аzar, від араб. аз-

загр — гральна кість) — захоплення, завзяття, запальність, гаряч-

ковість. У психології — психічний стан людини, при якому спосте-

рігається високий рівень її екзальтованості, емоційного збудження,

прагнення до задоволення певної потреби. У стані А. людина у своїх

вчинках керується переважно емоціями, тому вона може діяти на-

віть всупереч розуму. А може набувати позитивного забарвлення і

Ажіотаж

виступати емоційним чинником творчої діяльності (у письменника,

вченого, спортсмена тощо). А. людини виявляється в одних випадках

як захопленість, піднесеність, завзяття, в інших — як гарячковість,

негативний спалах.

АЗБУКА СЛОВ’ЯНСЬКОЇ СИМВОЛІКИ — символіка абетки, ство-

реної братами Кирилом (Костянтином) та Мефодієм у 863 році.

Не одне століття вчені всього світу намагались розкрити таїну слов’ян-

ського алфавіту. Цікаві гіпотези висували М. Толстой, М. Трубець-

кий, Ю. Чернохвостов, Ю. Степанов та ін. Напр., Ю. Чернохвостов

вважав, що глаголиця, створена Кирилом, є утворенням «із трьох

елементів, трьох Божественних символів — хреста (знака хреста),

трикутника (символу Божественої Трійці), кола (символу всемогут-

ності, нескінченності та досконалості Бога)» (Степанов Ю. С. Кілька

гіпотез про імена букв слов’янського алфавіту у зв’язку з історією

культури // Вопросы языкознания. — 1991. — № 3. — с. 27). Одно-

му із авторів цього Словника, професору О.І.Потапенку, вдалось

розшифрувати кирилицю. На його думку, слов’янська азбука — це

суцільний зв’язний текст, це Всесвітня молитва, Господній Заповіт

людству (Логоса, Космічного Розуму). Літери кирилиці мали таке

значення: а (аз) — я; б (буки) — літери (письмо, знаки); в (веди) — зна-

ти; г (глаголь) — мовити; д (добро) — добро, користь; є (есть) — є; ж

(живете) — життя духовне; s (зело) — дуже, сила і зелень (Природа);

з — земля; і — й; и (иже) — котрий, який; к (како) — як, подібно;

л (люди) — люди (народи); м (мыслите) — думати; н (наш) — наш; о

(он) — він (табуйована назва Бога); п (покой) — мир, спокій і водночас

(смерть); рцы — клятва і водночас закляття; с (слово) — Слово (Бог); т

(твердо) — міцно, сильно; у (ук) — учіння, вчення, заповідь; ф (ферт)

— Бог-Отець; х — Христос (монограма); w (омега) –Дух Святий; ц (цы)

— Церква; ч (червь) — червоний, золото і водночас погибель; ш (ша)

— Трійця; щ (ща) — Трійця вічна, животворяща; ъ (ер) — є клятва;

ы (еры) — е клятва; ь (ерь) — є клятва. О. І. Потапенко з’ясував, що в

стародавній кирилиці закодовано глибоко символічне послання Бога

(Логоса): «Я знанием (тайным) ведаю, говорящим: «Добро есть жизнь

(духовная), зелень (Природа), земля и так, как народы мыслят наши

(христиане). За эту уверенность говорит Слово (заповедь) твердое —

Азбука слов’янської символіки

учение (Б иблия) Бога, Христа, Духа Святого. Церковь — Золотая Тро-

ица, Троица вечно животворящая. Вот есть клятва. Вот есть клятва.

Вот есть клятва!». Дослідник твердо преконаний, що в слов’янській

азбуці закодована пророча заповідь народам: «Бог — це добро, це жит-

тя, це єдиномисліє. Якщо ви хочете бути щасливими, живіть у праці,

злагоді, чеснотах, навчайтесь, не порушуйте заповіді, клятви, дані

Богу і ближньому!». Тобто семантика тексту, який складають назви

букв слов’янського алфавіту, перегукуються з християнським віров-

ченням (Потапенко О. І. Всеслов’янська молитва // Відродження. —

1996. — № 4. — С. 49–50).

АКАДЕМ (грец. Аkademos) — афінський герой. В давньоісторичний

час за міським муром Афін була могила А., оточена священним гаєм

що за ім’ям героя дістав назву «Академія». У IV ст. до н. е. в цьому

гаї збирав своїх учнів Платон, тому заснована ним школа стала зва-

тися Академія. Тепер слово «академія» вживається для позначення

наукових, навчальних та мистецьких закладів (Академія наук, Ака-

демія мистецтв, Військова академія).

АКАДЕМІЗМ (франц. academisme) — 1) Напрям, що склався в мис-

тецьких академіях у XVI–XIX ст.; ґрунту-

вався на наслідуванні зовнішніх форм мис-

тецтва античності та епохи Відродження;

сприяв систематизації художньої освіти.

Виник в Італії (болонська школа живопи-

су, засн. бл. 1585 р.), поширився в багатьох

країнах Європи з утворенням академій мис-

тецтв у Парижі (1648), Відні (1692), Берліні

(1694), Петербурзі (1757), Лондоні (1768). Для А. характерні запози-

чення сюжетів (переважно з античної міфології, Біблії, стародавньої

історії), ідеалізація образів, що підкреслювалася умовністю моделю-

вання, кольору і рисунка, театральністю композицій, жестів та поз.

Вплив естетики А. позначився на розвитку укр. мистецтва (окремі

твори Т. Г. Шевченка, І. М. Сошенка, Г. А. Васька, Д. І. Безперчого

та ін.). 2) Термін для визначення будь-якої канонізації ідеалів, форм

та образів мистецтва минулого.

Академ

АКВАРЕЛЬ (франц. aquarelle, від лат.

aqua — вода) — 1) Фарби, що розчиняються

водою. 2) Живопис цими фарбами. Живопис

непрозорою А. (з домішками білила) був ві-

домий у Стародавньому Єгипті, античному

світі, середньовічній Європі та Азії. Чиста

А. (без білила) набула широкого застосуван-

ня на початку XV ст. Основні якості А. —

прозорість, чистота кольору. Поєднує осо-

бливості живопису та графіки. Специфічні

прийоми — розмиви та затікання. В україн-

ському мистецтві великого значення набу-

ла у творчості Т. Г. Шевченка, який підніс

український акварельний живопис до рівня

світових здобутків.

АКВАТИНТА (італ. acquatinta, від acquaforte — офорт і tinto — про-

фарбований, тонований) — різновид гравюри, що ґрунтується на про-

травлюванні кислотою металевої дошки крізь асфальтовий або кані-

фольний порошок. Створює ефект, близький до тонованого малюнка;

може служити для кольорового друку. Застосовується також у поєд-

нанні з технікою штрихового офорта.

АКВЕДУК (лат. aquaeductus, від aqua — вода і duco — веду) — арковий

міст із лотком або трубою, яким пропускали водовід через ріки, шля-

хи, яри. Спорудження А. почалося в 2 тис. до н. е. на Сході та в Греції.

На території України відомий А. у Севастополі (40-ві роки XIX ст.).

АКМЕ (від грец. — розквіт, вершина, вищий ступінь чогось) — со-

матичний, фізіологічний, психічний і соціальний стан особистості,

який характеризується зрілістю її розвитку, досягненням найвищих

і найкращих показників у її діяльності. Цей стан пов’язаний з віком

людини і припадає приблизно на період від 30 до 50 років, у деяких

осіб, особливо творчих професій, — на значно пізніший час. Після А.

в організмі людини наступають інволюційні процеси, що конкретно

виявляються в спаді окремих фізіологічних функцій, притупленні

психічних параметрів, зниженні працездатності тощо.

Акме

АКОМОДАЦІЯ, АСИМІЛЯЦІЯ (лат. відповідно, пристосування та

уподібнення, схожість) — вихідні категорії у теорії швейцарського

психолога Ж. Піаже. В них відображено здатність організму, завдяки

якій він опановує середовище і водночас пристосовується до нього.

АКРЕДИТИВ — форма розрахунків, за якої банк-емітент (де відкри-

то рахунок клієнта) за дорученням свого клієнта (платника) зобов’я-

заний виконати платіж третій особі (бенефіціарові) за поставлені то-

вари, надані послуги, тобто переказати кошти виконуючому банку

(банку бенефіціара).

АКРОПОЛЬ (грец. akropolis, від akros — верхній і polis — місто) —

укріплена частина давньогрецького міста, розміщена на узвишші,

так зване горішнє місто. А. — спочатку фортеця, з VIII ст. до н. е. —

релігійний, культурно-громадський центр. Найбільш відомий А. в

Афінах. В Україні відомі А. античних держав Північного Причорно-

мор’я (А. Пантікапея на горі Мітридат у Керчі).

АКСЕЛЕРАЦІЯ (від лат. acceleratio — прискорення) — прискорен-

ня росту і статевого дозрівання дітей і підлітків в порівнянні з попе-

редніми поколіннями.

АКСЕСУАР (франц. accessoire — допоміжний, другорядний) — дру-

горядна деталь у композиції художнього твору.

АКСІОЛОГІЯ (від грец. ахіоs — цінний і logos — слово, вчення) —

філософське вчення про цінності суспільства, соціальних груп та

особистості; розрізняють цінності соціальні, духовні, культурні,

моральні, естетичні, художні та ін. Аксіологічний — ціннісний,

вартісний.

АКСІОМАТИКА (грец. аксіома — значиме, прийняте положення) —

спосіб побудови теорії, за яким деякі істинні положення обирають як

вихідні (аксіоми), а потім за допомогою логіки виводять та доводять

решту положень (теорем) цієї теорії.

Акомодація, асиміляція