Гіптерс З.В. Культурологічний словник-довідник

Подождите немного. Документ загружается.

АКТ (лат. actus, від ago — приводжу в рух) — 1) Офіційний доку-

мент, запис, протокол. Напр.: Акт проголошення незалежності

України, прийнятий Верховною Радою України 24 серпня 1991 р.,

підтверджений референдумом 1 грудня 1991 р. 2) Вчинок, дія.

3) Частина драматичного твору. 4) Зображення оголеного тіла лю-

дини. Інша назва — ню.

АКТИВНІСТЬ СВІДОМОСТІ — вища форма психічної активності,

яка визначається тим, що свідомість людини не тільки відображає

об’єктивний світ, але і творить його, тобто, що світ не задовольняє

людину, і людина своїми діями вирішує змінити його.

АКТУАЛІЗАЦІЯ — процес переводу певних психічних і фізіологіч-

них явищ (зафіксованої в пам’яті інформації, будь-якої потреби тощо)

в структуру повсякденної діяльності. Поняття, розроблене Б. Г. Ана-

ньєвим (1907–1972) і його учнями, як перехід психічного явища із по-

тенційного в актуальне або із менш актуального в більш актуальне.

АКТУАЛЬНИЙ (лат. actualis — справжній, теперішній, сучасний) —

1) Важливий у даний момент, злободенний, назрілий. 2) мовозн. Той,

що має реальне значення і функцію в даному висловлюванні.

АКУЛЬТУРАЦІЯ (англ. аcculturation, від лат. ad і cultura — освіта,

розвиток) — процеси взаємовпливу культур, внаслідок чого культу-

ра одного народу повністю або частково сприймає культуру іншого

народу, зазвичай більш розвиненого. А. розглядають як багатоманіт-

ність процесів асиміляції й етнічної консолідації. Термін «А.» виник

у 30-х роках ХХ ст. у США.

АКУРАТНІСТЬ (від лат. accuro — точно виконую) — риса людини,

що виявляється у точності, ретельності, охайності, своєчасності ви-

конання певного виду діяльності. А. не є природженою рисою, а фор-

мується в процесі виконання трудових операцій, морально збалансо-

ваної поведінки.

Акуратність

АКЦИЗ (франц. accise, від лат. accido — обрізую) — в економіці —

непрямий податок, здебільшого на предмети широкого вжитку, ко-

мунальні та транспортні послуги.

АКЦІЯ (від лат. actio — дія, дозвіл) — 1) Цінний папір, що свідчить

про внесення певного паю в підприємство і дає власникові право на

дивіденд. 2) Дія, вчинена з будь-якою політичною, економічною або

іншою метою.

АЛГОРИТМ (лат. algorithmus) — сукупність правил, спосіб поведін-

ки, система заданих «кроків» для ефективного розв’язання завдань.

АЛЕГОРІЯ (грец. allegoria — іносказання) — художнє втілення яви-

ща, а також абстрактної ідеї в конкретному образі

(напр. жіноча постать з пов’язкою на очах і терезами

в руці — А. правосуддя). За своєю функцією часто на-

ближається до емблеми. Найпоширеніший вид А. —

персоніфікація, тобто фігура з одним або кількома

атрибутами, що пояснюють її зміст. Інколи А. переда-

ється тільки через композицію з характерних атрибу-

тів (особливо в архітектурі — оздоблення фасадів та

інтер’єрів, у меморіальних ансамблях). Алегоричні

зображення характерні для мистецтва пізньої антич-

ності, середньовіччя, Відродження, XVII–XIX ст. У XX ст. А. особ-

ливо поширені в монументальній скульптурі та живописі, а також

у різних видах графіки. В українському мистецтві XVII–XVIII ст.

алегоричні сюжети набули великої популярності й активно викорис-

товуються до наших днів.

АЛЬМА-МАТЕР (лат. alma mater — букв. — мати-годувальниця) —

1) Старовинна студентська назва університету (який дає «поживу для

роздуму»). 2) Місце, де хтось виховувався, набув професійних нави-

чок.

АЛЬТЕРНАТИВА (від лат. alter — один із двох) — 1) Кожний із чле-

нів строгої диз’юнкції, яка виражає дві або більше можливостей, що

Акциз

виключають одна одну. Напр., судження «Кут може бути або прямий,

або гострий, або тупий» містить три А. 2) Думка, що суперечить ін-

шій. Напр., «Деякі рослини розмножуються спорами» є А. щодо дум-

ки «Жодна рослина не розмножується спорами». Взаємовідношення

таких висловлювань за значенням істинності характеризується ви-

ключенням третього законом. 3) Необхідність вибору між двома мож-

ливостями, що виключають одна одну; кожна з цих можливостей.

АЛЬТРУЇЗМ (франц. altruisme, від лат. alter — інший) — моральний

принцип, що полягає у безкорисливому прагненні до діяльності на

благо інших, у готовності заради цього зректися власних інтересів;

протилежний егоїзмові. Термін «А.» запровадив О. Конт. Окремі

філософи-моралісти (Ф. Хатчесон, А. Шефтсбері) вважали, що супе-

речності суспільства можна подолати самовихованням у дусі А.

АЛЬФА ТА ОМЕГА — символ безперервності людського буття; сил

природи; ходу історії, початку і кінця як раціонального циклу; бо-

ротьби протилежностей; боротьби Бога-творця і сил темряви; єднан-

ня неба і землі; злого і доброго начал у людській особистості; Ісуса

Христа. А. — назва першої літери (А, а) грецького алфавіту. Назва

«альфа» походить від гебрейської мови aleph — «бик», застосуван-

ня якої як назви першої букви алфавіту було зумовлене подібністю

накреслення цієї літери до голови бика (Етимологічний словник

української мови. — Т. 1. — К., 1982. — с. 65). О. — назва останньої

літери грецького алфавіту. Перша і остання літери грецького алфа-

віту символізували початок і кінець як абстрактну величину в будь-

яких процесах. За формою А. схожа до двох кіл, що є символом

Бога-творця, а О. нагадує смолоскип, тобто вогонь апокаліптичного

руйнування. З цією символікою пов’язані також малюнки тварин.

На рукописі ХІІ ст. Павла Орозіуса А. і О. зображені у вигляді птаха

і риби, тобто є символами небесної (верхньої) і підводної (нижньої)

безодні (Керлот Х. Словарь символов. — М., 1994. — с. 80). Д. Грин-

чишин у «Короткому тлумачному словнику української мови» від-

значає, що альфа і омега — початок і кінець чого-небудь, головне в

чомусь (Л. Кожуховська)

Альфа та омега

АЛЬ ФРЕСКО, А ФРЕСКО (італ. a fresco — по свіжому, по вогко-

му) — техніка настінного розпису, за якою фарби

накладають на вогку штукатурку. Відома з часів

Стародавнього Єгипту. В Україні Ф. застосовували в

розписах церков (напр. Софійський собор у Києві), у

20-х роках ХХ ст. їх відроджували українські мону-

менталісти (М. Бойчук та ін.).

АМБІВАЛЕНТНІСТЬ (від лат. ambo — обидва і valentia — сила) —

двоїстість чуттєвого переживання, яка виявляється в тому, що один

і той же об’єкт викликає в людини одночасно два протилежних по-

чуття (наприклад, любові і ненависті). Звичайно одне з амбівалент-

них почуттів витісняється і маскується іншим. А. сягає корінням у

неоднозначність ставлення людини до навколишнього світу, у супе-

речливість системи цінностей.

АМБІЦІЯ (від лат. ambio — обходжу, домагаюсь) — надмірне захоп-

лення своїм «я», самозакоханість, чванливість, пихатість. У осіб з

цими рисами деформоване розуміння свого «я» і образів інших людей.

Вони важкі у спілкуванні, колектив їх не приймає. А. як психологіч-

на риса особистості перешкоджає її вихованню в дусі колективізму,

розумному поєднанню у неї громадських і особистих інтересів.

АМІНЬ (від грец. і лат. amen — і давньоєвр. «Хай буде істинна») —

слово, що вживається наприкінці християнських молитов, релігій-

них текстів, наприклад, євангелій, апостольських послань, як вияв

повної згоди з істинністю їх змісту, підтвердження вірності Богові.

АМНЕЗІЯ (від грец. — пам’ять) — ослаблення або втрата пам’яті,

порушення пам’яті, хворобливе забування подій власного життя за

певний відтинок його.

АМПІР (від франц.

empire — імпе-

рія) — стиль у захід-

ноєвропейському

мистецтві початку

Аль фреско, а фреско

XIX ст., варіація пізнього класицизму. Для А. характерні суворі мо-

нументальні форми і звернення до давньоримських і давньоєгипет-

ських декоративних деталей.

АМУР (франц. Amour, з лат. Amor) — 1) У давньоримській міфології

бог кохання. 2) Одна з малих планет (відкрита 1932 р.).

АНАЛІЗ (від грец. — розкладання, розчленування, розбирання) —

логічний прийом, метод досліджень, розкладання виучуваного пред-

мета на складові частини, кожна з яких потім окремо досліджується

для того, щоб виділені елементи поєднати за допомогою синтезу в

ціле, збагачене новими знаннями.

АНАЛІТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ — один із різновидів глибинної пси-

хології, створена швейцарським психологом К. Юнгом, учнем З.

Фрейда. Метою психічного розвитку людини К. Юнг вважав індиві-

дуалізацію — творчу реалізацію індивідом колективного несвідомо-

го, у якому закарбований досвід попередніх поколінь.

АНАЛОГІЯ (від грец. — відповідність) — подібність, схожість у ці-

лому відмінних предметів, явищ за певними властивостями, ознака-

ми або відношеннями. А. в навчанні — педагогічний прийом, який

полягає в установленні схожості в якомусь відношенні між явищами

й предметами вивчення, різними в решті відношень. Використову-

ється переважно під час пояснення виведеного експериментальним

шляхом нового, далекого від звичайних уявлень учнів поняття за

допомогою частково схожих більш знайомих понять. Цінність А. як

прийому навчання полягає в тому, що вона полегшує засвоєння учня-

ми матеріалу, активізує їхнє мислення, стимулює його до пошуків,

наводить на припущення й здогадки, правильність яких перевіряєть-

ся спеціальним дослідженням або досвідом.

АНАМНЕЗ (грец. — пригадування) — за Платоном, пізнання шля-

хом пригадування ідей, закладених від народження в душі людини.

АНГЕЛ (від грец. angelos — вісник) — згідно з віровченням іудаїз-

му, християнства та ісламу, створені Богом безтілесні надприродні

Ангел

істоти, що повідомляють людям його волю. У схваленому християн-

ською церквою творі Діонісія Ареопагіта «Про небесну ієрархію» (за

євангельським сказанням, автор жив у І ст. й був суддею афінського

ареопагу — найвищого органу судової влади у Стародавніх Афінах)

виділяються 9 ступенів, або чинів А., об’єднаних у три лики залежно

від їх наближеності до Бога: вищі (серафими, херувими, престоли);

середні (панування, сили, влади); нижчі (начала, ангели, архангели).

За релігійними уявленнями, поряд з добрими А., які приставлені до

кожної людини від народження для допомоги їй у добрих справах

(ангел — хранитель), є й так звані грішні А. — злі і шкідливі для лю-

дей слуги диявола або сатани: демони, біси, джини (в ісламі) та ін.

АНГОБ (франц. engobe) — фарба, зроблена з глини, іноді з кольоро-

вими домішками; використовується для покриття і розпису глиняно-

го посуду та інших керамічних виробів.

АНДРІЙ ПЕРВОЗВАНИЙ — один із апостолів, учнів Ісуса Христа.

Згідно з Євангелієм Андрій — рідний брат Петра.

Первозваним його нарекли тому, що був першим,

Ісус вибрав собі в учні. А. П. для місіонерства, за

християнським письменником Орігеном (ІІІ ст.),

обрав Францію і Скіфію. У православ’ї він відомий

як першопрохідник на схід, «хреститель Русі»,

який з Босфору прибув до Феодосії, опісля — в

Херсонес; відвідав Скіфію: Дніпром дійшов до

майбутнього місця Києва, встановив

тут свій хрест і прорік, що «на сіх горах засіяє благо-

дать Божія», і «буде град велик, і церкви многи імать

Бог воздвигнути». «Житіє Андрія Первозваного» було

складене московським митрополитом Макарієм (XV-

I ст.), пізніше доопрацьоване ростовським єпископом

Димитрієм (XVIІІ ст.). Достовірність версії про апос-

тольську проповідь А. П. в Русі викликає сумніви іс-

ториків, але її використовують для обґрунтування не-

залежності апостольства вітчизняного православ’я, ви-

борювання власного патріархату.

Ангоб

АНДРАГОГІКА (від грец. — доросла людина і керівництво, вихован-

ня) — педагогіка дорослих, одна з педагогічних наук, яка займаєть-

ся дослідженням проблем освіти, самоосвіти й виховання дорослих.

Завданням А. є опрацювання змісту, організаційних форм, методів,

засобів навчання дорослих, використання для цієї мети засобів масо-

вої інформації, радіо й телебачення; визначення оптимальних інтер-

валів між періодами інтенсивного навчання, функціонування профе-

сійних курсів залежно від характеру виробництва.

АНІМАЛІСТИЧНИЙ ЖАНР (від лат. animal — тварина) — зобра-

ження тварин у живописі, скульптурі, графіці, декоративно-ужит-

ковому мистецтві. А. ж. розвивається у світовому мистецтві з часів

палеоліту до наших днів.

АНІМІЗМ (від лат. anima, animus — душа, дух) — віра в духів і без-

смертну душу. Одна з давніх форм релігійного світосприймання.

Однією з причин виникнення віри в духів і душу було незнання, не-

вміння пояснити ті психічні явища, які повсюдно супроводжували

людину: народження, смерть, сон, сновидіння, галюцинації, втрата

притомності тощо. А. був складовим елементом політеїзму (віра в ба-

гатьох богів). У тій чи іншій формі А. увійшов до християнства, іуда-

їзму, буддизму, ісламу та інших монотеїстичних релігій. А. є одним

із головних уявлень релігійної психології.

АНКЕТУВАННЯ (від франц. — буквально: розслідування) — один з

технічних засобів конкретного соціологічного дослідження — пись-

мове (іноді усне) опитування значної кількості людей за певною схе-

мою — анкетою.

АНКЛАВИ — ізольовані етнічні осередки.

АНОМАЛІЯ (від грец. — ненормальність, відхилення) — у психології

різноманітні відхилення від норми перебігу психічних процесів і функ-

цій. Психічна А. може зумовлюватися фізіологічними дефектами ана-

лізаторів, соматичними вадами, а також неправильними діями з на-

вчання, тренування тощо. А. психічного розвитку є об’єктом вивчення

спеціальної галузі психології (психологія аномального р озвитку).

Аномалія

АНОМІЯ (грец. відсутність закону, організації) — стан зруйнованос-

ті соціальних норм та моральних цінностей, катастрофа культури.

АНСАМБЛЬ (франц. ensemble — разом) — в архітектурі та містобу-

дуванні гармонійна єдність споруд, творів

монументально-декоративного мистецтва,

зелених насаджень. Засоби формування

А.: цілісність просторової композиції, про-

порційність співвідношень частин і цілого,

силует, пластика, колір. А. може створюва-

тись водночас (за єдиним задумом і в одному

стилі) або протягом тривалого часу (шляхом доповнення початкової

композиції).

АНТИДЕМПІНГОВІ СТАВКИ — це ставки, що становлять певну над-

бавку до звичайного імпортного мита. Застосовуються при ввезенні

на територію держави товарів за цінами більш низькими, демпінго-

вими (непридатними), ніж їх ціна у країні, яка ввозить, що погрожує

підірвати основи вітчизняного виробництва.

АНТИМІНС (від лат. antimensium) — чотирикутна льняна або шов-

кова хустка з зашитими рештками мощей, на якій зображено по-

кладеного у гроб Ісуса Христа і 4-х євангелістів (по кутках). Винос і

покладання А. на престол — це неодмінний церковний ритуал перед

звершенням таїнств причащання і освячення нових храмів.

АНТИНОМІЯ (грец. протиріччя закону в самому собі) — сполучення

суперечливих суджень про предмет, суперечливість думок або нама-

гань їх обґрунтувати.

АНТИПАТІЯ (від грец. — огида) — почуття неприязні, відрази до

чогось чи когось. Спостерігається між людьми психологічно не-

сумісними. А. протилежна симпатії, може виникати на ґрунті не-

принципових розбіжностей людей (зовнішній вигляд, голос, ма-

нери, звички) і принципових розходжень (класових, політичних,

світоглядних) або неприйняття морально-психологічних рис тієї чи

Аномія

іншої особи. А. гальмує процес спілкування людей, перешкоджає

згуртуванню соціальної групи, є одним із факторів соціально-психо-

логічної некомунікабельності.

АНТИЧНЕ МИСТЕЦТВО (від лат.

antiquus — давній) — назва давньо-

грецького та давньоримського мис-

тецтва; виникла в епоху Відроджен-

ня. А. м. розвивалося в 1 тис. до

н. е. і 1-й пол. 1 тис. н. е. Зародило-

ся в південній частині Балканського

півострова, на островах Егейського

архіпелагу та західному узбережжі

Малої Азії. Найвищого розквіту до-

сягло в Стародавній Греції у V–IV ст.

до н. е. В епоху еллінізму вплив

А. м. поширився на значні терито-

рії (у т. ч. й на Північне Причорно-

мор’я), де зародилися місцеві школи

елліністичного мистецтва. Традиції

давньогрецького та елліністичного

мистецтва набули нового розвитку в

мистецтві Стародавнього Риму.

АНТРОПОГЕНЕЗ (від грец. antropos — людина та genesis — похо-

дження) — процес виникнення та історико-еволюційного формуван-

ня фізичного типу людини.

АНТРОПОЛОГІЗМ — зведення всіх явищ суспільного життя до влас-

тивостей людської природи. Термін запровадив Л. Фейєрбах, проте

антропологічна тенденція притаманна була ще Сократові, який, на

противагу попередній натурфілософії, поставив людину в центр піз-

нання. Обмеженість А. виявляється в позаісторичному підході до лю-

дини, в ігноруванні її соціально-практичної сутності.

АНТРОПОЛОГІЯ — наука про походження, поведінку, фізичний,

соціальний і культурний розвиток людини.

Аномалія

АНТРОПОМОРФНІСТЬ (від грец. людина і форма) — подібність до

людської постаті, її відтворення повне (скульптурне, стилізоване) або

часткове (із збереженням утилітарної форми речі, до якої додаються

голова, руки, іноді лише обличчя або очі, що надають усій речі певної

людської подоби).

АНТРОПОНІМІЧНА СИМВОЛІКА — символіка власних назв, а саме

імен, прізвищ, прізвиськ людей. У багатьох роботах з окультизму,

астрології були спроби пояснити символіку імен в цілому і складових

його елементів (букв, звуків, їх комбінацій тощо). Наприклад, старо-

давні єгиптяни вважали, що ім’я ніколи не може бути випадковим,

що власне ім’я, на їх думку, — це відображення душі людини. В ін-

ших міфологіях побутувала думка про те, що дати комусь ім’я — це,

по-перше, наділити особу певними якостями. По-друге, знання іме-

ні дає владу над його носієм. Звідси походить давній звичай табуації

(заборони) багатьох імен. «За давньою українською традицією, —

підкреслює М. Ткач, — надане дитині ім’я зберігалося в таємниці

до набуття нею семи років. Така була засторога, аби злий знахар не

міг зашкодити дитині» (Ткач М. Дерево роду. — К., 1995. — с. 26).

Слов’яни-язичники вірили в назви-талісмани, слова-заклинання,

імена-символи. Тому, щоб нащадок роду був сильним, йому давали

відповідне ім’я — Орел, Камінь, Ведмідь, Вовк. У давнину імена в

Україні були родовими або календарними.

АНТРОПОСОЦІОГЕНЕЗ (від грец. людина, соціальність, виникнен-

ня) — взаємозумовлені процеси формування фізичного і соціального

типу людини та суспільства.

АНТРОПОЦЕНТРИЗМ (від грец. людина і лат. центр) — погляди,

згідно з якими людина є центром і найвищою метою Всесвіту.

АНФІЛАДА (франц. enfilade,

від enfiler — нанизувати на нит-

ку) — ряд суміжних кімнат або

колон, розміщених на одній осі;

при цьому створюється н аскрізна

Антропоморфність