Гіптерс З.В. Культурологічний словник-довідник

Подождите немного. Документ загружается.

(аудиторських організацій) щодо здійснення незалежних перевірок

бухгалтерської звітності.

АУДИТОРІЯ (лат. auditorium) — 1) Приміщення, де читають лек-

ції, доповіді, проводять збори. 2) Слухачі, соціальна група, на яку

в процесі прямого чи опосередкованого спілкування здійснюється

цілеспрямований вплив з метою її інформування, навчання, пере-

конання, стимулювання певних практичних дій. Термін А. залеж-

но від сфери вживання відповідно інтерпретується і використову-

ється соціологією, теорією інформації, педагогікою, різними галу-

зями психології.

АФЕКТ (від лат. affectus — настрій, хвилювання, пристрасть) — пси-

хол. короткочасний максимальний за інтенсивністю емоційний стан,

переживання людини (лють, жах, відчай, екстаз, екзальтація тощо),

під час якого знижується ступінь самовладання.

АФРОДІТА (грец.) — в давньогрецькій міфології богиня кохання і

вроди.

АХІЛЛ, АХІЛЛЕС (грец.) — 1) У давньогрецькій міфології найхоро-

бріший герой Троянської війни. За міфом, єдиним вразливим місцем

на тілі А. була п’ята. 2) Переносно — Ахіллесова п’ята — найвраз-

ливіше місце.

Ахілл, Ахіллес

БАЖАННЯ — один із структурних компонентів розвитку вольового

процесу: переживання людиною своїх актуальних потреб. Б. харак-

теризується усвідомленим уявленням про прагнення щось здійснити.

Цим Б. відрізняється від потягу, який є переважно неусвідомленим.

Б. — важливий момент психічного стану особистості, який передує її

поведінці і діяльності.

БАЗА (від грец. basis — підставка, основа) — основа колони, стовпа

або пілястра.

БАЗАЛЬНИЙ (від грец. — основа) — основне наукове поняття. На-

укова психологія має ряд Б. понять. У загальній психології — образ,

дія, потреба, мотив; у соціальній — особистість, соціальна роль, спіл-

кування тощо. Знання Б. понять належить до теоретичних і методо-

логічних засад науки.

БАЗИЛІКА (від грец. basilikе — царський дім) — прямокутна в

плані споруда, розділена поздовжніми рядами колон або пілонів на

кілька частин (нефів), які мали самостійні перекриття. Середній

неф вищий від бічних. Перед входом — поперечний притвор (нар-

текс), у протилежному кінці середнього нефа — півкруглий виступ

(апсида), критий півкуполом. Спочатку мали дерев’яні відкриті

перекриття, пізніше — кам’яні склепінчасті. З часом у Б. з’явля-

ється трансепт, над бічними нефами — галереї-емпори, над серед-

охрестям — купол. Тип Б. склався у Римській імперії, де вона мала

громадсько-адміністративне призначення. Згодом стала одним з

основних типів християнських храмів у візантійській, сирійській,

романській та готичній архітектурі, застосовувалася також в архі-

тектурі Відродження та бароко.

Бажання

БАЛАДА (франц. ballade, з прованс. balada, від balar — танцюва-

ти) — 1) Віршовий ліро-епічний твір казково-фантастичного, леген-

дарно-історичного чи героїчного змісту. 2) Музикально-інструмен-

тальний або вокальний твір.

БАЛЕТ (франц. ballet, з італ. balleto, від ballo — бал) — вид сценіч-

ного мистецтва, в якому зміст вистави розкривається засобами кла-

сичного танцю, міміки й музики; твір, призначений для втілення в

музично-хореографічних образах.

БАЛЯСИНИ — невисокі фігурні стовпчики, які підтри-

мують поручні огорож.

БАНДУРА — український народний струнний щипковий інструмент;

тип лютні, відомий під назвами: пандура, тандура, тунбура, думбура

та ін.; в Україні з 80-х рр. XVІ ст. переважно у шляхетському серед-

овищі (народний відповідник звався кобза, у XVШ ст. зник з ужит-

ку, а слово стало синонімом Б.). Корпус має овальний грушоподібний

асиметричний, струни різної довжини, в т.ч. короткі (приструнок).

Сучасні Б. мають повний хроматичний звукоряд; використовуються

для акомпанементу та у ансамблях народної музики.

БАНК (нім. Bank, франц. bangue, з італ. banco — лава, конторка, стіл

міняйла) — кредитно-фінансова установа, що зосереджує тимчасово

вільні кошти (грошові вклади), надає їх у строкове користування у

формі кредитів (позик), стає посередником у взаємних виплатах і

розрахунках між підприємствами, установами чи окремими осо-

бами, регулює грошовий обіг у країні, включаючи випуск (емісію)

нових грошей, здійснює операції із золотом, чужоземною валютою

та інші функції. Є юридичною особою. За функціями і характером

виконуваних операцій банки поділяються на центральні (емісійні),

комерційні (депозитні), інвестиційні, іпотечні, ощадні та інші.

Банк

БАНКИ — це установи, функцією яких є кредитування суб’єктів

господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів

підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних

ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного госпо-

дарства, виконання валютних та інших банківських операцій (стаття

2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

БАНКНОТИ (від англ. bank-note — кредитний білет) — 1) Грошові

знаки різного номіналу, що випускаються в обіг центральним емісій-

ним банком. Забезпечені всіма активами банку та масою товару, що

належить державі. На сьогодні — основний вид паперових грошей.

2) Векселі (банківські білети), виписані банком під наявні в його роз-

порядженні комерційні векселі.

БАНКНОТНО-МОНЕТНИЙ ДВІР НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ

УКРАЇ НИ — спеціалізоване підприємство Національного банку

України, яке друкує паперові гроші, цінні папери, карбує монети.

До 1996 p. — Банкнотна фабрика Національного банку України. Від-

криття Банкнотної фабрики відбулося 22 березня 1994 p. Відтоді всі

українські банкноти виготовляють лише на цьому підприємстві. Крім

паперових грошей, тут друкують й іншу продукцію, що потребує ви-

сокого ступеня захисту, — акції, приватизаційні, депозитні, ощадні

та інші сертифікати, чеки, акцизні й поштові марки тощо. Монетний

двір Національного банку України відкрито 23 квітня 1998 p.

БАНКО — ціна (курс), за якою банк купує чи продає цінні папери.

БАНЯ — склепінчасте перекриття, верх культової споруди, купол.

БАПТИСТЕРІЙ (від грец. baptisterion — купіль) — хрещальня, при-

міщення для здійснення обряду хрещення. У західноєвропейських

країнах Б. — часто окрема споруда, кругла або багатогранна в плані,

перекрита куполом.

БАРБОТИН (франц. barbotine) — техніка декорування керамічного

посуду: нанесення ангобом на стінки посудини легкого рельєфу, в ри-

сах якого відбивається плавкість, краплеподібність фарби.

Банки

БАРЕЛЬЄФ (франц. — низь-

кий рельєф) — скульп турне

зображення на площині,

яке виступає зі стіни менше

ніж наполовину.

БАРОКО (від італ. baroc-

co — вигадливий, химер-

ний) — назва стилю в ар-

хітектурі та мистецтві, що

характеризується примхли-

вістю форм та декоративною

пишністю. Бароко, подібно

до Ренесансу, є і назвою ці-

лої культурно-історичної

епохи. Як один із провідних

художніх стилів кін. XVI —

серед. XVIII ст. виник в Іта-

лії, поступово поширився в

інших країнах Європи та в

Латинській Америці. Етапи

розвитку: раннє Б. (див. Ма-

ньєризм), в якому зародили-

ся риси відходу від худож-

ньої культури Відроджен-

ня; зріле Б., коли його особливості виявилися найяскравіше; пізнє

Б., що поєднується зі стилем рококо. На відміну від ренесансних уяв-

лень про гармонію буття та безмежні можливості людини естетика

Б. висунула нові погляди на світ — складний, мінливий, сповнений

суперечностей. Мистецтву Б. властиві грандіозність, пишність, ди-

наміка, патетична піднесеність, інтенсивність почуттів, пристрасть

до е фектних видовищ, поєднання ілюзорного та реального, сильні

контрасти масштабів і ритмів, матеріалів і фактур, світла і тіні. Син-

тез мистецтв у Б. став всеосяжним. Міський ансамбль, вулиця, пло-

ща, парк, садиба стали сприйматися як організоване художнє ціле,

що розвивається у просторі. Архітектурні споруди завдяки р озкішній

Бароко

пластиці фасадів, грі світлотіні, складним криволінійним планам та

обрисам набули мальовничості та динамічності. Парадні інтер’єри

прикрашали багатобарвною скульптурою, ліпниною, різьбою. В об-

разотворчому мистецтві Б. переважають віртуозні композиції релі-

гійного, міфологічного чи алегоричного характеру, парадні портре-

ти. Живопис вирізняється складними композиційно-пластичними

прийомами, тонкою розробкою колориту (твори майстрів: італійців

Я. Тінторетто, Дж. Б. Тьєполо, француза — Ш. Лебрена, фламанд-

ця — П. П. Рубенса, голландця — А. ван Дейка та ін.). Скульптурі

притаманна експресія ліплення, ретельне моделювання. В Україні

Б. — домінуючий стиль у мистецтві XVII–XVIII ст. Українське Б. має

свої особливості, зумовлені, зокрема, поєднанням національних тра-

дицій з культурними здобутками інших народів.

БАТАЛЬНИЙ ЖАНР (від франц. batalle — битва) — жанр образот-

ворчого мистецтва, присвячений темам війни та військового життя.

БАТИК — 1) Техніка ручного розпису тканин. 2) Тканина, оздоблена

за допомогою цієї техніки.

БАШТА (від італ. bastia — укріплення) — вежа, споруда, висота якої

значно переважає її горизонтальні розміри.

БЕЗПРЕДМЕТНЕ МИСТЕЦТВО — див. Абстракціонізм.

БЕЛЬВЕДЕР (італ. Belvedere — чудовий краєвид) — надбудова над

спорудою; павільйон; назва деяких палаців, розташованих у мальов-

ничому довкіллі.

БЕРЕГИНЯ — зображення богині-праматері, давні, дохристиян-

ські символи, нанесені на утилітарні чи побутові вироби. «Береги-

ня» — від слова берегти, оберігати, — так і досі літні люди на Поліссі

Батальний жанр

н азивають своє житло й вогнище. Відомий український етнограф В.

Скуратівський пише: «Мамо, — запитую: — А що означає «Береги-

ня»? — «Берегиня, любий мій синочку, — відповідає вона, — це наша

оселя. Усе, що в ній є, що ми нажили, що приберегли од своїх бать-

ків та дідусів, чим збагатилися й освятилися — хатнім пожитком,

дітьми, піснею, злагодою чи суперечкою, добрим словом, спогадом у

цій хаті, — все це і є Берегиня» (Скуратівський В. Т. «Берегиня. Ху-

дожні оповіді, новели. — К.: Рад. письменник, 1987. — С. 5–6).

БЕРЕСТЯНІ ГРАМОТИ — давньоукраїнські тексти, розміщені на бе-

ресті (корі берези) шляхом видавлювання чи видряпування спеціаль-

ною паличкою — писалом. За змістом — це короткі листи світського

характеру, доручення, боргові зобов’язання, чолобитні, любовні по-

слання, учнівські вправи тощо.

БЕРИНДА ПАМВО (2-га пол. ХVІ ст. — 1632 р.) — діяч української

культури, лексикограф, письменник, член «вченого гуртка» Киє-

во-Печерської лаври. Як редактор, перекладач, друкар, працював у

друкарнях Стрятина, Перемишля, Львова, а з 1619 р. — у Києво-Пе-

черські друкарні. Створив «Лексикон славеноросскій и имен тлъко-

ваніє» (лаврське видання 1627 р.), що включав близько 7 тис. слів, а

також тлумачний словник імен. Автор поетичних творів, передмов,

післямов у лаврських виданнях, де доводив необхідність викладу

складних богословських текстів «простою» (тобто розмовною укра-

їнською) мовою.

БЕСТІАРІЙ — середньовічний (ХП ст.) збірник віршів чи прози, які

містять напівфантастичні описи

БЕСТСЕЛЕР (англ. best seller, з best — кращий і sell — продавати-

ся) — в ряді країн, особливо США і Англії, ходова книга на офіційні і

сенсаційні теми, видана великим тиражем; ходовий товар.

БИК — символ бога землі, плодючості, сили Сонця; чоловічої потен-

ції, працелюбності, фізичної сили, здоров’я. Бик, корова — священ-

ні тварини. Бик — символ Місяця, бога землі, а корова — богиня

Бик

неба, разом вони — прабатьки світу, емблема плодючості не лише

землі, а й чоловіка, уособлення його мужності, воїнської доблесті,

безсмертя. Бик — священна тварина. Віл (кастрований бик) створе-

ний Богом і вважається благословенним за те, що коли новонародже-

ну Богодитину поклали до ясел, воли і віслюки вкривали її соломою

і зігрівали своїм диханням. За українськими повір’ями та перека-

зами, напередодні Різдва Христового воли набували здатності роз-

мовляти людською мовою. Здавна у слов’ян віл — перший помічник

землероба, символ трудівника. У шумерів роги бика зображувались

на голові будь-якого божества, це був символ святості взагалі. Образ

людинобика існував протягом тисячоліть у різних народів. Загаль-

новідомою є грецька легенда про критського людинобика Мінотавра.

Людські жертви приносили фінікійському ідолу Молоху (володарю

з головою бика). Як відомо, жертви приносили богам. Індійського

бога грози Індру інколи уявляли в образі бика, а скандинавський

бог-громовержець Тор зображувався з рогами бика. Бик — символ

Місяця. Серп півмісяця асоціюється з рогами бика, а бізон із стрілою

в боці символізує «смерть» місяця, тобто безмісячні ночі. Священ-

ною твариною акадського бога Апіса називали «бородатого бика»,

який «керував часом за допомогою золотих ріг». Вони вважали бога

місяця джерелом плодючості. Існувало повір’я, що трава росте при

місяці; у Франції селяни тривалий час сіяли при місяці — щоб ро-

дило. Бик — символ бога землі. Народжений ще в палеоліті звичай

вішати череп бика на фасаді і в інтер’єрі будинку свідчить про те, що

бог землі був покровителем будинку не тільки в образі змія, але й в

образі бика, з рота якого витікає вода, — символ землі, із якої виті-

кає струмок. Душі померлих людей належать бику. В Середній Азії

існував звичай хоронити покійного, загорнувши його тіло в шкіру

бика («мертвий належить бику»). Бик уособлював землю, тому в

Давній Греції черепи биків прикрашали квітами, які символізували

плоди землі, а на святі Діоніса чоловіки пили вино («кров бога зем-

лі»), щоб причаститися до божества.

БІБЛІОГРАФІЯ (від грец. — книга і пишу) — галузь науково-прак-

тичної діяльності, завдання якої є бібліографічна інформація про

Бібліографія

твори друку (чи інші документи) з метою впливу на використання їх

у суспільстві. Облік літератури в Україні проводиться в Книжковій

палаті України ім. Івана Федорова. Терміном «Б» позначають також

бібліографічні покажчики, списки літератури, огляди.

БІБЛІОТЕКА (від грец. biblion — книга і theke — сховище) — 1) Зі-

брання книг. 2) Приміщення для зберігання книг. 3) Заклад, що ви-

дає книги для читання.

БІБЛІЯ (від грец. biblia — книги) —

священна книга християнства та

іудаїзму (Старий Заповіт). Виникла

протягом І тис. до н. е. та І–ІІ ст. н.

е. шляхом відбору, редагування та

канонізації (грец. kanon — правило,

зразок) текстів, які іудейські, а піз-

ніше християнські традиції вважали

богонатхненими. Складається з 2-х

частин — Старого Заповіту, визна-

ного іудеями та християнами, і Нового Заповіту — власне християн-

ської частини Біблії. Мовами Б. є давньоєврейська та арамейська у

Старому Заповіті та грецька (койне) у Новому. Найдавнішими пере-

кладами Б. є грецький — Септуагінта (ІІ ст. до н. е.), латинський —

Ветус Латина та Вульгата (ІІІ–IV ст. н. е.). Септуагінта та Вульгата є

офіційними версіями Б. для двох напрямів християнства — східного

(православ’я) та західного (католицизм). Християнська та іудейська

версії Б. відрізняються за кількістю книг, визнаних священними.

Б. містить сакралізовану історію світу та людства, наголошує на їх

залежності від Бога — творця і промислителя. Основою людського

життя як індивідуального, так і народного, за Б., є правдиве бого-

шанування та богопоклоніння. Під цим кутом зору Б. подає також

історію розвитку форм релігійності — від зовнішніх, обрядових, до

внутрішніх, умотивованих релігійним почуттям та вірою. Кульмі-

наційна подія біблійної історії — діяльність на Землі Ісуса Христа

як Божественного Месії (Божого посланця), яка, за християнським

вченням, є для всього людства містичним шляхом до спасіння. Б. як

Біблія

дна з н айзначніших збірок сакральних текстів вирізняється вели-

чезною жанровою та тематичною різноманітністю: виклади міфоло-

гічних систем; історичні оповіді, релігійна публіцистика; філософ-

сько-моралістичні твори; лірична поезія; зразки релігійної містики.

Це зумовило не лише безпосереднє використання біблійних текстів

у богослужбовій та богословській практиці іудейської та християн-

ської релігій. Б. вплинула також на розвиток літератури, образотвор-

чого мистецтва, філософської думки. Досвід повсякденного життя,

зафіксований у Б., збагатив народну мудрість через використання

прислів’їв, ідіом тощо. Б. в цілому або її окремі книги перекладені

майже всіма мовами світу. Поширення Б. відбувається через місіо-

нерську діяльність різних християнських конфесій; завдяки цьому,

за статистикою, Б. є найрозтиражованішою та найпопулярнішою

книгою у світі.

БІДЕРМАЄР (від нім. Biedermeier — прізвище літературного ге-

роя) — пізня форма романтики в західноєвропейській культурі, яку

часто визначають як «міщанську»; її характерними рисами є ідиліч-

ний характер, стриманість, песимізм та прагнення спокійної, м’якої

краси на відміну від революційності раннього романтизму. Б. — на-

прям, що розвивався головним чином у німецькому та австрійсько-

му мистецтві (1815–1848). Для Б. властива переробка форм ампіру

(головним чином в інтер’єрі та декоративно-ужитковому мистецтві)

в дусі інтимності і домашнього затишку. У живописі Б. виявився

вплив романтизму. Посилився інтерес до простої людини, буден-

ного життя бюргерів і селян, до природи. Живопис Б. вирізняєть-

ся невеликим форматом, ретельним письмом, увагою до побутових

подробиць, прагненням до інтимності й задушевності (художники

Г. Ф. Керстінг, Л. Ріхтер, К. Шпіцвег, Ф. Крюгер та ін.).

БІЛИЙ ШУМ — складна суміш звукових хвиль різних частот, анало-

гічна білому кольору.

БІРЖА (голл. beurs, нім. Börse) — 1) Ринок оптової торгівлі това-

рами (товарна Б.) або цінними паперами (фондова Б.). Від прізвища

к упецької сім’ї ван дер Бурс у Брюгге (ХІІІ ст.). 2) Б. праці — устано-

ва-посередник між працівниками і підприємцями-працедавцями.

Бідермаєр