Голов С.В. (ред.) Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні

Подождите немного. Документ загружается.

РОЗДІЛ 5. ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

підприємства, яка залишиться у власності його засновників (учасників) за умови

погашення боргів підприємства і є основним для загального визначення понят-

тя власного капіталу.

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається

після вирахування його зобов'язань.

Власний капітал відображається в Балансі одночасно з відображенням ак-

тивів або зобов'язань, які призводять до його зміни.

Сума власного капіталу, відображена у фінансовій звітності, показує лише

облікову, а не ринкову вартість прав власників підприємства, оскільки цілком

залежить від застосованих методів оцінки активів та зобов'язань підприємства.

Крім того, що власний капітал є основним початковим та умовно безстро-

ковим джерелом фінансування господарської діяльності підприємства, а також

джерелом погашення збитків підприємства, він є одним з найвагоміших показ-

ників, що використовуються при оцінці фінансового стану підприємства, ос-

кільки показує, з одного боку, ступінь фінансової самостійності підприємства

(його незалежності від зовнішніх джерел фінансування), а з іншого - ступінь

кредитоспроможності підприємства (забезпеченості вимог кредиторів фактич-

но наявним у підприємства капіталом засновників).

Збереження власного капіталу є одним з основних показників якості фінан-

сового менеджменту на підприємстві. Цей показник дозволяє власникам

підприємства уникнути ілюзії прибутковості своїх вкладень у випадках виплат

їм поточних доходів за рахунок зменшення власного капіталу протягом періо-

ду, за який сплачується дохід.

Згідно з фінансовою концепцією збереження капіталу прибуток вважається

заробленим підприємством (а відповідно зберігається та нарощується його

капітал) тільки за умови, якщо сума його чистих активів (тобто активів підприєм-

ства за вирахуванням його зобов'язань) на кінець періоду перевищує суму

чистих активів на початок періоду без урахування будь-яких виплат власникам

або внесків власників протягом цього періоду.

Формула, застосована при визначенні вартості власного капіталу, не дає

інформації про структуру самого власного капіталу, оскільки визначає непря-

мий метод його обчислення на

підставіпоказників

активів і зобов'язань підприєм-

ства, які не є складовими частинами власного капіталу.

Залежно від джерела формування власний капітал можна поділити на

вкладений капітал і накопичений капітал.

1. Вкладений капітал - це капітал, внесений власниками підприємства

(статутний капітал, пайовий капітал, додатково оплачений капітал). Сума вкла-

деного капіталу може збільшуватися також унаслідок конвертування боргових

зобов'язань підприємства в акції або частки (паї).

2. Накопичений капітал - це капітал, отриманий у процесі діяльності

підприємства.

Він включає:

Капітал від переоцінки - додатковий капітал, сформований унаслідок

дооцінки активів, яка здійснюється у випадках, передбачених чинним законо-

давством, та відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Дарчий капітал - додатковий капітал, отриманий підприємством від інших

осіб у вигляді безоплатно одержаних активів (додатково отриманий капітал)

271

РОЗДІЛ 5. ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

Нерозподілений прибуток частина чистого прибутку, що не була розпо-

ділена між власниками.

За ступенем фіксації власний капітал можна поділити на:

1. Зареєстрований капітал — умовно постійний капітал, сума якого визна-

чається в установчих документах (статутний капітал, пайовий капітал).

Незареєстрований

капітал — умовно змінний капітал, який включає

додатковий капітал та нерозподілений прибуток.

За окремими видами підприємств існують

законодавче

закріплені мінімальні

розміри зареєстрованого капіталу.

За критерієм персоніфікації зареєстрований капітал є персоніфікованим

капіталом (тобто капіталом з визначеними частками та їх власниками), а

незареєстрований капітал є неперсоніфікованим (тобто визначеним лише в

загальній вартості окремих його елементів та належним усім співвласникам

підприємства).

Персоніфікація зареєстрованого капіталу за власниками може бути постійною

чи тимчасовою. Постійна персоніфікація передбачає безперервний облік скла-

ду власників підприємства, тимчасова - лише для здійснення окремих дій на

визначені дати.

Власний капітал відповідно до П(С)БО 2 "Баланс" включає такі основні

елементи:

• Статутний капітал.

• Пайовий капітал.

• Додатковий вкладений капітал.

• Іншій додатковий капітал.

• Резервний капітал.

• Нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Крім цих основних складових елементів власного капіталу П(С)БО 2 визна-

чає також коригуючі показники, які відображають рух власного капіталу у

процесі його формування та управління цим капіталом.

До коригуючих показників власного капіталу відносяться:

• Неоплачений капітал

• Вилучений капітал

Статутний капітал відображає зафіксовану в установчих документах загальну

вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Облік статутного капіталу здійснюється на рахунку 40 "Статутний капітал"

Записи по рахунку 40 виконуються тільки у разі збільшення або зменшення

статутного капіталу, які здійснюються в установленому порядку, та після вне-

сення відповідних змін в установчі документи підприємства. За кредитом ра-

хунка відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом - його змен-

шення, а у Балансі - сальдо по цьому рахунку.

Аналітичний облік статутного капіталу ведеться за видами капіталу (наприк-

лад, види акцій) і по кожному засновнику (учаснику), акціонеру.

Пайовий капітал відображає суму пайових внесків членів спілок та інших

підприємств, що передбачена установчими документами.

Таким чином, пайовий капітал - це сукупність коштів фізичних та юридич-

них осіб, добровільно вкладених у здійснення спільної фінансово-господарсь-

кої діяльності.

Облік пайового капіталу здійснюється на рахунку 41 "Пайовий капітал"

272

РОЗДІЛ 5. ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

Рахунок 41 застосовуються підприємствами, у яких частина власного капіталу

формується у вигляді пайових внесків. До таких підприємств, зокрема, нале-

жать: підприємства споживчої кооперації, колективні сільськогосподарські

підприємства, житлово-будівельні кооперативи, кредитні спілки, інвестиційні

фонди та інші. Цей рахунок призначений для обліку та узагальнення інфор-

мації про суми пайових внесків, передбачених установчими документами та-

ких підприємств.

По кредиту рахунка відображається збільшення пайового капіталу, по дебе-

ту - його зменшення, а у Балансі - сальдо по цьому рахунку.

Аналітичний облік за рахунком 41 ведеться за видами капіталу та власника-

ми.

Додатковий вкладений капітал відображає суму, на яку вартість реалі-

зації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість.

Облік додаткового вкладеного капіталу здійснюється на відповідних суб-

рахунках рахунка 42 "Додатковий капітал".

Для акціонерних товариств різниця між вартістю реалізації випущених ними

акцій та їх номінальною вартістю має назву "Емісійний дохід". Емісійний дохід

буде облічуватися на відповідному субрахунку 421, який відкривається до ра-

хунка 42.

Інший додатковий капітал відображає суму дооцінки необоротних ак-

тивів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юри-

дичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Облік додаткового вкладеного капіталу здійснюється на відповідних суб-

рахунках рахунка 42 "Додатковий капітал".

Підприємства (крім акціонерних товариств), які формують статутний капі-

тал, показують вкладений засновниками капітал та інші внески понад розмір

статутного капіталу, що вносяться без прийняття рішень про зміну розміру

статутного капіталу, на субрахунку 422 "Інший вкладений капітал".

Підприємства, які формують пайовий капітал (у тому числі шляхом випуску

пайових цінних паперів(крім акцій), показують вкладений засновниками ка-

пітал та інші внески понад розмір визначеного пайового капіталу, на субра-

хунку 425 "Інший додатковий капітал".

На субрахунку 423 "Дооцінка активів" відображається сума дооцінки

(уцінки) активів, яка здійснюється у випадках, передбачених законодавством

та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

На субрахунку 424 "Безоплатно одержані необоротні активи" відоб-

ражається вартість необоротних активів, безоплатно одержаних підприємством

від інших осіб .

Інші види додаткового капіталу відображаються на субрахунку 425 "Інший

додатковий капітал".

По кредиту рахунка 42 відображається збільшення додаткового капіталу, по

дебету - його зменшення.

Резервний капітал відображає суму резервів, створених за рахунок чисто-

го прибутку підприємства відповідно до чинного законодавства або установчих

документів.

Для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприєм-

ства, створеного згідно з діючим законодавством та засновницькими докумен-

тами за рахунок нерозподіленого прибутку, використовується рахунок 43 "Ре-

зервний капітал".

По кредиту рахунка 43 відображається створення резервів, по дебету - їх

використання. Сальдо цього рахунка відображає залишок резервного капіталу

на кінець звітного періоду.

273

РОЗДІЛ 5. ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами та напрям-

ками

використання.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) відображає суму при-

бутку, яка

реінвестована

у підприємство, або суму непокритого збитку.

Нерозподілений прибуток є складовою частиною власного капіталу, тобто це

прибуток,

який залишається у розпорядженні підприємства після виплати до-

<одів

власникам та формування резервного капіталу. У бухгалтерському обліку

нерозподілений

прибуток або (залежно від результатів господарської діяль-

ності) непокриті збитки відображаються на субрахунках рахунка 44 "Нероз-

поділені прибутки (непокриті збитки)" : 441 "Прибуток нерозподілений"

або 442 "Непокриті збитки". Розподіл прибутку в поточному періоді відобра-

жається на субрахунку 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді"

По кредиту рахунка 44 відображається збільшення прибутку від усіх видів

діяльності, по дебету — збитки та використання прибутку.

Оскільки на рахунку 44 може бути як кредитове, так і дебетове сальдо, у

Балансі може бути відображений як додатний, так і від'ємний показник.

При цьому сума непокритих збитків вираховується при визначенні підсумку

власного капіталу.

Неоплачений капітал відображає суму заборгованості власників (учас-

ників)

за внесками до статутного капіталу підприємства.

Ця сума відображає ту частку статутного капіталу, яка ще не внесена учасни-

<ами, а тому вираховується при визначенні величини власного капіталу.

Для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу

підприємства використовується рахунок 46 "Неоплачений капітал".

За дебетом рахунка 46 відображається заборгованість засновників (учас-

ників) господарського товариства за внесками до капіталу підприємства, вартість

яких визначена відповідними угодами. Цей показник формується в момент

реєстрації статутного капіталу підприємства та зменшується при здійсненні учас-

никами внесків. Погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу

відображається по кредиту цього рахунка. Після здійснення всіх внесків учас-

никами сальдо на рахунку 46 не залишиться.

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщених

неоплачених акцій (для акціонерних товариств) та за кожним засновником

(учасником) підприємства.

Вилучений капітал відображає фактичну собівартість акцій власної емісії

або часток, викуплених товариством у його учасників.

Облік вилученого капіталу здійснюється на рахунку 45 "Вилучений ка-

пітал" у випадках:

• викупу власних акцій (часток) у акціонерів (учасників) з метою їх перепро-

дажу;

• анулювання акцій (часток) (зменшення статутного капіталу).

По дебету рахунка 45 відображається фактична собівартість акцій власної емісії

або

часток, викуплених господарським товариством у його акціонерів (учасників),

по кредиту — вартість анульованих або перепроданих акцій (часток).

Показник вилученого капіталу має від'ємне значення та вираховується при

визначенні величини власного капіталу підприємства.

Загальні визначення елементів власного капіталу набувають специфічних

особливостей залежно від організаційної форми відповідного підприємства. ЦІ

особливості зумовлені насамперед нормами законодавства, якими встановле-

но організаційні форми підприємств, та вимогами щодо порядку формування

та руху власного капіталу цих підприємств.

274

РОЗДІЛ 5. ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

Далі буде розглянуто порядок формування та руху власного капіталу госпо-

дарських товариств в Україні.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19.09.91 р. №

1576-ХІІ

"Про госпо-

дарські товариства" (зі змінами і доповненнями) господарські товариства мо-

жуть існувати в таких організаційно-правових формах: акціонерне товариство,

товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відпові-

дальністю, повне товариство, командитне товариство.

Господарське товариство - це юридична особа (підприємство, установа,

організація), створена на засадах угоди юридичними особами і громадянами

шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання

прибутку.

За видами установчих документів, на підставі яких створюються господарські

товариства,

вони поділяються на:

• господарські товариства, які створюються і діють на підставі установчого

договору і статуту. До цієї групи відносяться акціонерне товариство, товари-

ство з обмеженою відповідальністю і товариство з додатковою відповідаль-

ністю;

• господарські товариства, які створюються і діють на підставі лише установ-

чого договору. До цієї групи відносяться повне і командитне товариство.

Законом визначено, що відомості про склад засновників та учасників, розмір

та порядок утворення статутного капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків

є обов'язковими елементами установчих документів будь-якого господарсько-

го товариства. Відсутність зазначених відомостей в установчих документах є

підставою для відмови у державній реєстрації товариства.

Таким чином, чітке визначення порядку формування та руху основних еле-

ментів власного капіталу є однією з умов державної реєстрації товариства як

самостійного суб'єкта господарювання, здатного забезпечити здійснення визна-

чених установчими документами завдань та видів діяльності.

Вимоги до окремих елементів власного капіталу господарського товариства

встановлені

Законом України "Про господарські товариства".

'^клад,

оцінений у валюті України, становить частку учасника та засновника

у статутному капіталі. Вкладами учасників та засновників товариства можуть

бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери,

права користування землею, водою та іншими природними

ресурсами,

будин-

ками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (у тому числі на

інтелектуальну власність), грошові кошти, у тому числі в іноземній валюті.

Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства,

якщо інше не передбачене законодавством України. При цьому забороняється

використовувати для формування статутного капіталу бюджетні кошти, кошти,

одержані в кредит та під заставу.

Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір

статутного капіталу. Збільшення статутного капіталу може бути здійснене лише

після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій), крім

випадків, передбачених законодавством. Не допускається зменшення статутно-

го капіталу при наявності заперечень кредиторів товариства. Рішення товари-

ства про зміни розміру статутного капіталу набирає чинності з дня внесення цих

змін до державного реєстру.

У товаристві створюється резервний (страховий) капітал у розмірі,

установленому установчими документами, але не менше 25 відсотків статутно-

го капіталу, а також інші

резерви,

передбачені законодавством України або

установчими документами товариства. Розмір щорічних відрахувань до резер-

275

РОЗДІЛ 5. ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

вного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не

може бути меншим 5 відсотків суми чистого прибутку.

Прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяль-

,носії

після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на

оплату праці. З прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків

та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України подат-

ки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених

розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповід-

но до установчих документів визначає напрями його використання.

5.2. Статутний капітал акціонерного товариства

5.2.1. Порядок формування та зміни статутного капіталу

Акціонерне товариство - це товариство, яке має статутний капітал, по-

ділений на визначену кількість акції рівної номінальної вартості і несе відпо-

відальність за зобов'язаннями тільки своїм майном. Акціонери відповідають

за зобов'язаннями товариства лише в межах належних їм акцій.

Акціонерне товариство є найбільш прийнятною організаційно-правовою

формою для великих підприємств з великою кількістю власників (акціонерів).

Власниками товариства є акціонери, тобто особи, які володіють його акці-

ями. Акціонерами можуть бути:

• фізичні особи;

• юридичні особи;

• держава, яку представляє Фонд державного майна України, або інша упов-

новажена особа.

Статутний капітал акціонерного товариства поділяється на заздалегідь виз-

начену кількість акцій рівної номінальної вартості. Акції надають їх власникам

право здійснювати контроль за діяльністю акціонерного товариства, а також

отримувати частину прибутку. Кожний акціонер має право володіти будь-якою

кількістю акцій, якщо інше не передбачене чинним законодавством. Грошові

кошти, які акціонер інвестує в товариство під час придбання акцій, використо-

вуються для фінансування діяльності товариства, спрямованої на досягнення

визначених акціонерами цілей .

Вищим органом управління товариства є загальні збори акціонерів. Вони

проводяться не менше ніж один раз на рік, хоча позачергові збори можуть

скликатися і частіше.

За видами акціонерні товариства поділяються на:

• відкриті (акції якого розповсюджуються шляхом відкритої підписки та є

предметом купівлі-продажу на фондовій біржі);

• закриті (акції якого розподіляються лише серед засновників і не можуть

бути предметом купівлі-продажу на фондовій біржі).

Статутний капітал акціонерного товариства створюється за рахунок вкладів

засновників (акціонерів) в обмін на акції товариства. Розмір статутного капіта-

лу дорівнює сумі номінальних вартостей випущених акцій. В Україні розмір

статутного капіталу акціонерного товариства не може бути меншим 1 250 мінімаль-

них заробітних плат.

Рішення про збільшення розміру статутного фонду товариства приймається

276

РОЗДІЛ 5. ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

загальними зборами акціонерів. Якщо збільшення передбачається не більш як

на 1/3, воно може здійснюватися за рішенням правління за умови, що це

передбачено статутом товариства.

Товариство має право збільшити розмір статутного капіталу

шляхом

• емісії додаткової кількості акцій;

• обміну облігацій товариства на його акції;

• збільшення номінальної вартості акцій.

Рішення про зменшення розміру статутного капіталу товариства приймаєть-

ся в тому ж порядку, що й у випадку його збільшення. Треба пам'ятати, що

зменшення статутного капіталу при наявності заперечень кредиторів товари-

ства не допускається.

Товариство має право зменшити розмір статутного капіталу шляхом:

• зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій та їх наступного

анулювання;

•

зменшення номінальної вартості акцій.

Ведення бухгалтерського обліку статутного капіталу починається з дня реєст-

рації товариства в державному реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності і

закінчується днем вибуття товариства з державного реєстру внаслідок припи-

нення його діяльності.

5.2.2.

Акції,

їх типи та категорії

Акція - це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольо-

ву участь у статутному капіталі акціонерного товариства, підтверджує членство

в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його

власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на

участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Установлене чинним законодавством поняття акції чітко визначає особливі

майнові права

її

власника на частину прибутку товариства, а також на частину

майна в разі його ліквідації. У решті випадків товариство не зобов'язане по-

вертати власнику акцій його внесок до статутного капіталу товариства та вику-

повувати акції, що йому належать, якщо це не передбачено статутом товари-

ства. Повернути вкладені кошти власник акцій може через продаж акцій, які

йому належать, на вторинному (біржовому, позабіржовому) ринку цінних

паперів за ринковою ціною.

Чинне законодавство обмежує відповідальність власників акцій за зобов'-

язаннями товариства у межах належних їм акцій. Наприклад, у разі банкрут-

ства підприємства акціонер ризикує витратити лише ті кошти, що були внесені

ним в обмін на акції товариства. Володіння акцією не передбачає наявності

трудових відносин

її

власника з товариством.

Право на випуск акцій в Україні мають лише акціонерні товариства.

Акції, що випускаються товариством, поділяються:

1) за формами випуску на:

• акції, випущені у документарній формі - цінні папери, оформлені відповід-

ним документом - сертифікатом акцій, виготовленим відповідно до вимог,

визначених Державною комісією із цінних паперів та фондового ринку;

акції, випущені у бездокументарній формі - цінні папери, загальний обсяг

зареєстрованого випуску яких оформлено глобальним сертифікатом, пере-

даним на зберігання обраному товариством депозитарію;

277

РОЗДІЛ 5. ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

2) за типами на:

• іменні акції - цінні папери із зазначенням власника, якому належать права,

засвідчені у цінному папері;

• акції на пред'явника - цінні папери без зазначення власника. Права, за-

свідчені у цінному папері, належать

пред'явнику

акції;

3) за категоріями на:

• прості акції - пайові цінні папери, що дають їх власнику право на участь в

•

управлінні товариством;

• розподілі чистого прибутку після виплати дивідендів по привілейованих

акціях;

~ розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства;

• привілейовані акції - пайові цінні папери, що дають їх власнику:

• переважне право на отримання дивідендів;

• пріоритетне, порівняно з власниками простих акцій, право на участь у

розподілі майна товариства в разі його ліквідації. Власники привілейо-

ваних акцій не мають права брати участь в управлінні товариством,

якщо інше не передбачене його статутом.

З огляду на важливі відмінності у правах акціонерів прості і привілейовані

акції відображають у бухгалтерському обліку окремо.

Якщо товариством випускається тільки одна категорія акцій, - це мають

бути прості акції, які мають право голосу і відповідно забезпечують фіксацію

прав власників на управління справами товариства.

Часто прості акції називають

залишковим капіталом,

оскільки права

влас-

ників цих акцій щодо отримання дивідендів та розподілу активів у разі ліквідації

товариства

задовольняються

в останню чергу за залишковим принципом

У світовій практиці існують прості акції із встановленим номіналом і безно-

мінальні.

Номінальна вартість акції встановлюється установчими документами това-

риства. Якщо акція реалізується інвестору за ціною, вищою від номінальної

вартості,

то

кажуть,

що її

реалізовано

надбавкою (або

емісійним

дохо-

дом); якщо ж акцію продано дешевше від номінальної вартості, то кажуть, що

її реалізовано зі знижкою (або емісійним збитком).

Концепція номінальної вартості свого часу виникла для захисту кредиторів

шляхом установлення постійної суми капіталу, яку власники не могли вилучи-

ти протягом існування товариства. Однак насправді номінальна вартість засто-

совується лише для розрахунку частки акціонера у статутному капіталі. Це

зумовлено тим, що зміни у власному капіталі товариства у процесі його госпо-

дарської діяльності на практиці можуть призвести до ситуації, коли його вартість

буде меншою за номінальну вартість статутного капіталу. До того ж номінальна

вартість ніяк не пов'язана з ринковою вартістю акцій.

Із цих причин законодавство окремих країн дозволяє акціонерним товари-

ствам випускати акції без номінальної вартості. Такі акції можуть бути випу-

щені за будь-якою ціною без знижки або надбавки. Це запобігає ототожнюван-

ню номіналу акції з її ринковою вартістю.

В Україні акціонерні товариства можуть випускати лише акції із встановле

ною номінальною вартістю.

Щодо привілейованих акцій, то у світовій практиці

крім

визначених в ук-

раїнському законодавстві привілеїв щодо отримання дивідендів та участі у

розподілі майна товариства в разі його ліквідації застосовуються додаткові

права щодо конвертації та відкликання привілейованих акцій.

278

РОЗДІЛ 5. ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

Конвертовані привілейовані акції протягом

визначеного

терміну

гаранте

вано можна обміняти на прості акції корпорації за визначеним коефіцієнтом

обміну.

При виникненні в ході цієї операції додатної (кредитової) різниці між вар-

тістю конвертованих і випущених простих акцій вона відноситься на рахунок

додаткового внесеного капіталу, отриманого в результаті конвертації акцій.

При наявності ж від'ємної (дебетової) різниці на її суму зменшується рахунок

нерозподіленого прибутку.

Відкличні привілейовані акції надають акціонеру можливість отримати

гарантований прибуток не тільки у вигляді дивідендів, але й у вигляді курсо

вої

різниці. Товариство може вимагати у власників таких акцій повернення

цих акцій за курсом відкликання, який вищий за номінальну вартість цих

акцій.

Такі переваги порівняно з власниками простих акцій фактично є компенса-

цією власникам привілейованих акцій за відсутність права голосу на зборах

акціонерів і гарантією від інвестиційних ризиків, оскільки позбавлення влас-

ників привілейованих акцій права втручатися у справи товариства не дозволяє

йому впливати на ефективність використання внесеного ними капіталу. Це

один із способів залучення капіталу без послаблення контролю з боку простих

акціонерів.

Для визначення типу та категорії акцій, що випускаються, необхідно брати

до уваги встановлені чинним українським законодавством обмеження, а саме:

• у процесі приватизації майна державних підприємств шляхом їх перетво-

рення у відкриті акціонерні товариства можна випускати тільки прості іменні

акції;

• привілейовані акції можна випускати лише на таку суму, яка не перевищує

10 % статутного капіталу акціонерного товариства.

Випуск певної категорії акцій також залежить від того, хто буде їх потен-

ційним покупцем. Під час емісії цінних паперів товариству необхідно врахува-

ти інтереси потенційних інвесторів, адже такі інвестори купуватимуть ту чи

іншу категорію акцій товариства, виходячи з поставлених цілей. Потенційні

інвестори можуть прагнути отримати доступ до управління справами товари-

ства (тому їх буде цікавити придбання простих акцій) або знизити ризик своїх

капіталовкладень, отримуючи гарантовану норму прибутку та маючи можливість

у разі ліквідації товариства повернути вкладені кошти позачергово (тому купу-

ватимуть привілейовані акції).

Оплату акцій товариства можна здійснювати грошовими коштами (у тому

числі іноземною валютою), цінними паперами, матеріальними цінностями,

майновими правами. Форма оплати акцій визначається статутом товариства.

Незалежно від форми внеску вартість акцій виражається у гривнях.

Майно, передане в натуральній формі у власність підприємства в рахунок

оплати акцій, оцінюється за справедливою вартістю, яка визначається домовле-

ністю учасників. Підставою для відповідних записів у бухгалтерському обліку є

документи, що засвідчують факт передачі об'єктів акціонерному товариству.

5.2.3. Роздрібнення та консолідація акцій

Акціонерне товариство може приймати рішення про зміну номінальної вар-

тості та кількості випущених ним акцій без зміни розміру статутного капіталу

шляхом роздрібнення або консолідації випущених ним акцій.

279

РОЗДІЛ 5. ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

При роздрібненні акцій загальна кількість випущених акцій збільшується в

певній пропорції, наприклад, одна дробиться на чотири. У цьому випадку

кожну акцію, що знаходиться у власності акціонерів, відкликають, а замість неї

видають чотири нові. Як правило, роздрібнення акцій супроводжується змен-

шенням номінальної вартості акцій таким чином, що загальна номінальна вартість

випущених акцій у грошовій оцінці залишається незмінною. Причиною роз-

дрібнення акцій є необхідність зменшення ринкової вартості акції, що призво-

дить до підвищення їх ліквідності. При подрібненні акцій на менші акції їх

ринкова вартість знижується пропорційно збільшенню акцій в обігу. Більш

низька ціна і більша кількість акцій сприяють активізації

їх

купівлі і продажу

на ринку цінних паперів. Роздрібнення акцій здійснюється за допомогою про-

порційної заміни старих акцій (з більш високою номінальною вартістю) нови-

ми (з більш низькою номінальною вартістю). Іноді товариство бажає зменшити

кількість акцій в обігу. Єдиним засобом такого зменшення без зменшення

власного капіталу є консолідація акцій, тобто процес, зворотний подрібненню.

Подібні операції не змінюють розміру власного капіталу. Вони просто змінюють

номінальну вартість і число акцій, які знаходяться в обігу.

Зміна номінальної вартості акції супроводжується прийняттям відповідних

поправок до статуту товариства.

Аналітичні рахунки за старими акціями закриваються, і на заміну їх відкри-

ваються аналітичні рахунки за новими акціями. При наявності розбіжностей

між сумарною вартістю нових і старих акцій (у випадку, якщо неможливо

здійснити пропорційний обмін старих акцій на нову кількість за номінальною

вартістю) кредитова різниця списується на рахунок додаткового внесеного ка-

піталу, а дебетова різниця - за рахунок нерозподіленого прибутку.

У результаті операцій роздрібнення або консолідації акцій підсумковий баланс

власного капіталу акціонерного товариства не змінюється.

5.2.4. Продаж акцій (підписка на акції)

У світовій практиці існує декілька підходів до відображення в бухгалтер-

ському обліку формування статутного капіталу акціонерного товариства.

Відмінності в підходах визначаються специфікою законодавчого регулюван-

ня порядку випуску акцій акціонерними товариствами та характеристиками

акцій, дозволених до випуску.

Відповідно до встановленого порядку випуску акцій можна визначити два

варіанти обліку статутного капіталу:

• облік статутного капіталу як

акцій,

які знаходяться в

обігу,

із числа

оголошених акцій. У цьому випадку статут товариства встановлює макси-

мальну кількість акцій статутного каіталу, які може випустити товариство

протягом терміну своєї діяльності. Ця максимальна кількість має назву ого-

лошеної кількості акцій. Кількість випущених акцій (тобто акцій, які про-

йшли первинне розміщення), та акцій в обігу визначається операціями

корпорації з випуску та викупу акцій. Акції статутного капіталу, які ніколи

не продавалися, мають назву невипущених. Таким чином, розмір статутно-

го капіталу в цьому випадку дорівнює вартості випущених акцій, які пере-

бувають в обігу;

• облік статутного капіталу як акцій випущених та фактично розміще-

них на момент визначення розміру статутного капіталу в установчих доку-

ментах. У цьому випадку сума статутного капіталу, яка відображена в об-

ліку, дорівнює сумі випущених акцій на момент визначення статутного ка-

280