Галімов А.В., Бастричев В.С., Михайловська І.М. Страхування: кредитно-модульний курс

Подождите немного. Документ загружается.

123

1. Державне обов’язкове особисте страхування. Це по-

няття означає:

а) воно проводиться на підставі закону, а джерелом сплати стра-

хових платежів є Державний бюджет, і в разі неплатоспроможності стра-

ховика з цього виду страхування держава гарантує виконання зобов’язань пе-

ред страхувальниками;

б) держава вимагає від страховиків обов’язково виплатити стра-

хову суму;

в) держава покладає виконання обов’язків страховика

на дер-

жавну страхову компанію.

2. Виплата страхових сум з обов’язкового особистого стра-

хування проводиться:

а) в день настання страхового випадку;

б) в термін, визначений компетентним органом, після отримання

страховою компанією всіх необхідних документів;

в) негайно – після одержання страховою компанією всіх необхідних

документів.

3. Що належить до страхових випадків з обов’язкового

особистого страхування на транспорті?

а) одержання застрахованим травми;

б) тимчасова втрата застрахованим працездатності або встанов-

лення інвалідності;

в) загибель або смерть, одержання травми при встановленні інвалід-

ності або тимчасова втрата працездатності внаслідок нещасного випадку.

4. Страхування від нещасних випадків включає страхування:

а) життя дітей; в) туристів, спортсменів і пасажирів;

б) додаткової пенсії; г) від всіх хвороб.

5. Страхування від нещасних випадків проводиться на випадок:

а) дожиття до закінчення строку страхування;

б) смерті з будь-якої причини;

в) постійної втрати загальної працездатності від нещасного випадку;

г) пожежі.

6. Нещасний випадок – це:

а) об’єкт соціального страхування;

б) раптова короткочасна подія, яка настала проти волі людини і

завдала шкоди здоров’ю або призвела до смерті;

в) сімейний стан страхувальника;

г) перерви у виробництві.

7. Страхування від нещасних випадків може бути:

а) колективним та примусовим;

б) індивідуальним та взаємним;

124

в) добровільним та обов’язковим;

г) колективним та індивідуальним.

8. Який розмір страхового відшкодування на випадок смерті

за одного авіапасажира встановлено в Україні?

а) 50000 тис. грн; в) 1000 мінімальних зарплат.

б) 20000 тис. дол. США;

9. Страхування від нещасних випадків від довгострокового

страхування життя відрізняється

наступним:

а) від нещасних випадків по закінченні терміну дії договору стра-

хова сума не виплачується і сплачені внески по закінченні терміну дії до-

говору страхування не повертаються;

б від нещасних випадків по закінченні терміну страхування пе-

редбачається повернення сплачених внесків;

в) від нещасних випадків при їх настанні договір припиняє свою

дію незалежно

від виплаченої суми.

10. Хто може бути страхувальником колективного добровіль-

ного страхування від нещасних випадків?

а) юридичні особи; в) юридичні та фізичні особи.

б) фізичні особи;

Тест 7.3. Медичне страхування

1. Соціальна система фінансування охорони здоров’я базується:

а) внесках підприємців; в) лише на державних субсидіях.

б) внесках працівників;

2. Розрахунки за надану послугу в системі добровільного

медичного страхування в Україні здійснюються:

а) між страховиком і страхувальником;

б) страхувальником і лікувально-профілактичною установою;

в) страховиком і лікувально-профілактичною установою;

г) усі відповіді неправильні.

3. У якому співвідношенні перебувають страхова медицина

і медичне страхування?

а) не пов’язані між собою;

б) медичне страхування – це складова страхової медицини;

в) страхова медицина – це складова медичного страхування.

4. Обов’язкова форма медичного страхування передбачає,

що сплата страхових внесків покладається:

а) на роботодавців; в) всіх застрахованих.

б) працівників підприємства;

5. Суб’єктами обов’язкового медичного страхування є:

125

а) страховики, страхувальники, медичні установи;

б) страховики, страхувальники, медичні установи, вигодонабувачі;

в) застраховані, страховики, страхувальники, медичні установи;

6. Медична установа як суб’єкт обов’язкового медичного

страхування повинна:

а) мати лише ліцензію на право надання медичних послуг у сис-

темі обов’язкового медичного страхування;

б) пройти саму тільки акредитацію на відповідність установленим

професійним стандартам;

в) мати ліцензію на право надання медичних послуг у системі

обов’язкового медичного страхування і пройти акредитацію на відповід-

ність установленим професійним стандартам.

7. Страхувальниками при обов’язковому медичному страху-

ванні є:

а) тільки фізичні особи; в) фізичні та юридичні особи;

б) тільки юридичні особи; г) держава, юридичні особи.

8. Страхувальниками при добровільному медичному страху-

ванні є:

а) тільки фізичні особи; в) фізичні та юридичні особи;

б) тільки юридичні особи; г) медичні заклади.

9. Добровільне медичне страхування може бути:

а) індивідуальним; в) тільки змішаним;

б) колективним; г) правильні відповіді а) і б).

10. Обов’язкове державне медичне страхування передбачає

надання страхового захисту громадянам:

а) з урахуванням їх доходів; в) без урахування доходу і віку;

б) з урахуванням їх віку; г) з урахуванням і доходу і віку.

Тест 7.4

1. Обов’язкове державне медичне страхування передбачає

надання страхового захисту громадянам:

а) з урахуванням їх доходів; в) без урахування доходу і віку;

б) з урахуванням їх віку; г) з урахуванням і доходу і віку.

2. Фінансування системи охорони здоров’я у Великобританії

здійснюється переважно за рахунок:

а) коштів громадян у вигляді внесків за договорами добровіль-

ного медичного страхування;

б) податкових надходжень до бюджету;

в) недержавних фондів обов’язкового медичного страхування.

126

3. Фінансування системи охорони здоров’я у Німеччині

здійснюється переважно за рахунок:

а) коштів громадян у вигляді внесків за договорами добровіль-

ного медичного страхування;

б) податкових надходжень до бюджету;

в) недержавних фондів обов’язкового медичного страхування.

4. Особисте страхування включає страхування:

а) транспортних засобів фізичних осіб;

б) професійної відповідальності;

в) життя та від нещасних випадків на транспорті;

г) правильні відповіді а), б), в).

5. При укладанні договору добровільного медичного страху-

вання програма страхування обирається:

а) лише застрахованим; в) страхувальником та застрахованим;

б) страховиком; г) лише страховиком.

6. Визначена у договорі страхування життя величина

інвестиційного доходу не повинна перевищувати:

а) 4 % річних; в) 6 % річних;

б) 5 % річних; г) взагалі не визначається.

7. Чи мають об’єкти особового страхування вартісну оцінку?

а) так; в) так, лише з медичного страхування;

б) ні; г) так, лише зі страхування життя.

8. Основними функціями страхової медицини є:

а) вироблення єдиної політики впровадження та функціонування

системи обов’язкового медичного страхування (ОМС) в Україні;

б) вирівнювання фінансування територій регіонів України за

принципом єдиного подушного нормативу;

в) створення страхового запасу на випадок надзвичайних ситуа-

цій, а також фінансування науково-дослідницьких програм;

г) усі відповіді правильні.

9. Фінансування системи охорони здоров’я у США здійсню-

ється переважно за рахунок:

а) коштів громадян у вигляді внесків за договорами добровіль-

ного медичного страхування;

б) податкових надходжень до бюджету;

в) недержавних фондів обов’язкового медичного страхування.

10. Що виступає об’єктом страхування в особистому стра-

хуванні?

а) життя, здоров’я, працездатність людини;

127

б) відповідальність перед третіми особами;

в) нещасний випадок;

г) предмет особистого користування.

Термінологічний словник

Ануїтет – договір страхування пенсій або ренти, за яким

страхувальникові виплачується визначена річна сума доходу протягом

життя на умовах попередньої сплати одноразової страхової премії.

Асистанс – перелік послуг (у рамках договору страхування),

які надаються в потрібний момент через медичне, технічне і фінансове

сприяння.

Викупна сума – частина резерву внесків на день припинення

страхувальником сплати

внесків, яка підлягає виплаті йому за договорами

страхування життя в разі припинення дії договору. Розмір викупної

суми залежить від тривалості часу, який пройшов від початку дії договору

страхування і терміну, на який він був укладений. Розмір викупної суми

визначається за спеціальними таблицями, складеними страховиком.

Довічна страхова рента – різновид особистого страхування,

регулярний дохід, що виплачується застрахованій особі до кінця її

життя з фонду, нагромадженого за рахунок страхових внесків.

Змішане страхування життя – вид особистого страхування,

у якому передбачається страхове покриття кількох несумісних ризиків.

Інвалідність – постійна чи тривала, повна чи часткова втрата

працездатності внаслідок каліцтва або хвороби. Інвалідами визнача-

ються особи, які втратили працездатність

на тривалий термін внаслідок

стійкого порушення функцій організму. Інвалідність встановлюється

лікарняними експертними комісіями.

Лікувально-профілактичні установи – медичні установи, до

яких належать лікувальні, лікувально-профілактичні установи особли-

вого типу (лепрозорії), диспансери, поліклінічні установи, установи

швидкої і невідкладної медичної допомоги, переливання крові, охорони

материнства і дитинства, санаторно-курортні установи та інші.

Медичні

послуги становлять необхідний набір медичних та

технічних дій, а також маніпуляцій, що мають закінчене змістове на-

вантаження при досягненні мети лікарського призначення.

Непрацездатність – неможливість продовжувати свою про-

фесійну діяльність внаслідок медичного (захворювання, травма, допо-

логова та післяпологова відпустка тощо) і спеціальних протипоказань

(карантин, догляд за хворим членом сім’ї тощо).

Нещасний випадок – пожежа, дорожньо-транспортна аварія,

катастрофа, отруєння хімічними продуктами чи інша подія, що спри-

128

чинила смерть або каліцтво застрахованої особи, пошкодження або

знищення застрахованого майна.

Редуціювання страхової суми – зменшення початкової стра-

хової суми за договорами страхування життя. Редуціювання страхової

суми пов’язане з достроковим припиненням страхувальником сплати

страхових внесків і набуттям ним права на одержання викупної суми.

Якщо страхувальник не одержав викупної суми, то

страхова компанія

може здійснити редуціювання страхової суми.

Тема 8. Майнове страхування

Ключові слова:

майнове страхування, об’єкт страхування, основ-

ний договір, додатковий договір, опис майна, франшиза, пільги страху-

вальникам, КАРГО-страхування, КАСКО-страхування, страхові випадки, умови

виплати страхового відшкодування, акт про страховий випадок, делькре-

дерне страхування, заставне страхування, фінансово-кредитний ризик, страху-

вання врожаю і тварин, технічні ризики, майно громадян.

План викладу теми

8.1. Загальна характеристика майнового страхування.

8.2. Страхування нерухомого майна.

8.3. Страхування технічних ризиків.

8.4. Особливості страхування врожаю та сільськогосподарських

тварин.

8.5. Страхування транспортних засобів та вантажів.

8.6. Страхування фінансово-кредитних ризиків.

8.7. Страхування майна фізичних осіб.

У результаті вивчення теми студент повинен:

знати:

− види страхування майна, що здійснюються в Україні;

− методику

визначення страхового відшкодування при страху-

ванні майна на певний відсоток вартості;

− відмінності умовної та безумовної франшизи;

− методику проведення страхового оцінювання та розрахунку

страхового відшкодування щодо страхування майна підприємств;

− методику проведення страхової оцінки та розрахунку стра-

хового відшкодування щодо страхування майна громадян;

уміти:

129

− визначати страхову вартість об’єкта страхування;

− розраховувати обсяг страхового відшкодування на підставі

збитків від страхового випадку;

− розраховувати страхове відшкодування при умовній та безу-

мовній франшизі.

Короткі теоретичні відомості

Розпочинаючи вивчення теми, доцільно повторити відомості

про системи страхового відшкодування, франшизу, обов’язки страхо-

вика та страхувальника за договором страхування тощо.

Згідно з ЗУ “Про страхування” об’єктом майнового страху-

вання є майнові інтереси, пов’язані з володінням, користуванням,

розпорядженням майна.

Предметом майнового страхування є ризик втрати (знищення),

нестачі або пошкодження певного майна, ризик збитків у підприєм-

ницькій діяльності.

Специфічні ознаки майнового страхування:

− об’єкт страхування має вартісну оцінку;

− страхуванню підлягає конкретна власність;

− страхова сума не може перевищувати дійсної (залишкової)

вартості майна на момент укладання договору страхування;

− наявність факту пошкодження, крадіжки, знищення не є

достатньою умовою для виплати відшкодування, необхідною умовою є

наявність збитку;

− страхове

відшкодування не може бути джерелом необґрун-

тованого збагачення страхувальника;

− договір майнового страхування не укладається на тривалий час;

− суб’єктів страхових відносин може бути три: страховик,

страхувальник, вигодонабувач.

Класифікація майнового страхування за видом небезпеки

наведена на в додатку А.

Тарифні ставки в майновому страхуванні диференційовані за

галузевою належністю, за видами підприємств та організацій, за кате-

горіями страхувальників, за ступенем ризику окремих видів транс-

порту, за групами тварин тощо. Використання франшизи також впливає

на зменшення розміру тарифної ставки.

Страхова сума визначається страховиком, узгоджується зі

страхувальником з урахуванням кон’юнктури ринку. Оцінювання

майна проводиться за його ринковою, балансовою, ліквідаційною та

відновленою вартістю (вартість заміщення).

130

Так, майно може бути застраховане за відновною вартістю, яка

визначається:

− для житла

– за вартістю будівництва з урахуванням зносу та

експлуатаційно-технічного стану;

− для меблів, одягу, предметів довгострокового користування

(холодильників, пральних, кухонних комбайнів тощо)

– відповідно до

суми, необхідної для придбання предмета, аналогічного пошкодженому

або знищеному.

Розрахунок збитку визначаються залежно від виду небезпеки

(виду ризику). Збитком при страхуванні майна вважається у випадку:

− знищення чи крадіжки – його дійсна вартість з урахуванням

зносу на момент настання страхового випадку або дійсна вартість,

виходячи з ринкових цін;

− пошкодження

– різниця між заявленою (вказаною, визна-

ченою) дійсною вартістю і вартістю майна з урахуванням знецінення в

результаті страхового випадку.

Збиток страхувальника – це його фактичний збиток в резуль-

таті настання страхового випадку. Страхове відшкодування – сума, що

виплачується страховиком для покриття цього збитку. Кількісно вони

можуть не співпадати. Збиток та страхова сума є верхньою межею

страхового відшкодування, яке може бути менше страхової суми, до-

рівнювати їй, але ніколи не може перевищувати її

. Страхове відшко-

дування, як правило, не може перевищувати суму страхового збитку.

У майновому страхуванні застосовуються дві основні системи

страхового забезпечення: пропорційна і першого ризику. За пропор-

ційної системи відшкодування виплачується в розмірі такої частини

збитків, яку страхова сума становить щодо страхової оцінки (страхової

вартості) об’єкта страхування. Якщо страхова сума менша за прак-

тичну вартість майна, то певна частка збитку завжди лежить на стра-

хувальникові, іншими словами, ступінь повноти відшкодування зале-

жить від співвідношення між страховою сумою та вартістю застрахо-

ваного майна (страховою вартістю).

Система першого ризику передбачає виплату страхового

відшкодування в розмірі збитку, але в межах страхової суми. За такої

системи страхового забезпечення збитки в рамках страхової суми

(перший ризик) повністю погашаються страховиком, а збитки понад

страхову суму (другий ризик) не погашаються. При системі першого

ризику рівень відшкодування, як правило, вищий, ніж у разі пропор-

ційної системи.

131

Методика та розмір збитку визначаються залежно від роду

небезпеки (виду ризику) та ін. Так, збитком при страхуванні майна

вважається:

− у разі його знищення чи крадіжки

– його дійсна вартість з

урахуванням зносу на момент настання страхового випадку або дійсна

вартість, виходячи із ринкових цін;

− у разі пошкодження

– різниця між заявленою (вказаною,

визначеною) дійсною вартістю і вартістю майна з урахуванням зне-

цінення в результаті страхового випадку;

− витрати, пов’язанні з рятуванням майна,

– обмеження його

пошкодження і знищення, відшкодовування страховиком страхувальнику.

Страховий збиток при страхуванні основних і оборотних акти-

вів включає:

− вартість знищеного майна за страховою оцінкою; вартість

пошкодженого майна з урахуванням його знецінення;

− втрати, пов’язані з рятуванням майна, запобіганням та змен-

шенням збитків (переміщення майна в безпечне місце, відкачка води тощо);

− вартість робіт приведення застрахованого майна в належний

вигляд (прибирання, сушіння, сортування тощо).

Із розміру страхового збитку вираховуються:

− вартість придатних для використання частин майна;

− вартість придатних для використання, але знецінених, час-

тин майна (дошки, цегла, запчастини, інструменти тощо).

Страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право

вимагати компенсації від особи, винної за спричинені збитки.

У разі, коли страхувальнику повернуто украдену річ, він зо-

бов’язаний повернути страховику отримане страхове відшкодування за

вилученням витрат на ремонт або доведення до ладу поверненої речі.

При цьому страхова сума за діючим договором зменшується на вилу-

чену суму витрат ремонту та доведення до ладу речі.

Якщо страхувальник отримав від особи, винної за спричинені

збитки, повне їх відшкодування, він втрачає право на отримання стра-

хового відшкодування від страховика, якщо часткове – страховик ви-

плачує належне страхове відшкодування за вилученням частини, отри-

маної від винуватця спричинених збитків.

Право позову до суду зберігається за страхувальником протя-

гом трьох років.

Об’єктами страхування нерухомого майна є будівлі, споруди,

передавальні пристрої, сировина та матеріали, готова продукція, неза-

вершене виробництво тощо. Страхувальником виступає власник або

132

користувач (орендар) майна. Цій групі притаманні як добровільне

(власник майна), так і обов’язкові (орендар майна) види страхування.

Майно в першу чергу страхується від вогневих ризиків (по-

жежа від удару блискавки) та стихійних ризиків (злива, селі, ураган). В

той же час майно може страхуватися за окремими ризиками, обраними

страхувальником, а саме: технічними аваріями та катастрофами (ко-

роткого замикання, аваріями комунікаційних мереж, проникнення

води з сусідніх приміщень, неправильною експлуатацією техніки та

обладнання), противоправних дій третіх осіб (крадіжка зі зламом, нав-

мисне пошкодження, підпал тощо).

Страхувальник має право вибору страхових ризиків, страхової

суми та франшизи. Договір вступає в силу після сплати страхуваль-

ником страхового внеску.

Розмір тарифних ставок цього виду страхування залежить

від розмірів підприємств, галузі виробництва, характеру технологічних

процесів та сировини. Як правило, розмір тарифних ставок колива-

ється в межах від 0,01 до 0,2 % за вогневі та стихійну ризики, від 0,1

до 1 % – за ризик “Технічні аварії і катастрофи” та від 0,5 до 5 % – за

ризик “Дії третіх осіб”. Слід відмітити, що тариф за ризик “Дії третіх

осіб” залежить від ступеня захищеності майна підприємства, а також

від його розміру.

Розглянемо страхування будівель, які належать фізичним особам.

Страхувальник має право вільно вибирати об'єкт страхування,

а саме він може застрахувати:

− усі будівлі, які розташовані на його земельній ділянці;

− окремі будівлі (лише житловий будинок або гараж);

− окремі конструктивні елементи (тільки вікна, двері або дах);

− будівлі, зведення яких не закінчено.

У страховій практиці застосовують кілька варіантів визна-

чення страхової оцінки будівель.

Страховою оцінкою може бути дійсна вартість будівель на

день укладення або поновлення договору.

При визначенні страхової оцінки із застосуванням відповідних

ринкових цін, що склалися на будівлі в даному регіоні (тобто первин-

ної вартості), реалізується принцип повноти страхового захисту.

Оскільки будівлі страхуються за системою пропорційної відпо-

відальності, обсяг страхового відшкодування залежить не лише від

нарахованої суми збитку, а й від розміру суми, на яку застраховано

будівлю. Тому сума страхового відшкодування визначається такою

залежністю: