Галімов А.В., Бастричев В.С., Михайловська І.М. Страхування: кредитно-модульний курс

Подождите немного. Документ загружается.

103

в) ринок загального страхування, ринок страхування життя, ринок

посередницьких послуг;

г) ринок агентських і брокерських послуг, перестрахувальний ринок.

5. Залежні страхові агенти:

а) представляють інтереси тільки одного страховика. Зазначені

агенти властиві європейській практиці продажу страхових послуг через

страхових агентів;

б) можуть представляти інтереси двох або більше страхових ком-

паній з просування страхових продуктів, у тому числі й однакових продук-

тів різних страхових організацій. Зазначені агенти властиві американській

практиці просування страхових послуг через страхових

агентів;

в) всі відповіді правильні.

6. Обов’язками страхувальника є:

а) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про на-

стання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх не обхід-

них документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхо-

вого відшкодування;

б) повідомити про інші діючі договори страхування щодо цього

об’єкта страхування;

в) відшкодувати витрати при настанні страхового випадку

щодо

запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;

г) всі відповіді правильні.

7. Чи повинен брокер гарантувати платоспроможність

страховика та нести відповідальність за сплату збитків й повер-

нення премій?

а) так; в) так, лише зі страхування життя;

б) ні; г) так, лише з ризикових видів страхування.

8. Прямі страховики – це:

а) юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку

діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі угоди зі страхо-

виком, який має потребу в перестрахуванні як перестрахувальник;

б) страхові компанії, які продають страхувальникам страхові пос-

луги;

в) громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дору-

ченням страховика і

виконують частину його страхової діяльності, а саме:

укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують

роботи, пов’язані зі здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань;

г) юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановле-

ному порядку як суб’єкти підприємницької діяльності та здійснюють за

винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого

імені на

підставі угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.

104

9. Суміщення інструментів банківського страхування та

ассюрфінансу – це:

а) метод, який дозволяє банку залучити додаткові кредитні ре-

сурси та ті специфічні послуги, які він сам не надає. Цей метод підходить

для реалізації полісів страхування ризиків, що випливають з іпотечного

кредитування, полісів страхування життя, зокрема кредитного страхування

життя, полісів страхування від нещасних випадків та інших;

б) інструмент, який передбачає надання

страховиком фінансових

послуг;

в) відображаення сучасної тенденції розмиття меж як між бан-

ками і страховими компаніями, так і між усіма суб’єктами, які надають фі-

нансові послуги.

10. Централізована модель регулювання страхового ринку

характеризується:

а) уніфікацією вимог до страхових компаній;

б) автономністю органів страхового нагляду;

в) наявністю єдиного органу страхового нагляду;

г) всі відповіді правильні.

Тест П1.5

1. Загальні зобов’язання товариства взаємного страхування

визначаються як сума зобов’язань щодо страхових ризиків:

а) 50 % членів цього товариства, страхування яких передбачено

договором між ними;

б) усіх членів цього товариства, страхування яких передбачено

договором між ними;

в) окремих членів цього товариства, страхування яких передба-

чено договором між ними;

г) 10 крупних членів цього товариства, страхування яких передба-

чено договором між ними

2. Основна функція страхового агента:

а) продаж страхових продуктів;

б) оформлення страхової документації;

в) інкасація страхової премії;

г) здійснення страхової виплати.

3. ЗУ “Про страхування” встановлено:

а) умови забезпечення платоспроможності страховика;

б) порядок проведення обов’язкового страхування;

в) основний понятійно-термінологічний апарат;

г) порядок проведення страхування та облік страхових договорів;

д) правильні відповіді а), б);

е) правильні відповіді а), в), и);

105

ж) порядок проведення страхових операцій;

и) регулювання таких загальних моментів, як розгляд спорів, ура-

хуванням питань міжнародного права.

4. На ліцензування до уповноваженого органу нагляду за

страховою діяльністю подаються:

а) установчі документи, правила страхування;

б) заява суб’єкта підприємницької діяльності;

в) установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію;

г) економічне обґрунтування діяльності;

д) заява суб’єкта підприємницької діяльності, економічне обґрун-

тування;

е) правильні відповіді а), г) та інші документи, визначені зако-

нодавчо;

ж) правильні відповіді а), б).

5. Договір страхування набирає чинності з моменту:

а) укладання договору, якщо інше не передбачено договором

страхування;

б) подання заяви про страхування, якщо інше не передбачено до-

говором страхування;

в) підписання договору, якщо інше не передбачено договором

страхування;

г) внесення першого страхового платежу, якщо інше не передба-

чено договором страхування.

6. Якій практиці продажу страхових послуг властиві неза-

лежні страхові агенти?

а) європейській; б) американській; в) всі відповіді правильні.

7. Брокер виступає агентом:

а) страховика; в) перестрахувальника;

б) страхувальника; г) страхового посередника.

8. Які з наведених форм підприємств можуть згідно з чинним

законодавством претендувати на здійснення страхової діяльності?

а) акціонерне товариство;

б) командитне товариство зі 100 %-м іноземним капіталом;

в) товариство з обмеженою відповідальністю;

г) підприємство зі 100 %-м державним капіталом;

д) приватне підприємство (належить одній особі).

9. Які з наведених видів діяльності заборонено виконувати

страховій компанії?

а) перестраховувати ризики іноземних страховиків;

б) купувати для своїх потреб і продавати акції, емітовані комер-

106

ційними банками;

в) надавати консультаційні послуги з питань страхування та ри-

зику менеджменту;

г) надавати короткострокові кредити страхувальникам, які трива-

лий час страхують у компанії майнові ризики;

д) на договірних засадах здійснювати лізингові операції.

10. На який період доцільно опрацьовувати стратегічний

план розвитку страховика?

а) 10 років; г) на термін, визначений законом;

б) 3 роки; д) на термін обрання правління компанії.

в) 1 рік;

Тест П1.6

1. Ліга страхових організацій України здійснює свою діяль-

ність на засадах:

а) законності та рівноправності членів Ліги;

б) гласності та самостійності;

в) незалежності від державних структур та взаємодопомоги у від-

носинах між членами Ліги;

г) всі відповіді правильні.

2. Основними функціями Українського медичного страхо-

вого бюро є:

а) розробка та впровадження програм медичного страхування;

б) розробка єдиних правил, вимог і стандартів діяльності, забезпе-

чення допомоги страховим компаніям при проведенні медичного страхування;

в) забезпечення рівних умов для всіх страхових компаній України,

проведення семінарів, конференцій та інших заходів науково-практичного

характеру;

г) усі відповіді правильні.

3. Товариства взаємного страхування можуть розрізнятися:

а) за географічною ознакою; в) за обсягом операцій;

б) за спеціалізацією; г) всі відповіді правильні.

4. Статутний фонд страховика формується за рахунок:

а) векселів, коштів страхових резервів, нематеріальних активів;

б) коштів, одержаних в кредит, позики та під заставу;

в) правильні відповіді а) та б);

г) немає правильної відповіді.

5. Страховики, яким дозволено займатися страхуванням

відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподі-

яну третім особам, зобов’язані заснувати:

а) Моторне (транспортне) страхове бюро;

107

б) страховий пул;

в) асоціацію страховиків із страхування відповідальності;

г) перестраховий пул.

6. Сутність міждержавної системи регулювання страхового

ринку Європейського Союзу полягає:

а) у спрощенні порядку ліцензування страховиків у всіх державах –

членах ЄС;

б) уніфікації стандартів обліку, звітності, вимог до платоспромож-

ності страховиків;

в) відмові від національних систем регулювання діяльності стра-

ховиків;

г) всі відповіді правильні.

7. Органом державної виконавчої влади, який здійснює конт-

роль за страховою діяльністю, є:

а) Верховна Рада України;

б) Кабінет Міністрів України та Комітет у справах нагляду за стра-

ховою діяльністю;

в) уповноважений орган у справах нагляду за страховою діяльністю;

г) Державна податкова адміністрація України та Комітет у справі

страхового нагляду за страховою діяльністю.

8. Функціями Держфінпослуг України є:

а) видача ліцензії на проведення страхової діяльності;

б) ведення єдиного Державного реєстру страховиків;

в) участь у зборах засновників страховика;

г) встановлення правил формування, розміщення та обліку стра-

хових резервів;

д) правильні відповіді а), б), в);

е) контроль за витратами страховика;

ж) правильні відповіді а), б), г).

9. Нормативними актами, які видає уповноважений орган

нагляду за страховою діяльністю, встановлюється:

а) обмеження та відкликання ліцензії страховиків; порядок реєст-

рації страховиків, ліцензування, вилучення з реєстру, ліквідації та реорга-

нізації страховиків;

б) збільшення статутного фонду, норматив запасу платоспроможності;

в) інструкції та методики щодо здійснення окремих видів діяльності;

г) вимоги до звітності та обліку;

д) порядок здійснення навчання, підготовки та перепідготовки

кадрів страховиків;

) правильні відповіді а), в), г);

ж) правильні відповіді а), б), д).

108

10. Факт укладання договору страхування засвідчується:

а) страховим свідоцтвом; в) страховим сертифікатом;

б) страховим полісом; г) всі відповіді правильні.

Змістовний модуль 2.

Теоретичні засади основних видів страхування

Тема 7. Особисте страхування

Ключові слова: особисте страхування, страхувальник, застрахо-

ваний, нещасний випадок, договір особистого страхування, правила осо-

бистого страхування, індивідуальне страхування, колективне страхування,

травма, непрацездатність, інвалідність, комплексне страхування, страхові

виплати, застрахований, договір медичного страхування, медична послуга,

комплекс медичних послуг, договір на надання медичних послуг, договір

медичного страхування, медичне обстеження, медична установа, асистанс-

компанії, змішане страхування життя, убезпечення життя, сплата страхових

премій, викупна сума, договір убезпечення життя, таблиці тривалості життя,

умови припинення договору, ануїтет, рента, пожиттєва рента, пенсійне

страхування, страхування додаткової пенсії, вигодонабувач.

План викладу теми

7.1. Необхідність та значення особистого страхування, його

зв’язок із соціальним страхуванням.

7.2. Страхування від нещасних випадків.

7.3. Обов’язкове медичне страхування та його значення на су-

часному етапі.

7.4. Стан ринку добровільного медичного страхування в Україні.

7.5. Характеристика страхування життя за видами.

7.6. Страхування капіталів: на

випадок смерті; на дожиття; змі-

шані види.

109

7.7. Страхування рент (ануїтетів): купівля житла; отримання

освіти; пенсійне страхування.

У результаті вивчення теми студент повинен:

знати:

− основні види обов’язкового страхування, що здійснюються в

Україні;

− завдання та правила проведення убезпечення життя, його

ролі в пенсійній реформі України;

− мету впровадження та діючі види обов’язкового страхування

від

нещасних випадків в Україні;

− особливості проведення добровільного страхування від не-

щасних випадків;

− цілі, завдання та особливості проведення обов’язкових та

добровільних форм медичного страхування в Україні;

уміти:

− розрізняти загальні (ризикові) види особистого страхування

та довгострокове страхування;

− розрізняти обов’язкові види страхування від нещасних ви-

падків та соціальні страхові гарантії;

− визначати страхові суми та страхові премії при проведенні

убезпечення життя;

− аналізувати можливості диференціації тарифних ставок за

страхуванням від нещасних випадків та страхуванням медичних

вит-

рат залежно від різних груп застрахованих осіб;

− визначати переваги та недоліки систем добровільного та

обов’язкового медичного страхування в Україні.

Короткі теоретичні відомості

Перед вивченням цієї теми слід повторити функції та прин-

ципи страхування. Слід зрозуміти мету особистого страхування, необ-

хідність його проведення. Так, особисте страхування є домінуючим

ви-

дом страхування у світі. У США та Канаді на нього припадає понад

40 % загального збору премій, в Європі – приблизно 50 %, в Азії – по-

над 70 %, а в Україні – менше 1 %.

Особисте страхування (рис. 7.1) має багато спільного з со-

ціальним страхуванням і в першу чергу це стосується об’єктів страхо-

вого захисту громадян (здоров

’я, працездатність тощо). Соціальне

страхування – це гарантована державою система заходів із забезпе-

чення громадян у старості, на випадок захворювання, втрати праце-

110

здатності, щодо підтримки материнства, а також охорони здоров’я чле-

нів суспільства в умовах безплатної медицини.

Головна відмінність між соціальним та особистим страхуван-

ням полягає в джерелах формування страхових фондів. Так, кошти

соціального страхування в основному формуються за рахунок коштів

підприємств, установ, організацій і лише незначною частиною за раху-

нок індивідуальних доходів, тоді як для особистого страхування голов-

ним джерелом є індивідуальні доходи, а кошти підприємств, установ

та організацій – тільки при обов’язковому особистому страхуванні.

Особисте страхування є формою захисту від ризиків, що за-

грожують життю, здоров’ю та працездатності людини, і поділяється:

− на ризикове (від нещасних випадків, від захворювання);

− накопичувальне (страхування життя, додаткової пенсії).

Рис. 7.1 – Класифікація особистого страхування

Предметом особистого страхування є такі ризики: смерть,

хвороба, каліцтво, травма, тривалість життя.

До специфічних рис особистого страхування відноситься таке:

Особисте страхування

Страхування від

нещасних випадків

Медичне

страхування

Страхування

життя

Страхування

медичних і

фармацевтичних

працівників на

випадок ВІЛ (СНІДу)

Страхування на

транспорті

Страхування

спортсменів вищих

категорій тощо

Медичне

страхування

(безперервне

страхування

здоров’я)

Медичний

асистанс

Страхування

здоров’я на

випадок хвороб

Страхування

капіталів:

– на випадок

смерті;

– на дожиття;

– змішані види

Страхування

ренти (ануїтетів):

– пенсійне;

– до шлюбу;

– на освіту

111

− страхувальник чи застрахований повинен бути конкретною

особою у вигляді об’єкта страхування;

− здійснюється на випадок настання певних страхових випадків;

− об’єкт страхування (особа) не мас вартісної оцінки;

− страхова сума не обмежується вартісною оцінкою (оскільки

її неможливо визначити) об’єкта страхування, а залежить від матері-

ального стану

страхувальника;

− суб’єктів страхових відносин може бути більше двох: стра-

ховик, страхувальник, застрахований, вигодонабувач;

− деякі підвиди особистого страхування можуть бути виділені

як особливо довготривалі (страхування пенсії, життя тощо).

Метою страхування від нещасних випадків є відшкодування

збитків, завданих життю та здоров’ю (їх стану працездатності) фізич-

ним особам. Під нещасним

випадком розуміється непередбачувана по-

дія, наслідками якої стала смерть (загибель) застрахованої особи або її

інвалідність та тимчасова непрацездатність.

Організаційна схема страхування від нещасних випадків може

бути дво- або триелементною (рис. 7.2). При двоелементній схемі стра-

хувальник і застрахований – одна особа (характерна при добровіль-

ному страхуванні).

Рис. 7.2 – Організаційна схема страхування від нещасних випадків

Страхування від нещасних випадків може мати обов’язкову

або добровільну форми.

Обов’язкове особове страхування від нещасних випадків (рис. 7.3)

поділяється:

− на державне обов’язкове особове страхування;

− обов’язкове особове страхування.

Страховий

платіж

Страховий

договір

Страхова

виплата

Страхувальник

Страховик

Застрахована

особа

Усі види

страхування

Обов’язкове

страхування

Добровільне

страхування

112

Рис. 7.3 – Класифікація страхування за формою здійснення

Державному обов’язковому страхуванню підлягають особи, які

займаються ризикованими видами діяльності при роботі в державних

установах, організаціях, підприємствах тощо. Перелік ризикових про-

фесій для державного обов’язкового страхування встановлюється зако-

нодавчо (нормативно).

Особи, діяльність яких на підприємствах всіх форм власності

пов’язана з ризиками, підлягають обов’язковому страхуванню. Перелік

ризикових професій, які підлягають обов’язковому страхуванню від

нещасних випадків, визначається як законодавчо, так і статутом під-

приємства або іншими документами. Крім того, обов’язковому страху-

ванню від нещасних випадків на всьому шляху руху підлягають паса-

жири усіх видів транспорту.

Цьому виду страхування підлягають пасажири всіх видів

транспорту (крім міського), а також працівники транспортних підпри-

ємств (водії, машиністи, провідники пасажирських вагонів, електро-

монтери поїздів, кондуктори, механіки тощо). Джерелом виплат є стра-

хові платежі, які включені в ціну проїзних документів.

Страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті здійс-

нюється за рахунок транспортних підприємств.

Страховий платіж для пасажирів становить до 5 % вартості

квитка на приміських та до 2 % – на міжміських маршрутах. Страхо-

вий платіж за водіїв визначається в розмірі до 1 % від страхової суми

за кожного застрахованого.

Страхова сума для всіх видів наземного транспорту становить

500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

При груповому страхуванні від нещасних випадків надасться

знижка з обчисленого страхового платежу залежно від кількості за-

страхованих працівників.