Галімов А.В., Бастричев В.С., Михайловська І.М. Страхування: кредитно-модульний курс

Подождите немного. Документ загружается.

Задача 1. Договір страхування майна був укладений строком

на 12 місяців на страхову суму 400 тис. грн. Страховий платіж спла-

чений одноразово в сумі 4,8 тис. грн. На третьому місяці дії договору

страхування відбувся страховий випадок, у результаті якого було ви-

плачене страхове відшкодування в розмірі 120 тис. грн. Через чотири

місяці після цієї виплати за вимогою страхувальника договір страху-

вання було достроково припинено. Визначте величину страхового пла-

тежу, яку страхова компанія повинна повернути страхувальнику, якщо

нормативні витрати на утримання страхової компанії складають 27 %.

Тестові завдання

Тест 6.1

1. Органом державної виконавчої влади, який здійснює

контроль за страховою діяльністю, є:

а) Верховна Рада України;

б) КМУ та Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю;

в) уповноважений орган у справах нагляду за страховою діяльністю;

г) Державна податкова адміністрація України та Комітет у справі

страхового нагляду за страховою діяльністю.

2. В яких випадках призначається примусова санація стра-

ховика?

а) невиконання страховиком зобов’язань перед страхувальниками

протягом трьох місяців;

б) недосягнення страховиком визначеного законом розміру ста-

тутного фонду;

в) настання інших випадків, визначених чинним законодавством;

г) всі відповіді правильні.

3. Встановлення мінімальних статутних фондів страхо-

виків – це методи державного регулювання страхової діяльності:

а) правові; б) економічні; в) адміністративні.

4. До адміністративних методів державного регулювання

страхової діяльності відноситься:

а) видача ліцензій та встановлення певних показників, яких по-

винні дотримуватись страхові компанії;

б) розроблення і прийняття законів;

в) стимулювання розвитку страхування з допомогою системи

оподаткування, надання страхових пільг.

5. Континентальна модель регулювання страхування ха-

рактеризується

а) державним затвердженням тарифних ставок;

б) регулярними перевірками діяльності страховиків;

в) відсутністю твердої регламентації страхових операцій;

г) відсутністю систематичного контролю з боку державних органів.

6. Потреба державного регулювання страхової діяльності

зумовлена:

а) значним обсягом податків від страхових компаній;

б) формуванням і використанням бюджету;

в) формуванням і використанням статутних та страхових фондів

страхових компаній.

7. До економічних методів державного регулювання страхо-

вої діяльності належать:

а) розробка і застосування законів, положень та інструкцій, котрі

регламентують страхову діяльність;

б) стимулювання розвитку страхування з допомогою системи

оподаткування;

в) видача ліцензій на право займатися страховою діяльністю.

8. Державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється:

а) для обмеження монополізму на страховому ринку;

б) встановлення рамок і правил функціонування страхового ринку

та діяльності страхових компаній на ньому;

в) контролю за правильністю сплати податків.

9. Суттєві умови договору страхування:

а) є необхідними для договорів певного виду. Вони визнані та-

кими у відповідних законодавчих актах, зокрема у страховій практиці:

об’єкт страхування, страхова сума, строк дії договору страхування, поря-

док внесення змін в договір тощо;

б) це умови, які є в будь-якому договорі та передбачені зако-

нодавством на той випадок, якщо сторони не захочуть встановити інше.

Це відомості про місце укладання договору, форму договору тощо;

в) прописуються сторонам законодавством для узгодження. У до-

говорах страхування це, наприклад, реквізити сторін, умови оплати, строк

початку страхового захисту тощо;

г) вносяться в договір за бажанням сторін. Законодавством доз-

волено встановлювати в договорі за взаємною згодою будь-які, але такі,

що не суперечать закону, умови, що сприяє максимальному врахуванню

побажань сторін.

10. Державна комісія з регулювання ринків фінансових

послуг України має такі права:

а) проводити перевірки щодо правильності застосування страхо-

виками законодавства України про страхову діяльність і достовірність їх

звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування;

не частіше одного разу в рік призначати проведення за рахунок страховика

додаткової обов’язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;

б) видавати ліцензії страховикам на здійснення страхової діяль-

ності та проведення перевірок їх відповідності виданій ліцензії;

в) видавати свідоцтва про включення страхових та перестрахових

брокерів до державного реєстру страхових та перестрахових брокерів та

проведення перевірки, додержання ними законодавства з посередницької

діяльності у страхуванні та перестрахуванні і достовірності їх звітності;

г) всі відповіді правильні.

Тест 6.2

1. Чим пояснюється необхідність державного нагляду за

страховою діяльністю?

а) необхідністю ліквідації наслідків несприятливих подій;

б) акумуляцією інвестиційних ресурсів;

в) потребою захисту інтересів страхувальників;

г) всі відповіді правильні.

2. В який період в Україні не було державного органу з

нагляду за страховою діяльністю?

а) з 1990 по 1991 р.; в) з 1991 по 1993 р.;

б) з 1991 по 1992 р.; г) з 1992 по 1993 р.

3. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг

України виконує такі функції:

а) перевіряє правильність застосування страховиками законо-

давства України про страхову діяльність і достовірність їх звітності за по-

казниками, що характеризують виконання договорів страхування, не

частіше одного разу в рік призначає проведення за рахунок страховика до-

даткової обов’язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;

б) створює комісії та робочі групи для проведення перевірок ді-

яльності страховиків та страхових посередників;

в) видає ліцензії страховикам на здійснення страхової діяльності

та перевіряє їх діяльність відповідно до виданих ліцензій;

г) всі відповіді правильні.

4. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг

була створена:

а) як інтегрований державний регулятор діяльності небанківсь-

кого фінансового сектора;

б) інтегрований державний регулятор діяльності банківського фі-

нансового сектора;

в) інтегрований державний регулятор фінансового сектора.

5. Чи можуть страховики, які отримали ліцензію на стра-

хування життя, займатися іншими видами страхування?

а) так; в) можуть при

б) ні; визначених умовах.

6. Ліберальна модель регулювання страхування характери-

зується:

а) державним утвердженням тарифних ставок;

б) регулярними перевірками діяльності страховиків;

в) відсутністю твердої регламентації страхових операцій;

г) відсутністю систематичного контролю з боку держави.

7. Чи відповідає держава за зобов’язаннями страховика?

а) так; в) так, лише зі страхування життя;

б) ні; г) так, лише з обов’язкових видів страхування.

8. Страхові правовідносини включають відносини:

а) між страхувальником (набувачем) і страховиком з приводу

майнових зобов’язань, пов’язаних з договором страхування;

б) між державою та страховими компаніями з приводу ліцензування;

в) щодо фінансової стійкості та платоспроможності страховиків;

г) всі відповіді правильні.

9. Обов’язкові умови договору страхування:

а) є необхідними для договорів певного виду. Вони визнаються

такими у відповідних законодавчих актах, зокрема у страховій практиці:

об’єкт страхування, страхова сума, строк дії договору страхування, поря-

док внесення змін у договір тощо;

б) це умови, які є в будь-якому договорі та передбачені законо-

давством на випадок, якщо сторони не захочуть встановити інше – відо-

мості про місце укладання договору, форму договору тощо;

в) встановлені сторонам законодавством для узгодження. У до-

говорах страхування це, наприклад, реквізити сторін, умови оплати, строк

початку страхового захисту тощо;

г) вносяться в договір за бажанням сторін. Законодавством дозво-

лено встановлювати в договорі за взаємною згодою будь-які, але такі, що

не суперечать закону, умови, що сприяє максимальному врахуванню по-

бажань сторін.

10. Основним способом продаж індивідуальних договорів

страхування в Україні є укладання договорів з допомогою:

а) агентів; б) мультиагентів (брагентів); в) брокерів.

Термінологічний словник

Аквізиція – 1) процес реалізації страхової послуги, розповсю-

дження страхових полісів; 2) збутова діяльність страховика.

Генеральний поліс – документ страхування вантажів, за яким

страховик за згодою зі страхувальником зобов’язується страхувати всі

вантажі, що відправляються і одержуються останнім. За Г. п. страхо-

вик несе відповідальність за всі вантажі, які підлягають страхуванню,

незалежно від того, заявив про це вчасно страхувальник чи ні.

Договір перестраховування – угода між страховими (пере-

страховими) компаніями, згідно з якою основна компанія (цедент,

перестрахувальник) зобов’язується передати, а інша (перестраховик)

зобов’язується прийняти ризики у перестраховування.

Договір страхування (поліс, страхове свідоцтво) – письмова

угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик

бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку виплатити

страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової

суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або

на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати

послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові

платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

Позовна давність – термін для захисту за позовом особи,

права якої порушено. Умовами страхування, як правило, передбача-

ються конкретні строки, протягом яких страхувальник чи інші зацікав-

лені особи можуть подати до страхової компанії вимоги, що виплива-

ють із договору страхування.

Претензія – вимога платежу страхової суми або страхового

відшкодування, яка настає за страховою подією.

Регресний позов – право вимоги страховика до особи, яка

винна за заподіяння шкоди.

Сертифікат у страхуванні – документ, що засвідчує страху-

вання окремих партій вантажів, котрі підпадають під дію генерального

полісу страхування вантажів.

Термін страхування – період дії договору страхування. Зви-

чайно починається не раніше від терміну сплати першого внеску стра-

хової премії і закінчується з настанням страхового випадку, за яким

виплачена вся страхова сума, припинення дії договору через несплату

чергових платежів або з інших причин, а також після закінчення визна-

ченого договором терміну страхування.

Ф’ючерсний контракт – стандартний документ, який засвід-

чує зобов’язання придбати цінні папери, товари або кошти у визначе-

ний час та на визначених умовах у майбутньому, із фіксацією цін на

момент виконання зобов’язань сторонами контракту.

Підсумковий тестовий контроль за модулем 1

Тест П1.1

1. До довгострокових видів страхування відносяться:

а) майнове страхування; в) страхування життя;

б) медичне страхування г) страхування відповідальності.

2. Класифікація страхування за економічними ознаками –

це класифікація:

а) за терміном дії договору;

б) об’єктами страхування;

в) формами проведення страхування;

г) статусом страховика та страхувальника;

д) родом небезпеки.

3. Страхова діяльність поділяється на такі дві великі групи:

а) загальне страхування і страхування життя;

б) загальне (ризикове) страхування і особисте;

в) майнове страхування і страхування відповідальності;

г) страхування майна фізичних та юридичних осіб.

4. Що з наведеного розкриває суть ризикової функції страхування?

а) створення системи страхових резервів;

б) передача за певну плату страховику матеріальної відповідаль-

ності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено

договором страхування або чинним законодавством;

в) зменшення наслідків страхових подій;

г) перерозподіл коштів між страхувальниками.

5. Страхування будується на таких принципах:

а) страховий інтерес, суброгація, франшиза, сумлінність сторін;

б) часткове покриття збитку;

в) непропорційна відповідальність;

г) обов’язковість настання страхової події.

6. Категорію “страхового захисту” характеризують такі ознаки:

а) випадковий характер настання страхової події;

б) можливість визначення страхової події за часом і в просторі;

в) вираження збитку в грошовій і натуральній формах та необхід-

ність запобігання і відшкодування збитків;

г) всі відповіді правильні.

7. У країнах ЄС страхування поділяється:

а) на “життя” (Life) i “не-життя” (Nor-life);

б) майнове страхування і життя (Life);

в) страхування відповідальності і нежиття (Nor-life).

8. Термін загального (ризикованого) страхування:

а) до одного року; б) до трьох років; в) півріччя; г) необмежений.

9. До принципів страхування не відносяться:

а) страховий ризик, страховий інтерес, суброгація, контрибуція,

франшиза, страхове відшкодування;

б) повна сплата страхових премій та максимальна сумлінність

сторін страхового договору;

в) правильні відповіді а) та б);

г) правильна відповідь відсутня.

10. Вірогідність настання страхового випадку складає 0,01, а

кожний зі 100 об’єктів застрахований на 500 тис. грн, щорічні виплати

складуть:

а) 500 тис. грн; в) 5 тис. грн;

б) 100 тис. грн; г) 50 тис. грн.

Тест П1.2

1. Суброгація – це:

а) продовження дії договору страхування за взаємною згодою сторін;

б) документ, за яким оформляється передача страхувальником

страховику прав на стягнення збитку з третіх (винних) осіб;

в) частина збитку, яка не підлягає відшкодуванню страховиком.

г) право на комісію з прибутку.

2. Визначити частку одного страхувальника в загальному

страховому фонді, якщо вірогідність настання страхового випадку

складає 0,01, а кожний зі 100 об’єктів застрахований на 500 тис. грн:

а) 500 тис. грн; б) 100 тис. грн; в) 5 тис. грн; г) 50 тис. грн.

3. Стратегія ризик-менеджменту – це:

а) визначення способів управління ризиком;

б) визначення методів передачі ризику;

в) аналіз та фінансування ризику;

г) класифікація ризиків за критеріями наслідків, обсягу та причин.

4. При визначенні нетто-тарифу за договором страхування

життя використовують:

а) регіональну або селективну таблицю дожиття і смертності та

регіональні або селективні таблиці додаткових страхових ризиків;

б) річну ставку інвестиційного доходу;

в) таблиці комутаційних чисел для встановленої в договорі стра-

хування річної ставки інвестиційного доходу та ймовірностей відповідних

100

страхових ризиків;

г) всі відповіді правильні.

5. Методика групової експертної оцінки при розрахунку

страхових тарифів використовується у випадку якщо:

а) у фінансових системах страхування виникають проблеми, що

виходять за межі формальних математичних постановок задач;

б) розраховується ризикова надбавка з використанням стійких

статистичних рядів;

в) розраховується навантаження, виходячи з витрат на ведення

справи та планового прибутку;

г) всі відповіді правильні.

6. Чи є правильним твердження, що ризик “у своїй першо-

основі є невизначеністю”?

а) так; в) правильним лише щодо ризику настання стихійних подій;

б) ні; г) правильним лише щодо великих ризиків.

7. Контрибуція – це:

а) вид договору перестрахування, при якому відшкодовуються

тільки збитки в період дії договору;

б) спосіб зменшення страхового ризику;

в) документ, який засвідчує факт укладання договору страхування;

г) право страховика звернутися до інших страховиків з пропози-

цією розділити витрати зі збитків.

8. До принципів страхування відносяться:

а) суброгація; в) відшкодування в межах завдання збитків;

б) франшиза; г) заощадження коштів.

9. Що таке франшиза у страхуванні?

а) визначена договором страхування частина збитків, яка в разі

страхового випадку не підлягає відшкодуванню страховиком;

б) передання страхувальником страховику права на стягнення за-

подіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми;

в) страхування об’єкта за одним спільним договором кількома

страховиками;

г) передача ризиків страхування одним страховиком іншому стра

ховику за певну плату.

10. Кого з названих посадових осіб страхової компанії можна

віднести до лінійних (Л), а кого – до функціональних (Ф) керівників?

а) начальник відділу маркетингу;

б) головний бухгалтер;

в) віце-президент страхової компанії:

г)директор філії компанії;

101

д) начальник юридичного відділу.

Тест П1.3

1. Мета страхування – це:

а) оплачений страховий збиток;

б) опрацювання страхових тарифів та розмірів страхових сум;

в) захист майнових інтересів фізичних та юридичних осіб;

г) визначення вартісної оцінки збитків від негативних подій.

2. Страхування:

а) створює нову вартість;

б) не створює нової вартості;

в) не має правильної відповіді.

3. Які з перерахованих видів страхування можуть бути до-

бровільними?

а) страхування цивільної відповідальності власників транспорту;

б) страхування від нещасних випадків;

в) страхування життя.

4. Статутний капітал для компаній, які здійснюють за-

гальне (ризиковане) страхування, складає:

а) 500000 євро; б) 1000 000 грн; в) 1000000 євро; г) 750000 дол.

5. ЗУ “Про страхування” встановлено:

а) умови забезпечення платоспроможності страховика;

б) порядок проведення обов’язкового страхування;

в) основний понятійно-термінологічний апарат;

г) порядок проведення страхування та облік страхових договорів;

д) правильні відповіді а), б);

е) правильні відповіді а), в), и);

ж) порядок проведення страхових операцій;

и) регулювання таких загальних моментів, як розгляд спорів, з

урахуванням питань

міжнародного права.

6. На ліцензування до уповноваженого органу нагляду за

страховою діяльністю подаються:

а) установчі документи, правила страхування;

б) заява суб’єкта підприємницької діяльності;

в) установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію;

г) економічне обґрунтування діяльності;

д) заява суб’єкта підприємницької діяльності, економічне обґрун-

тування;

е) правильні відповіді а), г) та інші документи, визначені законодавчо;

ж) правильні відповіді а), б).

7. Класифікація страхування за економічними ознаками –

102

це класифікація за:

а) об’єктами страхування;

б) формами проведення страхування;

в) статусом страхувальника;

г) часом виникнення окремих видів страхування.

8. Функція заощадження коштів притаманна таким видам

страхування:

а) майновому; в) медичному;

б) життя; г) від нещасних випадків.

9. Які існують форми страхування?

а) життя і ризикове;

б) добровільне і обов’язкове;

в) майнове, особисте, відповідальності;

г) медичне і від нещасних випадків.

10. Ризики за джерелами походження поділяються:

а) на фундаментальні та часткові;

б) зовнішні та внутрішні;

в) чисті та спекулятивні;

г) майнові, особові та ті, що стосуються відповідальності.

Тест П1.4

1. Ризики класифікують:

а) за кількісними критеріями;

б) якісними критеріями;

в) кількісними та якісними критеріями;

г) кількісними критеріями (лише ризикові види страхування) та

якісними критеріями (лише страхування життя).

2. Утримання ризику, яке передбачає, що потенційні збитки

будуть покриватися з власних коштів суб’єкта, включає в себе:

а) створення цільових резервів і фондів;

б) самострахування та кептивне страхування;

в) участь у відшкодуванні наслідків ризику;

г) всі відповіді правильні.

3. Вірогідність особи віком 31 рік дожити до 32 років, якщо

дорівнює 0,00405, становить:

а) 2,46914; б) 0,99595; в) 0,25596; г) 0,97896.

4. До основних сегментів страхового ринку відносять:

а) ринок страхування життя, ринок загального страхування, пере-

страхувальний ринок;

б) ринок загального страхування, ринок страхування життя;