Дуткевич Т.В. Дитяча психологія

Подождите немного. Документ загружается.

Періодизація психічного розвитку дитини

Ранній

юнацький

(старший

підлітко-

вий):

14–18 ро-

ків

Професійна під-

готовка, полі-

тичні, юридичні

права, як у до-

рослих.

Навчально-

професійна

Відповідаль-

ність, само-ді-

яльність, реаль-

не уяв-лення про

майбутнє, го-

товність до про-

фесійного са-

мовизначення

Професійне

спрямуван-

ня в пізна-

вальних ін-

тересах

Психологи визначили не тільки характеристику окремих віко-

вих періодів дитини, але й розкрили механізми зміни цих періодів.

У працях Д. Б. Ельконіна показано, що все дитинство складається з

трьох епох: раннє дитинство, дитинство, отроцтво. Кожна епоха міс-

тить два періоди, які у свою чергу включають дві фази. Перехід від

одного періоду до іншого відзначається кризовими явищами у пове-

дінці дитини і відбувається при невідповідності між операційно-тех-

нічною (володіння способами і засобами діяльності) і мотиваційною

(прагнення, інтереси, бажання щодо виконання діяльності) сторона-

ми ведучої діяльності. Вікову динаміку співвідношення операційної

та мотиваційної ліній активності дитини розкриває рисунок 1.

За рисунком 1 видно, що всі види провідної діяльності поділяють-

ся на дві групи:

по-перше, з перевагою у її структурі мотиваційної сторони, коли

діяльність передбачає налагодження взаємин з оточуючими (дорос-

лими чи іншими дітьми). Це емоційно-безпосереднє спілкування, ро-

льова гра, інтимно-особистісне спілкування.

по-друге, з перевагою операційної сторони, коли діяльність побу-

дована на діях з предметами: предметно-маніпулятивна, навчальна,

навчально-професійна діяльність.

Основний механізм переходу між епохами психічного розвитку

полягає у досягненні узгодження між відстаючим у розвитку рівнем

взаємин з оточуючими (мотиваційною складовою) і випереджуючим

у розвитку рівнем знань, способів, здібностей дитини (операційна сто-

рона). Так, на межі епох раннього дитинства і дитинства дитина на-

була умінь у володінні побутовими предметами, в самообслуговуван-

ні (переважає операційна сторона) і вимагає від дорослого розширити

рамки її самостійності, змінити ставлення до себе, тобто демонструє

зростання вимог до взаємин із дорослим (мотиваційна сторона).

Тема 4

ПРОВІДНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Безпосере

дньо-

емоційне

спілкуван

ня

Предметно-

маніпуля-

тивна гра

Сюжетно-

рольова гра

Навчальна

діяльність

Інтимно-

особистісне

спілкування

Навчально-

професійна

діяльність

Співвідношення операційної та

мотиваційної ліній активності дитини

Фази

І ІІ І ІІ І ІІ І ІІ І ІІ І ІІ

Періоди

Немовля-

чий

Раннє

дитинство

ошкільни

Молодший

школяр

Раннє

отроцтво

Старше

отроцтво

Епохи Раннє дитинство Дитинство Отроцтво

Рисунок 1. Схема вікової динаміки співвідношення операційної

та мотиваційної ліній активності дитини

Умовні позначення:

– – – – – – мотиваційна сторона діяльності

_ ______ – операційна сторона діяльності

– перехід між епохами

– перехід між періодами

Періодизація психічного розвитку дитини

При переході між періодами – навпаки – переважно зростає моти-

ваційна лінія у діяльності, швидкими темпами змінюються взаєми-

ни, нова будова яких прискорює оволодіння дитиною новими видами

діяльності. Зокрема, це відбувається на межі дошкільного до молод-

шого шкільного віку.

ВИСНОВКИ про вікову періодизація психічного розвитку дитини

від народження до закінчення школи:

– для практики навчання і виховання підростаючого покоління

особливо важливим є розкриття закономірностей психічного

розвитку дитини від народження до закінчення школи;

– психологи визначили не тільки характеристику окремих ві-

кових періодів дитини, але й розкрили механізми зміни цих

періодів;

– механізм зміни вікових періодів ґрунтується на узгодженні

співвідношення операційної та мотиваційної ліній активності

дитини.

МОДУЛЬ ІІ

ДІЯЛЬНІСТЬ

ТА СПІЛКУВАННЯ

ДОШКІЛЬНИКА

ТЕМА 5

ОСНОВНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ

ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

У ДИТИНСТВІ

ПЛАН

1. Особливості психічного розвитку в дитинстві

2. Психічний розвиток новонародженої дитини

3. Психічний розвиток дитини першого року життя

4. Психічний розвиток дитини раннього віку

5. Психічний розвиток дитини від 3 до 7 років

Література

1. Басов М. Я. Избран. психологические произведения / Под ред.

В. Н. Мясищева, В. С. Мерлина. – Педагогика, 1975. – 432 с.

2. Бреслав Г. М. Эмоциональные особенности формирования лич-

ности в детстве: Норма и отклонения. – М.: Педагогика, 1990. – 144 с.

3. Воспитание детей дошкольного возраста / Под ред Л. Н. Про-

колиенко. – К.: Рад школа, 1991. – 368 с.

4. Кононко Е. Л. Чтобы личность состоялась. – К.: Рад школа,

1991. – 221 с.

Основні закономірності психічного розвитку у дитинстві

5. Люблінська Г. О. Дитяча психологія. – К.: Вища школа, 1974.

– С. 30–70

6. Морфофункциональное созревание основных физиологических

систем организма детей дошкольного возраста / Под ред. М. В. Антро-

повой, М. М. Кольцовой. – М.: Педагогика, 1983. – 160 с.

7. Непомнящая Н. И. Становление личности ребенка 6-7 лет. – М.:

Педагогика, 1992. – 160 с.

8. Смирнова Е. О. Психология ребенка от рождения до 7 лет. – М.:

Школа-Пресс, 1997. – 383 с.

9. Субботский Е. В. Ребенок открывает мир. – М.: Просвещение,

1991. – 207 с.

10. Усова А. П. Роль игры в воспитании детей / Под ред. А. В. За-

порожца. – М.: Просвещение, 1976. – 96 с.

11. Урунтаева Г. А. Дошкольная психология. – М.: Изд. Центр

«Академия», 1997. – С. 28–41.

12. Шаграева О. А. Детская психология. Теоретический и практи-

ческий курс. – М.: ВЛАДОС, 2001. – 368 с. – С. 208–231.

13. Эльконин Д. Б. Психология игры. – М.: Педагогика,1978. –

304 с.

1. Особливості психічного розвитку

в дитинстві

Психічний розвиток дитини вражає своєю інтенсивністю. Як за-

уважував Л. Толстой, до 3 років людина оволодіває тим же обсягом

досвіду, що потім протягом решти свого життя. Дитина оволодіває

мовленням, прямоходінням, навчається діяти з найпростішими по-

бутовими предметами, виникають перші види діяльності, що мають

цілеспрямований, планований характер, значного розвитку досягає

спілкування як з дорослими, так і з ровесниками, поведінка дитини

спрямовується нею згідно з вимогами дорослих, закріпленими у пра-

вилах. Тобто у дошкільному дитинстві закладається фундамент роз-

витку і психічних процесів, і особистості.

На дошкільний вік припадає значна кількість так званих сензи-

тивних періодів, коли певна психічна функція розвивається особли-

во інтенсивно. Тому гетерохронність (стрибкоподібність) психічного

Тема 5

розвитку у цьому періоді виявляється особливо помітно. Повільний

розвиток протягом першого року життя пасивного мовлення завер-

шується ніби то раптовою появою активного мовлення у кінці 1-го

року – перших слів, а згодом і речень. Одразу після народження опо-

рно-руховий апарат відстає у розвитку від зору, що виявляється в об-

межених можливостях дитини самостійно пересуватись, нездатності

втримати предмет у руці тощо. У період від 1 до 3 років – навпаки –

дитина краще засвоює ті властивості предметів, які відчуває на дотик

і спирається на них у своїх діях з цими предметами (форма, розмір), а

не ті, які сприймає зором (колір).

Серед живих істот саме людська дитина народжується найбільш

безпомічною та залежною від догляду оточуючих людей. Ця обста-

вина дала Л. С. Виготському підставу зауважити про те, що новона-

роджений – найбільш соціальна істота серед усіх інших. Водночас

потенції розвитку у новонародженого – максимальні і залежать від

тих умов, які будуть створені дорослим. Так, діти, з якими батьки

постійно й доброзичливо спілкуються, починають розмовляти рані-

ше за малюків, позбавлених батьківського піклування в інтернатних

установах.

З іншого боку, успіхи у психічному розвитку дитини спираються

на її фізичне здоров’я, яке забезпечує активність малюка, його інтер-

ес до оточуючого. Хвора дитина квола, байдуже сприймає дорослих

та іграшки, не прагне самостійно пересуватись, брати різні предмети

та маніпулювати ними. Першим свідченням пізнавального ставлен-

ня дитини до оточуючого є її орієнтувальні реакції, які стимулюють

розвиток сенсомоторних потреб у рухах і враженнях. Сенсорні та ру-

хові потреби тісно пов’язані. Рухові потреби реалізуються через ак-

тивність дитини. У випадку, якщо здоров’я малюка порушується, її

активність знижується, а разом з тим і обмежуються можливості піз-

навального розвитку на основі відчуттів та сприймання оточуючого.

У результаті – спостерігаються відставання у розвитку опорно-ру-

хового апарату, аналізаторів, а згодом і психічних функцій (сприй-

мання, пам’яті, мовлення тощо). Якщо дитина засвоїла деякі вміння

та навички, то хвороба може швидко зруйнувати їх. Наприклад, до

хвороби дитина вміла самостійно складати пірамідку, але тепер ви-

являє нерозуміння завдання, створюється враження, що вона забула,

як виконуються потрібні дії.

Дітям властива висока вразливість, швидкі зміни настрою, стом-

люваність, імпульсивність. Вони потребують захисту від травмуючих

факторів середовища, постійної уваги до їхнього психічного та фізич-

Основні закономірності психічного розвитку у дитинстві

ного стану. Нерозвиненість самосвідомості дитини зумовлює відсут-

ність конкретних чітких скарг щодо стану свого здоров’я. Дорослий

повинен вміти розпізнавати стан дитини за зовнішніми проявами.

Чим менша дитина, тим більшою мірою характерна ця особливість.

Новонароджений плаче – мама повинна сама визначити причину, і

від правильності встановлення причини залежить подальше благопо-

луччя дитини.

Нестійкість психіки дитини, залежність її стану від умов, створе-

них дорослими – це водночас і її висока пластичність, яка визначає

можливість інтенсивного розвитку в процесі навчання й виховання.

Визначальна роль у психічному розвитку дитини раннього віку

належить дорослому, який піклується про задоволення життєво не-

обхідних потреб дитини у їжі, відпочинку, чистоті тощо. Але тільки

цього недостатньо для нормального психічного розвитку малюка.

Необхідно налагодити доброзичливі, емоційно позитивно забарвлені,

стабільні стосунки з малюком як провідний канал передачі суспіль-

ного досвіду, шлях педагогічно доцільних впливів на дитину.

Нерозривний зв’язок дитини й дорослого зберігається протя-

гом всього першого року життя, тому соціальну ситуацію психіч-

ного розвитку в дитинстві Л. С. Виготський назвав «Ми». Дитина

не може існувати без дорослого, який забезпечує її виживання: не

може самостійно пересуватися, підтримувати своє існування. Су-

перечність цієї ситуації розвитку і полягає в тому, що дитина макси-

мально потребує контактів з дорослим, але володіє дуже обмежени-

ми засобами спілкування з ним. Дорослий же поводиться з малюком

так, ніби сподівається на відповідь з його боку, ніби дитина розуміє

звернені до неї слова, жести, емоційні реакції. Дорослий наділяє

дитину здатністю розуміння його дій. У результаті такої поведінки

дорослого у дитини з’являється перша соціальна потреба – потреба

в спілкуванні з дорослим. Вона знаменує собою виникнення першої

діяльності дитини – діяльності спілкування, де предметом стає інша

людина (М. І. Лісіна). Тепер активність у встановленні контактів

переходить від дорослого до дитини. Малюк сам починає впливати

на дорослого, щоб вступити з ним у спілкування, спонукати його до

контакту.

Спілкування у житті малюка носить ситуативний і безпосередній

характер, оскільки відбувається тільки в даній конкретній ситуації

та з її приводу. Малюк ще не володіє основним засобом спілкування

– мовою, яка допомагає вийти за межі конкретної ситуації. Залежно

від змісту спілкування протягом раннього дитинства виділяють дві

Тема 5

його форми – ситуативно-особистісне (від народження до 6 міс.) і

ситуативно-ділове (до 3-х років).

Залежність від контролю з боку дорослого зберігається на висо-

кому рівні протягом усього дошкільного дитинства. При відсутності

належного підкріплення з боку дорослих уміння і навички малюка

легко руйнуються. Наприклад, дитина вітається лише у дитячому

садку, а коли перебуває з батьками – ні. Це свідчить про те, що ви-

хователь у дитячому садку постійно нагадує дітям про цю норму по-

ведінки, схвалює, коли малюки її виконують. Батьки ж цього не ро-

блять. З цієї ж причини, деякі діти, які повертаються у садочок після

канікул, чи хвороби, втрачають навички самообслуговування, і їх до-

водиться відновлювати.

Тісна взаємопов’язаність фізичного та психічного розвитку до-

шкільника проявляється і як висока чутливість емоційної сфери ди-

тини, а також її генералізований вплив на всі інші психічні процеси.

Емоційне благополуччя дитини залежить переважно від дорослого,

характерного для нього стилю спілкування. Найсприятливішим для

розвитку психіки дошкільника є позитивний емоційний фон, пере-

важання оптимістичних, радісних переживань, доброзичливості у

ставленні. Водночас слід застерегти дорослих від занадто бурхливого

виявлення своїх емоцій за допомогою криків, різких жестів та рухів.

Як правило, дитина боїться спілкуватись з такими дорослими, зни-

жується її активність, в неї виникає депресивний стан.

ВИСНОВКИ про загальні особливості психічного розвитку дити-

ни раннього віку:

– динаміка психічного розвитку характеризується найінтенсив-

нішими серед усіх інших вікових періодів темпами; значною

нерівномірністю та стрибкоподібністю;

– дитині властивий значний вроджений потенціал розвитку

умовних рефлексів, реалізація якого залежить від соціальних

умов;

– фізичний та нервово-психічний розвиток тісно взаємозв’язані;

– висока пластичність психічної та вищої нервової діяльності,

що має позитивні (висока научуваність, швидке оволодіння

новими навичками і уміннями) та негативні сторони (нестій-

кість настрою, поведінки, ситуативність виявлення навичок

та умінь);

– сенсомоторні потреби, які виникають на основі орієнтуваль-

них реакцій дитини – рушійні сили розвитку пізнавальних

процесів та передумов особистості;

Основні закономірності психічного розвитку у дитинстві

– провідну роль у психічному розвитку малюка відіграє близь-

кий дорослий.

2. Психічний розвиток

новонародженої дитини

Стрімкий психічний та фізичний розвиток протягом дошкільного

дитинства зумовлює послідовну появу багатьох новоутворень психі-

ки й особистості дитини та виділення якісно своєрідних періодів роз-

витку: новонародженості, немовлячого, раннього та власне дошкіль-

ного.

Перший період життя дитини триває кілька тижнів. Новонаро-

джена дитина проявляє активність, що грунтується на вроджених

безумовних рефлексах, тому поведінка дитини як така, що будуєть-

ся на вироблених за життя реакцій, відсутня. Активність малюка

обмежена моментами задоволення біологічних потреб у їжі, у теплі

тощо. Значну частину доби новонароджений спить, періодично про-

кидаючись, щоб поїсти. Зберігається фізіологічна залежність малюка

від матері, від грудного годування та гігієнічного догляду. Народжу-

ючись як біологічна істота, новонароджений у соціальному оточенні

швидко набуває соціальних ознак. Все життя дитини будується до-

рослим на основі суспільно вироблених способів: батьки привчають

дитину спати у нічний час та стимулюють його активність вдень; ди-

тину оточують предмети, необхідні для купання, годування, збере-

ження тепла, іграшки. Залежність існування дитини від дорослого,

постійний контакт із ним зумовлює особливий інтерес до його особи,

малюк намагається доступними для себе засобами привернути увагу

дорослого. Головними з них у новонародженого виступають крик та

плач.

Результатом першого досвіду спілкування новонародженого із

близькими дорослими виступає поява в нього потреби у спілкуванні і

співробітництві з дорослими.

Перші прижиттєві реакції малюка виникають у контексті його

спілкування з дорослими, зокрема під час годування дитини матір’ю.

Погляд дитини зосереджується на обличчі матері, дитина ніби завми-

рає, прислуховуючись до голосу матері. Ці реакції отримали назву зо-

Тема 5

рового та слухового зосередження, яке становить основу для подаль-

шого формування поведінки дитини.

Під впливом умов, створених дорослими, помітно змінюється емо-

ційне життя малюка. Від народження для дитини характерними є

негативні емоційні реакції, оскільки вони сигналізують оточуючим

про незадоволені потреби, які мають життєво важливе значення для

малюка. Створений дорослими позитивний емоційний фон, доброзич-

ливість, ласкаві звертання, уважність, турбота викликають у малюка

відповідні емоційні реакції. Посмішка новонародженого виступає пер-

шою соціальною емоцією, яка включається у спілкування з дорослим і

є своєрідною відповіддю на лагідне звертання до неї. Тут проявляються

перші ознаки спрямованості поведінки дитини, на основі якої згодом

розвивається цілепокладання, як необхідна риса діяльності.

Саме в емоційній сфері психіки дитини формується важливе ново-

утворення – «комплекс пожвавлення», що виникає під час контакту

дитини з дорослим і включає емоційні та рухові реакції: посмішку,

вокалізації, дитина тягнеться ручками і спрямовує погляд у напря-

мі дорослого. Вокалізації виражають позитивні емоції задоволення,

спостерігається пожвавлення рухових реакцій. Дитина чітко виріз-

няє дорослого з усього оточення, проявляючи позитивне ставлення

до контакту з ним. У дитини виникають перші соціальні потреби у

пізнанні та спілкуванні, тісне переплетення яких задовольняється за

допомогою «комплексу пожвавлення». Потреба малюка у спілкуван-

ні реалізується в безпосередньо-емоційному спілкуванні як провідній

діяльності немовлячого віку. Поява «комплексу пожвавлення» як

першої форми поведінки дитини свідчить про завершення періоду но-

вонародженості й про початок дитинства.

ВИСНОВКИ про найважливіші надбання у психічному розвитку

новонародженого:

– набуття перших соціальних ознак на основі досвіду безпосе-

редньо-емоційного спілкування з дорослим;

– закріплення специфічно людського біоритму нічного сну та

періоду денної активності;

– початок формування перших соціальних потреб у пізнанні та

спілкуванні;

– закладання основ формування людської поведінки (зорове й

слухове зосередження на обличчі дорослого, перша соціальна

емоція – посмішка);

– органи чуття розвиваються швидше рухового апарату;

– і розвиток першої форми поведінки – комплексу пожвавлення.