Друзенко Г. (заг. ред.) Конституційні акти Європейського Союзу (в редакції Лісабонського договору)

Подождите немного. Документ загружается.

Пояснення щодо Хартії засадничих прав 511

Пояснення щодо статті 13 – Свобода мистецтва та науки

Це право випливає насамперед з права на свободу думки та вияв-

ляння поглядів. Його належить здійснювати з дотриманням статті

1, та воно може підлягати обмеженням, що їх дозволяє стаття 10

ЄКПЛ.

Пояснення щодо статті 14 – Право на освіту

1. Ця стаття ґрунтується на спільних конституційних традиціях де-

ржав-членів та статті 2 додаткового Протоколу до ЄКПЛ, що зву-

чить таким чином:

«Жодну людину не вільно позбавляти права на освіту. У здійснен-

ні будь-яких функцій, які держава перебрала на себе щодо освіти

та навчання, їй належить поважати право батьків забезпечувати

освіту та навчання дітей відповідно до їхніх власних релігійних і фі-

лософських переконань.».

Визнано за доцільне поширити дію цієї статті на доступ до професій-

ного та безперервного навчання (див. пункт 15 Спільнотової хартії

засадничих соціальних прав працівників та статтю 10 Соціальної

Хартії) та додати принцип безоплатного обов’язкового навчання.

Так, як він сформульований, цей принцип означає тільки те, що

стосовно обов’язкового навчання кожна дитина має можливість

відвідувати установи, що пропонують безоплатне навчання. Цей

принцип не накладає на всі установи, що надають освіту, про-

фесійне та безперервне навчання, зокрема на приватні, обов’язок

бути безоплатними. Цей принцип також не забороняє, щоб деякі

особливі форми навчання були платними, якщо держава вживає

фінансових заходів, аби надавати фінансову компенсацію. Тією

мірою, якою Хартія застосовна до Союзу, це означає, що в рам-

ках свої політик навчання Союз має шанувати право на безоплатну

обов’язкову освіту, але це, звичайно, не створює нових повнова-

жень. Стосовно права батьків цей принцип потрібно тлумачити у

поєднанні з положеннями статті 24.

2. Свобода заснування громадських та приватних навчальних за-

кладів ґарантована як один з аспектів свободи підприємницької

діяльності, але обмежена шануванням демократичних принципів

та її належить здійснювати згідно з умовами, визначеними у націо-

нальному законодавстві.

Додаток512

Пояснення щодо статті 15 –

Свобода обирати фах та право працювати

Свобода обирати фах, закріплена в частині першій статті 15, виз-

нана в прецедентному праві Суду (див. inter alia рішення від 14

травня 1974 р. у справі 4/73 Nold [1974] ВЄС 491, пп. 12-14; рі-

шення від 13 грудня 1979 р. у справі 44/79 Hauer [1979] 3727;

рішення від 8 жовтня 1986 р. у справі 234/85 Keller [1986] 2897,

п. 8).

Ця частина випливає також з частини другої статті 1 Європейської

соціальної хартії, що була підписана 18 жовтня 1961 року та яку

ратифікували всі держави-члени, та пункту 4 Спільнотової хар-

тії засадничих соціальних прав працівників від 9 грудня 1989

року. Вислів «умови праці» належить розуміти в сенсі статті 156

Договору про функціювання Європейського Союзу.

Частина друга стосується трьох свобод, що їх ґарантують статті 26,

45, 49 та 56 Договору про функціювання Європейського Союзу, а

саме: вільне переміщення працівників, свобода підприємницької

діяльності та свобода надавати послуги.

Частина третя ґрунтується на пункті g) частини першої статті 153

Договору про функціювання Європейського Союзу, а також на

частині четвертій статті 19 Європейської соціальної хартії, що була

підписана 18 жовтня 1961 року та яку ратифікували всі держави-

члени. Таким чином є застосовною частина друга статті 52 Хартії.

Проблему набору моряків, що мають громадянство третіх держав,

до команд суден під прапором держави-члена Союзу, регулює за-

конодавство Союзу та національні законодавства та традиції.

Пояснення щодо статті 16 – Свобода підприємництва

Ця стаття ґрунтується на прецедентному праві Суду, який визнав

свободу провадження господарської чи комерційної діяльності

(див. рішення від 14 травня 1974 р. у справі 4/73 Nold [1974] 491,

п. 14, та від 27 вересня 1979 р. у справі 230/78 SpA Eridiana and

others [1979] 2749, пп. 20 та 31) та свободу укладати угоди (див.

inter alia рішення у справі 151/78 Sukkerfabriken NykØbing [1979]

1, п. 19; рішення від 5 жовтня 1999 р. у справі С-240/97 Іспанія

проти Комісії [1999] І-6571, п. 99) та на частині першій і третій

статті 119 Договору про функціювання Європейського Союзу, що

визнає свободу конкуренції. Це право, звичайно, належить здійс-

Пояснення щодо Хартії засадничих прав 513

нювати з дотриманням права Союзу та національних законодавств.

Воно може бути предметом обмежень, що їх передбачає частина

перша статті 52 Хартії.

Пояснення щодо статті 17 – Право власності

Ця стаття ґрунтується на статті 1 додаткового Протоколу до

ЄКПЛ:

«Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти

своїм майном. Нікого не вільно позбавляти його майна, хіба що

в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом або

загальними принципами міжнародного права.

Попередні положення, однак, жодним чином не порушують право

держави приймати такі закони, які, на її думку, потрібні аби контро-

лювати використання майна відповідно до загальних інтересів або

щоб забезпечити сплату податків чи інших зборів чи стягнень.».

Це засадниче право спільне для всіх національних конституцій.

Воно було багаторазово визнане в прецедентному праві Суду,

вперше у рішенні у справі Hauer (13 грудня 1979 р., [1979] ВЄС

3727). Редакція статті була оновлена, але згідно з частиною тре-

тьою статті 52 це право має таке саме значення та межі застосу-

вання, як право, що його ґарантує ЄКПЛ, та його обмеження не

можуть перевищувати обмежень, які передбачає Конвенція.

Захист інтелектуальної власності, що є одним з аспектів права

власності, прямо зазначений у частині другій з огляду на зрос-

тання його значення та вторинне законодавство Спільноти.

Інтелектуальна власність охоплює не лише літературу та мистець-

ку власність, але також, між іншим, патентне право та право на

товарний знак та суміжні права. Ґарантії, закладені у частині пер-

шій, мають відповідне застосування до інтелектуальної власності.

Пояснення щодо статті 18 – Право на притулок

Текст статті ґрунтувався на статті 63 ДзЄС, яку наразі заступила

стаття 78 Договору про функціювання Європейського Союзу, що

зобов’язує Союз дотримуватися Женевської конвенції про ста-

тус біженців. Слід звернутися до протоколів щодо Сполученого

Королівства та Ірландії, що їх додано до Договорів, та щодо Данії,

щоби визначити, якою мірою ці держави-члени реалізують право

Додаток514

Союзу в цій сфері і якою мірою ця стаття до них застосовна. Ця

стаття відповідає Протоколу про надання притулку, що його дода-

но до Договорів.

Пояснення щодо статті 19 –

Захист у разі вигнання, вислання чи екстрадиції

Частина перша цієї статті має таке саме значення та межі засто-

сування, як стаття 4 Додаткового протоколу № 4 до ЄКПЛ щодо

колективного вислання. Вона має на меті ґарантувати, щоб кожне

рішення ґрунтувалося на спеціальному розслідуванні і щоб уне-

можливити будь-який захід на вигнання всіх осіб, що мають гро-

мадянство окремої держави (див. також статтю 13 Пакту про гро-

мадянські та політичні права).

Частина друга включає відповідне прецедентне право

Європейського суду з прав людини стосовно статті 3 ЄКПЛ (див.

Ahmed v. Austria, рішення від 17 грудня 1996 р., 1996-VI, с. 2206

та Soering, рішення від 7 липня 1989 р.).

Розділ ІІІ – рівність

Пояснення щодо статті 20 – Рівність перед правом

Ця стаття відповідає загальному принципові права, проголошено-

му в усіх європейських конституціях, який Суд визнав за основ-

ний принцип права Спільноти (рішення від 13 листопада 1984 р. у

справі 283/83 Racke [1984] ВЄС 3791, рішення від 17 квітня 1997

р. у справі 15/95 EARL [1997] ВЄС I-1961 та рішення від 13 квітня

2000 р. у справі 292/97 Karlsson [2000] ВЄС 2737).).

Пояснення щодо статті 21 – Недискримінація

Частина перша випливає із статті 13 ДзЄС, яку наразі заступила

стаття 19 Договору про функціювання Європейського Союзу, та із

статті 14 ЄКПЛ, а також із статті 11 Конвенції про права люди-

ни та біомедицину щодо генетичної спадковості. Тією мірою, якою

частина перша відповідає статті 14 ЄКПЛ, перша має застосуван-

ня згідно з останньою.

Не має суперечності чи незгідності між частинами першою та стат-

тею 19 Договору про функціювання Європейського Союзу, межі

застосування та цілі якої є іншими: стаття 19 надає Союзові ком-

Пояснення щодо Хартії засадничих прав 515

петенцію ухвалювати законодавчі акти, включно з гармонізацією

положень законів та підзаконних актів держав-членів, щоби боро-

тися з деякими формами дискримінації, які вичерпно перелічені в

цій статті. Це законодавство може охоплювати діяльність органів

влади держав-членів (а також стосунки між фізичними особами) в

будь-якій сфері, що належить до компетенції Союзу. Положення

частини першої статті 21 навпаки не створює будь-якої компе-

тенції ухвалювати антидискримінаційі закони в тих сферах діяль-

ності держав-членів чи приватних осіб та не накладає всеохопну

заборону дискримінації в тих широко окреслених сферах. Проте

положення стосується лише дискримінації як з боку інституцій та

органів Союзу під час здійснення компетенцій, наданих на підставі

Договорів, так і з боку держав-членів, тільки коли вони імплемен-

тують право Союзу. Отже, частина перша не змінює ані сфери ком-

петенцій, наданих на підставі статті 19, ані тлумачення тієї статті.

Частина друга відповідає абзацу першому статті 18 Договору про

функціювання Європейського Союзу і її належить застосовувати

згідно з тією статтею.

Пояснення щодо статті 22 –

Культурне, релігійне та мовне розмаїття

Ця стаття ґрунтувалася на статті 6 Договору про Європейський

Союз та частині першій і четвертій статті 151 ДзЄС, що їх на-

разі заступили частини перша та четверта статті 167 Договору

про функціювання Європейського Союзу, які стосуються культу-

ри. Шанування культурного та мовного розмаїття також закла-

дено у частині третій статті 3 Договору про Європейський Союз.

Ця стаття також випливає з Декларації № 11 до Кінцевого акта

Амстердамського договору про статус церков та неконфесійних

організацій, що наразі увійшла до статті 17 Договору про функ-

ціювання Європейського Союзу.

Пояснення щодо статті 23 – Рівність жінок та чоловіків

Абзац перший цієї статті ґрунтувався на статті 2 та частині

другій статті 3 ДзЄС, що їх наразі заступили стаття 3 Договору

про Європейський Союз та стаття 8 Договору про функціювання

Європейського Союзу, які ставлять перед Союзом мету сприя-

ти рівності чоловіків та жінок, а також частина перша статті 157

Договору про функціювання Європейського Союзу. Цей абзац та-

Додаток516

кож випливає із статті 20 нової редакції Європейської соціальної

хартії від 3 травня 1996 року та пункту 16 Спільнотової хартії за-

садничих соціальних прав працівників.

Ця стаття також ґрунтується на частині третій статті 157 Договору

про функціювання Європейського Союзу та частині четвертій

статті 2 Директиви Ради 76/207/ЄЕС про впровадження принци-

пу однакового ставлення до жінок та чоловіків стосовно доступу

до працевлаштування, професійного навчання та кар’єри, а також

умов праці.

Абзац другий у скороченій формі увійшов до частини четвертої

статті 157 Договору про функціювання Європейського Союзу,

яка передбачає, що принцип однакового ставлення не перешкод-

жає залишати в силі чинні чи ухвалювати нові заходи, що нада-

ють особливі переваги недостатньо представленій статі, щоб по-

легшити професійну діяльність, запобігти несприятливим умовам

професійної кар’єри чи їх компенсувати. Згідно з частиною другою

статті 52 цей абзац не змінює частини четвертої статті 157.

Пояснення щодо статті 24 – Права дитини

Ця стаття ґрунтується на Конвенції про права дитини, що була

підписана у Нью-Йорку 20 листопада 1989 року та яку ратифіку-

вали всі держави-члени, особливо на статтях 3, 9, 12 та 13 цієї

Конвенції.

Частина третя враховує той факт, що в рамках запровадження

простору свободи, безпеки та правосуддя законодавство Союзу

в цивільних справах, що мають транскордонні наслідки, стосовно

яких стаття 81 Договору про функціювання Європейського Союзу

надає потрібні повноваження, може включати насамперед право

на відвідини, що забезпечує дітям можливість підтримувати регу-

лярні особисті та безпосередні стосунки з обома своїми батьками.

Пояснення щодо статті 25 – Права літніх людей

Ця стаття випливає із статті 23 нової редакції Європейської со-

ціальної хартії та статей 24 та 25 Спільнотової хартії засадничих

соціальних прав працівників. Участь у соціальному та культурному

житті звичайно охоплює також участь у політичному житті.

Пояснення щодо Хартії засадничих прав 517

Пояснення щодо статті 26 – Інтеґрація інвалідів

Принцип, проголошений у цій статті, ґрунтується на статті 15

Європейської соціальної хартії, а також випливає з пункту 26

Спільнотової хартії засадничих соціальних прав працівників.

Розділ ІV – Солідарність

Пояснення щодо статті 27 – Право працівників на

інформацію та консультацію на підприємстві

Ця стаття міститься у новій редакції Європейської соціальної хар-

тії (стаття 21) та у Спільнотовій хартії засадничих соціальних прав

працівників (пункти 17 та 18). Стаття має застосування на умо-

вах, закладених у праві Союзу та національних законодавствах.

Посилання на відповідні рівні стосується рівнів, закладених пра-

вом Союзу чи національними законодавствами та практиками, що

можуть включати європейський рівень, якщо це передбачає за-

конодавство Союзу. Існує значне acquis Союзу в цій сфері: статті

154 та 155 Договору про функціювання Європейського Союзу та

Директиви 2002/14/ЄС (загальні рамки інформування та консуль-

тування працівників у Європейській Спільноті), 98/59/ЄС (ко-

лективні звільнення), 2001/23/ЄС (перетворення підприємств) та

94/45/ЄС (європейські ради підприємств).

Пояснення щодо статті 28 – Право на колективні

перемовини та дії

Ця стаття ґрунтується на статті 6 Європейської соціальної хартії та

Спільнотової хартії засадничих соціальних прав працівників (пун-

кти 12–14). Право на колективні дії було визнано Європейським

судом з прав людини як один з елементів профспілкових прав,

закладених у статті 11 ЄКПЛ. Що стосується відповідних рівнів,

на яких можна вести колективні перемовини, дивись пояснення

щодо попередньої статті. Порядок використання колективних дій,

зокрема страйків, та обмеження щодо них визначають національ-

ні законодавства та звичаї, включаючи питання, чи можна такі дії

проводити одночасно у кількох державах-членах.

Додаток518

Пояснення щодо статті 29 –

Право на доступ до служб працевлаштування

Ця стаття ґрунтується на частині третій статті 1 Європейської со-

ціальної хартії та пункті 13 Спільнотової хартії засадничих соціаль-

них прав працівників.

Пояснення щодо статті 30 –

Захист у разі безпідставного звільнення

Ця стаття випливає зі статті 24 нової редакції Соціальної хартії.

Дивись також Директиву 2001/23/ЄС про захист прав працівни-

ків у разі перетворення підприємств та Директиву 80/987/ЄЕС

про захист працівників у разі банкрутства їхнього працедавця, зі

змінами, внесеними Директивою 2002/74/ЄС.

Пояснення щодо статті 31 –

Справедливі та належні умови праці

1. Частина перша цієї статті ґрунтується на Директиві 89/391/

ЄЕС про запровадження заходів на сприяння поліпшенню безпеки

та здоров’я працівників на роботі. Вона також випливає із статті 3

Соціальної хартії та пункту 19 Спільнотової хартії засадничих со-

ціальних прав працівників та, стосовно гідних умов праці, зі стат-

ті 26 нової редакції Соціальної хартії. Означення «умови праці»

належить розуміти в сенсі статті 156 Договору про функціювання

Європейського Союзу.

2. Частина друга ґрунтується на Директиві 93/104/ЄС щодо де-

яких аспектів організації робочого часу, статті 2 Європейської со-

ціальної хартії та пункті 8 Спільнотової хартії засадничих соціаль-

них прав працівників.

Пояснення щодо статті 32 –

Заборона дитячої праці та захист молоді, що працює

Ця стаття ґрунтується на Директиві 94/33/ЄС про захист молоді,

що працює, статті 7 Європейської соціальної хартії та пунктах 20-

23 Спільнотової хартії засадничих соціальних прав працівників.

Пояснення щодо Хартії засадничих прав 519

Пояснення щодо статті 33 –

Сімейне та професійне життя

Частина перша статті 33 ґрунтується на статті 16 Європейської

соціальної хартії.

Частина друга випливає з Директиви Ради 92/85/ЄЕС щодо запро-

вадження заходів на сприяння поліпшенню безпеки та здоров’я на

роботі вагітних працівниць та працівниць, що нещодавно народи-

ли чи годують дитину груддю, та Директиви 96/34/ЄС про рамкову

угоду щодо відпустки для догляду за дитиною, що її уклали UNICE,

CEEP та ETUC

. Вона також ґрунтується на статті 8 (захист ма-

теринства) Європейської соціальної хартії та випливає зі статті 27

(право працівників, що мають сімейні, обов’язки на однакові мож-

ливості та однакове до них ставлення) нової редакції Соціальної

хартії. Термін «материнство» охоплює період від зачаття до завер-

шення годування груддю.

Пояснення щодо статті 34 –

Соціальне забезпечення та соціальна допомога

Принцип, проголошений у частині першій статті 34, ґрунтується

на статтях 153 та 156 Договору про функціювання Європейського

Союзу, статті 12 Європейської соціальної хартії та пункті 10

Спільнотової хартії засадничих соціальних прав працівників. Союз

зобов’язаний поважати цей принцип в перебігу здійснення повно-

важень, наданих йому статтями 153 та 156 Договору про функ-

ціювання Європейського Союзу. Посилання на соціальні послуги

стосується випадків, коли такі послуги запроваджені з метою за-

безпечити деякі переваги, але не означає, що такі послуги нале-

жить створити там, де вони не існують. Вираз «материнство» на-

лежить розуміти так само, як у попередній статті.

Частина друга ґрунтується на частині четвертій статті 12 та час-

тині четвертій статті 13 Європейської соціальної хартії та пункті 2

UNICE – Union of Industrial and Employers’ Confederations of Europe (Союз

промислових конфедерацій та конфедерацій працедавців Європи), CEEP –

Centre européen des entreprises à participation publique et des entreprises

d’intérêt économique général (Європейський Центр підприємств з публіч-

ною участю та підприємств, що задовільняють загальні економічні потреби),

ETUC – European Trade Union Confederation (Європейська конфедерація

профспілок) (прим. ред.).

Додаток520

Спільнотової хартії засадничих соціальних прав працівників та від-

творює правила, що постають з Регламенту (ЄЕС) № 1408/71 та

Регламенту (ЄЕС) № 1612/68.

Частина третя випливає із статті 13 Європейської соціальної хар-

тії, статей 30 та 31 нової редакції Соціальної хартії та пункту 10

Спільнотової хартії. Союз зобов’язаний шанувати частину третю

в контексті політик, що ґрунтуються на статті 153 Договору про

функціювання Європейського Союзу.

Пояснення щодо статті 35 – Охорона здоров’я

Принцип, проголошений у цій статті ґрунтувався на статті 152

ДзЄС, що її наразі заступила стаття 168 Договору про функцію-

вання Європейського Союзу, та статтях 11 і 13 Європейської со-

ціальної хартії. Друге речення цієї статті відтворює частину першу

статті 168.

Пояснення щодо статті 36 – Доступ до послуг, що

забезпечують загальні економічні потреби

Ця стаття цілком відповідає статті 14 Договору про функціюван-

ня Європейського Союзу та не створює будь-якого нового права.

Вона тільки проголошує принцип, згідно з яким Союзові належить

шанувати доступу до послуг, що забезпечують загальні економічні

потреби, як це передбачено у національних положеннях, якщо ті

положення згідні з правом Союзу.

Пояснення щодо статті 37 – Захист довкілля

Принципи, проголошені у цій статті, ґрунтувалися на статтях

2, 6 та 174 ДзЄС, що їх наразі заступила частина третя статті 3

Договору про Європейський Союз та статті 11 і 191 Договору про

функціювання Європейського Союзу.

Ці принципи також випливають з положень деяких національних

конституцій.

Пояснення щодо статті 38 – Захист прав споживачів

Принципи, проголошені у цій статті, ґрунтуються на статті 169

Договору про функціювання Європейського Союзу.