Друзенко Г. (заг. ред.) Конституційні акти Європейського Союзу (в редакції Лісабонського договору)

Подождите немного. Документ загружается.

Хартія засадничих прав Європейського Союзу 501

Стаття 54

Заборона зловживати правами

Ніщо у цій Хартії не вільно тлумачити як таке, що передбачає будь-

яке право займатися будь-якою діяльністю чи вчиняти будь-яку

дію, спрямовану на скасування будь-яких прав та свобод, визнаних

у цій Хартії, чи на обмеження їх більшою мірою, ніж це передба-

чено у Хартії.

Текст, наведений вище, є виправленою редакцію Хартії, проголо-

шеної 7 грудня 2000 року, та має заступити її від дня набрання чин-

ності Лісабонського договору.

Додаток502

Пояснення щодо Хартії засадничих прав

(2007/С 303/02)

Ці пояснення були первісно підготовані в рамках повнова-

жень Президії Конвенту, що розробив Хартію засадничих прав

Європейського Союзу. Вони були оновлені під проводом Президії

Європейського Конвенту з урахуванням достосувань, що їх зробив

Конвент у тексті Хартії (зокрема у статтях 51 та 52), та дальшого

розвитку права Союзу. Незважаючи на те, що пояснення як такі

не мають обов’язкової юридичної сили, вони є цінним знаряддям

тлумачення, призначеним для роз’яснення положень Хартії.

Розділ І – Гідність

Пояснення щодо статті 1 – Людська гідність

Гідність людської особистості є не тільки засадничим правом сама

собою, але є також справжньою підвалиною засадничих прав.

Загальна Декларація прав людини 1948 року закріплює в преам-

булі людську гідність: «Беручи до уваги, що визнання гідності, яка

властива всім членам людської сім’ї, та їхніх рівних і невідчужува-

них прав є основою свободи, справедливості та загального миру».

Суд у своєму рішенні від 9 жовтня 2001 року у справі С-377/98

Нідерланди проти Європейського Парламенту та Ради [2001]

ВЄС I-7079, в п.п.70–77

, потвердив, що засадниче право на люд-

ську гідність є частиною права Союзу.

З цього випливає, що жодне з прав, закладених у Хартії, не може

бути використано на шкоду гідності іншої особи, а гідність люд-

ської особистості належить до самої сутності прав, закладених у

цій Хартії. Тому її належить шанувати, навіть у випадку обмеження

права.

Тут і далі посилання на рішення Суду ЄС наводяться за британськими пра-

вилами цитування таких рішень: дата винесення рішення та номер справи, її

назва, рік оприлюднення у Віснику Європейського Суду [ВЄС], серія ВЄС та

перша сторінка публікації, а також відповідні пункт(и) рішення (прим. ред.).

Французький та англійський тексти Пояснень вдаються до абревіатури ECHR

та CEDH відповідно. Далі ми дотримуємось такого самого підходу, використо-

вуючи українську абревіатуру неофіційної назви Конвенції, а саме – ЄКПЛ

(прим. ред.).

Пояснення щодо Хартії засадничих прав 503

Пояснення щодо статті 2 – Право на життя

1. Частина перша цієї статті ґрунтується на першому реченні час-

тини першої статті 2 Європейської Конвенції з прав людини

, що

звучить таким чином:

«1. Право кожного на життя захищено законом».

2. Друге речення цього положення, що стосується смертної кари,

було змінено внаслідок набрання чинності Протоколу № 6 ЄКПЛ,

стаття 1 якого звучить таким чином:

«Смертну кару скасовано. Нікого не вільно засуджувати до такого

покарання чи страчувати».

Частина друга статті 2 Хартії ґрунтується на цьому положенні.

3. Положення частини другої статті 2 Хартії відповідають положен-

ням зазначених вище статей ЄКПЛ та додаткового Протоколу до

неї. Вони мають таке саме значення та межі застосування, згідно

з частиною третьою статті 52 Хартії. В зв’язку з цим «негативні»

означення, наявні в ЄКПЛ, належить також вважати частиною

Хартії:

а) частина друга статті 2 ЄКПЛ:

«Позбавлення життя не розглядається як таке, що вчинене на

порушення цієї статті, якщо воно сталося внаслідок абсолютно

доконечного застосування сили:

a) для захисту будь-якої особи від незаконного насильства;

b) для здійснення законного арешту або для запобігання втечі

особи, яку законно тримають під вартою;

c) при вчиненні правомірних дій для придушення заворушення

або повстання»;

b) стаття 2 Протоколу № 6 ЄКПЛ:

«Держава може передбачити у своєму законодавстві смертну

кару за діяння, вчинені під час війни або неминучої загрози вій-

ни; таке покарання належить застосовувати тільки у випадках,

передбачених законом, та згідно з його приписами...».

Додаток504

Пояснення щодо статті 3 –

Право на особисту недоторканність

1. У своєму рішенні від 9 жовтня 2001 року у справі С-377/98

Нідерланди проти Європейського Парламенту та Ради,

[2001] ВЄС I-7079, у п.п. 70 та 78–80, Суд потвердив, що засад-

ниче право на недоторканність особи є частиною права Союзу та

охоплює, в контексті медицини та біології, добровільну та свідому

згоду донора та одержувача.

2. Принципи, що містить стаття 3 Хартії, вже включені раніше до

Конвенції про права людини та біомедицину, що її ухвалила Рада

Європи (ETS 164 та Додатковий протокол ETS 168). Хартія не

має на меті відступати від тих положень та з огляду на це лише

забороняє репродуктивне клонування. Вона не дозволяє, але й не

забороняє інші форми клонування. Отже, вона жодним чином не

перешкоджає законодавцеві забороняти інші форми клонування.

3. Посилання на євгенічні практики, зокрема спрямовані на селек-

цію людей, стосуються можливих випадків організації та реаліза-

ції програм селекції, включаючи кампанії стерилізації, примусову

вагітність, обов’язкові етнічні шлюби, а також інші дії, які визнані

міжнародними злочинами у Статуті Міжнародного кримінального

суду, що його ухвалено в Римі 17 липня 1998 року (див. пункт g

частини першої статті 7 Статуту).

Пояснення щодо статті 4 – Заборона катування та

нелюдського чи принизливого поводження чи покарання

Право, закладене у статті 4, відповідає праву, що його ґарантує

стаття 3 ЄКПЛ, що має тотожну редакцію: «Нікого не вільно під-

давати катуванню ані нелюдському чи принизливому поводженню

чи покаранню». На підставі частини третьої статті 52 Хартії це

право має таке саме значення та межі застосування, як і зазначена

стаття ЄКПЛ.

Пояснення щодо статті 5 –

Заборона рабства та примусової праці

1. Право, закладене в частинах першій та другій статті 5, відповідає

частинам першій та другій статті 4 ЄКПЛ, що має тотожну редак-

цію. Право має таке саме значення та межі застосування, як і стат-

тя ЄКПЛ, на підставі частини третьої статті 52 Хартії. Відповідно:

Пояснення щодо Хартії засадничих прав 505

– не існує жодних законних обмежень права, передбаченого у

частині першій,

– у частині другій означення «примусової чи обов’язкової праці»

належить розуміти у світлі «негативних» означень, що їх міс-

тить частина третя статті 4 ЄКПЛ:

«На цілі цієї статті поняття «примусова чи обов’язкова праця» не

охоплює:

a) будь-яку працю, виконання якої зазвичай вимагають під час

тримання під вартою чи позбавлення волі, згідно з положення-

ми статті 5 цієї Конвенції чи під час умовного звільнення;

b) будь-яку службу військового характеру або – у випадку, коли

особа відмовляється від неї з мотивів особистих переконань у

країнах, де така відмова визнається, – службу, виконання якої

вимагають замість обов’язкової військової служби;

с) будь-яку службу, виконання якої вимагають у разі надзвичайної

ситуації чи стихійного лиха, що загрожує життю чи добробуту

суспільства;

d) будь-якої праці чи служби, що є частиною звичайних грома-

дянських обов’язків».

2. Частина третя випливає безпосередньо з людської гідності та

враховує останній розвиток організованої злочинності, такої як

організація прибуткової нелегальної імміграції чи мереж сексу-

альної експлуатації. Додаток до Конвенції про Європол містить

таке означення торгівлі людьми на цілі сексуальної експлуатації:

«торгівля людьми означає: реальний та незаконний вплив на осо-

бу з боку інших осіб через застосування насильства чи погроз, чи

через зловживання владою або через підступ з метою експлуата-

ції проституції, форми сексуальної експлуатації неповнолітніх та

насильства над ними чи торгівлю покинутими дітьми». Розділ VI

Конвенції на виконання Шенґенської угоди, яку було інтегровано

до acquis Союзу, та в якій беруть участь Сполучене Королівство та

Ірландія, містить у частині першій статті 27 вислів, що стосується

мереж нелегальної іміґрації: «Договірні Сторони зобов’язуються

застосовувати відповідні покарання до будь-якої особи, що з ме-

тою збагачення допомагає чи намагається допомогти чужоземцю

в’їхати чи проживати на території однієї з Договірних Сторін з

порушенням законодавства цих Сторін про в’їзд та перебування

Додаток506

чужоземців». 19 липня 2002 року Рада ухвалила рамкове рішен-

ня про боротьбу проти торгівлі людьми (ОВ L 203 від 01.08.2002,

с.1), стаття 1 якого докладно означає злочини щодо торгівлі людь-

ми на цілі трудової чи сексуальної експлуатації, що їх держави-чле-

ни повинні зробити такими, що підлягають покаранню, на підставі

рамкового рішення.

Розділ ІI – свободи

Пояснення щодо статті 6 – Право на свободу та безпеку

Права, закладені в статті 6, відповідають правам, що їх ґарантує

стаття 5 ЄКПЛ, і мають, згідно з частиною третьою статті 52 Хартії,

таке саме значення та межі застосування. Відповідно, обмеження,

що можуть бути легітимно накладені, не можуть перевищувати об-

межень, дозволених ЄКПЛ у тексті статті 5:

«1. Кожен має право на свободу та особисту безпеку. Нікого не

вільно позбавляти свободи, крім таких випадків і відповідно до

процедури, встановленої законом:

a) законне ув’язнення особи після засудження її компетентним

судом;

b) законний арешт або затримання особи за невиконання закон-

ного наказу суду або для забезпечення виконання будь-якого

обов’язку, встановленого законом;

c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до-

провадження її до компетентного судового органу за наявності

обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або

якщо є підстави вважати за потрібне запобігти їй вчинити пра-

вопорушення чи втекти після його вчинення;

d) затримання неповнолітнього на підставі законного припису з

метою застосування до нього наглядових заходів виховного ха-

рактеру або законне затримання неповнолітнього з метою до-

провадження його до компетентного органу;

e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекцій-

них захворювань, законне затримання психічнохворих, алко-

голіків, наркоманів чи бродяг;

Пояснення щодо Хартії засадничих прав 507

f) законний арешт або затримання особи, щоб запобігти її недоз-

воленому в’їзду в країну чи особи, щодо якої провадяться дії з

метою її депортації чи екстрадиції.

2. Кожного заарештованого належить негайно поінформувати

зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-

яке обвинувачення, висунуте проти нього.

3. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями

пункту c) частини першої цієї статті, має негайно постати перед

суддею чи іншою посадовою особою, яку закон уповноважує здійс-

нювати судову владу, заарештований або затриманий має право на

розгляд його справи упродовж розумного строку або звільнення з

під варти до розгляду справи. Таке звільнення може бути обумов-

лене гарантіями з’явитися на розгляд.

4. Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок затримання або аре-

шту, має право ініціювати провадження, в ході якого судові нале-

жить без зволікання встановити законність затримання і ухвалити

рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

5. Кожен потерпілий від арешту або затримання, здійсненого всу-

переч положенням цієї статті, має право на відшкодування.».

Права, закріплені у статті 6, належить шанувати, особливо коли

Європейський Парламент та Рада ухвалюють законодавчі акти у

сфері судової співпраці в кримінальних справах на підставі статей

82, 83 та 85 Договору про функціювання Європейського Союзу,

насамперед стосовно означення мінімальних спільних положень

щодо кваліфікації злочинів та покарань та деяких аспектів проце-

суального права.

Пояснення щодо статті 7 –

Шанування приватного та сімейного життя

Права, що їх ґарантує стаття 7, відповідають правам, ґарантова-

ним статтею 8 ЄКПЛ. Щоби врахувати технологічний розвиток,

слово «кореспонденція» змінено на «комунікації».

Згідно з частиною третьою статті 52, це значення та сфера застосу-

вання цього права тотожні зазначеним у відповідній статті ЄКПЛ.

Відповідно, обмеження, що можуть бути легітимно накладені на ці

права, тотожні обмеженням, дозволеним у статті 8 ЄКПЛ:

Додаток508

«1. Кожен має право на шанування свого приватного та сімейного

життя, свого житла і своєї кореспонденції.

2. Органам державної влади не вільно втручатись у здійснення

цього права, хіба що таке втручання згідне із законом і є конечним

у демократичному суспільстві в інтересах національної та громад-

ської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання

заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для

захисту прав і свобод інших осіб.».

Пояснення щодо статті 8 – Захист особових даних

Ця стаття ґрунтується на статті 286 Договору про заснування

Європейської Спільноти та Директиві 95/46/ЄС Європейського

Парламенту та Ради про захист фізичних осіб, що стосується об-

робляння особових даних та вільного руху цих даних (ОВ L 281

від 23.11.1995, с. 31), а також на статті 8 ЄКПЛ та Конвенції

Ради Європи про захист осіб, що стосується автоматизованого

обробляння особових даних від 28 січня 1981 року, яку ратифіку-

вали всі держави-члени. Стаття 16 Договору про функціювання

Європейського Союзу та стаття 39 Договору про Європейський

Союз на сьогодні заступили статтю 286 ДзЄС. Також належить

звернути увагу на регламент (ЄС) № 45/2001 Європейського

Парламенту та Ради про захист фізичних осіб, що стосується об-

робляння особових даних інституціями і органами Спільноти та

вільний рух таких даних (ОВ L 8 від 12.1.2001, с. 1). Згадані вище

директива та регламент містять умови та обмеження для здійснен-

ня права на захист особових даних.

Пояснення щодо статті 9 –

Право одружуватися та створювати сім’ю

Ця стаття ґрунтується на статті 12 ЄКПЛ, в редакції що звучить

таким чином: «Чоловік та жінка, що досягли шлюбного віку, ма-

ють право одружуватися та створювати сім’ю згідно з національ-

ними законами, які регулюють здійснення цього права». Редакція

статті була оновлена, щоб охопити випадки, в яких національне

законодавство визнає інші, ніж одруження, можливості для ство-

рення родини. Ця стаття ані забороняє, ані надає статусу шлюбу

союзові осіб тієї самої статі. Отже, це право є подібним до права,

що його передбачає ЄКПЛ, проте сфера його застосування може

бути ширшою, якщо це передбачає національне законодавство.

Пояснення щодо Хартії засадничих прав 509

Пояснення щодо статті 10 –

Свобода думки, совісті та релігії

Право, що його ґарантує частина перша, відповідає праву, ґаран-

тованому у статті 9 ЄКПЛ, та згідно з частиною третьою статті 52

Хартії має таке саме значення та межі застосування. Таким чином,

обмеження мають відповідати частині другій статті 9 ЄКПЛ, що

звучить таким чином: «Свобода сповідувати свою релігію або ви-

являти переконання підлягає лише таким обмеженням, що вста-

новлені законом і є конечними у демократичному суспільстві в

інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку,

здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб».

Право, що його ґарантує частина друга, відповідає національним

конституційним традиціям та розвиткові національного законо-

давства у цій сфері.

Пояснення щодо статті 11 –

Свобода виявлення поглядів та інформації

1. Стаття 11 відповідає статті 10 ЄКПЛ, що звучить таким чином:

«1. Кожен має право на свободу виявлення поглядів. Це право

охоплює свободу дотримуватися поглядів, отримувати та надавати

інформацію та ідеї без втручання органів публічної влади і неза-

лежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам запро-

ваджувати дозвільний режим діяльності радіомовних, телевізійних

або кінематографічних підприємств.

2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками і

відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам,

обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є конечними

у демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки,

територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобіган-

ня заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі,

для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголо-

шенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету

і безсторонності суду.».

На підставі частини третьою статті 52 Хартії значення та сфера за-

стосування цього права є тотожними тим, що їх ґарантує ЄКПЛ.

Таким чином, обмеження, що можуть бути накладені на це право,

не можуть перевищувати обмежень, передбачених частиною дру-

гою статті 10 Конвенції, без порушення будь-яких обмежень, що їх

Додаток510

право конкуренції Союзу може накладати на право держав-членів

запроваджувати дозвільний режим, зазначений в третьому реченні

частини першої статті 10 ЄКПЛ.

2. Частина друга цієї статті докладно роз’яснює наслідки частини

першої для свободи засобів масової інформації. Вона ґрунтується,

зокрема, на прецедентному праві Суду щодо телебачення, зосіб-

на на справі С-288/89 (рішення від 25 липня 1991 р., Stichting

Collectieve Antennevoorziening Gouda та інші, [1991] ВЄС

І-4007) та Протоколі про систему суспільного радіомовлення в

державах-членах, що його було додано до ДзЄС, а наразі – до

Договорів, та Директиві Ради 89/552/ЄС (зокрема її пункту 17).

Пояснення щодо статті 12 –

Свобода збиратися та об’єднуватися

1. Положення частини першої цієї статті відповідають положен-

ням статті 11 ЄКПЛ, що звучить таким чином:

«1. Кожен має право на свободу мирних зібрань та свободу

об’єднання з іншими особами, включаючи право створювати

профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.

2. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винят-

ком тих, що встановлені законом і є конечними у демократичному

суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для

запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи

моралі, або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не пе-

решкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих

прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи де-

ржавної адміністрації.».

Положення частини першої статті 12 мають таке саме значення,

як і положення ЄКПЛ, проте їх осяг є ширшим, оскільки вони за-

стосовні на всіх рівнях, включаючи європейський. Згідно з части-

ною третьою статті 52 Хартії обмеження цього права не можуть

перевищувати обмежень, що є правозгідними на підставі частини

другої статті 11 ЄКПЛ.

2. Це право також ґрунтується на статті 11 Спільнотової хартії за-

садничих соціальних прав працівників.

3. Частина друга цієї статті відповідає частині четвертій статті 10

Договору про Європейський Союз.