Дипломна робота - Фінансове бюджетування на підприємстві, на прикладі ЗАТ Резо

Подождите немного. Документ загружается.

Отримавши прогнозні значення, обчислимо похибку прогнозування

власного капіталу від кредиторської заборгованості, і вона становить 52,65

д.о., точність отримання прогнозу складає 47,35 д.о.

Таким чином, виходячи з розрахунків прогнозних значень

найоптимальніша модель власного капіталу від прибутку, тому що похибка

прогнозування становить 31 д.о., котрий є найменшим серед трьох моделей.

А точність отримання прогнозу складає 69 д.о., яка є найбільшою серед трьох

моделей.

ВИСНОВКИ

Дослідивши тему дипломної роботи можна зробити висновки:

необхідною передумовою і складовою бюджетування є планування, яке

власне й конкретизується в бюджетах. І хоча досить часто в літературних

джерелах поняття «бюджетування» та «планування» вживаються як

синоніми, їх слід розрізняти: бюджетування зорієнтоване в основному на

фіксацію та координацію показників у короткостроковому періоді, а

планування — на прогнозування шляхів і засобів досягнення поставлених

цілей як у коротко-, так і довгостроковій перспективі.

Необхідною передумовою успішного бюджетування на підприємстві є

ефективно діюча система обліку, звітності та збору інформації.

Бюджетне планування включає два етапи: планування – розроблення

бюджетів; моніторинг (контрольний супровід, нагляд за виконанням

бюджетів).

Бюджетування спрямоване на виконання двох основних завдань:

- визначення обсягу і складу витрат, пов'язаних з діяльністю окремих

структурних одиниць і підрозділів;

- забезпечення покриття цих витрат фінансовими ресурсами.

За способами бюджетування розрізняють: нуль-базис-бюджетування і

традиційне бюджетування. Методологія нуль-базис-бюджетування (ZBB —

Zero-Base-Budgeting) використовується у разі заснування нового

підприємства, розширення діючих виробничих потужностей (для збільшення

обсягів та асортименту продукції) чи в рамках контролінгу витрат з метою

виявлення резервів їх зниження.

Консолідований (зведений) бюджет складається з інтегрованих

індивідуальних бюджетів, що характеризують прогнозовані обсяги продажу,

витрат, інших фінансових операцій у наступному періоді. Отже,

консолідований бюджет – це скоординований за всіма підрозділами і

функціями план діяльності підприємства в цілому, що об'єднує блоки

окремих бюджетів і створює потоки інформації, потрібні для прийняття і

контролю управлінських рішень у сфері фінансового планування.

Зведений (консолідований) бюджет поділяється на дві частини:

операційний бюджет (operating budget); фінансовий бюджет (financial budget).

З метою дотримання фінансової рівноваги на підприємстві, забезпечення

стабільної платоспроможності та ліквідності під час прийняття рішень

стосовно джерел покриття потреби в капіталі, складання фінансових

бюджетів слід дотримуватися правил фінансування, до яких належать: золоте

правило фінансування; золоте правило балансу; правила ліквідності; правило

вертикальної структури капіталу.

Перші три правила характеризують горизонтальну структуру капіталу

та активів підприємства, останнє стосується лише пасиву балансу. Всі

правила базуються на розрахунку ряду показників, які характеризують

співвідношення певних статей балансу.

Вимоги правил покриття потреби в капіталі слід враховувати в ході

складання поточних і довгострокових фінансових планів, і лише в цьому

випадку параметри звітності відповідатимуть критеріям

кредитоспроможності та інвестиційної привабливості підприємства.

Перевірка дотримання зазначених правил дозволяє дійти висновку про якість

прийняття фінансових рішень менеджментом підприємства. Одним із

способів перевірки рівня забезпечення фінансової рівноваги є визначення

відповідності окремих позицій балансу вимогам золотого правила

фінансування.

При визначенні оптимальної структури капіталу слід враховувати, що

головною метою діяльності будь-якого підприємства є максимізація

прибутку в довгостроковому періоді. Ця мета, як правило, конфліктує з

іншим важливим завданням – мінімізацією фінансових ризиків, тобто

ризиків, пов'язаних з фінансуванням підприємства. Таким чином,

оптимальною буде така структура капіталу підприємства, за якої досягається

оптимальне співвідношення між ризиком структури капіталу та

рентабельністю власного капіталу, наслідком чого буде максимізація

ринкової вартості підприємства і його корпоративних прав.

Підвищення рентабельності власного капіталу за рахунок залучення

позичкового капіталу, якщо рентабельність активів перевищує проценти за

кредит, називається ефектом фінансового левериджу, або ефектом

фінансового важеля. Він характеризує ефект фінансування діяльності та

підвищення рентабельності власного капіталу за рахунок збільшення частки

позичкового капіталу.

ЗАТ “Резо” є одним з провідних виробників касового обладнання на

українському ринку. Підприємство організовано у 1992 році, за час своєї

діяльності працівниками підприємства отримано 54 авторських свідоцтва та

опубліковано більш ніж 100 наукових праць.

Знаходячи досвід і нарощуючи виробничу базу, підприємство з 1993

року успішно працювало в сфері розробок і виробництва банківського

устаткування. Партнерами є такі великі банки, як "Промінвестбанк",

"Укрсоцбанк", "Приватбанк", "Аваль", "Градобанк" і багато інших у всіх

регіонах України.

Проведений аналіз показує, що чистий дохід від реалізації продукції

має тенденцію до зростання, так темп приросту у 2006 році порівняно з 2005

роком становив 142,6%, а у 2007 році порівняно з 2005 роком аж 601,07%.

Чистий прибуток має тенденцію теж до зростання, так темп приросту у 2006

році порівняно з 2005 роком становив 1290,3%, а у 2004 році порівняно з

2005 роком аж 12854,9%.

Консолідований (зведений) бюджет ЗАТ “Резо” складається з

інтегрованих індивідуальних бюджетів, що характеризують прогнозовані

обсяги продажу, витрат, інших фінансових операцій у наступному періоді.

Зведений (консолідований) бюджет поділяється на дві частини:

операційний бюджет (operating budget); фінансовий бюджет (financial budget).

Фінансову основу ЗАТ “Резо” складає сформований підприємством

власний капітал. На діючому підприємстві він представлений наступними

основними формами: статутним капіталом; пайовим капіталом; додатковим

вкладеним капіталом; іншим додатковим капіталом; резервним капіталом,

нерозподіленим прибутком (непокритим збитком); неоплаченим капіталом,

вилученим капіталом.

Основу управління власним капіталом ЗАТ “Резо” складає управління

формуванням його власних фінансових ресурсів. З метою забезпечення

ефективного управління цим процесом на підприємстві розробляється

спеціальна фінансова політика, яка направлена на залучення власних

фінансових ресурсів з різних джерел у відповідності з потребами його

розвитку в наступному періоді.

Політика формування власних фінансових ресурсів представляє собою

частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка заключається в

забезпеченні необхідного рівня самофінансування його виробничого

розвитку.

Розробка політики формування власних фінансових ресурсів ЗАТ

“Резо” здійснюється за наступними основними етапами:

1) аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємства в

попередньому періоді;

2) визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах;

3) оцінка вартості залучення власного капіталу з різних джерел;

4) забезпечення максимального обсягу залучення власних

фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел;

5) забезпечення необхідного обсягу залучення власних фінансових

ресурсів із зовнішніх джерел;

6) оптимізація співвідношення внутрішніх та зовнішніх джерел

формування власних фінансових ресурсів.

Оцінка факторів впливу на ліквідність та платоспроможність

підприємства здійснена на основі розрахунків, що дозволили зробити

наступні висновки.

Коефіцієнт поточної ліквідності показує, що на протязі 2007 року

підприємство мало ліквідний баланс (К

л.п

> 1,5) і воно в змозі своєчасно

ліквідовувати борги.

За національними та міжнародними стандартами коефіцієнт швидкої

ліквідності знаходиться поза допустимими межами. Слід також зазначити,

що на кінець аналізуємого періоду стан підприємства щодо відшкодовування

термінових боргів покращився, так як коефіцієнт швидкої ліквідності зріс з

0,42 до 0,63.

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно первувати в

межах 0,2-0,35. Коефіцієнт характеризує здатність підприємства негайного

ліквідувати короткострокову заборгованість. У підприємства не вистачає

грошових коштів на покриття невідкладних зобов’язань. Протягом звітного

періоду показник абсолютної ліквідності зріс і досяг допустимого значення.

За критерієм вартості залучення капіталу, а також враховуючи

позитивний вплив фінансового важеля, підприємству було б вигідно

формувати свої активи, насамперед, за рахунок позикових коштів. Проте,

якщо величина позикових коштів значно перевищує власні, підприємству

загрожує банкрутство, оскільки позичальники водночас можуть поставити

вимоги щодо повернення боргів.

Співвідношення між власним і позиковим капіталами визначає,

насамперед, фінансову стійкість підприємств у довгостроковому плані.

Підприємство з не ризиковим співвідношенням впевненіше почувається на

ринку капіталів за рахунок додаткової емісії акцій, облігацій або кредитів

банків.

Коефіцієнт автономії показує, що у ЗАТ “Резо” всі зобов’язання

можуть бути покриті його власними коштами. Це становище ще

покращилося на кінець аналізуємого періоду, так коефіцієнт автономії зріс на

2 пункти.

Зменшення коефіцієнта фінансової залежності свідчить про зменшення

частки позикових коштів у фінансуванні підприємства.

Зменшення коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів на

5% свідчить про деяке зростання фінансової стійкості підприємства на

протязі 2007 року.

На кінець аналізуємого періоду мобільність підприємства підвищилась

в 3 рази.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, що підприємству

вистачає власного капіталу для фінансування поточної діяльності. Його

відносне зростання позитивно характеризує зміни у фінансовому стані

підприємства.

Нульове значення коефіцієнта довгострокового залучення позикових

коштів показника свідчить про відсутність залежності підприємства від

зовнішніх інвесторів, тобто про його відносну фінансову стійкість.

За звітний період кредиторська заборгованість дещо зросла в загальній

сумі зобов’язань. Коефіцієнт кредиторської заборгованості зріс на 83%.

За звітний період значення показника співвідношення між

кредиторською та дебіторською заборгованістю зменшилося; дебіторська

заборгованість зменшилася порівняно з кредиторською в 3,72 рази.

Бажано зменшити абсолютні розміри як дебіторської, так і

кредиторської заборгованості. Для фінансового стану підприємства краще,

щоб кредиторська заборгованість перевищувала дебіторську.

Платоспроможність підприємства низька, але на кінець 2007 року дещо

покращилась.

Показник — відношення суми прибутку (до сплати податків) і

постійних витрат до постійних витрат — у періоді, що аналізується, має

тенденцію до зростання.

Показник відношення активів до довго- та середньострокової

заборгованості в підприємства зріс на 7 пунктів за рік. Це свідчить про те, що

заборгованість підприємства може бути оплаченою за рахунок його активів.

Відтак захищеність одержаних підприємством кредитів можна визнати

достатньою.

Відношення чистого прибутку до всієї суми активів має в підприємства

тенденцію до зменшення, що свідчить про зростання активів підприємства.

З проведених розрахунків доходимо загального висновку: за 2007 рік

підприємство має можливість здійснювати постійні витрати, довгострокова

заборгованість підприємства може бути оплаченою за рахунок його активів,

платоспроможність підприємства є високою , фінансова стійкість ЗАТ “Резо”

підвищилась, але слід вжити термінових заходів щодо нормалізації показника

швидкої ліквідності.

Оптимізація структури капіталу є однією з найбільш важливих і

складних задач, які вирішуються в процесі фінансового управління

підприємством. Оптимальна структура капіталу представляє собою таке

співвідношення використання власних та залучених коштів, за якого

забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом

фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства,

тобто максимізується його ринкова вартість.

Процес оптимізації капіталу ЗАТ “Резо” здійснюється за моделлю

прогнозування потреби в капіталі.

Бюджетування підприємства забезпечує підвищення його ліквідності та

платоспроможності.

У бюджетній резолюції або листі з планування в розділі спеціальних

рекомендацій ЗАТ “Резо” доречно зазначити, що основними заходами,

спрямованими на підвищення ліквідності та платоспроможності ЗАТ “Резо”

є: реструктуризація активів, зменшення (заморожування) витрат, збільшення

виручки від реалізації.

У рамках реструктуризації активів виділяють такі види заходів:

мобілізація прихованих резервів, лізинг основних фондів, здача в оренду

основних фондів, оптимізація структури розміщення оборотного капіталу,

рефінансування дебіторської заборгованості.

Санаційні заходи, спрямовані на зниження витрат виробництва,

доцільно здійснювати на основі методу “нуль-базис-бюджетування”.

У рамках методу “нуль-базис-бюджетування” аналізуються всі статті

витрат.

Проведене дослідження на основі маржинального аналізу показує, що

СЕККА Марія 701, СЕККА Марія 701.01, СЕККА Марія ЛТ – МТМ слід

залишити в асортименті ЗАТ “Резо”, перерозподіливши непрямі постійні

витрати на їх виробництво між прибутковими видами продукції. При цьому

загальний прибуток по ЗАТ “Резо” 510,051 тис. грн.

Збільшення виручки від реалізації забезпечить впровадження нової

моделі контрольно-касового апарату ЕККР “Марія-301 МТМ.01. Для чого

необхідно реалізувати запропонований інвестиційний проект.

Зробивши ефективність використання кредитних ресурсів можливо

зробити висновок, що найбільш вигідніше залучати кредитні ресурси

терміном на 10 років, так як за таких умов найнижча реальна ставка за

кредитом, яка становить 9,1 %.

Спрогнозувавши модель потреби в капіталі, в якій прогнозується

власний капітал до трьох показників: короткострокові кредити банків,

прибуток, кредиторська заборгованість видно, що найоптимальніша модель

власного капіталу від прибутку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" від

16 липня 1999 р. № 996-Х1У // Галицькі контракти. — 1999. — № 36.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1. "Загальні вимоги до

фінансової звітності Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31

березня 1999 р. № 87 // Галицькі контракти. — 1999. — № 32.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2. "Баланс": Затв.

наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 //

Галицькі контракти. — 1999. — № 32.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3. "Звіт про фінансові

результати": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999

р. № 87 // Галицькі контракти. — 1999. — № 32.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4. "Звіт про рух

грошових коштів": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31

березня 1999 р. № 87 // Галицькі контракти. — 1999. — № 32.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обл1ку 5. "Звіт про власний

капітал"": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р.

№ 87 // Галицькі контракти. — 1999. — № 32.

7. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань \

господарських операцій: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 30

листопада 2006 р. № 291 // Бухгалтер, учет и аудит. — 2007. — №1.

8. 1нструкц1я про застосування Плану рахунків бухгалтерського

обл1ку активів, капіталу, зобов'язань господарських операцій: Затв. наказом

Міністерства фінансів України від 30 листопада 2006 р. № 291 // Бухгалтер,

учет и аудит. — 2007. — № 1.

9. Методичні рекомендації по аналіз фінансово-господарського стану

підприємств та організацій: Лист Державної податкової адміністрації

України від 27.01.05.