Дипломна робота - Фінансове бюджетування на підприємстві, на прикладі ЗАТ Резо

Подождите немного. Документ загружается.

- правило вертикальної структури капіталу.

Перші три правила характеризують горизонтальну структуру капіталу та

активів підприємства, останнє стосується лише пасиву балансу. Всі правила

базуються на розрахунку ряду показників, які характеризують

співвідношення певних статей балансу.

Вимоги правил покриття потреби в капіталі слід враховувати в ході

складання поточних і довгострокових фінансових планів, і лише в цьому

випадку параметри звітності відповідатимуть критеріям

кредитоспроможності та інвестиційної привабливості підприємства.

Перевірка дотримання зазначених правил дозволяє дійти висновку про якість

прийняття фінансових рішень менеджментом підприємства.

Одним із способів перевірки рівня забезпечення фінансової рівноваги є

визначення відповідності окремих позицій балансу вимогам золотого

правила фінансування. Зміст його полягає в необхідності узгодження строків,

на які мобілізуються фінансові ресурси, зі строками, на які вони вкладаються

в реальні чи фінансові інвестиції. Золоте правило фінансування називають

також золотим банківським правилом, або правилом узгодженості

(конгруентності, паралельності) строків. За цим правилом фінансовий капітал

повинен бути мобілізований на строк, не менший від того, на який даний

капітал заморожується в необоротних та оборотних активах підприємства.

Дотримання вимог золотого правила фінансування забезпечує

підприємству стабільну ліквідність і платоспроможність. При його

використанні виникає проблема зіставлення окремих статей активу та пасиву

балансу (окремих об'єктів інвестування та джерел фінансування), оскільки з

балансового звіту безпосередньо не видно, які саме активи профінансовано за

рахунок тих чи інших пасивів. Саме тому управління процесом узгодження

залучення та використання капіталу слід здійснювати на стадії планування

потреби в ресурсах та джерел її покриття.

При використанні золотого правила фінансування слід керуватися двома

умовами, які виражають його зміст:

ДП

ДА



(1.1.)

де ДА – довгострокові активи;

ДП – довгострокові пасиви.

КП

КА



(1.2.)

де КА – короткострокові активи;

КП – короткострокові пасиви.

На практиці досить часто керуються помилковим принципом

«загального покриття», згідно з яким усі активи повинні фінансуватися за

рахунок усіх пасивів. Наслідком цього є порушення золотого правила

фінансування. Щодо доцільності дотримання вимог цього правила існує ряд

критичних зауважень. Так, при дотриманні правила фінансова рівновага

забезпечується, якщо:

- інвестований капітал своєчасно (в передбачені строки) вивільняється в

результаті господарської діяльності;

- існує можливість субституції або пролонгації строків повернення

капіталу;

- платежі, строк оплати яких настав, можна здійснити за рахунок

надходжень від операційної та інвестиційної діяльності.

Таким чином, на думку багатьох фінансистів, виникає парадокс. Золоте

правило фінансування справджується, якщо існує можливість пролонгації чи

залучення нового фінансового капіталу при настанні строків погашення

попередньої заборгованості. Якщо ж можлива субституція чи пролонгація,

тоді зовсім не обов'язкова паралельність строків, на які залучаються капітал

та інвестиції. Зазначеною аргументацією не враховується, що можливості

субституції чи пролонгації значною мірою залежать від

кредитоспроможності підприємства, одним з важливих критеріїв якої є

рівень дотримання вимог правил фінансування.

Інше слабке місце правила пов'язане з тим, що висновки про ліквідність

підприємства будуються на горизонтальному аналізі статей балансу. Однак

позиції балансу не дають повного уявлення про строки і величину всіх

вхідних і вихідних грошових потоків, зокрема стосовно податкових платежів,

виплати зарплати, мобілізації прихованих резервів тощо. Отже, дотримання

чи недотримання вимог зазначеного правила не завжди означатиме

платоспроможність підприємства чи її відсутність у конкретний період.

Разом з тим у довгостроковому періоді чітко виражена невідповідність

умовам правила свідчитиме про потенційну неплатоспроможність

підприємства.

Золоте правило балансу можна розглядати як більш конкретизовану

форму правила конгруентності строків. З метою досягнення паралельності

строків мобілізації і використання фінансових ресурсів воно вимагає

дотримання певних співвідношень між окремими статтями пасивів та

активів. Для цього при складанні бюджетів рекомендується керуватися

такими двома умовами:

- потребу в капіталі для фінансування необоротних активів слід

покривати за рахунок власного капіталу і довгострокових позичок:

НА

ДПВК





(1.3.)

де ВК – власний капітал;

ДП – довгострокові позики;

НА – необоротні активи.

- довгострокові капіталовкладення повинні фінансуватися за рахунок

коштів, мобілізованих на довгостроковий період, тобто довгострокові пасиви

повинні використовуватися не тільки для фінансування необоротних активів,

а й для довгострокових оборотних активів (наприклад, оборотні засоби,

авансовані в стратегічні запаси сировини, неліквідні товари тощо):

ДОАНА

ДПВК





(1.4.)

де ДОА – довгострокові оборотні активи.

Зрозуміло, що під час зовнішнього аналізу (наприклад, оцінки

кредитоспроможності позичальника банком) перевірку рівня дотримання

останньої умови здійснити практично неможливо, оскільки інформацією про

довгострокові оборотні активи володіють лише фінансові та бухгалтерські

служби підприємства.

Критики золотого правила балансу звертають увагу на таку саму

суперечність, як і в золотому правилі фінансування. Використання золотого

правила балансу дає можливість уникнути проблем з ліквідністю, якщо

амортизація активів у результаті господарської діяльності збігається за

обсягами і термінами з погашенням залученого капіталу і якщо грошових

надходжень достатньо для забезпечення розрахунків у ході поточної

операційної діяльності. У разі потреби в довгостроковому капіталі повинна

також існувати можливість пролонгації строків погашення існуючих кредитів

і залучення нового капіталу.

Під час розробки фінансових планів для фінансових служб підприємств

важливе значення мають два параметри, які характеризують капітал: вартість

і структура. Структура капіталу підприємства – це співвідношення власних і

позичкових джерел у структурі пасивів. Вартість капіталу – це плата за

користування залученими фінансовими ресурсами, в т. ч. сплата процентів,

дивідендів, комісійних, негативних курсових різниць та інші затрати.

Вважається, що чим гірша структура, тим вища середньозважена вартість

капіталу.

Правило вертикальної структури капіталу пов'язане з аналізом складу та

структури джерел формування капіталу. Прив‘язка до активів, тобто

напрямів використання фінансових ресурсів підприємства, в даному разі не

здійснюється. Правило вертикальної структури вимагає дотримання певного

співвідношення між власним і позичковим капіталом підприємства.

Результати аналізу структури використовуються під час прийняття рішень

щодо фінансування підприємства, зокрема при оцінці інвестиційної

привабливості, кредитоспроможності та санаційної спроможності.

На практиці здебільшого розраховують коефіцієнт заборгованості та

коефіцієнт незалежності. Перший характеризує залежність підприємства від

позичкового капіталу і визначається як відношення позичкового капіталу

(ПК) до джерел власних коштів (ВК). Прийнято вважати, що зростання рівня

заборгованості свідчить про зростання фінансового ризику, тобто можливості

втрати платоспроможності. І навпаки, при заданих напрямах інвестування

ризик кредиторів тим менший, чим менша частина позичкового капіталу в

загальній сумі пасивів.

Чим більше значення коефіцієнта незалежності (Кавт), тим менш

ризиковою є структура капіталу підприємства (менша залежність від

кредиторів). Якщо питома вага власних засобів у структурі джерел

фінансування збільшується, то Аавт=> 1; якщо спостерігається тенденція до

фінансування за рахунок позичок, то Кавт => 0.

Щодо структури капіталу існують різні погляди. Окремі економісти

вважають, що співвідношення власного і позичкового капіталу підприємства

має становити 1:1. Згідно з даним підходом загальна сума заборгованості не

повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто критичне

значення Кавт = 0,5. Згідно з іншими трактуваннями правила вертикальної

структури капіталу для промислових підприємств частка власного капіталу

повинна становити не менше 60 %, для торгівлі – 50 %. Існують також думки,

що співвідношення власного і позичкового капіталу має становить 2:1.

На практиці на структуру капіталу підприємств впливають такі основні

фактори:

- галузь виробництва, до якої належить підприємство;

- форма організації бізнесу;

- обсяги діяльності підприємства та його місцезнаходження;

- прибутковість активів;

- процентні ставки за користування позичками;

- оподаткування розподіленого і нерозподіленого прибутку;

- особливості законодавства про банкрутство;

- інші специфічні фактори.

При формуванні структури капіталу фінансисти як орієнтир можуть

враховувати середньогалузеві значення коефіцієнтів заборгованості та

автономності підприємств відповідної галузі. Для більшої об'єктивності в

процесі аналізу структури капіталу слід визначати рівень відхилення

фактичних значень показників структури капіталу конкретного підприємства

не лише від середньо-галузевих значень вітчизняних підприємств, а й у

світовому розрізі. Враховуючи перехід українських підприємств на

міжнародні стандарти звітності, світові тенденції до гармонізації та

глобалізації, саме середньогалузеві значення показників структури капіталу в

країнах з розвинутою ринковою економікою повинні служити орієнтиром

для українських суб'єктів господарювання.

Розмах варіації значень показників, які характеризують структуру

капіталу підприємств, досить великий: у тих галузях виробництва, де

обіговість засобів є високою, частка позичкового капіталу також висока, і

навпаки, там, де обіговість менша, коефіцієнт заборгованості теж менший.

На вітчизняних підприємствах можна спостерігати дещо викривлену

картину (відповідні показники є надто високими). Це можна пояснити, з

одного боку, недоліками діючих до 2000 р. методичних вимог до складання

звітності підприємств, згідно з якими цілий ряд позицій капіталу, що за

своєю економічною сутністю є позичковим, відносились до власного

капіталу (наприклад, резерви майбутніх витрат і платежів, відстрочений

податковий борг тощо). З іншого боку, низький рівень коефіцієнта

заборгованості є наслідком нерозвиненості кредитних відносин в Україні,

високим рівнем кредитного ризику та прагненням підприємств його

зменшити завдяки поліпшенню структури капіталу.

Високий рівень позичкових ресурсів у структурі джерел фінансування

німецьких підприємств пояснюється, з одного боку, сприятливою щодо

використання банківських позичок податковою політикою і традиційно

високим рівнем довіри між кредитними установами та позичальниками, а з

іншого – високим обсягом забезпечення наступних витрат і платежів, які є

внутрішнім джерелом формування позичкового капіталу. Відносно високий

рівень власних джерел фінансування швейцарських підприємств пояснюється

меншим рівнем оподаткування нерозподіленого прибутку порівняно з

розподіленим.

Якщо аналізувати структуру капіталу підприємств у розрізі окремих

форм організації бізнесу, то можна виявити таку закономірність: в

акціонерних товариствах, особливо тих, акції яких котируються на біржі,

частка власного капіталу є майже в два рази більшою, ніж у підприємств

інших форм організації бізнесу. Це можна пояснити тим, що звітність

акціонерних товариств публікується в пресі і для інвесторів, які оцінюють

ризиковість своїх вкладень, причому рівень заборгованості підприємства

відіграє вирішальну роль. Саме тому акціонерні товариства прагнуть

підвищити рівень показника своєї фінансової незалежності.

Розділ 2. Практика фінансового бюджетування на підприємстві, на прикладі

ЗАТ “Резо”

2.1. Аналіз фінансового стану підприємства

Закрите акціонерне товариство “Резо” (надалі - Товариство) створене

згідно з Господарським кодексом України та на підставі Установчого

Договору про створення та діяльність Закритого акціонерного товариства

“Резо”, укладеного 29 квітня 1999 року між громадянами України.

Товариство здійснює свою діяльність у відповідності з чинним

законодавством України, Статутом та Установчим договором, а також

внутрішніми актами.

Товариство є власником: майна, переданого йому засновниками; майна,

одержаного внаслідок його фінансово-господарської діяльності; іншого

майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством.

Товариство здійснює володіння, користування і розпорядження своїм майном

у відповідності з метою своєї діяльності. Ризик випадкової загибелі або

пошкодження майна, що є власністю Товариства, несе Товариство. Майно

Товариства складається з основних фондів та оборотних коштів, а також

цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства.

Товариство може самостійно продавати, передавати безоплатно в позику,

обмінювати, передавати в оренду юридичним особам і громадянам будівлі,

засоби виробництва та інші матеріальні цінності, відчужувати їх іншим

особам, якщо це не суперечить чинному законодавству України та цьому

Статуту.

ЗАТ “Резо” є одним з провідних виробників касового обладнання на

українському ринку. Підприємство організовано у 1992 році, за час своєї

діяльності працівниками підприємства отримано 54 авторських свідоцтва та

опубліковано більш ніж 100 наукових праць.

Знаходячи досвід і нарощуючи виробничу базу, підприємство з 1993

року успішно працювало в сфері розробок і виробництва банківського

устаткування. Партнерами є такі великі банки, як "Промінвестбанк",

"Укрсоцбанк", "Приватбанк", "Аваль", "Градобанк" і багато інших у всіх

регіонах України.

З початку 1994 року підприємство почало розробку портативного

електронного контрольно-касового апарата "Марія-101" – це стало головним

напрямком праці підприємства.

Основними клієнтами - споживачами продукції ЗАТ “Резо” є АКБ

“Приватбанк”, “Укрсоцбанк”, “Промінвестбанк”, АППБ “Аваль”, мережа

супермаркетів “Ля Фуршет”, та магазинів “ЮСІ”, торгова мережа

“RAINFORD”, торгові мережі “Арго”, “МКС”, “Союз - Віктант”, “Буква”,

“Мульті”, підприємство “Залоговий банк “Україна”, ломбард “Скарбниця”,

“Інтермаркет”, “Агроконтракт”, букмекерські контори “Світ спорту”, “парі

матч”, “Фенікс”, “Зебра”, мережа ресторанів швидкого обслуговування

“Швидко”, “Два гуся”, “Ростикс” та багато інших.

Унікальним напрямком діяльності підприємства є розробка та

виробництво касових систем для специфічних видів діяльності: продаж

ювелірних виробів, готелі, мобільний зв`язок, прийом комунальних платежів,

ломбарди, продаж білетів на автостанціях. Так на сьогодні 20 з 24 обласних

автобусних об`єднань України та республіка Крим використовують

продукцію ЗАТ “Резо”, серед них найбільш крупні АК “Кримавтотранс” (120

робочих місць), Дніпропетровське ОПАС (60), Харківське ОПАС (96),

Київське ОПАС (94), Волинське ОПАС (54). В асортименті пропонуємої

продукції входять також сканери для зчитування штрих-кодів, принтери для

друку на самокліючийся етикетці. Мобільні термінали збору даних,

обладнання для маркування, витратні матеріали від провідних виробників,

серед яких Metrologic (США), PSC (США), Godex (Тайвань), Cipher Lab

(Тайвань), Champtek (Тайвань), Uniform (Тайвань), Epson (Японія).

Підприємство не тільки виробляє якісне високотехнологічне обладнання, але

й забезпечує гарантійне та післягарантійне обслуговування.

За даними річної фінансової звітності підприємства протягом 2007

року ЗАТ «Резо» збільшило виручку реалізації на 7494,8 тис.грн. (або на 188

%), табл. 2.1.

Таблиця 2.1.

Динаміка фінансових показників діяльності ЗАТ “Резо”

протягом 2005 – 2007 рр., тис. грн.

№

п/п

Найменування показника

2005 2006 2007

Зміни

Абс.

Відн.,

Виручка від реалізації

продукції (послуг)

1637,

3983 11478

7494,

188%

Чистий дохід (виручка) від

реалізації продукції

(послуг)

1364,

3309,

9564,

6255 189%

Собівартість реалізованої

продукції (послуг)

2580,

6575,

3994,

155%

Валовий прибуток

729,1

2989,

2260,

310%

Інші операційні доходи

30,9 1,1 21,7 20,6 1873%

Адміністративні витрати

408,6 474,5 65,9 16%

Витрати на збут

127,9 179,1 51,2 40%

Фінансові результати від

операційної діяльності

(прибуток)

193,7

2357,

2163,

1117%

Чистий прибуток

13,1 182,2

1696,

1514,

831%

Аналіз даних табл.. 2.1 дозволяє зробити наступні висновки:

- фінансовий стан підприємства значно покращився, так чистий

прибуток у 2007 році збільшився на 1514,5 або у 8,3 рази, фінансові

результати від операційної діяльності зросли у 11,2 рази;

- як позитивну тенденцію слід відмітити незначне зростання

собівартості реалізованої продукції та витрат, так собівартість реалізованої