160
Тема 5
АУДИТОРСЬКІ ДОКАЗИ
5.1. Аудиторські докази та їх види.
5.2. Основні вимоги до доказів.
5.3. Джерела та процедури отримання аудиторських доказів.
5.1. Аудиторські докази та їх види
Для забезпечення головної мети аудиту — висловлення впев-
неності у достовірності фінансової звітності у всіх її суттєвих ас-
пектах — аудитору слід вивчити інформацію, яка є основою фі-
нансових звітів. Результати такого вивчення формують ауди-
торську думку про відображення стану підприємства-клієнта у
фінансовій звітності. У міжнародній
практиці питання стосовно
збору і використання інформації, на яких ґрунтується аудиторсь-
ка думка, регламентовані комплексом стандартів (МСА 500-559
«Аудиторські докази»).
У процесі аудиторської перевірки аудитор, як правило, отри-
мує великий обсяг інформації від економічного суб’єкту, що пе-
ревіряється, або від третіх осіб. Лише певна частина інформації
та результати її аналізу
аудитором можуть слугувати підтвер-
дженням або спростуванням існування та достовірності відобра-
ження факту, події, процесу чи явища фінансово-господарської
діяльності підприємства-клієнта у його звітності на певну дату.
Така інформація становить сутність аудиторських доказів та слу-
гує основою для аудиторського висновку і (або) звіту.
Аудитор отримує деякі аудиторські докази, які не
носять ви-
черпний характер. Тому особливу увагу слід приділяти їх видам
та аналізу кожного з них.
Аудиторські докази класифікуються за такими ознаками:
За джерелами отримання докази можуть поділятися на:
1) зовнішні докази — це документальні підтвердження та усні
заяви третіх сторін (покупців, замовників, постачальників, підря-
дників, інших контрагентів підприємства-клієнта, обслуговуючих
банківських установ, попереднього аудитора та ін.)
2) внутрішні докази — це внутрішня документація замовника,
документальні підтвердження та усні заяви, отримані аудитором
від керівництва;