Цвік М.В., Петришин О.В. Загальна теорія держави і права

Подождите немного. Документ загружается.

571

Розділ 33. Правова система суспільства

§ 4. Становлення та розвиток правової

системи України

Українська національна правова система формувалася у складних

умовах. Це пов’язане як з відсутністю державної незалежності протягом

значних періодів своєї історії, так і з геополітичним положенням Укра-

їни та пов’язаним з цим ідеологічним впливом на українське суспільство

досить протилежних за змістом європейських та східних концепцій.

Розвиток національної правової системи можна

поділити на два

періоди: до здобуття незалежності та після здобуття незалежності.

Відлік часу формування української правової системи починається зі

звичаєвого права Київської Русі, його подальшого розвитку в період

Гетьманщини, існування Української Народної Республіки та Україн-

ської радянської соціалістичної республіки.

На другому етапі після здобуття незалежності в 1991 р. розпочало-

ся формування

самостійної правової системи, що стало одним із про-

явів народного та державного суверенітету, спрямованим на задово-

лення інтересів українського суспільства. Акт проголошення незалеж-

ності України від 24 серпня 1991 р. обґрунтував утворення самостійної

Української держави, зокрема, продовженням тисячолітньої традиції

державотворення в Україні.

Під час існування у складі СРСР Україна належала до соціалістич-

ної

правової сім’ї. Проблема віднесення правових систем постсоціа-

лістичних країн до певної правової сім’ї є питанням сучасної наукової

дискусії. Різні концепції, що оцінюють статус національної правової

системи після здобуття незалежності, можна поділити на декілька

головних напрямків.

1. Належність до романо-германської правової сім’ї. Прихильни-

ки цієї концепції виходять з

того, що історично вітчизняна правова

система, починаючи з дореволюційних часів, належить до романо-

германської правової сім’ї. Її основні риси формувалися під впливом

європейської юридичної науки, система права розвивалася на основі

рецепції римського права, основним джерелом права визнається

нормативно-правовий акт, законодавство кодифіковане. Радянський

період історії розглядається як тимчасовий відхід

від романо-

германської сім’ї, а сучасний — як позбавлення соціалістичних рис та

повернення в лоно європейського права.

2. Належність до слов’янської правової сім’ї. Деякі науковці об-

ґрунтовують необхідність визнання формування після розпаду соціа-

572

Частина шоста. Правова держава і правова система суспільства

лістичної сім’ї на її базі самостійної слов’янської (євразійської) право-

вої сім’ї, до якої відносять правові системи України, Бєларусі, Росії та

інших східноєвропейських держав. Стрижневою у цій сім’ї визнаєть-

ся правова система Росії, яка, на думку деяких авторів, має самодос-

татній та незалежний від інших правових сімей характер

. Зокрема, її

характеризують специфічна правосвідомість, відповідно до якої пріо-

ритет надається захисту переважно публічних, а не індивідуальних

інтересів, позитивістське сприйняття права, нерозвинута правова куль-

тура, особливе правозастосування — широке використання інших

соціальних норм для регулювання суспільних відносин, недовіра й іг-

норування державних юридичних структур та ін.

3. Утворення на основі соціалістичної

правової сім’ї трьох окремих

систем, які тяжіють до різних правових сімей. Зокрема, прибалтійські

країни (Латвія, Литва, Естонія) найбільш рішуче позбавляються на-

слідків радянського періоду та у правовому розвитку зорієнтовані не

на інші пострадянські держави, а на північноєвропейські країни, які

іноді об’єднують у окрему скандинавську правову сім’ю. Російська

правова

система намагається розвиватися самостійним шляхом, який

передбачає інтеграцію окремих елементів радянської системи з сучас-

ними правовими інститутами. Водночас для цієї системи є характерним

дуже обмежене використання іноземного правового досвіду. Все це

дозволяє дійти висновку про поступове формування на основі правових

систем Росії та деяких інших країн (Бєларусі, Казахстану тощо) окре-

мої євразійської правової сім’ї. Україна у правовому розвитку зорієн-

тована на романо-германську правову сім’ю, класичне європейське

право. Водночас риси, що їх набула національна правова система, як

ї системи інших постсоціалістичних східноєвропейських держав, ро-

блять необхідним їх виділення в окрему (східноєвропейську) групу, яка

розвивається у межах романо-германського права

Аналіз сучасної національної правової системи дозволяє констату-

вати, що зараз не існує істотних відмінностей від континентального

права ні за способами створення правових норм, ні за способами їх

систематизації, ні за способами їх тлумачення, ні за способами їх ви-

користання у правозастосовній практиці. Суттєвих змін зазнає право-

розуміння: офіційно визнано ідею

верховенства права, природності

прав людини та їх пріоритету щодо держави, правової, соціальної,

демократичної держави, поділу права на публічне і приватне, непо-

рушності приватної власності, що є характерним для європейської

правової традиції. Отже, найбільш обґрунтованою є наукова позиція,

573

Розділ 33. Правова система суспільства

відповідно до якої правова система України разом з іншими постсоці-

алістичними східноєвропейськими державами перебуває у стані по-

вернення до романо-германської правової сім’ї. Разом з тим необхід-

ність урахування історично набутих відмінностей все ж дозволяє ви-

ділити східноєвропейські країни в окрему групу в межах романо-

германської правової сім’ї.

Відповідь

на запитання, до якої правової сім’ї належить Україна,

залежить також від здійснюваної у державі правової політики, яка відо-

бражається у прийнятих політико-правових рішеннях, законодавстві,

задекларованих правових цінностях, напрямках професійної підготов-

ки юристів тощо. Правова політика нашої держави дає змогу зробити

однозначний висновок про європейський вибір України.

Україна стала

повноправним членом Ради Європи в 1995 р., при-

йнявши Закон «Про приєднання до Статуту Ради Європи». Наша дер-

жава прийняла на себе зобов’язання підписати і ратифікувати низку

міжнародно-правових угод та конвенції, а також реформувати відпо-

відно до європейських принципів національну правову систему. Про-

тягом десятиріччя Україна виконала взяті на себе

зобов’язання, зокре-

ма ратифікувала Європейську хартію місцевого самоврядування, Рам-

кову конвенцію про захист національних меншин, Конвенцію про

взаємну допомогу в кримінальних справах. Прийнято десятки нових

законодавчих актів, зокрема нову Конституцію України, Цивільний та

Кримінальний кодекси, Закон України «Про політичні партії» та ін.

Відповідно до принципів Ради Європи було скасовано

смертну кару.

Значного реформування зазнали судова і правоохоронна системи. Ве-

лике значення для реформування національної правової системи має

діяльність Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого по-

ширюється й на Україну. Згідно із Законом України від 23 лютого 2006 р.

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду

з прав людини» національні

суди зобов’язані застосовувати при роз-

гляді справ практику Європейського суду як джерело права, тобто

визнано прецедентний характер його рішень.

Однією зі стратегічних цілей України є приєднання до Європей-

ського Союзу. Так, ще 14 червня 1994 р. між Україною та Європейським

Союзом було укладено Угоду про партнерство і співробітництво, яка

заклала загальнополітичні та

загальноправові підвалини зближення на-

ших правових систем. Указом Президента України від 11 червня 1998 р.

приймається Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу,

основні положення якої розкрито та деталізовано у Програмі інтегра-

574

Частина шоста. Правова держава і правова система суспільства

ції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом Президента

України від 14 вересня 2000 р.

У листопаді 2003 р. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про

Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до за-

конодавства Європейського Союзу». Відповідно до цього Закону за-

гальнодержавна програма — це комплекс взаємопов’язаних завдань

з адаптації законодавства, спрямованих на реалізацію державної по

літики щодо створення сучасної правової системи України шляхом

удосконалення правотворчої та правозастосовної діяльності органів

державної влади, запровадження єдиної системи планування, коорди-

нації та моніторингу роботи з адаптації законодавства. На засадах

євроінтеграції побудовано Стратегію економічного та соціального роз-

витку України на 2004 — 2015 роки «Шляхом європейської інтеграції»,

схвалену Указом Президента України від 28 квітня 2004

р.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення правової системи.

2. Охарактеризуйте основні риси правової системи.

3. Розкрийте структуру та функції правової системи.

4. Назвіть головні риси основних правових сімей.

5. Дайте визначення наступності у праві.

575

Рекомендована література

Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / За ред. Копєйчикова В. В. —

К.: Юрінком Інтер, 2000. — 320 с.

Загальна теорія держави і права (основні поняття, категорії, прав.

конструкції та наук. концепції): Навч. посіб. / За ред. О. В. Зайчука,

Н. М. Оніщенко. — К.: Юрінком інтер, 2008. — 400 с.

Аллан Т. Р. С. Конституційна справедливість. Ліберальна теорія

верховенства права: Пер. з англ. Р. Семківа. — К.: Вид. дім «Києво-

Могилянська академія», 2008. — 385 с.

Бержель Ж.-Л. Общая теория права: Пер. с франц. — М.: Nota bene, 2000.

— 576 с.

Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования: Пер. с.

англ. — 2-е изд. — М.: Изд-во МГУ: ИНФРА-М-НОРМА, 198. — 624 с.

Бусова Н. А. Модернизация, рациональность и право. — Х.: Прометей-

Прес, 2004. — 352 с.

Вступ до теорії правових систем / За заг. ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко:

Монографія. — К.: Юрид. думка, 2006. — 432 с.

Гаєк Ф. А. Конституція свободи: Пер. з англ. — Львів: Літопис, 2004. —

556 с.

Гьофе О. Демократія в епоху глобалізації: Пер. з нім. — К.: ППС-2002,

2007. — 436 с.

Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы

современности: Пер. с франц. — М.: Междунар. отношения, 196. — 400 с.

Дашковська О. Р. Жінка як суб’єкт права в аспекті тендерної рівності. —

Х.: Право, 2005. — 224 с.

Дворкін Р. Серйозний погляд на права: Пер. з англ. — К.: Основи, 2000. —

519 с.

Заєць А. П. Правова держава в

контексті новітнього українського

досвіду. — К.: Парламент. вид-во, 1999. — 247 с.

Кельзен Г. Чисте правознавство: З дод.: Проблема справедливості: Пер.

з нім. — К.: Юніверс, 2004. — 496 с.

Козюбра М. Загальнотеоретична юриспруденція: радянська традиція иа

європейська перспектива // Українське право. – № 1 (18). – 2005.

Колодій А. М. Принципи права України. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — 208 с.

Конституція України: Наук. -практ. комент

. / Ред. колегія: В. Я. Тацій,

Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевий. — Х.: Право, 2003. — 808 c.

Летнянчин Л. І. Конституційні обов’язки людини і громадянина в Україні:

проблеми теорії і практики: Монографія / Л. І. Летнянчин. — Х.: Вид. СПД

ФО Вапнярчук Н. М., 2006. — 256 c.

576

Ллойд Д. Идея права: Пер. с англ. — М.: Югона, 2000. — 416 с.

Лук’янов Д. В. Політичні партії в системі взаємодії громадянського

суспільства та держави (роль та правове регулювання): Монографія /

Д. В. Лук’янов. — Х.: Право, 2007. — 320 c.

Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского

осмысления / С. И. Максимов. — Х.: Право, 2002. — 328 c.

Оборотов Ю. Н. Традиції

та оновлення у правовій сфері: питання теорії

(від пізнання до розуміння права): Монографія. — Одеса: Юрид. літ., 2002. —

280 с.

Петришин А. В. Государственная служба: Историко-теоретические

предпосылки, сравнительно-правовой и логико-понятийный анализ /

А. В. Петришин. — Х.: Факт, 1998. — 168 c.

Погребняк С. Л. Основоположні принципи права (змістовна

характеристика): Монографія. — Х.: Право. — 240 с.

Правова культура в умовах становлення громадянського суспільства:

Монографія / За ред. Ю. П. Битяка, І. В. Яковюка, О. В. Петришина та ін. —

Х.: Право, 2007. — 248 c.

Проблеми модернізації політичних систем сучасності: Монографія / За

заг. ред. Л. М. Герасіної, О. Г. Данильяна, М. І. Панова та ін. — Х.: Право,

2008. — 320 c.

Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посіб. —

Вид. 10-те, доп. — Львів: Край, 2008. — 224 с.

Радбрух Г. Елементарний курс філософії права // Радбрух Г. Філософія

права: Пер. з нім. — К.: Тандем, 2006. — С. 137–247.

Рулан Н. Историческое введение в право: Пер. с франц. — М.: Nota bene,

2005. — 672 с.

Свобода і закон / Бруно Леони: Пер. з англ. В. Кашкина под ред.

А. Куряева. — М.: ИРИСЭН, 2008. — 308 с.

Скакун О. Ф. Теорія держави і права — Х.: Консум, 2006. — 656 с.

Словарь терминов по теории государства и права / Под общ. ред. Панова

Н. И. — Изд. 2-е, доп. и испр. — Х.: Основа, 1997. — 180 с.

Сердюк О. В. Соціологічний підхід у сучасному правознавстві: пізнання

соціальності права. Монографія. — Х.: Яшма, 2007. — 320 с.

Скрипнюк О. В. Соціальна, правова держава в Україні: проблеми теорії

та практики. До 10-річчя незалежності України. Монографія. — К.: Ін-т

держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2000. — 600 с.

Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О. В. Зайчука,

Н. М. Оніщенко. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 688 с.

Теорія держави і права: Державний іспит: Навч. посіб. / Оборотов Ю. М.,

Крестовська Н. М., Крижанівський А. Ф., Матвєєва Л. Г. — Х.: Одіссей, 2007. —

256 с.

577

Філософія права: Пер. з англ. / За ред. Дж. Фейнберга, Дж. Коулмена. —

К.: Основи, 2007. — 1256 с.

Фуллер Лон Л. Мораль права: Пер. з англ. — К.: Сфера, 1999. — 232 с.

Харт Х. Л. А. Концепція права: Пер. з англ. — К.: Сфера, 1998. — 236 с.

Хаустова М. Г. Національна правова система за умов розбудови правової

демократичної державності в Україні

. — Х.: Право, 2008. — 160 с.

Цвик М. В. Теория социалистической демократии: Государственно-

правовые аспекты / М. В. Цвик. — К.: Вища шк., 1986. — 160 c.

Циппеліус Р. Юридична методологія: Пер. з нім. — К.: Реферат, 2004. —

176 с.

Шевчук С. Судова правотворчість: світовий досвід і перспективи

в Україні. — К.: Реферат, 2007. — 640 с.

578

Алфавітно-предметний покажчик

Абсолютно визначені норми права 231

Автентичне тлумачення 431

Автономне правове регулювання 219

Авторитарні режими 117

Адекватне тлумачення 442

Адміністративна відповідальність 381

Акт застосування права 414

Аналогія закону 417

Аналогія права 417

Англо-американська правова сім’я 565

Верховенство права 517

Відносно визначені норми права 231

Відомчі нормативні акти 287

Виконання норм права 358, 408

Використання норм права 358, 408

Вина 365

Внутрішні функції держави 95-101

Вольовий характер 352

Галузеві

юридичні науки 16, 44

Галузеві принципи права 204

Галузь права 250

Гарантії прав і свобод людини і

громадянина 456

Гіпотеза норми права 234

Граматичний (мовний, текстовий) спосіб

тлумачення норм права 424

Громадська організація 474

Громадський порядок 524

Громадянське суспільство 471

Групова правосвідомість 538

Деліктоздатність 342

Демократичний режим 116

Демократія 495

Держава 77

Державна влада 78-80

Державна служба 137

Державний апарат 126

Державний орган 127

Державний суверенітет 80

Державно-правовий режим

116

Децентралізоване правове регулювання

219

Джерело права 178

Диспозитивні норми права 230-231

Диспозитивний метод правового

регулювання 215, 248

Диспозиція норми права 235

Дисциплінарна відповідальність 383

Дієздатність 341

Дія нормативного акта за колом осіб 296

Дія нормативного акта за часом 291-294

Дія нормативного акта у просторі 295

Дозвіл 214

Доктринальне (наукове) тлумачення

норм права 435

Додержання норм права 408

Економічна теорія 41

Економічні права людини 456

Енциклопедія

права 46-47

Екстериторіальний принцип 295

Ефективність правового регулювання

223

Заборона 215

Заборонні норми права 230

Загальна теорія держави і права 17

Загальні норми права 232, 330

Загальнонаукові методи 31-32

Загальнодозвільний тип правового

регулювання 216

579

Алфавітно-предметний покажчик

Загальнолюдські (цивілізаційні)

принципи права 199

Загальні принципи права 193, 201

Закон 192, 282

Законність 518

Законодавча ініціатива 282

Застосування норм права 408

Звичай 63, 69

Звичайний закон 285

Звичаєве право 69

Змістовна колізія 330

Зобов’язальна норма права 229

Зобов’язання 214

Зовнішні функції держави 101-103

Ієрархічна (субординаційна) колізія 329

Імперативні норми права 230

Імперативний метод правового

регулювання 215, 248

Індивідуальна правосвідомість 538

Індивідуальне правове регулювання 218

Індивідуальний суб’єкт

правовідносин

338

Інкорпорація нормативно-правових

актів 318

Інститут демократії 499

Інститут права 250

Історичні юридичні науки 15, 42

Історичний спосіб тлумачення норм

права 428

Казуальне тлумачення права 433

Класична норма права 228

Кодекс 192, 280, 285, 322

Кодифікація нормативно-правових актів

320

Кодифікований закон 285

Колективний суб’єкт правовідносин 339

Колізійна норма права 240-241, 332

Колізія в праві 327

Колізія у законодавстві 328

Консолідація нормативно-правових актів

320

Конституція 192, 284

Конституційна відповідальність 380

Конституційний закон 285

Конфедерація 115

Координаційне правове регулювання

219

Корпоративні норми 171

Кримінальна відповідальність 381

Культурні (гуманітарні) права людини

456

Легальне тлумачення права 432

Логічний спосіб тлумачення норм права

426

Локальний нормативний акт 287, 291

Марксистське вчення про право 145

Метод правового регулювання 215, 247

Методи здійснення функцій держави

400-401

Методологія теорії держави і права 27

Механізм держави 124

Механізм правового регулювання

220-

223

Міжгалузеві принципи права 204

Монархія 106

Мононорми первісного суспільства 62

Мораль 164

Надзвичайний закон 286

Наступність у праві 569

Наукова правосвідомість 540

Негативні права і свободи людини 455

Неофіційне тлумачення норм права 434

Норма права 228, 249

Норма-завдання 240

Норма-засада 240

Норма-дефініція 241

580

Алфавітно-предметний покажчик

Норма-презумпція 241

Норма-преюдиція 241-242

Норма-принцип 240

Норма-строк 241

Норма-фікція 242

Норма матеріального права 232-233

Норма процесуального права 233

Нормативний припис 242

Нормативне правове регулювання 217

Нормативне тлумачення норм права 430

Нормативно-правовий договір 180, 189

Нормативно-правовий акт 70, 180, 191,

278, 265

Нормативний припис 242, 265

Нормативність права 149

Нормотворча техніка 303

Нормотворчість 273

Об’єкт правовідносин 343

Об’єкт правопорушення 363

Об’єктивне право 145

Облік нормативно-правових

актів 280-

281, 315

Обмежувальне тлумачення права 444

Обов’язки людини і громадянина 461

Обов’язковість права 150-151

Оперативна норма 241

Особистісні права людини 455

Офіційне тлумачення права 430

Охоронна норма права 229

Підзаконні нормативно-правові акти

193, 286

Побутова (емпірична) правосвідомість

539

Побутове (повсякденне) тлумачення

права 435

Подолання колізій 331-332

Позитивні права і свободи людини 455

Позитивне право 145

Політична партія 487

Політична система суспільства 480, 481

Політичні права людини 456

Політологія права 40

Попередження колізій 331

Потестарна влада 62

Поширювальне (розширювальне)

тлумачення права 443

Права і свободи людини і громадянина

447

Право 148

Правові позиції 188, 439

Правова демагогія 546

Правова держава 511

Правова доктрина 194

Правова ідеологія 535

Правова культура 550, 554, 556

Правова поведінка 352, 392-393

Правова психологія 535

Правова система 560

Правова сім’я 563

Правова фікція 295

Правове регулювання 207

Правовий вплив 211-212

Правовий дилетантизм 545

Правовий

звичай 180, 181

Правовий ідеалізм (романтизм) 545

Правовий інфантилізм 545

Правовий нігілізм 546

Правовий порядок 521

Правовий прецедент 69, 180

Правовий режим 217

Правовий статус суб’єкта права 342

Правові форми здійснення функцій

держави 396-400

Правовідносини 335, 392

Правозакріплення 178

Правоздатність суб’єкта 340

Правомочність суб’єкта 345

Правомірна поведінка 354

Правосуб’єктність 340

Правопорушення 359

Правосвідомість 533

Предмет загальної теорії держави і

права 19