Цвік М.В., Петришин О.В. Загальна теорія держави і права

Подождите немного. Документ загружается.

381

Розділ 22. Юридична відповідальність

2. Кримінальну відповідальність — її особливість полягає в засто-

суванні до винної у вчиненні злочину фізичної особи певного виду

і міри кримінального покарання, передбаченого кримінальним за-

коном.

Особливості кримінальної відповідальності:

вста новлюється тільки законом (згідно з вимогами ст. 92 Кон- –

ституції України) — передбачається КК України, який закріплює ви-

черпний перелік діянь, що визнаються

злочинами;

її юридичною підставою є тільки злочини, система яких побудо- –

вана в кримінальному праві відповідно до поділу цієї галузі на від-

носно самостійні інститути у вигляді розділів і глав кодексу (злочини

проти особистості, власності, держави та ін.);

застосовується тільки в судовому порядку (повноваженнями –

при тягнення до кримінальної відповідальності і

покарання наділені

лише суди загальної юрисдикції);

тягне за собою застосування до винної особи санкцій, перелік –

яких також обмежено законом — від основних та додаткових покарань

(штраф, позбавлення військового, спеціального звання і под.) і до

строкового чи довічного позбавлення волі);

призначається су дом на підставі матеріального (КК) та процесу- –

ального (

КПК) закону, де кримінально-процесуальний закон регламен-

тує порядок (процедуру) притягнен ня до кримінальної відповідальнос-

ті, всі обов’язкові стадії кримінального розслідування з гарантуванням

особі принципу презумпції не винуватості;

тягне за законом стан суди мості засудженого після відбуття ним –

покарання;

законом визначено чіткі процесуальні строки, в межах яких при- –

тягнення

до кримінальної відповідальності зберігається.

3. Адміністративну відповідальність, що накладається за адмініст-

ративні правопорушення. Особливості такого виду відповідальності

полягають у тому, що:

її підставою є проступки, які порушують правила, котрі діють –

у сфері державного управління та інших сфе рах (торгівля, митниця,

пожежний, санітарний нагляд та ін.), урегульованих адміністративною

та іншими галузями законодавства

(господарського, трудо вого, фінан-

сового та ін.). Отже, правила сформульовані в різних галузях законо-

давства, а їх порушення тягне за собою відповідальність, передбачену

в окремому інституті галузі адміністративного права;

382

Частина п’ята. Реалізація права

суб’єктами, уповноваженими накладати адміністративні стяг- –

нення, є органи державного управління (виконавчої влади), їх посадо-

ві особи (органи адміністративної юрисдикції), а також суди;

суб’єктами адміністративних правопорушень є винні фізичні –

особи (з 16-річного віку), які не підпорядковані по службі органам

державного управління, а в окремих випад ках — юридичні особи.

Можливим є притягнення посадових осіб за невиконання чи неналеж-

не виконання покладених обов’язків;

за вчинення адміністративного правопорушення уповноважени- –

ми органами накладаються стягнення, перелік яких закріплено в за-

конодавстві (штраф, оплатне вилучення чи конфіскація предметів,

тим часове позбавлення спеціального права, виправні роботи, адміні-

стративний арешт);

застосовані за адміністративні порушення санкції

не тягнуть за –

собою судимості;

4. Цивільно-правову відповідальність, яка настає за вчинення

цивільно-правового делікту і полягає в на кладенні цивільно-правових

стягнень на дієздатну фізичну чи юридич ну особу з метою:

відшкодування збитків, неустойки, штра фу, пені — за – майнову

шко ду, завдану як у межах укладеного договору (невиконання або

не-

належне виконання зобо в’язань), так і поза ним;

поновлення порушеного правового становища особи (наприклад, –

коли негаторний позов власника майна до суду був задовільнений, вна-

слідок чого особа чи організація, яка створила перешкоди в праві корис-

тування майном власнику, повинна за судовим рішенням у примусовому

порядку відновити його права

шляхом усунення перешкод);

примусового виконання правового обов’язку. –

Цивільно-правові стягнення накладаються і за порушення особис-

тих немайнових прав, які полягають у приниженні честі, гідності, ді-

лової репутації особи.

Особливості такої відповідальності полягають також в тому, що:

вона настає за спричинення шкоди будь-якій особі (фізичній, –

юридичній, або державі

) і будь-якою особою, визнаною цивільним

законом суб’єктом цивільних правовідносин;

питання притягнення до цивільної відповідальності та рішення –

за ними покладені на суди (загальні, арбітражні, господарські, третей-

ські) чи адміністративні державні органи;

обов’язок доводити відсутність вини (тобто самої підстави від- –

повідальності) покладено законом на прав опорушника (на відміну

від

383

Розділ 22. Юридична відповідальність

кримінального судочинства, де гарантується принцип презумпції не-

винуватості особи, яку обвинувачують у вчиненні злочину);

на відміну від інших видів відповідальності цивільна відпові- –

дальність іноді можлива і за відсутністю вини, наприклад, за спричи-

нення незалежно від вини органом державної влади, фізичною чи

юридичною особою збитків та моральної шкоди джерелом підвищеної

небезпеки

(ст. 1167 ЦК України).

5. Дисциплінарну відповідальність як достатньо ємке поняття, ко-

трим охоплюються випадки порушення правил дисципліни — трудової,

службової, військової, навчальної. Така відповідальність може засто-

совуватися: а) згідно з нормами трудового законодавства (відповідно

до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємств, установ

та в порядку підлеглості); б) згідно з нормами інших галузей законо

давства (адміністративного та ін.), які враховують особливості право-

вого статусу окремих груп працівників (суддів, державних посадовців,

прокурорів) і визначаються спеціальними законами, статутами та

положення ми про дисципліну. В деяких сферах (обороні, органах вну-

трішніх справ, на залізничному чи повітряному транспорті) заходи

і підстави дисциплінарної відповідальності передбачено дисциплінар-

ними статутами і положеннями

6. Матеріальну відповідальність як обов’язок кожної із сторін

трудових право відносин (працівника і власника) відшкодувати майно-

ву шкоду, завдану іншій стороні внаслідок невиконання чи неналеж ного

виконання трудових обов’язків у встановленому зако ном розмірі та

порядку. Міра матеріальної відповідальності — грошове стягнення.

Отже, матеріальна відповідальність, як і дисциплінарна, передбачаєть-

ся трудовим

законодавством, яке містить вичерпний перелік підстав

матеріальної відповідальності.

За змістом санкції норми, що застосовуються за вчинене право-

порушення (тобто за напрямком її впливу на винну особу та характером

негативних для ний наслідків), відповідальність поділяють на право-

поновлюючу та штрафну.

Правопоновлююча відповідальність полягає у державно-приму-

совому або добровільному відшкодуванні заподіяних збитків

з право-

порушника на користь особи, права якої порушено. Вона настає згідно

з нормами цивільного, трудового права і правопорушник може осо-

бисто у будь-який час реалізувати її, не чекаючи рішення офіційного

органу про визнання і примусове виконання заходів відповідальності,

тобто правопорушник має право зробити це добровільно.

384

Частина п’ята. Реалізація права

Штрафна відповідальність передбачається нормами криміналь-

ного, адміністративного, трудового права і настає відповідно за вчи-

нення: злочинів, адміністративних та дисциплінарних проступків.

Оскільки така відповідальність передбачає як наслідок комплекс більш

суворих правових обмежень для правопорушника за винне діяння,

вона завжди призначається з урахуванням усіх обставин вчинення

правопорушення, мотивів та засобів його вчинення, особи

правопо-

рушника та шкідливих (небезпечних) наслідків правопорушення і має

каральний характер, тому її називають ще й каральною. Її особливість

полягає у тому, що каральні засоби можуть призначатися виключно

уповноваженими орга нами держави чи посадовими особами.

Такі заходи примусу (впливу) закріплені виключно в законі і свід-

чать про важливість для суспільства і

держави контролювати подібні

вчинки публічно, примусово і в рамках офіційної процедури. Отже,

штрафна відповідальність є неможливою, на відміну від правопонов-

люючої відповідальності, на будь-якій стадії застосування до право-

порушника охоронної норми. Для її виникнення на підставі усіх до-

казів необхідними є усі обов’язкові стадії притягнення до юридичної

відповідальності.

§ 4. Цілі і функції юридичної

відповідальності

Особа в громадянському суспільстві завжди зацікавлена в гаран-

туванні державою непорушності її прав і свобод, гарантіях законності

і захисті правопорядку, відновленні порушених прав, запобіганні пра-

вопорушенням шляхом реалізації регулятивної, охоронної та виховної

функ цій права. Це поряд з прагненням суспільства до справедливої

оцінки правових вчинків осіб з боку суспільства і держави

визначає

соціальну цінність і зміст юридичної відповідальності, які відображе-

но в її цілях та функціях.

Якщо право має своєю метою створити узгоджену систему правопо-

рядку, а правопорушення завжди його руйнують, то мета юридичної від-

повідальності за їх вчинення має бути одним з проявів загальних цілей

і принципів права, втілених в його

функціях — регулюванні та охороні

суспільних відносин. Тому цілі юридичної відповідальності можна

розглядати як визначення, формулювання того соціального ефекту, ре-

зультатів, до яких прагне суспільство і юридично визначає від його імені

385

Розділ 22. Юридична відповідальність

держава (законодавчо і шляхом правозастосовної, правоохоронної діяль-

ності) у випадках вчинення винною особою правопорушення.

Цілі юридичної відповідальності можна поділяти на такі, що мають

загальносоціальне та індивідуальне (для конкретного правопорушника)

значення.

Юридична відповідальність якраз і забезпечує реалізацію насам-

перед охоронної функції права. Загальносоціальна мета юридичної

відповідальності полягає в охороні існую чого ладу

та суспільного по-

рядку (забезпеченні порушеного публічного інтересу). Конкретна

(щодо правопорушника) мета юридичної відповідальності — держав-

не примушування особи поводитись у будь-яких правових ситуаціях

відповідно до встановленого законом правового порядку шляхом по-

карання винного, визначення правових наслідків для нього.

До загальносоціальних належать цілі, що відображають ставлення

суспільства в цілому до

правопорушень та певні його очікування. До

таких цілей можна віднести:

а) захист правопорядку — спрямована на підтримування суспіль-

ства як цілісного організму в стійкому стані, в якому його розвиток,

динаміка спрямовані відповідно до його головних правових вимог;

б) га рантування (забезпечення) принципу непорушності прав

і свобод людини і громадянина;

в) запобі гання правопорушуваності

(злочинності) як аномальному

явищу, її профілактика на загальносоціальному рівні (шляхом право-

вого виховання та правової пропаганди, просвітницької діяльності

і под.). Отже, виховання є і метою, і засобом досягнення загальної

мети юридичної відповідальності як справедливого і очікуваного сус-

пільством реагування з боку держави на правопорушення.

До індивідуальних (для конкретного правопорушника) цілей

мож-

на віднести такі, які трансформують загальні цілі відповідальності до

рівня конкретної особи правопорушника:

а) відновлення порушених суб’єктивних прав і свобод суб’єктів

права — фізичних і юридичних осіб. Інакше кажучи, мета відповідаль-

ності на рівні конкретного охоронного правовідношення не може бути

звужена тільки до відплати правопорушнику за скоєне ним. Головним

для особи, чиї права і інтереси, нормальні суспільні зв’язки порушено,

полягає в їх поновленні, створенні впевненості людини в тому, що

держава, притягуючи до відповідальності правопорушника, гарантує

охорону, захист і поновлення порушеного протиправною пове дінкою

стану особи;

386

Частина п’ята. Реалізація права

б) компенсація особі завданої їй правопорушенням матеріальної

і моральної шкоди;

в) покарання правопорушника. Це завжди державно-примусове,

законне обмеження прав винної особи, яке виражається в позбавленні

її певних цінностей (особистих, духовних, матеріальних), що їй на-

лежали. Проте покарання правопо рушника не може бути самоціллю

суспільства і держави;

г) превенція (попередження) вчинення

нових правопорушень кон-

кретною винною особою (приватна превенція). Превентивне значення

має якраз покарання, спрямоване на запобігання новому правопору-

шенню винною особою в майбутньому. Воно також сприяє вихованню

даного правопорушника і усвідомленню ним принципу невідворотнос-

ті юридичної відповідальності.

Мета юридичної відповідальності виявляється на рівні конкретних

галузей права, що містять у собі певні

правові можливості реагування

на правопорушення.

Наприклад, метою покарання за кримінальним правом є не тільки

кара (тобто застосування комплексу обмежень прав та сво бод засудже-

ного, які забезпечать його виправлення), а й виправлення, тобто такі

істотні зміни особи злочинця, що засвідчать про позбавлення негатив-

них настанов і зумовлюють го товність жити, не

порушуючи закон.

Метою матеріальної відповідальності є відшкодування (компенса-

ція) шкоди, завданої винними діями працівника власнику майна (ро-

ботодавцю). Заходи матеріальної відповідальності є правовідновлюю-

чими, тому їх неможливо замінити яки мись іншими заходами, а особа,

яка зав дала шкоди, зобов’язана її відшкодувати.

Мета дисциплінарної відповідальності — забезпе чення трудової дис-

ципліни, а доцільність

її застосування визначається са мим роботодавцем

(тобто він за законом має право за наявністю підстав накладати дисциплі-

нарні стягнення, керуючись власним розсудом і законом, ураховуючи всю

попередню працю робітника і доцільність застосування заходу). Заходи

дисциплінарної відповідальності є насамперед каральними (наприклад,

об’явлення догани працівнику чи звільнення з роботи).

Цілі юридичної відповідальності

будь-якого рівня конкретизують-

ся в її функціях, які відображають основні напрямки її впливу на

суспільство і особу, характеризують її сутність та призначення

в суспільстві. Ці функції пов’язані з цілями відповідальності, зумов-

лені ними і містять засоби їх реалізації. До головних функцій юридич-

ної відповідальності належать такі.

387

Розділ 22. Юридична відповідальність

1. Штрафна (каральна) — відображає напрямок покарання винної

особи, який свідчить про негативну оцінку вчинку правопорушника

державою та намір держави запобігти вчиненню нових порушень. Вона

здійснюється уповноваженим суб’єктом, з одного боку, шляхом обме-

ження прав і свобод правопорушника (наприклад, судове обмеження

права винної особи на заняття певними видами діяльності), а з

друго-

го — покладення на нього такі нові юридичні обов’язки та обтяження,

яких до вчинення правопорушення він не мав (наприклад, перебувати

за вироком суду в місцях позбавлення волі, на виправних роботах).

2. Правовідновлююча — спрямована на відновлення незаконно по-

рушених прав. Частіше за все така функція «працює» у випадках при-

тягнення до

майнової (матеріальної, цивільно-правової) відповідаль-

ності. Особливістю правопоновлюючої відповідальності є також те,

що вона полягає в примусовому виконанні обов’язків, які мала вико-

нати винна особа, але не виконала їх протиправно. Примусове стяг-

нення збитків з правопорушника поновлює права потерпілої сторони

шляхом компенсування її втрат винною особою. Саме тому таку функ

цію ще називають компенсаційною.

3. Виховна — спрямована на сприйняття усіма громадянами цін-

ності права, виховання поважливого ставлення до нього з боку сус-

пільства, зростання правової активності з метою запобігання право-

порушуваності (загальна превенція), а також на виховну корекцію

заходами юридичної відповідальності поведінки особи, що вже вчи-

нила правопорушення, з метою запобігання

вчиненню нею нових

протиправних діянь (приватна превенція).

§ 5. Принципи юридичної

відповідальності

Принципи юридичної відповідальності — це такі вимоги до неї, які

визначають її зміст, функцій, підстави, гарантії, процедури здійснення.

Форма закріплення принципів юридичної відповідальності може

бути як прямою (шляхом безпосереднього фіксування в тексті

нормативно-правового акта), так і опосередкованою іншими джерела-

ми права.

Юридична відповідальність повинна перш за все відображати за-

гальнолюдський

принцип справедливості. Він передбачає, що:

388

Частина п’ята. Реалізація права

а) умови, підстави притягнення до юридичної відповідальності та

її здійснення визнаються рівними для всіх суб’єктів, які вчинили од-

накові правопорушення. Отже, принцип справедливості в інституті

юридичної відповідальності є втіленням вимог загальноправового

конституційного принципу правової рівності, який урівнює різних осіб

відносно умов відповідальності, процесуальних прав (на захист,

об’єктивний судовий розгляд

справи та ін.);

б) юридична відповідальність спрямована перш за все на понов-

лення прав, свобод і законних інтересів, порушених винною особою,

що означає, наприклад, обов’язок винного відшкодувати шкоду, за-

вдану протиправним вчинком правам інших суб’єктів. Такий обов’язок

покладено і на державу, яка зобов’язана відшкодовувати матеріальну

моральну шкоду особам, які були засуджені безпідставно, а пізніше

реабілітовані. Це цілком відповідає змісту принципу правової держави

щодо взаємної відповідальності держави і особи;

в) санкція як наслідок вчинення правопорушення завжди має відпо-

відати рівню соціальної небезпечності, тяжкості протиправного вчинку;

г) за вчинене правопорушення повинна відповідати тільки та осо-

ба, яка його

вчинила, за умов, що її вину доведено: «Юридична відпо-

відальність особи має індивідуальний характер» (ч. 2 ст. 61 Конститу-

ції України). Особу можна притягнути до юридичної відповідальності

лише за її власну поведінку, а за дії інших осіб вона не відповідає (ви-

няток — протиправна поведінка не повнолітніх, які завдали майнової

шкоди власникові майна, за

цивільним правом «ретранслюється»

в юридичну відповідальність їх батьків);

ґ) не має зворотної сили закон, що встановлює чи по силює відпо-

відальність. Тобто, заборонено притягати до відповідальності особу

на підставі нового закону, який встановлює юридичну відповідальність

за певні шкідливі вчинки, але набрав чинності після того, як особа їх

вже скоїла, і на

час вчинення правопорушенням формально не вважа-

лося. Навпаки, засуджена особа звільняється від відповідальності за

певний злочин у разі набрання чинності нового закону, який скасовує

караність такого діяння.

д) слід ураховувати всі обставини, що обтяжують та пом’як шують

відповідальність. КК, наприклад, містить перелік таких обставин, при-

чому останній не є вичерпним

. Відтак, суддя має право вважати за

пом’як шуючу обставину і будь-яку іншу, не передбачену статтею;

е) визначення заходів відповідальності (покарань і стягнень) не

по винно переслідувати мету принижування людської гідності, тобто

389

Розділ 22. Юридична відповідальність

державно-примусові заходи мають ґрунтуватися на принципі гуманіз-

му, який виключає можливість вибору жорстких, негуманних заходів

впливу на винну особу;

ж) можливість застосування до винної особи лише одного покаран-

ня за вчинення нею одного правопорушення. Отже, недопустимо по-

єднувати дві і більше відповідальностей за одне окреме правопору-

шення. Це заборонено. Іноді

дане правило в науці розглядають як

окремий принцип — недопустимості подвійної відповідальності за

одне правопорушення, слушно посилаючись на ст. 61 Конституції

Україні.

Відповідальність здійснюється на основі принципу законності.

Згідно з ним як правопорушення розглядаються лише ті діяння, які на

даний час прямо передбачені чинним законодавством (юридична під-

става). Відповідно до ч. 2 ст

. 58 Конституції України ніхто не може

відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом

правопорушеннями.

Притягнення суб’єкта до юридичної відповідальності мож ливе

тільки за:

реально вчинене діяння – , (дію або бездіяльність), а не за намір

його вчинити;

діяння, вчинене винною деліктоздатної особою. –

Застосування заходів відпові дальності допускається

виключно

в межах санкцій охоронних норм права.

Притягувати до відповідальності мають право тільки уповноваже-

ні суб’єкти, які повинні додержуватися вимог матеріальних охоронних

і процесуальних норм, детально зафіксованих у законах.

Принцип невідворотності відповідальності означає, що правопору-

шення по винно неминуче за будь-яких умов тягти за собою відповідаль-

ність правопорушника. Якщо

правопорушення вчинене, а відповідаль-

ність не настала, то це спричиняє шкоду авторитету закону, влади,

а відтак, і свідомості суспільства, провокуючи в ньому почуття впев-

неності у можливість за власним бажанням і попри суспільним ціннос-

тям порушувати закон. Тому головний зміст принципу невідворотності

відповідальності полягає в тому, що без законних підстав

ніхто не може

бути звільнений від відповідальності ні за яких умов.

Принцип доцільності втілюється як принцип відповідності заходів

покарання, державно-правового впливу цілям юридичної відповідаль-

ності. Такі заходи мають відповідати тяжкості вчиненого правопору-

шення з урахуванням вимоги індивідуалізації відповідальності (коли

390

Частина п’ята. Реалізація права

вибір державно-примусового заходу покарання обґрунтовується

і пов’язується із специфікою властивостей особи правопорушника,

ступенем суспільної небезпечності його вчинку, колом обставин вчи-

неного правопорушення.

Принцип доцільності гарантується правом правоохоронних, судо-

вих органів обирати і застосовувати найбільш доцільний захід впливу

(санкцію) до винної особи, забезпечити індивідуалізацію примусових

заходів. Саме для цього

законом передбачено різні види санкцій (аль-

тернативних, відносно-визначених), які дозволяють ураховувати кон-

кретні умови вчинку і індивідуальність винної особи. А це дає можли-

вість досягти цілей відповідальності (виховання, корекція поведінки

особи та ін.) саме тому, що вона покладена на конкретного правопо-

рушника, який відповідає особисто, а примусові заходи до

нього є мак-

симально індивідуалізованими.

Принцип доцільності також передбачає обов’язок державних ор-

ганів вирішувати питання про можливість пом’якшення мір відпові-

дальності або відмову від їх застосування, якщо можливо досягти

мети юридичної відповідальності без застосування державно-

примусових заходів. Отже, головне полягає не в тому, яку саме буде

обрано міру відповідальності

, а в питанні про те, чи забезпечить за-

стосування такої міри до конкретної особи досягнення суспільно зна-

чущих цілей юридичної відповідальності.

Контрольні запитання

1. Назвіть ознаки юридичної відповідальності.

2. Поясніть зміст поняття «підстави юридичної відповідаль-

ності».

3. Які підстави виключають настання юридичної відповідаль-

ності?

4. Проаналізуйте головні цілі та функції юридичної відпові-

дальності.

5. Як співвідносяться поняття «юридична відповідальність» та

«державний примус»?