Чубак А.Ю., Свізінська К.М. Місцеві фінанси: Навчально-методичний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

Передовсім це система прав, які визначають фінансову

компетенцію місцевих органів влади. До таких прав може належати

право на самостійну розробку, затвердження та виконання місцевого

бюджету, право податкової ініціативи (право встановлення місцевих

податків і зборів), валютних, страхових, резервних, пенсійних та

інших цільових фондів. Це також право на залучення кредитних

ресурсів, право на надання кредитів і надання гарантій фізичним та

юридичним особам за кредитами, право на встановлення цін і тарифів

на продукцію та послуги комунальних підприємств, право на

запровадження штрафів та інших фінансових санкцій, право на

створення власних фінансово-кредитних установ. Це також право

участі в капіталі й доходах господарських підприємств, право на

користування, володіння і розпорядження комунальною власністю,

право розпорядження прибутками комунальних підприємств та інших

підприємств, які перебувають у власності місцевих органів влади, та

деякі інші права.

Фінансова автономія – це самоврядування у сфері фінансів.

Фінансова автономія місцевих органів влади – це фінансова

незалежність цих органів при виконанні покладених на них функцій.

Рівень фінансової автономії місцевих органів влади можна

визначити системою кількісних показників:

- питомої ваги видатків на реалізацію власних

повноважень;

- питомої ваги обов’язкових видатків;

- питомої ваги видатків на фінансування делегованих

повноважень;

- питомої ваги власних доходів у доходах місцевих

бюджетів;

- питомої ваги власних і закріплених доходів у доходах

місцевих бюджетів;

- питомої ваги доходів місцевих бюджетів від місцевих

податків і зборів;

- показник питомої ваги незв’язаних субсидій у доходах

місцевих органів влади.

Важливим показником фінансової автономії є коефіцієнт

податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці:

Пт

Кп= ;

Пс

де Пт - податкоспроможність окремої території,

Пс - середня податкоспроможність у межах країни.

Кп > 1 – територія є фінансовим донором.

Кп < 1 – територія отримує фінансову допомогу в процесі

фінансового вирівнювання.

Коефіцієнт податкоспроможності є показником автономії

місцевого органу влади від заходів фінансового вирівнювання його

доходів і видатків, що здійснюються центральною владою.

При вивченні теми слід відмітити, що одним із найважливіших

чинників успішного управління бюджетними ресурсами є здійснення

загальної оцінки фінансового стану місцевого бюджету. Фінансовий

стан місцевого бюджету за своїм змістом відображає підсумки

фінансової діяльності виконавчих органів влади. У ході оцінки

фінансового стану бюджету здійснюється аналіз бюджетних

зобов’язань та вивчається структура його активів і пасивів на поточну

дату.

Оцінка фінансового стану бюджету необхідна для:

- виявлення змін в показниках фінансової звітності;

- виявлення факторів, що вплинули на ці показники;

- аналізу кількісних та якісних змін фінансового стану;

- виявлення тенденцій у змінах фінансового стану.

Методи та інструментарій оцінки фінансового стану

Методи Інструментарій

Зіставлення Групування

Фінансові

коефіцієнти

Фінансові показники

на кінець періоду

порівнюється з

показниками на

початок періоду, або з

плановими.

Показники групуються для

проведення аналітичних розрахунків,

виявлення тенденцій та їх

взаємозалежності.

Відносні показники,

які відображають

співвідношення

абсолютних

фінансових показників.

Показники слід

уточнювати з

урахуванням

інфляційних процесів

та їх структурної

однорідності

За цим методом визначається такі

показники:

- частка видів доходів чи видатків

бюджету в загальному обсязі

бюджету;

- частка міжбюджетних трансфертів

в дохідній частині бюджету;

- співвідношення показників

бюджету між загальним та

спеціальним фондом.

Використовуються для

зіставлення показників

конкретного місцевого

бюджету з

відповідними

середніми показниками

інших місцевих

бюджетів з порівняною

чисельністю населення

Розглядаючи питання теми необхідно звернути увагу на те, що

оцінка платоспроможності органу місцевого самоврядування

здійснюється у 4 основних напрямках:

1. Аналіз боргового навантаження:

- відношення обсягу боргу органу місцевого

самоврядування до податкових та неподаткових надходжень;

- сума платежів з обслуговування боргу в поточному

році як частка доходів бюджету;

- частка зовнішнього боргу в структурі боргу в цілому;

- співвідношення між обсягами кредиторської

заборгованості та сукупних доходів бюджету .

2. Стан управління бюджетними ресурсами: відношення

дефіциту бюджету з урахуванням кредиторської заборгованості до

сукупних видатків місцевого бюджету.

3. Оцінка змін у показниках міжбюджетних відносин:

- частка доходів, які враховуються при визначенні

трансфертів, в структурі доходів місцевого бюджету без урахування

трансфертів;

- частка доходів, які не враховуються при визначенні

трансфертів, в структурі доходів місцевого бюджету без урахування

трансфертів;

- частка дотацій та цільових субвенцій в структурі

місцевого бюджету.

4. Оцінка змін податкової бази:

- частки податкових надходжень від найбільш великих

платників податків в структурі податкових доходів бюджету;

- результати порівняльного аналізу кількості видів

надходжень (зокрема місцевих податків та зборів) та данні змін в

структурі надходжень на протязі деяких бюджетних періодів.Для

оцінки тенденцій в податковій базі слід використовувати показники

касових надходжень, нарахованих податкових зобов’язань та

податкової заборгованості до бюджету

Значення питання платоспроможності з розвитком системи

місцевих фінансів в умовах сьогодення дедалі зростає.

Питання для самоконтролю

1. Які є способи мобілізації доходів місцевих бюджетів?

2. Що таке фінансова незалежність?

3. Яке право є загальною передумовою фінансової автономії

місцевих органів влади?

4. Назвіть критерії, на основі яких можна визначити масштаби

та межі фінансової автономії місцевої влади.

Завдання до самостійної роботи

1. Вивчити основні терміни та скласти термінологічний

словник за темою:

-фінансові ресурси;

-фінансова незалежність органів місцевого

самоврядування;

-самостійність місцевих бюджетів;

-цільові фонди місцевих рад;

-місцеві позики;

-комунальни кредит;

-запозичення до бюджету розвитку;

-місцевий борг.

2. Розв’язати тестові завдання:

1. Фінанси місцевих органів влади як система включають в

себе такі структурні елементи:

а) місцеві бюджети, кошти суб’єктів господарювання,

регіональні позабюджетні фонди;

б) видатки, доходи, засоби формування доходів, фінансові

інститути;

в) місцевий бюджет, валютні та цільові фонди, комунальну

власність, поточні видатки та видатки розвитку.

2. Фінанси місцевих органів влади впливають на

економічне зростання через:

а) капітальні витрати;

б) установлення ставок митного збору на імпортовані товари;

в) проведення благодійних акцій;

г) діяльність на ринках позичкового капіталу, нерухомості,

землі.

3. При використанні якого методу оцінки фінансового стану

місцевого бюджету показники слід уточнювати з урахуванням їх

структурної однорідності та інфляційних процесів?

а) метод групування;

б) метод зіставлення;

в) метод використання фінансових коефіцієнтів.

4. Коефіцієнт податкоспроможності адміністративно-

територіальної одиниці – це:

а) співвідношення між податкоспроможністю окремої території

та середньою податкоспроможністю по країні;

б) співвідношення між середньою податкоспроможністю по

країні та податкоспроможністю окремої території;

в) співвідношення між податкоспроможністю окремої території

за останні два роки.

3. Підготовка до практичного заняття за темою.

Бібліографічний список

[2,3,6,7,8,9,10,18,19,23,26,27,28,29,34,35, 36,40,43,37,38]

Змістовий модуль 2.

Місцеві бюджети як самостійний інститут у структурі місцевих

фінансів

Тема 3 Місцеві бюджети як основа фінансової бази

місцевих органів влади

Мета заняття поглибити, систематизувати та закріпити знання про

місцеві бюджети у складі бюджетної системи, їх

структуру, принципи формування

План вивчення теми

1. Принципи формування місцевих бюджетів України.

2. Місцеві бюджети як економічна категорія.

3. Права та обов’язки місцевих органів влади та управління щодо

формування і використання бюджетів.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При розкритті сутності місцевих бюджетів слід виходити з того, що

місцеві бюджети, з одного боку, є складовою частиною бюджетної

системи держави, а з іншого — складовою частиною місцевих фінансів і

віддзеркалюють певну систему економічних відносин. Ці економічні

відносини виникають у двох площинах: у процесі формування доходів

різних рівнів місцевих бюджетів, і при їх використанні як цільових

фондів грошових коштів місцевих органів самоврядування. Незважаючи

на велику різницю між доходами і видатками місцевих бюджетів,

характерним для цих двох напрямів є те, що вони — носії розподільних

відносин і мають однакове призначення — найповніше задовольняти

потреби регіону. У процесі розподілу вартості валового внутрішнього

продукту шляхом формування та використання місцевих бюджетів

грошові відносини виникають між бюджетами середньої ланки та

вищими бюджетами, підприємствами комунальної форми власності,

закладами соціально-культурної сфери та населенням регіону. Тому

особливістю місцевих бюджетів є те, що вони відображають певну чітко

обмежену частину грошових відносин, які функціонують на окремій

території.

Не менш важливою особливістю функціонування місцевих

бюджетів є те, що вони забезпечують матеріальну незалежність органів

місцевого самоврядування, і безпосередньо їм підпорядковані. Це дає

змогу місцевим органам самоврядування бути організаторами цих

бюджетних відносин. Особливістю місцевих бюджетів є і те, що всі їх

ланки органічно зв’язані не тільки між собою, а й з установами та

підприємствами всіх форм власності, які функціонують на території

регіону. Цей зв’язок проходить через два основні канали розподілу

створеної вартості — надходженнями в бюджет і фінансуванням з

бюджету. Сукупність особливостей розподільчих відносин, які

виникають у процесі формування та використання місцевих бюджетів,

дає можливість виділити їх з місцевих фінансів і бюджетної системи

країни в окрему економічну категорію.

Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок, що місцеві

бюджети як економічна категорія відображають грошові відносини, що

виникають між місцевими органами самоврядування та суб’єктами

розподілу створеної вартості в процесі формування територіальних фондів

грошових коштів, які використовуються для соціально-економічного

розвитку регіонів та поліпшення добробуту їх населення.

Бюджетні відносини матеріалізуються у формі грошових коштів

тієї чи іншої території та оформлюються у вигляді плану. Як фінансовий

план місцевий бюджет являє собою систему організованих органами

місцевого самоврядування заходів щодо соціального й економічного

розвитку регіону і складається з двох частин — доходів і видатків.

Місцеві бюджети є основними фінансовими планами кожної

адміністративно-територіальної одиниці, це пов’язано ще й з тим, що

через місцеві бюджети перерозподіляється майже п’ята частина

валового внутрішнього продукту країни.

Структура місцевих бюджетів складається відповідно до

чинного Бюджетного кодексу України, де до місцевих бюджетів

віднесено: республіканський бюджет Автономної Республіки Крим,

обласні, міські, районні, районні в містах, селищні та сільські

бюджети. Місцеві бюджети в Україні є найчисельнішою ланкою її

бюджетної системи Бюджети різних рівнів складаються із загального і

спеціального фондів.

В Україні існує система так званих зведених бюджетів. До

місцевих зведених бюджетів в Україні відносять:

 бюджет Автономної Республіки Крим;

 бюджет області;

 бюджет району;

 бюджет міста з районним поділом.

Бюджет Автономної Республіки Крим включає показники

бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів

та бюджетів міст республіканського значення.

Бюджет області включає показники обласного бюджету,

зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї

області.

Бюджет району включає показники районних бюджетів,

бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів

цього району.

Бюджет міста з районним поділом включає показники

міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу.

В основу бюджетного устрою в Україні відповідно до

Бюджетного кодексу покладені такі принципи:

 принцип єдності бюджету, що означає існування єдиного

рахунка доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи.

Єдність бюджетної системи забезпечується також єдиною правовою

базою, єдиною бюджетною класифікацією, єдиною грошовою систе-

мою, єдиною соціально-економічною політикою;

 принцип збалансованості — повноваження на здійснення

витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень до бюджету на

відповідний бюджетний період;



принцип самостійності — Державний бюджет України та

місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами Державного

бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання органів

влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого

самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та

органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не

несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання одне одного, а

також за бюджетні зобов’язання держави;



принцип повноти — включенню до складу бюджетів

підлягають усі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що

здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів

державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів

місцевого самоврядування;

 принцип обґрунтованості — бюджет формується на

реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку

держа-ви та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що

здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

 принцип ефективності — при складанні та виконанні

бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути

досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу

бюджетних коштів та досягнення максимального результату при

використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

 принцип субсидіарності — розподіл видів видатків між

Державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими

бюджетами має ґрунтуватись на максимально можливому наближенні

надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;

 принцип цільового використання бюджетних коштів —

бюджетні кошти використовуються тільки на цілі визначені

бюджетними призначеннями;

 принцип справедливості і неупередженості — будується

на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного

багатства між громадянами і територіальними громадами;

 принцип публічності та прозорості — Державний бюджет

України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту

про їх виконання приймаються відповідними радами;

принцип відповідальності учасників бюджетного процесу —

кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії,

або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Основні права та обов’язки місцевих органів самоврядування

щодо формування і використання місцевих бюджетів передбачені

Конституцією України, Бюджетним кодексом України та Законом

України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також

законодавством про податкову систему України. Згідно з цими

законодавчими актами місцеві органи самоврядування мають право:

самостійно розробляти, затверджувати і виконувати свої місцеві бюд-

жети, при цьому в процесі виконання бюджетів можуть вноситися

відповідні корективи та уточнення, які приймаються в межах

компетенції і в інтересах держави та населення відповідної території;

визначати зі своїх бюджетів обсяг фінансування соціально-культурних

закладів та планувати їх подальший розвиток у межах визначених

бюджетних доходів, наданих дотацій, субвенцій і залучених коштів;

визначати напрями використання коштів бюджетів на інвестиції, власні

цільові програми, а також спільні програми з органами влади інших

адміністративно-територіальних одиниць; на зовнішньоекономічну

діяльність, заходи щодо охорони навколишнього середовища,

відновлення пам’яток природи і культури, благоустрій міст, селищ та

сіл, утримання та капітальний ремонт житлового фонду, об’єктів

комунального призначення, мережі шляхів відповідного

підпорядкування, установ та закладів освіти, охорони здоров’я

соціального забезпечення науки і культури, спорту, засобів масової

інформації, на утримання органів державної влади та самоврядування,

захист прав споживачів та на інші цілі.

Крім того, місцеві органи самоврядування мають право в межах

наявних коштів збільшувати видатки на утримання житлово-

комунального господарства, установ та закладів освіти, охорони

здоров’я, соціального забезпечення, науки і культури, спорту, охорони

навколишнього природного середовища тощо.

Місцеві органи самоврядування можуть визначати у

встановленому порядку в межах додатково вишуканих протягом року

коштів додаткові пільги на допомогу громадянам, які потребують

соціального захисту.

Обласні та районні органи самоврядування мають право

розподіляти бюджетні кошти між територіальними громадами,

визначати розміри дотацій, субвенцій бюджетам нижчого

територіального рівня та їх цільове використання, утворювати у

складі свого бюджету резервні та інші цільові фонди, передбачені за-

конодавством. Органи місцевого самоврядування мають право

залучати до своїх бюджетів кошти інших бюджетів та підприємств на

договірних засадах для реалізації спільних соціально-економічних та

культурних програм. Слід зазначити, що свої права на складання і

виконання місцевих бюджетів обласні та районні ради делегують

відповідним державним адміністраціям. Доходи, додатково одержані

в процесі виконання місцевих бюджетів, вилученню не підлягають.

Органи місцевого самоврядування мають право встановлювати

місцеві податки і збори, які зараховуються до відповідних місцевих

бюджетів.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте сутність місцевих бюджетів як економічної категорії.

2. Назвіть принципи бюджетного устрою. В чому їх сутність?

3. Розкрийте права місцевих органів влади та управління щодо

формування і використання бюджетів.

4. Як забезпечується принцип самостійності під час розробки та

використання бюджетів усіх рівнів.

Завдання до самостійної роботи

1. Скласти словник термінів, понять:

- місцевий бюджет;

- загальний фонд;

-спеціальни фонд;

- бюджет Автономної Республіки Крим;

- бюджет області;

- бюджет району;

- бюджет міста з районним поділом;

- бюджетні права;

- резервний фонд

2. Розв’язати тестові завдання:

1. Що включають бюджети місцевого самоврядування?

а) бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у

містах.

б) бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх

об’єднань;

в) бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у

містах та їх об’єднань.

2. Найчисленнішою групою місцевих бюджетів є:

а) сільські, селищні та міські;

б) обласні та міські;

в) сільські та міські;

г) сільські та селищні.

3. Які органи забезпечують виконання місцевих бюджетів?

а) Верховна рада Автономної республіки Крим, обласні,

районні, міські ради;

б) місцеві фінансові органи;

в) рада міністрів Автономної республіки Крим, місцеві державні

адміністрації, виконавчі органи відповідних рад.

4. Є такі види місцевих бюджетів:

а) центральні та місцеві бюджети;

б) регіональні та місцеві бюджети;

в) обласні, міські, районні, селищ і сіл.

г) обласні, районні, міські, районів у містах, селищ і сіл,

Республіканський Криму;

д) централізовані та децентралізовані бюджети.

5. Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою

частиною:

а) загального фонду місцевих бюджетів;

б) спеціального фонду державного бюджету;

в) спеціального фонду місцевих бюджетів.

6. Всього місцевих бюджетів в Україні нараховується:

а) 25%;

б) понад 13 тисяч;

в) 1000;

г) вірної відповіді немає.

7. Резервний фонд бюджету не може перевищувати:

а) 5% обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету;

б) 1% обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету;

в) 20% обсягу видатків спеціального фонду відповідного

бюджету;

г) 1% обсягу видатків спеціального фонду відповідного

бюджету.

8. Специфіка місцевого бюджету полягає в:

а) обов’язковому схвалені представницьким органам місцевої

влади;

б) обов’язковому схвалені парламентом;

в) обов’язково схвалені Кабінетом Міністрів України.