ресурсів, необхідних органам місцевого самоврядування для
виконання покладених на них звдань.
Місцеві фінанси виконують 3 основні функції: розподільчу
(формування доходів і видатків місцевих бюджетів, за допомогою
чого проходить процес забезпечення бюджетів фінансовими
ресурсами, необхідними для виконання покладених на них завдань),
контрольну (забезпечення передбачених пропорцій розподілу і
перерозподілу фінансових ресурсів, їх цільове та економічне
використання), стимулюючу(створення таких умов, за яких органим
місцевого самоврядування будуть безпосередньо зацікавлені у
збільшенні надходжень, пошуку альтернативних джерел доходів,
ефективному використанні фінансових ресурсів).
Управління місцевими фінансами здійснюється через інститут
місцевого самоврядування.
Саме поняття "самоврядування" вперше було вжито в період
Великої французької революції, щоб підкреслити самостійність
громади щодо держави. Місцеве самоврядування в його сучасному
розумінні з'явилося в середині XIX ст. Термін "місцеве само-
врядування" було введено німецьким вченим Рудольфом Гнейстом
для означення такого управління на місцях, за якого територіальні
громади, що історично склалися, були наділені правом самостійно (в
межах законів) вирішувати місцеві справи.
Місцеве самоврядування — це система організації влади на
місцях, за якої місцеві громади мають реальну можливість через різні
форми самостійно, незалежно від держави розв'язувати проблеми, що
стосуються організації їх життя. Основу місцевого самоврядування
становить територіальна громада, що є його первинним суб'єктом.
Однією з об'єктивних причин необхідності існування в сучасній
державі інституту місцевого самоврядування є теоретична ймовірність
наявності розбіжностей на місцях між інтересами держави
(загальнонаціональними інтересами) й інтересами певної громади.
Інститут місцевого самоврядування покликаний розумно узгоджувати
ці розбіжності. Інша причина — практична неможливість
центрального державного регулювання усіх без винятку проблем, що
виникають на місцях.
Місцеве самоврядування створює необхідні умови для
наближення влади до населення, формує гнучку систему управління,
добре пристосовану до місцевих умов і особливостей території,
сприяє розвитку ініціативи громадян. На місцевому рівні зосереджено
великі резерви підтримання економічного зростання, формування
ефективних управлінських впливів та підвищення соціального
добробуту населення.
Місцеве самоврядування — складне соціально-політичне явище.
Виділяють три основні теорії місцевого самоврядування, які
намагаються дати відповідь на питання про характер влади, яку