22
характеризують точність застосованої методики прогнозування і можуть виявитися
корисними під час зіставляння кількох методів. Водночас розмір помилки
ретроспективного прогнозу не можна розглядати як остаточний доказ придатності або,
навпаки, непридатності застосовуваного методу прогнозування. До неї варто ставитися з
відомою обережністю і, застосовуючи її як міру точності, слід зважати на те, що її
отримано з використанням лише частини наявних даних. Проте ця міра точності має
більшу наочність і теоретично більш надійна, ніж похибка прогнозу, обчислена для
періоду, характеристики якого вже було використано під час оцінювання параметрів
моделі. В останньому випадку похибки зазвичай будуть незначними і мало залежатимуть
від теоретичної обґрунтованості, застосованої для прогнозування
моделі.
У зв'язку з перевіркою точності прогнозів треба зробити ще одне зауваження.
Наприклад, якщо для ретроспективного прогнозування застосувати модель, що містить
одну або кілька екзогенних змінних, то точність прогнозу значною мірою залежатиме від
того, наскільки точно визначено значення цих змінних на період попередження. При
цьому можливі два шляхи: скористатися фактичними
значеннями екзогенних змінних
(так званий прогноз
ex post) і очікуваними їхніми значеннями (так званий прогноз ex
ante
). Звичайно, точність прогнозу ex post, що її зазвичай і одержують під час
перевіряння, буде вищою, ніж точність прогнозу
ex ante, тому що в першому випадку
буде виключено вплив похибки у значеннях екзогенних змінних.
Перевірка точності одного прогнозу мало що може сказати досліднику. Гарний
одиничний прогноз можна отримати і за поганою моделлю, і навпаки. Звідси випливає,
що про якість прогнозів застосовуваних методик і моделей можна судити лише за
сукупністю зіставлень прогнозів
і їхньої реалізації.
Найбільш простою мірою якості прогнозів за умови, що є дані про їхню реалізацію,
може стати відношення кількості випадків, коли фактичну реалізацію охоплював
інтервальний прогноз, до загальної кількості прогнозів, тобто
m
mp
,
де m – кількість прогнозів, підтверджених фактичними даними;
p – кількість прогнозів,
не підтверджених фактичними даними.
Коли всі прогнози підтверджуються, то
0p
і 1
; якщо ж усі прогнози не
підтвердилися, то m , а отже, і
дорівнюють 0.
Один із дослідників проблем економічного прогнозування, Г. Тейл, запропонував за
міру якості прогнозу взяти коефіцієнт розбіжності (або коефіцієнт невідповідності),
чисельником якого є середньоквадратична похибка прогнозу, а знаменник дорівнює
квадратному кореню із середнього квадрата реалізації, тобто
2
1
2
1
ˆ
p
tt
t
p
t
t
yy
v
y
,
де
p – кількість періодів, на які розраховують прогноз.
Коефіцієнт
0v , коли всі
ˆ
tt
yy (випадок ідеального прогнозування); 1v
, коли
процес прогнозування призводить до середньоквадратичної помилки "наївної"
екстраполяції незмінності приростів; нарешті,
1v , коли прогноз дає гірші результати,
ніж припущення про незмінність досліджуваного явища. Верхньої межі коефіцієнт не
має.
Коефіцієнт розбіжності можна використати під час зіставляння якості прогнозів,
одержаних на основі різноманітних методів і моделей. У цьому його безсумнівна
привабливість.
Також виокремлюють більш об'єктивні статистики точності прогнозів:
MSE, RMSE,
MAD, RMSE, MAPE
. Нехай
ˆ
t
y – прогноз значення часового ряду у t -ому періоді, тоді:
2
1
ˆ
tt
t
MSE y y
p
– середньоквадратична похибка прогнозу за p кроків;